Рішення № 139553680, 07.09.2026, Господарський суд Хмельницької області

Єдиний державний реєстр судових рішень

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Незалежності, 1, м. Хмельницький, 29607, тел. (0382) 71-81-84, (0382) 71-81-83

e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, ЄДРПОУ 03500128

________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" вересня 2026 р. Справа № 924/284/26

м. Хмельницький

Суддя Господарського суду Хмельницької області Грамчук І.В., розглянувши матеріали

за позовом Кам`янець-Подільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Хмельницької обласної державної адміністрації, м. Хмельницький

до Дунаєвецької міської ради, Кам`янець-Подільський район, м. Дунаївці

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Департаменту інформаційної діяльності, культури, національностей та релігій Хмельницької обласної державної адміністрації (майдан Незалежності, Будинок Рад, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29005, ЄДРПОУ 33902378)

про - визнання незаконною та скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права комунальної власності Дунаєвецької міської ради (код ЄДРПОУ 04060714) на земельну ділянку з кадастровим номером 6821887600:02:012:0016, площею 30,0397 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2476845468020), припинивши право комунальної власності на неї

- скасування у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 6821887600:02:012:0016, площею 30,0397 га

- витребування у власність держави в особі Хмельницької обласної військової адміністрації (Хмельницької обласної державної адміністрації), (код ЄДРПОУ 22985083) з незаконного володіння Дунаєвецької міської ради (код ЄДРПОУ 04060714) земельну ділянку історико-культурного призначення, площею 6,1859 га, яка знаходиться в межах сформованої земельної ділянки з кадастровим номером 6821887600:02:012:0016, площею 30,0397 га, на території Дунаєвецької міської територіальної громади Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, та розташована в системі координат СК-63:

№ 1 Х 5 397 966,37 Y 2 324 484,22

№ 2 Х 5 397 967,57 Y 2 324 482,61

№ 3 Х 5 398 005,62 Y 2 324 447,42

№ 4 Х 5 397 129,63 Y 2 324 427,67

№ 5 Х 5 398 230,00 Y 2 324 425,50

№ 6 Х 5 398 305,42 Y 2 324 400,83

№ 7 Х 5 398 410,89 Y 2 324 354,48

№ 8 Х 5 398 470,51 Y 2 324 329,36

№ 9 Х 5 398 501,53 Y 2 324 376,64

№ 10 Х 5 398 537,68 Y 2 324 415,16

№ 11 Х 5 398 562,14 Y 2 324 459,21

№ 12 Х 5 398 521,13 Y 2 324 483,50

№ 13 Х 5 398 442,01 Y 2 324 508,16

№ 14 Х 5 398 381,80 Y 2 324 549,51

№ 15 Х 5 398 327,84 Y 2 324 586,12

№16 Х 5 398 289,26 Y 2 324 596,00

№ 17 Х 5 398 242,59 Y 2 324 656,12

№ 18 Х 5 398 199,29 Y 2 324 716,03

№ 19 Х 5 398 166,30 Y 2 324 778,10

№ 20 Х 5 398 145,85 Y 2 324 838,79

№ 21 Х 5 398 136,60 Y 2 324 849,64

№ 22 Х 5 398 132,75 Y 2 324 844,82

№ 23 Х 5 398 147,08 Y 2 324 825,14

№ 24 Х 5 398 154,57 Y 2 324 803,48

№ 25 Х 5 398 173,13 Y 2 324 753,60

№ 26 Х 5 398 198,84 Y 2 324 709,52

№ 27 Х 5 398 296,19 Y 2 324 577,89

№ 28 Х 5 398 281,17 Y 2 324 557,01

№ 29 Х 5 398 277,43 Y 2 324 551,81

№ 30 Х 5 398 253,79 Y 2 324 518,12

№ 31 Х 5 398 234,40 Y 2 324 476,76

№ 32 Х 5 398 222,97 Y 2 324 452,39

№ 33 Х 5 398 219,71 Y 2 324 447,82

№ 34 Х 5 398 211,30 Y 2 324 436,03

№ 35 Х 5 398 191,65 Y 2 324 436,03

№ 36 Х 5 398 146,05 Y 2 324 436,03

№ 37 Х 5 398 076,85 Y 2 324 529,60

№ 38 Х 5 398 065,78 Y 2 324 513,27

№ 39 Х 5 398 055,26 Y 2 324 497,75

№ 40 Х 5 398 033,49 Y 2 324 465,64

№ 41 Х 5 397 952,60 Y 2 324 575,85

№ 42 Х 5 397 914,40 Y 2 324 519,02

№ 43 Х 5 397 925,49 Y 2 324 514,52

№ 44 Х 5 397 947,41 Y 2 324 507,38

№ 45 Х 5 397 949,47 Y 2 324 504,80

№ 46 Х 5 397 951,64 Y 2 324 503,92

№ 1 Х 5 397 966,37 Y 2 324 484,22

Представники сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

від прокуратури Коломий О.Є.

У засіданні оголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.

встановив: Кам`янець-Подільська окружна прокуратура звернулась в інтересах держави в особі Хмельницької обласної державної адміністрації, м. Хмельницький до Дунаєвецької міської ради, Кам`янець-Подільський район, м. Дунаївці про - визнання незаконною та скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права комунальної власності Дунаєвецької міської ради (код ЄДРПОУ 04060714) на земельну ділянку з кадастровим номером 6821887600:02:012:0016, площею 30,0397 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2476845468020), припинивши право комунальної власності на неї, - скасування у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 6821887600:02:012:0016, площею 30,0397 га, - витребування у власність держави в особі Хмельницької обласної військової адміністрації (Хмельницької обласної державної адміністрації), (код ЄДРПОУ 22985083) з незаконного володіння Дунаєвецької міської ради (код ЄДРПОУ 04060714) земельну ділянку історико-культурного призначення, площею 6,1859 га, яка знаходиться в межах сформованої земельної ділянки з кадастровим номером 6821887600:02:012:0016, площею 30,0397 га, на території Дунаєвецької міської територіальної громади Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, та розташована в системі координат СК-63.

Ухвалою суду від 18.03.2026 вказану позовну заяву позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 20.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду. Призначено підготовче засідання на 10:30 год. 11.05.2026.

Ухвалою суду від 11.05.2026 продовжено строк підготовчого провадження у справі №924/284/26 на 30 днів. Відкладено підготовче засідання у справі №924/284/26 на 10:30 год. 01 червня 2026 р.

Ухвалою суду від 01.06.2026 залучено Департамент інформаційної діяльності, культури, національностей та релігій Хмельницької обласної державної адміністрації (майдан Незалежності, Будинок Рад, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29005, ЄДРПОУ 33902378) третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача. Відкладено підготовче засідання у справі та призначити до розгляду клопотання прокурора (вх.№05-08/1889/26 від 01.06.2026) про визнання поважними причин неподання доказів у встановлений законом строк, поновлення строку подання доказів та приєднання доказів до матеріалів справи №924/284/26 на 10:30 год. 22 червня 2026 р.

Ухвалою суду від 22.06.2026 відкладено підготовче засідання у справі №924/284/26 на 10:30 год. 14 липня 2026 р.

Ухвалою суду від 14.07.2026 закрито підготовче провадження у справі №924/284/26. Призначено справу №924/284/26 до судового розгляду по суті у загальному позовному провадженні на 10:30 год. "04" серпня 2026 р.

Ухвалою суду від 04.08.2026 відкладено судове засідання на 10 год. 30 хв. 07 вересня 2026 року.

Прокурор, в обґрунтування позову повідомив, що Дунаєвецькою територіальною громадою в особі Дунаєвецької міської ради 07.10.2021 зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 6821887600:02:012:0016, площею 30,0397 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2476845468020).

Земельна ділянка з кадастровим номером 6821887600:02:012:0016 утворена внаслідок поділу земельної ділянки з кадастровим номером 6821887600:02:012:2000 на підставі рішення 70 сесії Дунаєвецької міської ради VII скликання від 14.05.2020 № 11-70/2020 та технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки при поділі земельної ділянки, в результаті чого утворено 13 земельних ділянок, серед яких земельна ділянка з кадастровим номером 6821887600:02:012:0002, площею 30,6355 га, яка у подальшому на підставі рішення 19 сесії Дунаєвецької міської ради VIІI скликання від 29.09.2021 № 26-19/2021 та технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки при поділі земельної ділянки поділена на 2 земельні ділянки, серед яких земельна ділянка з кадастровим номером 6821887600:02:012:0016, площею 30,0397 га

Поземельна книга на земельну ділянку з кадастровим номером 6821887600:02:012:0016, площею 30,0397 га, відкрита 13.08.2021 (категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, код цільового призначення - землі запасу).

12.10.2021 внесено відомості щодо власника земельної ділянки територіальна громада в особі Дунаєвецької міської ради Хмельницької області.

Вказані обставини підтверджуються інформацією Дунаєвецької міської ради № 02.08-20/161 від 23.01.2026; рішеннями Дунаєвецької міської ради № 11-70/2020 від 14.05.2020, № 26-19/2021 від 29.09.2021; поземельною книгою.

Право комунальної власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 6821887600:02:012:2000, площею 37,4355 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2000821068218) зареєстровано Дунаєвецькою територіальною громадою в особі Дунаєвецької міської ради 24.12.2019.

