Рішення № 139550444, 07.09.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.09.2026м. ДніпроСправа № 904/3546/26

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Дупляка С.А.,

без повідомлення (виклику) учасників справи,

дослідивши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи №904/3546/26

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЯСНО+"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТРАДНОЄ"

про стягнення грошових коштів,

в с т а н о в и в:

1. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЯСНО+" (далі - позивач) звернулося до суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТРАДНОЄ" (далі - відповідач) про стягнення 1.599.288,43 грн основної заборгованості, 11.338,64 грн трьох процентів річних, 24.833,68 грн інфляційних втрат.

Судові витрати позивач просить суд стягнути з відповідача.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/3546/26 визначено суддю ДУПЛЯКА Степана Анатолійовича, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.06.2026.

Ухвалою від 19.06.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання та без виклику учасників справи за наявними у ній матеріалами (в порядку письмового провадження).

Через систему «Електронний суд» 17.07.2026 від позивача надійшла заява про закриття провадження у справі, у якій позивач просить суд прийняти та розглянути заяву про закриття провадження у справі в частині основного боргу. Закрити провадження у справі в частині стягнення основного боргу, у зв`язку із відсутністю предмета спору. Стягнути з відповідача на користь позивача три проценти річних у розмірі 11.338,64 грн, інфляційні втрати у розмірі 24.833,68 грн та витрати із сплати судового збору у розмірі 2.662,40 грн.

Крім цього позивач просить суд повернути сплачену суму судового збору у розмірі 16.963,13 грн, у зв`язку із закриттям провадження у справі в частині основного боргу.

Заява вмотивована тим, що після подачі позовної заяви відповідачем здійснено одну оплату з чітким призначенням платежу за договором №777052115784ПВ. Вказана оплата здійснена 18.06.2026 на суму 1.599.288,43 грн, що відображено в довідці про надходження коштів.

Позивач дійшов висновку, що відповідачем повністю погашено основний борг у справі, а тому станом на дату подачі цієї заяви відсутній предмет спору щодо суми основного боргу.

Разом з тим, позивач наголосив, що відповідачем не сплачено три проценти річних у розмірі 11.338,64 грн та інфляційні втрати у розмірі 24.833,68 грн.

Також позивач пояснив, що при подачі позову позивачем сплачено судовий збір на суму 19.625,53 грн. З урахуванням закриття провадження у справі в частині основного боргу, згідно цієї заяви, сума судового збору, яка підлягає сплаті, складатиме 2.662,40 грн, відповідно позивач вважає за необхідне клопотати про повернення надмірно сплаченого судового збору в розмірі 16.963,13 грн (повернення у зв`язку із закриттям провадження у справі в частині основного боргу).

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/3546/26 визначено суддю ДУПЛЯКА Степана Анатолійовича, що підтверджується витягом з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 17.07.2026.

Щодо повідомлення відповідача.

Ухвала про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі надсилалася відповідачу на адресу: Україна, 49005, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ВУЛИЦЯ СІМФЕРОПОЛЬСЬКА, будинок 21, офіс 318 (трек-номер R 06811 599078 4).

Кореспонденцію суду отримав представник відповідача 24.06.2026, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

З довідки про доставку електронного листа вбачається доставку до електронного кабінету відповідача ухвали про прийняття до розгляду та відкриття провадження у справі 19.06.2026 о 17:05.

Згідно з положеннями ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (пункт 3); день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (пункт 4); день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (пункт 5).

Обов`язок суду повідомити учасників справи про дату, час і місце судового засідання є реалізацією однієї з основних засад (принципів) господарського судочинства - відкритості судового процесу. Невиконання (неналежне виконання) судом цього обов`язку призводить до порушення не лише права учасника справи бути повідомленим про дату, час і місце судового засідання, але й основних засад (принципів) господарського судочинства.

Розгляд справи є можливим лише у разі наявності у суду відомостей щодо належного повідомлення учасників справи та інших осіб про дату, час і місце судового засідання. Право бути належним чином повідомленим про дату, час і місце слухання справи не може бути формальним, оскільки протилежне не відповідає ідеї справедливого судового розгляду, яка включає основоположне право на змагальність провадження (подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №918/1478/14, від 03.08.2022 у справі №909/595/21).

