Ухвала суду № 139557958, 08.09.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

з питань залишення позовної заяви без розгляду

08 вересня 2026 року Київ справа № 320/19831/26

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Войтович І.І., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження клопотання відповідачів про залишення позовної заяви без розгляду за позовом Приватного підприємства «СІВЕР-НАФТА» до Головного управління Державної податкової служби у Київській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Приватне підприємство «СІВЕР-НАФТА» з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області, Державної податкової служби України, у якому, з урахуванням уточненої позовної заяви, просить суд:

- визнати протиправними та скасувати Рішення комісії Головного управління Державної податкової служби у Київській області від 06.11.2024 року №12019921/44710471, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної № 491 від 06 листопада 2023 року в ЄРПН; від 06.11.2024 року №12019989/44710471, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної № 492 від 06 листопада 2023 року в ЄРПН;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладні податкові накладні № 491 від 06 листопада 2023 року, № 492 від 06 листопада 2023 року, що подані ПП «СІВЕР-НАФТА».

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.05.2026 позов було залишено без руху з підстав невідповідності позову вимогам ч. 3 та ч. 6 ст. 161 КАС України.

25.05.2026 представником позивача подано до суду уточнену позовну заяву та заяву про визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом, поновлення строку.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.06.2026 задоволено заяву представника позивача про поновлення пропущеного строку на звернення до суду із позовною заявою; визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновлено ПП «СІВЕР-НАФТА» строк звернення до суду з адміністративним позовом; відкрито провадження в адміністративній справі та визначено розглядати таку за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

10.06.2026 від відповідачів надійшло клопотання про залишення позову без розгляду у якому прохають залишити позовну заяву без розгляду на підставі пункту 10 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України).

Також, 19.06.2026 від відповідачів надійшло клопотання про залишення позову без розгляду у якому прохають залишити позовну заяву без розгляду у зв`язку із одночасною зміною предмета та підстав позову, та пропуском процесуального строку на звернення до суду.

Розглянувши зазначені клопотання відповідачів, суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо, зокрема, після відкриття провадження судом встановлено, що позивачем подано до цього самого суду інший позов (позови) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з однакових підстав і щодо такого позову (позовів) на час вирішення питання про відкриття провадження у справі, що розглядається, не постановлена ухвала про відкриття або відмову у відкритті провадження у справі, повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду.

Відповідачі у поданому клопотанні про залишення позову без розгляду зазначають, що у провадженні Київського окружного адміністративного суду є справа № 320/9213/26 про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Разом з тим, відповідачі зазначають, що станом на 08.06.2026 Київським окружним адміністративним судом не постановлена ухвала про відкриття або відмову у відкритті провадження у справі, повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду у ідентичній судовій справі № 320/9213/26.

Водночас, судом встановлено, що ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.08.2026 у справі № 320/9213/26 позовну заяву ПП «СІВЕР-НАФТА» повернуто позивачеві без розгляду.

Таким чином, станом на момент вирішення клопотання відповідачів, на розгляді Київського окружного адміністративного суду відсутній інший позов до цих самих відповідачів з тим самим предметом та з однакових підстав.

Також, суд зазначає, що дії відповідачів щодо залишення позовної заяви без розгляду зводяться до фактичного позбавлення позивача права на судовий захист, що є неприпустимим.

У постанові Верховного Суду від 29.09.2022 у справі № 500/1912/22 колегія суддів зазначила, зокрема, що при застосуванні процесуальних норм слід уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зазначений підхід неодноразово був застосований Верховним Судом, зокрема у постановах від 21.05.2021 у справі № 1.380.2019.006107, від 22.07.2021 у справі № 340/141/21, від 16.09.2021 у справі № 240/10995/20 та від 12.09.2022 у справі №120/16601/21-а.

Таким чином, суд доходить висновку про відсутність підстав для залишення позовної заяви без розгляду на підставі пункту 10 частини 1 статті 240 КАС України.

Стосовно посилань відповідачів на одночасну зміну підстав та предмета позову суд вказує таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 КАС України, учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки.

Згідно із ч. 2 ст. 44 КАС України, учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

У відповідності до п.п. 3, 6 ч. 3 ст. 44 КАС України, учасники справи мають право серед іншого, подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб; користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.

