Рішення № 139551691, 02.09.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.09.2026Справа № 910/7382/26

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Ломаки В.С.,

за участю секретаря судового засідання: Видиш А.В.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження у закритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Е-ММВ25"

про стягнення 2 115 689,06 грн.,

За участі представників сторін:

від позивача: Зінченко І.О. за довіреністю від 19.06.2026 року № 158-Д;

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" (далі - позивач, Агенція) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Е-ММВ25" (далі - відповідач, Товариство) штрафу в розмірі 2 115 689,06 грн., нарахованого за поставку відповідачем товару неналежної якості за державним контрактом від 02.05.2024 року № 190/04-24-РМ.

Ухвалою від 22.06.2026 року господарський суд міста Києва прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 910/7382/26, вирішив здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 22.07.2026 року.

22.06.2026 року через систему "Електронний суд" надійшло клопотання позивача від 22.06.2026 року, в якому останній просив суд проводити розгляд справи № 910/7382/26 в закритому судовому засіданні, посилаючись на те, що відкритий розгляд цієї справи може призвести до завдання значної шкоди інтересам національної безпеки та оборони України внаслідок відображення в оприлюдненому судовому рішенні службової інформації з обмеженим доступом, яка може бути використана ворожою розвідкою для визначення потенційних місць ракетних ударів або іншим чином використана проти України та негативно вплинути на інтереси держави в умовах правового режиму воєнного стану.

Ухвалою від 22.07.2026 року господарський суд міста Києва вирішив проводити розгляд справи № 910/7382/26 у закритому судовому засіданні.

Разом із тим, ухвалою від 22.07.2026 року суд відклав підготовче засідання на 12.08.2026 року.

У підготовчому засіданні 12.08.2026 року господарський суд міста Києва постановив протокольну ухвалу про продовження строку проведення підготовчого провадження у справі № 910/7382/26 на 30 днів.

Ухвалою від 12.08.2026 року господарський суд міста Києва закрив підготовче провадження та призначив справу № 910/7382/26 до судового розгляду по суті на 02.09.2026 року.

У судовому засіданні 02.09.2026 року представник позивача підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, та наполягав на їх задоволенні.

Відповідач про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, проте явку свого уповноваженого представника у призначене судове засідання 02.09.2026 року не забезпечив, будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не направив.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

За умовами частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до частини 5 статті 242 Господарського процесуального кодексу України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

З огляду на викладене, копія ухвали суду від 12.08.2026 року про закриття підготовчого провадження та призначення справи № 910/7382/26 до судового розгляду по суті на 02.09.2026 року в порядку, визначеному законом, була надіслана судом в електронній формі шляхом надсилання її до електронного кабінету Товариства, та доставлена останньому 13.08.2026 року о 16:45 год.

Наведені обставини підтверджуються наявним у матеріалах справи повідомленням про доставку означеного електронного листа.

Дата отримання судом інформації про доставку цього документа в кабінет ЕС відповідача - 13.08.2026 року о 16:46 год.

За умовами пункту 2 абзацу 1 частини 6, абзацу 2 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення,

Отже, суд належним чином виконав свій обов`язок щодо повідомлення відповідача про розгляд справи.

Згідно із частиною 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у встановлений строк не подав суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Водночас, оскільки суд надавав можливість сторонам реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 02.09.2026 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

02.05.2024 року між Державним підприємством Міністерства оборони України "Державний оператор тилу" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКСТРІМ-ТЕКС" (попереднє найменування Товариства) (постачальник) був укладений державний контракт (договір) про закупівлю № 190/04-24-РМ (далі - Договір), за умовами якого постачальник зобов`язався поставити штани вітровологозахисні зимові (тип 2), вид 1 (35810000-5: Індивідуальне обмундирування) (далі - товар), найменування, перелік, характеристики, обсяг, код згідно з національним класифікатором ДК яких визначені в Специфікації (Додаток № 1) (номер оголошення про проведення закупівлі, присвоєний електронною системою закупівель - ID: UA-2024-04-04-012143-a), а замовник - прийняти та оплатити товар у порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Означений Договір разом з додатками та Додатковою угодою від 03.07.2024 року № 1 до нього підписаний електронними підписами уповноважених представників сторін Договору та скріплений відбитками їх електронних печаток.

У той же час, слід зазначити, що наказом від 02.05.2025 року № 281 Міністерство оборони України вирішило:

- реорганізувати юридичну особу - Державне підприємство Міністерства оборони України "Державний оператор тилу", ідентифікаційний код: 44830311 (04119, місто Київ, вулиця Дегтярівська, будинок 13/24), шляхом приєднання до Агенції, ідентифікаційний код: 44725823 (04074, місто Київ, вулиця Автозаводська, будинок 2);

- визнати Агенцію правонаступником усіх прав та обов`язків Державного підприємства Міністерства оборони України "Державний оператор тилу";

- основні фонди та оборотні засоби, інші цінності Державного підприємства Міністерства оборони України "Державний оператор тилу", що реорганізується, закріпити за Агенцією на праві господарського відання згідно із затвердженим передавальним актом як внесок до його статутного капіталу.

Наказом від 06.01.2026 року № 7/нм Міністерство оборони України затвердило передавальний акт приймання-передачі справ, документів, майна Державного підприємства Міністерства оборони України "Державний оператор тилу", що передаються його правонаступнику - Агенції.

Враховуючи наведене, на час розгляду спору в справі № 910/7382/26 Агенція є правонаступником Державного підприємства Міністерства оборони України "Державний оператор тилу" (замовника за Договором) у спірних правовідносинах.

Згідно з пунктом 2.1 Договору його валютою є національна валюта України - гривня. Загальна ціна Договору та ціна за одиницю товару за цим Договором визначається у Специфікації (Додаток № 1). Ціна Товару включає в себе ціну матеріалів, виробництва, транспортування та інші витрати, безпосередньо пов`язані з товаром, схоронністю, збереженням, охороною, транспортуванням, перевіркою товару на відповідність технічним вимогам, його лабораторним випробуванням, а також прибуток постачальника. У ціну товару включені всі витрати постачальника, які він несе та може понести у зв`язку з виконанням обов`язків за Договором.

За умовами пункту 4.1 Договору постачальник зобов`язаний здійснити поставку товару за цим Договором не пізніше строку, визначеного у Специфікації (Додаток № 1), але у будь-якому випадку в строк, визначений замовником у заявці на поставку, складеній замовником за формою, визначеною у Додатку № 2 до цього Договору (далі - заявка на поставку товару). Вказані у Специфікації (Додаток № 1) або заявках на поставку товару строки поставки товару можуть бути змінені за зверненням замовника.

Пунктами 4.2, 4.3 Договору передбачено, що поставка товару здійснюється постачальником однією або окремими партіями, які формуються відповідно до заявки на поставку товару та ростовки, визначеної у Специфікації (Додаток № 1). Заявка на поставку товару подається замовником постачальнику засобами електронної пошти у порядку, визначеному цим Договором, не менш ніж за 10 (десять) календарних днів до дати поставки, визначеної у Специфікації (Додаток № 1) або в заявках на поставку товару.

У Додатку № 1 (Специфікації), з урахуванням Додаткової угоди від 03.07.2024 року № 1 до Договору, його сторони погодили поставку постачальником штанів вітровологозахисних зимових (тип 2), вид 1, у кількості 15 000 штук за ціною 2 109,95 грн./1 шт. (без ПДВ) загальною вартістю 37 979 100,00 грн. (без ПДВ), у строк до 31.07.2024 року включно.

Аналогічні відомості щодо загальної кількості та вартості товару, а також кінцевого строку його поставки, були наведені в завчасно направлених на електронну адресу Товариства заявках замовника на поставку товару від 03.05.2024 року № R000268 (на поставку штанів у кількості 8 000 шт.) та від 03.05.2024 року № R000269 (на поставку штанів у кількості 7 000 шт.).

