Ухвала суду № 139547746, 04.09.2026, Обухівський районний суд Київської області

Справа № 372/1367/18

Провадження 6-336/26

ухвала

Іменем України

04 вересня 2026 року Обухівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Тиханського О.Б.,

за участю секретаря Колісник К.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської подання приватного виконавця виконавчого округу Київської області Валявського Олександра Анатолійовича, боржник: ОСОБА_1 , стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс», про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника,

УСТАНОВИВ:

Приватний виконавець виконавчого округу Київської області Валявського Олександра Анатолійовича звернувся до Обухівського районного суду Київської області з поданням про примусове проникнення до квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та належить на праві власності боржнику ОСОБА_1 з метою проведення її опису та арешту, а також проведення майнового стану боржника за адресою знаходження нерухомого майна для належного виконання виконавчого документу в повному обсязі. Подання мотивоване тим, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Київської області Валявського О.А. знаходиться виконавче провадження № 76524817 від 11.11.2024 з примусового виконання виконавчого листа (дублікату) №372/1367/18 виданого Обухівським районним судом Київської області 03.10.2024 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» заборгованості у розмірі 194843,56 грн. 26.10.2021 ухвалою Обухівського районного суду Київської області в наведеній судовій справі, а саме: №372/1367/18, було замінено сторону виконавчого провадження (стягувача) - Акціонерне товариство «Альфа-Банк» на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал». 17.11.2023ухвалою Обухівського районного суду Київської області в наведеній судовій справі, а саме: №372/1367/18, було замінено сторону виконавчого провадження (стягувача) - Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс».

11.11.2024 виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, якою боржника зобов`язано подати декларацію про доходи та майно та попереджено боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей та направлено постанову сторонам виконавчого провадження. Рішення боржником не виконано, декларацію не надано, будь-яких дій, спрямованих на виконання рішення суду не здійснено. Згідно з відповіді ВК Української міської ради Обухівського району Київської області від 03.12.2024 №5960/1-24 боржник зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 26.08.2026 боржнику ОСОБА_1 на право приватної власності належить 1/3 нерухомого майна, а саме квартира за адресою: АДРЕСА_1 . Виконавцем неодноразово здійснено вихід за адресою місцезнаходження майна ОСОБА_1 , а саме 02.03.2026, 21.05.2026, з метою перевірки майнового стану боржника, проте потрапити до житлового приміщення боржника не виявляється можливим, оскільки двері квартири ніхто не відчиняє, про що складено відповідні акти. Також на адресу боржника неодноразово надсилались вимоги приватного виконавця щодо присутності особи в квартирі для проведення опису та арешту нерухомого майна, однак ОСОБА_1 на вимоги виконавця не відреаговано, про причини неявки не повідомила виконавця. Отже, ухилення боржника від виконання рішення, яке виражається як в діях, так і у бездіяльності, підтверджується матеріалами виконавчого провадження, яке перебуває на виконанні з 2024 року, а саме боржником не було вчинено жодних дій, спрямованих на виконання, або часткового виконання рішення, не зважаючи на те, що про відкриття виконавчого провадження він був повідомлений у встановленому законом порядку, жодні пояснення, щодо тяжкого матеріального становища, хвороби, або інших обставин, які б виключали можливість боржника виконати рішення суду, боржник не надав. У зв`язку із викладеним приватний виконавець звертається до суду з даним поданням.

В судове засідання державний виконавець не з`явився, у поданні просив розгляд справи проводити без його участі.

Дослідивши подання та додані документи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Київської області Валявського О.А. знаходиться виконавче провадження № 76524817 від 11.11.2024 з примусового виконання виконавчого листа (дублікату) №372/1367/18 виданого Обухівським районним судом Київської області 03.10.2024 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» заборгованості у розмірі 194843,56 грн.

26.10.2021 ухвалою Обухівського районного суду Київської області в наведеній судовій справі, а саме: №372/1367/18, було замінено сторону виконавчого провадження (стягувача) - Акціонерне товариство «Альфа-Банк» на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал».

17.11.2023ухвалою Обухівського районного суду Київської області в наведеній судовій справі, а саме: №372/1367/18, було замінено сторону виконавчого провадження (стягувача) - Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс».

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Київської області Валявського Олександра Анатолійовича від 11.11.2024 було відкрито виконавче провадження № 76524817 та боржника зобов`язано подати декларацію про доходи та майно, попереджено про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У підтвердження направлення зазначеної вище постанови боржнику, приватний виконавець виконавчого округу Київської області Валявський О.А. не надав належних доказів.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Київської області Валявського Олександра Анатолійовича від 12.11.2024 в межах виконавчого провадження № 76524817, накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику ОСОБА_1 .

