Рішення № 139547319, 07.09.2026, Романівський районний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Романівський районний суд Житомирської області

290/710/26

2/290/779/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

07 вересня 2026 рокуселище Романів

Романівський районний суд Житомирської області у складі головуючого судді Шакалова А.В., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» ЄДРПОУ: 37616221, вул. Іллінська, 8, м. Київ до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

1. Рух справи.

1.1. Представник позивача звернувся з позовною заявою до суду 03 липня 2026 року.

1.2. Ухвалою Романівського районного суду від 06 липня 2026 року відкрито провадження у справі, ухвалено проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

1.3. Сторонам направлялась ухвала про відкриття провадження засобами поштового зв`язку. Відповідач повідомлений належним чином в порядку ч. 10 ст. 187 ЦПК України.

1.4. З урахуванням викладеного, відсутності клопотань сторін про призначення розгляду справи в судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами.

2. Обґрунтування позовних вимог.

2.1. У липні 2026 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за договором № 6344102 від 25.02.2025 в розмірі 16 480 грн, яка складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту в розмірі 4 000 грн, суми прострочених платежів по процентах в розмірі 0 грн, штрафу 7 000 грн, комісії за надання кредиту 1 000 грн, комісії за обслуговування кредиту 4 480 грн та судових витрат. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 25.02.2025 року між первісним кредитором ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 був укладений договір № 6344102 про надання споживчого кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, який визначений ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». 27.06.2025 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Свеа Фінанс» було укладено договір факторингу № 01.02-16/25, відповідно до якого ТОВ «Свеа Фінанс» набуло права вимоги до відповідача.

2.2. ТОВ «Мілоан» свої зобов`язання за договором кредиту виконало, надало позичальнику грошові кошти в розмірі 4 000 грн шляхом перерахування на банківську картку відповідача. Натомість відповідач, отримавши кредитні кошти, умови кредитного договору в повному обсязі не виконує, у зв`язку із чим, за твердженням позивача, утворилась заборгованість за кредитним договором у сумі 16 480 грн, яку позивач просить стягнути на свою користь.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

1. Обставини справи, встановлені судом.

1.1. Суд, дослідивши письмові матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, оцінивши докази в їх сукупності та кожен окремо, дійшов наступного висновку.

1.2. Судом встановлено, що 25.02.2025 року між первісним кредитором ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 був укладений договір № 6344102 про надання споживчого кредиту, відповідно до п. 1.2 якого кредитодавець надав позичальнику грошові кошти у розмірі 4 000 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а споживач зобов`язався одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

1.3. За умовами договору строк кредитування становить 345 днів, а остаточний строк погашення за графіком платежів 05.02.2026.

1.4. За умовами договору проценти за користування кредитом визначені у розмірі 0,0010 відсотків річних. Показник денної процентної ставки 0,97 % відображає загальні витрати за кредитом та включає, зокрема, комісії, а тому не є тотожним процентній ставці за користування кредитом.

1.5. Договір підписаний від імені позичальника одноразовим ідентифікатором 269422 25.02.2025 року о 07:39.

1.6. Згідно з поданим позивачем розрахунком заборгованості за договором № 6344102, складеним 27.06.2025 року, за період з 25.02.2025 року по 27.06.2025 року зазначено заборгованість: за сумою кредиту 4 000 грн, за процентами 0 грн, за комісією за надання кредиту 1 000 грн, за комісією за обслуговування кредиту 4 480 грн, за штрафом 7 000 грн, усього 16 480 грн. Цей розрахунок підтверджує склад та розмір заборгованості станом саме на 27.06.2025 року, а не на дату подання позову.

1.7. Факт переказу коштів підтверджується платіжним документом № 148634616 від 25.02.2025 року, відповідно до якого на рахунок відповідача було перераховано 4 000 грн.

1.8. 27.06.2025 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Свеа Фінанс» було укладено договір факторингу № 01.02-16/25, відповідно до якого ТОВ «Свеа Фінанс» набуло права вимоги до відповідача.

2. Законодавство, що регулює спірні правовідносини сторін.

2.1. Відповідно до частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

2.2. Приписи частин 1, 3 статті 509 ЦК України передбачають, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана вчинити на користь другої сторони певну дію, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

2.3. Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

2.4. За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

2.5. Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, визначені законом як істотні або необхідні для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї сторони має бути досягнуто згоди.

2.6. Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, та якщо він підписаний його стороною (сторонами).

2.7. Відповідно до ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, а якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк.

2.8. Згідно з ч. 1, 2 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться, на однакових умовах для всіх споживачів, крім передбачених законом пільг.

2.9. За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією стороною у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

2.10. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

2.11. Згідно з ч. 1 ст. 1046, ч. 1 ст. 1049 ЦК України за договором позики одна сторона передає у власність другій стороні грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму у строк та в порядку, встановлені договором.

2.12. Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

2.13. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

2.14. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 611, ч. 1 ст. 612 ЦК України).

2.15. Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

2.16. Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

2.17. Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

2.18. Згідно з ч. 3 ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

2.19. Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття може бути надана, зокрема, шляхом вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі.

