Рішення № 139558003, 08.09.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2026 року м. Київ №320/6129/25

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління ДПС у м.Києві, у якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 08.04.2019, а саме №0026604202, яким ОСОБА_1 за платежем податок на доходи фізичних осіб нараховано 627 473,35 грн, з яких: 501 978, 68 грн платіж за податковим зобов`язанням (податок з доходів фізичних осіб) та 125 494,67 грн штрафні санкції (пеня) по несплаті податку з доходів фізичних осіб; № 0026604202, яким ОСОБА_1 за платежем військовий збір нараховано основною платежу суму 52 289,45 грн. з яких: 41 831,56 грн. платіж за податковим зобов`язанням (військовий збір) та 10 457,89 грн. штрафні санкції (пеня) по військовому збору; № 0026594202, яким ОСОБА_1 нараховані штрафні санкції за актом перевірки на суму 510 грн; №0026584202, яким ОСОБА_1 донараховані штрафні санкції за актом: податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 170,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що контролюючим органом безпідставно визначено їй грошові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб та військового збору у зв`язку з віднесенням до її оподатковуваного доходу суми 2 788 770,47 грн як додаткового блага у вигляді прощеного (анульованого) боргу. Позивач вказує, що отримання нею доходу у вигляді прощеного (анульованого) боргу не підтверджується належними доказами, оскільки кредитором не було належним чином повідомлено її про прощення (анулювання) боргу. На думку позивача, передача банком права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань свідчить про припинення відповідних зобов`язань, а тому підстави для визначення суми такого зобов`язання доходом у вигляді додаткового блага відсутні. Позивач також посилається на те, що спірна сума не призвела до приросту його фінансових чи майнових показників, оскільки отримані за кредитним договором кошти підлягали поверненню, а припинення зобов`язання відбулося у зв`язку із задоволенням вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки. У зв`язку з наведеним позивач вважає висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки, необґрунтованими, а прийняті на його підставі податкові повідомлення-рішення - протиправними та такими, що підлягають скасуванню. Крім того, позивач зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення фактично отримав лише 25 жовтня 2024 року, у зв`язку з чим вважає, що строк їх судового оскарження ним не пропущено.

Ухвалою суду відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.

Відповідач у відзиві зазначає про те, що за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки встановлено отримання позивачем у 2017 році доходу у вигляді додаткового блага від прощеного (анульованого) кредитором боргу в сумі 2 788 770,47 грн. Відповідач посилається на те, що ПАТ «УКРСОЦБАНК» відобразило зазначену суму у податковому розрахунку за формою №1-ДФ як дохід у вигляді анулювання (прощення) боргу. На думку відповідача, відповідно до положень Податкового кодексу України сума прощеного (анульованого) боргу підлягала включенню позивачем до загального річного оподатковуваного доходу та декларуванню. Відповідач зазначає, що банком було складено довідку про отриманий позивачем дохід у вигляді прощеного боргу та повідомлено про необхідність самостійної сплати податку на доходи фізичних осіб і військового збору. Відповідач також заперечує доводи позивача про відсутність додаткового блага у зв`язку з переходом до банку права власності на предмет іпотеки та зазначає, що за кредитним договором заборгованість позивачем не сплачена. У зв`язку з незадекларуванням позивачем відповідного доходу відповідач вважає правомірним визначення податкових зобов`язань з ПДФО у сумі 501 978,68 грн та військового збору у сумі 41 831,56 грн. Крім того, відповідач вважає, що позивачем пропущено встановлений законом строк звернення до суду з вимогами про оскарження податкових повідомлень-рішень. Відповідач просить у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Відповідач звернувся до суду із заявою про залишення позову без розгляду. Зазначає, що позивач звернулася до суду 30.01.2025 з вимогами про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.04.2019 року. Стверджує, що позивач пропустила встановлений законом строк звернення до суду, оскільки адміністративного оскарження спірних податкових повідомлень-рішень не здійснювала. Посилається на правову позицію Верховного Суду, відповідно до якої у разі незастосування процедури адміністративного оскарження строк звернення до суду становить шість місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав. Відповідач зазначає, що наказ про проведення перевірки та повідомлення про її проведення були направлені позивачу рекомендованим листом за податковою адресою, однак поштове відправлення повернулося за закінченням строку зберігання. Також стверджує, що акт перевірки та оскаржувані податкові повідомлення-рішення були направлені позивачу рекомендованими листами за її податковою адресою, проте поштові відправлення також повернулися за закінченням строку зберігання. На думку відповідача, направлення документів за податковою адресою рекомендованими листами є належним повідомленням платника податків, а на платника покладається обов`язок забезпечити отримання відповідної кореспонденції. Відповідач вважає, що позивач була належним чином повідомлена про проведення перевірки та наявність прийнятих за її результатами податкових повідомлень-рішень. Зазначає, що шестимісячний строк для оскарження податкових повідомлень-рішень закінчився у жовтні 2019 року, тоді як позов подано лише 30.01.2025 року. Крім того, відповідач зазначає, що позивач не подала заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду. У зв`язку з цим відповідач просить суд залишити позов ОСОБА_1 без розгляду.

