Ухвала суду № 139551037, 07.09.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відмову у задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення

м. Київ

07.09.2026Справа № 910/5840/24

За заявою Маріупольського державного Університету про відстрочку виконання рішення по справі № 910/5840/24

За позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) Київтеплоенерго (01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5)

до Маріупольського державного Університету (03037, місто Київ, пр. Повітряних Сил, буд.31, ЄДРПОУ 26593428

про стягнення 716 655,77 грн.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники учасників справи:

Від стягувача: Юр М. А.;

Від боржника (заявника): Луковка В.П.

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного професійно-технічного навчального закладу "КИЇВСЬКЕ ВИЩЕ ПРОФЕСІЙНЕ УЧИЛИЩЕ МАШИНОБУДУВАННЯ та КОМП`ЮТЕРНО-ІНТЕГРОВАНИХ ТЕХНОЛОГІЙ" про стягнення заборгованості в розмірі 716 655,77 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договорами: № 810532 від 20.06.2018 на постачання теплової енергії у гарячій воді; №810532 від 19.04.2022 про закупівлю товару (теплова енергія у гарячій воді/парі) за період з 01.11.2021 по 31.10.2023.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.09.2024 частково задоволено позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) Київтеплоенерго; стягнуто з відповідача на користь позивача суму заборгованості за спожиту теплову енергію в розмірі 443 630 грн. 34 коп., 3 % річних у розмірі 26 617 грн. 82 коп., інфляційні витрати в розмірі 147 747 грн. 22 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 9269 грн. 93 коп.; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

11.12.2024 судом на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2024 видано наказ.

06.08.2025 через систему Електронний суд від представника стягувача надійшла заява про виправлення помилки в наказі суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.08.2025 заяву Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) Київтеплоенерго про випалення помилки у в наказі суду від 11.12.2024 у справі №910/5840/24 задоволено, виправлено помилку в наказі від 11.12.2024 Господарського суду міста Києва від 09.09.2024 у справі № 910/5840/24 шляхом зазначення вірного ідентифікаційного коду боржника 41837141 замість 41837414.

20.03.2026 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника стягувача надійшла заява про заміну сторони, в якій стягувач просить суд замінити боржника за судовим наказом від 11.12.2024 по справі № 910/5840/24 з Державного професійно-технічного навчального закладу КИЇВСЬКЕ ВИЩЕ ПРОФЕСІЙНЕ УЧИЛИЩЕ МАШИНОБУДУВАННЯ ТА КОМП`ЮТЕРНО-ІНТЕГРОВАНИХ ТЕХНОЛОГІЙ (03148, м. Київ, проспект Леся Курбаса, буд. 2-а ЄДРПОУ 41837141) на його правонаступника - Маріупольський державний університет (03037, м. Київ, пр. Повітряних Сил, буд. 31, ЄДРПОУ 26593428).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.03.2026 заяву Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) Київтеплоенерго про заміну боржника призначено до розгляду на 30.03.2026.

30.03.2026 судове засідання по розгляду заяви Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) Київтеплоенерго про заміну боржника у справі № 910/5840/24 не відбулось, у зв`язку з повідомленням про замінування суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.03.2026 призначено судове засідання по розгляду заяви по справі № 910/5840/24 на 08.04.2026.

Представник боржника у судове засідання 08.04.2026 не з`явився, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином

Представник Маріупольського державного університету у судове засідання 08.04.2026 не з`явився, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленнями про доставлення процесуальних документів до матеріалів справи від 23.03.2026 та від 31.03.2026.

Представник заявника у судовому засіданні 08.04.2026 підтримав подану заяву.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.04.2026 задоволено заяву Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) Київтеплоенерго про заміну сторони її правонаступником по справі № 910/5840/24. Замінено боржника за судовим наказом від 11.12.2024 по справі № 910/5840/24 з Державного професійно-технічного навчального закладу Київське вище професійне училище машинобудування та коп`ютерно-інтегрованих технологій (03148, місто Київ, проспект Леся Курбаса, буд. 2-а ЄДРПОУ 41837141) на його правонаступника - Маріупольський державний Університет (03037, місто Київ, пр. Повітряних Сил, буд.31, ЄДРПОУ 26593428).

21.08.2026 через систему Електронний суд від представника боржника надійшли 2 примірники ідентичних за змістом заяв, в яких останній просить суд відстрочити виконання рішення строком до 01.11.2026 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.08.2026 заяву Маріупольського державного Університету про відстрочку виконання рішення по справі № 910/5840/24 призначено до розгляду на 07.09.2026.