Відповідно до пунктів 4.7, 4.8 Договору право власності на товар переходить від постачальника до отримувача після прийняття отримувачем товару та підписання всіх документів згідно з розділом 6 цього Договору. Усі витрати, пов`язані із транспортуванням (включаючи завантаження та розвантаження товару (крім кінцевого розвантаження на складі отримувача), перебування транспорту на митницях під час проходження митних процедур тощо), доставкою товару до пункту призначення здійснюється за рахунок постачальника.

Згідно з пунктами 6.1, 6.2 Договору товар за кількістю поставляється отримувачу після приймального контролю (якості) представниками Центрального управління контролю якості Міністерства оборони України.

Приймання товару здійснюється у відповідності до інструкцій та нормативних документів щодо приймання даного виду товару, зокрема, але не виключно: Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю, затвердженої постановою Державного арбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 року № П-6; Порядку здійснення контролю за якістю речового майна, що постачається для потреб Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 19.07.2017 року № 375, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.2017 року за № 1461/31329 (зі змінами).

Пунктами 6.5-6.7 цієї угоди передбачено, що здійснення контролю за якістю товару регламентується Додатком № 3 до Договору та складається з наступних етапів:

- затвердження контрольного зразка;

- приймальний контроль товару за якістю.

При проведенні випробування зразки серій товару відбираються в установленому порядку з партії, що постачається. При цьому відібрані зразки товару для проведення випробувань не входять до загальної кількості партії товару та замінюються постачальником на аналогічні.

Вартість відібраних зразків товару для проведення випробування його якості включається до виробничих витрат постачальника.

Присутність уповноваженого представника постачальника під час приймання товару отримувачем є обов`язковою. У разі відсутності належних підтверджуючих документів, які уповноважують представника постачальника на участь в прийманні отримувачем товару, у отримувача не виникає обов`язку щодо приймання товару, а у замовника щодо його оплати.

Після здійснення перевірки товару відповідно до пунктів 6.3, 6.4 Договору, у разі відсутності зауважень отримувача до товару, постачальник та отримувач підписують Акт приймання товару, що підтверджує перехід права власності на товар від постачальника до отримувача.

Відповідно до пункту 7.1 Договору постачальник гарантує якість товару, що постачається, його кондиційність, відповідність чинним нормам, вимогам і стандартам, а також вимогам до товару, визначеним у Додатку № 3 до цього Договору.

За змістом 7.3 наведеного правочину товаром неналежної якості вважається товар:

- який не відповідає вимогам, визначеним у Додатку № 3 до цього Договору;

- щодо якого відсутні документи, передбачені пунктом 6.3 Договору в частині підтвердження якості Товару;

- щодо якого складено негативний висновок за результатами вхідного контролю якості;

- який не відповідає будь-яким іншим вимогам до якості товару, які містяться у цьому Договорі або нормативних документах.

Згідно з пунктом 7.3.4 Додатку № 3 до Договору результати приймального контролю товару за якістю оформлюються актом приймального контролю товару за якістю та засвідчуються підписом та печаткою (за наявності) представника Центрального управління та замовника (у разі присутності). В акті приймального контролю товару за якістю чітко та зрозуміло зазначаються усі порушення та невідповідності, які були виявлені під час здійснення приймального контролю товару за якістю та кількість одиниць товару із невідповідностями.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору Товариство за актом приймання товару від 19.07.2024 року № 174 поставило отримувачу товар у кількості 4 911 штук вартістю 12 434 357,34 грн., а за актом від 29.07.2024 року № 72 - товар у кількості 8 000 штук вартістю 20 255 520,00 грн.

