Рішення № 139554555, 08.09.2026, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 766/8205/26

Провадження № 2/487/3566/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.09.2026 м. Миколаїв

Заводський районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючої судді Скоринчук К.М.,

за участю:

секретаря судового засідання Заіченко А.О.,

представника позивача адвоката Шиліна В.А. в режимі відеоконференції,

відповідача ОСОБА_1 ,

представника відповідача адвоката Дубкової А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення інфляційних витрат, 3% річних та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У Заводський районний суд м. Миколаєва в порядку підсудності з Херсонського міського суду Херсонської області надійшла цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення інфляційних витрат, 3% річних та моральної шкоди.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 11 липня 2021 року о 16 год. 45 хв., на 28 м +400 м автодороги Гола Пристань Залізний Порт, відповідач ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом автомобілем «Renault Samsung SM5» номерний знак НОМЕР_1 , під час об`їзду перешкоди для руху на своїй смузі у вигляді осипу скла, не впевнившись, що виконаний ним маневр буде безпечним, внаслідок чого змусив водія автомобіля «Toyota Camry» - ОСОБА_3 , номерний знак НОМЕР_2 , який розпочав маневр обгону виїхати на узбіччя, внаслідок чого водій автомобіля «Toyota Camry» НОМЕР_2 не впоравшись з керуванням скоїв наїзд (зіткнення) з автомобілем «Volkswagen Golf» номерний знак НОМЕР_3 під керуванням позивача ОСОБА_2 , що рухався попереду в попутному напрямку, пошкодивши його.

Автомобіль «Volkswagen Golf» номерний знак НОМЕР_3 , який належить позивачу, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди перекинувся, отримав механічні пошкодження, що спричинило збитки у вигляді матеріальної шкоди в розмірі 90 265,10 грн., а водій ОСОБА_1 зник з місця пригоди.

На дату ДТП ОСОБА_1 був звільнений від обов`язку обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України. Відшкодування збитків від дорожньо-транспортної пригоди, винуватцями якої є зазначені особи, проводить МТСБУ у порядку, визначеному цим Законом ( ст. 13 Закону України № 1961-IV від 1 липня 2004 року)

27 липня 2021 року ОСОБА_2 звернувся до МТСБУ з повідомленням про дорожньо транспортну пригоду, яка мала місце 11.07.2021

03 серпня 2021 року МТСБУ повідомило про призупинення розгляду справи до отримання додаткових документів, які б встановлювали настання цивільно-правової відповідальності Відповідача.

Рішенням від 29 січня 2026 р. Дніпровського районного суду м. Києва у справі №755/5014/24 за наслідками ДТП було стягнути з Моторно (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_2 регламентну виплату в сумі 90 265,10 грн (додається).

30 березня 2026 року Моторно (транспортного) страхового бюро України перерахувало на користь позивача регламентну виплату в сумі 90 265,10 грн.

Дорожньо-транспортна пригода, яка сталася 11.07.2021 та призвела до зіткнення автомобілів «Toyota Camry» та «Volkswagen Geo» сталася через порушення водієм автомобіля «Renault Samsung SM5» ОСОБА_1 правил дорожнього руху, а тому в його діях є склад цивільного правопорушення, що є підставою для цивільно правової відповідальності»

Враховуючи, що ДТП сталося 11.07.2021 і за наслідками якої позивачу завдано матеріальних збитків пошкодженням КТЗ в розмірі 90 265,10 грн, яке підтверджено рішенням від 29 січня 2026 року Дніпровського районного суду м. Києва у справі № 755/5014/24, початком строку прострочення деліктного зобов`язання є наступний день 12.07.2021 року. Кінцевим терміном виконання деліктного зобов`язання є 12.07.2021 року, дата зарахування регламентної виплати від МТСБУ на користь позивача.

01 квітня 2026 року позивачем відповідачу було направлено Претензію (вимогу) про оплату на рахунок позивача, не пізніше 15 квітня 2026 року, компенсаторні втрати (3% річних та інфляційні втрати) від суми простроченого деліктного зобов`язання 90 265,10 грн за весь період нарахування, яку він відповідач не визнав.

