Рішення № 139550405, 08.09.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.09.2026м. ДніпроСправа № 904/2356/26

Господарський суду Дніпропетровської області у складі головуючого судді Перової О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) учасників справи, матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕД-МАР", 51200, Дніпропетровська область, м.Новомосковськ, вул.Стадіонна, 31 А, кімн.4, код ЄДРПОУ 36960427

до Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕХНОПАНЕЛЬ, 49007, м.Дніпро, вул.Кротова Бориса, буд.35, код ЄДРПОУ 45016639

про стягнення боргу за договором купівлі-продажу

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕД-МАР" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕХНОПАНЕЛЬ про стягнення заборгованості у розмірі 56 865,38 грн та судового збору.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.04.2026 справу № 904/2356/26 передано на розгляд судді Юзікову С.Г.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 01.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

Розпорядженням заступника керівника апарату від 06.07.2026 № 472 було призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв`язку із звільненням у відставку судді Господарського суду Дніпропетровської області Юзікова С.Г.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 904/2356/26 визначено суддю Перову Олену Володимирівну, що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.07.2026.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.07.2026 прийнято справу №904/2356/26 до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

Щодо дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом.

Відповідно до частини третьої статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Частиною сьомою статті 6 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Судом було з`ясовано, що відповідач має зареєстрований електронний кабінет в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, тому ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 10.07.2026 була направлена відповідачу до його електронного кабінету, про що свідчить довідка про доставку електронного листа від 10.07.2026.

За змістом частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Суд з`ясував, що відповідно до довідки про доставку електронного листа ухвала суду від 10.07.2026 була доставлена до електронного кабінету відповідача 10.07.2026 о 17:14.

З урахуванням положень частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу суду від 10.07.2026 відповідач отримав 13.07.2026.

Крім того, суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" убачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

Так, згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень, зокрема, ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 10.07.2026 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/138109639) надіслано судом 10.07.2026, зареєстровано в реєстрі 10.07.2026 та забезпечено надання загального доступу 13.07.2026, тобто завчасно; отже у позивача та відповідача були всі дані, необхідні для пошуку та відстеження руху справи, а також поданими у ній заявами по суті справи, а також реальна можливість отримання такої інформації також із вказаного відкритого джерела (у Єдиному державному реєстрі судових рішень).

Отже відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі.

Так, ухвалою суду від 10.07.2026, з урахуванням вимог частини восьмої статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Ураховуючи встановлену судом вище дату отримання ухвали суду відповідачем (13.07.2026), граничним строком для подання відзиву на позовну заяву було 28.07.2026.

Також судом були враховані положення, встановлені Нормативами і нормативними строками пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затвердженими наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 28.01.2014 за № 173/24950, відповідно до яких нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв`язку (без урахування вихідних днів об`єктів поштового зв`язку) місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1; у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+2; між районними центрами різних областей України (у тому числі для міст обласного підпорядкування) - Д+4, пріоритетної - Д+3; між іншими населеними пунктами різних областей України - Д+5, пріоритетної - Д+4, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об`єкті поштового зв`язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення. При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

Відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву.

Зважаючи на предмет та підстави позову у даній справі, суд доходить висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення.

Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись за рахунок порушення права позивача на розумність строків розгляду справи судом (на своєчасне вирішення спору судом), що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини другої статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже статтею 248 Господарського процесуального кодексу України законодавець визначив межі розумного строку для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, а саме: не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Крім того, згідно з частинами другою, третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Ураховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Відповідно до частини восьмої статті 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

17.04.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕД-МАР" (далі позивач, продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОПАНЕЛЬ" (далі - відповідач, покупець) укладений договір № 17/04/24-1 (далі договір).

Відповідно до пунктів 1.1. 1.3. договору продавець зобов`язується передати у власність покупця металопродукцію (далі товар), а покупець зобов`язується прийняти й оплатити його.

Відомості про товар: найменування: сталь тонколистова з полімерним покриттям у рулонах і сталь тонколистова оцинкована в рулонах.

Кількість орієнтовно 1000 (тисяча) тонн.

Поставка товару проводиться за умови відтермінування платежу за товар/партію товару 15 робочих днів (пункт 2.1. договору).

Датою поставки вважається дата одержання товару на складі продавця (самовивіз) (пункт 2.2. договору).

Строк поставки за даним договором 3 робочих дні з моменту замовлення даного договору. Продавець не несе відповідальність в разі якщо покупець вибере іншу дату самовивозу товару зі складу (пункт 2.3. договору).

