Рішення № 139558549, 08.09.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2026 рокусправа № 380/7415/26Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Кухар Н.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Центру оцінювання функціонального стану особи Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» про визнання протиправним та скасувати рішення, зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

До Львівського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) з позовом до Центру оцінювання функціонального стану особи Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» (49005, м. Дніпро, пров. Феодосія Макаревського, 1-А; ЄДРПОУ 03191673) в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати Рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами розгляду скарги на рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії від 31.03.2026 №4393/26/325;

- зобов`язати Центр оцінювання функціонального стану особи Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» провести повторний розгляд скарги від 02.08.2025 року громадянина України ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на Рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи КНП «Центральна міська лікарня Шептицької міської ради» від 15.07.2025 №101/25/2978, та прийняти рішення про формування нового рішення щодо розгляду оцінювання з урахування висновків суду.

Ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2026 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 08 вересня 2026 року відмовлено у задоволенні клопотання позивача про призначення судово-медичної експертизи.

Позивач обгрунтовує позовні вимоги тим, що оскаржив в адміністративному порядку рішення експертної команди від 15.07.2025. Відповідачем скеровано позивача на додаткове медичне обстеження, яке не тільки підтвердило наявні діагнози, але й встановило наявність нових захворювань. Рішенням відповідача від 31.06.2026 підтверджено рішення, що оскаржується. Позивач вважає таке протиправним, так як відповідачем не усунено процесуальну помилку експертної команди нижчого рівня та не вирішено невизначеність стосовно того, яке ж саме рішення прийнято при первинному оцінюванні, не зазначено дату розгляду скарги, проігноровано захворювання, пов`язані з проходженням військової служби, не застосовано Критерії встановлення ступеня втрати професійної працездатності.

Відповідач подав до суду відзив на позов, у якому позов не визнав. Зазначив, що з метою уточнення ступеня функціональних порушень та обмеження життєдіяльності для подальшого прийняття експертного рішення в межах чинного законодавства, Центром оцінювання функціонального стану особи було здійснено розгляд скарги позивача, тобто відповідачем не допущено протиправної бездіяльності щодо розгляду та прийняття рішення за поданою скаргою. На підставі Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи (Постанова КМУ від 15.11.2024р. №1338)) і при аналізі наданої медичної документації (Виписка після стаціонарного лікування ЦМХО 24-26.09.2024 р, виписка з амбулаторної карти Офтальмолог КАПД 11.11.2024 р), і результатів до обстеження (виписка стац. лікування Унів. клініка ВНМУ ім. Пирогова 21.01.2026), представлених даних об`єктивного обстеження Почей (Vis OD=0,01 з кор. 9,75 D sph, -2.5 Д су ах 50 = 0,7, Vis OS=0,01 з кор. - 10,0 D sph, -1.0 Д су ax 15 = 0,8), враховуючи довідку ВЛК №10949 від 16.12.2024 (пониження зору обох очей внаслідок короткозорості захворювання, НІ, не пов`язане з проходженням військової служби), та оцінки рівня порушення повсякденного функціонування в особи легкі ступені обмеження життєдіяльності до контролю своєї поведінки, пацієнт не підпадає під критерії встановлення відсотків втрати професійної працездатності. Таким чином, команда експертів прийняла рішення про підтвердження рішення що оскаржувалось. Результати розгляду скарги Позивача на рішення експертної команди, відповідно до наказу МОЗ України від 10.12.2024 № 2067 «Деякі питання забезпечення проведення оцінювання повсякденного функціонування особи», були оформлені у вигляді протоколу розгляду скарги на рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії від 31.03.2026 р. № 4393/26/325 та рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами розгляду скарги на рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії від 31.03.2026 р. № 4393/26/325. Звернув увагу суду, що відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 17 березня 2020 року у справі № 240/7133/19, від 25 вересня 2018 року у справі № 804/800/16 та від 26 вересня 2018 року у справі № 817/820/16, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку МСЕК, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку МСЕК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суд вправі перевірити законність висновку експертної команди лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку на підставі приписів законодавчих актів про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності. Тобто, питання встановлення або не встановлення особі інвалідності відноситься виключно до компетенції спеціалізованих установ в медичній сфері, які наділені відповідними повноваженнями та приймають рішення на підставі результатів повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб інваліда, визначення клініко-функціонального діагнозу, дослідження інших обставин, які спричиняють обмеження життєдіяльності. Просив відмовити у задоволенні позову.