Розглянувши клопотання відповідача, суд такі доводи відхиляє.

З матеріалів справи вбачається, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті 08 квітня 2019 року, однак доказів їх належного вручення позивачу у 2019 році відповідачем не надано. Навпаки, з матеріалів справи встановлено, що копії податкових повідомлень-рішень були надані позивачу контролюючим органом лише 25 жовтня 2024 року шляхом направлення на електронну адресу. Позивач також отримала копію акта перевірки у жовтні 2024 року: електронним листом 09 жовтня 2024 року та поштовим відправленням 14 жовтня 2024 року. Позов до суду подано 30 січня 2025 року, тобто протягом шести місяців з моменту, коли позивач отримала копії оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. За таких обставин суд вважає, що позивачем строк звернення до адміністративного суду не пропущено.

Третя особа не скористалась правом подачі письмових пояснень щодо предмету спору.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд зазначає таке.

ОСОБА_1 (далі позивач) перебуває на податковому обліку в ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

11 серпня 2008 року між ОСОБА_1 та ПАТ «УКРСОЦБАНК» укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії №005/702898-КР на суму 160 346,00 доларів США. Правонаступником ПАТ «УКРСОЦБАНК» у подальшому стало АТ «Альфа-Банк», найменування якого в подальшому змінено на АТ «Сенс Банк».

Цього ж дня, 11 серпня 2008 року, на забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором №005/702898-КР укладено іпотечний договір №005/702902-ІО, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Позняковою С.В. та зареєстрований у реєстрі за №2910. Предметом іпотеки була квартира АДРЕСА_1 . Право власності на зазначену квартиру належало ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу за реєстраційним номером 2907 від 11 серпня 2008 року.

Пунктами 1.2 та 1.3 кредитного договору визначено, що кредитні кошти отримані позивачем для придбання нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_1 .

09 листопада 2017 року державним реєстратором Державного підприємства «Український науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут будівельних матеріалів та виробів» ОСОБА_2 здійснено перереєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_2 з ОСОБА_1 на ПАТ «УКРСОЦБАНК».

04 грудня 2017 року, відповідно до відомостей, наведених у матеріалах справи, АТ «Укрсоцбанк» задовольнило забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки квартиру АДРЕСА_1 .

У 2017 році ПАТ «УКРСОЦБАНК» подало до контролюючого органу податковий розрахунок за формою №1-ДФ за IV квартал 2017 року, в якому відобразило щодо ОСОБА_1 дохід за ознакою « 126» дохід, отриманий платником податку як додаткове благо, у вигляді анулювання (прощення) основної суми боргу в розмірі 2 788 770,47 грн.

Згідно з відомостями Центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб платників податків ДФС України, за період з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року ОСОБА_1 отримала дохід за ознакою доходу 126 у загальній сумі 2 788 770,47 грн.

При цьому в матеріалах перевірки зазначено, що ОСОБА_1 у 2017 році мала взаємовідносини з ПАТ «УКРСОЦБАНК» та отримала дохід у вигляді додаткового блага у формі основної суми боргу, анульованої кредитором. У відповідній таблиці перевірки зазначено, що за 2017 рік дохід у вигляді анулювання (прощення) боргу від ПАТ «УКРСОЦБАНК» становив 2 788 770,47 грн, а податкова декларація за вказаний період не подавалася.