За вказаного позивач просить суду стягнути з відповідача, з урахуванням періоду прострочення грошового зобов`язання - 1723 дня, суму компенсаторних втрат становить - 77 845,56 грн.

Окрім того, позивач вважає, що з відповідача на його користь слід стягнути моральну шкоду в розмірі 100 000,00 грн, оскільки під час ДТП в автомобілі «Volkswagen Golf» номерний знак НОМЕР_3 разом з позивачем знаходилися члени родини, зокрема малолітня дитина. Протиправні дії Відповідача призвели до того, що під час дорожньо-транспортної пригоди автомобіль «Volkswagen Golf» номерний знак НОМЕР_3 перекинувся. Жах, який позивач відчував під час ДТП, перекидання на дах транспортного засобу, не можна повністю описати та передати суду. Позивач відчував стрес, реальний страх за власне життя та тривогу за пасажирів і малолітню дитину в салоні авто, які всі чудом залишилися живі. Така ситуація негативно закарбувалася у пам`яті позивача та постійно, тривалий час, і досі впливала та впиває на його ментальне та фізичне здоров`я, на спокійний сон і сприйняття реалій, які вимагали додаткових зусиль для відновлення порушеного права. Дії відповідача, який зник з місця пригоди, не визнав своєї відповідальності за насідки ДТП, заперечував під час судових процесів вину, негативно вплинули на позивача. Неправомірні дії Відповідача завдали немайнових втрат (моральної шкоди) позивачу, які проявляються у душевних стражданнях, моральних переживаннях, у порушенні нормальних життєвих зв`язків із оточуючими людьми. Це вплинуло на психологічний стан цивільного позивача, який супроводжувався порушенням сну, неприємними сновидіннями, відчуттям образи, обурення, приниженої честі та гідності. Станом на дату подання позову відповідач не визнав себе винним та не вибачилася і не компенсував завдану моральну шкоду.

Ухвалою суду від 15.07.2026 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

27 липня 2026 року відповідачем подано відзив.Не погоджуючись із заявленими вимогами відповідач зазначив, що Вимога Позивача ОСОБА_2 ґрунтується на рішенні Дніпровського районного суду м. Києва від 29.01.2026 р. по справі № 755/5014/24, яке набрало законної сили 03.03.2026 р. Цим рішенням суду стягнуто з Моторно (транспортного) страхового бюро України (МТСБУ) на користь ОСОБА_2 регламентну виплату в сумі 90 265,10 грн, витрати на правничу допомогу в сумі 25 000 грн та витрати по сплаті судового збору в сумі 968,96 грн. Покладення судом обов`язку з відшкодування шкоди у межах ліміту на страховика (МТСБУ) виключає можливість притягнення винуватця ДТП до відповідальності за статтею 625 ЦК України. За будь яку затримку або прострочення виконання цього прямого грошового зобов`язання відповідальність за цією статтею несе виключно МТСБУ, як суб`єкт, що прострочив власне зобов`язання. Таким чином, за цією позовною вимогою ОСОБА_1 є неналежним відповідачем, що є самостійною та достатньою підставою для повної відмови у задоволенні даної позовної вимоги.

В частині відшкодування моральної шкоди - позивач не надав жодних належних та допустимих доказів, таких як медичні довідки, виписки чи висновки судово-психологічної експертизи, тощо, які б підтверджували факт завдання шкоди його ментальному чи фізичному здоров`ю, порушення сну або наявність глибоких моральних страждань внаслідок ДТП, яке сталося 11.07.2021. Твердження Позивача про те, що дії Відповідача під час ДТП розцінюються ним як «замах на життя та здоров`я», є безпідставним, позбавленим правового підґрунтя та має відверто маніпулятивний характер. Відповідно до закону про кримінальну відповідальність України поняття «замах» вимагає наявності прямого умислу. Натомість рішенням Дніпровського районного суду м. Києва у справі № 755/5014/24 від 29.01.2026 р. встановлено виключно факт порушення Правил дорожнього руху. Жодних доказів умислу в діях Відповідача немає, а суб`єктивні припущення Позивача спрямовані лише на штучне емоційне нагнітання ситуації для виправдання завищеної суми моральної шкоди. У позовній заяві ОСОБА_2 вимагає відшкодувати йому моральну шкоду у розмірі 100 000 грн. Дана вимога не підлягає задоволенню, оскільки суду не надано відповідних доказів наявності такої шкоди, відсутнє належне обґрунтування саме такої суми. Позивачем лише зазначено надумані та безпідставні припущення стосовно мотивів Відповідача. Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Заявлена Позивачем сума судових витрат на правничу допомогу у розмірі 25 000,00 грн є завищеною, не співмірною зі складністю справи, обсягом поданих доказів, ціною позову.