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Київської області Валявського Олександра Анатолійовича від 12.11.2024 в межах виконавчого провадження № 76524817, накладено арешт все майно, що належить боржнику ОСОБА_1 ..

Згідно з відповіді ВК Української міської ради Обухівського району Київської області від 03.12.2024 №5960/1-24 боржник зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 26.08.2026 боржнику ОСОБА_1 на право приватної власності належить 1/3 нерухомого майна, а саме квартира за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно із відповіддю на запит до Міністерства внутрішніх справ України №343434179 від 07.06.2026, за ОСОБА_1 транспортних засобів не зареєстровано.

Згідно із відповіддю на запит до Державної податкової служби України №362151125 від 21.08.2026, за ОСОБА_1 суми доходу в Державному реєстрі відсутні.

Згідно із відповіддю на запит до Пенсійного фонду України №358380241 від 06.08.2026, за ОСОБА_1 відсутні дані про отримання доходу.

Як вбачається з матеріалів, 20.02.2026 та 07.05.2026 приватним виконавцем Валявським О.А. винесено вимоги приватного виконавця, яким зобов`язано ОСОБА_1 бути присутньою особисто або за дорученням та надати доступ до квартири за адресою: АДРЕСА_1 для проведення опису та арешту нерухомості..

Згідно з актів приватного виконавця від 02.03.2026 та 21.05.2026, виходом приватного виконавця за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено, що двері квартири ніхто не відчинив. Перевірити майновий стан боржника за вказаною адресою не виявилось можливим.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням, зокрема, таких засад: обов`язковості виконання рішень; справедливості, неупередженості та об`єктивності; розумності строків виконавчого провадження.

Частиною першою статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно із п. 4 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв`язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду.

Відповідно до п. 13 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб.

Наведена норма законодавства передбачає можливість примусового проникнення до житла чи іншого володіння не тільки боржника, а й іншої особи, що можливо у випадку коли у володінні такої особи знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб. При цьому, факт наявності майна боржника у іншої особи має бути належно обґрунтованим, а до подання додані належні докази.

Частиною першою статті 439 ЦПК України визначено, що питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи або судом, який ухвалив рішення за поданням державного виконавця, приватного виконавця.

Зі змісту вказаних правових норм вбачається, що виконавець може звернутися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника-фізичної особи у разі, якщо боржник чинить перешкоди його вільному доступу до цього житла чи іншого володіння.

Недоторканність житла є однією з конституційних гарантій громадян. Як зазначено у ст. 30 Конституції України, не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду.

Статтею 311 ЦК України передбачено право на недоторканність житла.

Частинами 1, 2 статті 311 ЦК України зазначено, що житло фізичної особи є недоторканним. Проникнення до житла чи до іншого володіння фізичної особи, проведення у ньому огляду чи обшуку може відбутися лише за вмотивованим рішенням суду.

Гарантування кожному прав на повагу та недоторканність житла є не тільки конституційно-правовим обов`язком держави, а й дотриманням взятих Україною міжнародно-правових зобов`язань відповідно до положень Загальної декларації прав людини 1948 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року. Зазначені міжнародні акти згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України.

Відповідно до статті 12 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, пункту 1 статті 17 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року ніхто не може зазнавати безпідставного посягання на недоторканність свого житла.

При здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги до прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві (пункт 2 статті 29 Загальної декларації прав людини 1948 року, стаття 18 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Конституційна гарантія недоторканності житла не поширюється на випадки, коли суспільні інтереси вимагають правомірного обмеження прав людини, зокрема для захисту прав і законних інтересів інших членів суспільства.

Суд відзначає, що примусове проникнення до житла боржника є крайнім заходом при проведенні виконавчих дій і може застосовуватися лише за тих обставин, коли виконавець вичерпав усі можливі шляхи для забезпечення виконання судового рішення, які передбачені Законом України «Про виконавче провадження». Ухвала суду про проникнення до володіння боржника має бути вмотивована, що вказує на те, що суб`єкт такого подання має надати суду належні, допустимі, достовірні докази, що свідчать про те, що виконавець вичерпав всі можливості виконати рішення без примусового проникнення до володіння боржника. Також, виконавець має надати докази, які підтверджують перешкоджання вільному доступу виконавця до володіння боржника.

