Рішення № 139555657, 04.09.2026, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2026 року ЛуцькСправа № 140/8844/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Дмитрука В.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Фермерського господарства «ВОЛИНЬ-ПЛАНТ» до Державної податкової служби України про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації,

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство «ВОЛИНЬ-ПЛАНТ» (далі ФГ «ВОЛИНЬ-ПЛАНТ», позивач) звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової служби України (далі ДПС України, відповідач) про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації №37/ІПК/99-00-09-04-03 від 05.01.2026.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 26.11.2025 позивачем було направлено до ДПС України запит про надання податкової консультації щодо практичного застосування норм Закону №3817 «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального».

05.01.2026 Державна податкова служба України надала індивідуальну податкову консультацію №37/ІПК/99-00-09-04-03. Позивач вважає надану індивідуальну податкову консультацію протиправною, такою, що підлягає скасуванню, відтак, звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 27.07.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України).

11.08.2026 на адресу суду надійшов відзив від представника відповідача, в якому вона зазначила, що спірна індивідуальна податкова консультація містить чітке обґрунтування застосування норм законодавства з урахуванням фактичних обставин, а висновок з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства не суперечить нормам Кодексу. У зв`язку з чим, незгода позивача зі змістом наданої консультацією не є підставою для її скасування.

Представник позивача у відповіді на відзив від 17.08.2026 не погодився з аргументами відповідача, наведеними у відзиві та просив позов задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.

Інших заяв по суті справи не надходило.

Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення з наступних мотивів та підстав.

Судом встановлено, що Фермерське господарство ВОЛИНЬ-ПЛАНТ здійснює свою діяльність у Волинській області. Основним видом діяльності позивача є КВЕД 01.15 - вирощування тютюну.

Позивач вніс до Єдиного державного реєстру місць зберігання місце зберігання тютюнової сировини за адресою: Волинська область, Володимирський район, село Поромів, вулиця Сонячна, 56. Складське приміщення за вказаною адресою є місцем зберігання тютюнової сировини.

26.11.2025 позивач звернувся до ГУ ДПС у Волинській області із заявою про надання податкової консультації з таких питань:

1. Чи вважається приміщення, що використовується ФГ для приймання з сушки тютюнового листя, процесу його охолодження, сортування, видалення відходів, пакування місцем зберігання тютюнової сировини і чи необхідно таке виробниче приміщення вносити до Єдиного реєстру місць зберігання в розумінні Закону № 3817, якщо для цього є окреме приміщення, яке внесено до Єдиного реєстру місць зберігання?

2. Які процеси включає в себе процес вирощування тютюну? Чи включається в цей процес сушка свіжозібраного листя тютюну?

3. Які нормативні документи регламентують процес вирощування тютюну при наявності відповідної ліцензії?

ДПС України, розглянувши звернення позивача від 26.11.2025, надало позивачу індивідуальну податкову консультацію №37/ІПК/99-00-09-04-03 від 05.01.2026, в якій зазначено, що враховуючи вимоги Закону №3817, виробниче приміщення господарства (використовується для приймання з сушки Тютюнового листя, процесу його охолодження, сортування, видалення відходів, пакування) в якому зберігається тютюнова сировина необхідно вносити до Єдиного реєстру місць зберігання, незалежно від наявності іншого окремого приміщення для зберігання тютюнової сировини за іншою адресою, яке внесено до Єдиного реєстру місць зберігання.

Щодо питань 2 та 3 надав відповідь, що питання стосовно процесів вирощування тютюну не належать до компетенції ДПС. ДПС України з питань надання роз`яснень стосовно процесів вирощування тютюну, сушки свіжозібраного листя тютюну та щодо нормативних документів, які регламентують процес вирощування тютюну, рекомендує позивачу звернутись до Мінекономіки.

Вважаючи дану податкову консультацію протиправною, позивач звернувся до суду з позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України), зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.172 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податкова консультація - індивідуальна податкова консультація та узагальнююча податкова консультація, що надаються в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 14.172-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України індивідуальна податкова консультація - роз`яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій.

Порядок надання податкових консультацій регулюється главою 3 ПК України.

Зокрема, відповідно до пункту 52.1 статті 52 ПК України за зверненням платників податків у паперовій або електронній формі контролюючий орган, визначений підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, надає їм безоплатно індивідуальні податкові консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, протягом 25 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.

Згідно з пунктом 52.2 статті 52 ПК України індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

Платник податків може оскаржити до суду наказ про затвердження узагальнюючої податкової консультації або надану йому у паперовій або електронній формі індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, які, на думку такого платника податків, суперечать нормам або змісту відповідного податку чи збору (пункт 53.2 статті 53 ПК України).

Отже, індивідуальна податкова консультація (допомога контролюючого органу) надається платнику податків для правильності застосування конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування податків чи зборів безпосередньо у його податковому обліку при здійсненні ним господарської діяльності, має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому така консультація надана. При цьому, надаючи податкову консультацію, контролюючий орган не встановлює (змінює чи припиняє) відповідну норму законодавства, а лише надає роз`яснення щодо практичного її застосування.

Виходячи із змісту положень наведених вище норм ПК України, обов`язковими складовими письмової податкової консультації є: опис питань, що порушуються платником податків; обґрунтування застосування норм законодавства з урахуванням фактичних обставин, вказаних у зверненні платника податків; висновок з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства.

Аналогічна позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №826/2032/16 та від 22.10.2019 у справі № 520/10111/18.

Метою податкової консультації є викладення (роз`яснення) платнику податків офіційного розуміння контролюючим органом змісту правової норми з питань оподаткування для забезпечення правильного її застосування.

