Рішення № 139558243, 07.09.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/15222/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2026 року

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ланкевича А.З., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 , до Західного міжрегіонального управління Державної міграційної служби про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 , яка діє в інтересах своєї неповнолітньої доньки ОСОБА_2 , звернулася до суду з позовом, у якому просить:

- визнати протиправною відмову в оформленні та видачі паспорту громадянина України у формі книжечки ОСОБА_2 , відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-XII викладену у листі західного міжрегіонального управління ДМСУ від 26.05.2026 за №Б-488/6/4601.6.1/554-26;

- зобов`язати Західне міжрегіональне управління ДМСУ оформити і видати паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ ОСОБА_2 ;

- зобов`язати представників Західного міжрегіонального управління Державної міграційної служби (уповноважених посадових осіб) не вносити персональні дані ОСОБА_2 до електронно-цифрових реєстрів (ЄДДР, УНЗР та інші...).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 25.05.2026 звернулася до відповідача із заявою про оформлення її неповнолітній доньці паспорта громадянина України у формі книжечки на підставі Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-XII. Заяву мотивовано тим, що позивач та її донька є вірянами Української церкви християн віри євангельської і через власні релігійні переконання відмовляються від оформлення паспорта у формі пластикової картки з безконтактним електронним носієм, на підтвердження чого до заяви додано довідку №23 від 21.04.2026, видану Єпископом УЦХВЄ у Львівській області. Позивач вважає, що чинним Положенням №2503-XII передбачено дві форми паспорта громадянина України книжечка і картка, а тому особа має право на вибір форми документа. Наголошує, що правомірність оформлення паспорта у формі книжечки підтверджена постановою Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 у зразковій справі №806/3265/17. На переконання позивача, відмова відповідача звужує зміст та обсяг існуючих конституційних прав, що заборонено ст.22 Конституції України, та становить непропорційне втручання у право на приватне життя і свободу віросповідання.

У встановлений судом строк від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній заперечує проти позову в повному обсязі. Зазначає, що персональні дані ОСОБА_2 вже внесено до Єдиного державного демографічного реєстру на підставі сформованих засобами електронного реєстру заяв-анкет №9596035 від 23.03.2018 та №19321421 від 13.07.2021, поданих у зв`язку із оформленням паспорта громадянина України для виїзду за кордон, а ОСОБА_2 присвоєно унікальний номер запису в Реєстрі, який відповідно до ч.1 ст.10 Закону №5492-VI не змінюється при наступних операціях у Реєстрі. З огляду на це відповідач вважає відмову у видачі паспорта зразка 1994 року правомірною, посилаючись на позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 30.04.2025 у справі №420/29754/23, від 22.03.2024 у справі №540/4500/21, від 24.04.2024 у справі №260/2992/23, від 08.06.2023 у справі №380/5977/21, від 28.11.2024 у справі №420/6552/24, від 06.02.2025 у справі №420/26651/23 та від 19.03.2025 у справі №300/5845/23. Відповідач також зазначає, що справа не відповідає ознакам зразкової справи №806/3265/17, оскільки її предметом було порушене право особи, яка не надавала згоди на обробку персональних даних, тоді як згоду на внесення даних ОСОБА_2 до Реєстру вже було надано її законним представником. Наголошує, що обставина релігійних переконань не передбачена п.7 Порядку №302, а виготовлення паспорта у формі картки з безконтактним електронним носієм не звужує змісту та обсягу існуючих конституційних прав і не обмежує право особи на ім`я.

