Рішення № 139550803, 13.08.2026, Господарський суд м. Києва

Єдиний державний реєстр судових рішень

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.08.2026Справа № 910/4262/26

розглянувши справу за позовом Фізичної особи - підприємця Харитончука Олексія Миколайовича (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 )

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕСТ ЛІЗИНГ" (адреса: 01054, м. Київ, вул. Ярославів Вал, буд. 13/2, літ. Б, код ЄДРПОУ: 33880354)

про визнання протиправними дій та стягнення коштів

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕСТ ЛІЗИНГ» (адреса: 01054, м. Київ, вул. Ярославів Вал, буд. 13/2, літ. Б, код ЄДРПОУ: 33880354)

до фізичної особи - підприємця Харитончука Олексія Миколайовича (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 )

про стягнення коштів,

у складі суду - судді Погрібної С.В.

за участю секретаря судового засідання Левчук В.С.

представники сторін згідно протоколу судового засідання.

УСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Фізичної особи - підприємця Харитончука Олексія Миколайовича (далі - позивач за первісним позовом/відповідач за зустрічним позовом/ФО-П Хариточнук О.М.) до Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕСТ ЛІЗИНГ» (далі - відповідач за первісним позовом/позивач за зустрічним позовом/ТОВ «БЕСТ ЛІЗИНГ») про визнання протиправними дії відповідача щодо розірвання Договору фінансового лізингу № 210525-1/ФЛ-Ф-А від 25.05.2021 та вилучення предмета лізингу: вантажного автомобіля MAN TGL 12.220, вартістю 742 000,00 грн з ПДВ, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , номер кузова (шасі, рами) НОМЕР_3 та стягнення збитків (упущеної вигоди) у розмірі 1 417 915,22 грн.

Ухвалою суду від 15.04.2026 вказану позовну заяву залишено без руху, надано позивачу за первісним позовом час на усунення недоліків.

27.04.2026 позивачем за первісним позовом подано до суду заяву про усунення недоліків, яка прийнята судом.

Ухвалою суду від 29.04.2026 прийнято вказану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 19.05.2026 о 14:30 год.

15.05.2026 від представника ФО-П Харитончука Олексія Миколайовича до суду надійшла заява про участь у підготовчому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку (вх. № 07-10/7566/26), у задоволені якої судом ухвалою суду від 18.05.2026 відмовлено, оскільки зазначена заява подана з порушенням п`ятиденного терміну до дати відповідного підготовчого засідання.

15.05.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю "БЕСТ ЛІЗИНГ" подало до суду відзив на первісну позовну заяву (вх. № 07-11/38937/26).

Також 15.05.2026 за вх. № 5762/26 до суду надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕСТ ЛІЗИНГ" до Фізичної особи - підприємця Харитончука Олексія Миколайовича про стягнення вартості (плати) за фактичне користування майном без достатньої правової підстави у розмірі 145 714,38 грн, 3 % річних у розмірі 13 281,97 грн, інфляційного збільшення у розмірі 42 358,68 грн та неустойки за несвоєчасне повернення майна у розмірі 29 680,00 грн.

Ухвалою суду від 19.05.2026 продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів, відкладено підготовче засідання на 30.06.2026 о 14:30 год.

20.05.2026 Фізична особа - підприємець Харитончук Олексій Миколайович подав до суду відповідь на відзив на первісний позов (вх. № 07-11/40199/26).

25.05.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю "БЕСТ ЛІЗИНГ" подало до суду заперечення на відповідь на відзив Фізичної особи - підприємця Харитончука Олексія Миколайовича (вх. № 07-11/41842/26).

04.06.2026 Фізична особа - підприємець Харитончук Олексій Миколайович подав до суду заперечення щодо прийняття зустрічного позову (вх. № 07-11/45000/26).

05.06.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю "БЕСТ ЛІЗИНГ" подало до суду додаткові пояснення на заперечення Фізичної особи - підприємця Харитончука Олексія Миколайовича про прийняття зустрічного позову (вх. № 07-11/45762/26).

Ухвалою суду від 05.06.2026 (після усунення недоліків зустрічної позовної заяви) прийнято зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом, об`єднані в одне провадження вимоги за зустрічним позовом з первісним позовом та призначене підготовче засідання для спільного розгляду зустрічного позову разом із первісним позовом на 30.06.2026 о 14:30 год.

22.06.2026 Фізична особа - підприємець Харитончук Олексій Миколайович подав до суду відзив на зустрічну позовну заяву (вх. № 07-11/50381/26).

26.06.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю "БЕСТ ЛІЗИНГ" подало до суду відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву (вх. № 07-11/52458/26).

02.07.2026 Фізична особа - підприємець Харитончук Олексій Миколайович подав до суду заперечення на відповідь на відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕСТ ЛІЗИНГ" (вх. № 07-11/53858/26).

Протокольною ухвалою суду від 30.06.2026 судом оголошено перерву в підготовчому засіданні до 28.07.2026 о 14:30 год.

Ухвалою суду від 02.07.2026 виправлено описку у протокольній ухвалі Господарського суду міста Києва від 30.06.2026, зазначивши правильну дату, час та місце проведення підготовчого засідання, а саме 08.07.2026 о 15:00 год., яке відбудеться у приміщенні Господарського суду міста Києва за адресою: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 44- Б, зал № 25. Все інше - по тексту залишено без змін.

Ухвалою суду від 08.07.2026 судом відкладено підготовче засідання на 15.07.2026 о 13:30 год.

15.07.2026 до суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕСТ ЛІЗИНГ" надійшла заява про участь у підготовчому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку (вх. № 07-10/11125/26), яка залишена без задоволення ухвалою суду від 15.07.2026. з огляду на порушення строків подання зазначеної заяви.

Ухвалою суду від 15.07.2026 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу для розгляду по суті на 05.08.2026 о 12:30 год.

Ухвалою суду від 05.08.2026 відкладено судове засідання на 13.08.2026 об 11:00 год.

В обґрунтування первісного позову, ФО-П Хариточнук О.М. зазначив, що 25.05.2021 між сторонами укладено нотаріально посвідчений Договір фінансового лізингу № 210525-1/ФЛ-Ф-А, протягом усього часу дії якого він належним чином виконував свої зобов`язання щодо сплати лізингових платежів.

Додатковою угодою від 12.09.2022, яка не була нотаріально посвідчена, Лізингодавцем ініційовано збільшення лізингових платежів за, ніби-то, порушення Лізингоодержувачем умов сплати платежів.

Однак, в судовому рішенні Господарського суду Рівненської області від 10.07.2023 у справі № 918/326/23, яке набрало законної сили 11.10.2023, відмовляючи у задоволенні позовних вимог ТОВ «Бест Лізинг», на підставі ч. 1 ст. 220 ЦК України, судом зазначено про безпідставність позовних вимог Лізингодавця через те, що така Додаткова угода від 12.09.2022 не була нотаріально посвідчена, встановивши відсутність заборгованості у Лізингоодержувача.

В подальшому, незважаючи на воєнний стан, в порушення загальних принципів господарювання та Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» 13.04.2023 відповідачем свавільно та у формі дискримінації вилучено у ФО-П Хариточнука О.М. предмет лізингу.

Вилучення відбулося на тій підставі, що ТОВ «Бест Лізинг» протиправно вважало, що у Лізингоодержувача виник борг (на підставі додаткової угоди від 12.09.2022), який дає право на вилучення предмета лізингу.

ФО-П Хариточнук О.М., будучи особою, яка не має відповідної юридичної освіти (фахових знань) не розумів зміст вказаного акту і його юридичних наслідків, тому під примусом представника ТОВ «Бест Лізинг» підписав вказаний акт.

Оскільки рішенням Господарського суду Рівненської області від 10.07.2023 у справі № 918/326/23 встановлено відсутність заборгованості у Лізингоодержувача, за виникнення якої предмета лізингу був вилучений ТОВ «Бест Лізинг», таке вилучення є протиправним, оскільки платежі нараховані на підставі неіснуючого зобов`язання.

На цій же підставі, протиправним є повідомлення № 966 від 28.03.2023 про розірвання Договору фінансового лізингу внаслідок прострочення понад 30 - ти календарних днів обов`язку зі сплати лізингових платежів за користування предметом лізингу, яке містило вимогу щодо повернення предмета лізингу законному власнику за адресою: м. Київ, вул. Лінійна, 17, у строк до 03.04.2023.

На підставі вищенаведеного, позивач поніс збитки у вигляді упущеної вигоди в розмірі 1 417 915,22 грн, внаслідок протиправного розірвання договору та вилучення ТОВ «Бест Лізинг» предмета лізингу.

ТОВ «Бест Лізинг», заперечуючи проти задоволення первісних вимог зазначило, що 31.08.2022 ТОВ «Бест Лізинг» отримало звернення ФО-П Харитончук О.М. в якому останній: підтвердив (визнав) наявність прострочення сплати лізингових платежів, прострочення яких триває більше 30 днів; повторно підтвердив (раніше визнав відмову від Договору у Акті приймання - передачі) припинення дії Договору лізингу з вини Лізингоодержувача; просив відновити дію Договору лізингу на умов строковості та оплатності; зобов`язався не допускати прострочень сплати та погасити борг й комісії.

12.09.2022 між ТОВ «Бест Лізинг» та ФО-П Харитончук О.М. було укладено Додаткову угоду до Договору №210525-1/ФЛ-Ф-А фінансового лізингу від 25.05.2021 у простій письмовій формі, якою було продовжено дію Договору лізингу та узгоджено графік сплати лізингових платежів, нікчемність якої було підтверджено (констатовано) рішенням Господарського суду Рівненської області у справі №918/326/23.

Водночас, за наслідками повторного не виконання ФО-П Харитончук О.М. умов нікчемної Додаткової угоди до Договору №210525-1/ФЛ-Ф-А фінансового лізингу від 25.05.2021 було направлено повторне повідомлення про відмову від Договору за №966 від 28.03.2023, яке в свою чергу є нікчемним у зв`язку із тим, що воно виникло внаслідок не неналежного виконання зобов`язань за нікчемною Додатковою угодою від 12.09.2022.

Таким чином, Додаткова угода від 12.09.2022 не створила правових наслідків у вигляді продовження дії Договору фінансового лізингу, зміни прав та обов`язків сторін чи виникнення нових договірних зобов`язань.

Враховуючи нікчемність зазначеної Додаткової угоди, така угода є недійсною з моменту її вчинення (ab initio), а тому вважається такою, що не породжувала для сторін жодних юридичних наслідків, на досягнення яких була спрямована. Відповідно, укладення Додаткової угоди у простій письмовій формі за відсутності необхідного нотаріального посвідчення не могло призвести до відновлення, продовження чи поновлення дії Договору фінансового лізингу, який був припинений у встановленому договором та законом порядку.