Реєстрація речового права здійснена державним реєстратором Дунаєвецької міської ради Критюк К.М. на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 26.09.2018 № 22-6557-СГ про передачу земель із державної у комунальну власність, що підтверджується інформацією Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Вказаний наказ видано Головним управлінням Держгеокадастру у Хмельницькій області у відповідності до ст.ст. 15-1, 117, 122 ЗК України, розпорядження Кабінету Міністрів України від 31.01.2018 № 60-р «Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об`єднаних територіальних громад» та наказу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 15.03.2018 № 45 «Про проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності» за клопотанням Дунаєвецької міської ради від 24.04.2018 № 02-08-14/899.

Даним наказом Дунаєвецькій міській об`єднаній територіальній громаді в особі Дунаєвецької міської ради передано у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 8701,4404 га, у тому числі земельну ділянку з кадастровим номером 6821887600:02:012:2000, площею 37,4355 га, яка розташована за межами населених пунктів на території громади, що підтверджується також копією додатку до наказу від 26.09.2018 № 22-6557-СГ (п. 622), копією акта приймання-передачі земельних ділянок від 28.09.2018, копією рішення 35 сесії Дунаєвецької міської ради VII скликання від 20.04.2018 № 32-35/2018р «Про ініціювання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність Дунаєвецької міської ради».

Як вбачається з відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно об`єкт нерухомого майна 2000821068218 (земельна ділянка з кадастровим номером 6821887600:02:012:2000) 03.08.2020 закрито у зв`язку з її поділом.

Відповідно до інформації з Державного земельного кадастру відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 6821887600:02:012:2000, площею 37,4355 га до Державного земельного кадастру внесено 26.08.2018 на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель від 20.08.2018, виготовленої Хмельницькою регіональною філією державного підприємства «Центр державного земельного кадастру».

Проведеним сертифікованим інженером-землевпорядником співставленням координат поворотних точок зовнішніх меж земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 6821887600:02:012:0016, площею 30,0397 га, та земельної ділянки (території) пам`ятки археології місцевого значення Двошарове городище встановлено, що в межах сформованої земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 6821887600:02:012:0016, площею 30,0397 га, частково знаходиться територія вищезазначеної пам`ятки археології, загальна площа якої 20,7045 га, а площа накладення становить - 6,1859 га.

Вказане підтверджується виготовленим сертифікованим інженером - землевпорядником збірним кадастровим планом.

Вказаний об`єкт культурної спадщини взято на державний облік як пам`ятку археології ще у 1987 році на підставі рішення виконавчого комітету Хмельницької обласної ради народних депутатів від 01.04.1987 № 73.

Відповідач 1 Дунаєвецька міська рада у відзиві на позовну заяву (вх.№05-22/3681/26 від 04.05.2026) просить у позові відмовити, вважаючи позовні вимоги необґрунтованими.

Звертає увагу на те, що відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 6821887600:02:012:2000 площею 37,4355 га до Державного земельного кадастру внесено 26.08.2018 на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель від 20.08.2018 на підставі технічної інвентаризації із землеустрою щодо інвентаризації земель від 20.08.2018, виготовленої Хмельницькою регіональною філією державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру».

Дунаєвецька міська рада, при набутті у комунальну власність земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення, площею 37,4355 га (кадастровий номер 6821887600:02:012:2000) покладалася на дані Державного земельного кадастру, які були зазначені в документах при передачі землі.

За відсутності у Державному земельному кадастрі відомостей про належність даної ділянки до земель історико культурного призначення, Дунаєвецька міська рада не знала і не мала знати про те, що спірна земельна ділянка не може мати іншого, ніж держава володільця відповідно до закону.

Наказ Міністерства культури та інформаційної політики України № 294 від 19.04.2024 «Про внесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України», яким об`єкт культурної спадщини, як пам`ятку археології місцевого значення занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, прийнято після передачі Головним Управлінням Держгеокадастру у Хмельницькій області земельної ділянки в комунальну власність міської ради.

Відповідач, відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 26.09.2018 № 22-6557-СГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність», виданого в межах повноважень, отримав у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення, у тому числі земельну ділянку з кадастровим номером 6821887600:02:012:2000, площею 37,4355 га (землі запасу) з якої в результаті поділу сформовано спірну земельну ділянку, кадастровий номер 6821887600:02:012:0016, площею 30,0397 га

Зазначає, що Відповідач під час прийняття в комунальну власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення не знав та не міг знати про те, що окремі з них (їх частина) не можуть використовуватись для цілей, зазначених при їх передачі.

Законом не встановлено будь-яких обов`язків для Відповідача щодо перевірки інформації до земельних ділянок, яка містилась в Наказі Головного Управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 26.09.2018 № 22-6557-СГ «Про передачу земель із державної у комунальну власність» при передачі їх в комунальну власність. Натомість такий обов`язок покладено на орган, який формує такі ділянки, тобто на розробників документації із землеустрою.

На момент передачі спірних земельних ділянок із державної в комунальну власність будь-яка інформація щодо належності окремих земельних ділянок сільськогосподарського призначення чи їх частин до земель історико - культурного призначення до міської ради не надходила та посадові особи міської ради нею не володіли, а поклались на законність дій державного органу.

У відповіді на відзив (вх.№05-22/3880/26 від 08.05.2026) прокурор зазначає, про історичну цінність об`єкта без використання спеціальних знань.

У даній справі площа накладення земельної ділянки з кадастровим номером 6821887600:02:012:0016 на територію пам`ятки археологи становить 6,1859 га

Вказане підтверджується виготовленим сертифікованим інженером-землевпорядником збірним кадастровим планом, на підставі документації, розробленої у відповідності до вимог Закону України «Про охорону культурної спадщини», та координат поворотних точок меж земельних ділянок.

Таким чином, враховуючи незаконне формування та неправомірну передачу у комунальну власність земельної ділянки, з якою у подальшому утворилась земельна ділянка з кадастровим номером 6821887600:02:012:0016, частково за рахунок земель історико-культурного призначення державної власності, окружна прокуратура звернулась до суду з позовом щодо скасування як в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права комунальної власності, так у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 6821887600:02:012:0016, площею 30,0397 га, а не певної частини площі.

Крім того, збірний кадастровий план підтверджує саме факт часткового накладення земельної ділянки з кадастровим номером 6821887600:02:012:0016, площею 30,0397 га, на територію пам`ятки археології, площа якої становить 20,7045 га

З метою формування та присвоєння кадастрового номера земельній ділянці історико-культурного призначення державної власності під пам`яткою археології Двошарове городище в розумінні ст. 79-1 ЗК України необхідно спершу витребувати землю пам`ятки, яка незаконно перебуває у іншій власності, у тому числі земельну ділянку історико-культурного призначення, площею 6,1859 га, яка знаходиться в межах сформованої земельної ділянки з кадастровим номером 6821887600:02:012:0016, площею 30,0397 га

Належність земельної ділянки площею 20.7045 га в межах сформованої на території Дунаєзецької територіальної громади земельної ділянки з кадастровим номером 6821887600:02:012:0016, площею 30,0397 та (площа накладення становить 6,1859 га) до земель історико-культурного призначення в силу розміщення на ній частини пам`ятки археології місцевого значення - Двошарове городище підтверджується: паспортом об`єкта культурної спадщини від 05.04.1987 (Міністерство культури СРСР); Проектом меж території, зон охорони та режимів їх використання пам`ятки археології «Городище двошарове с. Кривчик» з технічною документацією із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) (без виділення в окреме землеволодіння) на території Рахнівської сільської ради, Дунаєвецького району, Хмельницької області», затвердженого Управлінням культури, національностей, релігій та туризму Хмельницької ОДА у 2014 році, актом візуального обстеження від 25.11.2024.

Крім того, накладення земель історико-культурного призначення, площею 20,7045 га, на земельну ділянку сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 6821887600:02:012:0016, площею 30,0397 га (площа накладення становить 6,1859 га) підтверджується збірним кадастровим планом, виготовленим сертифікованим інженером-землевпорядником Аротнаєвим П.М. (ТОВ «Джафар»).

29.05.2026 на адресу суду надійшли додаткові пояснення, у яких прокурор просив долучити до матеріалів справи копію запиту Кам`янець-Подільської окружної прокуратури, копію листа Центру прийому і обробки спеціальної інформації та контролю навігаційного поля.

Повідомив, що частина земельних ділянок, які накладались на пам`ятку археології Двошарове городище та зазначені в акті візуального обстеження повернуто у державну власність.

Прокурор у судовому засіданні підтримав позовні вимоги з підстав викладених у позові, відповіді на відзив, додаткових поясненнях.

Позивач та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, повноважних представників у засідання суду не направили, своїм процесуальним правом не скористалися, хоча були належним чином повідомлені про судовий розгляд справи, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного листа до електронного кабінету.

Судом враховується, що відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Розглядом матеріалів справи встановлено таке.

Дунаєвецькою територіальною громадою в особі Дунаєвецької міської ради 07.10.2021 зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 6821887600:02:012:0016, площею 30,0397 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2476845468020).

