Рішення № 139555509, 07.09.2026, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

07 вересня 2026 р. Справа № 120/14600/25

Вінницький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Дончика Віталія Володимировича, розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду в Рівненській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії

в с т а н о в и в :

16.10.2025 року ОСОБА_1 звернувся суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду в Рівненській області від 23.09.2025 року № 023830035862 відмовлено позивачу в призначенні пенсії за віком, у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу.

Ухвалою суду від 21.10.2025 року позовну заяву залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків позовної заяви, а саме: нової редакції позовної заяви з уточнюючим суб`єктним складом учасників справи та/або змістом позовних вимог; заяви про залучення до участі у справі третьої особи (на стороні позивача чи відповідача) з обґрунтуванням доцільності її залучення.

22.10.2025 року представник позивача подала клопотання про витребування доказів.

22.10.2025 року на виконання вимог ухвали суду представник позивача подала заяву на усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 03.11.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку статті 262 КАС України, а також встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.

20.11.2025 року представник Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області подав до суду відзив на адміністративний позов, у якому вказав, що до страхового стажу зараховано усі період роботи згідно доданих довідок, які потребують уточнення та перевірки. Страховий стаж позивача складає 13 років 09 місяців 28 днів.

На думку представника Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області прийнято законне та обґрунтоване рішення про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно Закону № 1058.

Враховуючи наведене, представник відповідача2 просить суд відмовити в задоволенні позову.

24.11.2025 року представник позивача подала клопотання, у якому зазначає, що 21.11.2025 року позивач отримав поштовий лист, яким ГУ ПФУ у Вінницькій області повідомило, що на заміну рішення Головного управління Пенсійного фонду в Рівненській області від 23.09.2025 року № 023830035862 прийнято рішення № 023830035862 від 17.11.2025 року про відмову в призначенні пенсії, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 15 років, згідно статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

У новому рішенні страховий стаж позивача - 13 років 8 місяців 19 днів, у попередньому - 13 років 9 місяців 28 днів. Також у новому рішенні про відмову зазначено, що до страхового стажу зараховано усі періоди трудової діяльності.

Відтак просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 17.11.2025 №023830035862 та прийняти заяву про уточнення позовних вимог у відповідній частині.

Ухвалою суду від 01.12.2025 року клопотання представника позивача задоволено. Прийнято до розгляду заяву про уточнення позовних вимог та приєднано її до матеріалів адміністративної справи.

Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності, встановив наступні обставини.

19.09.2025 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про призначення пенсії за віком згідно ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Зазначена заява за принципом екстериторіальності розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області.

23.09.2025 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії за віком № 023830035862, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 15 років.

21.11.2025 року позивач отримав поштовий лист від 19.112025 № 0200-0304-8/133190, яким Головне управління Пенсійного фонду України у у Вінницькій області повідомило про заміну прийнятого рішення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області від 23.09.2025 № 023830035862 на рішення № 023830035862 від 17.11.2025 року про відмову в призначенні пенсії, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 15 років, згідно статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Причини заміни рішення про відмову не зазначаються.

У рішенні № 023830035862 від 17.11.2025 року вказано, що страховий стаж позивача становить 13 років 8 місяців 19 днів, вік заявника на дату звернення 67 років 5 місяців 20 днів.

Окрім іншого у рішенні вказано, що до страхового стажу зараховано усі періоди трудової діяльності.

Позивач вважає вказане рішення відповідача2 протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а тому звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини першої, другої статті 5 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Статтею 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (ч. 1 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»).

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (ч. 2 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»).

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»).

Відповідно до ч.1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.

Згідно з ч. 2 ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: по 31 грудня 2018 року - від 15 до 25 років; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 років.

Згідно ч. 3 ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 15 до 22 років.

Таким чином, для призначення пенсії позивачу необхідно мати 15 років страхового стажу.

До страхового стажу зараховано 13 років 8 місяців 19 днів, вік позивача на дату звернення 67 років 5 місяців 20 днів.

У межах спірних правовідносинах позивачем заявлено позовні вимоги щодо періоду роботи у Відділі пасажирського транспорту Вінницької міської Ради народних депутатів з 20.03.1986 року по 14.10.1987 року та з цього приводу суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі ст. 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 р. № 637 (далі - Порядок № 637).

Відповідно до п.1, п.2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Згідно з абз.1 п.3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

З аналізу наведених законодавчих приписів, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Згідно абз. 5 ч. 1 ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Судом встановлено, що позивач втратив трудову книжку, що відповідно до Порядку №637 зумовлює необхідність підтвердження стажу та заробітку іншими документами, виданими за місцем роботи або архівними установами.

Водночас позивачем надано довідку Виконавчого комітету Вінницької міської ради № 06/11/180 від 17.10.2025 року про заробітну плату для обчислення пенсії за період з 1986 по 1987 роки, у якій вказано, що заробітна плата позивача склала 0 грн 02539 коп.

Разом з тим, позивачем до матеріалів справи також долучено витяги з картки-довідки за 1986 1987 роки, згідно з якими позивачу фактично нараховувалася заробітна плата.