Сам факт підписання сторонами нікчемного правочину, а також подальше фактичне виконання окремих його умов, у тому числі здійснення часткових платежів чи фактичне користування майном, не змінює правової природи такого правочину та не усуває його нікчемності, оскільки нікчемний правочин є недійсним у силу закону незалежно від поведінки сторін та не може бути «легалізований» шляхом його виконання.

За таких обставин, Договір фінансового лізингу не вважається поновленим або продовженим після його припинення, яке відбулось відповідно до Повідомлення №2441/4 від 18.08.2022, а посилання ФО-П Харитончук О.М. на правомірність користування та володіння предметом лізингу є повністю необґрунтованими.

В той же час, правочин у вигляді односторонньої відмови від дії Договору, який відбувся на підставі Повідомлення №2441/4 від 18.08.2022 є правомірним, діючим та не спростованим ані ФО-П Харитончук О.М., ані рішенням суду на відміну від правочину, що пов`язаний із укладанням Додаткової угоди від 12.09.2022 до Договору №210525-1/ФЛ-Ф-А фінансового лізингу від 25.05.2021 та подальших наслідків, що виникли на підставі її нікчемності.

Підсумувавши все вище наведене, вбачається, що Договір №210525-1/ФЛ-Ф-А фінансового лізингу від 25.05.2021 є припиненим, наслідком чого є втрата права ФО-П Харитончук О.М. на законних підставах утримувати, користуватись та володіти предметом лізингу, що в свою чергу унеможливлює завдання останньому збитку, а тому вимоги є повністю безпідставними та такими, що не мають жодного правового підґрунтя.

В той же час, Господарським судом Рівненської області в межах судової справи №918/326/23 здійснено розрахунок без урахування прострочення сплати лізингових платежів та без застосування похідних нарахувань, що виникли у зв`язку із не належним виконанням зобов`язань за договором.

Таким чином, у даному випадку преюдиційним фактом є факт здійснення конкретних платежів; дати платежів; розміри платежів; факт дослідження конкретних платіжних документів; встановлений судом загальний розмір сплачених коштів; факт існування двох графіків; факт існування додаткової угоди; факт отримання страхового відшкодування.

Водночас, правовий висновок у вигляді: «що свідчить про відсутність заборгованості» не є преюдиційним фактом, а є правовою оцінкою встановлених фактів, іншими словами висновком суду за результатами правової оцінки застосування права до конкретного предмету спору.

Щодо доводів ФО-П Харитончука О.М. про отримання ТОВ «Бест Лізинг» від ПАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» суми страхового відшкодування в розмірі 45 156, 00 грн, останній зазначив, що таке отримання відбулось 27.03.2023, тобто після припинення дії Договору лізингу, що унеможливлює зарахування цих коштів в рахунок погашення прострочених лізингових платежів.

ФО-П Хариточнук О.М. у відповіді на відзив на первісний позов зазначив, що якщо ТОВ «Бест Лізинг» у 2022-2023 роках дійсно вважало, що Договір припинений 25.08.2022, у нього не виникало б жодного права вимагати лізингові платежі, штрафи, пеню за договором, проводити нараховування за договором, надсилати повторне повідомлення про відмову від Договору №966 від 28.03.2023 та оформляти повторне вилучення предмета лізингу.

Однак, ТОВ «Бест Лізинг» здійснило дії, які беззаперечно свідчать про визнання ним чинності договірних відносин після 25.08.2022:

1) у квітні 2023 року звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом у справі № 918/326/23 про стягнення з ФО-П Харитончука О.М. саме лізингових платежів (а не компенсації за безпідставне користування), нарахованих за договором фінансового лізингу за період після 25.08.2022;

2) у вказаному позові просить стягнути проценти річні, пеню, штраф, інфляційні втрати - тобто договірні санкції, які можуть нараховуватись лише за чинним договором;

3) 28.03.2023 надіслав повідомлення № 966 про розірвання Договору лізингу - дія, яка має сенс лише за умови, що договір на той момент є чинним;

4) 13.04.2023 здійснив вилучення предмета лізингу як предмета лізингу (а не як майна з безпідставного володіння), оформивши акт приймання-передачі за договором лізингу;

5) протягом вересня 2022 - квітня 2023 років приймав платежі від ФО-П Харитончука О.М. саме як лізингові, виставляв рахунки-фактури на лізингові платежі.

Договір фінансового лізингу був припинений лише 13.04.2023 внаслідок протиправного вилучення предмета лізингу.

При цьому, якщо договір нібито припинено 25.08.2022, то вилучення лізингового майна 13.04.2023 (через 7,5 місяців) ТОВ «Бест Лізинг» без обґрунтованого повідомлення та без виконавчого напису нотаріуса, як того вимагає ч. 2 ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг» від 16.12.1997 є самочинним.

Повідомлення № 2441/4 від 18.08.2022 не створило будь-яких правових наслідків.

Сама лише обставина про те, що ФОП Харитончук О.М. підписав акт приймання-передачі від 29.08.2022 не може породжувати правові наслідки припинення Договору за відсутності законних підстав для відмови від нього, оскільки такі підстави (несплата платежів понад 30 днів) фактично були відсутні.

ТОВ «Бест Лізинг» у запереченнях на відповідь на відзив на первісний позов, зазначив наступне.

Додаткова угода від 12.09.2022 не могла бути належною та достатньою правовою підставою: для поновлення договірних відносин сторін; для зміни строків чи порядку виконання раніше припинених зобов`язань; для встановлення нового графіка платежів; для виникнення у сторін нових прав та обов`язків у межах Договору лізингу.

Предмет лізингу передається на визначений строк та у разі дострокового припинення Договору лізингу Лізингоодержувач (ФО-П Харитончук О.М.) зобов`язаний передати, а Лізингодавець (ТОВ «Бест Лізинг») прийняти Предмет лізингу, що прямо виходить з норм Закону України «Про фінансовий лізинг» та умов Договору лізингу, що в свою чергу фактично відбулось, відповідно до акту приймання - передачі майна, який підписаний Сторонами.

Водночас, законодавець пов`язує вилучення предмету лізингу у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, як один із способів захисту права власності на майно Лізингодавця, що водночас не спростовує приймання - передачі майна відповідно до акту, який підписаний сторонами.

Крім цього, ТОВ «Бест Лізинг» у запереченнях на відповідь на відзив на первісний позов наведені недоліки експертного дослідження про наявність збитків, проведеного ФО-П Харитончук О.М., зокрема:

- попри формальне застереження експерта про те, що питання причинного зв`язку, вини та протиправності виходять за межі спеціальних знань, зміст самого висновку свідчить про протилежне. Експерт прямо пов`язує виникнення збитків із «розірванням договору», «вилученням предмета лізингу» та «неможливістю продовження діяльності», тобто фактично встановлює юридичну причину збитків та наслідки поведінки сторін. Такі висновки не є суто економічним розрахунком, а містять елементи правової оцінки спірних правовідносин, що виходить за межі компетенції судово-економічної експертизи;

- твердження про те, що експерт лише «констатував об`єктивно існуючі обставини» є необґрунтованим, оскільки саме наявність причинного зв`язку між вилученням транспортного засобу та неотриманням доходу є предметом спору між сторонами і не може презюмуватись експертом. Сам факт вилучення майна автоматично не підтверджує неможливість здійснення господарської діяльності чи гарантованість майбутніх доходів;

- розрахунок упущеної вигоди продовжує мати припущений характер. Надані документи підтверджують лише факт отримання доходу у минулому, однак, не підтверджують гарантованість або неминучість отримання аналогічного доходу у майбутньому. Наявність попередньої співпраці з ТОВ «Нова Пошта» сама по собі не свідчить про існування безумовного та безперервного права на отримання доходу впродовж усього заявленого періоду. При цьому експертиза не враховує: сезонність ринку перевезень; зміну економічної ситуації та умов воєнного стану; можливі зміни потреб чи обсягів замовлень контрагента; ризики припинення або скорочення співпраці з боку ТОВ «Нова Пошта»;

- ФО-П Харитончук О.М. не спростував доводів про те, що експерт фактично прирівняв валовий дохід до прибутку. Посилання на особливості спрощеної системи оподаткування не змінює сутності збитків у вигляді упущеної вигоди. Незалежно від податкового режиму, упущена вигода повинна визначатись як реальний економічний результат діяльності, а не загальна сума надходжень. Відсутність обліку витрат у податковому законодавстві не означає відсутності самих витрат у господарській діяльності.

Експертом не враховано: витрати на пальне; амортизацію; ремонт та обслуговування транспортного засобу; страхування; оплату праці; податки та інші супутні витрати.

- помилковим є твердження про покладення виключного тягаря доказування можливості мінімізації збитків на ТОВ «Бест Лізинг»;

- доводи щодо «неможливості заміни транспортного засобу» також не підтверджені належними доказами. Не надано доказів: відмови ТОВ «Нова Пошта» працювати з іншим транспортним засобом; неможливості оренди аналогічного автомобіля; відсутності фінансової можливості залучити інший транспорт; повного припинення господарської діяльності.

В обґрунтування зустрічного позову, ТОВ «Бест Лізинг» зазначило, що ФО-П Харитончук О.М. виконував не в повному обсязі зобов`язання за Договором лізингу щодо своєчасної сплати лізингових платежів, на постійній основі допускав прострочення періодичних платежів, внаслідок чого з 18.04.2022 по 18.08.2022 за ним виникла заборгованість в розмірі 98 138,45 грн.

У зв`язку із неналежним виконанням ФО-П Харитончуком О.М. своїх грошових зобов`язань зі своєчасної сплати лізингових платежів визначених умовами Договору лізингу, Лізингодавцем було направлено повідомлення №2441/4 від 18.08.2022 про відмову від Договору лізингу та зобов`язання Лізингоодержувача повернути Предмет лізингу, в якому було визначено ФО-П Харитончук О.М. строк на повернення об`єкт лізингу до 24.08.2022 включно.

Враховуючи наведене, припинення дії Договору №210525-1/ФЛ-Ф-А фінансового лізингу від 25.05.2021 відбулось 25.08.2022 (наступна дата, що визначена у Повідомленні).

29.08.2022 відповідно Акту приймання - передачі майна, між ТОВ «Бест Лізинг» та ФО-П Харитончук О.М. відбулось приймання - передача майна.

Виходячи з наведеного вбачається, що ФО-П Харитончук О.М. 24.08.2022 не здійснив своєчасне повернення майна та в свою чергу незаконно користувався майном на протязі 4 (чотирьох) днів та вчинив дії щодо повернення майна лише 29.08.2022.

На підставі викладеного вище, ТОВ «Бест Лізинг» нарахована неустойка за неповернення об`єкта лізингу за 4 (чотири) дні (з 25.08.2022 по 28.08.2022) у розмірі 29 680 грн (742 000,00 грн х 1% х 4 днів = 29 680,00 грн).

Також, враховуючи нікчемність Додаткової угоди від 12.09.2022 до Договору №210525-1/ ФЛ-Ф-А фінансового лізингу від 25.05.2021 Договір лізингу не відновив свою дію, що водночас вказує на відсутність законних підстав користування та володіння ФО-П Харитончук О.М. предметом лізингу на умовах фінансового лізингу.

Відповідно до змісту висновку експерта №45/2/25 від 17.06.2025, долученого ФО-П Харитончуком О.М., вбачається, що за період з вересня 2022 року по квітень 2023 року (місяць повернення майна) ФО-П Харитончук О.М. в наслідок користування майном ТОВ «Бест Лізинг» отримав дохід у розмірі 429 063,75 грн.

Таким чином, ФО-П Харитончук О.М. не маючи на те законних підстав, володів та користувався майном ТОВ «Бест Лізинг», використовував майно іншої особи у власних цілях та отримував відповідний прибуток за рахунок майна третьої особи.

Так, під час правомірного користування майном та фактичної дії Договору лізингу, який в свою чергу є різновидом договору найму та купівлі - продажу, поміж іншого сторони визначили та погодили, що усі платежі за Договором не містять покупної ціни, передбаченої цим Договором і, у сукупності, є платою за користування Об`єктом лізингу.

Таким чином, виходячи з того, що ФО-П Харитончук О.М. здійснював користування та володіння майном, отримував прибуток (матеріальне благо) за періоди з вересня 2022 року по квітень 2022 року, враховуючи, що лізинг є різновидом найму та те, що сторони погодили фактичну, щомісячну плату за користування майном, застосовуючи аналогію, то з ФО-П Харитончука О.М. підлягає стягненню вартість за фактичне користування майном у розмірі 145 714,38 грн за період з з жовтня 2022 року по квітень 2023 року.

ФО-П Хариточнук О.М., заперечуючи проти задоволення зустрічних вимог зазначив, що після 25.08.2022 ФО-П Харитончук О.М. користувався предметом лізингу «без достатньої правової підстави», а отже має місце безпідставне збагачення (ст. 1212 ЦК), однак, вказані доводи прямо спростовується власною попередньою поведінкою лізингодавця - ТОВ «Бест Лізинг».

До того ж, публічно відомо, що з 24.02.2022 розпочалася повномасштабна військова агресія Російської Федерації проти України (лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1).

З цього приводу, на адресу Лізингодавця 19.05.2023 було надіслано лист про форс-мажорні обставини, до якого був долучений лист ТПП України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1

Отже, навіть якби прострочення оплати лізингових платежів за зустрічним позовом дійсно було, то на підставі ст. 617 ЦК України Лізингоодержувач звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання внаслідок обставин непереборної сили.

Щодо необґрунтованості суми «вартості фактичного користування», ФО-П Харитончук О.М. зазначив, що розмір компенсації розрахований за щомісячною ставкою 20 816,34 грн, яка відповідає ставці сукупного лізингового платежу, в тому числі відшкодування вартості предмета лізингу (купівельна складова).

Отже, вимога про стягнення «вартості користування» за своєю суттю є вимогою про стягнення лізингових платежів, замаскованою під кондикцію після того, як вимоги про стягнення платежів за Договором уже відхилені у справі № 918/326/23.

Щодо вимоги про стягнення інфляційних втрат (42 358,68 грн) та 3% річних (13 281,97 грн) ФО-П Харитончук О.М. зазначив, що нарахування інфляційних та 3% річних за ч. 2 ст. 625 ЦК можливе лише за наявності простроченого грошового зобов`язання. Преюдиційними обставинами справи № 918/326/23 встановлено відсутність заборгованості та переплату, а отже, відсутній сам предмет, на який можна нараховувати ці суми.

Щодо вимоги про стягнення неустойки у розмірі 29 680,00 грн (ч. 2 ст. 785 ЦК) ФОП Харитончук О.М. зазначив, що неустойка нарахована за 4 дні (25.08.2022 - 28.08.2022) за, нібито, несвоєчасне повернення майна. Однак, ця вимога несумісна з рештою позицій самого позивача за зустрічним позовом.

ТОВ «Бест Лізинг» у відповіді на відзив на зустрічний позов зазначив, що зміна або уточнення правової кваліфікації правовідносин не є недобросовісною поведінкою. Суд самостійно здійснює правову кваліфікацію спірних правовідносин. Сторона не позбавлена права у подальшому процесі обґрунтовувати свої вимоги іншими нормами матеріального права, якщо такі вимоги ґрунтуються на інших юридичних фактах та іншому предметі доказування.

Предметом зустрічного позову не є стягнення покупної вартості предмета лізингу та повторне стягнення тих самих платежів, які були предметом розгляду у справі № 918/326/23. Предметом зустрічного позову є компенсація вартості фактичного користування майном за період, коли належна правова підстава такого користування була відсутня. Майно залишалося власністю ТОВ «Бест Лізинг», однак, ФО-П Харитончук О.М. фактично користувався цим майном і отримував від нього дохід. За таких обставин саме відсутність будь-якої компенсації власнику майна створює ситуацію безпідставного збагачення на боці ФО-П Харитончука О.М., а не на боці ТОВ «Бест Лізинг».

Інфляційні втрати та три проценти річних у межах зустрічного позову нараховані не на договірну заборгованість за лізинговими платежами, яка була предметом розгляду у справі № 918/326/23, а на суму грошового зобов`язання з компенсації вартості фактичного користування майном. Після того як у ФО-П Харитончука О.М. виник обов`язок компенсувати вартість фактичного користування майном, таке зобов`язання набуло грошового характеру.

ФО-П Харитончук О.М. у запереченнях на відповідь на відзив на зустрічний позов, зазначив, що після передання майна назад Лізингоодержувачу (конклюдентні дії) та подальше прийняття від нього платежів свідчать про те, що ТОВ «Бест Лізинг» власними діями нівелювало (здійснило прощення) будь-яких раніше прострочених платежів та фактично відновило виконання договірних відносин. Сторона, яка прийняла виконання та продовжила правовідносини, не може посилатися на попереднє прострочення як на підставу для стягнення санкцій.

З огляду на те, що внаслідок конклюдентних дій Лізингодавця: передача (повернення) предмета лізингу в подальше користування Лізингоодержувача після, ніби-то, припинення Договору фінансового лізингу, прийняття, зарахування лізингових платежів, оформлення акту звірки, подальші перемовини свідчить про те, що Лізингодавець нівелював (скасував, відмовився) від попередніх вимог до Лізингоодержувача про, ніби-то, прострочення лізингових платежів.

Неустойка в розмірі 29 680,00 грн заявлена з неправильною кваліфікацією, з хибною базою та фактично дублює суму, що вже була предметом розгляду у справі № 918/326/23 Лізингодавець заявляє неустойку 29 680,00 грн за статтею 785 ЦК України за прострочення повернення предмета лізингу ніби-то за 4 дні (з 25.08.2022 по 28.08.2022), зокрема:

- ця сума збігається зі штрафом у розмірі 29 680,00 грн, який Лізингодавець уже заявляв у справі № 918/326/23 як штраф за неподання відомостей про стан та місцезнаходження майна (санкція у розмірі 1 % вартості предмета лізингу за пунктом 7.1 Загальних умов). Подвійна середньоденна плата за користування за 4 дні математично не може дорівнювати цій сумі. Це свідчить про те, що заявлено не «неустойку за статтею 785 ЦК за 4 дні», а договірну санкцію, яка вже була предметом судового розгляду;

- навіть за статтею 785 ЦК України подвійна плата обчислюється не від повної вартості майна (з урахуванням викупної складової та ПДВ), а лише від плати за користування. Це підтверджується актом звірки від 29.03.2023, поданим самим Лізингодавцем у справі № 918/326/23, у якому чітко розмежовано вартість майна, винагороду та санкції;

- вимога про договірну неустойку є несумісною із заявленою у цьому ж позові позадоговірною (кондикційною) кваліфікацією відносин.

В судовому засіданні 13.08.2026 судом проголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив наступне.

25.05.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бест Лізинг» (далі - Лізингодавець) та фізичною особою - підприємцем Харитончуком О.М. (далі - Лізингоодержувач) укладено Договір фінансового лізингу № 210525-1/ФЛ-Ф-А (далі - Договір № 210525-1/ФЛ-Ф-А від 25.05.2021), нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Піддубною Л.П.

Відповідно до п.п. 4.1., 4.2. Розділу 4 Договору № 210525-1/ФЛ-Ф-А від 25.05.2021 предмет лізингу вантажний Автомобіль MAN TGL (Детальний опис згідно Додатку "Специфікація").

Загальна вартість Предмета лізингу становить 742 000,00 грн з ПДВ 20%.

Відповідно до п. 5.1. Розділу 5 Договору № 210525-1/ФЛ-Ф-А від 25.05.2021 строк лізингу - 48 місяців.

Відповідно до п. 1.1. Загальних умов до Договору № 210525-1/ФЛ-Ф-А від 25.05.2021 Лізингодавець набуває у свою власність і передає на умовах фінансового лізингу у платне володіння та користування вживаний Предмет лізингу (далі - Предмет лізингу), найменування, марка, модель, комплектація, номер шасі (кузова, рами), рік випуску, ціна одиниці, кількість, вартість і загальна вартість якого на момент укладення Договору наведені в Додатку «Специфікація» (далі - Специфікація»), а Лізингоодержувач зобов`язується прийняти Предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього Договору. По закінченню строку лізингу до Лізингоодержувача переходить право власності на Предмет лізингу згідно умов цього Договору (за виключенням випадків, передбачених Договором та/або законодавством).

Відповідно до п. 1.2. Загальних умов до Договору № 210525-1/ФЛ-Ф-А від 25.05.2021 строк користування Лізингоодержувачем Предметом лізингу (строк лізингу) складається з періодів (місяців) лізингу зазначених в Додатку «Графік сплати лізингових платежів» до Договору (далі - Графік) та починається з дати підписання Сторонами Акту приймання - передачі Предмета лізингу, але в будь- якому випадку не може бути менше одного року.

Відповідно до пп. 2.1.7.1. п. 2.1. Загальних умов до Договору № 210525-1/ФЛ-Ф-А від 25.05.2021 число сплати - це число (порядковий номер дня у відповідному календарному місяці) сплати чергових лізингових платежів кожного календарного місяця, яке визначається сторонами згідно з п. 2.1.7.1 Загальних умов договору, за якими числом сплати є порядковий номер дня у відповідному календарному місяці дати, яка визначається шляхом додавання двадцяти календарних днів до дати підписання акту. (Наприклад: дата підписання сторонами акту 25 липня 2018 року. Черговий лізинговий платіж 1-го періоду лізингу сплачується 14 серпня 2018 року. Наступні чергові лізингові платежі - кожного 14 числа календарного місяця протягом усього строку лізингу). У разі відсутності такого числа у відповідному календарному місяці (наприклад, якщо числом сплати є 31-ше число, а у календарному місяці 30-ть днів), платіж сплачується в останній робочий день відповідного календарного місяця. Період лізингу - це період строку лізингу, який дорівнює одному місяцю. Перший період лізингу починається з дати підписання Акту.