Разом із тим, відповідно до акту приймального контролю від 03.08.2024 року № 193 представники органу контролю у присутності представника постачальника (Р. Габер) здійснили повторний приймальний контроль за якістю решти погодженого у Договорі товару в кількості 2 089 одиниць, пред`явленого Товариством гарантійним листом від 01.08.2024 року № 2281 та листом від 01.08.2024 року № 2282 за Договором. За результатами проведеного приймального контролю якості партії товару були виявлені такі порушення та невідповідності:

- пошкодження тканин (пробиття, наколи) на накладці з основної тканини, що утворює кишеню для демпферних вставок - у розмірі 54/4 - 3 шт.;

- пошкодження тканин (пробиття, наколи) на передній половинці штанів - у розмірі 60/6 - 1 шт.;

- пошкодження тканин (пробиття, наколи) по низу штанів - у розмірах 54/5 - 1 шт., 58/4 - 1 шт., 44/4 - 1 шт., 60/6 - 1 шт.;

- пошкодження тканин передньої половини штанів - у розмірі 54/4 - 1 шт.

- порушення абзацу 6 пункту 3.1.7. ТС А01XJ.14763 - 428:2023 (01) (далі - ТС), а саме: відсутність зигзагоподібних закріпок по бічних краях текстильної застібки у розмірах 46/4 - 1 шт., 68/5 - 1 шт.;

- порушення абзацу 4 пункту 3.1.7. ТС, а саме: не закінчена подвійна оздоблювальна строчка по краю верхньої кишені у розмірі 60/6 - 1 шт.;

- порушення пункту 24 ДСТУ 2033 - 92, а саме: відхилення від вимог щодо якості шва у швейному виробі на внутрішній частині поясу, яка виготовляється з трикотажного полотна типу "фліс" у розмірах 60/6 - 2 шт., 54/4 - 1 шт., 46/3 - 1 шт., 68/5 - 1 шт.;

- порушення пункту 33 ДСТУ 2033 - 92, а саме: порушення цілісності строчки у швейному виробі, що призводить до відривання текстильної застібки кишені для демпферних вставок у розмірах 60/4 - 1 шт., 50/4 - 1 шт., 44/4 - 2 шт.;

- порушення абзацу 3 пункту 3.1.2. ТС, а саме: текстильна застібка на клапані кишені не поширена строчкою навхрест у розмірі 54/5 - 1 шт.

Загально з первісних 125 штук виявлено 22 невідповідності на 18 забракованих штуках товару. Під час технічного огляду відповідно до ДСТУ ISO 2859 - 1 - 2001 із пред`явленої партії 2 089 одиниць було перевірено 125 одиниць товару. Приймальне число відповідно до ДСТУ ISO 2859 - 1 - 2001 становить 7, бракувальне число 8.

Партію товару не прийнято.

У той же час, відповідно до акту приймального контролю від 08.08.2024 року № 198 представники органу контролю у присутності представника постачальника (Ю. Вознюк) здійснили повторний приймальний контроль за якістю партії товару в кількості 2 089 одиниць, пред`явленого відповідачем гарантійним листом від 07.08.2024 року № 2315 та листом від 07.08.2024 року № 2313 за Договором. За результатами проведеного приймального контролю якості партії товару були виявлені такі порушення та невідповідності:

- пошкодження тканин (пробиття, наколи) на накладці з основної тканини, що утворює кишеню для демпферних вставок - у розмірі 50/6 - 2 шт.;

- пошкодження тканин (пробиття, наколи) по низу штанів - у розмірах 44/4 - 1 шт., 60/4 - 1 шт.;

- пошкодження тканини на накладці з основної тканини, що утворює кишеню для демпферних вставок у розмірі 50/6 - 2 шт.;

- пошкодження трикотажного полотна типу "фліс" у розмірах 58/4 - 1 шт., 46/5 - 1 шт.;

- порушення абзацу 3 пункту 3.1.7. ТС, а саме: відсутня оздоблювальна строчка на виточках у розмірі 60/6 - 1 шт.;

- порушення пункту 24 ДСТУ 2033 - 92, а саме: відхилення від вимог щодо якості шва у швейному виробі на внутрішній частині поясу, яка виготовляється з трикотажного полотна типу "фліс" у розмірах 60/4 - 1 шт., 50/6 - 1 шт., 46/3 - 1 шт., 46/5 - 1 шт.;

- порушення пункту 33 ДСТУ 2033 - 92, а саме: порушення цілісності строчки у швейному виробі, що призводить до відривання текстильної застібки кишені для демпферних вставок у розмірах 54/5 - 2 шт., 50/6 - 3шт.