Позивач подав до суду відповідь на відзив, у якій зазначив, що оскаржуване рішення є незаконним та необгрунтованим, просить позов задоволити.

Дослідивши подані lокументи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Відповідно до витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 15 липня 2025 № 101/25/2978 В ( рішення 101/25/2978/Р) ОСОБА_1 не підлягає встановленню відсотків втрати професійної працездатності.

Відповідно до витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» за результатами розгляду скарги на рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії від 31.03.2026 № 4393/26/325/ВП ( рішення 4393/26/325) підтверджено рішення, що оскаржується.

П.18 «Обгрунтування рішення експертної команди Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами розгляду скарги: На підставі Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи (Постанова КМУ від 15.11.2024р. №1338)) і при аналізі наданої медичної документації (Виписка після стаціонарного лікування ЦМХО 24-26.09.2024 р, виписка з амбулаторної карти Офтальмолог КАПД 11.11.2024 р), і результатів до обстеження (виписка стац. лікування Унів. клініка ВНМУ ім. Пирогова 21.01.2026), представлених даних об`єктивного обстеження очей (Vis OD=0,01 з кор. 9,75 D sph, -2.5 Д су ах 50 = 0,7, Vis OS=0,01 з кор. - 10,0 D sph, -1.0 Д су ax 15 = 0,8), враховуючи довідку ВЛК №10949 від 16.12.2024 (пониження зору обох очей внаслідок короткозорості захворювання, НІ, не пов`язане з проходженням військової служби), та оцінки рівня порушення повсякденного функціонування в особи легкі ступені обмеження життєдіяльності до контролю своєї поведінки, пацієнт не підпадає під критерії встановлення відсотків втрати професійної працездатності.»

Позивач вважає, що вказане рішення не містить однозначної, передбаченої законодавством відповіді щодо встановлення/невстановлення ступеня втрати професійної працездатності, відповідачем допущено процесуальні порушення та порушення норм матеріального права.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України від 21.03.1991 №875-ХІІ «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі - Закон №875-ХІІ).

Відповідно до частин 1 статті 1 Закону №875-ХІІ особа з інвалідністю - особа із стійкими фізичними, психічними, інтелектуальними або сенсорними порушеннями, які при взаємодії з різними бар`єрами можуть заважати її повній та ефективній участі в житті суспільства нарівні з іншими.

Згідно з статтею 3 Закону №875-ХІІ інвалідність повнолітній особі встановлюється за результатами оцінювання повсякденного функціонування особи, проведеного експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

На підставі частини 2 статті 6 Закону №875-ХІІ особа (її уповноважений представник) має право оскаржити рішення медико-соціальної експертної комісії, експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи в порядку адміністративного оскарження відповідно до Закону України "Про адміністративну процедуру" з урахуванням особливостей, встановлених Основами законодавства України про охорону здоров`я, та/або в судовому порядку.

Основні засади створення правових, соціально-економічних, організаційних умов для усунення або компенсації наслідків, спричинених стійким порушенням здоров`я організму, функціонування системи підтримання особами з інвалідністю фізичного, психічного, соціального благополуччя, сприяння їм у досягненні соціальної та матеріальної незалежності визначає Закон України від 06.10.2015 №2961-IV «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» (далі Закон №2961-IV).

Відповідно до абзаців 4 частини 1 статті 1 Закону №2961-IV інвалідність - міра втрати здоров`я у зв`язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими порушеннями, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону №2961-IV залежно від ступеня стійкого обмеження повсякденного функціонування, спричиненого стійким обмеженням повсякденного функціонування, зумовленим захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими порушеннями, при взаємодії із зовнішнім середовищем, особі, визнаній особою з інвалідністю, встановлюється перша, друга чи третя група інвалідності.

Згідно з ч.14 ст. 3 Закону №2961-IV Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування, критерії встановлення інвалідності затверджуються Кабінетом Міністрів України з обов`язковим проведенням консультацій з громадськістю в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Права та обов`язки Центру оцінювання функціонального стану особи визначаються Положенням про Центр оцінювання функціонального стану особи, затвердженим наказом МОЗ України від 03.12.2024 року № 2022 та Положенням про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого Постановою КМУ від 15 листопада 2024 р. № 1338.