При цьому відповідач просив. Відмовивши у задоволенні позову, стягнути з позивача на його користь 6 000,00 грн. за надання професійної правничої допомоги адвокатом Дубковою А.І.

30 липня 2026 року позивачем подано відповідь на відзив, де зазначив, що зупинення строку для МТСБУ в силу закону (п. 36.2 ст. 36 Закону № 1961-IV): Відповідно до імперативних вимог абзацу 3 пункту 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV, якщо ДТП розглядається в судовому порядку, перебіг строку для прийняття рішення про регламентну виплату Бюро припиняється до дати, коли МТСБУ стало відомо про набрання рішенням законної сили. Судове рішення у справі № 755/5014/24 набрало законної сили лише 03.03.2026 року. До цієї дати МТСБУ правомірно та на підставі закону зупинило розгляд виплати, що повністю виключає факт матеріального прострочення з його вини (п. 36.5 ст. 36 Закону № 1961-IV).

Приписи статті 625 ЦК України про відповідальність за порушення грошового зобов`язання поширюються на всі види грошових зобов`язань незалежно від підстав їх виникнення, зокрема й на зобов`язання, що виникають з факту завдання шкоди особі у ДТП. Зазначений висновок є сталим і закріплений у Постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц, від 19 червня 2019 року у справі № 646/14523/15-ц та від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц, а також прямо підтверджується Постановою Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 522/8741/13-ц (провадження № 61 21459св19), де суд констатував, що положення частини другої статті 625 ЦК України поширюються на прострочення грошового зобовязання, навіть якщо це зобовязання є позадоговірним (деліктним). Оскільки МТСБУ за законом не перебувало у стані прострочення за період з 12.07.2021 р. до 30.03.2026 р., обов`язок компенсувати знецінення грошових коштів (інфляційні втрати в сумі 65 069,96 грн) та 3% річних (в сумі 12 775,60 грн) за весь цей тривалий період тримання боргу покладається безпосередньо на винуватця заподіювача шкоди (Відповідача ОСОБА_1 ) як на первісного боржника у делікті.

Суть моральних страждань та обтяжуючі обставини (Втеча з місця ДТП): Як зафіксовано у матеріалах позову та Протоколі про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 156697 від 19.11.2021 р., Відповідач ОСОБА_1 після скоєння ДТП, внаслідок якого автомобіль Volkswagen Golf із Позивачем та його малолітньою дитиною всередині перекинувся на дах, ганебно зник з місця пригоди (втік), залишивши людей у безпорадному стані. Джерелом моральної шкоди у цьому випадку є перенесений Позивачем та його родиною глибокий психологічний шок і страх від усвідомлення реальної можливості їхньої загибелі під час перекидання авто. Умисна втеча Відповідача з метою уникнення відповідальності завдала Позивачу додаткових тривалих моральних переживань, примусивши його витратити роки на судові процеси для підтвердження вини Відповідача. Згідно з практикою ЄСПЛ (справа «Науменко проти України»), сам факт грубого порушення цивільних прав особи суб`єктом делікту є достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди. Заявлена сума 100 000,00 грн є справедливою сатисфакцією (ст. 41 Конвенції).