Земельна ділянка з кадастровим номером 6821887600:02:012:0016 утворена внаслідок поділу земельної ділянки з кадастровим номером 6821887600:02:012:2000 на підставі рішення 70 сесії Дунаєвецької міської ради VII скликання від 14.05.2020 № 11-70/2020 та технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки при поділі земельної ділянки, в результаті чого утворено 13 земельних ділянок, серед яких земельна ділянка з кадастровим номером 6821887600:02:012:0002, площею 30,6355 га, яка у подальшому на підставі рішення 19 сесії Дунаєвецької міської ради VIІI скликання від 29.09.2021 № 26-19/2021 та технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки при поділі земельної ділянки поділена на 2 земельні ділянки, серед яких земельна ділянка з кадастровим номером 6821887600:02:012:0016, площею 30,0397 га.

Поземельна книга на земельну ділянку з кадастровим номером 6821887600:02:012:0016, площею 30,0397 га, відкрита 13.08.2021 (категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, код цільового призначення - землі запасу). 12.10.2021 внесено відомості щодо власника земельної ділянки -територіальна громада в особі Дунаєвецької міської ради Хмельницької області, що підтверджено інформацією Дунаєвецької міської ради № 02.08-20/161 від 23.01.2026; рішеннями Дунаєвецької міської ради № 11-70/2020 від 14.05.2020, № 26-19/2021 від 29.09.2021; поземельною книгою.

Право комунальної власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 6821887600:02:012:2000, площею 37,4355 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2000821068218) зареєстровано Дунаєвецькою територіальною громадою в особі Дунаєвецької міської ради 24.12.2019.

Реєстрація речового права здійснена державним реєстратором Дунаєвецької міської ради Критюк К.М. на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 26.09.2018 № 22-6557-СГ про передачу земель із державної у комунальну власність, що підтверджується інформацією Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Даний наказ видано Головним управлінням Держгеокадастру у Хмельницькій області у відповідності до ст.ст. 15-1, 117, 122 ЗК України, розпорядження Кабінету Міністрів України від 31.01.2018 № 60-р «Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об`єднаних територіальних громад» та наказу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 15.03.2018 № 45 «Про проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності» за клопотанням Дунаєвецької міської ради від 24.04.2018 № 02-08-14/899.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 26.09.2018 № 22-6557-СГ про передачу земель із державної у комунальну власність, Дунаєвецькій міській об`єднаній територіальній громаді в особі Дунаєвецької міської ради передано у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 8701,4404 га, у тому числі земельну ділянку з кадастровим номером 6821887600:02:012:2000, площею 37,4355 га, яка розташована за межами населених пунктів на території громади, що підтверджується також копією додатку до наказу від 26.09.2018 № 22-6557-СГ (п. 622), копією акта приймання-передачі земельних ділянок від 28.09.2018, копією рішення 35 сесії Дунаєвецької міської ради VII скликання від 20.04.2018 № 32-35/2018р «Про ініціювання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність Дунаєвецької міської ради».

У відповідності до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно об`єкт нерухомого майна 2000821068218 (земельна ділянка з кадастровим номером 6821887600:02:012:2000) 03.08.2020 закрито у зв`язку з її поділом.

Відповідно до інформації з Державного земельного кадастру відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 6821887600:02:012:2000, площею 37,4355 га до Державного земельного кадастру внесено 26.08.2018 на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель від 20.08.2018, виготовленої Хмельницькою регіональною філією державного підприємства «Центр державного земельного кадастру».

Проведеним сертифікованим інженером - землевпорядником співставленням координат поворотних точок зовнішніх меж земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 6821887600:02:012:0016, площею 30,0397 га, та земельної ділянки (території) пам`ятки археології місцевого значення Двошарове городище встановлено, що в межах сформованої земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 6821887600:02:012:0016, площею 30,0397 га, частково знаходиться територія вищезазначеної пам`ятки археології, загальна площа якої 20,7045 га, а площа накладення становить - 6,1859 га, що підтверджено сертифікованим інженером-землевпорядником збірним кадастровим планом.

Вказаний об`єкт культурної спадщини взято на державний облік як пам`ятку археології ще у 1987 році на підставі рішення виконавчого комітету Хмельницької обласної ради народних депутатів від 01.04.1987 №73.

У подальшому, об`єкт культурної спадщини на підставі наказу Міністерства культури та інформаційної політики України № 294 від 19.04.2024 «Про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України» як пам`ятку археології місцевого значення занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Двошарове городище знаходиться біля с. Кривчик (урочище Коротка та Довга Грабина), розташоване на місці трипільського поселення ІV-ІІ тис. до н.е., на плато, яке височить на 100 м над лівим берегом р. Тернавка. На площі Двошарового городища зустрічається кераміка Трипільського та Скіфського часів. Двошарове городище має важливе значення для вивчення матеріальної історії населення Поділля Скіфського часу.

Наведене підтверджується копією паспорта даного об`єкта культурної спадщини від 05.04.1987 (Міністерство культури СРСР).

Земельна ділянка, на якій розташована пам`ятка, має підвищення в центральній своїй частині. Це підвищення тягнеться мисом з північного заходу на південний схід, проходить через дитинець та периферійну територію в бік поля (через усю пам`ятку) і має плавне пониження до крутих схилів у південно-західну та північно-східну сторони. Усі споруди у вигляді валів та ровів, що проходять перпендикулярно до цього підвищення, повторюють рельєф.

Загалом більша частина території пам`ятки (периферійна частина) використовується для ведення сільського господарства, де, очевидно, залучається сільськогосподарська техніка для механічного обробітку землі, що призводить, зокрема, і до розтягування та руйнування й так уже знівельованих рову та валу, які захищали городище з південно-східного боку.

Серед земельних ділянок, які повністю або частково накладаються на територію та охоронну зону пам`ятки археології, земельна ділянка з кадастровим номером 6821887600:02:012:0016.

Зазначене підтверджується копією акта візуального обстеження від 25.11.2024, проведеного співробітниками Хмельницького обласного науково-методичного центру культури і мистецтва.

У 2014 році на вказану пам`ятку археології виготовлено «Проект меж території, зон охорони та режимів їх використання пам`ятки археології «Городище двошарове с. Кривчик» з технічною документацією із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) (без виділення в окреме землеволодіння) на території Рахнівської сільської ради, Дунаєвецького району, Хмельницької області».

Ця документація розроблена у відповідності до вимог Закону України «Про охорону культурної спадщини», нею визначено межі і режими використання території пам`ятки, встановлено обмеження в господарській діяльності у використанні відповідної території (земель).

Проект меж території, зон охорони та режимів їх використання Двошарового городища містить схему розташування межових знаків та точок повороту меж пам`ятки археології, каталоги координат кутів зовнішніх меж пам`ятки, координат поворотних точок зовнішніх меж території охоронної зони пам`ятки археології, координат межових знаків довгострокового зберігання, кроки межових знаків та акт їх встановлення на місцевості тощо.

Згідно з цією документацією площа території пам`ятки археології становить 20,7045 га, а її охоронної зони - 28,9784 га.

Аналізуючи подані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд до уваги бере таке.

Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 3 ст. 4 ГПК України передбачено, що до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно зі ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, визначеному законом.

Відповідно до статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Частинами 4, 5 ст. 53 ГПК України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) №3-рп/99 від 08.04.1999 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо. З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація інтересів держави може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно. Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17.

Звертаючись до суду з цим позовом, прокурор обґрунтував необхідність захисту інтересів держави тим, що у зв`язку із зміною у Державному земельному кадастрі координат та цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 6821887600:02:012:0016 відбулося вилучення земель державної власності об`єкта культурної спадщини. Суспільний інтерес полягає у повернені у власність держави спірної земельної ділянки, переслідує легітимну мету контролю за використанням державних земель відповідно до загальних інтересів, щоб таке відчуження відбувалось у передбачений чинним законодавством спосіб та земельна ділянка використовувалась за цільовим призначенням.

Отже позов прокурора спрямований на відновлення становища, яке існувало до порушення права власності держави на земельну ділянку об`єкта культурної спадщини. Важливість захисту інтересів держави у спірних правовідносинах зумовлена особливим статусом земельної ділянки її належністю до культурної спадщини, що є надбанням всього Українського народу.

Системне тлумачення положень статті 53 Господарського процесуального кодексу України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво у суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади (пункти 4, 5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України №3-рп/99 від 08.04.1999).

Отже, вирішення питання про орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, полягає у встановленні органу, який, використовуючи на підставі норм законодавства надані йому повноваження, зобов`язаний з метою захисту інтересів держави вчиняти юридичні дії, що впливають на права та обов`язки суб`єктів спірних правовідносин, зобов`язуючи їх припинити порушення інтересів держави та усунути наслідки цих порушень (зокрема, звертатись до суду з відповідним позовом).

У цій справі прокурор звернувся до господарського суду в інтересах держави в особі Хмельницької обласної державної адміністрації (Хмельницької ОВА), як уповноважений державою орган у спірних правовідносинах.

Згідно із ст. 13 Конституції України земля та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (ст. 14 Конституції України).

За ст. 54 Конституції України, культурна спадщина охороняється законом. Держава забезпечує збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які знаходяться за її межами.

Охорона культурного надбання держави, враховуючи те, що руйнування об`єктів культурної спадщини однієї країни є втратою для всього людства, є зобов`язанням України і перед світовою спільнотою.

Відносини щодо охорони культурної спадщини регулюються не лише національним законодавством, а й на міжнародно-правовому рівні.

Чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства (ч. 1 ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори»).

Серед міжнародних договорів зобов`язання України щодо охорони культурної спадщини врегульовано Конвенцією про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини вiд 16.11.1972, Міжнародною хартією ООН з охорони й реставрації нерухомих пам`яток і визначних місць вiд 31.05.1964, Рекомендацією ООН про збереження та сучасну роль історичних ансамблів від 26.11.1976, Міжнародною хартією ООН про охорону історичних міст (Вашингтонська хартія) від 01.01.1987, Європейською конвенцією про охорону археологічної спадщини від 16.01.1992.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 1 Європейської конвенції про охорону археологічної спадщини, ратифікованої Законом України від 10.12.2003 № 1369-IV, метою цієї (переглянутої) Конвенції є охорона археологічної спадщини як джерела європейської колективної пам`яті та засобу історичних і наукових досліджень. З цією метою складовими частинами археологічної спадщини вважаються всі матеріальні залишки та об`єкти, а також будь-які інші сліди існування людства у минулих епохах: збереження і вивчення яких допомагає з`ясувати розвиток історії людства та його зв`язок з природним середовищем; головними джерелами отримання інформації відносно яких є розкопки або знахідки й інші методи дослідження історії людства та середовища, що його оточує; які знаходяться у будь-якому місці, що знаходиться під юрисдикцією Сторін.

Таким чином, археологічні пам`ятки мають значення не лише для держави, на території якої вони були знайдені, а й для усього людства загалом.

З огляду на міжнародні зобов`язання, взяті на себе Україною, та положення ст. 54 Конституції України держава має забезпечувати охорону об`єктів, що становлять культурну цінність. Збереження культурної спадщини впливає на формування менталітету нації, стверджує спадкоємність одвічних цінностей і традицій, формує базу для сталого розвитку суспільства. Запорукою піднесення української культури та духовного розвитку суспільства в дусі патріотизму і любові до України є збереження та примноження культурної спадщини, яку українці отримали від попередніх поколінь.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про національну безпеку України» фундаментальними національними інтересами України є, серед іншого, розвиток культури, охорона культурної спадщини України.

Згідно зі ст. 26 згаданого Закону Стратегія національної безпеки України є основним документом довгострокового планування, яким визначаються основні напрями державної політики у сфері національної безпеки.

Пунктом 46 Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 14.09.2020 «Про Стратегію національної безпеки України» (основні напрями зовнішньополітичної та внутрішньополітичної діяльності держави для забезпечення її національних інтересів і безпеки) визначено, що з метою реалізації конституційних принципів індивідуальної юридичної відповідальності та невідворотності покарання держава буде рішуче протистояти гуманітарній агресії, розвивати українську культуру як основу консолідації української нації та зміцнення її ідентичності.

Кожний здобуток культурної спадщини є унікальним, а зникнення будь-якого з них є безповоротною втратою, непоправним збідненням цієї спадщини та всього народу. Кожна країна, на теренах якої розташовані здобутки культурної спадщини, повинна зберігати цю частину спадщини людства і забезпечити її передачу наступним поколінням.

Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, однією із яких є землі історико-культурного призначення (ст. 19 ЗК України).

За змістом положень ст.ст. 53, 54 ЗК України до земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані пам`ятки культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі), історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби.

Землі історико-культурного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Навколо історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій, музеїв просто неба, меморіальних музеїв-садиб, пам`яток культурної спадщини, їх комплексів (ансамблів) встановлюються зони охорони пам`яток із забороною діяльності, що шкідливо впливає або може вплинути на додержання режиму використання таких земель.

Порядок використання земель історико-культурного призначення визначається законом.

Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини в суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього й майбутніх поколінь регулюються Законом України «Про охорону культурної спадщини» (далі - Закон України від 08.06.2000 № 1805-III).

Згідно зі ст. 1 Закону України від 08.06.2000 № 1805-III об`єкт культурної спадщини визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов`язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об`єкти (підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об`єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність.

Нерухомий об`єкт культурної спадщини - об`єкт культурної спадщини, який не може бути перенесений на інше місце без втрати його цінності з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду та збереження своєї автентичності.

Пам`яткою культурної спадщини є об`єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, або об`єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом України від 08.06.2000 № 1805-III, до вирішення питання про включення (невключення) об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України від 08.06.2000 № 1805-III усі об`єкти культурної спадщини поділяються за типами та видами.

До об`єктів культурної спадщини за видом «археологія» належать рештки життєдіяльності людини (нерухомі об`єкти культурної спадщини: городища, кургани, залишки стародавніх поселень, стоянок, укріплень, військових таборів, виробництв, іригаційних споруд, шляхів, могильники, культові місця та споруди, їх залишки чи руїни, мегаліти, печери, наскельні зображення, ділянки історичного культурного шару, поля давніх битв, а також пов`язані з ними рухомі предмети), що містяться під земною поверхнею та під водою і є невідтворним джерелом інформації про зародження і розвиток цивілізації.

У відповідності до ст. 17 Закону України від 08.06.2000 № 1805-III пам`ятка, крім пам`ятки археології, може перебувати у державній, комунальній або приватній власності.

При цьому, усі пам`ятки археології, в тому числі ті, що знаходяться під водою, включаючи пов`язані з ними рухомі предмети, є державною власністю.

Землі, на яких розташовані пам`ятки археології, перебувають у державній власності або вилучаються (викуповуються) у державну власність в установленому законом порядку, за винятком земельних ділянок, на яких розташовуються пам`ятки археології - поля давніх битв.

У п. «г» ч. 4 ст. 84 ЗК України конкретизовано, що землі історико-культурного призначення, які мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом, є виключно державною власністю.

Крім того, землі історико-культурного призначення віднесено до особливо цінних земель (ч. 1 ст. 150 ЗК України).

Виходячи з принципу використання земельних ділянок за цільовим призначенням (ст. 96 ЗК України), на землях історико-культурного призначення забороняється діяльність, яка суперечить їх цільовому призначенню.

Статтею 34 Закону України від 08.06.2000 № 1805-III визначено статус територій, пов`язаних з охороною культурної спадщини. Так, землі, на яких розташовані пам`ятки, історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, належать до земель історико-культурного призначення, включаються до державних земельних кадастрів, планів землекористування, проектів землеустрою, іншої проектно-планувальної та містобудівної документації.

Частиною 7 статті 20 ЗК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що зміна цільового призначення земельних ділянок історико-культурного призначення, що перебувають у державній власності, здійснюється за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

За змістом ст. 21 ЗК України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою, поміж іншого, для визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам тощо.

Статтею 178 ЦК України передбачено, що об`єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід`ємними від фізичної чи юридичної особи. Види об`єктів цивільних прав, перебування яких у цивільному обороті не допускається (об`єкти, вилучені з цивільного обороту) або перебування яких у цивільному обороті допускається за спеціальним дозволом (об`єкти, обмежено оборотоздатні), а також види об`єктів цивільних прав, що можуть належати лише певним учасникам обороту, встановлюються законом.

Отже, визнання обмежено оборотоздатних об`єктів є умовою дотримання конституційного режиму права власності на них.

Верховною Радою України 06.09.2012 прийнято Закон України 5245-VI, який набрав чинності з 01.01.2013 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності», яким внесено зміни до Земельного кодексу України.

Відповідно до ст. ст. 16, 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" місцеві державні адміністрації в межах, визначених Конституцією і законами України, здійснюють на відповідних територіях державний контроль за використанням та охороною лісів, надр, води, атмосферного повітря, рослинного і тваринного світу та інших природних ресурсів. Місцеві державні адміністрації розпоряджаються землями державної власності відповідно до закону.

Згідно з п. а) ч. 1 ст. 17 ЗК України до повноважень місцевих державних адміністрацій в галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Згідно з ч. 5 ст. 122 ЗК України обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Тобто з врахуванням наведеного Хмельницька обласна державна адміністрація є розпорядником земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності та є тим органом, який повинен здійснювати захист порушених інтересів держави у спірних правовідносинах.

Судом зважається на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень (органи державної влади, органи місцевого самоврядування або інші суб`єкти владних повноважень, до компетенції яких віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах), а не прокурор, між тим для того щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Отже, прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 вказала, що сам факт не звернення до суду суб`єкта владних повноважень з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави свідчить про те, що указаний орган неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме: подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

З матеріалів справи вбачається, що прокурор звертався до Хмельницької обласної державної адміністрації з листом від 10.02.2026.

У відповідь Хмельницька обласна військова адміністрація повідомила (лист від 24.02.2026), що остання не планує вживати заходи представницького характеру.

З наведеного слідує, що позивач з урахуванням обізнаності про порушення інтересів держави, на які вказує прокурор, на такі порушення не відреагував, заходів захисту вказаних інтересів, зокрема у судовому порядку, не вжив. Невжиття таких заходів за умови обізнаності про наявність відповідного порушення, про що свідчить вищенаведене листування прокурора з позивачем, стало підставою для звернення прокурора в інтересах держави в особі позивача до суду з цим позовом.

При цьому, наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави у суді позивачем не заперечено.