Відповідно до п. 2.2. Загальних умов до Договору № 210525-1/ФЛ-Ф-А від 25.05.2021 Лізингові платежі включають платежі по відшкодуванню (компенсації) частини вартості предмета лізингу (з врахуванням коригування, вказаного в п 2.5., 2.6. Загальних умов); винагороду (комісію) лізингодавцю за отриманий у лізинг Предмет лізингу з врахуванням коригування, вказаного в п. 2.7.- 2.9., 3.5. Загальних умов.

При цьому сторони погодили, що такі лізингові платежі за цим договором не містять покупної ціни, передбаченої цим договором і, у сукупності, є платою за користування предметом лізингу.

Відповідно до п. 2.4. Загальних умов до Договору № 210525-1/ФЛ-Ф-А від 25.05.2021 якщо строк сплати будь-якого лізингового платежу припадає на неробочий (вихідний, святковий або ін.) день Лізингоодержувач зобов`язаний сплатити такий платіж не пізніше останнього робочого дня, який передує такому вихідному (святковому та ін.) дню.

Відповідно до п. 2.14. Загальних умов до Договору № 210525-1/ФЛ-Ф-А від 25.05.2021 якщо Лізингоодержувач виявляє бажання припинити дію Договору після його підписання Сторонами, але моменту укладення між Продавцем Предмета лізингу, Лізингодавцем та/або Лізингоодержувачем контракту і купівлі-продажу Предмета, а у випадках, передбачених окремою домовленістю - до настання терміну передачі моменту фактичної передачі Предмета лізингу Лізингоодержувачу, Сторони цього Договору, за обов`язковою обопільною згодою, можуть припинити дію Договору. При цьому, Лізингодавець має право нарахувати комісію у розмірі 20 (двадцяти) відсотків від загальної вартості Предмета лізингу (з ПДВ), зазначеної в п. 4. 2. Договору, Лізингоодержувач зобов`язаний її сплатити протягом строку встановленого у відповідній Додатковій угоді до Договору (про таке припинення дії Договору) та/або у відповідному рахунку Лізингодавця. У випадку сплати Лізингоодержувачем авансового лізингового платежу до моменту такого припинення дії Договору, дана комісія утримується Лізингодавцем з такого авансового лізингового платежу, а в разі, якщо суми такого сплаченого авансового лізингового платежу достатньо для повного погашення такої комісії - Лізингоодержувач зобов`язаний сплатити суму, якої не вистачає, а строк, що буде зазначений Сторонами у відповідній додатковій угоді про припинення Договору. Сторони домовилися, що без наявності відповідної згоди на це Лізингодавця, не допускається вищевказане припинення Договору за одностороннім бажанням Лізингоодержувача.

Відповідно до п. 6.1. Загальних умов до Договору № 210525-1/ФЛ-Ф-А від 25.05.2021

сторони погодили, що Лізингодавець має право в односторонньому порядку змінити умови цього Договору таких випадках:

- Лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж (частково або в повному обсязі) та прострочення сплати становить більше 30 (тридцяти) календарних днів з дня настання строку платежу, встановленого в цьому Договорі;

- Лізингоодержувач порушує умови Додатку «Страхування», пункти 2.9., 4.1.1.- 4 1.2., 4.3., 4.4. Загальних умов;

- Лізингоодержувач протягом строку дії цього Договору порушує умови будь-яких договорів фінансового лізингу, оперативного лізингу (оренди), користування, прокату та інших договорів, укладених Сторонами;

- у разі порушення справи про банкрутство Лізингоодержувача, або прийняття рішення про ліквідацію реорганізацію Лізингоодержувача;

- у випадку викрадення або втрати Предмета лізингу, незалежно від того був такий випадок визнаний страховим чи ні;

- у випадку, якщо Предмет лізингу знищений, пошкоджений і не може бути відновлений (в т.ч. при повній конструктивній загибелі відповідно до умов страхування Предмета лізингу), незалежно від того був такий випадок визнаний страховим чи ні.

- Лізингоодержувач прострочив приймання Предмета лізингу на строк понад 10 (десять) календарних днів.

Відповідно до пп. 6.6.1. п. 6.6. Загальних умов до Договору № 210525-1/ФЛ-Ф-А від 25.05.2021 у будь - якому випадку, незважаючи на те, вирішить Лізингоодержувач скористатися можливістю здійснити Викупний платіж, або не вирішить, Лізингодавець має право у односторонньому порядку відмовитись від Договору (розірвати Договір) та вилучити Предмет лізингу у випадках, передбачених пунктами 6.1.1. - 6.1.4 Загальних умов.

У разі порушення Лізингооодержувачем умов пунктів 4.4., 6.5., 9.3. Загальних умов, умов Додатку «Страхування» до Договору Лізингодавець має право у односторонньому порядку відмовитися (розірвати) від договору та вилучити Предмет лізингу у Лізингоодержувача у наступному порядку:

Лізингодавець надсилає Лізингоодержувачу повідомлення про відмову від Договору (його розірвання) та вилучення Предмета лізингу із зазначенням строку та місця його передачі Лізингодавцю в межах України. Якщо інше не встановлено у такому повідомленні, місцем виконання Договору (зобов`язань по Договору) щодо повернення Лізингоодержувачем Предмета лізингу є місцезнаходження Лізингодавця. Лізингоодержувач зобов`язаний за свій рахунок, протягом строку встановленому в повідомленні про вилучення Предмета лізингу, повернути Предмет лізингу Лізингодавцю. Незалежно від цього Лізингодавець має право самостійно вилучити Предмет лізингу з місця зберігання (знаходження, експлуатації, ремонту тощо) Предмета лізингу без будь - яких погоджень або дозволів Лізингоодержувача або будь - яких інших осіб, з покладенням на Лізингоодержувача понесених при цьому витрат.

Відповідно до пп. 6.6.2. п. 6.6. Загальних умов до Договору № 210525-1/ФЛ-Ф-А від 25.05.2021 Лізингоодеружвач зобов`язаний повернути Предмет лізингу з усіма його складовими частинами, обладнанням, документами та іншими складовими, отриманими згідно Акту, в стані, в якому він передавався Лізингоодержувачу в лізинг, з урахуванням нормального зносу, який повинен був виникнути під час строку лізингу, у придатному для експлуатації стані. При поверненні Предмета лізингу Лізингоодержувач зобов`язаний:

- підписати акт повернення Предмета лізингу, в якому за ініціативою Лізингодавця може вказуватися в т.ч. і вартість Предмета лізингу на момент вилучення для цілей оподаткування та наявні недоліки та та/або несправності Предмета лізингу на момент вилучення. Вартість Предмета лізингу на момент вилучення для цілей оподаткування визначається у відповідності до вимог діючого на дату вилучення законодавства щодо оподаткування операції з вилучення Предмета лізингу. У випадку якщо діюче законодавство щодо оподаткування операції з вилучення Предмета лізингу вилучення не містить конкретних інструкцій щодо визначення вартості Предмета лізингу Сторони домовились, що вартість Предмета лізингу на момент вилучення визначається на підставі акту оцінки суб`єкта оціночної призначеного (обраного) Лізингодавцем, який має відповідні ліцензії (сертифікати) згідно діючого законодавства України з урахуванням наявних на момент вилучення недоліків та/або несправностей Предмета лізингу;

- надати Лізингодавцю у відповідності до вимог діючого на дату вилучення законодавства щодо оподаткування операції з вилучення Предмета лізингу належним чином та своєчасно оформлену та зареєстровану податкову накладну з податку на додану вартість (застосовується у випадку, якщо Лізингоодержувач є платником податку на додану вартість), яка надає право Лізингодавцю на отримання податкового кредиту з податку на додану вартість.

У випадку якщо Лізингоодержувач відмовляється підписати акт повернення предмета лізингу, Лізингодавець має право письмово інформувати Лізингоодержувача про вартість предмета лізингу на момент вилучення та виявлені недоліки та/або несправності Предмета лізингу.

Відповідно до пп. 6.6.4. п. 6.6. Загальних умов до Договору № 210525-1/ФЛ-Ф-А від 25.05.2021 вилучення Предмета лізингу, припинення або розірвання Договору не звільняє Лізингоодержувача від сплати всіх нарахованих та несплачених платежів, передбачених Договором. Сторони погодили, що у випадку односторонньої відмови Лізингодавця від цього Договору (розірвання Договору), Лізингоодержувач, на відповідну вимогу Лізингодавця, зобов`язаний буде протягом строку встановленому у повідомлені про відмову Лізингодавця від Договору (розірвання Договору) сплатити Лізингодавцю всі нараховані та несплачені лізингові платежі, передбачені Договором, а також передбачені Договором та/або чинним законодавством України штрафні санкції. З моменту прийняття рішення про відмову від Договору (його розірвання) і вилучення Предмета лізингу та направлення відповідного повідомлення Лізингоодержувачу, право Лізингоодержувача набути право власності на Предмет лізингу на умовах цього Договору припиняється.

Відповідно до пп. 7.1.2. п. 7.1. Загальних умов до Договору № 210525-1/ФЛ-Ф-А від 25.05.2021 Лізингоодержувач несе наступну відповідальність за порушення своїх обов`язків: Якщо Лізингоодержувач та/або інші особи, яким Предмет лізингу, може бути надано Лізингоодержувачем тимчасове користування, не повернули Предмет лізингу або повернули його невчасно, зокрема у випадках вилучення Предмета лізингу у відповідності до даного Договору або чинного законодавства України, Лізингоодержувач сплачує вибір Лізингодавця: неустойку (штраф) у розмірі, передбаченому ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України (при цьому Сторони домовились, що при нарахуванні суми неустойки Лізингодавець застосовує середньоденну лізингову плату користування Предметом лізингу, яка розраховується шляхом складання сум Загальних лізингових платежів, зазначену у стовбці «Загальний лізинговий платіж в т.ч. ПДВ 20% грн.» Графіку, за строк лізингу, який минув на момент нарахування неустойки, та ділення цієї суми на відповідну кількість днів користування Предметом лізингу), Або Лізингоодержувач сплачує Лізингодавцю договірну санкцію (неустойку) у розмірі 1 (один) відсоток Остаточної загальну вартості Предмета лізингу, за кожен день прострочення повернення Предмета лізингу.