02 серпня 2026 року позивачем подано заперечення на відповідь на відзив. З викладеними запереченнями Позивача ОСОБА_2 . Відповідач ОСОБА_1 не погодився з наступних підстав. Позивач не заперечує факт покладання рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 29.01.2026 р. по справі № 755/5014/24 (далі Рішення суду від 29.01.2026 р. ) обов`язку на МТСБУ сплатити ОСОБА_2 регламентної виплати в сумі 90 265,10 грн. Посилання Позивача на ст. 625 ЦК України з перенесенням відповідальності за прострочення грошового зобов`язання з МТСБУ на Відповідача ОСОБА_1 , передбачає наявності у Відповідача того грошового зобов`язання перед Позивачем, яке в даному випадку відсутнє згідно із вказаним рішенням суду. саме Рішенням суду від 29.01.2026 р., яке набрало законної сили 03.03.2026 р., встановлено цивільно-правову відповідальність Відповідача ОСОБА_1 за ДТП 11.07.2021 р. До розрахунку інфляційних та 3 % річних Позивач включив період часу з 11.07.2021 р. по 02.03.2026 р., коли цивільно-правової відповідальності ОСОБА_1 , ще не було встановлено. Позивач безпідставно звинувачує Відповідача у нібито втечі з місця ДТП. З цього приводу у Рішенні суду від 29.01.2026 р. чітко зазначено: в адміністративному порядку вину особи не встановлено. Відповідно до ст. 62 Конституції України та правової природи адміністративної відповідальності, особа вважається невинуватою, поки її вину не буде доведено у встановленому законом порядку. Жодної постанови суду про визнання ОСОБА_1 винним у залишенні місця ДТП немає. Рішення суду від 29.01.2026 р. доводить факт ДТП, яке сталося 11.07.2021 р. Однак, Позивачем не надано жодного доказу , того які саме наслідки ДТП в розумінні моральної шкоди у нього виникли, в чому вони полягають та чим підтверджуються.

У судовому засіданні представник позивача адвокат Шилін В.А., який діє на підставі ордера серія АІ № 2206980 від 18.05.2026 та договору б/н від 22.09.2023, підтримав заявлені вимоги, наполягаючи на їх задоволенні.

У судовому засіданні представник відповідача адвокат Дубкова А.І., яка діє на підставі ордера серія ВТ № 1056510 від 27.07.2026 та договору б/н від 01.06.2026, позов не визнала. Просила відмовити у його задоволенні з підстав, висловлених у відзиві та запереченні на відповідь на відзив.

Заслухавши доводи сторін, з`ясувавши обставини справи та дослідивши докази, суд ураховує наступне.

Судом встановлено, що рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 29.01.2026 у справі № 755/5014/24 (провадження № 2/755/289/26) було встановлено, що 11.07.2021сталася дорожньо-транспортна пригода, яка призвела до зіткнення автомобілів «Toyota Camry» та «Volkswagen Geo». ДТП сталася через порушення водієм автомобіля «Renault Samsung SM5» ОСОБА_1 правил дорожнього руху, а тому в його діях є склад цивільного правопорушення, що є підставою для цивільно-правової відповідальності.

Крім того, суд встановив, що цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_1 на момент ДТП не була застрахована. Однак, ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням учасника бойових дій № НОМЕР_4 від 10.10.2016. А тому, зважаючи на норми законодавства, МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі її заподіяння учасниками бойових дій.

Розмір регламентної виплати становить 90 265,10 грн, згідно наданого суду розрахунку вартості КТЗ марки Volkswagen Golf з номерним знаком НОМЕР_3 після ДТП.

За наслідками ДТП було складено протоколи про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 , однак в адміністративному порядку вину особи не встановлено, оскільки з початком повномасштабного вторгнення рф в Україну, було змінено територіальну підсудність Білозерського районного суду Херсонської області, на розгляді в якому перебувала дана справа про адміністративне правопорушення, а в Херсонському міському суді Херсонської області відсутні паперові матеріали справи про адміністративне правопорушення, що унеможливлює поновити розгляд справи.