05 квітня 2018 року ГУ ДФС у м. Києві направило ОСОБА_1 лист №15379/К/26-15-13-04-20 щодо необхідності подання декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік та декларування доходу, отриманого як додаткове благо. Відповідь та інформація на зазначений лист, згідно з матеріалами перевірки, до контролюючого органу не надходили.

15 червня 2018 року ГУ ДФС у м. Києві направило ПАТ «УКРСОЦБАНК» запит №27968/10/26-15-13-04-22 щодо підтвердження інформації про отримання ОСОБА_1 доходу у вигляді додаткового блага за ознакою доходу 126 у сумі 2 788 770,47 грн.

09 липня 2018 року ПАТ «УКРСОЦБАНК» листом №05.6-12/79-717 надало ГУ ДФС у м. Києві відповідь, у якій зазначило, що всі вимоги кредитора відповідно до підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України виконано в повному обсязі. Зазначений лист надійшов до ГУ ДФС у м. Києві 10 липня 2018 року.

Згідно з матеріалами перевірки, у довідці ПАТ «УКРСОЦБАНК» про отриманий дохід у вигляді прощеного боргу зазначено про анулювання основної суми заборгованості за договором кредиту №005/702898-КР від 11 серпня 2008 року. При цьому банком основну суму прощеного боргу включено до доходу позивача за 2017 рік.

18 січня 2019 року ГУ ДФС у м. Києві прийнято наказ №616 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ОСОБА_1 з питань нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходу, отриманого у вигляді додаткового блага основної суми боргу (кредиту), прощеного (анульованого) кредитором ПАТ «УКРСОЦБАНК», за період з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року.

Перевірку проведено у період з 31 січня 2019 року по 06 лютого 2019 року. У період з 07 лютого 2019 року по 13 лютого 2019 року здійснювалося підведення результатів перевірки та оформлення акта перевірки.

Під час перевірки контролюючим органом використано відомості з Державного реєстру фізичних осіб про суми отриманих доходів за період з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року, відомості щодо місця проживання та реєстрації позивача, а також лист ПАТ «УКРСОЦБАНК» від 09 липня 2018 року №05.6-12/79-717 з додатками. Також під час перевірки використано автоматизовані інформаційні системи «Податковий блок» та ЦБД ДРФО ДФС України.

13 лютого 2019 року за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки складено акт №291/26-15-42-02-30/2451019121.

Актом перевірки встановлено, зокрема, неподання ОСОБА_1 податкової декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік.

Також актом перевірки встановлено, що позивачем не надано до перевірки Книгу обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу.

Перевіркою встановлено незадекларування ОСОБА_1 за 2017 рік доходу у вигляді додаткового блага в сумі 2 788 770,47 грн та несплату податку на доходи фізичних осіб із зазначеного доходу. За даними перевірки, при задекларованому доході, який відсутній у податковій декларації, сума доходу за даними перевірки становила 2 788 770,47 грн, а розбіжність 2 788 770,47 грн.

За результатами перевірки визначено податок на доходи фізичних осіб за ставкою 18 відсотків у сумі 501 978,68 грн, виходячи з розрахунку: 2 788 770,47 грн Ч 18 % = 501 978,68 грн. При цьому фактично сплачена позивачем сума податку на доходи фізичних осіб становила 0,00 грн, а сума розбіжності 501 978,68 грн.

Крім того, перевіркою встановлено заниження та неперерахування до бюджету військового збору за 2017 рік у сумі 41 831,56 грн. Розрахунок військового збору здійснено виходячи із суми доходу 2 788 770,47 грн та ставки 1,5 відсотка, що становить 41 831,56 грн. Фактично сплачена позивачем сума військового збору становила 0,00 грн.

У висновку акта перевірки зазначено про встановлення порушень ОСОБА_1 вимог пункту 179.1 статті 179 з урахуванням підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України у зв`язку з неподанням податкової декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік; підпункту «а» пункту 176.1 пункту 176, пунктів 44.1, 44.3 статті 44 Податкового кодексу України у зв`язку з ненаданням Книги обліку доходів і витрат; підпункту 168.2.1 пункту 168.2 статті 168 з урахуванням підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України у зв`язку з незадекларуванням доходу в сумі 2 788 770,47 грн та несплатою податку на доходи фізичних осіб у сумі 501 978,68 грн; а також підпунктів 1.2, 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України у зв`язку з ненарахуванням та несплатою військового збору в сумі 41 831,56 грн.