Відповідно до підпунктів 6, 7 пункту 10 Положення про Центр оцінювання функціонального стану особи до повноважень Центру оцінювання належить, зокрема, розгляд скарг на рішення експертних команд щодо результатів оцінювання та рішення медико-соціальних експертних комісій щодо результатів медико соціальної експертизи ; перевіряє під час оскарження рішення експертних команд обґрунтованість рішень, прийнятих під час оцінювання та встановлення інвалідності, розглядає медичні документи та проводить оцінювання, за результатами якого приймає рішення щодо скасування, підтвердження або формування нового рішення. У такому випадку оцінювання за рішенням Центру оцінювання проводиться на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження та проведених необхідних досліджень на базі одного із закладів охорони здоров`я, куди направлено особу Центром оцінювання, але обов`язково з урахуванням екстериторіального принципу. У разі відмови особи від повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень та/або неприбуття такої особи, крім випадків наявності виключних підстав, приймається рішення про скасування попереднього рішення експертної команди. Виключними підставами для таких осіб для перенесення строків медичних обстежень є відрядження, тимчасова непрацездатність або мобілізація до Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями.

Відповідно до пункту 18 Положення про Центр оцінювання функціонального стану особи Центр оцінювання має право, зокрема, розглядати скарги очно, заочно або з використанням методів і засобів телемедицини відповідно до критеріїв визначення форми проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, встановлених у додатку 1 до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року № 1338, та відповідних клопотань особи.

Відповідно до Постанови КМУ від 15 листопада 2024 р. № 1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» встановлення інвалідності повнолітнім особам, здійснення інших повноважень, прав і обов`язків, визначених Положенням про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою, здійснюється експертними командами відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою.

Згідно абзаців 1-4 пункту 68 розділу «Оскарження результатів оцінювання» Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року № 1338 експертна команда Центру оцінювання функціонального стану особи під час розгляду скарг: вивчає рішення експертної команди щодо результату оцінювання, що оскаржується, відео- та/або аудіозапис розгляду експертною командою, на якому було прийнято відповідне рішення (за наявності); заслуховує пояснення скаржника (його уповноваженого представника), інших осіб, залучених до розгляду скарги (у разі розгляду скарги за участю скаржника або його уповноваженого представника); за наявності підстав, передбачених цим Порядком, проводить повторне оцінювання.

Відповідно до абзаців 5-8 пункту 68 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року № 1338, за результатами розгляду скарги експертна команда Центру оцінювання функціонального стану особи приймає рішення про: підтвердження оскарженого рішення експертної команди; скасування оскарженого рішення експертної команди; формування нового рішення щодо результату оцінювання.

Суд зазначає, що визначення конкретного ступеня обмеження життєдіяльності особи, оцінка вираженості порушень функцій органів і систем організму потребують спеціальних знань у галузі медицини й належать до виключної компетенції експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду у справах про оскарження рішень медико-соціальних експертних комісій (постанови від 17 березня 2020 року у справі № 240/7133/19, від 25 вересня 2018 року у справі № 804/800/16, від 26 вересня 2018 року у справі № 817/820/16), суд не може здійснювати власну оцінку обґрунтованості висновку експертної команди, оскільки суд не є спеціалізованою установою в медичній сфері, а тому оцінка підставності такого висновку виходить за межі судового розгляду в контексті застосування норм матеріального права. Суд вправі перевірити законність висновку експертної команди лише в межах дотримання процедури його прийняття на підставі вимог нормативних актів про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності й потреби у догляді.

Визначення конкретного ступеня обмеження життєдіяльності, наявності чи відсутності підстав для встановлення інвалідності, групи інвалідності та потреби у постійному сторонньому догляді є дискреційними повноваженнями експертної команди, реалізація яких потребує спеціальних медичних знань, а тому суд не вправі втручатися у такі повноваження відповідачів та підміняти їх власною оцінкою медичної документації позивача.

Перевіряючи дотримання процедури прийняття оскаржуваних рішень, суд установив таке.

Позивач вказує, що відповідачем у рішенні у п.17.2.1 -17.2.3 зазначено «не застосовується» замість «так-1, ні-2» . Крім того не зазначено дату розгляду скарги.

Суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 25 липня 2019 року у справі № 826/13000/18 сформулював загальні підходи до оцінки та значення правової процедури у процесі притягнення до відповідальності посадових осіб. Так, у цій постанові Суд визначив, що правова процедура (fair procedure - справедлива процедура) є складовою принципу законності та принципу верховенства права і передбачає правові вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади. Суд наголосив, що встановлена правова процедура як складова принципу законності та принципу верховенства права, є важливою гарантією недопущення зловживання з боку органів публічної влади під час прийняття рішень та вчинення дій, які повинні забезпечувати справедливе ставлення до особи. Принципи правової процедури вже стали універсальними через рішення Європейського суду з прав людини і поширюються як на процесуальне судочинство, так і на правові процедури, яких повинні дотримуватися суб`єкти владних повноважень під час прийняття відповідних актів стосовно прав, свобод та законних інтересів людини.

У постанові від 26 червня 2019 року у справі № 1640/3394/18 Верховний Суд указав, що суттєве (фундаментальне) порушення - це таке порушення суб`єктом владних повноважень норм права, допущення суттєвої, істотної помилки при прийнятті певного рішення, яке мало наслідком прийняття незаконного рішення. Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.

Також Суд, не применшуючи значення необхідності дотримання встановленої законодавством процедури ухвалення того чи іншого рішення, запровадив критерій виміру суттєвості порушень правової процедури ухвалення рішення та дійшов висновку, що порушення такої процедури може бути підставою для скасування рішення суб`єкта владних повноважень лише за тієї умови, що воно вплинуло або могло вплинути на правильність рішення, адже в іншому випадку не буде забезпечено дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що порушення про які зазначає позивач є формальними та не впливають на дійсність рішення.

Позивач вказує, що відповідачем у пп. 17 п 1 рішення не зазначено дату розгляду скарги.

Судом досліджено, що п.17 рішення містить графу «дата проведення оцінювання», а не розгляду скарги, як вказує позивач. Крім того, датою розгляду скарги є дата винесення оскаржуваного рішення.

Щодо зміни відповідачем обгрунтування оскаржуваного рішення, у якому визначено 7 діагнозів, а експертною командою розглянуто лише 1, який стосується очей та проігнорування експертною командою захворювання, пов`язаних з проходженням військової служби суд зазначає.

Як встановлено судом з Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 15 липня 2025 № 101/25/2978( рішення 101/25/2978/Р) основним діагнозом, за яким позивача було направлено на оцінювання є відшарування сітківки з розривом сітківки, супутні діагнози : астигматизм, хронічний гастрит, неуточнений без згадки про кровотечу, втрата слуху, неуточнена, периферична дегенерація сітківки, міопія, гастроезофагеальний рефлюкс з езофагітом.

Суд зазначає, що основний діагноз хвороба, травма чи вроджена вада, яка спричиняє стійкий розлад функцій організму та найбільше обмежує життєдіяльність людини. Супутній діагноз враховують, але визначальним є саме головне захворювання.

Щодо незастосування відповідачем норм законодавства з урахуванням захворювань, пов`язаних з проходженням військової служби позивачем, судом встановлено, що відповідачем враховано довідку ВЛК №10949 від 16.12.2024 (пониження зору обох очей внаслідок короткозорості захворювання, НІ, не пов`язане з проходженням військової служби), про що зазначено в оскаржуваному рішенні.

За приписами частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1 та 4 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до приписів статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, діяв у межах повноважень, наданих йому законодавством та довів правомірність прийнятих рішень, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати належить покласти на позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 19-21, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 262, 293, 295, КАС України суд,

в и р і ш и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Центру оцінювання функціонального стану особи Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» (49005, м. Дніпро, пров. Феодосія Макаревського, 1-А; ЄДРПОУ 03191673) про визнання протиправним та скасування рішення відмовити повністю.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду із врахуванням п.п.15.5 п.5 розділу VII Перехідних положення КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Реквізити учасників справи:

Позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач Центр оцінювання функціонального стану особи Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» (49005, м. Дніпро, пров. Феодосія Макаревського, 1-А; ЄДРПОУ 03191673).

СуддяКухар Наталія Андріївна