Від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій викладено заперечення проти доводів відповідача. Позивач зазначає, що оскаржувана відмова містила дві підстави відсутність рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання оформити паспорт зразка 1994 року, та досягнення особою 16-річного віку, тоді як у відзиві відповідач змінює підставу відмови на наявність біометричного закордонного паспорта, що є неприпустимим, оскільки суд оцінює законність саме тієї відмови, яка була прийнята на момент звернення. Позивач наголошує, що паспорт громадянина України та паспорт громадянина України для виїзду за кордон є різними за правовою природою документами, а наявність закордонного паспорта не позбавляє права на отримання внутрішнього паспорта. Указує, що ключовою підставою позову є захист конституційного права на свободу віросповідання, наявність релігійних переконань доведено довідкою церкви, яку відповідач не спростував, а закордонний паспорт було оформлено за рішенням батьків у малолітньому віці, коли дитина ще не сформувала власних релігійних поглядів, тоді як сформованість таких переконань оцінюється на момент звернення за внутрішнім паспортом. Просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою судді від 28.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є донькою ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 03.08.2009 Запитівською селищною радою Кам`янка-Бузького району Львівської області. Місце проживання ОСОБА_2 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з реєстру територіальної громади №2026/008365139 від 22.05.2026.

ОСОБА_2 документована паспортами громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 , виданим 27.03.2018 органом 4601, та серії НОМЕР_3 , виданим 27.07.2021 органом 4642. Зазначені паспорти оформлені на підставі заяв-анкет для внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру №9596035 від 23.03.2018 та №19321421 від 13.07.2021, поданих законним представником матір`ю ОСОБА_1 . За обліками Єдиного державного демографічного реєстру ОСОБА_2 присвоєно унікальний номер запису в Реєстрі 2009072202824.

25.05.2026 ОСОБА_1 , діючи в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_2 , звернулася до Західного міжрегіонального управління Державної міграційної служби із заявою, у якій просила оформити і видати паспорт громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року, не вносити персональні дані до електронно-цифрових реєстрів, провести реєстрацію громадянства України за раніше встановленими формами обліку та проставити відмітку реєстрації місця проживання у паспорті. Заяву мотивовано тим, що позивач та її донька через власні та релігійні переконання не бажають отримувати паспорт у формі ID-картки. До заяви додано, зокрема, довідку №23 від 21.04.2026, видану Єпископом УЦХВЄ у Львівській області, на підтвердження того, що ОСОБА_2 є учасником богослужінь Української церкви християн віри євангельської.

Листом від 26.05.2026 №Б-488/6/4601.6.1/554-26 Західне міжрегіональне управління Державної міграційної служби повідомило, що правовідносини щодо оформлення та видачі паспорта громадянина України врегульовані Законом №5492-VI та прийнятими на його виконання підзаконними актами, у зв`язку з чим відсутня можливість оформлення та видачі паспорта громадянина України будь-якого іншого зразка, ніж встановленого законодавством, зокрема без застосування безконтактного електронного носія персональних даних. У листі також зазначено, що оформлення та видача паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснюється згідно з Тимчасовим порядком, затвердженим наказом МВС від 06.06.2019 №456, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання оформити та видати паспорт зразка 1994 року, та особам, які досягли 16-річного віку.

Вважаючи вказану відмову протиправною, а свої конституційні права та інтереси порушеними, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.

Вирішуючи спір, суд виходить з такого.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.2 ст.32 Конституції України не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Відповідно до ст.35 Конституції України кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність. Здійснення цього права може бути обмежене законом лише в інтересах охорони громадського порядку, здоров`я і моральності населення або захисту прав і свобод інших людей.

Згідно з п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про громадянство України» від 18.01.2001 №2235-III документом, що підтверджує громадянство України, є паспорт громадянина України.

Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-XII затверджено Положення про паспорт громадянина України (далі Положення №2503-XII). Пунктами 2, 3 Положення №2503-XII визначено, що паспорт громадянина України видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, після досягнення 16-річного віку. Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни запровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.

Правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, визначено Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20.11.2012 №5492-VI (далі Закон №5492-VI).

Відповідно до підпункту «а» п.1 ч.1 ст.13 Закону №5492-VI документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, оформлення якого передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, є паспорт громадянина України.

