Рішення № 139557967, 08.09.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2026 року м. Київ справа №320/15000/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жука Р.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області,

Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області,

Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області

про визнання протиправними рішень, зобов`язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В:

І. Зміст позовних вимог.

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі відповідач 2), Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі відповідач 3), в якому просить суд

- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 11 липня 2023 року № 104350000567 про відмову в проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 згідно із заявою від 04 липня 2023 року;

- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 26 липня 2023 року № 104350000567 про відмову в проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 згідно із заявою від 23 липня 2023 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити ОСОБА_1 , як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно із довідкою Господарського суду Харківської області №105 від 30 червня 2023 року, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19 лютого 2020 року.

ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає, що його звільнено з посади судді Господарського суду Харківської області у відставку відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 17 січня 2019 року № 133/0/15-19.

Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

У зв`язку зі змінами розміру складових суддівської винагороди, враховуючи рішення Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020, та зважаючи на отримання довідки Господарського суду Харківської області від 30 червня 2023 року № 105 про суддівську винагороду станом на 01 січня 2023 року для обчислення щомісячного довічного утримання судді у відставці, позивач 04 липня 2023 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду у Київській області з відповідною заявою про здійснення перерахунку його утримання на підставі вказаної довідки.

За принципом екстериторіальності, заява позивача разом з доданими до неї документами були розглянуті Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та рішенням від 11 липня 2023 року № 104350000567 позивачу відмовлено у здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Позивач 23 липня 2023 року повторно звернувся з заявою про перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці.

За принципом екстериторіальності вказана заява з доданими до неї документами була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області та рішенням від 26 липня 2023 року № 104350000567 відмовлено у здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Позивач не погоджується з рішеннями відповідачів, вважає їх протиправними, з огляду на те, що на його переконання, в нього наявне право на перерахунок його щомісячного довічного грошового утримання відповідно до вказаної вище довідки про розмір суддівської винагороди, що стало підставою для звернення до адміністративного суду з цією позовною заявою.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог представник відповідача 3 у відзиві на позовну заяву послався на те, що 04 липня 2023 року позивач звернувся із заявою про перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці та надав довідку від 30 червня 2023 року № 105, видану Господарським судом Харківської області.

За принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії № 104350000567 від 11 липня 2023 року.

Повторно 23 липня 2023 року позивач звернувся із заявою про перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці та надав довідку від 30 червня 2023 року № 105, видану Господарським судом Харківської області, за результатами розгляду якої Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії № 104350000567 від 26 липня 2023 року.

Підставою відмови, як зазначає представник відповідача 3, є відсутність права на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, який не проходив кваліфікаційного оцінювання, не призначався на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності Закону № 1402, не пропрацював на посаді судді три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами кваліфікаційного оцінювання або конкурсу, за зверненнями, що надходить після 18 лютого 2020 року, виникає згідно статті 142 Закону № 1402, тобто, у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, після 18 лютого 2020 року.

Щодо судових витрат та правничої допомоги, представник відповідача 3 у відзиві на позовну заяву послався на те, що справа не є складною, розглядається у спрощеному позовному провадженні та є типовою. Позов складено з цитування Закону № 1402 та цитування судових рішень, наявних у реєстрі судових рішень та фактично розтягнутий на максимальну кількість аркушів за рахунок розтягування тексту, а саме використання максимальних інтервалів між абзацами. По-друге, аналізу підлягали лише три документи, а саме довідка про складові заробітної плати, відмовне рішення від 11 липня 2023 року та від 26 липня 2023 року. Інші документи (наказ про призначення суддею, рішення про звільнення), що є додатками до справи, не підлягають ніякому аналізу через те, що не є предметом спору. По-третє, як вказує представник відповідача 3, щодо запланованої участі у судових засіданнях у справі відкрите спрощене провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

На підставі вищевикладеного, представник відповідача 3 просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог представник відповідача 2 у відзиві на позовну заяву послався на те, що 04 липня 2023 року позивач звернувся із заявою про перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці та надав довідку від 30 червня 2023 року № 105, видану Господарським судом Харківської області.

За принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії № 104350000567 від 11 липня 2023 року.

Повторно 23 липня 2023 року позивач звернувся із заявою про перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці та надав довідку від 30 червня 2023 року № 105, видану Господарським судом Харківської області, за результатами розгляду якої Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії № 104350000567 від 26 липня 2023 року.

Підставою відмови, як зазначає представник відповідача 2, є відсутність права на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, який не проходив кваліфікаційного оцінювання, не призначався на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності Закону № 1402, не пропрацював на посаді судді три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами кваліфікаційного оцінювання або конкурсу, за зверненнями, що надходить після 18 лютого 2020 року, виникає згідно статті 142 Закону № 1402, тобто, у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, після 18 лютого 2020 року.