Крім прав та обов`язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову. Позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження (ч. 1 ст. 47 КАС України).

У постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 09.05.2024 у справі № 580/9034/23 Судом зазначено, що процесуальним законом позивачу як ініціатору судового процесу надано широке коло процесуальних прав, у тому числі змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог.

Предметом позову є матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, відповідно до яких суд має ухвалити рішення. Необхідність у зміні предмету позову може виникати тоді, коли початкові вимоги позивача не дають йому можливості задовольнити свої інтереси.

Зміна предмету адміністративного позову можлива у такі способи: 1) заміна одних позовних вимог іншими; 2) доповнення позовних вимог новими; 3) вилучення деяких із позовних вимог; 4) пред`явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин.

Підставою позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, які складаються із фактів, що тягнуть за собою певні правові наслідки: зміну чи припинення правовідносин.

Зміна підстави адміністративного позову можлива у такі способи: 1) заміна одних фактичних чи правових підстав позову іншими; 2) доповнення фактичних чи правових підстав новими; 3) вилучення деяких із зазначених фактичних чи правових підстав.

Розміром позову є кількісна характеристика позовних вимог. Збільшити або зменшити розмір позовних вимог можна лише тоді, коли вони виражені у певному цифровому еквіваленті, наприклад, у грошовому розмірі. Доповнення позовних вимог новими відбувається шляхом зміни предмету позову, а не через збільшення розміру позовних вимог.

Необхідно зауважити, що предмет позову кореспондує із способами судового захисту права (змістом позову), які визначені статтею 5 КАС України, а тому зміна предмета позову означає зміну вимоги, що свідчить про обрання позивачем іншого, на відміну від первісно обраного, способу захисту порушеного права або його доповнення, у межах спірних відносин.

Судом встановлено, що ПП «СІВЕР-НАФТА» звернулося до Київського окружного адміністративного суду із позовною заявою, у якій просило суд:

- визнати протиправними та скасувати Рішення комісії Головного управління Державної податкової служби у Київській області: від 04.11.2024 року №12002868/44710471, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної № 678 від 14 листопада 2023 року в ЄРПН, від 04.11.2024 року №12002869/44710471, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної № 525 від 07 листопада 2023 року в ЄРПН, від 04.11.2024 року №12002872/44710471, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної № 650 від 13 листопада 2023 року в ЄРПН, від 04.11.2024 року №12002863/44710471, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної № 641 від 13 листопада 2023 року в ЄРПН, від 04.11.2024 року №12002871/44710471, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної № 676 від 14 листопада 2023 року в ЄРПН, від 04.11.2024 року №12002881/44710471, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної № 642 від 13 листопада 2023 року в ЄРПН, від 04.11.2024 року №12002882/44710471, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної № 1118 від 15 листопада 2023 року в ЄРПН, від 04.11.2024 року №12002881/44710471, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної № 642 від 13 листопада 2023 року в ЄРПН, від 04.11.2024 року №12002874/44710471, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної № 649 від 13 листопада 2023 року в ЄРПН, від 04.11.2024 року №12002876/44710471, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної № 677 від 14 листопада 2023 року в ЄРПН, від 04.11.2024 року №12002870/44710471, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної № 515 від 07 листопада 2023 року в ЄРПН, від 04.11.2024 року №12002862/44710471, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної № 518 від 07 листопада 2023 року в ЄРПН, від 04.11.2024 року №12002866/44710471, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної № 638 від 13 листопада 2023 року в ЄРПН, від 04.11.2024 року №12002867/44710471, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної № 526 від 07 листопада 2023 року в ЄРПН, від 04.11.2024 року №12002879/44710471, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної № 520 від 07 листопада 2023 року в ЄРПН, від 04.11.2024 року №12002865/44710471, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної № 1120 від 15 листопада 2023 року в ЄРПН, від 04.11.2024 року №12002861/44710471, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної № 398 від 14 листопада 2023 року в ЄРПН, від 04.11.2024 року №12002880/44710471, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної № 640 від 13 листопада 2023 року в ЄРПН, від 04.11.2024 року №12002883/44710471, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної № 1186 від 16 листопада 2023 року в ЄРПН, від 04.11.2024 року №12002877/44710471, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної № 644 від 13 листопада 2023 року в ЄРПН, від 04.11.2024 року №12002875/44710471, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної № 661 від 13 листопада 2023 року в ЄРПН, від 04.11.2024 року №12002864/44710471, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної № 660 від 13 листопада 2023 року в ЄРПН, від 04.11.2024 року №12002878/44710471, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної № 639 від 13 листопада 2023 року в ЄРПН, від 04.11.2024 року №12002873/44710471, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної № 1119 від 15 листопада 2023 року в ЄРПН;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладні податкові накладні: № 678 від 14 листопада 2023 року, № 525 від 07 листопада 2023 року, № 650 від 13 листопада 2023 року, № 641 від 13 листопада 2023 року, № 676 від 14 листопада 2023 року, № 642 від 13 листопада 2023 року, № 1118 від 15 листопада 2023 року, № 642 від 13 листопада 2023 року, № 649 від 13 листопада 2023 року, № 677 від 14 листопада 2023 року, № 515 від 07 листопада 2023 року, № 518 від 07 листопада 2023 року, № 638 від 13 листопада 2023 року, № 526 від 07 листопада 2023 року, № 520 від 07 листопада 2023 року, № 1120 від 15 листопада 2023 року, № 398 від 14 листопада 2023 року, № 640 від 13 листопада 2023 року, № 1186 від 16 листопада 2023 року, № 644 від 13 листопада 2023 року, № 661 від 13 листопада 2023 року, № 660 від 13 листопада 2023 року, № 639 від 13 листопада 2023 року, № 1119 від 15 листопада 2023 року, що подані ПП «СІВЕР-НАФТА».