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі №910/16249/19, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20, від 20.07.2021 у справі №916/1178/20).

Господарський суд також бере до уваги і те, що ухвала про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі була оприлюднені в Єдиному державному реєстрі судових рішень невідкладно.

Суд вважає за необхідне зазначити, що статтями 42, 43 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; а також повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

Сторони мають цікавитися станом відомих їм судових проваджень.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 ГПК України).

Згідно ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Відповідачу(ам) в ухвалі про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву. У зазначений строк відповідач(і) має(ють) право надіслати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 165 ГПК України, власні заяви чи клопотання, подання яких передбачене положеннями ГПК України, (у разі наявності), а також всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 165 ГПК України одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду копія відзиву та доданих до нього документів, в т.ч. заяв чи клопотань, відповідач(і) зобов`язаний(і) надіслати іншим учасникам справи, докази чого надати суду разом з відзивом (розрахунковий чек, опис вкладення до цінного листа).

Крім цього, відповідачу(ам) роз`яснено, що у разі ненадання відповідачем(ами) відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

Отже, строк для подачі відзиву тривав до 06.07.2026, з урахуванням положень ч. 5 ст. 254 ЦК України.

Станом на дату винесення рішення відзив відповідачем не надано.

Суддя Дупляк С.А. з 17.08.2026 до 03.09.2026 перебував у щорічній відпустці, у зв`язку з чим рішення у справі прийнято 07.09.2026.

Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийняв рішення у справі.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Дніпрі у Господарському суді Дніпропетровської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Відтак, справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.

Стислий виклад позиції позивача

Між позивачем (далі - позивач, постачальник) та відповідачем (далі відповідач, споживач) був укладений договір про постачання електричної енергії споживачу №777052115784ПВ від 01.10.2024 (далі - договір), додатком 2 до якого є Комерційна пропозиція «Індивідуальна-Лояльна».

01.03.2025 сторонами було підписано Додаткову угоду №1 до договору про постачання електричної енергії споживачу №777052115784ПВ від 01.10.2024, відповідно до якої Комерційна пропозиція «Індивідуальна-Лояльна» втратила чинність, а споживач приєднався до умов Комерційної пропозиції «Вільна (строкова)» (далі - Комерційна пропозиція).

Позивач повідомив, що в програмному комплексі позивача з обліку юридичних споживачів електричної енергії споживачу присвоєно особовий рахунок №777052115784, а договір з відповідачем зареєстровано за реквізитами - №777052115784ПВ від 01.03.2025, у зв`язку з чим у документах, що формувалися за договором для боржника, вказано вищезазначені реквізити договору.

Дію договору припинено з 10.04.2026 (останній день дії договору 09.04.2026), про що відповідача повідомлено листом від 18.03.2026 №24/5/11/4/12898, який підписано електронним цифровим підписом та направлено на електрону адресу відповідача.

На підставі отриманих даних про спожиті відповідачем обсяги електроенергії у відповідності до п. 10.4 Комерційної пропозиції в інтернет-сервісі «Особистий кабінет» було сформовано та видано рахунки за розрахункові періоди «січень 2026 року» - «березень 2026 року»:

від 01.02.2026 №777052115784/1/1 на суму 538.039,44 грн;

від 01.03.2026 №777052115784/2/1 на суму 568.663,04 грн;

від 01.04.2026 №777052115784/3/1 на суму 492.070,55 грн.

Позивач зауважив, що на підставі даних, одержаних від оператора системи розподілу про коригування обсягів спожитої відповідачем електричної енергії, нарахування за окремі розрахункові періоди скориговано позивачем, а саме:

рахунком від 01.05.2026 №777052115784/4/1/кориг скориговано нарахування за розрахункові періоди, зокрема:

за розрахунковий період «січень 2026 року» здійснено донарахування на суму 1.386,71 грн;

за розрахунковий період «лютий 2026 року» здійснено донарахування на суму 1.570,90 грн;

за розрахунковий період «березень 2026 року» здійснено коригування на суму -2.436,00 грн.