На підставі вищевикладеного, представник відповідача 2 просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог представник відповідача 1 у відзиві на позовну заяву послався на те, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» з 07 лютого 2019 року.

04 липня 2023 року позивач звернувся із заявою про перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці та надав довідку від 30 червня 2023 року № 105, видану Господарським судом Харківської області.

За принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії № 104350000567 від 11 липня 2023 року.

Повторно 23 липня 2023 року позивач звернувся із заявою про перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці та надав довідку від 30 червня 2023 року № 105, видану Господарським судом Харківської області, за результатами розгляду якої Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії № 104350000567 від 26 липня 2023 року.

Підставою відмови, як зазначає представник відповідача 1, є відсутність права на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, який не проходив кваліфікаційного оцінювання, не призначався на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності Закону № 1402, не пропрацював на посаді судді три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами кваліфікаційного оцінювання або конкурсу, за зверненнями, що надходить після 18 лютого 2020 року, виникає згідно статті 142 Закону № 1402, тобто, у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, після 18 лютого 2020 року.

На переконання представника відповідача 1, пенсію позивачу обчислено та перераховано на підставі документів, які містяться в матеріалах пенсійної справи та у повній відповідності до чинного законодавства, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

ІІІ. Заяви (клопотання) учасників справи інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2024 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Копія ухвали суду від 25 квітня 2024 року направлена на юридичні адреси відповідачів, зазначені у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Пунктом 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Враховуючи вимоги статті 263 КАС України судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Згідно з частиною другою статті 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Статтею 258 КАС України визначено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

ІV. Обставини встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає таке.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 17 січня 2019 року № 133/0/15-19 ОСОБА_1 звільнено з посади судді Господарського суду Харківської області у відставку.

Крім того, матеріалами справи підтверджується, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці з 07 лютого 2019 року.

З 01 січня 2020 року відбулись зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Рішенням Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним), положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до яких судді України, які перебувають у відставці, мають право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання лише за умови проходження кваліфікаційного оцінювання або призначення судді за результатами конкурсу.

У довідці про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 30 червня 2023 року № 105, виданої Господарським судом Харківської області, зазначено, що станом на 01 січня 2023 року суддівська винагорода, яка враховується при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, складає 88 284,00 грн, з яких: посадовий оклад 63 060,00 грн, доплата за вислугу років 25 224,00 грн.

Також у довідці зазначено, що вона видана на підставі особового рахунку працюючого судді з 01 січня 2023 року який не здійснює судочинство, згідно Рішення Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020.

Позивач 04 липня 2023 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області з заявою про здійснення перерахунку його щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі вказаної вище довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

За принципом екстериторіальності заява позивача разом з доданими до неї документами були розглянуті Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та за наслідками розгляду було прийнято рішення про відмову в проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 від 11 липня 2023 року № 104350000567, з огляду на те, що право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, який не проходив кваліфікаційного оцінювання, не призначався на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності Закону № 1402, не пропрацював на посаді судді три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами кваліфікаційного оцінювання або конкурсу, за зверненнями, що надходить після 18 лютого 2020 року, виникає згідно статті 142 Закону № 1402, тобто, у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, після 18 лютого 2020 року.

В подальшому, а саме, 23 липня 2023 року позивач повторно звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області з заявою про здійснення перерахунку його щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі вказаної вище довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

За принципом екстериторіальності заява позивача разом з доданими до неї документами були розглянуті Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області та за наслідками розгляду було прийнято рішення про відмову в проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 від 26 липня 2023 року № 104350000567, з огляду на відсутність права на такий перерахунок.

Крім того, представника позивача адвоката Гордейчука Віталія листом Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 04 вересня 2023 року № 1000-0202-8/132769 повідомлено про те, що документи позивача за принципом екстериторіальності розглядались Головними управліннями Пенсійного фонду України в Дніпропетровській та Полтавській областях та за результатами їх розгляду були прийняті рішення про відмову в перерахунку довічного грошового утримання.

Вважаючи рішення відповідачів про відмову у здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки від 30 червня 2023 року № 105 протиправними, позивач звернувся до адміністративного суду з відповідною позовною заявою.

V. Оцінка суду.

Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, наведеними учасниками справи, суд зазначає таке.

Відповідно до статей 21, 22 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 64 Конституції України гарантовано, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Частиною першою статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.

Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, визначає Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (далі Закон України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII).

Згідно із пунктом 2 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 02 червня 2016 року №1402-VIII визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-VI, крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.

Згідно із частинами першою, другою статті 142 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.

Суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 142 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Суд враховує, що відповідно до частини третьої статті 135 Закону України від 02 червня 2016 року №1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить:

1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Разом з цим, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.

Так, пунктом 22 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII було визначено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.

Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01 січня 2017 року отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів».

До проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (пункт 23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 02 червня 2016 року №1402-VIII).

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування» від 16 жовтня 2019 року № 193-IX, який набрав чинності 07 листопада 2019 року, було виключено зазначені вище пункти 22, 23 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII, якими було передбачено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом; що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів».

Розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 цього розділу, становить з 1 січня 2020 року:

а) для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року (пункт 24 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII).

Пунктом 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів». За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Досліджуючи поняття «щомісячне довічне грошове утримання судді», Конституційний суд України у мотивувальній частині Рішення від 14 грудня 2011 року № 18-рп/2011 вказав, що це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов`язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці виплату одержують з Пенсійного фонду України за рахунок Державного бюджету, діючі судді - виключно з Державного бюджету України. У цьому ж рішенні Конституційний суд України також вказав про неможливість звуження змісту та об`єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.

У Рішенні Конституційного Суду України від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.

Конституційний Суд України неодноразово висловлював аналогічні правові позиції у відношенні гарантій незалежності суддів, їх матеріального та соціального забезпечення у своїх рішеннях, а саме: від 24 червня 1999 року № 6-рп/99, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 (справа про пільги, компенсації та гарантії), від 01 грудня 2004 року № 19-рп/2004 (справа про припинення дій чи обмеження пільг, компенсацій та гарантій), від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 (справа про пенсії та щомісячне довічне грошове утримання), від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів), від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, а також у рішенні від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020.

Рішенням Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року №2-р/2020 були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідних положень Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII зі змінами.

У вказаному рішенні (пункти 15-17) зазначено, що згідно з положеннями пункту 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів». За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (пункт 4 частини шостої статті 126 Конституції України).

Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуття права на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19 листопада 2013 року № 10-рп/2013).

Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці; право судді у відставці на пенсійне забезпечення або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості; щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу; конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв`язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя (абзаци п`ятий, шостий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 3 червня 2013 року№ 3-рп/2013). Конституційний Суд України зазначив, що розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів, які не проходили оцінювання за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності та вийшли у відставку, відрізняється від розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які вийдуть у відставку після успішного проходження такого оцінювання.

Конституційний Суд України вважає, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує діючий суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності. Запровадження згідно із положеннями пункту 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини першої статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України.

У зв`язку з викладеним, Конституційний Суд України Рішенням від 18 лютого 2020 року у справі № 2-р/2020 пункт 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII, яким було передбачено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу, визнав неконституційним.

Згідно з частиною першою статті 91 Закону України від 13 липня 2017 року № 2136-VIII «Про Конституційний Суд України» закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 Закон України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.

Верховний Суд неодноразово, зокрема у постановах від 06 березня 2019 року у справі № 638/12586/16-а та від 11 лютого 2020 року у справі № 200/3958/19-а висловлював правовий висновок, відповідно до якого правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання/складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Верховний Суд у Рішенні, яке набрало законної сили 07 серпня 2020 року у зразковій справі № 620/1116/20, визначив, що набрання чинності Рішенням Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020, яким визнаються неконституційними відповідні норми законодавства, тягне за собою виникнення, зміну чи припинення прав та обов`язків суб`єктів правовідносин до яких застосовуються (застосовувалися) положення законодавства, яке згодом було визнано неконституційним.

Таким чином, саме з 19 лютого 2020 року, наступного дня з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18 лютого 2020 року у справі № 2-р/2020 у позивачки виникло право (підстава) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII, так як зміна розміру окладу судді, який є складовою суддівської винагороди, є підставою для перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці.

При цьому, у своєму Рішенні Верховний Суд зауважив на тому, що забезпечення державою належної оплати праці судді є запорукою дотримання гарантій права особи на розгляд справи незалежним і безстороннім судом та збереження справедливого балансу між потребами державного інтересу та необхідністю захистити права особи.

Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.

Такими гарантіями є надання суддям за рахунок держави матеріального забезпечення, зокрема суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, розмір якого повністю залежить від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Важливою є і послідовність дій законодавця, особливо з огляду на сферу суспільних відносин, у якій може проявлятись непослідовність. Різниця у правах суддів у відставці на перерахунок їх довічного грошового утримання судді в залежності від проходження ними кваліфікаційного оцінювання під час перебування на посаді судді та (або) необхідності пропрацювати на посаді судді три роки після проходження кваліфікаційного оцінювання, порушує статус суддів та гарантії їх незалежності.