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.05.2026 позов було залишено без руху з підстав невідповідності позову вимогам ч. 3 та ч. 6 ст. 161 КАС України.

Представником позивача подано до суду, серед іншого, уточнену позовну заяву, у якій прохається:

- визнати протиправними та скасувати Рішення комісії Головного управління Державної податкової служби у Київській області від 06.11.2024 року №12019921/44710471, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної № 491 від 06 листопада 2023 року в ЄРПН; від 06.11.2024 року №12019989/44710471, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної № 492 від 06 листопада 2023 року в ЄРПН;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладні податкові накладні № 491 від 06 листопада 2023 року, № 492 від 06 листопада 2023 року, що подані ПП «СІВЕР-НАФТА».

Дослідивши первісну та уточнену позовні заяви судом встановлено, що позивачем беззаперечно змінено предмет позову, що полягає у визнанні протиправними та скасуванні інших податкових накладних із зобов`язанням зареєструвати такі у Єдиному реєстрі податкових накладних. Водночас, суд звертає увагу, що в іншій частині позовна заява фактично не зазнала змін, що свідчить про незмінність підстав позову.

Більше того, обставини зупинення та подальшої відмови в реєстрації як у первісній позовній заяві, так і у уточненій є ідентичними, про що свідчить й однакове нормативно-правове обґрунтування.

За таких обставин суд вважає безпідставними та необґрунтованими доводи відповідачів щодо одночасної зміни підстав та предмета позову у цій справі.

Крім того, відповідачі зазначають щодо пропуску позивачем строку на звернення до адміністративного суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно із ч. 2 ст. 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

У відповідності до ч. 3 ст. 122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

За положеннями ч. 4 ст. 122 КАС України, якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб`єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Приписами ч. 1 ст. 123 КАС України встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду (ч. 3 ст. 123 КАС України).

Приписами ч. 4 ст. 123 КАС України передбачено, що якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інше подібне за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.

Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість пропущеного строку; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

Так, як зазначено вище, ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.05.2026 позов було залишено без руху, зокрема, з підстав пропуску строку на звернення до адміністративного суду із позовною заявою.

25.05.2026 представником позивача подано до суду, зокрема, заяву про визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду та поновлення строку.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.06.2026 задоволено заяву представника позивача про поновлення пропущеного строку на звернення до суду із позовною заявою, визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновлено ПП «СІВЕР-НАФТА» строк звернення до суду з адміністративним позовом.