Позивач вказав, що в коригувальному рахунку розміри коригувань окремо по розрахункових періодах з технічних причин зазначаються без ПДВ, а ПДВ нараховується на загальну суму коригувань. В позові суми коригувань зазначаються одразу з ПДВ.

Позивач повідомив, що за період з 01.01.2026 до 31.03.2026 (розрахункові періоди «січень 2026 року» - «березень 2026 року») відповідачу з урахуванням коригувань нараховано 1.599.294,64 грн, а сплачено 6,21 грн, що підтверджується довідкою про надходження коштів від споживача.

За розрахунком позивача станом на дату подачі позовної заяви заборгованість за договором становить 1.599.288,43 грн.

Крім основної заборгованості позивач нарахував до стягнення з відповідача три проценти річних та інфляційні втрати.

Стислий виклад позиції відповідача

Відповідач правом на подачу відзиву не скористався.

Згідно із ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

2. ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ

Предметом доказування у справі, відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У даному випадку до предмета доказування входять обставини: укладення договору; поставки електричної енергії; настання строку оплати; повної/часткової оплати отриманої електричної енергії; правомірності нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат.

Суд встановив, що відповідач звернувся до позивача із повідомленням (заявою-приєднанням) про намір укласти договір про постачання електричної енергії споживачу. Датою початку постачання електричної енергії відповідач визначив 01.10.2024.

01.10.2024 між позивачем (далі - позивач, постачальник) та відповідачем (далі відповідач, споживач) був укладений договір про постачання електричної енергії споживачу №777052115784ПВ від 01.10.2024 (далі - договір), відповідно до п. 1.1 умов якого визначено, що цей договір встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу постачальником та укладається з урахуванням ст. 642 ЦК України, шляхом підписання сторонами двох примірників, які мають однакову юридичну силу, один з яких зберігається у постачальника, другий - у споживача.

Пунктом 2.1 договору встановлено, що постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами договору.

Відповідно до п. 3.1 договору датою початку постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднанні, яка є додатком до договору, якщо інша дата не визначена комерційною пропозицією, але в будь-якому випадку не раніше строку початку дії договору.

Згідно з п. 13.1 договору договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав споживач, та набуває чинності з дати подання споживачем заяви-приєднання, якщо інше не встановлено комерційною пропозицією. Умови договору починають виконуватись з дати початку постачання електричної енергії, зазначеної споживачем у заяві-приєднання та сплати рахунку (квитанції) постачальника. Договір в частині виконання зобов`язань споживача щодо оплати діє до повного виконання споживачем таких зобов`язань.

01.03.2025 між позивачем та відповідачем було підписано Додаткову угоду №1 до договору про постачання електричної енергії споживачу №777052115784ПВ від 01.10.2024, відповідно до якої Комерційна пропозиція «Індивідуальна-Лояльна» втратила чинність, а споживач приєднався до умов Комерційної пропозиції «Вільна (строкова)» (далі - Комерційна пропозиція).

18.03.2026 позивач на електронну адресу відповідача направив повідомлення від 18.03.2026 про припинення дії договору про постачання електричної енергії споживачу, у якому позивач повідомив відповідача, що у зв`язку із порушеннями з боку споживача умов договору та Комерційної пропозиції, зокрема в частині вчасного здійснення оплати за електричну енергію відповідно до строків та порядку, визначених у розділі 5 Комерційної пропозиції, ТОВ «ЯСНО+» повідомляє про припинення дії договору та постачання електричної енергії споживачу з 10.04.2026 (останнім днем дії договору є 09.04.2026). Також позивач просив відповідача у відповідності до умов договору та Комерційної пропозиції здійснити всі передбачені платежі на користь постачальника електричної енергії.

АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» надало позивачу довідку від 03.06.2026 щодо товариства відповідача про обсяги розподіленої електричної енергії у період з січня 2026 року до березня 2026 року.

На підставі отриманих даних про спожиті відповідачем обсяги електроенергії у відповідності до п. 10.4 Комерційної пропозиції в інтернет-сервісі «Особистий кабінет» позивачем було сформовано та видано рахунки за розрахункові періоди «січень 2026 року» - «березень 2026 року»:

від 01.02.2026 №777052115784/1/1 на суму 538.039,44 грн;

від 01.03.2026 №777052115784/2/1 на суму 568.663,04 грн;

від 01.04.2026 №777052115784/3/1 на суму 492.070,55 грн.