08 квітня 2019 року ГУ ДФС у м. Києві на підставі акта перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення, якими позивачу визначено відповідні грошові зобов`язання та штрафні санкції.

Зокрема, податковим повідомленням-рішенням №0026604202 за платежем «податок на доходи фізичних осіб» позивачу визначено грошове зобов`язання в загальній сумі 627 473,35 грн, з яких 501 978,68 грн за основним платежем та 125 494,67 грн за штрафними санкціями.

Податковим повідомленням-рішенням №0026604202 за платежем «військовий збір» позивачу визначено грошове зобов`язання в загальній сумі 52 289,45 грн, з яких 41 831,56 грн за основним платежем та 10 457,89 грн за штрафними санкціями.

Податковим повідомленням-рішенням №0026594202 позивачу донараховано штрафні санкції за актом перевірки в сумі 510,00 грн.

Податковим повідомленням-рішенням №0026584202 позивачу донараховано штрафні санкції за актом перевірки за платежем «податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування» у розмірі 170,00 грн.

Відповідно до матеріалів справи, 30 серпня 2021 року між АТ «Альфа-Банк», як правонаступником АТ «Укрсоцбанк», та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АМБЕР» укладено договір факторингу, предметом якого було придбання права вимоги за договором кредиту №005/702898-КР від 11 серпня 2008 року та набуття права вимоги за іпотечним договором №005/702902-ІО від 11 серпня 2008 року.

07 жовтня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до ДПС України через сервіс «Пульс» щодо надання копій документів. За результатами розгляду звернення ГУ ДПС у м. Києві надало позивачу копію листа від 29 липня 2024 року №67568/6/26-15-24-02-03-09, а також копію акта документальної позапланової невиїзної перевірки від 13 лютого 2019 року №291/26-15-42-02-30/2451019121 з доказами його направлення платнику.

09 жовтня 2024 року ГУ ДПС у м. Києві направило ОСОБА_1 копію акта перевірки електронною поштою, що підтверджується супровідним листом №4463/К/26-15-24-02-03-09/ЗВГ від 09 жовтня 2024 року. 14 жовтня 2024 року копію акта перевірки також отримано позивачем поштовим відправленням рекомендованим листом №0600971195557.

25 жовтня 2024 року ГУ ДПС у м. Києві направило ОСОБА_1 оскаржувані податкові повідомлення-рішення на її електронну адресу, що підтверджується супровідним листом №84416/6/26-15-24-02-03-09 від 25 жовтня 2024 року.

Також у матеріалах справи наявні копія конверта про направлення рекомендованого листа №0101127466468 та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення із відміткою про невручення цього листа.

Вважаючи спірні рішення протиправними, ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до ГУ ДПС у м. Києві, у якому просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 08 квітня 2019 року, а також стягнути на її користь сплачений судовий збір у розмірі 6 804,43 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до положень підпункту 19-1.1.1 пункту 19-1.1.статті 19-1 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, виконують такі функції, зокрема, здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків.

За змістом підпунктів 20.1.4. пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України встановлено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до підпункту 75.1.2. пункту 75.1. статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Відповідно до підпунктів 78.1.1, 78.1.4. пункту 78.1. статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав:

отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом (пункт 79.1. статті 79 ПК України).

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки (пункт 79.2. статті 79 ПК України).

Відповідно до пункту 86.1 статті 86 Податкового кодексу України визначено, що результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт перевірки - документ, який складається у передбачених цим Кодексом випадках, підтверджує факт проведення перевірки та відображає її результати.

У разі незгоди платника податків з висновками акта (довідки) такий платник зобов`язаний підписати такий акт (довідку) перевірки із запереченнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта (довідки) або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Відповідно до пункту 86.4 статті 86 ПК України акт (довідка) документальної невиїзної перевірки складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, та реєструється у контролюючому органі протягом п`яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).

Акт (довідка) документальної невиїзної перевірки не пізніше наступного робочого дня після його реєстрації вручається особисто платнику податків чи його представникам або надсилається у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. У разі відмови платника податків або його представників від підписання акта (довідки) перевірки посадовими особами контролюючого органу складається відповідний акт, що засвідчує факт такої відмови. Відмова платника податків або його представників від підписання акта перевірки не звільняє такого платника податків від обов`язку сплатити визначені контролюючим органом за результатами перевірки грошові зобов`язання. Заперечення по акту перевірки розглядаються у порядку і строки, передбачені пунктом 86.7 цієї статті.