Оцінюючи надані документи в їх сукупності, суд зазначає, що зазначений у довідці Виконавчого комітету Вінницької міської ради розмір заробітної плати (« 0 грн 02539 коп.») є очевидною технічною або арифметичною помилкою (зокрема, внаслідок некоректного переведення чи деномінації грошових одиниць радянського періоду в національну валюту України) та не відображає реальний розмір отриманого позивачем доходу.

В той же час картки-довідки за 1986-1987 роки (форма № 418-мех) за своєю правовою природою є документом первинного бухгалтерського обліку, який безпосередньо фіксує щомісячний факт нарахування заробітної плати, її відомості мають вищу доказову силу стосовно похідних архівних довідок. Спростування «нульових» показників довідки виконкому безпосередніми даними первинного обліку свідчить про наявність підстав для врахування саме фактично нарахованих сум заробітної плати.

З огляду на викладене, суд вважає, що відповідач неналежно розглянув заяву позивача про призначення пенсії не взявши до уваги картки-довідки за 1986-1987 роки (форма № 418-мех) для обчислення пенсії позивача та протиправно не зарахував позивачу страхового стажу роботи за період роботи у Відділі пасажирського транспорту Вінницької міської Ради народних депутатів з 20.03.1986 року по 14.10.1987 року.

Також, суд вважає необхідним зазначити, що відповідно до пункту 4.1 Порядку №22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою. Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.

Пунктом 4.2 вказаного Порядку передбачено, що орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Згідно з частиною 3 статті 44 Закону №1058-ІV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Отже, з наведених норм чинного законодавства вбачається значний обсяг прав та обов`язків в органів Пенсійного фонду України при вирішенні питання про перерахунок пенсії та перевірки наявного стажу роботи для її призначення. При цьому, відповідачем не надано суду доказів, які б підтверджували той факт, що ними вчинились певні дії щодо здійснення зустрічної перевірки первинних документів для підтвердження спірного періоду.

На переконання суду, відповідачами не здійснено усіх необхідних дій, спрямованих на отримання відомостей, додаткових документів, на підставі яких можна додатково підтвердити страховий стаж позивача.

Водночас, необхідно вказати, що позитивним обов`язком держави в цілому та її державних органів, у тому числі Пенсійного фонду України, є забезпечення можливості збереження на підприємствах первинних документів про роботу працівників від яких залежить виникнення і реалізації майнових прав громадянин при призначені пенсії. Не забезпечення належного зберігання вказаних документів на підприємствах, не витребування вичерпної інформації органами пенсійного фонду і невиконання своїх гарантійних функції державою, незалежно від надзвичайності підстав та, як наслідок, обмеження громадянам в реалізації та підтвердженні прав на пенсійне забезпечення, не повинно нівелювати або обмежувати конституційні права позивача.

З огляду на викладене, суд вважає, що підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача період роботи у Відділі пасажирського транспорту Вінницької міської Ради народних депутатів з 20.03.1986 року по 14.10.1987 року.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області № 023830035862 від 17.11.2025 року прийняте необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття, та непропорційно, зокрема без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване рішення, а тому визнається судом протиправним і таким, що підлягає скасуванню.

Щодо іншої частини позовних вимог зобов`язального характеру про призначення пенсії за віком, суд враховує таке.

Відповідно до рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про відмову у призначенні пенсії від 17.11.2025 року № 023830035862 страховий стаж позивача становить 13 років 8 місяців 19 днів, а необхідний страховий стаж для призначення пенсії становить не менше 15 років.

Судом встановлено, що пенсійний орган помилково не зарахував до страхового стажу позивача період роботи з 20.03.1986 року по 14.10.1987 року, а отже сукупний страховий стаж позивача є більше 15 років, що надає право позивачу на призначення пенсії за віком.

Враховуючи вищевикладене, з метою належного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити позивачу пенсію за віком, зарахувавши до страхового стажу період роботи з 20.03.1986 року по 14.10.1987 року.

Визначаючись щодо дати з якої позивачу слід призначити пенсію, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 45 Закону України №1058, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: 1) пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Оскільки позивач звернувся із заявою про призначення пенсії у 67 річному віці, тобто пізніше трьох місяців з дня досягнення пенсійного віку, пенсію слід призначити з 16.07.2025 року, тобто з дня звернення за пенсією.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин 1, 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, про наявність підстав для задоволення даного адміністративного позову.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд зазначає, що згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки спір виник у зв`язку із прийняттям рішення про відмову в призначенні пенсії за віком, сплачений при зверненні до суду судовий збір, належить стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

в и р і ш и в :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про відмову у призначенні пенсії за віком від 17.11.2025 року № 023830035862.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 16.09.2025 року, зарахувавши до страхового стажу період роботи з 20.03.1986 року по 14.10.1987 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. О.Борисенка, 7, м. Рівне, 33004, код ЄДРПОУ 21084076) судовий збір в розмірі 678,27 грн. (шістсот сімдесят вісім гривень 27 копійок).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 13322403);

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. О.Борисенка, 7, м. Рівне, 33004, код ЄДРПОУ 21084076)

Суддя Дончик Віталій Володимирович