На підставі даних, одержаних від оператора системи розподілу про коригування обсягів спожитої відповідачем електричної енергії, нарахування за окремі розрахункові періоди скориговано позивачем, а саме:

рахунком від 01.05.2026 №777052115784/4/1/кориг скориговано нарахування за розрахункові періоди, зокрема:

за розрахунковий період «січень 2026 року» здійснено донарахування на суму 1.386,71 грн;

за розрахунковий період «лютий 2026 року» здійснено донарахування на суму 1.570,90 грн;

за розрахунковий період «березень 2026 року» здійснено коригування на суму -2.436,00 грн.

Позивач у позові вказав, що в коригувальному рахунку розміри коригувань окремо по розрахункових періодах з технічних причин зазначаються без ПДВ, а ПДВ нараховується на загальну суму коригувань. В позові суми коригувань зазначаються одразу з ПДВ.

Відповідно до Довідки позивача про надходження коштів від відповідача в погашення основного боргу за спожиту від електроенергію станом на червень 2026 року за відповідачем рахується заборгованість у сумі 1.599.288,43 грн.

Оскільки заборгованість, за спожиту у період з січня 2026 року до березня 2026 року включно, не погашена відповідачем у добровільному порядку, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою та на суму основної заборгованості нарахував три проценти річних та інфляційні втрати.

Через систему «Електронний суд» 17.07.2026 від позивача надійшла заява про закриття провадження у справі, у якій позивач просить суд прийняти та розглянути заяву про закриття провадження у справі в частині основного боргу, закрити провадження у справі в частині основного боргу, у зв`язку із відсутністю предмета спору, стягнути з відповідача на користь позивача три проценти річних у розмірі 11.338,64 грн, інфляційні втрати у розмірі 24.833,68 грн та витрати із сплати судового збору у розмірі 2.662,40 грн.

Крім цього позивач просить суд повернути сплачену суму судового збору у розмірі 16.963,13 грн, у зв`язку із закриттям провадження у справі в частині основного боргу.

Заява вмотивована тим, що після подачі позовної заяви відповідачем здійснено одну оплату з чітким призначенням платежу за договором №777052115784ПВ. Вказана оплата здійснена 18.06.2026 на суму 1.599.288,43 грн, що відображено в довідці про надходження коштів.

Позивач дійшов висновку, що відповідачем повністю погашено основний борг у справі, а тому станом на дату подачі цієї заяви відсутній предмет спору щодо суми основного боргу.

Разом з тим, позивач наголосив, що відповідачем не сплачено три проценти річних у розмірі 11.338,64 грн та інфляційні втрати у розмірі 24.833,68 грн.

Також позивач пояснив, що при подачі позову позивачем сплачено судовий збір на суму 19.625,53 грн. З урахуванням закриття провадження у справі в частині основного боргу, згідно цієї заяви, сума судового збору, яка підлягає сплаті, складатиме 2.662,40 грн, відповідно позивач вважає за необхідне клопотати про повернення надмірно сплаченого судового збору в розмірі 16.963,13 грн (повернення у зв`язку із закриттям провадження у справі в частині основного боргу).

3. ПОЗИЦІЯ СУДУ

Предметом позову позивач визначив 1.599.288,43 грн основної заборгованості, 11.338,64 грн трьох процентів річних, 24.833,68 грн інфляційних втрат.

За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 625, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Як встановлено судом, відповідач звернувся до позивача із повідомленням (заявою-приєднанням) про намір укласти договір про постачання електричної енергії споживачу. Датою початку постачання електричної енергії відповідач визначив 01.10.2024.

01.10.2024 між позивачем та відповідачем був укладений договір.

Оцінивши зміст договору, господарський суд встановив, що сторонами погоджено його істотні умови.

Договір підписано уповноваженими особами та скріплено печатками.

Договір у встановленому порядку не оспорено; не визнано недійсним.

Таким чином укладений між сторонами договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов`язковим для виконання сторонами.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором постачання (поставки) електричної енергії.