Суд зазначає, що доводи відповідачів в частині пропуску процесуального строку на звернення до суду більшою мірою зводяться до обставин, які визнані судом поважними для пропуску строку звернення позивача до суду у ухвалі Київського окружного адміністративного суду від 08.06.2026.

Разом з тим, суд звертає увагу, що відповідачі фактично не заперечують обставину анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість 13.02.2025 та факт не оскарження спірних рішень у адміністративному порядку.

Більше того, доводи відповідачів зводяться до фактичного зменшення наданого процесуальним законодавством строку на звернення до адміністративного суду, що на думку суду є неприпустимим.

Крім того, контролюючий орган не заперечує наслідків анулювання позивачу свідоцтва платника податку на додану вартість та беззаперечний вплив такого при оскарженні рішень про відмову в реєстрації податкових накладних.

Конституційний Суд України у Рішенні № 9-зп від 25 грудня 1997 року зазначив, що частина перша статті 55 Конституції України містить загальну норму, яка означає право кожного звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Зазначена норма зобов`язує суди приймати заяви до розгляду навіть у випадку відсутності в законі спеціального положення про судовий захист. Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв чи скарг, які відповідають встановленим законом вимогам, є порушенням права на судовий захист, яке відповідно до статті 64 Конституції України не може бути обмежене. Таким чином, положення частини першої статті 55 Конституції України закріплює одну з найважливіших гарантій здійснення як конституційних, так й інших прав та свобод людини і громадянина.

У рішенні Конституційного Суду України № 19-рп/2011 від 14 грудня 2011 року зазначено, що рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України. Для реалізації кожним конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.

Крім того, відповідно до абзацу другого підпункту 2.3 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 червня 2019 року № 4-р/2019, утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, частини першої статті 55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні ефективного механізму такого захисту.

У свою чергу, в абзаці п`ятому підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 12 квітня 2012 року № 9-рп/2012 зазначено, що гарантована Конституцією України рівність усіх людей у їхніх правах і свободах означає потребу забезпечення їм рівних юридичних можливостей як матеріального, так і процесуального характеру для реалізації однакових за змістом та обсягом прав і свобод; у правовій державі звернення до суду є універсальним механізмом захисту прав, свобод та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Так, у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom, заява №4451/70, пункти 28-36) Європейським судом з прав людини (далі ЄСПЛ) було визначено, що право на доступ до суду є одним з аспектів права на суд згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції. У цій справі Суд визнав право на доступ до суду як невід`ємний аспект гарантій, закріплених у статті 6, пославшись на принципи верховенства права та недопущення свавілля, покладені в основу більшості положень Конвенції. Разом з тим, право на доступ до суду повинно бути "практичним та ефективним", а не "теоретичним чи ілюзорним" (рішення у справі "Беллє проти Франції" (Bellet v. France), заява № 13343/87, пункт 36). Це міркування набуває особливої актуальності у контексті гарантій, передбачених статтею 6, з огляду на почесне місце, яке в демократичному суспільстві посідає право на справедливий суд (рішення у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини" (Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany ), [ВП] заява № 42527/98, пункт 45 та рішення у справі "Парафія греко-католицької церкви в м. Лупені та інші проти Румунії", (Lupeni Greek Catholic Parish and others v. Romania), [ВП] заява № 76943/11, пункти 84, 86).

У справі «Іліан проти Туреччини» ЄСПЛ зазначив, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру, перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Наведене також узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 27.03.2018 у справі № 804/243/16, відповідно до якого, вияв надмірного формалізму під час застосування норм права міг би розцінюватись як обмеження особи в доступі до суду, яке захищається статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У справі Delcourt v. Belgium ЄСПЛ зазначив, що «у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення».

Також, у справі Bellet v. Fгаnсе ЄСПЛ вказав, що «стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».

Враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку про необґрунтованість та безпідставність клопотань відповідачів про залишення позовної заяви без розгляду, а тому такі не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 122, 123, 240, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

у х в а л и в:

У задоволенні клопотань Головного управління Державної податкової служби у Київській області та Державної податкової служби України про залишення позовної заяви без розгляду - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Войтович І. І.