Суд звертає увагу на те, що довічне грошове утримання позивачки як судді у відставці призначалось, виходячи із розміру суддівської винагороди, визначеного Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-VI.

Після подальших перерахунків довічного грошового утримання як і на момент виникнення спірних правовідносин, довічне грошове утримання судді у відставці залишається не приведеним у відповідність до Рішення Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року №2-р/2020 та вимог статті 142 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII, а саме у відповідність до відсоткового розміру суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Розмір суддівської винагороди відповідно до 142 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII з метою визначення позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці обчислений у довідці Господарського суду Харківської області від 30 червня 2023 року № 105, яка згідно із положеннями Рішення Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 та частини четвертої статті 142 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII створює підстави для перерахунку довічного грошового утримання позивача судді у відставці.

Висновки відповідачів про відсутність у позивача права на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, не можуть бути прийняті до увагу як такі, що не відповідають фактичним обставин справи, з яких виникли спірні правовідносини.

Як вже зазначалось, приведення у відповідність суддівської винагороди для обчислення позивачу щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці відбулось згідно довідки Господарського суду Харківської області від 30 червня 2023 року № 105, яка правомірно представлена до територіального органу Пенсійного фонду України для перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці.

Разом з цим, в контексті даних правовідносин позивач просить перерахувати йому довічне грошове утримання судді у відставці з 19 лютого 2020 року на підставі рішення Рішення Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020, оскільки, як було зазначено вище, підпунктом 4 пункту 24 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 02 червня 2016 року №1402-VIII передбачалось, що розмір посадового окладу судді з 01 січня 2020 року становить для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

З цього приводу необхідно зазначити, що позивач має право на перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці з 01 січня 2023 року, оскільки відповідна суддівська винагорода для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у довідці від 30 червня 2023 року № 105 визначена саме з цієї дати.

Враховуючи викладене, зважаючи на те, що позивач вийшов у відставку з посади судді до завершення проходження кваліфікаційного оцінювання суддів і отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, яке має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя, суд доходить висновку про те, що рішення відповідачів 2, 3 про відмову у перерахунку позивачу (судді у відставці) щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є протиправними та підлягають скасуванню.

При цьому, суд зазначає, що належним та ефективним способом відновлення порушених прав та інтересів позивача є саме висновок суду про зобов`язання органу Пенсійного фонду України здійснити перерахунок та виплату позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі вищезазначеної довідки від 30 червня 2023 року №105, виданої Господарським судом Харківської області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання з 01 січня 2023 року.

Слід також враховувати, що у даному випадку відповідно до матеріалів справи, останнє рішення про відмову у перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області, у зв`язку з чим, суд доходить висновку про те, що обов`язок з перерахунку довічного грошового утримання позивачу як судді у відставці має бути покладений саме на Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, а не на Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області.

Аналізуючи вищевикладене та надані докази у їх сукупності, суд доходить висновку про часткову обґрунтованість заявлених позовних вимог, наявність підстав для визнання протиправними рішень Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, також, керуючись частиною другою статті 9 КАС України, про наявність правових підстав для виходу за межі позовних вимог та скасування цих рішень із зобов`язанням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області провести позивачу перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Господарського суду Харківської області від 30 червня 2023 року № 105, починаючи з 01 січня 2023 року.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно частини другої статті 2 КАС України справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

VI. Судові витрати.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд, керуючись частиною третьою статті 139 КАС України, вважає за доцільне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 2 на користь позивача понесені ним судові витрати у розмірі 1 073,60 грн, а з відповідача 3 1 949,20 грн, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 132, 139, 143, 242-246, 255, 260-263, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (08500, Київська область, місто Фастів, вулиця Саєнка Андрія, будинок 10, код ЄДРПОУ 22933548), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, місто Дніпро, вулиця Набережна Перемоги, будинок 26, код ЄДРПОУ 21910427), Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (36014, місто Полтава, вулиця Соборності, будинок 66, код ЄДРПОУ 13967927) про визнання протиправними рішень, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 11 липня 2023 року № 104350000567 про відмову у проведенні ОСОБА_1 перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 30 червня 2023 року № 105, виданої Господарським судом Харківської області.

3. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 26 липня 2023 року № 104350000567 про відмову у проведенні ОСОБА_1 перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 30 червня 2023 року № 105, виданої Господарським судом Харківської області.

4. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 30 червня 2023 року № 105, виданої Господарським судом Харківської області, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 01 січня 2023 року.

5. У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

6. Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 073,60 грн (одна тисяча сімдесят три гривні 60 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

7. Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 949,20 грн (одна тисяча дев`ятсот сорок дев`ять гривень 20 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Жук Р.В.