Відповідно до пункту 53.3 статті 53 Податкового кодексу України платник податків може оскаржити до суду надану йому індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, викладений в письмовій або електронній формі, який, на думку такого платника податків, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору. Протягом 30 календарних днів із дня набрання законної сили рішенням суду про скасування індивідуальної податкової консультації контролюючий орган з урахуванням висновків суду зобов`язаний надати платнику податків нову індивідуальну податкову консультацію з урахуванням висновків суду.

З наведених норм слідує, що податкова консультація може бути оскаржена, якщо ІПК була надана на підставі неправомірних або неточних даних; якщо вона суперечить чинному законодавству або якщо виявлено факт неправомірних дій з боку податкових органів.

З приводу 1 питання, яке порушувалось у індивідуальній податкової консультації, суд зазначає таке.

Основні вимоги до зберігання тютюнової сировини, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах встановлені статтею 21 Закону №3817.

Відповідно до частини другої статті 21 Закону України від 18.06.2024 №3817 Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального зберігання тютюнової сировини здійснюється лише суб`єктами господарювання, які мають ліцензію на право вирощування тютюну або на право ферментації тютюнової сировини, або на право виробництва тютюнових виробів.

Згідно з частиною третьою статті 21 Закону № 3817 суб`єкт господарювання, який має ліцензію на право ферментації тютюнової сировини та ліцензію на право виробництва тютюнових виробів, вносить місця зберігання тютюнових виробів та тютюнової сировини до Єдиного реєстру місць зберігання лише у разі, якщо такі місця зберігання розташовані за іншою адресою, ніж місцезнаходження виробництва тютюнових виробів.

Отже, можливість внесення до Єдиного реєстру місць зберігання місць зберігання тютюнової сировини які розташовані за іншою адресою, ніж місцезнаходження виробництва продукції, передбачена лише для суб`єктів господарювання, які мають ліцензію на право ферментації тютюнової сировини та ліцензію на право виробництва тютюнових виробів.

Враховуючи викладене вище та вимоги Закону №3817, виробниче приміщення господарства (використовується для приймання з сушки тютюнового листя, процесу його охолодження, сортування, видалення відходів, пакування) в якому зберігається тютюнова сировина необхідно вносити до Єдиного реєстру місць зберігання, незалежно від наявності іншого окремого приміщення для зберігання тютюнової сировини за іншою адресою, яке внесено до Єдиного реєстру місць зберігання.

Отже, щодо даного запитання, поставленого позивачем у зверненні про надання консультації, слід зазначити, що відповідач надав чітку та вичерпну відповідь.

Щодо питань 2 та 3, суд зазначає, що у зверненні позивача на отримання ІПК зазначено, що в чинному законодавстві відсутнє чітке розмежування процесів вирощування тютюну та обробки тютюну. В позовній заяві ФГ «ВОЛИНЬ-ПЛАНТ» повідомляє, що в питаннях 2 та 3 воно зверталося не за агротехнічними рекомендаціями, а щодо застосування норм Закону №3817 та Кодексу при здійсненні господарської діяльності.

Відтак, позивачу в ІПК було наведено норми чинного Закону №3817, у якому відсутні положення щодо процесів вирощування тютюну, сушки тютюну. Відповідно у відповіді на зазначені питання ДПС посилається на відсутність компетенції, та пропонує звернутися до відповідного органу, до компетенції якого входить, зокрема, формування переліку технічних засобів та технологій їх технічного обслуговування, технологій виробництва зберігання і переробки сільськогосподарської продукції (Мінекономіки).

Суд зазначає, що поданий ФГ «ВОЛИНЬ-ПЛАНТ» запит не містить чіткого і повного викладу фактичних обставин (які б підтверджувались документально), щодо яких його сформовано. Тлумачення позиції заявника у запиті або з`ясування його бачення щодо поставлених запитань, у разі їх викладення як у даному випадку, не входить до компетенції контролюючого органу.

Разом з тим, положеннями ПК України визначено, що податкова консультація може бути скасована лише з підстави її суперечності нормам або змісту відповідного податку чи збору.

Крім того, індивідуальна податкова консультація не є рішенням суб`єкта владних повноважень, яке порушує права чи інтереси платника податків, а лише є листом щодо надання методичної й практичної допомоги платнику податків, тобто не тягне за собою жодних правових наслідків, які впливають на права та інтереси позивача. Тільки вчинення конкретних дій позивача при виконанні ним податкового обов`язку, несе ті чи інші наслідки для його господарської діяльності.

Cпірна індивідуальна податкова консультація містить чітке обґрунтування застосування норм законодавства з урахуванням фактичних обставин, а висновок з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства не суперечить нормам Кодексу. При цьому, інше (суб`єктивне) розуміння платником змісту тієї чи іншої норми, невиправданість висновків індивідуальної податкової консультації не свідчить про неправильність висновків контролюючого органу і не є підставою для визнання такої податкової консультації протиправною. У зв`язку з чим, незгода позивача зі змістом наданої консультацією не є підставою для її скасування.

Відтак, оскільки надана індивідуальна податкова консультація жодних управлінських висновків не містить, вчинити будь-які обов`язкові дії позивачу не приписує, то, відповідно, вона й не порушує його прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин.

Подібна правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду від 22.08.2023 у справі №804/7732/16 (касаційне провадження №К/9901/2056/17).

У відповідності до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України: в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, суд приходить до переконання про відсутність правових підстав для визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації №37/ІПК/99-00-09-04-03 від 05.01.2026 як такої, що суперечить вимогам статті 52 ПК України.

З огляду на відмову у задоволенні позовних вимог судовий збір на користь позивача не стягується.

Керуючись статтями 243-246, 250, 255, 257-262, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя В.В. Дмитрук