Крім того, вирішуючи питання про надання дозволу на примусове проникнення до житла боржника, суд повинен встановити, що боржник повідомлений про наявність виконавчого провадження, отримав повідомлення про необхідність бути присутнім при проведенні виконавчих дій та встановити обставини вчинення перешкод у проведенні виконавчих дій. Виконавець може звертатись до суду з поданням про примусове проникнення до володіння особи лише у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань під час примусового виконання рішення суду.

Наявні у матеріалах справи докази та матеріали виконавчого провадження не містять підтвердження факту належного надіслання та отримання боржником постанови про відкриття виконавчого провадження, постанови про арешт майна боржника, постанови про арешт коштів боржника. При цьому, не долучаючи до подання та матеріалів виконавчого провадження рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення боржнику, а також інших доказів на підтвердження того, що відповідні постанови були направлені саме за адресою проживання боржника, отримані саме ним.

Отже, наявними у матеріалах справи доказами не доведено факту саме умисного невиконання боржником рішення суду та свідомого недопущення виконавця в квартиру. Матеріали подання не містять доказів того, що боржник отримував повідомлення про намір виконавця вчинити виконавчі дії з опису належного йому майна, але чинив цьому перешкоди, не надавав доступу до житла у відведений для цього час вчинення виконавчих дій, та перешкоджає проведенню виконавчих дій.

Сама по собі відсутність боржника за місцем його реєстрації/проживання під час виходу приватного виконавця не свідчить про ухилення боржника від виконання судового рішення та перешкоджання у здійсненні виконавцем виконавчих дій.

З огляду на те, що матеріали справи не містять доказів сповіщення боржника про необхідність забезпечення безперешкодного доступу приватного виконавця до житла для вчинення виконавчих дій, яке він би отримав завчасно, буде становити непропорційним втручання в охоронювані ст. 8 Конвенції про захист прав та основних свобод людини права.

Також, суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 2, 3 ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» присутність понятих є обов`язковою у випадку, передбаченому частиною третьою статті 53 цього Закону, а також у разі відсутності боржника або його представника під час вчинення виконавчих дій, пов`язаних з примусовим входженням на земельні ділянки, до нежитлових приміщень і сховищ, де зберігається майно боржника, на яке звернено стягнення, або майно стягувача, яке має бути повернуто йому в натурі, до житла, іншого володіння особи для забезпечення примусового виселення з нього та вселення в нього, під час проведення опису, арешту, вилучення і передачі майна. Понятими можуть бути будь-які дієздатні особи, які не мають особистої заінтересованості у вчиненні виконавчих дій і не пов`язані між собою або з учасниками виконавчого провадження родинними зв`язками, а також підлеглі учасників виконавчого провадження.

Кількість понятих під час вчинення виконавчих дій не може бути меншою ніж дві особи.

Разом із тим, з актів приватного виконавця вбачається, що приватним виконавцем для проведення виконавчих дій у вигляді проникнення до житла боржника ОСОБА_1 02.03.2026 та 21.05.2026 не було залучено понятих, відтак, виконавчі дії проводились без дотримання ч. 2, 3 ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження».

Враховуючи вищевикладене, у боржника в даному виконавчому провадженні, навіть за умов його обізнаності про намір приватного виконавця вчиняти виконавчі дії, не виникло б кореспондуючого обов`язку, передбаченого ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження», в установленому законом порядку допускати приватного виконавця до зазначеної квартири для проведення виконавчих дій, позаяк установлений законом порядок проникнення до житла (іншого володіння боржника) самим приватним виконавцем дотриманий не був.

Отже, у матеріалах справи відсутні докази того, що боржник перешкоджав вільному доступу приватного виконавця до житла, а додані до подання акти виконавця, на думку суду, не можуть вважатися таким доказом, оскільки, вони не свідчать про перешкоджання саме боржника вільному доступу приватного виконавця до свого житла.

Враховуючи вищевикладене, суд встановив відсутність достатніх підстав для задоволення подання приватного виконавця про примусове проникнення до житла боржника, яке є крайнім заходом при проведенні виконавчих дій, і може застосовуватися лише у тих обставинах, коли приватний виконавець вичерпав усі можливі шляхи для забезпечення виконання судового рішення, які передбачені Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. ч. 1, 5, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини в задоволенні даного подання слід відмовити.

Керуючись статтями 12, 76-81, 258-260, 263, 354, 439 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Київської області Валявського Олександра Анатолійовича, боржник: ОСОБА_1 , стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс», про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - відмовити.

Копію ухвали направити сторонам для відома.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в п`ятнадцятиденний строк з дня проголошення ухвали.

Суддя: О.Б. Тиханський