Згідно з пунктом 86.7 статті 86 ПК України, у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки).

Такі заперечення, додаткові документи і пояснення є невід`ємною частиною матеріалів перевірки.

Відповідно до підпункту 86.7.1. пункту 86.7 статті 86 ПК України акт перевірки, заперечення до акта перевірки та/або додаткові документи і пояснення, у разі їх подання платником податку у визначеному цим пунктом порядку (далі - матеріали перевірки), розглядаються комісією такого контролюючого органу з питань розгляду заперечень та пояснень до актів перевірок (далі - комісія з питань розгляду заперечень), яка є постійно діючим колегіальним органом контролюючого органу. Склад комісії та порядок її роботи затверджуються наказом керівника контролюючого органу.

Розгляд матеріалів перевірки здійснюється комісією з питань розгляду заперечень контролюючого органу протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів і пояснень відповідно до цього пункту (днем завершення перевірки, проведеної у зв`язку з необхідністю з`ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у запереченнях, додаткових документах та поясненнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Підпунктом 86.7.2. пункту 86.7 статті 86 ПК України визначено, що у разі отримання від платника податків у визначеному цим пунктом порядку заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів і пояснень контролюючий орган зобов`язаний повідомити платника податків про дату, час та місце/спосіб розгляду матеріалів перевірки, у тому числі в режимі відеоконференції. Таке повідомлення надсилається платнику податків протягом двох робочих днів з дня отримання від нього заперечень та/або додаткових документів і пояснень, але не пізніше ніж за чотири робочі дні до дня їх розгляду. Інформація (повідомлення) про розгляд контролюючим органом, визначеним підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, матеріалів перевірки в режимі відеоконференції надсилається платнику податків в електронному вигляді в електронний кабінет.

Платник податків має право брати участь у розгляді матеріалів перевірки особисто або через свого представника, у тому числі в режимі відеоконференції, про що зазначає у поданих запереченнях. Безпосередньо під час розгляду матеріалів перевірки платник податків має право надавати письмові (крім випадків розгляду матеріалів перевірки у режимі відеоконференції) та/або усні пояснення з приводу предмета розгляду. Відсутність платника податку або його представника, повідомленого в передбаченому цією статтею порядку про час і місце розгляду матеріалів перевірки, не є перешкодою для розгляду матеріалів перевірки (підпункт 86.7.3. пункт 86.7 статті 86 ПК України).

За змістом підпункту 86.7.4 пункту 86.7 статті 86 Податкового кодексу України під час розгляду матеріалів перевірки комісія з питань розгляду заперечень:

встановлює, чи вчинив платник податку, щодо якого було складено акт перевірки, порушення податкового, валютного та/або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;

розглядає обставини вчинених правопорушень, які відображені в акті перевірки, а також встановлені при розгляді наданих платником податків відповідно до цього пункту письмових пояснень та їх документального підтвердження (зокрема щодо обставин, що стосуються події правопорушення, та вжитих платником податків заходів щодо дотримання правил та норм законодавства, з посиланням на документи та інші фактичні дані, що підтверджують зазначені обставини);

досліджує питання наявності або відсутності обставин, що виключають вину у вчиненні правопорушення (крім правопорушень, відповідальність за які настає незалежно від наявності вини), пом`якшують або звільняють від відповідальності;

досліджує питання щодо необхідності проведення перевірки у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу;

визначає розмір грошових зобов`язань та/або суму зменшення бюджетного відшкодування та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, та/або суму зменшення податку на доходи фізичних осіб, задекларованого до повернення з бюджету, зокрема при використанні права на податкову знижку, та/або заниження чи завищення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, а також необхідність надсилання (вручення) платнику податків відповідного податкового повідомлення-рішення у випадках, передбачених цим Кодексом.

При розгляді матеріалів перевірки контролюючим органом досліджуються всі наявні фактичні дані, що стосуються предмета розгляду, у тому числі документи, надані платником податків або витребувані у нього, письмові та усні пояснення платника податку, інші фактичні дані, що наявні або доступні контролюючому органу.

За результатами розгляду матеріалів перевірки комісія з розгляду заперечень приймає висновок, що є невід`ємною частиною матеріалів перевірки.

Податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу на підставі висновку комісії контролюючого органу з питань розгляду заперечень протягом п`яти робочих днів, наступних за днем прийняття такого висновку комісією і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків, у порядку, визначеному підпунктом 86.7.1 цього пункту (підпункт 86.7.5 пункту 86.7 статті 87 ПК України).

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку про те, що здійснення перевірки є необхідною передумовою для винесення податкових повідомлень-рішень у разі встановлення контролюючим органом порушень платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, дотримання якого контролюється податковими органами.

Висновки контролюючого органу про результати перевірки оформлюються у формі акта, які можуть бути оскаржені платником податків шляхом подання заперечень та додаткових документів і пояснень, та які, в свою чергу, є невід`ємною частиною матеріалів перевірки. При цьому, платник податків має право брати участь у розгляді матеріалів перевірки особисто або через свого представника, у тому числі в режимі відеоконференції, а контролюючий орган зобов`язаний повідомити платника податків про дату, час та місце/спосіб розгляду матеріалів перевірки, у тому числі в режимі відеоконференції.

Отже, наведені положення Податкового кодексу України передбачають певну процедуру оформлення результатів перевірки та прийняття за її результатами податкових повідомлень-рішень, а також гарантують платнику податків право на подання заперечень до акта перевірки та участь у розгляді матеріалів перевірки.

Разом з тим, судом встановлено, що за результатами проведеної контролюючим органом документальної позапланової невиїзної перевірки було складено акт від 13.02.2019 №291/26-15-42-02-30/2451019121, яким встановлено невключення позивачем до складу оподатковуваного доходу за 2017 рік суми анульованої (прощеної) основної суми кредитної заборгованості у розмірі 2 788 770,47 грн.

На підставі висновків зазначеного акта перевірки контролюючим органом 08.04.2019 прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, якими позивачу визначено податкові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, військового збору, а також застосовано штрафні санкції.

При цьому, матеріалами справи не спростовано встановлених контролюючим органом під час перевірки обставин щодо отримання позивачем у 2017 році доходу у вигляді анульованої (прощеної) основної суми кредитної заборгованості та невиконання нею обов`язку щодо його декларування і сплати відповідних податкових зобов`язань.

Таким чином, висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки, відповідають встановленим обставинам справи, а прийняті на його підставі податкові повідомлення-рішення є обґрунтованими та прийнятими відповідно до вимог податкового законодавства.

Доводи позивача щодо порушення контролюючим органом процедури проведення перевірки та прийняття за її результатами податкових повідомлень-рішень не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи та не є підставою для визнання оскаржуваних податкових повідомлень-рішень протиправними.

Водночас, суд звертає увагу на те, що порядок справляння податку на доходи фізичних осіб врегульований розділом ІV ПК України.

Згідно з підпунктом 162.1.1 пункту 162.1 статті 162 ПК України платниками податку на доходи фізичних осіб є фізична особа-резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Відповідно до підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 ПК України об`єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Пунктом 164.1 статті 164 ПК України установлено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Пункт 164.2 статті 164 ПК України деталізує види доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податків. В свою чергу, стаття 165 ПК України визначає види доходів, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу.

Ставки податку та порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку до бюджету установлені статтями 167, 168 ПК України.

Так, згідно з пунктом 167.1 статті 167 ПК України ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Відповідно до пункту 179.1 статті 179 ПК України платник податку зобов`язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.

Фізична особа зобов`язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену в поданій нею податковій декларації. Сума податкових зобов`язань, донарахована контролюючим органом, сплачується до відповідного бюджету у строки, встановлені цим Кодексом (пункт 179.7 статті 179 ПК України).

За приписами абзацу першого пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Згідно з підпунктом підпункту 1.1 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.

Для платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу (підпункт 1 підпункту 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України).

Підпунктами 1.4, 1.6 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України установлено, що нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. Платники збору зобов`язані забезпечувати виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.

Підпунктом б пункту 176.2 статі 176 ПК України визначено, що особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду.

У ході судового розгляду встановлено та матеріалами справи підтверджено, що фактичною підставою для нарахування грошових зобов`язань за оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями слугували висновки контролюючого органу про несплату позивачем податку на доходи фізичних осіб та військового збору з нарахованого та виплаченого АТ «Альфа-Банк» у 3 кварталі 2019 року доходу з ознакою 126 - додаткове благо, що відображено останнім в додатку 4 ДФ Відомості про суми нарахованого доходу, утриманого або сплаченого податку на доходи фізичних осіб та військового збору до Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску.