Згідно з ч.ч.1, 2, 4 та 5 ст.14 Закону №5492-VI форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 4 ст.21 Закону №5492-VI паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов`язаний отримати паспорт громадянина України. Паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.

Згідно з ч.1 ст.10 Закону №5492-VI внесення інформації до Реєстру здійснюється уповноваженими суб`єктами за зверненням заявника. У разі якщо інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі. Унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 №302 затверджено зразок бланка, технічний опис та Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України (далі Порядок №302). Згідно з п.п.1, 2, 3 Порядку №302 паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України; паспорт виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій; кожен громадянин України, який досяг 14-річного віку, зобов`язаний отримати паспорт.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.06.2019 №456 затверджено Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України (далі Тимчасовий порядок №456), який визначає порядок подання документів, їх розгляду і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року, засвідчене в установленому законодавством порядку.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам сторін, суд зазначає таке.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для звернення до суду слугувала відмова відповідача, викладена в листі від 26.05.2026 №Б-488/6/4601.6.1/554-26, в оформленні неповнолітній ОСОБА_2 паспорта громадянина України у формі книжечки. Отже, предметом судового контролю у цій справі є відповідність цієї відмови критеріям, визначеним ч.2 ст.2 КАС України.

Водночас суд зауважує, що фактичною підставою відмови відповідач визначив неможливість оформлення паспорта громадянина України зразка 1994 року за відсутності рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання оформити та видати такий паспорт, а також недосягнення особою 16-річного віку. Разом з тим у відзиві на позовну заяву відповідач як підставу для заперечення проти позову навів іншу обставину наявність у ОСОБА_2 раніше сформованого унікального номера запису в Реєстрі, присвоєного при оформленні паспортів для виїзду за кордон.

Суд вважає за необхідне зазначити, що обґрунтованість рішення суб`єкта владних повноважень оцінюється судом виходячи з тих підстав та мотивів, які покладено в його основу на момент прийняття. У постанові від 10.04.2025 по справі №300/4721/23 Верховний Суд виклав правовий висновок, відповідно до якого під час перевірки правомірності рішення суб`єкта владних повноважень адміністративний суд повинен надати правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні, а не тим, які в подальшому були виявлені суб`єктом владних повноважень для доведення правомірності («виправдання») свого рішення.

З аналізу змісту оскаржуваного листа від 26.05.2026 випливає, що жодна з наведених у ньому підстав відмови не ґрунтується на нормах чинного законодавства. Так, вимога про наявність рішення суду, що набрало законної сили, як передумови для оформлення паспорта громадянина України зразка 1994 року не передбачена ані Положенням №2503-XII, ані Законом №5492-VI, а Тимчасовий порядок №456 урегулював окремі правовідносини, а саме порядок оформлення паспорта зразка 1994 року особі, щодо якої вже прийнято відповідне рішення суду, однак не встановлює, що звернення до суду є обов`язковою передумовою для первинної реалізації особою права на оформлення паспорта. Посилання відповідача на недосягнення особою 16-річного віку також не узгоджується з ч.2 ст.21 Закону №5492-VI, згідно з якою обов`язок отримати паспорт громадянина України виникає у особи з досягненням чотирнадцятирічного віку. При цьому станом на день звернення ОСОБА_2 досягла сімнадцятирічного віку.

За таких обставин суд дійшов висновку, що оскаржувана відмова, викладена в листі від 26.05.2026 №Б-488/6/4601.6.1/554-26, прийнята необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, та без належного нормативного обґрунтування, а тому не відповідає критеріям, визначеним ч.2 ст.2 КАС України, і є протиправною.

Разом з тим, вирішуючи питання про належний спосіб захисту порушеного права, суд враховує таке.