Відповідно до пп. 7.1.5. п. 7.1. Загальних умов до Договору № 210525-1/ФЛ-Ф-А від 25.05.2021 за порушення Лізингоодержувачем зобов`язань, передбачених пунктами 6.11.1; 6.11 2 Загальних умов та/або строку повернення (несвоєчасне повернення) Лізингодавцю Предмета лізингу (у випадку, коли Лізингодавець на умовах Договору та/або чинного законодавства прийме рішення про розірвання (відмову) від Договору та про вилучення Предмета лізингу - Лізингоодержувач сплачує Лізингодавцю договірну санкцію (неустойку) у розмірі 1 (один) відсоток Остаточної загальної вартості Предмета лізингу, за кожен день прострочення повернення Предмета лізингу.

Відповідно до п.п. 8.1., 8.2. Загальних умов до Договору № 210525-1/ФЛ-Ф-А від 25.05.2021 сторони звільняються від відповідальності у разі затримки виконання зобов`язання або невиконання своїх обов`язків за Договором, якщо вказані затримки чи невиконання виникли внаслідок обставин непереборної сили (форс- мажорних обставин). До обставин непереборної сили належать: війна, страйки, пожежі, вибухи, повені чи інші стихійні лиха, дії чи бездіяльність органів влади та/або управління України чи інших країн, які безпосередньо впливають на виконання Сторонами їх обов`язків за Договором.

Сторони зобов`язані письмово, не пізніше 10 (десяти) діб з моменту настання обставин непереборної сили повідомити одна одну про настання таких обставин, якщо вони перешкоджають належному виконанню цього Договору Підтвердженням настання обставин непереборної сили є виключно офіційне підтвердження таких обставин Торгово- промисловою палатою України.

Додатком до Договору № 210525-1/ФЛ-Ф-А від 25.05.2021 сторонами узгоджено Графік сплати лізингових платежів, у якому визначено періоди лізингу (0 - 48); лізингові платежі (0 - авансовий; 1 - 48 - черговий); розмір відшкодування (компенсації) частини вартості предмета лізингу, в т.ч. ПДВ 20% у кожен період лізингу; винагороду (комісію) лізингодавця за отриманий в лізинг предмет лізингу, без ПДВ та загальний лізинговий платіж, в т. ч. ПДВ 20%.

Позивач належним чином виконав свої зобов`язання в частині передачі в користування ФО-П Харитончук О.М. предмету лізингу на підставі підписаного 29.05.2021 Сторонами акту прийому-передачі майна.

18.08.2022 ТОВ «Бест Лізинг» направило ФО-П Харитончук О.М. повідомлення № 2441/4 від 18.08.2022 про розірвання (відмову від) Договору, укладеного між ТОВ «Бест Лізинг» та ФО-П Харитончуком О.М. Крім того, вимагало у строк до 24.08.2022 включно повернути ТОВ «БЕСТ ЛІЗИНГ» отримане за Договором майно - предмет лізингу з усіма приналежностями.

29.08.2022 ТОВ «Бест Лізинг» та ФО-П Харитончуком О.М. складено Акт прийому-передачі Предмета лізингу за договором № 210525-1/ФЛ-Ф-А фінансового лізингу від 25.05.2021, в якому зазначено, що у зв`язку з припиненням (розірванням) з вини Лізингоодержувача Договору № 210525-1/ФЛ-Ф- А фінансового лізингу від 25.05.2021 (повідомлення № 2441/4 від 18.08.2022 на Договір), Лізингоодержувач передав Предмет лізингу, який було передано за вищезазначеним Договором, а Лізингодавець прийняв, а саме: а) автомобіль «MAN TGL», 2011 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , номер кузова (шасі, рами) НОМЕР_3 .

29.08.2022 ФО-П Харитончук О.М. звернувся до ТОВ «Бест Лізинг» з листом, в якому зазначив, що у зв`язку із веденням воєнного стану з лютого 2022 року до травня 2022 року у зв`язку з відсутністю послуг перевеезння він не сплачував лізингові платежі. Після відновлення послуг з перевезень він намагався сплачувати лізингові платежі частинами, але на повне погашення в нього були відсутні кошти, у зв`язку з чим він допустив прострочення платежів більше ніж на 30 днів, а тому 18.08.2022 договір був розірваний. Однак, у зв`язку з тим, що з серпня його фінансовий стан покращився, він просив поновити дію договорів фінансового лізингу.

12.09.2022 між ТОВ «Бест Лізинг» (далі - Лізингодавець) та ФО-П Харитончуком О.М. (далі - Лізингоодержувач) у простій письмовій формі укладено Додаткову угоду до Договору фінансового лізингу № 210525-1/ФЛ-Ф-А (далі - Додаткова угода від 12.09.2022), якою сторонами підтверджено, що Договір продовжує свою дію. Також сторони домовились про збільшення розміру лізингових платежів за Договором, які Лізингоодержувач, починаючи з 18.09.2022 з 16 періоду лізингу і до закінчення строку лізингу, сплачує згідно додатку «Графік сплати лізингових платежів» до Договору (сплата кожного 18 числа відповідного місяці та року).

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 10.07.2023 у справі № 918/326/23 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг" до Фізичної особи-підприємця Харитончука Олексія Миколайовича про стягнення 170 065,42 грн за договором фінансового лізингу задоволено частково. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Харитончука Олексія Миколайовича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг" 7 420,00 грн штрафу. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Зазначеним судовим рішенням встановлено, що Додаткова угода від 12.09.2022, у якій сторони погодили новий графік сплати лізингових платежів, підлягала нотаріальному посвідченню, а за відсутності такого посвідчення остання є нікчемною.

Матеріали справи містять платіжні інструкції/доручення про сплату ФО-П Харитончуком О.М. платежів на рахунок ТОВ «БЕСТ ЛІЗИНГ», зокрема,

№ 18515171SB від 26.05.2021 на суму 100 000,00 грн;

№ 2071386 від 28.05.2021 на суму 60 000,00 грн;

№ 61231554.1 від 28.05.2021 на суму 26 632,00 грн;

№ 2818139218 від 30.06.2021 на суму 30 300,00 грн;

№ 4238207918 від 02.07.2021 на суму 30 300,00 грн;

№ 3542328218 від 21.09.2021 на суму 28 889,00 грн;

№ 314 від 12.10.2021 на суму 27 807,01 грн;

№ 322 від 18.10.2021 на суму 20 284,00 грн;

№ 336 від 15.11.2021 на суму 21 000,00 грн;

№ 341 від 22.11.2021 на суму 1 714,75 грн;

№ 366 від 21.12.2021 на суму 21 000,00 грн;

№ 3809034818 від 05.01.2022 на суму 424,21 грн;

№376 від 11.01.2022 на суму 22 218,82 грн;

№ 392 від 24.01.2022 на суму 21 000,00 грн;

№ 436 від 22.03.2022 на суму 7 000,00 грн;

№ 443 від 13.04.2022 на суму 14 000,00 грн;

№ 4 від 23.05.2022 на суму 9 000,00 грн;

№ 17 від 20.06.2022 на суму 6 000,00 грн;

№ 31 від 13.07.2022 на суму 10 000,00 грн;

№ 33 від 14.07.2022 на суму 15000,00 грн;

№ 62 від 22.08.2022 на суму 5 000,00 грн;

№ 38773737 від 08.09.2022 на суму 150 000,00 грн;

№ 144650113 від 08.09.2022 на суму 150 000,00 грн;

№ 8351412818 від 08.09.2022 на суму 40 000,00 грн;

№ 70 від 09.09.2022 на суму 10 000,00 грн;

№ 9203762018 від 09.09.2022 на суму 27 265,24 грн;

№ 33160501SB від 23.09.2022 на суму 20 000,00 грн;

№ 79 від 24.09.2022 на суму 7 093,00 грн;

№ 80 від 27.09.2022 на суму 10 000,00 грн;

№ 139 від 12.12.2022 на суму 23 435,14 грн;

№ 65 від 27.03.2023 на суму 23 436,00 грн,

№ 82 від 12.04.2023 на суму 23 436,00 грн.

При цьому, суд звертає увагу ФО-П Харитончука О.М., що інші долучені до позовної заяви платіжні доручення/інструкції та банківські виписки судом до уваги не беруться, оскільки не стосуються Договору №210525-1/ФЛ-Ф-А від 25.05.2021.

08.02.2023 ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» затвердило суму страхового відшкодування, яке підлягає сплаті на користь ТОВ «Бест Лізинг», як потерпілій особі внаслідок ДТП.

28.03.2023 ТОВ «Бест Лізинг» направило ФО-П Харитончук О.М. повідомлення № 966 від 28.03.2023 про розірвання (відмову від) Договору, укладеного між ТОВ «Бест Лізинг» та ФО-П Харитончуком О.М. Крім того, вимагало у строк до 03.04.2023 включно повернути ТОВ «Бест Лізинг» отримане за Договором майно - предмет лізингу з усіма приналежностями.

13.04.2023 ТОВ «Бест Лізинг» та ФО-П Харитончуком О.М. складено та підписано Акт прийому-передачі Предмета лізингу за договором № 210525-1/ФЛ-Ф-А фінансового лізингу від 25.05.2021, в якому зазначено, що у зв`язку з припиненням (розірванням) з вини Лізингоодержувача Договору № 210525-1/ФЛ-Ф- А фінансового лізингу від 25.05.2021 (повідомлення № 966 від 28.03.2023 на Договір), Лізингоодержувач передав Предмет лізингу, який було передано за вищезазначеним Договором, а Лізингодавець прийняв, а саме: а) автомобіль «MAN TGL», 2011 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , номер кузова (шасі, рами) НОМЕР_3 .

10.08.2023 ФО-П Харитончук О.М. направив ТОВ «Бест Лізинг» вимогу про повернення в користування на умовах фінансового лізингу предмет лізингу, а у разі непередачі предмета лізингу протягом 7 календарних днів з дня отримання цього листа, повернути на його банківський рахунок всі сплачені лізингові платежі в частині відшкодування вартості предмета лізингу, які були передбачені у Договорі фінансового лізингу.

Відповідно до висновку судового експерта Болоніної І.В. № 45/2/2 від 17.06.2025, складений за результатами проведення судової економічної експертизи за заявою ОСОБА_1 , документально підтверджені збитки у виді упущеної/втраченої вигоди, завдані ФО-П Харитончук Олексію Миколайовичу, у зв`язку з простоєм (не можливістю використання ТЗ в зв`язку з розірванням договору лізингу) транспортного засобу - спеціального вантажного контейнеровозу MAN, модель TGL 12.220, 2011 року випуску, державний номер НОМЕР_2 , за період з 01.05.2023 по даний час - 17.06.2025 (779 дн.), з урахуванням індексу інфляції (1,229), у розмірі 1 417 915,22 грн:

1 481,02 грн. х 779 дн. = 1 153 714,58 грн. х 1,229 = 1 417 915,22 грн., де:

- 1 481,02 грн. - середній розмір доходу ФО-П Харитончук О.М. за один день роботи транспортного засобу (державний номер НОМЕР_2 ) за 2021-2023 роки; ,

- 779 дн. - кількість днів, що транспортний засіб (державний номер НОМЕР_2 ), не використовувався у роботі у зв`язку з розірванням договору фінансового лізингу (13.04.2023, адероботи ТЗ до 30.04.2023), тобто з 01.05.2023 по даний час - 17.06.2025;

- 1,229 - індекс інфляції за період з травня 2023 року по травень 2025 року.