Ціни, загальна кількість, асортамент та номенклатура на товар вказуються в видаткових накладних продавця, які є невід`ємною частиною даного договору. В ціну товару включена вартість по навантаженню розвантаженню товару та вартість упаковки і тари (пункт 3.1. договору).

Загальна сума договору орієнтовно становить 50 000 000,00 грн. (п`ятдесят мільйонів гривень) у тому числі ПДВ (пункт 3.2. договору).

Оплата погодженої партії товару сторонами в рахунку, що поставляється за даним договором, і проводиться в наступному порядку: відтермінування платежу за товар/партію товару протягом 15 робочих днів з моменту виставлення рахунку. Якщо поставка здійснюється на умовах відтермінування платежу, термін сплати рахунку відповідає кількості днів відтермінування (пункт 4.1. договору).

Платежі здійснюються в гривнях на розрахунковий рахунок продавця, зазначений у даному договорі або вказаному у рахунку-фактурі (пункт 4.2. договору).

Факт поставки товару підтверджує сканована копія довіреності на право отримання зазначеної партії товару та зразок підпису представника покупця (п.5.3. договору).

Даний договір набуває чинності після його підписання і діє до 20 грудня 2024 року. Після закінчення терміну дії договору він пролонгується на кожний наступний календарний рік, якщо за 10 календарних днів до закінчення терміну жодна зі сторін не повідомила про його розірвання або внесення змін (пункт 10.1. договору).

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками без зауважень та заперечень до них.

Згідно статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Матеріали справи не містять доказів того, що спірний договір визнавався недійсним у судовому порядку.

Предметом доказування у даній справі є встановлення обставин укладення договору від 17.04.2024 № 17/04/24-1, строк дії договору, умови поставки, факт поставки/непоставки товару, загальна вартість поставленого/непоставленого товару, наявність прострочення оплати поставленого товару, правомірність заявленої до стягнення основної заборгованості.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи у їх сукупності, ураховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Згідно із частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (стаття 712 ЦК України).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).

Нормами частини першої статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно із частиною першою статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У відповідності до норм частини першої статті 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕД-МАР" поставило Товариству з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОПАНЕЛЬ" товар на суму 56 865,38 грн, що підтверджується видатковою накладною від 04.09.2024 №1036 та довіреністю на отримання товару від 04.09.2024 № 4 на ім`я директора Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОПАНЕЛЬ" Шеін Валентин Володимирович, паспорт НОМЕР_1 від 26.05.1998.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕД-МАР" виставило Товариству з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОПАНЕЛЬ" рахунок на оплату від 04.09.2024 № 709 на суму 56 865,38 грн.

Станом на день прийняття рішення у справі заборгованість складає 56 865,38 грн, що підтверджується матеріалами справи, тому підлягає до стягнення.

Доказів погашення заборгованості відповідачем не надано.

Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (статті 76-79 ГПК України).

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За викладеного, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором від 17.04.2024 №17/04/24-1 у розмірі 56 865,38 грн.

Щодо судових витрат.

Згідно із частиною першою статті 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Закон України "Про судовий збір" визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України (стаття 9 Закону України "Про судовий збір").

Згідно із частиною третьою статті 4 Закону України Про судовий збір при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Оскільки при зверненні до Господарського суду Дніпропетровської області заявлено вимогу майнового характеру (56 865,38 грн), то позивач повинен був сплатити судовий збір у розмірі 2 662,40 грн. За подання позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3 328,00 грн, про що свідчить платіжна інструкція від 28.04.2026 № 1399. Тому поверненню з Державного бюджету України підлягає 665,60 грн.

Отже позивачем під час звернення з позовом до суду сплачена сума судового збору у більшому розмірі, яка повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду (пункт 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір").

Суд не вирішує питання повернення судового збору, оскільки клопотання про його повернення позивачем не надавалось.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір у справі покладається на відповідача у розмірі 2 662,40 грн.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕД-МАР" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОПАНЕЛЬ" про стягнення боргу за договором купівлі-продажу задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОПАНЕЛЬ", 49007, м.Дніпро, вул.Кротова Бориса, буд.35, код ЄДРПОУ 45016639 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕД-МАР", 51200, Дніпропетровська область, м.Новомосковськ, вул.Стадіонна, 31 А, кімн.4, код ЄДРПОУ 36960427 заборгованість у розмірі 56 865,38 грн. (п`ятдесят шість тисяч вісімсот шістдесят п`ять гривень 38 копійок) та судовий збір у розмірі 2 662,40 грн. (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 копійок).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 08.09.2026

Суддя О.В. Перова