Суд установив, що персональні дані ОСОБА_2 вже внесено до Єдиного державного демографічного реєстру на підставі заяв-анкет №9596035 від 23.03.2018 та №19321421 від 13.07.2021, поданих її законним представником у зв`язку з оформленням паспортів громадянина України для виїзду за кордон, а ОСОБА_2 присвоєно унікальний номер запису в Реєстрі 2009072202824, який відповідно до ч.1 ст.10 Закону №5492-VI є незмінним при наступних операціях у Реєстрі.

У постанові від 30.04.2025 у справі №420/29754/23 Верховний Суд, розглядаючи подібні правовідносини за участю особи, якій унікальний номер запису в Реєстрі було сформовано при оформленні паспорта громадянина України для виїзду за кордон за згодою її законного представника, зазначив, що визначальною обставиною для вирішення спору є встановлення факту наявності у особи раніше сформованого унікального номера запису в Реєстрі та надання згоди на обробку персональних даних, а також з`ясування того, чи заявляла особа про наявність релігійних переконань саме при зверненні до органу міграційної служби.

Суд враховує, що вирішення питання про оформлення ОСОБА_2 паспорта громадянина України саме у формі книжечки належить до дискреційних повноважень органу Державної міграційної служби. Саме цей орган за наслідками розгляду заяви уповноважений оцінити наявність у Реєстрі раніше сформованого унікального номера запису, а також наведені позивачем обставини щодо релігійних переконань та відсутності у ОСОБА_2 внутрішнього паспорта, і прийняти відповідне рішення на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством.

Враховуючи викладене, суд не вбачає достатніх підстав для задоволення позовної вимоги про зобов`язання відповідача оформити і видати паспорт громадянина України у формі книжечки, оскільки суд не може підміняти собою суб`єкта владних повноважень та вирішувати замість нього питання, віднесені до його виключної компетенції, зокрема з урахуванням установлених обставин щодо раніше сформованого унікального номера запису в Реєстрі. З огляду на це задоволення такої вимоги було б передчасним.

У зв`язку із цим, суд вважає, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача у даному випадку є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.05.2026, подану в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 , з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

Щодо посилань позивача на постанову Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 у зразковій справі №806/3265/17, суд враховує, що предметом розгляду було порушене право на отримання паспорта у формі книжечки особи, яка не надавала згоди на обробку персональних даних та побоювалася настання негативних наслідків у зв`язку з майбутнім внесенням персональних даних до Реєстру. Натомість у справі, що розглядається, персональні дані ОСОБА_2 вже внесено до Реєстру та їй присвоєно унікальний номер запису, а тому за суб`єктним та об`єктним критеріями спірні правовідносини у цій справі не є повністю подібними до правовідносин у зразковій справі, що виключає їх безумовне врахування.

Стосовно позовної вимоги про зобов`язання відповідача не вносити персональні дані ОСОБА_2 до електронно-цифрових реєстрів суд зазначає, що ця вимога є передчасною, оскільки, як установлено судом, персональні дані ОСОБА_2 вже внесено до Єдиного державного демографічного реєстру та їй присвоєно унікальний номер запису, а питання про подальший облік особи вирішується органом Державної міграційної служби при повторному розгляді заяви з урахуванням вимог чинного законодавства.

Будь-яких інших обставин, які б вимагали детальної відповіді або спростування, сторонами у заявах по суті справи не зазначено та з матеріалів справи судом не встановлено.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково.

Щодо судового збору, то відповідно до вимог ч.3 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України такий відшкодовується позивачу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

позов задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Західного міжрегіонального управління Державної міграційної служби в оформленні та видачі паспорта громадянина України у формі книжечки, викладену в листі від 26.05.2026 №Б-488/6/4601.6.1/554-26.

Зобов`язати Західне міжрегіональне управління Державної міграційної служби повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.05.2026, подану в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 , про оформлення та видачу паспорта громадянина України у формі книжечки, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Західного міжрегіонального управління Державної міграційної служби (місцезнаходження: вул.Січових Стрільців, буд.11, м.Львів, 79007; код ЄДРПОУ: 45870769) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_4 ) судовий збір у сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ланкевич А.З.