2.20. З урахуванням викладеного, кредитний договір було укладено та підписано в електронній формі із дотриманням вимог щодо оферти, акцепту та використання одноразового ідентифікатора, передбачених Законом України «Про електронну комерцію».

2.21. Водночас відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України саме позивач повинен довести обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, у тому числі розмір заборгованості на момент звернення до суду.

2.22. У цій справі розрахунок, поданий позивачем, складений станом на 27.06.2025 року. Позовну заяву подано 03.07.2026 року. Доказів актуалізованого розрахунку заборгованості станом на дату звернення до суду, який би підтверджував заявлений позивачем розмір 16 480 грн на 03.07.2026 року, матеріали справи не містять.

2.23. За таких обставин сам по собі розрахунок від 27.06.2025 року не може вважатися належним підтвердженням того, що саме в сумі 16 480 грн заборгованість існувала станом на дату подання позову. Разом з тим факт отримання відповідачем кредиту у сумі 4 000 грн та невиконання ним обов`язку щодо повернення основної суми кредиту підтверджений договором, платіжним документом та матеріалами справи.

2.24. Вирішуючи питання щодо стягнення штрафу в розмірі 7 000 грн, суд зазначає наступне.

2.25. Частиною першою статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

2.26. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» введено в Україні воєнний стан, який на момент ухвалення рішення триває.

2.27. Згідно з пунктом 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування позичальник за кредитним договором звільняється, зокрема, від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання грошового зобов`язання, а нараховані відповідні суми підлягають списанню кредитодавцем.

2.28. Враховуючи наведене, вимога про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 7 000 грн задоволенню не підлягає.

2.29. Вирішуючи питання щодо стягнення комісії в розмірі 1 000 грн, суд зазначає таке.

2.30. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом включають, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту. Водночас для стягнення такої комісії кредитодавець повинен довести не лише погодження відповідної умови, а й те, що вона є платою за окрему самостійну послугу, реально надану споживачеві в його інтересах.

2.31. Позивач обґрунтовує комісію в розмірі 1 000 грн як плату за підготовку, організацію та надання кредитної послуги. Проте сам факт включення цієї суми до умов договору не доводить надання відповідачу окремої самостійної послуги, відмінної від власне кредитування.

2.32. За таких обставин вимога про стягнення комісії в розмірі 1 000 грн задоволенню не підлягає.

2.33. Щодо комісії за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 4 480 грн суд зазначає, що позивач повинен довести надання за відповідну плату окремої самостійної послуги в інтересах споживача. Водночас умови договору передбачають за цією комісією переважно дії кредитодавця щодо інформування про стан заборгованості, нагадувань про платежі, роботи особистого кабінету та супроводу кредиту.

2.34. Такі дії, за своїм змістом, пов`язані з реалізацією кредитодавцем власних прав та обов`язків за договором і не доводять надання споживачеві окремої самостійної послуги, яка може бути оплачуваною окремо. Узгоджується з цим підхід, викладений Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 13 липня 2022 року у справах № 363/1834/17 та № 496/3134/19.

2.35. Отже, вимога про стягнення з відповідача комісії за обслуговування кредиту в розмірі 4 480 грн також не підлягає задоволенню.

2.36. Таким чином, у матеріалах справи достатніми та належними доказами підтверджено факт укладення кредитного договору, отримання відповідачем кредитних коштів та наявність невиконаного обов`язку з повернення основної суми кредиту в розмірі 4 000 грн. Натомість заявлена загальна сума 16 480 грн на дату подання позову належним чином не підтверджена актуалізованим розрахунком.

2.37. Вирішуючи спір, суд враховує, що розгляд справи здійснюється в межах заявлених позовних вимог, а тому стягненню підлягає лише та частина заборгованості, право на яку та її розмір доведені належними і допустимими доказами.

3. Висновок суду.

3.1. Враховуючи викладене та оцінюючи належність, допустимість кожного доказу окремо, достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, розглянувши справу в межах заявлених вимог, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Свеа Фінанс» заборгованості за кредитним договором № 6344102 від 25.02.2025 року в сумі 4 000 грн, що складається з основної суми кредиту.

3.2. Відповідно до положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки задоволено 4 000 грн із 16 480 грн, частка задоволених вимог становить 24,27 %, у зв`язку з чим з відповідача підлягає стягненню 646,20 грн судового збору.

3.3. При ухваленні рішення суд керувався ст.ст. 2-5, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 273, 352, 354 ЦПК України.

РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА

1. Рішення суду.

1.1. Позов задовольнити частково.

1.2. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» (адреса місцезнаходження: вул. Іллінська, 8, м. Київ, ЄДРПОУ: 37616221) заборгованість за кредитним договором № 6344102 від 25.02.2025 року в сумі 4 000 гривень.

1.3. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» суму сплаченого судового збору у розмірі 646,20 грн.

2. Процедура набрання рішенням законної сили та процедура оскарження.

2.1. Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду через Романівський районний суд Житомирської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів у порядку, передбаченому ЦПК України.

2.2. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

2.3. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

СуддяАндрій ШАКАЛОВ