Відповідно до Акту звірки взаєморозрахунків між ТОВ «Нова пошта» та ФО-П Харитончуком О.М. за період з 25.01.2021 - 31.01.2024 за Договором № 75М від 01.04.2021 ФО-П Харитончук О.М. надавав відповідні послуги ТОВ «Нова пошта» у період з 30.06.2021 по 31.01.2024.

Приймаючи рішення суд виходить з наступного:

Як установлено судом із фактичних обставин справи, договір фінансового лізингу вчинений 25.05.2021, тобто відповідно до вимог Закону України «Про фінансовий лізинг» від 16.12.1997, який набрав чинності 10.01.1998 та втратив чинність 13.06.2021 на підставі Закону України «Про фінансовий лізинг» від 04.02.2021.

У п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про фінансовий лізинг» від 04.02.2021 передбачено, що цей Закон застосовується до відносин, що виникли після дня набрання чинності цим Законом. Відносини, що виникли на підставі договорів фінансового лізингу, укладених до набрання чинності цим Законом, регулюються відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Отже, регулювання правовідносин сторін за Договором № 210525-1/ФЛ-Ф-А фінансового лізингу від 25.05.2021здійснюється відповідно до законодавства, чинного станом на дату його вчинення.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг» (в редакції, що діяла станом на момент укладення Договору №210525-1/ФЛ-Ф-А від 25.05.2021) Лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.

Стягнення за виконавчим написом нотаріуса провадиться в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Стаття 509 Цивільного кодекс України визначає, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання, в силу вимог статей 526, 525 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Із положень частини 1 статті 627 Цивільного кодексу України слідує, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у володіння та користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Відповідно до ст. 809-1 Цивільного кодексу України у разі визнання договору лізингу недійсним або віднесення до нікчемного лізингоодержувач зобов`язаний негайно повернути лізингодавцю предмет договору лізингу у стані, в якому він був одержаний, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. При цьому лізингові платежі, сплачені на момент визнання договору лізингу недійсним або віднесення до нікчемного, поверненню не підлягають.

Суд, визнаючи договір лізингу недійсним або встановлюючи його нікчемність, за заявою лізингодавця накладає арешт на предмет такого договору.

Якщо лізингоодержувач користувався або продовжує користуватися предметом договору лізингу до та/або після дати визнання договору лізингу недійсним, лізингоодержувач зобов`язаний відшкодувати лізингодавцю суми лізингових платежів за весь відповідний період користування.

Щодо первісних позовних вимог, суд зазначає наступне.

ФО-П Харитончук О.М. звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправними дії ТОВ «Бест Лізинг» щодо розірвання Договору фінансового лізингу № 210525-1/ФЛ-Ф-А від 25.05.2021 та вилучення предмета лізингу: вантажного автомобіля MAN TGL 12.220, вартістю 742 000,00 грн з ПДВ, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , номер кузова (шасі, рами) НОМЕР_3 , а також стягнути збитки (упущену вигоду) у розмірі 1 417 915,22 грн.

Обґрунтовуючи зазначені вимоги, позивач за первісним позовом зазначив, що 13.04.2023 відповідачем вилучено у ФО-П Хариточнука О.М. предмет лізингу.

Вилучення відбулося на тій підставі, що ТОВ «Бест Лізинг» протиправно вважало, що у Лізингоодержувача виник борг (на підставі Додаткової угоди від 12.09.2022), який дає право на вилучення предмета лізингу.

Внаслідок протиправного розірвання договору та вилучення ТОВ «Бест Лізинг» предмета лізингу, ФО-П Хариточнук О.М. поніс збитки у вигляді упущеної вигоди в розмірі 1 417 915,22 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 806 Цивільного кодексу України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 799 Цивільного кодексу України договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до ч. 4 ст. 203 Цивільного кодексу України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ч. 1 ст. 217 Цивільного кодексу України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та в мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

На підставі вищевикладеного, з огляду на те, що Додаткова угода від 12.09.2022 була укладена між сторонами у простій письмовій формі, однак, не була нотаріально посвідчена - вона є нікчемною у зв`язку з недотримання форми, визначеною законодавством.

Отже, зазначена Додаткова угода від 12.09.2022 не створила жодних юридичних наслідків для сторін, крім тих, що пов`язані з її недійсністю, а кожна із сторін повернулася до первісного стану, який існував до укладення зазначеної Додаткової угоди, зокрема, Договір фінансового лізингу № 210525-1/ФЛ-Ф-А був розірваний 18.08.2022, а транспортний засіб повинен був повернутий ТОВ «Бест Лізинг», з огляду на відсутність правових підстав для користування ФО-П Харитончуком О.М. предметом лізингу та підписання сторонами Акту прийому-передачі предмета лізингу за Договором № 210525-1/ФЛ-Ф-А фінансового лізингу від 29.08.2022. Водночас, посилання ФО-П Харитончук О.М. на правомірність користування та володіння предметом лізингу після 29.08.2022 є необґрунтованими.

Суд звертає увагу, що 29.08.2022 ФО-П Харитончук О.М. звернувся до ТОВ «Бест Лізинг» з листом, в якому підтвердив не сплату лізингових платежів та прострочення лізингових платежів більше ніж на 30 днів.

Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватноправових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм.

Крім того, для приватного права притаманна диспозитивність, яка проявляється, зокрема, і в тому, що особа, з урахуванням принципу свободи правочину, сама вирішує вчиняти чи не вчиняти певний правочин.

Тобто, за змістом заяви від 29.08.2022 ФО-П Харитончук О.М., діючи добровільно, на власний розсуд підтвердив наявність прострочення платежів більше ніж на 30 днів за Договором № 210525-1/ФЛ-Ф-А фінансового лізингу.

Крім того, до суду не надано як доказів того, що ФО-П Харитончук О.М. підписав заяву від 29.08.2022 під впливом помилки, обману, насильства, тяжкої обставини або не усвідомлюючи значення своїх дій, так і доказів, що підписання ФО-П Харитончук О.М. Актів прийому-передачі предмета лізингу за Договором № 210525-1/ФЛ-Ф-А фінансового лізингу від 29.08.2022 та від 13.04.2023 також відбулося під впливом помилки, обману, насильства, тяжкої обставини або не усвідомлення значення своїх дій.

З огляду на зазначене, з урахуванням доводів позивача за первісним позовом, суд звертає його увагу на доктрину "venire contra factum proprium", яка базується на принципі добросовісності та означає, що ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці чи заявам, якщо інша сторона покладалася на них.

При цьому, обґрунтування вимог щодо свавільного, на думку позивача за первісним позовом, вилучення предмета лізингу 13.04.2023, не приймається судом до уваги, оскільки як вже було зазначено, Додаткова угода від 12.09.2022 не створила жодних юридичних наслідків для сторін, крім тих, що пов`язані з її недійсністю, а кожна із сторін повернулася до первісного стану, який існував до укладення зазначеної Додаткової угоди.

Водночас, суд вважає за необхідне також зазначити, що відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У підпунктах 11.83-11.85 постанови від 09.02.2022 у справі № 910/6939/20 та підпунктах 8.44-8.46 постанови від 16.11.2022 у справі № 911/3135/20 Велика Палата Верховного Суду вказувала, що захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України).

Під способами захисту суб`єктивних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника. Тобто це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу, і такі способи мають бути доступними й ефективними.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Відповідно до ст. 5 ГПК, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 у справі №912/1856/16 та від 14.05.2019 у справі №910/11511/18, при оцінці доцільності певного способу захисту суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність або відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення або захисту в обраний спосіб.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок щодо нього, суди мають ураховувати його ефективність. Це означає, що вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечувати поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Також Верховний Суд неодноразово зазначав, що обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19, Верховного Суду від 06.04.2021 у справі №915/1890/19 тощо).

Отже, суд виснує, що спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Таким чином, під ефективним засобом (способом) захисту слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

ФО-П Харитончук О.М. при зверненні до суду, зокрема, просив визнати протиправними дії Товариства з обмеженою відповідальністю «Бест Лізинг» щодо розірвання договору фінансового лізингу № 210525-1/ФЛ-Ф-А від 25.05.2021 та вилучення предмета лізингу: вантажного автомобіля MAN TGL 12.220 вартістю 742 000,00 грн з ПДВ, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , номер кузова (шасі, рами) НОМЕР_3 .

При цьому, суд звертає увагу позивача за первісним позовом, що матеріали справи містять два повідомлення відповідача за первісним позовом про розірвання вищезазначеного Договору та два Акти прийому-передачі Предмета лізингу за договором № 210525-1/ФЛ-Ф-А фінансового лізингу від 25.05.2021, підписані сторонами у зв`язку з припиненням (розірванням) Договору № 210525-1/ФЛ-Ф- А фінансового лізингу від 25.05.2021, однак, у зазначеній позовній вимозі ФО-П Харитончук О.М. не зазначає, які саме дії, зокрема, щодо якого саме (дата) розірвання та вилучення предмета лізингу, слід визнати протиправними.

Відповідно до ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 2 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Предмет позову - певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, повинна бути чітко визначена позивачем у прохальній частині позовної заяви.

При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права.

Резолютивна частина рішення суду не повинна викладатись альтернативно, у разі задоволення позову вона відображає позовні вимоги, викладені у прохальній частині позовної заяви, повинна викладатися чітко й безумовно, з метою його належного виконання.

Наявність чіткої визначеності змісту вимог, тобто конкретних дій іншої сторони, які становлять предмет спору, має на меті не тільки забезпечення ефективного судового захисту як механізму відновлення саме порушеного, а не будь-якого права, а також переслідує реалізацію інших принципів судочинства: змагальність, пропорційність тощо.

Крім того, суд звертає увагу, що вимога про визнання дій протиправними, в даному випадку, не є самостійним та ефективним способом захисту, а її окреме задоволення не призводить до реального відновлення становища позивача та/або припинення порушення (чи оспорювання) його прав.

З огляду на вищезазначене у сукупності, позовна вимога про визнання дій протиправними не підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про стягнення з ТОВ «Бест Лізинг» упущеної вигоди, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов`язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і що виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.

Збитки, як правова категорія, включають в себе й упущену (втрачену) вигоду (lucrum cessans), яка відрізняється від реальних збитків (damnum emergens) тим, що реальні збитки характеризують зменшення наявного майна потерпілого (проведені витрати, знищення і пошкодження майна тощо), а у разі упущеної вигоди наявне майно не збільшується, хоча і могло збільшитися, якби не правопорушення. Тобто упущена вигода відображає різницю між реально можливим у майбутньому потенційно отриманим майном та вже наявним майном.

Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди необхідна наявність усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення: 1) протиправної поведінки особи (боржника); 2) збитків, заподіяних такою особою; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи і збитками; 4) вини особи, яка заподіяла збитки, у тому числі встановлення заходів, вжитих кредитором для одержання такої вигоди. За відсутності одного із елементів складу цивільного правопорушення не настає відповідальності з відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди.

При цьому відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання.

Пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов`язків чи не заподіяння ним шкоди. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання.

Таким чином, позивачу слід довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача (боржника) стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

Поряд з цим, вимоги про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди мають бути обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами про реальну можливість отримання позивачем відповідних доходів, але не отриманих через винні дії відповідача.

Доказуючи наявність упущеної вигоди, кредитор має довести факти вжиття певних заходів щодо одержання таких доходів.

Частиною 2 ст. 623 Цивільного кодексу України визначено, що розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

Враховуючи викладене, на кредитора покладений обов`язок довести розмір збитків, заподіяних йому порушенням зобов`язання. Крім того, у ч. 4 згаданої статті законодавець встановлює, що при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання. Тобто, доказуючи наявність упущеної вигоди, кредитор має довести факти вжиття певних заходів щодо одержання таких доходів. Якщо неодержання кредитором очікуваних доходів є наслідком недбалої поведінки самого кредитора, така упущена вигода не підлягатиме відшкодуванню.

Саме на позивача за первісним позовом покладається тягар доказування наявності і обґрунтування розміру упущеної вигоди і саме останній як особа, яка стверджує обставину завдання йому неправомірними діями відповідача за первісним позовом збитків у формі упущеної вигоди, мав довести належними та допустимими доказами, що він міг і повинен був отримати визначені ним доходи (реальність отримання доходів), розмір цих доходів і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його такої можливості.

Натомість невиконання позивачем за первісним позовом визначеного приписами статей 13, 74 ГПК України процесуального обов`язку з доведення належними та допустимими доказами розміру заподіяних йому неправомірними діями відповідача за первісним позовом збитків у формі упущеної вигоди має результатом процесуальний наслідок у вигляді відмови в задоволенні таких первісних позовних вимог з підстав їх недоведеності.

Подібні за змістом висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 р. у справі № 750/8676/15-ц, постанові Верховного Суду від 10.06.2020 р. у справі № 910/12204/17, від 16.06.2021 р. у справі № 910/14341/18.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 30.09.2021 у справі № 922/3928/20 визначив критерії для розрахунку розміру збитків у вигляді упущеної вигоди та стандарти його доказування, а саме - звичайні обставини (умови цивільного/господарського обороту); розумні витрати; компенсаційність відшкодування збитків.

Звичайними обставинами (умовами цивільного/господарського обороту) фактично є типові (нормальні) обставини (умови) комерційного обігу (функціонування ринку), а не теоретично, потенційно можливі, особливо сприятливі ситуації, що мали місце під час неналежного виконання боржником своїх обов`язків.

Розумним витратами із урахуванням таких принципів цивільного права як справедливість, розумність, є витрати кредитора на отримання доходів, які він поніс би, якби не відбулося порушення права.

До відповідних витрат відносяться, зокрема, але не виключно, виробничі витрати, інформаційні витрати, транспортні витрати, амортизаційні витрати тощо. Такі витрати пов`язуються з виплатою заробітної плати, сплатою податків і обов`язкових платежів, комунальних платежів, витрат на оренду, інших матеріальних і прирівняних до них витрат тощо.

Тому розмір упущеної вигоди кредитора має визначатися виходячи з розміру доходу, який він міг одержати, за виключенням його витрат на отримання доходів, які він поніс би, якби не відбулося порушення права. Без урахування наведених витрат сам по собі чистий прибуток не може бути покладений в основу розрахунку збитків у вигляді упущеної вигоди, оскільки: по-перше, такий підхід суперечить наведеним засадам цивільного законодавства, зокрема принципам справедливості, розумності; по-друге: зумовить заявлення кредитором вимог до боржника про відшкодування збитків, що виходять за межі тих, які необхідні, а отже, матиме наслідком надкомпенсацію майнових втрат кредитора (позивача), його необґрунтоване збагачення та стягнення з боржника (відповідача) зайвих сум.

До того ж покладення лише чистого прибутку в основу розрахунку упущеної вигоди своїм наслідком зумовить недотримання іншого критерію визначення (обрахунку) розміру збитків у вигляді упущеної вигоди - критерію коменсаційності відшкодування збитків.

При цьому, наданий ФО-П Харитончуком О.М. висновок судового експерта № 45/2/25 від 17.06.2025, на підставі якого ним здійснено розрахунок вимоги про стягнення упущеної вигоди, є необґрунтованим, оскільки не включає в себе понесені операційні витрати, що, у свою чергу, унеможливлює встановити реальний розмір доходу ФО-П Харитончук О.М., який останній міг одержати.

Відповідно до висновку судового експерта Болоніної І.В. № 45/2/2 від 17.06.2025, складений за результатами проведення судової економічної експертизи, документально підтверджені збитки у виді упущеної/втраченої вигоди, завдані ФОП Харитончук Олексію Миколайовичу, у зв`язку з простоєм (не можливістю використання ТЗ в зв`язку з розірванням договору лізингу) транспортного засобу - спеціального вантажного контейнеровозу MAN, модель TGL 12.220, 2011 року випуску, державний номер НОМЕР_2 , за період з 01.05.2023 по даний час - 17.06.2025 (779 дн.), з урахуванням індексу інфляції (1,229), у розмірі 1 417 915,22 грн:

1 481,02 грн. х 779 дн. = 1 153 714,58 грн. х 1,229 = 1 417 915,22 грн., де:

- 1 481,02 грн. - середній розмір доходу ФО-П Харитончук О.М. за один день роботи транспортного засобу (державний номер НОМЕР_2 ) за 2021-2023 роки; ,

- 779 дн. - кількість днів, що транспортний засіб (державний номер НОМЕР_2 ), не використовувався у роботі у зв`язку з розірванням договору фінансового лізингу (13.04.2023, адероботи ТЗ до 30.04.2023), тобто з 01.05.2023 по даний час - 17.06.2025;

- 1, 229 - індекс інфляції за період з травня 2023 року по травень 2025 року.

Однак, позивачем за первісним позовом не наведено критеріїв обчислення розміру збитків у вигляді упущеної вигоди, оскільки у розрахунку експерта не вказано ймовірного чистого прибутку, а зазначено лише суми ймовірного сукупного доходу за один день роботи без урахування супутніх витрат позивача за первісним позовом, які б він поніс внаслідок виплати заробітної плати, сплати податків і обов`язкових платежів, інших матеріальних і прирівняних до них витрат тощо.

Поряд з цим, долучений позивачем до матеріалів справи Договір про надання послуг № 01-11/18-3 від 01.11.2018, укладений із ТОВ «Нова пошта», не вказує на взаємозв`язок між предметом лізингу за Договором № 210525-1/ФЛ-Ф-А від 25.05.2021 та обов`язковістю надання послуги ТОВ «Нова пошта» використовуючи виключно предмет лізингу за вказаним Договором. При цьому, суду не надано доказів того, що позивач за первісним позовом взагалі втратив можливість виконувати умови Договору № 01-11/18-3 від 01.11.2018, укладений із ТОВ «Нова пошта», після повернення предмету лізингу Лізингодавцю.

При цьому, посилання позивача за первісним позовом на особливості спрощеної системи оподаткування судом до уваги не приймаються, оскільки не змінюють сутності збитків у вигляді упущеної вигоди. Незалежно від податкового режиму, упущена вигода повинна визначатись як реальний економічний результат діяльності, а не загальна сума надходжень, а відсутність обліку витрат у податковому законодавстві не означає відсутності самих витрат у господарській діяльності.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд зазначає, що документи, надані позивачем до матеріалів справи, як докази на обґрунтування своїх вимог, не підтверджують реальної (а не теоретичної) можливості отримання позивачем прибутку у сумі 1 417 915,22 грн. На підставі наданих позивачем доказів неможливо дійти висновку про розумний рівень впевненості в отриманні позивачем доходів, про відшкодування яких заявлено у даній справі.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони (постанова Верховного Суду від 29.01.2021 р. по справі № 922/51/20).

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (такий стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Приймаючи до уваги викладене, суд зазначає, що позивачем не надано до матеріалів справи доказів в обґрунтування наведених в позові обставин, які можуть слугувати підставами для задоволення позовних вимог.

За таких обставин, вимоги позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача збитків у формі упущеної вигоди в розмірі 1 417 915,22 грн задоволенню не підлягають.

Отже, на підставі вищевикладеного, первісні позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Щодо вимог зустрічної позовної заяви ТОВ «Бест Лізинг», суд зазначає наступне.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що у повідомленні про розірвання договору лізингу № 2441/4 від 18.08.2022 ТОВ «Бест Лізинг» визначено ФО-П Харитончуку О.М. строк для повернення предмету лізингу - до 24.08.2022 включно.

Проте, предмет лізингу був повернутий ТОВ «Бест Лізинг» лише 29.08.2022, тобто з пропущенням строку.

Враховуючи зазначене, ТОВ «Бест Лізинг» нарахована неустойка за неповернення предмету лізингу за 4 (чотири) дні (з 25.08.2022 по 28.08.2022) у розмірі 29 680,00 грн.

Крім того, враховуючи нікчемність Додаткової угоди від 12.09.2022 до Договору №210525-1/ФЛ-Ф-А фінансового лізингу від 25.05.2021, у ФО-П Харитончука О.М. були відсутні законні підстави користування та володіння предметом лізингу на умовах фінансового лізингу.

В свою чергу, виходячи з того, що ФО-П Харитончук О.М. здійснював користування та володіння вищезазначеним майном та отримував прибуток (матеріальне благо) за періоди з вересня 2022 року по квітень 2023 року, з останнього також підлягає до стягнення вартість за фактичне користування цим майном у розмірі 145 714,38 грн.

Судом у мотивувальній частині рішення щодо вимог первісного позову вже було встановлено, що відповідач за зустрічним позовом сплачував відповідні платежі за Договором №210525-1/ФЛ-Ф-А фінансового лізингу від 25.05.2021, однак, здійснював це з порушенням встановлених дат таких сплат, а також не у повному обсязі.

Отже, ТОВ «Бест Лізинг» внаслідок неналежного виконання умов зазначеного Договору, з урахуванням умов Договору, скористалося наданим правом та направило ФО-П Харитончуку О.М. повідомлення № 2441/4 від 18.08.2022 про розірвання (відмову від) Договору № 210525-1/ФЛ-Ф-А фінансового лізингу від 25.05.2021.

