Рішення № 139543046, 06.07.2026, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/4328/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2026 року с-ще Овідіополь

Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Бочарова А.І.,

при секретарі Сірман Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Овідіополь цивільну справу за заявою

ОСОБА_1 ,

заінтересована особа: Овідіопольський відділ державної реєстрації актів цивільного стану в Одеському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України

про

встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України,-

ВСТАНОВИВ:

29.06.2026 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 про встановлення факту смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 на тимчасово окупованій території України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця села Китайгородка Нікопольського району Дніпропетровської області. Заявниця зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її дід, однак у зв`язку з тим, що смерть настала на тимчасово окупованій території, вона позбавлена можливості здійснити державну реєстрацію смерті в установленому законом порядку.

Ухвалою суду від 01 липня 2026 року відкрито провадження у справі в порядку окремого провадження та призначено справу до розгляду на 06 липня 2026 року.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 87 років помер ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

На обґрунтування вимог заявницею надано суду копію свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 04.09.2025 року.

Разом з тим, згідно Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, який послідуючими Указами Президента України неодноразово подовжувався та триває і на даний час. Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 04.02.2016 № 984-VШ в межах декомунізації Старобешівський район Донецької області був перейменований у Кальміуський район. У 2023 році набрав чинності Закон України № 8263 «Про дерадянізацію порядку вирішення окремих питань адміністративно-територіального устрою України», яким категорію «селище міського типу» (смт) було скасовано. Населені пункти такого типу тепер належать до категорії «селище». Таким чином, селище міського типу Старобешеве Кальміуського району Донецької області стало селищем Старобешеве Кальміуського району Донецької області. Наказом Міністерства розвитку громад та територій України 28 лютого 2025 року № 376, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 березня 2025 року за № 380/43786, 1/4 file:///C:/Users/User/AppData/Local/Temp/Rar$EXa6864.36515.rartemp/Рішення суду.html 23.05.2026, 14:44 522/8585/26-Е затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, згідно якого Кальміуський район Донецької області з 07.04.2014 року включений до тимчасово окупованою Російською Федерацією територією України. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобо д громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території (ст.ст. 1, 4 ч. 2 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»).

Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована територія України є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України. Вирішуючи дану справу, суд бере до уваги Інформаційний лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про окремі питання застосування Закону України від 04 лютого 2016 року № 990-VІІІ «Про внесення змін до Цивільного процесуального кодексу України щодо встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України», в якому містяться роз`яснення стосовно того, що документи, видані органами та установами (зокрема, лікарняними закладами), що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, як виняток можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом з іншими доказами в їх сукупності та взаємозв`язку під час розгляду справ у порядку статті 257-1 ЦПК України.

Надані заявником документи, свідчать про смерть ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця с. Вишневе, Старобешевського району, Донецької області, місце смерті: Донецька область, Кальміуський (Старобешевський) район, смт. