Ухвала суду № 139551249, 08.09.2026, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/19718/26

Провадження № 2/752/14105/26

У Х В А Л А

08.09.2026 року м. Київ

Суддя Голосіївського районного суду міста Києва Ольшевська І.О., за участю секретаря судового засідання Білас С.В., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Урбан Сіті» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Урбан Сіті» звернулось до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 27.08.2026р. відкрито провадження в даній справі, постановлено розглядати її в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

03.09.2026р. до суду надійшла заява позивача про відмову від позову та закриття провадження у справі. Позивач зазначає, що після звернення до суду відповідачем сплачено всю суму боргу, заявлену до стягнення в межах даної справи.

Вивчивши матеріали справи та подану заяву, суд приходить до переконання про необхідність задовольнити її, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

У такому випадку суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом, що передбачено п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Згідно ч. 2 ст. 256 ЦПК України після закриття провадження по справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача у цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

Отже, враховуючи положення чинного законодавства, у зв`язку з тим, що відмова від позову не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд, враховуючи принцип диспозитивності цивільного судочинства, що полягає в розгляді справи в межах заявлених вимог, вважає, що заява, яка подана позивачем, підлягає задоволенню.

Окрім того, позивач з посиланням на ч. 3 ст. 142 ЦПК України просить стягнути з відповідача судові витрати, з приводу чого суд зазначає наступне.

За ч. 3 ст. 142 ЦПК України в разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою

стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Як вбачається, при поданні позову позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 3 328,00 грн., що підтверджується випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України, який на підставі ч. 3 ст. 142 ЦПК України підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача.

Окрім того, на підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем наданий Договір №05/06 про надання правничої допомоги від 05.06.2023р., Додаткова угода №01/10 від 01.10.2025р. до Договору №05/06 про надання правничої допомоги від 05.06.2023р., Акт №31/10 від 31.10.2025р. прийому-передачі наданих послуг про надання правничої допомоги на суму 4 000,00 грн. по квартирі АДРЕСА_1 , платіжна інструкція №1415 від 27.03.2026р.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обгрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; і поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необгрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Отже, аналізуючи норми ЦПК України щодо визначення розміру судових витрат та їх розподілу між сторонами можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: І) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Верховний Суд в Постанові від 10.06.2021 року по справі №820/479/18 зазначив, що як вказано в Рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23рп/2009, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права. При цьому необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у

справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківській документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandisрішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268).

Враховуючи особливості предмета спору, складність справи, виходячи з критеріїв виправданості витрат, розумності їх розміру та співмірності з позовом та складністю справи, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу 4 000,00 грн.

На підставі наведеного вище, керуючись ст.ст. 206, 142, 255, 256, 258-261, 352-354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Прийняти відмову Товариства з обмеженою відповідальністю «Урбан Сіті» від позову до Цю Ченьбо про стягнення заборгованості.

2. Провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Урбан Сіті» до Цю Ченьбо про стягнення заборгованості закрити у зв`язку з відмовою позивача від позову і прийняття її судом.

3. Роз`яснити сторонам, що в разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

4. Стягнути з Цю Ченьбо на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Урбан Сіті» судовий збір у розмірі 3 328,00 (три тисячі триста

двадцять вісім грн. 00 коп.), витрати на правову допомогу в розмірі 4 000,00 (чотири тисячі грн. 00 коп.) грн.

5. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

6. Ухвала суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення відповідно до вимог, встановлених ст.ст. 353-356 ЦПК України.

Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Урбан Сіті» (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 21, офіс 501, код ЄДРПОУ 43794901).

Відповідач: Цю Ченьбо ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Повний текст ухвали суду складений та підписаний 08.09.2026р.

Суддя Ірина ОЛЬШЕВСЬКА