Представник боржника (заявника) у судовому засіданні 07.09.2026 підтримав заяву про відстрочку виконання рішення.

Представник позивача у судовому засіданні 07.09.2026 заперечив щодо задоволення заяви про відстрочку виконання рішення.

Розглянувши заяву Маріупольського державного Університету про відстрочку виконання рішення по справі № 910/5840/24, суд зазначає наступне.

Статтею 326 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч. 1 ст. 327 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 1 статті 331 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Так, 21.08.2026 Маріупольський державний Університет звернувся до Господарського суду міста Києва із заявою про відстрочку виконання рішення по справі № 910/5840/24.

В обґрунтування вказаної заяви, заявником вказано, що боржник, як бюджетна установа позбавлений можливості негайно виконати рішення суду та сплатити борг у сумі 690 310,84 грн. у зв`язку з відсутністю відповідних бюджетних призначень у кошторисі установи на зазначені цілі, оскільки борг виник у реорганізованого закладу освіти.

Також, боржник у заяві про відстрочку виконання рішення вказав на те, що тимчасова відсутність кошторисних призначень та вжиття дій щодо отримання фінансування від МОН України є винятковими обставинами, які обґрунтовують необхідність надання відстрочення виконання рішення до 01 листопада 2026 року, коли очікується виділення додаткових асигнувань від МОН України, що дозволить повністю погасити борг.

Частиною 3 статті 331 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Частиною 5 статті 331 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Суд звертає увагу, що при застосуванні положень частини 5 статті 331 Господарського процесуального кодексу України в частині визначення строку розстрочення виконання судового рішення має враховуватись дата ухвалення такого рішення.

Визначений нормою частини 5 статті 331 Господарського процесуального кодексу України строк для розстрочення виконання судового рішення (один рік) є присічним; чинним законодавством не передбачена можливість його поновлення чи продовження.

Підставою для розстрочення виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що істотно ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення у визначений строк. Тобто розстрочення виконання судового рішення пов`язано з об`єктивними, непереборними - виключними обставинами, котрі ускладнюють його вчасне виконання.

Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв`язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 86 вказаного Кодексу, і за наявності обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, господарський суд має право відстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.

Тобто, підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк.

При цьому, вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Отже, законодавець у будь-якому випадку пов`язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України.

У відповідності до ч. 1 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно з частиною першою статті 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 № 475/97-ВР). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов`язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

Пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі Шмалько проти України (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду.

У зв`язку з тим, що відстрочка та розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача при їх наданні суди, в цілях вирішення питання про можливість їх надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.

Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначені судом.

Стосовно системності виконання Європейський суд з прав людини зазначає, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а, отже, сама можливість надання відстрочки та розстрочки виконання судового акта повинна носити виключний характер.

З урахуванням підстав, умов та меж надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення судом встановлено, що безпідставне надання відстрочки та розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника, порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) зазначено, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені у статті 6 Конвенції.

У постанові Верховного Суду від 16.10.2020 у справі № 905/2912/15 вказано, що надання відстрочення (розстрочення) виконання судового рішення є процесуальною дією суду, яка регламентована статтею 331 Господарського процесуального кодексу України та вчиняється судом за встановлення обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим. Відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення. При відстроченні виконання судового рішення суд може вжити заходів до забезпечення позову (частини п`ята, шоста статті 331 Господарського процесуального кодексу України). Отже, законодавцем визначено чіткі критерії для застосування відстрочення виконання судового рішення, обмежено строк надання такого відстрочення виконання, передбачено можливість вжиття заходів забезпечення на період дії відстрочки та не передбачено можливості настання наслідків щодо порушення конституційного принципу обов`язковості виконання судового рішення.

Отже, так як рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/5840/24, виконання якого заявник просить суд відстрочити, було ухвалено 09.09.2024, то станом на дату розгляду судом поданої заявником (боржником) заяви строк, встановлений у ч. 5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, вже сплив, що є підставою для відмови у задоволенні заяви Маріупольського державного Університету про відстрочку виконання рішення по справі № 910/5840/24.

Згідно з ч. 7 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.

Керуючись статтями 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у задоволенні заяви Маріупольського державного Університету про відстрочку виконання рішення по справі № 910/5840/24.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена у порядку і строк, встановлені ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено та підписано 08.09.2026 року.

Суддя М.Є. Літвінова