Загально з первісних 125 штук виявлено 18 невідповідності на 15 забракованих штуках товару. Під час технічного огляду відповідно до ДСТУ ISO 2859 - 1 - 2001 із пред`явленої партії 2 089 одиниць було перевірено 125 одиниць товару. Приймальне число відповідно до ДСТУ ISO 2859 - 1 - 2001 становить 7, бракувальне число 8.

Партію товару не прийнято.

За змістом пункту 6.7 Договору після здійснення перевірки товару відповідно до пунктів 6.3, 6.4 Договору, у разі відсутності зауважень отримувача до товару, постачальник та отримувач підписують Акт приймання товару, що підтверджує перехід права власності на товар від постачальника до отримувача.

Такий акт (№ 220) на приймання спірної партії товару належної якості в кількості 2 089 штук загальною вартістю 5 289 222,66 грн. (з ПДВ) був підписаний уповноваженими особами постачальника та отримувача лише 26.08.2024 року.

Враховуючи неналежне виконання Товариством покладеного на нього обов`язку щодо забезпечення належної якості товару відповідно до актів приймального контролю товару за якістю від 03.08.2024 року № 193 та від 08.08.2024 року № 198, листами від 08.07.2025 року № 2165/4699/06-2025 та № 2165/4700/06-2025 замовник звертався до постачальника з повідомленнями-вимогами, в яких пропонував сплатити нараховані внаслідок поставки неякісного товару суми штрафу в розмірі 1 057 844,53 грн. (щодо кожного з вищенаведених актів) у добровільному порядку. Проте, означені вимоги були залишені Товариством без задоволення.

Враховуючи вищенаведені обставини, позивач нарахував 2 115 689,06 грн. штрафу та звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача означеної суми неустойки у примусовому порядку.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з такого.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

З огляду на правову природу укладеного між сторонами Договору, який у розумінні статей 173, 174 Господарського кодексу України (тут і далі чинного на час виникнення спірних правовідносин) та статей 11, 509 Цивільного кодексу України є належною підставою для виникнення у його сторін кореспондуючих прав і обов`язків, спірні правовідносини регламентуються положеннями глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

Статтею 663 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

За умовами частини 1 статті 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить частина 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Як було зазначено вище, Товариство взятий на себе за спірним Договором обов`язок щодо вчасної поставки передбаченого цією угодою якісного товару в кількості 2 089 штук загальною вартістю 5 289 222,66 грн. виконало неналежним чином, що підтверджується, зокрема, наявними у матеріалах справи копіями актів приймального контролю товару за якістю від 03.08.2024 року № 193 та від 08.08.2024 року № 198, кожен з яких був підписаний представником постачальника без будь-яких зауважень чи заперечень.

Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Під виконанням зобов`язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов`язків, що є змістом зобов`язання. Невиконання зобов`язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем обов`язку щодо поставки передбаченого Договором якісного товару в кількості 2 089 штук загальною вартістю 5 289 222,66 грн., позивач просив суд стягнути з Товариства 2 115 689,06 грн. штрафу, що становить 20 % від вартості неякісного товару за кожним з актів приймального контролю товару за якістю від 03.08.2024 року № 193 та від 08.08.2024 року № 198 (5 289 222,66 грн.*20% + 5 289 222,66 грн.*20 %).

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

Положеннями статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (частини 1 статті 1 Цивільного кодексу України).

Водночас, в силу приписів частини 2 статті 9 Цивільного кодексу України, законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Цю норму Цивільного кодексу України слід розуміти так, що спеціальними законами можуть передбачатися особливості регулювання певних майнових відносин в сфері господарювання.

