Рішення № 139554473, 04.09.2026, Доманівський районний суд Миколаївської області

Доманівський районний суд Миколаївської області

Справа № 475/592/25

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

Іменем України

04 вересня 2026 р.с-ще Доманівка

Доманівський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді: Кащак А.Я.,

за участю: секретаря судового засідання - Куш О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника позивача адвоката Атаманчук Н.С. про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Доманівської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, Селянське фермерське господарство «Колос» про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом, -

ВСТАНОВИВ:

Доманівським районним судом Миколаївської області 21 серпня 2026 року ухвалено рішення, згідно якого іизнано за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 6,2377 га, кадастровий номер 4822781500:05:000:0126, що розташована в межах території Вознесенського району Миколаївської області (раніше територія Зеленоярської сільської ради Доманівського району), в порядку спадкування за законом після ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Представником позивача було надіслано до суду заяву про винесення додаткового рішення у справі в частині правової допомоги у розмірі 41500,00 грн.

У судове засідання 04.09.2026 року учасники справи не з`явилися, про час, дату та місце судового розгляду повідомлялися у встановленому законом порядку, а тому суд в порядку ч.4 ст.270ЦПК України розглянув справу у їх відсутності.

Відповідач надав заперечення в яких просить відмовити у задоволення заяви про стягнення витрат на професійну правову допомогу.

На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.

Згідно із п. 3 ч. 1, 3 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Згідно ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом ст. 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до п. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Дослідивши рішення встановлено, що витрати на правову допомогу не стягувались.

Згідно наданого представником позивача Договору про надання правової (правничої) допомоги від 29.04.2024 року, №04/04/25, між ОСОБА_2 та Адвокатським об`єднанням «Акуліч та партнери» укладено даний договір.

Від імені Адвокатського об`єднання «Акуліч та партнери» правнича допомога у справі надавалась адвокатом Атаманчук Н.С.

Адвокатом Атаманчук Н.С. долучено копію Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія ОД №003946 від 16.10.2019 р. та Ордер на надання правничої допомоги серії ВН №1513358 виданого АО «Акуліч та партнери» 09.05.2025 року.

Згідно додатку №2 від 29.04.2025р. до Договору №04/04/25, адвокатське об`єднання зобов`язується надавати професійну правову (правничу) допомогу Клієнту, а саме: складання та подання позовної заяви та представництво інтересів під час розгляду справи у Доманівському районному суді Миколаївської області про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом.

Гонорар Адвокатського об`єднання визначається виходячи з сукупної вартості правової (правничої) допомоги, наданої за Договором. Гонорар Адвокатського об`єднання визначається на підставі Актів про надання правової (правничої) допомоги, що оформляються Додатками №6 відповідно до цін, погоджених у Додатку №1 до цього Договору (п. 4.1. Договору).

Відповідно до п.2 Додатку №6 до Договору про надання правової (правничої) допомоги №04/04/25 від 25.08.2026 року, ОСОБА_2 та АО «Акуліч та партнери» в особі Атаманчук Н.С. погодили, що у відповідності до п. 4.1. Договору гонорар АО «Акуліч та партнери» складає 41500,00 грн.

Адвокатом Атаманчук Н.С. також долучено фільтровану виписку з рахунку АО «Акуліч та партнери» в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» в підтвердження оплати Твердохлєбовою К.С. за Договором на загальну суму 38500 грн.

Зі змісту ст. 137 ЦПК України випливає, що до складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-цта в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19 міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Також Велика Палата Верховного Суду зазначила, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Аналогічні висновки наведено також в постановах Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі№ 648/1102/19 та від 11 листопада 2020 року у справі №673/1123/15-ц.

Суд має вирішити питання про відшкодування стороні, на користь якої відбулося рішення, витрат на послуги адвоката, керуючись принципами справедливості, співмірності та верховенства права.

Разом з тим, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 та від 06 грудня 2019 року у справі№ 910/353/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25 травня 2021 року у справі № 910/7586/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 січня 2022 року у справі № 757/36628/16-ц.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі № 596/2305/18-ц (провадження№ 61-13608св20).

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.

Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19), від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19), від 20 вересня 2023 року у справі № 753/7936/22 (провадження № 61-1519св23).

У додатковій постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 09 жовтня 2024 року у справі № 604/484/23 (провадження № 61-17933св23), додаткові постанові від 02 жовтня 2024 року у справі № 752/24975/20 (провадження № 61-9599св23).

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Враховуючи, кількість фактичних засідань, зважаючи на характер виконаної адвокатом роботи, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, а також те, що представник відповідача обґрунтовано заперечує щодо заявленої суми правової допомоги, суд дійшов висновку, що заявлена сума витрат на правничу допомогу в розмірі 41500,00 грн. є не спів мірною складності справи та обсягу і характеру виконаної роботи, у зв`язку з чим з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12000 грн.

На підставі наведенного, керуючись ст.ст. 133, 137, 141, 246, 270, 354 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Клопотання представника позивача адвоката Атаманчук Н.С. про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правову допомогу задовольнити частково.

Стягнути з Доманівської селищної ради Миколаївської області, код ЄДРПОУ: 04376386, місцезнаходження за адресою: 56401, Миколаївська область, Вознесенський район, селище Доманівка, вулиця Центральна, будинок 48, на користь ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 12000 (дванадцять тисяч) гривень 00 коп.

Додаткове рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Учасник справи, якому додаткове рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий суддя /підпис/

Згідно з оригіналом:

Суддя Доманівського районного суду

Миколаївської області А.Я. КАЩАК