Частиною 1 ст. 714 ЦК України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами 1, 2 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником та споживачем, а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, регулюються Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №312 від 14.03.2018 (надалі - Правила/ПРРЕЕ).

Відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України «Про ринок електричної енергії» договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.

Частиною 3 ст. 58 Закону України «Про ринок електричної енергії» встановлено, що споживач зобов`язаний, зокрема, сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Згідно з п. 5.1 споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком до договору.

В пункті 5.5 договору вказано, що розрахунковим періодом за договором є календарний місяць.

Відповідно до пункту 5.7 договору оплата рахунка постачальника за договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений у комерційній пропозиції.

Пунктом 4.1 комерційної пропозиції передбачено, що розрахунки за електричну енергію здійснюються виключно в грошовій формі відповідно до умов договору, шляхом перерахування коштів тільки на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника, вказаний у рахунку на оплату та на сайті постачальника.

У пунктах 5.1, 5.2 комерційної пропозиції вказано, що оплата обсягів споживання електричної енергії здійснюється:

100% вартості обсягу споживання електричної енергії у розрахунковому періоді оплачується не пізніше, ніж до 15 числа в місяці, що йде наступним після розрахункового періода.

Обсяги переплат зараховуються для оплати наступних платежів.

Згідно з п. 6.1 комерційної пропозиції, рахунок на оплату прогнозованого обсягу споживання електричної енергії формується постачальником і надається (направляється) споживачу доступними каналами зв`язку, зокрема передбаченими в п. 10.4 комерційної пропозиції. Прогнозований обсяг споживання визначається постачальником на підставі відомостей про обсяги прогнозованого споживання електричної енергії наданих адміністратором комерційного обліку (Оператором системи), або розрахованих за допомогою власних програмних ресурсів за середньодобовим споживанням минулих періодів, чи з урахуванням інших відомостей, в тому числі щодо потужності площадок обліку у нових споживачів.

Відповідно до пунктів 6.3, 6.4 комерційної пропозиції рахунок на оплату фактично спожитого у розрахунковому періоді обсягу електричної енергії надається, як правило, до 10 числа місяця наступного за розрахунковим (після отримання звіту споживача про покази засоби обліку постачальником або після отримання постачальником від оператора системи розподілу даних про обсяги споживання споживача) і надається (направляється) споживачу доступними каналами зв`язку, зокрема передбаченими в п. 10.4 комерційної пропозиції.

Акт приймання-передавання оформлюється постачальником у день формування рахунку за фактично спожиту електричну енергію або за вимогою споживача.

Як встановлено судом, АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» надало позивачу довідку від 03.06.2026 щодо товариства відповідача про обсяги розподіленої електричної енергії у період з січня 2026 року до березня 2026 року.

На підставі отриманих даних про спожиті відповідачем обсяги електроенергії у відповідності до п. 10.4 Комерційної пропозиції в інтернет-сервісі «Особистий кабінет» позивачем було сформовано та видано рахунки за розрахункові періоди «січень 2026 року» - «березень 2026 року»: від 01.02.2026 №777052115784/1/1 на суму 538.039,44 грн; від 01.03.2026 №777052115784/2/1 на суму 568.663,04 грн; від 01.04.2026 №777052115784/3/1 на суму 492.070,55 грн.

На підставі даних, одержаних від оператора системи розподілу про коригування обсягів спожитої відповідачем електричної енергії, нарахування за окремі розрахункові періоди скориговано позивачем, а саме: рахунком від 01.05.2026 №777052115784/4/1/кориг скориговано нарахування за розрахункові періоди, зокрема: за розрахунковий період «січень 2026 року» здійснено донарахування на суму 1.386,71 грн; за розрахунковий період «лютий 2026 року» здійснено донарахування на суму 1.570,90 грн; за розрахунковий період «березень 2026 року» здійснено коригування на суму -2.436,00 грн.

Позивач у позові вказав, що в коригувальному рахунку розміри коригувань окремо по розрахункових періодах з технічних причин зазначаються без ПДВ, а ПДВ нараховується на загальну суму коригувань. В позові суми коригувань зазначаються одразу з ПДВ.

Відповідно до Довідки позивача про надходження коштів від відповідача в погашення основного боргу за спожиту від електроенергію станом на червень 2026 року за відповідачем рахується заборгованість у сумі 1.599.288,43 грн.