Згідно з частиною 2 статті 4 Господарського кодексу України особливості регулювання майнових відносин суб`єктів господарювання визначаються цим Кодексом.

Суд звертає увагу на те, що спеціальні норми Господарського кодексу України, які на час виникнення спірних правовідносин встановлювали особливості регулювання майнових відносин суб`єктів господарювання, підлягають переважному застосуванню перед тими нормами Цивільного кодексу України, які містять відповідне загальне регулювання. Наприклад, правила частини 1 статті 232 Господарського кодексу України, відповідно до якої збитки відшкодовуються в частині, не покритій штрафними санкціями (залікова неустойка), підлягають переважному застосуванню перед правилами частини 1 статті 624 Цивільного кодексу України, відповідно до якої неустойка підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків (штрафна неустойка).

При цьому, слід враховувати, що відповідно до частини 2 статті 4 Цивільного кодексу України основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Тому в разі, якщо норми Господарського кодексу України не містять особливостей регулювання майнових відносин суб`єктів господарювання, а встановлюють загальні правила, які не узгоджуються із відповідними правилами Цивільного кодексу України, слід застосовувати правила, встановлені Цивільним кодексом України.

За таких обставин, до спірних правовідносин підлягають застосуванню спеціальні норми Господарського кодексу України, які на час виникнення спірних правовідносин регулювали майнову відповідальність суб`єктів господарювання за порушення господарських зобов`язань.

В силу приписів статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі статтею 230, частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (частина 6 статті 231 Господарського кодексу України).

Разом із тим, за змістом частини 2 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг).

Слід також зазначити, що штрафні санкції, передбачені частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України, застосовуються у разі порушення строків виконання негрошового зобов`язання.

Отже, виходячи з положень зазначеної норми матеріального права, застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання штрафних санкцій у вигляді пені та штрафу, передбачених абзацом 3 частини 2 статті 231 Господарського кодексу України, можливо при сукупності відповідних умов, а саме: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення, пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України, якщо допущено прострочення виконання не грошового зобов`язання, пов`язаного з обігом (поставкою) товарів, виконаних робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір пені за кожний день прострочення виконання такого зобов`язання та за прострочення його виконання понад тридцять днів додатково вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу з вказаної вартості.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.05.2018 року в справі № 903/545/17.

Судом встановлено, що позивач відноситься до суб`єктів господарювання, які належать до державного сектора економіки, і виконання його грошових зобов`язань фінансується за рахунок Державного бюджету України, у той час як спірне у справі порушення пов`язане з виконанням державного контракту.

За умовами пункту 8.4 Договору штраф, пеня за несвоєчасне/неякісне постачання товару нараховується постачальнику за весь період прострочення до моменту належного виконання зобов`язання.

Оскільки розмір нарахованого позивачем штрафу відповідає вищезазначеним приписам законодавства та положенням Договору, суд дійшов висновку, що позов Агенції про стягнення з відповідача спірної суми цієї неустойки є обґрунтованим.

Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належних доказів на підтвердження вчасної поставки погодженого у Договорі якісного товару чи добровільного погашення нарахованої позивачем суми штрафу.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе зобов`язання за Договором, позовні вимоги Агенції підлягають задоволенню, з урахуванням наведеного.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, у зв`язку із задоволенням позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Е-ММВ25" (02099, місто Київ, вулиця Бориспільська, будинок 9, код ЄДРПОУ 41858711) на користь Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" (04074, місто Київ, вулиця Автозаводська, будинок 2; код ЄДРПОУ 44725823) 2 115 689 (два мільйони сто п`ятнадцять тисяч шістсот вісімдесят дев`ять) грн. 06 коп. штрафу, а також 25 388 (двадцять п`ять тисячі триста вісімдесят вісім) грн. 27 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

4. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. В силу приписів частини 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 08.09.2026 року.

Суддя В.С. Ломака