За наведеним у підпункті 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначенням додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Згідно з абзацом «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається: дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді: основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

З аналізу наведеної норми слідує, що для включення на підставі абзацу «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України отриманого платником податків додаткового блага до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу необхідним є дотримання сукупності таких умов:

1) кредитор анулював саме основну суму боргу (кредиту);

2) рішення кредитора про анулювання (прощення) основної суми боргу (кредиту) є самостійним та не пов`язане із процедурою банкрутства;

3) рішення про анулювання (прощення) боргу (кредиту) прийняте до закінчення строку позовної давності;

4) сума анульованого (прощеного) боргу (кредиту) перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року;

5) кредитор повідомив платника податку боржника про прощення (анулювання) боргу та включення суми прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду шляхом: направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 08 квітня 2025 року у справі №280/9920/21.

Отже, однією із обов`язкових умов для застосування положень абзацу «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України є анулювання (прощення) кредитором саме основної суми боргу (кредиту) платнику податків до закінчення строку позовної давності та кредитор повідомив платника податку боржника про прощення (анулювання) боргу шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто.

Слід також врахувати, що відповідно до підпункту 165.1.55 пункту 165.1 статті 165 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи: основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності у сумі, що не перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року; сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності.

Питання правозастосування абзацу «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України отримало оцінку у постанові Верховного Суду у складі суддів судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 28.07.2021 у справі №826/12872/17, у якій судова палата дійшла висновків, що додаткове благо визначається як дохід у разі приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Грошова сума, яка надана в кредит, підлягає поверненню, тому сама по собі ця сума не збільшує дохід платника податку. Водночас, у разі коли відпадуть встановлені законом та/або договором підстави для витребування кредитором у боржника грошової суми, наданої на умовах повернення, у платника податку - боржника виникає приріст фінансових показників за рахунок суми, взятої в борг.

Таким чином, сума кредиту, прощена (анульована) банком, збільшує дохід платника податку і включається в його оподатковуваний дохід. Разом з тим проценти, які нараховані банком за умовами договору за користування кредитом, та підвищені проценти, нараховані у разі прострочення платежу, не є доходами, які призводять до приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Відповідно, у разі прощення (анулювання) процентів, нарахованих за користування кредитом, та підвищених процентів, нарахованих у разі прострочення платежу, відсутні підстави вважати їх додатковим благом платника податку.

З викладеного слідує, що під додатковим благом розуміється основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти, нараховані за користування кредитом, прощені (анульовані) кредитором.

Аналогічна правова позиція в подальшому була підтримана в постановах Верховного Суду від 18.03.2025 у справі № 480/805/21, від 30.07.2024 у справі №320/8116/20.

Як встановлено судом, ПАТ «УКРСОЦБАНК» повідомив Головне управління ДФС у м. Києві про суми виплачених (нарахованих) доходів фізичній особі ОСОБА_1 за 2017 рік, що було відображено у Податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) за ознакою доходу «126» (додаткове благо).

Суму прощеної (анульованої) кредитної заборгованості ОСОБА_1 у розмірі 2 788 770,47 грн було включено ПАТ «УКРСОЦБАНК» до Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) за IV квартал 2017 року.

Матеріалами справи підтверджується, що у IV кварталі 2017 року АТ «Альфа-Банк» за власним рішенням анулював позивачу залишок основної суми кредитної заборгованості у розмірі 2 788 770,47 грн та відобразив зазначену суму у податковому розрахунку за ознакою доходу « 126» як додаткове благо.

Саме ця сума стала підставою для визначення контролюючим органом грошових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору.

Судом встановлено, що 11 серпня 2008 року між ОСОБА_1 та ПАТ «УКРСОЦБАНК» укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії №005/702898-КР на суму 160 346,00 доларів США.

На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором того ж дня між сторонами укладено договір іпотеки №005/702902-ІО, за умовами якого в іпотеку банку передано квартиру АДРЕСА_1 . Кредит був наданий саме для придбання зазначеної квартири.