Така бездіяльність позивача як компетентного органу, який здійснює відповідні повноваження у сфері спірних правовідносин, є самостійною юридичною особою, однак який незалежно від причини не здійснює захисту інтересів держави в судовому порядку, виключає можливість трактування прокурора як альтернативного суб`єкта звернення до суду, що замінює компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави. У цьому випадку прокурор виконує саме субсидіарну роль, замінюючи в судовому провадженні позивача, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту інтересів держави.

Наведені вище обставини щодо обізнаності позивача з порушенням інтересів держави, зважаючи на характер наданих ним відповідей на лист прокурора, свідчать про встановлення обставин, за яких порушення відповідачами інтересів держави супроводжується неналежним виконанням уповноваженим органом функцій з їх захисту, що призводить до виникнення у прокурора не лише права, а й обов`язку вжити заходів з представництва інтересів держави в суді.

Вказане відповідно до статті 53 Господарського процесуального кодексу України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру" є підставою для захисту інтересів держави в особі позивача шляхом пред`явлення цього позову. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 15.10.2019 у справі №903/129/18.

При цьому у підтвердження дотримання прокурором порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" для звернення до суду з відповідним позовом, у матеріали справи надано повідомлення, адресоване Хмельницькій обласній військовій адміністрації, про наявність підстав та намір здійснювати представництво інтересів держави в особі позивача в суді.

Щодо суті позовних вимог.

Відповідно до положень ст. ст. 13, 14 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Згідно зі ст. 83 ЗК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, територіальні громади набувають землю у комунальну власність, поміж іншого, у разі передачі їм земель державної власності.

Так, відповідно до ст. 117 ЗК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених Земельним кодексом України.

До земель державної власності, які не можуть передаватися у комунальну власність, поміж інших, належать земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна державної власності тощо.

У відповідності до ст. 25 Закону України «Про землеустрій» технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель є одним із видів документації із землеустрою.

Згідно зі ст. 35 вищезгаданого Закону інвентаризація земель проводиться з метою встановлення місця розташування об`єктів землеустрою, їхніх меж, розмірів, правового статусу, формування земельних ділянок, виявлення земель, що не використовуються, використовуються нераціонально або не за цільовим призначенням, виявлення і консервації деградованих сільськогосподарських угідь і забруднених земель, встановлення кількісних та якісних характеристик земель, необхідних для ведення Державного земельного кадастру, виявлення та виправлення помилок у відомостях Державного земельного кадастру, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і прийняття на їх основі відповідних рішень органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

У разі виявлення при проведенні інвентаризації земель державної та комунальної власності земель, не віднесених до тієї чи іншої категорії, віднесення таких земель до відповідної категорії здійснюється органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування на підставі відповідної документації із землеустрою, погодженої та затвердженої в установленому законом порядку.

На момент виникнення спірних правовідносин діяв Порядок проведення інвентаризації земель, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2012 № 513, який установлював вимоги до проведення інвентаризації земель під час здійснення землеустрою та складення за її результатами технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель.

Згідно з п.п. 2, 12, 13, 17, 21, 22, 26, 28 вищевказаного порядку інвентаризація земель проводиться, поміж іншого, з метою здійснення землеустрою, включає підготовчі роботи (збір та аналіз виконавцем вихідних даних для проведення інвентаризації земель, складення робочого інвентаризаційного плану), топографо-геодезичні та камеральні роботи, а також по завершенню складення і оформлення технічної документації, склад якої встановлений ст. 57 Закону України «Про землеустрій», та яка підлягає погодженню та затвердженню у порядку, визначеному ст. 186 ЗК України.

Відповідно до п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Державний земельний кадастр» до державної реєстрації права державної чи комунальної власності на земельні ділянки формування земельних ділянок за рахунок земель державної та комунальної власності, визначення їх угідь, а також встановлення їх цільового призначення може здійснюватися на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель.

Статтею 57 Закону України «Про землеустрій» визначено перелік документів, який повинна містити технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель, у тому числі матеріали погодження технічної документації із землеустрою, передбачені ст. 186 ЗК України.

Відповідно до ст. 186 ЗК України, в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель погоджується територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, і затверджується замовником технічної документації.

Нормами абз. 2, 3 ч. 13 ст. 186 ЗК України в редакції від 07.03.2018 передбачено, що у разі якщо на підставі матеріалів інвентаризації здійснюються формування земельних ділянок за рахунок земель державної та комунальної власності, визначення їх угідь, а також віднесення таких земельних ділянок до певних категорій, технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу. Віднесення особливо цінних земель, визначених пунктами «а» і «б» частини першої статті 150 цього Кодексу, до земель інших категорій за матеріалами інвентаризації заборонено.

Технічна документація із землеустрою щодо проведення інвентаризації земельних ділянок - це сукупність технічних завдань, пояснювальних записок, текстових та графічних матеріалів, погоджених та затверджених в установленому законом порядку, на підставі яких органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування реалізують власну компетенцію, приймаючи рішення про віднесення земель до відповідної категорії у разі виявлення при проведенні інвентаризації земель державної та комунальної власності земель, не віднесених до тієї чи іншої категорії.

Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у пунктах 52-54 постанови від 28.07.2022 у справі № 520/11866/19.

Згідно зі ст. 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель у разі формування земельних ділянок за рахунок особливо цінних земель, земель лісогосподарського призначення, а також земель водного фонду, природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення підлягає обов`язковій державній експертизі.

Документація із землеустрою підлягає державній експертизі з метою забезпечення її відповідності вихідним даним та технічним умовам, вимогам законів України, іншим нормативно-правовим актам (ст. 62 Закону України «Про землеустрій»).

Землі, на яких розташовані пам`ятки археології, належать до категорії земель історико-культурного призначення, перебувають виключно у державній власності, є обмежено оборотоздатними об`єктами цивільних прав, а відтак не можуть передаватись із державної у іншу форму власності, що в свою чергу унеможливлює виникнення у них нового володільця.

У разі формування під час інвентаризації земель земельних ділянок за рахунок земель історико-культурного призначення, така технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель підлягає обов`язковій державній експертизі, а будь-яка зміна цільового призначення цієї категорії земель можлива лише за погодження з Кабінетом Міністрів України.

Під час земельної реформи Верховною Радою України 06.09.2012 прийнято Закон України № 5245-VI (набрав чинності з 01.01.2013), яким внесено зміни до законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності.

Статтю 117 ЗК України викладено у новій редакції, унормовано порядок передачі земельних ділянок державної власності у комунальну власність та навпаки.

За ч. 2 ст. 117 ЗК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що до земель державної власності, які не можуть передаватися у комунальну власність, поміж інших, належать земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна державної власності тощо.

У ході реформи децентралізації влади в Україні та утворення на місцевому рівні об`єднаних територіальних громад розпорядженням Кабінету Міністрів України від 08.09.2015 № 924-р затверджено перспективний план формування їх територій.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 31.01.2018 № 60-р доручено Державній службі з питань геодезії, картографії та кадастру починаючи з 1 лютого 2018 року забезпечити формування земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності в межах, визначених перспективним планом формування територій громад, шляхом проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності з подальшою їх передачею у комунальну власність відповідних об`єднаних територіальних громад згідно із ст. 117 ЗК України.

На виконання цього розпорядження Державна служба з питань геодезії, картографії та кадастру 15.03.2018 видала наказ № 45 про проведення інвентаризації несформованих земель сільськогосподарського призначення державної власності та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, відомості про які відсутні у Державному земельному кадастрі, у тому числі на території Дунаєвецької міської об`єднаної територіальної громади (Дунаєвецький район).

Виконання цього заходу покладено на державне підприємство «Центр державного земельного кадастру». Водночас, керівників головних управлінь Держгеокадастру в областях зобов`язано надати державному підприємству вихідні дані, необхідні для проведення заходу, забезпечити погодження та подальше затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель, внесення відомостей про земельні ділянки до Державного земельного кадастру, узяти під особистий контроль здійснення заходу з інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності на кожному з етапів, згідно з планом здійснення заходу з інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності, та забезпечити опрацювання звітів про фінансування робіт, передбачених планом заходів Держгеокадаетру за бюджетною програмою «Проведення земельної реформи» одержувача бюджетних коштів.

При цьому, у наказі від 15.03.2018 № 45 зазначено, що Управлінню державної експертизи у разі формування земельних ділянок за рахунок особливо цінних земель забезпечити відповідно до вимог законодавства проведення державної експертизи технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 30.08.2018 № 22-5598-СГ затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної форми власності, загальною площею 3452,7866 га в кількості 580 земельних ділянок (за межами населених пунктів) на території Дунаєвецького (наразі Кам`янець-Подільського) району з урахуванням перспективного плану формування території Дунаєвецької міської об`єднаної територіальної громади.

Вказана технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель, стала підставою для внесення відомостей про земельні ділянки, в тому числі про земельну ділянку з кадастровим номером 6821887600:02:012:2000, площею 37,4355 га, до Державного земельного кадастру, що підтверджується інформацією із Державного земельного кадастру.

Згідно з п.п. 6.7, 6.8 висновку Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області про розгляд технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель від 23.08.2018 № 53 вбачається, що на сформованих земельних ділянках відсутні особливо цінні землі, при цьому наявні обмеження, без зазначення останніх.

У подальшому, наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 26.09.2018 № 22-6557-СГ, на підставі клопотання Дунаєвецької міської ради об`єднаної територіальної громади від 24.04.2018, передано останній у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населених пунктів), загальною площею 8701,4404 га, у тому числі земельну ділянку з кадастровим номером 6821887600:02:012:2000, площею 37,4355 га (п. 622 додатку до наказу від 26.09.2018 № 22-6557-СГ).

28.09.2018 відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 26.09.2018 № 22-6557-СГ між органом виконавчої влади та Дунаєвецькою міською радою підписано акт приймання-передачі вищезазначених земель, у тому числі земельної ділянки з кадастровим номером 6821887600:02:012:2000.

З відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що державним реєстратором Дунаєвецької міської ради Критюк К.М., на підставі рішення сесії Дунаєвецької міської ради № 32-35/2018 від 20.04.2018, наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 26.09.2018 № 22-6557-СГ, акта приймання-передачі від 28.09.2018, 24.12.2019 зареєстровано право комунальної власності Дунаєвецької міської ради на земельну ділянку з кадастровим номером 6821887600:02:012:2000, площею 37,4355 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2000821068218).

Реєстрація речового права здійснена державним реєстратором Дунаєвецької міської ради Критюк К.М. на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 26.09.2018 № 22-6557-СГ про передачу земель із державної у комунальну власність, що підтверджується інформацією Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 27.12.2019 № 195219454.

Згідно з матеріалами інвентаризації земель, проведеної органом виконавчої влади, в межах сформованої земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 6821887600:02:012:2000, площею 37,4355 га знаходиться територія пам`ятки археології місцевого значення Двошарове городище, площею 20,7045 га.

На підставі рішення 70 сесії Дунаєвецької міської ради VII скликання від 14.05.2020 № 11-70/2020 затверджено технічну документацію щодо поділу та об`єднання земельної ділянки при поділі земельної ділянки, у результаті чого утворились земельна ділянка з кадастровим номером 6821887600:02:012:0002, площею 30,6355 га, яка у подальшому на підставі рішення 19 сесії Дунаєвецької міської ради VIІI скликання від 29.09.2021 № 26-19/2021 та технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки при поділі земельної ділянки поділена на 2 земельні ділянки, серед яких земельна ділянка з кадастровим номером 6821887600:02:012:0016, площею 30,0397 га.

В межах земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 6821887600:02:012:0016, площею 30,0397 га, знаходиться частина території пам`ятки археології місцевого значення Двошарове городище,загальна площа якої 20,7045 га, а площа накладення становить - 6,1859 га.

Вказані обставини підтверджуються збірним кадастровим планом, виготовленим сертифікованим інженером-землевпорядником Артнаєвим П.М. (ТзОВ «Джафар»).

У постанові Верховного Суду від 31.07.2019 у справі № 813/4701/16 (п. 40) визначено, що умовою належності земельної ділянки до категорії земель історико-культурного призначення є розташування на ній об`єктів, визначених ст.ст. 53, 54 ЗК України, ст. 34 Закону України «Про охорону культурної спадщини».

Зважаючи на імперативність правової норми, передбаченої у ч. 1 ст. 34 Закону України «Про охорону культурної спадщини», земельна ділянка належить до земель історико-культурного призначення за фактом знаходження на ній пам`ятки археології місцевого значення, що й зумовлює правовий режим цієї землі.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц вказано, що «за змістом абз. 2 ч. 2 ст. 178 ЦК України обмежено оборотоздатні об`єкти можуть бути визначені як в окремому законі, присвяченому оборотоздатності об`єктів, так і в інших законах, зокрема кодексах, які визначають правовий режим певних об`єктів».

Оскільки, землі історико-культурного призначення, на яких розташовані пам`ятки археології, є обмежено оборотоздатними об`єктами цивільних прав та не можуть передаватись у іншу, крім державної, власність, Дунаєвецька міська рада не могла набути право комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6821887600:02:012:0016, площею 30,0397 га, на якій знаходиться частина пам`ятки археології - Двошарове городище.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.06.2018 у справі № 914/582/17 сформувала правовий висновок, що, виходячи з принципу використання земельних ділянок за цільовим призначенням (ст. 96 ЗК України), на землях історико-культурного призначення забороняється діяльність, яка суперечить їх цільовому призначенню. Законодавством встановлений дозвільний порядок використання земель історико-культурного призначення. Також, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.03.2024 у справі № 927/1206/21 врахувала, що пам`ятки археології зазвичай знаходяться безпосередньо у глибині земної поверхні, в зв`язку з чим нерозривно пов`язані з земельними ділянками, на яких вони розташовані. Правовий режим земельної ділянки, на якій розташована пам`ятка археології, не має відрізнятися від правового режиму самої пам`ятки, яка згідно із Законом України «Про охорону культурної спадщини» не може перебувати в приватній чи комунальній власності. Відчуження з державної власності земельної ділянки, на якій розташовані пам`ятки археології, фактично унеможливлює здійснення державою права користування та розпорядження цими пам`ятками археології, у зв`язку з невіддільністю пам`ятки археології від земельної ділянки, на якій вона розташована. Підсумовуючи, Велика Палата дійшла висновку про неможливість передання спірної земельної ділянки з державної власності.

Як зазначає прокурор, землі історико-культурного призначення, зокрема ті, на яких розташовані пам`ятки археології, мають спеціальний режим охорони як об`єкти культурної спадщини. Використання цих земель як земель сільськогосподарського призначення такий режим охорони порушує.

Належність земельної ділянки площею 20,7045 га в межах сформованої на території Дунаєвецької територіальної громади земельної ділянки з кадастровим номером 6821887600:02:012:0016, площею 30,0397 га, до земель історико-культурного призначення в силу розміщення на них частини пам`ятки археології місцевого значення - Двошарове городище, підтверджується: паспортом об`єкта культурної спадщини від 05.04.1987 (Міністерство культури СРСР); Проектом меж території, зон охорони та режимів використання пам`ятки археології місцевого значення Городище двошарове с. Кривчик, затвердженого Управлінням культури, національностей, релігій та туризму Хмельницької обласної державної адміністрації у 2014 році; Актом візуального обстеження від 25.11.2024.

Водночас, накладення земель історико-культурного призначення, площею 20,7540 га, на земельну ділянку сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 6821887600:02:012:0016, площею 30,0397 га, підтверджується збірним кадастровим планом, виготовленим сертифікованим інженером-землевпорядником Артнаєвим П.М. (ТзОВ «Джафар»).

У силу розміщення на земельній ділянці сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 6821887600:02:012:0016, площею 30,0397 га, пам`ятки археології місцевого значення, земля під нею, площею 6,1859 га, належить до земель історико-культурного призначення, є державною власністю згідно зі ст. 17 Закону України від 08.06.2000 № 1805-III, перебуває за межами населеного пункту, а відтак повноваження щодо розпорядження нею у відповідності до вимог ст. 122 ЗК України належать Хмельницькій обласній державній адміністрації (Хмельницькій обласній військовій адміністрації), а не Дунаєвецькій міській раді, тому в даному випадку Дунаєвецька міська рада є належним відповідачем по даній справі.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 30.08.2018 № 22-5598-СГ (за результатами проведення обов`язкової державної експертизи, у висновку якої не виявлено земельних ділянок, які належать до особливо цінних земель) всупереч вимог Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» та ч. 7 ст. 20 ЗК України затверджено документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель, у тому числі щодо земельної ділянки № 615 (з кадастровим номером 6821887600:02:012:2000), площею 37,4355 га, на якій розміщена територія пам`ятки археології, та фактично змінено цільове призначення земельної ділянки історико-культурного призначення, під пам`яткою археології - Двошарове городище, на землі сільськогосподарського призначення.

Листом від 03.04.2018 №04-638 Управління культури, національностей, релігій та туризму Хмельницької ОДА інформувало відповідача про взяті на облік об`єкти культурної спадщини, виготовлені проекти меж території, зон охорони та режимів використання щодо пам`яток археології, повідомляло про знаходження такої документації у відділі охорони пам`яток історії та культури у Хмельницькій області тощо.

Однак, дані обставини залишились поза увагою Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, яке у відповідності до наказу від 15.03.2018 № 45 зобов`язане було в ході підготовчих робіт зібрати та надати виконавцеві вихідні дані для проведення відповідної інвентаризації земель.

Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області не лише незаконно змінило цільове призначення земель історико-культурного призначення на землі сільськогосподарського призначення, в порушення вимог ст.ст. 117, 122 ЗК України протиправно розпорядилося цієї землею, передавши її у комунальну власність згідно наказу від 26.09.2018 № 22-6557-СГ.

Внаслідок незаконної зміни цільового призначення земель історико-культурного призначення на землі сільськогосподарського призначення та передачі їх у комунальну власність, здійснено поділ земельної ділянки з кадастровим номером 6821887600:02:012:2000, на 13 земельних ділянок, серед яких земельна ділянка з кадастровим номером 6821887600:02:012:0002, у результаті поділу якої утворилась земельна ділянка з кадастровим номером 6821887600:02:012:0016.