Вказаним рішенням суду ухвалено стягнути з Моторно (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_2 регламентну виплату в сумі 90 265,10 грн, витрати на правничу допомогу в сумі 25 000 грн та витрати по сплаті судового збору в сумі 968,96 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згадуване рішення Дніпровського районного суду міста Києва набрало законної сили 16.03.2026.

Як зазначив позивач, 30 березня 2026 року Моторне (транспортне) страхове бюро України перерахувало на його користь регламентну виплату в сумі 90 265,10 грн.

Оскільки відповідач є винуватцем ДТП і завдав позивачеві матеріальних збитків пошкодженням КТЗ в розмірі 90 265,10 грн, позивач вважає, що між ними, як сторонами, виникло грошове зобов`язання, яке слід обчислювати з дати ДТП 11.07.2021 та на їхні правовідносини поширюється дія ч.2 ст. 625 ЦК України, як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

При цьому позивач зазначає, що початком строку прострочення відповідачем деліктного зобов`язання є наступний день після ДТП - 12.07.2021, а кінцевим терміном виконання деліктного зобов`язання є 30.03.2026 - дата зарахування регламентної виплати від МТСБУ на користь позивача.

Так, внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку), винуватець ДТП не звільняється від обов`язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов`язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ). Відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем дорожньо-транспортної пригоди, відповідальність яких застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов`язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність (Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14 грудня 2021 року у справі №147/66/17).

Положенням частини другої статі 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц.

По своїй суті зобов`язання про відшкодування майнової шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру відшкодування.

Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки відшкодування шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір відшкодування шкоди.

Тільки після конкретизації змісту зобов`язання про відшкодування шкоди за допомогою рішення суду або договору про відшкодування шкоди, те чи інше зобов`язання може бути кваліфіковане як грошове, і відповідно може відбутися прострочення боржника (особи, що завдала шкоди) щодо його виконання.

Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 757/3725/15-ц, від 16 червня 2021 року в справі № 910/14341/18, від 22 грудня 2022 року у cправі № 902/1301/21, від 06 грудня 2023 року в справі № 522/12406/22, від 29 січня 2025 року в справі № 201/1763/22 та від 23 квітня 2025 року у справі № 694/1482/21.

Однак, як вбачається із матеріалів даної справи, договір про відшкодування шкоди між сторонами справи не укладався, рішення суду про стягнення з відповідача на користь позивача майнової шкоди не ухвалювалося, інші докази на підтвердження існування грошового зобов`язання відповідача ОСОБА_1 перед позивачем ОСОБА_2 у матеріалах справи відсутні.

При цьому, рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 29.01.2026 у справі № 755/5014/24 (провадження № 2/755/289/26), з урахуванням визначених Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» умов відшкодування шкоди, заподіяними учасниками бойових дій, було встановлено та конкретизовано самостійний грошовий обов`язок перед потерпілим ОСОБА_2 саме МТСБУ, а не ОСОБА_1 винуватця ДТП, цивільно-правова відповідальність якого не була застрахована, однак який був учасником бойових дій.

Окрім того, як вбачається із матеріалів справи і зазначено позивачем, на виконання вимог вказаного рішення, яким було задоволено позов ОСОБА_2 до Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення регламентної виплати в розмірі 90265,10 грн, останнє перерахувало 30.03.2026 на його користь регламентну виплату у вказаному розмірі.

Отже, оскільки докази на підтвердження виникнення грошового зобов`язання відповідача ОСОБА_1 перед позивачем ОСОБА_2 відсутні та позивачем існування такого зобов`язання не доведено, відповідно, прострочення виконання грошового зобов`язання у відповідача не настало, а тому суд доходить висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат та 3% річних, що є підставою для відмови у задоволенні позову в цій частині.

Щодо вимоги позивача про стягнення моральної шкоди в розмірі 100 000,00 грн суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку з між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого порушеного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до положень статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Згідно з положеннями статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

У пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 (зі змінами та доповненнями) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (у тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

У пунктах 5, 9 вищезазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України судам роз`яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підтвердження завдання відповідачем позивачеві моральної шкоди, останній надав рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 29.01.2026 у справі № 755/5014/24 (провадження № 2/755/289/26) та відеозапис ДТП, яка сталася за участі відповідача.