29.08.2022 ТОВ «Бест Лізинг» та ФО-П Харитончуком О.М. складено Акт прийому-передачі Предмета лізингу за договором № 210525-1/ФЛ-Ф-А фінансового лізингу від 25.05.2021, в якому зазначено, що у зв`язку з припиненням (розірванням) з вини Лізингоодержувача Договору № 210525-1/ФЛ-Ф- А фінансового лізингу від 25.05.2021 (повідомлення № 2441/4 від 18.08.2022 на Договір), Лізингоодержувач передав Предмет лізингу, який було передано за вищезазначеним Договором, а Лізингодавець прийняв, а саме: автомобіль «MAN TGL», 2011 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , номер кузова (шасі, рами) НОМЕР_3 .

При цьому, оцінка доводів відповідача за зустрічним позовом, щодо підписання зазначеного Акту під тиском представника Лізингодавця вже здійснювалася судом у мотивувальній частині рішення щодо вимог первісного позову.

Отже, суд виснує, що 29.08.2022 транспортний засіб (предмет лізингу) «MAN TGL», 2011 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , номер кузова (шасі, рами) НОМЕР_3 вибув з користування Лізингоодержувача.

А тому, як вже було зазначено вище, з урахуванням недійсності Додаткової угоди від 12.09.2022, у Лізингоодержувача були відсутні правові підстави для користування зазначеним транспортним засобом у період з жовтня 2022 року по квітень 2023 року.

Відповідно до статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи Зобов`язання з повернення безпідставно набутого (збереженого) майна випливає із загальної для права заборони безпідставного збагачення: той, хто збагатився за рахунок іншого, без належної на те правової підстави зобов`язаний повернути предмет власного збагачення.

Традиційно в доктрині цивільного права зобов`язання, які є наслідком безпідставного збагачення, іменуються кондикційними (з лат. «condictio sine causa» повернення збагачення, одержаного без правової (справедливої) підстави).

Приписи глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача такого майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (частина друга статті 1212 ЦК України ).

Характерною особливістю кондикційних зобов`язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов`язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов`язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так і неправомірних.

Кондикційні зобов`язання виникають тоді, коли дії особи або події призводять до неправового результату у виді юридично безпідставного майнового блага, що перейшло до набувача та сприяло його безпідставному збагаченню.

Сутність зобов`язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи - набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї - якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідносин, та передання майна тій потерпілій особі, яка має належний правовий титул на нього (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06 березня 2019 року у справі № 910/1531/18).

Під відсутністю правової підстави розуміють такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується прямо на законі, або суперечить меті правовідносин і їх юридичному змісту.

Отже, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином (постанови Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного господарського суду від 01 квітня 2019 року у справі № 904/2444/18, від 23 квітня 2019 року у справі № 918/47/18, від 23 січня 2020 року у справі № 910/3395/19).

Договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання коштів). Якщо майно набуте на підставі правочину, статтю 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або її не було взагалі. Винятком є випадки, коли майно безпідставно набуте у зв`язку із зобов`язанням (правочином), але не відповідно до його умов.

Таким чином, у зв`язку з вищезазначеним, перевіривши розрахунок позивача за зустрічним позовом, суд приходить до висновку, що зустрічні позовні вимоги про стягнення з ФО-П Харитончука О.М. 145 714,38 грн за фактичне користування майна без достатньої правової підстави підлягають задоволенню.

Відповідач за зустрічним позовом доводів позивача за зустрічним позовом не спростував, контррозрахунок заявлених сум не надав.

Судом приймаються до уваги доводи ТОВ «Бест Лізинг», викладені останнім у відповіді на відзив на зустрічну позовну заяву, щодо того, що у пункті 2.2 договору сторони погодили, що лізингові платежі за договором не містять покупної ціни, передбаченої цим договором, і у сукупності є платою за користування предметом лізингу. Таким чином, використання погодженої сторонами щомісячної суми як орієнтира вартості фактичного користування майном є обґрунтованим та відповідає принципам справедливості й добросовісності.

При цьому, судом до уваги не приймаються доводи відповідача за зустрічним позовом щодо преюдиційних обставин встановлених у судовому рішенні Господарського суду Рівненської області від 10.07.2023 у справі № 918/326/23, оскільки, зазначені справи (№ 918/326/26 та № 910/4262/26) мають різний предмет, підставі позову та предмет доказування.

Також підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з ФО-П Хариточнука О.М. неустойки за несвоєчасне повернення майна у розмірі 29 680,00 грн, з урахуванням наступного.

Відповідно до пп. 7.1.2. п. 7.1. Загальних умов до Договору № 210525-1/ФЛ-Ф-А від 25.05.2021 Лізингоодержувач несе наступну відповідність за порушення своїх обов`язків: Якщо Лізингоодержувач та/або інші особи, яким Предмет лізингу, може бути надано Лізингоодержувачем тимчасове користування, не повернули Предмет лізингу або повернули його невчасно, зокрема у випадках вилучення Предмета лізингу у відповідності до даного Договору або чинного законодавства України, Лізингоодержувач сплачує вибір Лізингодавця: неустойку (штраф) у розмірі, передбаченому ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України (при цьому Сторони домовились, що при нарахуванні суми неустойки Лізингодавець застосовує середньоденну лізингову плату користування Предметом лізингу, яка розраховується шляхом складання сум Загальних лізингових платежів, зазначену у стовбці «Загальний лізинговий платіж в т.ч. ПДВ 20% грн.» Графіку, за строк лізингу, який минув на момент нарахування неустойки, та ділення цієї суми на відповідну кількість днів користування Предметом лізингу), Або Лізингоодержувач сплачує Лізингодавцю договірну санкцію (неустойку) у розмірі 1 (один) відсоток Остаточної загальну вартості Предмета лізингу, за кожен день прострочення повернення Предмета лізингу.

Відповідно до пп. 7.1.5. п. 7.1. Загальних умов до Договору № 210525-1/ФЛ-Ф-А від 25.05.2021 за порушення Лізингоодержувачем зобов`язань, передбачених пунктами 6.11.1; 6.11.2 Загальних умов та/або строку повернення (несвоєчасне повернення) Лізингодавцю Предмета лізингу (у випадку, коли Лізингодавець на умовах Договору та/або чинного законодавства прийме рішення про розірвання (відмову) від Договору та про вилучення Предмета лізингу - Лізингоодержувач сплачує Лізингодавцю договірну санкцію (неустойку) у розмірі 1 (один) відсоток Остаточної загальної вартості Предмета лізингу, за кожен день прострочення повернення Предмета лізингу.

Отже, з урахуванням того, що повідомленням ТОВ «Бест Лізинг» № 2441/4 від 18.08.2022 було встановлено строк для повернення предмету лізингу до 24.08.2022, включно, а транспортний засіб було повернуто лише 29.08.2022, що підтверджується підписаним між сторонами Актом прийому - передачі предмета лізинга, Лізингодавець має право нараховувати Лізингоодержувачу неустойку у розмірі 1 відсоток Остаточної загальної вартості Предмета лізингу, за кожен день прострочення повернення предмета лізингу.

Перевіривши розрахунок ТОВ «Бест Лізинг», суд виснує, що він є арифметично правильним.

Відповідач за зустрічним позовом доводів позивача за зустрічним позовом не спростував, контррозрахунок заявлених сум не надав.

Щодо позовних вимог про стягнення з ФО-П Харитончука О.М. 3% річних у розмірі 13 281,97 грн та інфляційне збільшення у розмірі 42 358,68 грн, суд зазначає наступне.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) статтею 610 ЦК України кваліфікується як порушення зобов`язання.

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та відсотків річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, зважаючи на встановлене судом прострочення виконання відповідачем за зустрічним позовом грошового зобов`язання з оплати фактичного користування майном без достатньої правової підстави, вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних є такими, що заявлені правомірно, а тому підлягають задоволенню.

Перевіривши наданий ТОВ «Бест Лізинг» розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, суд встановив, що він є арифметично правильним.

За таких обставин, зустрічні позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідач за зустрічним позовом доводів позивача за зустрічним позовом не спростував, контррозрахунок заявлених сум не надав.

При цьому, суд вважає за необхідне звернути увагу відповідач за зустрічним позовом, що посилання останнього на лист ТТП України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 як на підставі для звільнення від відповідальності судом до уваги не приймаються, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні і невідворотні обставини за даних умов здійснення господарської діяльності, що об`єктивно унеможливлюють виконання особою зобов`язань за умовами договору, обов`язків, передбачених законодавством.

Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.

Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести, а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.

Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, затвердженим законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб (із змінами), який триває до цього часу.

Згідно з статтею 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Суд зазначає, що наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14,14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" шляхом видачі сертифіката, на що також звертає увагу Верховний Суд у постанові від 19.08.2022 у справі №908/2287/17.

Отже, форс-мажорні обставини мають індивідуальний, персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін.

Верховний Суд у постанові від 19.08.2022 у справі №908/2287/17 зазначив, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами. Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 23.03.2023 у справі №920/505/22 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання. В будь-якому разі сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи при виконання нею конкретних договірних зобов`язань. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.

Відповідно до листа Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 засвідчено, що військова агресія Російської Федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) та до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності по зобов`язанням за договорами, виконання яких настало і стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин.

Суд зазначає, що вказаний лист носить загальний інформаційний характер, оскільки констатує абстрактний факт без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні. Неможливість виконання договірних зобов`язань особа повинна підтверджувати документально в залежності від її дійсних обставин, що унеможливлюють виконання на підставі вимог законодавства.

Таким чином, посилання відповідача за зустрічним позовом на лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, з огляду на наведену правову позицію Верховного Суду та встановлені фактичні обставини справи не мають преюдиційного характеру форс-можорних обставин для спірних правовідносин.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Відповідно до ст. 129 ГПК України враховуючи те, що у задоволенні первісного позову відмовлено у повному обсязі, судові витрати понесені ФО-П Харитончуком О.М. залишаються за останнім та не підлягають відшкодуванню за рахунок ТОВ «БЕСТ ЛІЗИНГ».

Водночас, витрати по сплаті судового збору за подання зустрічного позову ТОВ «БЕСТ ЛІЗИНГ» покладаються на ФО-П Харитончука О.М.

Керуючись статтями 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Первісні позовні вимоги залишити без задоволення.

2. Зустрічні позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

3. Стягнути з фізичної особи - підприємця Харитончука Олексія Миколайовича (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕСТ ЛІЗИНГ» (адреса: 01054, м. Київ, вул. Ярославів Вал, буд. 13/2, літ. Б, код ЄДРПОУ: 33880354) вартість (плату) фактичного користування майном без достатньої правової підстави у розмірі 145 714,38 грн, 3 % річних у розмірі 13 281,97 грн, інфляційне збільшення у розмірі 42 358,68 грн, неустойку за несвоєчасне повернення майна у розмірі 29 680,00 грн та судовий збір у розмірі 3 328,00 грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано після виходу судді з довготривалої відпустки 07.09.2026.

Суддя Світлана ПОГРІБНА