Дунаєвецька міська рада в порушення вимог ст.ст. 117, 122 ЗК України протиправно зареєструвала право комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6821887600:02:012:0016.

Окрім того, як засвідчило обстеження пам`ятки археології, частина її території розорюється та використовується для ведення сільського господарства, що в свою чергу може призвести до руйнування її

культурного шару та спотворення інформації в контексті вивчення історії культури, що підтверджується актом візуального обстеження від 25.11.2024, проведеного співробітниками Хмельницького обласного науково-методичного центру культури і мистецтва.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 26.02.2025 у справі № 924/18/25 за позовною заявою Кам`янець-Подільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Хмельницької обласної військової адміністрації (Хмельницької обласної державної адміністрації) до Дунаєвецької міської ради, Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області визнано недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 26.09.2018 № 22-6557-СГ в частині передачі у комунальну власність Дунаєвецької міської об`єднаної територіальної громади в особі Дунаєвецької міської ради земельної ділянки з кадастровим номером 6821887600:02:012:2000, площею 37,4355 га (пункт

622 додатку до наказу від 26.09.2018 № 22-6557-СГ).

Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування та державної реєстрації права власності на неї (ч. 9 ст. 79-1 ЗК України).

Згідно з ч.ч. 1, 3, 4 ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав, тобто визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Державна реєстрація земельної ділянки полягає у внесенні до Державного земельного кадастру відомостей про її формування та присвоєння їй кадастрового номера.

Кадастровий номер є ідентифікатором земельної ділянки у Державному земельному кадастрі, присвоюється їй при здійсненні державної реєстрації та скасовується у разі скасування такої державної реєстрації земельної ділянки (ч.ч. 1, 2, 6 ст. 16, ч. 9 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр»).

Державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги, яка містить відомості про земельну ділянку, у тому числі щодо її цільового призначення (категорія земель, вид використання в межах певної категорії земель) та обмежень у її використанні. Однак, у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки Поземельна книга на неї закривається (ст. 15, ч. 1 ст. 24, п.п. 2, 4 ч. 25 Закону України «Про Державний земельний кадастр»).

Ч. 13 ст. 79-1 ЗК України, ч. 10 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр», п. 114 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051 передбачено вичерпний перелік підстав для скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Зокрема, земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується, поміж іншого, у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації.

При цьому, ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки.

Відомості про земельну ділянку у разі скасування її державної реєстрації набувають статусу архівних за рішенням Державного кадастрового реєстратора, відображаються на кадастровій карті в архівному шарі даних геоінформаційної системи, зберігаються в Державному земельному кадастрі постійно разом з відомостями про відповідного Державного кадастрового реєстратора, дату та час набуття статусу архівних такими відомостями.

Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки, у відповідності до ч. 10 ст. 79-1 ЗК України, здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цих прав та оформлюється згідно Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (ст. ст. 125, 126 ЗК України). Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, у відповідності до ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Однією із підстав проведення державної реєстрації права власності є судове рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно (п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

У відповідності до ч. 4 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав на земельну ділянку проводиться виключно за наявності в Державному земельному кадастрі відомостей про зареєстровану земельну ділянку.

У разі скасування державної реєстрації земельної ділянки у Державному реєстрі речових прав закриваються розділ та реєстраційна справа щодо цього об`єкта нерухомого майна, які не підлягають поновленню, а присвоєний йому реєстраційний номер скасовується (ст. 14 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Згідно з ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню, крім випадків, передбачених п. 1 ч. 7 ст. 37 цього Закону.

У разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.

Земельна ділянка з кадастровим номером 6821887600:02:012:0016, площею 30,0397 га, за даними Поземельної книги належить до категорії земель сільськогосподарського призначення, 16.00 (землі запасу).

В межах сформованої земельної ділянки знаходиться частина території пам`ятки археології, загальна площа якої 20,7045 га, а землі, на яких вона розміщена, в силу закону належать до категорії земель історико-культурного призначення, а відтак ці землі не можуть існувати у встановлених межах.

Без скасування державної реєстрації вказаної земельної ділянки, землі історико-культурного призначення будуть рахуватися, як землі сільськогосподарського призначення, можуть зазнавати руйнування та пошкодження внаслідок використання цієї землі не за цільовим призначенням.

Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки.

Тому, для забезпечення державі реальної та безперешкодної можливості реалізувати усі правомочності власника щодо земель історико-культурного призначення, на яких розміщена пам`ятка археології, необхідно скасувати державну реєстрацію земельної ділянки в ДЗК, визнати незаконною та скасувати державну реєстрацію права комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6821887600:02:012:0016, площею 30,0397 га, що є належним та ефективним способом захисту прав держави, оскільки усуває стан юридичної невизначеності щодо дійсного власника та цільового призначення земельної ділянки.

Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 11.10.2023 у справі №734/1560/20.

Крім того, 09.04.2025 набрав чинності Закон України від 12.03.2025 № 4292-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача», яким істотно змінено порядок витребування державного та комунального майна.

Статтю 391 Цивільного кодексу України доповнено нормою, згідно з якою, якщо орган державної влади або місцевого самоврядування, незалежно від наявності повноважень, вчинив дії з відчуження майна на користь суб`єкта права приватної власності, то спори щодо володіння, користування чи розпорядження цим майном вирішуються за правилами ст. 387 (витребування майна з чужого незаконного володіння), ст. 388 (витребування у добросовісного набувача) цього Кодексу.

Керуючись принципом диспозитивності під час звернень до суду, прокурор залежно від фактичних обставин обирає правову підставу позову: за ст. 387 або ст. 388 ЦК України.

Можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, від волевиявлення власника щодо вибуття майна, від того, чи є володілець майна недобросовісним набувачем, від характеру набуття майна (на платній чи безоплатній основі).

У разі звернення до суду з позовом про витребування майна з чужого володіння підлягають установленню обставини, які можуть свідчити про добросовісність чи недобросовісність як першого, так й останнього набувача.

Якщо закон містить абсолютну заборону, то це означає, що жодні дії, спрямовані на її обхід або порушення, не можуть вважатися добросовісними.

Суд погоджується з твердженнями прокурора, який розцінює поведінку відповідача як недобросовісну.

Згідно зі статтею 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно згідно з положеннями закону.

Відповідно до статей 317, 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні (ст. 41 Конституції України, ст. 321 ЦК України).

Відповідно до ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно зі ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Реалізація права на захист цивільних прав здійснюється за допомогою способів захисту, якими є закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №925/1265/16).

Тобто це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі №310/11024/15-ц, від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить, як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі №48/340, від 22.10.2019 у справі №923/876/16).

Тобто спосіб захисту повинен відповідати змісту порушеного права та природі спірних правовідносин.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 02.07.2025 у справі 902/122/24, від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18 (914/608/20) зауважила, що вибраний позивачем спосіб захисту прав повинен відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами. За загальним правилом, речово-правові способи захисту прав особи застосовують, якщо сторони не пов`язані зобов`язально-правовими відносинами, що визначають їх зміст та правову природу. Якщо спір стосується правочину, укладеного власником (володільцем) майна, то його відносини з контрагентом мають договірний характер, що зумовлює і можливі способи захисту його прав. Водночас, коли сторони не перебували у договірних відносинах одна з одною, власник (володілець) майна може використовувати речово-правові способи захисту.

У цій справі позивач звернувся до суду з позовом про визнання незаконною та скасування державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку, припинивши право комунальної власності на неї, скасування у ДЗК державну реєстрацію та витребування у власність держави.

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна із чужого незаконного володіння (статті 387, 388 ЦК України).

Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним

Витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння здійснюється шляхом подання до суду віндикаційного позову. Позивачем у віндикаційному позові може бути власник майна, відповідачем - особа, яка незаконно володіє майном, тобто заволоділа ним без достатньої правової підстави.

Вказаний спосіб захисту орієнтований на захист безпосередньо права власності і не пов`язаний з будь-якими конкретними зобов`язаннями між власником і порушником.

З огляду на вищенаведене, встановлені обставини, суд вважає обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню позовні вимоги про - визнання незаконною та скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права комунальної власності Дунаєвецької міської ради (код ЄДРПОУ 04060714) на земельну ділянку з кадастровим номером 6821887600:02:012:0016, площею 30,0397 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2476845468020), припинивши право комунальної власності на неї, - скасування у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 6821887600:02:012:0016, площею 30,0397 га, - витребування у власність держави в особі Хмельницької обласної військової адміністрації (Хмельницької обласної державної адміністрації), (код ЄДРПОУ 22985083) з незаконного володіння Дунаєвецької міської ради (код ЄДРПОУ 04060714) земельну ділянку історико-культурного призначення, площею 6,1859 га, яка знаходиться в межах сформованої земельної ділянки з кадастровим номером 6821887600:02:012:0016, площею 30,0397 га, на території Дунаєвецької міської територіальної громади Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, та розташована в системі координат СК-63.

Слушними є аргументи прокурора, що витребування у власність держави земельної ділянки історико-культурного призначення має легітимну мету контролю за використанням відповідного майна згідно із загальними інтересами за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим статусом землі.

Суспільний інтерес у даному випадку спрямований на задоволення соціальної потреби у відновленні законності, становища, яке існувало до порушення права держави на землі історико-культурного призначення, недопущення зміни їх цільового призначення чи передання у іншу форму власності.