У вказаному рішенні, яке набрало законної сили, суд, оцінюючи пояснення сторін, висновки експертів, досліджуючи матеріали письмових доказів, в тому числі відеофайлу, прийшов до висновку, що дорожньо-транспортна пригода, яка сталася 11.07.2021 та призвела до зіткнення автомобілів «Toyota Camry» та «Volkswagen Geo» сталася через порушення водієм автомобіля «Renault Samsung SM5» ОСОБА_1 правил дорожнього руху, а тому в його діях є склад цивільного правопорушення, що є підставою для цивільно-правової відповідальності.

Наданим позивачем відеозаписом зафіксовано саму ДТП та реакцію на неї осіб, які перебували в авто під керуванням позивача.

Позивач зазначив, що неправомірними діями відповідач завдав йому моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях, моральних переживаннях, у порушенні нормальних життєвих зв`язків із оточуючими людьми. Це вплинуло на його психологічний стан, який супроводжувався порушенням сну, неприємними сновидіннями, відчуттям образи, обурення, приниженої честі та гідності. Він відчував стрес, реальний страх за власне життя та тривогу за пасажирів і малолітню дитину в салоні авто, які залишилися живі. Така ситуація негативно закарбувалася у його пам`яті та досі впиває на його ментальне та фізичне здоров`я, на спокійний сон. Станом на дату подання позову відповідач не визнав себе винним та не вибачився і не компенсував завдану моральну шкоду, яку позивач оцінив у 100000,00 грн.

Вирішуючи питання відшкодування маральної шкоди у заявленому розмірі, суд ураховує, що у підтвердження зазначених обставин та перебування їх у взаємозв`язку із ДТП, зокрема: порушення сну, нормальних життєвих зв`язків із оточуючими людьми, приниженої честі та гідності, негативний вплив подій, пов`язаних з ДТП, на його ментальне та фізичне здоров`я тощо, позивачем суду доказів не надано.

Разом з тим, суд ураховує, що 11.07.2021 мала місце ДТП через порушення водієм ОСОБА_1 правил дорожнього руху, у якій автомобіль позивача ОСОБА_2 зазнав ушкоджень, а сам ОСОБА_2 зазнав психологічного стресу. Відповідно, сама подія мала місце та негативний вплив на маральний стан позивача загалом.

З огляду на викладене суд вважає, що є підстави для відшкодування відповідачем позивачеві моральної шкоди. Водночас, керуючись принципами розумності та справедливості, суд вважає достатнім стягнути з відповідача на користь позивача 5000,00 грн на відшкодування завданої моральної шкоди, у зв`язку з чим позовні вимоги позивача до відповідача в частині стягнення моральної шкоди підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання судових витрат, суд ураховує наступне.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 с. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивач сплатив судовий збір в розмірі 1422,76 грн. Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, відповідно відшкодуванню позивачеві відповідачем пропорційно розміру задоволених позовних вимог підлягає 43 грн судового збору.

Також підлягає поверненню позивачу, як помилково доплачений судовий збір в розмірі 2304,60 грн за квитанцією ID:2396-3743-4955-6844 від 14.07.2026.

Питання відшкодування витрат, понесених ОСОБА_2 на правничу допомогу, буде вирішено з урахуванням позиції позивача, який просив їх вирішити на підставі доказів, які будуть надані в межах процесуальних строків.

З аналогічних підстав підлягає вирішенню питання відшкодування витрат на правничу допомогу відповідачеві, про що він зазначав у відзиві.

Керуючись статтями 12, 13, 76, 81, 89, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Частково задовольнити позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення інфляційних витрат, 3% річних та моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 5000,00 грн моральної шкоди.

У решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 43,00 грн.

Повернути ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 2304,60 грн за квитанцією ID:2396-3743-4955-6844 від 14.07.2026, банк: АТ «ТАСКОМБАНК», код банку: 339500, Код ЄДРПОУ: 09806443.

Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручені у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_6 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя: К.М. Скоринчук