09 листопада 2017 року державним реєстратором проведено державну реєстрацію переходу права власності на вказану квартиру від ОСОБА_1 до ПАТ «УКРСОЦБАНК». Відповідно до умов іпотечного договору банк мав право звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі йому права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань у порядку статті 37 Закону України «Про іпотеку».

При цьому з матеріалів справи вбачається, що саме у зв`язку із задоволенням вимог іпотекодержателя шляхом набуття банком права власності на предмет іпотеки ПАТ «УКРСОЦБАНК» визначило ОСОБА_1 дохід у вигляді прощеного (анульованого) залишку заборгованості.

Так, у довідці банку зазначено, що у зв`язку із задоволенням вимог іпотекодержателя в порядку статті 37 Закону України «Про іпотеку» ОСОБА_1 прощено (анульовано) залишок заборгованості за кредитним договором №005/702898-КР у розмірі 104 698,33 доларів США та пеню в розмірі 14 015,15 доларів США. При цьому до її річного доходу банком включено саме основну суму прощеного (анульованого) боргу 104 698,33 доларів США.

Таким чином, спірна сума (2 788 770,47 грн) виникла не внаслідок отримання позивачем грошових коштів від банку, передачі їй майна або іншої виплати, а внаслідок припинення кредитного зобов`язання після звернення стягнення на предмет іпотеки.

Водночас суд звертає увагу, що набуття кредитором права власності на предмет іпотеки та прощення залишку заборгованості є взаємопов`язаними складовими однієї операції із задоволення вимог іпотекодержателя, а тому для правильного визначення податкових наслідків контролюючий орган мав оцінити не лише факт відображення банком відповідної суми у формі №1-ДФ, а й правову природу операції, унаслідок якої така сума виникла.

Суд відхиляє доводи позивача про те, що спірний дохід не підлягає оподаткуванню у зв`язку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки. Передача банку права власності на предмет іпотеки та подальше прощення залишку кредитної заборгованості є різними юридичними фактами, які мають самостійні податкові наслідки. У цій справі контролюючим органом оподатковано не вартість квартири, а саме прощену кредитором основну суму боргу.

Також суд не знаходить підстав для застосування до спірних правовідносин положень підпункту 165.1.59 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України, оскільки позивач не довів, що анулювання заборгованості здійснено саме у порядку реструктуризації, передбаченому спеціальним законом щодо валютних іпотечних кредитів. Надані матеріали свідчать про самостійне рішення банку про прощення залишку боргу, а не про проведення законодавчо визначеної процедури реструктуризації.

Посилання позивача на судову практику Верховного Суду також не спростовують правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки наведені висновки ухвалені за інших фактичних обставин та за іншого нормативного регулювання, тоді як у цій справі спір виник щодо оподаткування доходу, отриманого у 2017 році внаслідок самостійного анулювання банком основної суми кредитної заборгованості.

Отже, позивачем не доведено наявності правових підстав, які б виключали включення спірної суми до загального оподатковуваного доходу або свідчили про протиправність дій контролюючого органу при прийнятті податкових повідомлень-рішень.

Доводи позивача про те, що належне повідомлення не відбулося, ґрунтуються виключно на відсутності у неї документального підтвердження отримання відповідного повідомлення та самі по собі не спростовують відомостей, наданих кредитором контролюючому органу. При цьому матеріалами справи підтверджується, що контролюючий орган ще у 2018 році отримав від банку інформацію про прощення позивачу основної суми боргу та виконання банком передбачених законодавством вимог щодо повідомлення боржника.

Таким чином, суд не погоджується з твердженням позивача про те, що у зв`язку з неналежним повідомленням кредитором про прощення (анулювання) боргу обов`язок щодо сплати податку не міг бути покладений на позивача.

Отже, у спірних правовідносинах відсутні підстави для застосування передбаченого абзацом «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України наслідку у вигляді покладення на кредитора обов`язків податкового агента, а тому позивач як боржник була зобов`язана включити суму прощеної основної суми кредитної заборгованості до свого загального річного оподатковуваного доходу, задекларувати її та сплатити визначені законом податкові платежі.

Відповідно, висновок контролюючого органу про порушення позивачем вимог підпункту 168.2.1 пункту 168.2 статті 168 та підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України є обґрунтованим.

За таких обставин суд доходить висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову, відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, сплачений позивачем судовий збір відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача не підлягає.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову, - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лисенко В.І.