Слід звернути увагу на те, що добросовісність/недобросовісність набувачів майна також оцінюється ЄСПЛ під час вирішення питання про правомірність втручання держави у мирне володіння майном, що охороняється Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

При цьому ЄСПЛ дійшов висновку, що поведінка заявника та фактичні обставини справи, вказують на те, що проявивши розумну обачність, особа могла уникнути збитків відмовившись від очевидного незаконного заволодіння майном, та взагалі можуть виключати наявність порушення зазначеної Конвенції у разі витребування такого майна на користь держави.

Європейський суд також врахував можливу обізнаність заявника про розташування земельної ділянки з публічно доступних документів (рішення від 16.10.2018 у справі «Жидов та інші проти Росії»); наявність у земельної ділянки явних ознак її категорії (рішення від 17.04.2020 у справі «Мальцев та інші проти Росії»); усвідомлене порушення заявником вимог законодавства під час будівництва об`єкта нерухомого майна у лісі (рішення від 04.08.2020 у справі «Камінскас проти Литви») тощо.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 вказано, що не може вважатися добросовісною особа, яка знала чи мала знати про набуття нею майна всупереч Закону.

Отримання громадянами та юридичними особами у власність земельної ділянки історико-культурного значення, на якій розташована пам`ятка археології, суперечить вимогам законодавства. Заволодіння громадянами та юридичними особами землями, на яких розташовані пам`ятки археології (перехід до них права володіння цими землями), є неможливим. Розташування таких земель вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця.

Відповідач не мав перешкод у доступі до законодавства, яке є чітким, однозначним і зрозумілим, і в силу об`єктивних, явних причин, проявивши розумну обачність, міг і повинен був знати про те, що частина спірної земельної ділянки відноситься до земель історико-культурного призначення, з огляду розташування на ній пам`ятки археології Двошарове городище, а отже не могла бути передана у комунальну власність, а тому вибула з володіння держави з порушенням вимог закону, що ставить під обґрунтований сумнів та свідчить про незаконність дій під час розпорядження спірною земельною ділянкою та недобросовісність відповідача під час набуття права власності на неї.

Вчинення дій з оформлення права комунальної власності на землю усупереч зазначеним обставинам ставить під обґрунтований сумнів добросовісність відповідачів. Існування всіх перелічених вище обставин є свідченням того, що дійсний власник спірної земельної ділянки - Хмельницька обласна державна (військова) адміністрація позбавлена свого права власності на це майно.

За таких обставин, спірні землі незаконно вилучено поза волею належного розпорядника зі зміною її цільового призначення. Відтак реєстрація права комунальної власності на спірну земельну ділянку здійснена з порушенням закону.

Поряд з цим, відповідно до частин дев`ятої, десятої статті 79-1 ЗК України земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Згідно з частиною тринадцятою статті 79-1 ЗК України земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі, зокрема, скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Відповідно до частини десятої статті 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" державна реєстрація земельної ділянки скасовується державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: поділу чи об`єднання земельних ділянок; якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника; ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності).

Таким чином, єдиною підставою для скасування в Державному земельному кадастрі незаконної державної реєстрації земельної ділянки є судове рішення про скасування такої державної реєстрації.

Відповідно до ст. ст. 13, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст. 73 ГПК України).

Згідно з ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, з огляду на вищенаведене у сукупності позові вимоги підлягають задоволенню.

Судом зважається на те, що Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 74, 86, 129, 233, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Кам`янець-Подільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Хмельницької обласної державної адміністрації, м. Хмельницький до Дунаєвецької міської ради, Кам`янець-Подільський район, м. Дунаївці, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Департаменту інформаційної діяльності, культури, національностей та релігій Хмельницької обласної державної адміністрації (майдан Незалежності, Будинок Рад, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29005, ЄДРПОУ 33902378) про - визнання незаконною та скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права комунальної власності Дунаєвецької міської ради (код ЄДРПОУ 04060714) на земельну ділянку з кадастровим номером 6821887600:02:012:0016, площею 30,0397 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2476845468020), припинивши право комунальної власності на неї, - скасування у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 6821887600:02:012:0016, площею 30,0397 га, - витребування у власність держави в особі Хмельницької обласної військової адміністрації (Хмельницької обласної державної адміністрації), (код ЄДРПОУ 22985083) з незаконного володіння Дунаєвецької міської ради (код ЄДРПОУ 04060714) земельну ділянку історико-культурного призначення, площею 6,1859 га, яка знаходиться в межах сформованої земельної ділянки з кадастровим номером 6821887600:02:012:0016, площею 30,0397 га, на території Дунаєвецької міської територіальної громади Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, та розташована в системі координат СК-63: та зобов`язання повернути на користь держави земельну ділянку задовольнити .

Визнати незаконною та скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права комунальної власності Дунаєвецької міської ради (код ЄДРПОУ 04060714) на земельну ділянку з кадастровим номером 6821887600:02:012:0016, площею 30,0397 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2476845468020), припинивши право комунальної власності на неї.

Скасувати у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 6821887600:02:012:0016, площею 30,0397 га.

Витребувати у власність держави в особі Хмельницької обласної військової адміністрації (Хмельницької обласної державної адміністрації), (код ЄДРПОУ 22985083) з незаконного володіння Дунаєвецької міської ради (код ЄДРПОУ 04060714) земельну ділянку історико-культурного призначення, площею 6,1859 га, яка знаходиться в межах сформованої земельної ділянки з кадастровим номером 6821887600:02:012:0016, площею 30,0397 га, на території Дунаєвецької міської територіальної громади Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, та розташована в системі координат СК-63:

№ 1 Х 5 397 966,37 Y 2 324 484,22

№ 2 Х 5 397 967,57 Y 2 324 482,61

№ 3 Х 5 398 005,62 Y 2 324 447,42

№ 4 Х 5 397 129,63 Y 2 324 427,67

№ 5 Х 5 398 230,00 Y 2 324 425,50

№ 6 Х 5 398 305,42 Y 2 324 400,83

№ 7 Х 5 398 410,89 Y 2 324 354,48

№ 8 Х 5 398 470,51 Y 2 324 329,36

№ 9 Х 5 398 501,53 Y 2 324 376,64

№ 10 Х 5 398 537,68 Y 2 324 415,16

№ 11 Х 5 398 562,14 Y 2 324 459,21

№ 12 Х 5 398 521,13 Y 2 324 483,50

№ 13 Х 5 398 442,01 Y 2 324 508,16

№ 14 Х 5 398 381,80 Y 2 324 549,51

№ 15 Х 5 398 327,84 Y 2 324 586,12

№ 16 Х 5 398 289,26 Y 2 324 596,00

№ 17 Х 5 398 242,59 Y 2 324 656,12

№ 18 Х 5 398 199,29 Y 2 324 716,03

№ 19 Х 5 398 166,30 Y 2 324 778,10

№ 20 Х 5 398 145,85 Y 2 324 838,79

№ 21 Х 5 398 136,60 Y 2 324 849,64

№ 22 Х 5 398 132,75 Y 2 324 844,82

№ 23 Х 5 398 147,08 Y 2 324 825,14

№ 24 Х 5 398 154,57 Y 2 324 803,48

№ 25 Х 5 398 173,13 Y 2 324 753,60

№ 26 Х 5 398 198,84 Y 2 324 709,52

№ 27 Х 5 398 296,19 Y 2 324 577,89

№ 28 Х 5 398 281,17 Y 2 324 557,01

№ 29 Х 5 398 277,43 Y 2 324 551,81

№ 30 Х 5 398 253,79 Y 2 324 518,12

№ 31 Х 5 398 234,40 Y 2 324 476,76

№ 32 Х 5 398 222,97 Y 2 324 452,39

№ 33 Х 5 398 219,71 Y 2 324 447,82

№ 34 Х 5 398 211,30 Y 2 324 436,03

№ 35 Х 5 398 191,65 Y 2 324 436,03

№ 36 Х 5 398 146,05 Y 2 324 436,03

№ 37 Х 5 398 076,85 Y 2 324 529,60

№ 38 Х 5 398 065,78 Y 2 324 513,27

№ 39 Х 5 398 055,26 Y 2 324 497,75

№ 40 Х 5 398 033,49 Y 2 324 465,64 № 41 Х 5 397 952,60 Y 2 324 575,85 № 42 Х 5 397 914,40 Y 2 324 519,02 № 43 Х 5 397 925,49 Y 2 324 514,52 №44 Х 5 397 947,41 Y 2 324 507,38 № 45 Х 5 397 949,47 Y 2 324 504,80 № 46 Х 5 397 951,64 Y 2 324 503,92 № 1 Х 5 397 966,37 Y 2 324 484,22

Стягнути з Дунаєвецької міської ради (32400, Хмельницька обл., Кам`янець-Подільский район, м. Дунаїці, вул. Шевченка, будинок, 50, код 04060714) на користь Хмельницької обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02911102, р/р UA188201720343120002000002814, МФО 820172, Банк: ДКСУ, м. Київ) 9537,07 грн (дев`ять тисяч п`ятсот тридцять сім гривень 07 коп.) витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законно сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України.

Повне рішення складено 08.09.2026.

Суддя І.В. Грамчук