18.06.2026 відповідач перерахував на користь позивача 1.599.288,43 грн з призначенням платежу: «активна електроенергія за договором», що підтверджується долученою позивачем до матеріалів справи випискою по особовому рахунку.

Отже сума основної заборгованості відповідачем сплачена у повному обсязі 18.06.2026.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Верховний Суд у постанові від 20.02.2024 у справі №916/1042/22 виснував таке.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе також у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина зумовлює відмову в позові, а не закриття провадження у справі. Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №13/51-04, а також у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.07.2018 у справі №910/23359/15, від 18.06.2019 у справі №914/891/16, від 18.07.2019 у справі №916/3147/16, від 26.11.2019 у справі №920/240/18, від 18.07.2023 у справі №906/1357/20, від 16.08.2023 у справі №910/5571/22, від 05.03.2026 у справі №910/10202/24.

Водночас особа, яка звертається до суду з позовом повинна довести конкретні факти порушення її прав та інтересів, та підтвердити, що її права та законні інтереси буде захищено та відновлено з допомогою певного способу захисту, визначеного у позові.

При цьому порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке. Порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Вирішуючи спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити. При цьому відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові незалежно від інших встановлених судом обставин. Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №910/15262/18, від 03.03.2020 у справі №910/6091/19, від 16.10.2020 у справі №910/12787/17, від 29.08.2023 у справі №910/5958/20, 22.03.2023 у справі №509/5080/18.

З урахуванням наведеного колегія суддів у постанові від 20.02.2024 у справі №916/1042/22 дійшла висновку, що відсутність предмета спору на момент звернення з позовом до суду свідчить про відсутність порушеного права позивача, а тому є підставою для відмови у позові, а не для закриття провадження у справі.

При цьому Велика Палата Верховного Суду у цій же справі №916/1042/22 у п. 28 ухвали від 10.01.2024 (якою справу №916/1042/22 було повернуто відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду) у п. 28 зазначила, що КГС ВС уважав, що для правильного застосування положення п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України вирішальним є наявність чи відсутність предмета спору на час звернення з позовом до суду, оскільки відсутність предмета спору на час звернення до суду свідчить про відсутність порушеного права позивача, а тому є підставою для відмови в задоволенні позову, а не для закриття провадження у справі.

В подальшому колегія Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду у п. 5.48 постанови від 20.02.2024 у справі №916/1042/22 дійшла висновку, що відсутність предмета спору на момент звернення з позовом до суду свідчить про відсутність порушеного права позивача, а тому є підставою для відмови у позові, а не для закриття провадження у справі.

Крім того, Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 30.08.2024 у справі №916/3006/23 висновує, що суд закриває провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору існував на момент виникнення останнього, але припинив існування в процесі розгляду справи на час (до) ухвалення судом першої інстанції рішення по суті спору.

З урахуванням наведеного суд відзначає, що відсутність предмета спору на момент звернення з позовом до суду свідчить про відсутність порушеного права позивача, а тому є підставою для відмови в задоволені відповідних позовних вимог. Закриття провадження у справі можливе у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

До складу предмета позову входила, зокрема, сума основної заборгованості у розмірі 1.599.288,43 грн.

Господарський суд встановив, що з позовом позивач звернувся до суду 15.06.2026 (в системі «Електронний суд» позов сформовано 12.06.2026), що підтверджується штампом вхідної кореспонденції суду (арк. 1 том 1).

Як встановлено судом, 18.06.2026 відповідач перерахував на користь позивача 1.599.288,43 грн з призначенням платежу: «активна електроенергія за договором», що підтверджується долученою позивачем до матеріалів справи випискою по особовому рахунку.

Отже сума основного боргу у розмірі 1.599.288,43 грн була сплачена відповідачем в процесі розгляду справи, що вказує на наявність підстав для закриття провадження за відсутністю предмета спору в частині позовної вимоги про стягнення суми основної заборгованості.

Допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання відповідач порушив договірні зобов`язання (ст. 610 ЦК України), і вважається таким, що прострочив його виконання (ст. 612 ЦК України), а тому наявні підстави для застосування встановленої законом (або договором) відповідальності.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Оскільки матеріалами справи підтверджується факт прострочення виконання відповідачем зобов`язання з розрахунків за небаланси електричної енергії, у позивача виникло право на нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат у відповідності до приписів ст. 625 ЦК України.

Позивач нарахував до стягнення з відповідача три проценти річних за загальний період прострочення з 17.02.2026 до 10.06.2026 на загальну суму 11.338,64 грн та інфляційні втрати за загальний період прострочення з березня 2026 року до квітня 2026 року включно на суму 24.833,68 грн.

Відповідач правом на подачу відзиву не скористався, заперечень проти арифметичної та/або методологічної правильності розрахунку трьох процентів річних та інфляційних втрат не висловив.

Згідно з приписами ч. 4 ст. 165 ГПК України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті.

Суд перевірив розрахунки трьох процентів річних та інфляційних втрат і визнав їх арифметично та методологічно правильними, а вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

У позові (п. 4 прохальної частини) позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь судовий збір у сумі 19.625,53 грн.

Статтею 130 ГПК України врегульовано розподіл витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду.

Буквальний аналіз другого речення частини третьої статті 130 ГПК України показує, що для її застосування - щоб суд присудив стягнення з відповідача понесені позивачем витрати у справі - необхідними є наявність таких складових елементів (умов): 1) позивач не підтримує своїх вимог; 2) це відбулося внаслідок їх (вимог) задоволення, яке в свою чергу має бути здійснене 3) відповідачем 4) після пред`явлення позову. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.03.2026 у справі №917/1161/25 (п. 40).

За встановленими у цій справі обставинами: 1) позивач подав заяву про закриття провадження у справі у зв`язку із відсутністю предмета спору (фактично сплачено відповідачем суму основного боргу у розмірі 1.599.288,43 грн); 2) це відбулося внаслідок того, що на банківський рахунок позивача надійшли кошти в рахунок погашення боргу у даній справі у розмірі 1.599.288,43 грн; 3) спірні кошти були сплачені відповідачем; 4) спірні кошти були сплачені після пред`явлення позову.

Отже з урахуванням фактичних обставин даної справи положення ч. 3 ст. 130 ГПК України розповсюджуються на спірні правовідносини в частині закриття провадження у справі.

Відповідно до п. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При цьому ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Водночас ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено понижуючий коефіцієнт у розмірі 0,8 для сплати судового збору у разі подання до суду документів у електронній формі.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №916/228/22 наголосила, що при поданні позову через Електронний суд судовий збір розраховується з понижуючим коефіцієнтом.

Аналогічні правові позиції містяться в постанові Касаційного господарського суду Верховного Суду 25.03.2026 у cправі №910/11066/24, від 16.01.2023 у справі №905/1977/21, постанові Касаційного господарського суду Верховного Суду від 06.06.2024 у справі №906/1091/23, постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 14.12.2023 у справі №263/4787/15-ц.

Позовна заява у справі №904/3546/26 була сформована в системі «Електронний суд», а тому правомірним є застосування ставки судового збору з понижуючим коефіцієнтом 0,8, що становить 19.625,53 грн.

Згідно зі ст. 129, ч. 3 ст. 130 ГПК України витрати зі сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача у повному обсязі.

Керуючись ст. 73-79, 86, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ОТРАДНОЄ" (Україна, 49005, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ВУЛИЦЯ СІМФЕРОПОЛЬСЬКА, будинок 21, офіс 318; ідентифікаційний код 33184985) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЯСНО+" (Україна, 04119, місто Київ, вул. Джонса Ґарета, будинок 8, літера 20 Д; ідентифікаційний код 45179093) 11.338,64 грн (одинадцять тисяч триста тридцять вісім грн 64 к.) трьох процентів річних, 24.833,68 грн (двадцять чотири тисячі вісімсот тридцять три грн 68 к.) інфляційних втрат, 19.625,53 грн (дев`ятнадцять тисяч шістсот двадцять п`ять грн 53 к.) судового збору.

В частині позовних вимог (про стягнення 1.599.288,43 грн основної заборгованості) провадження у справі закрити.

Видати наказ(и) після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.А. Дупляк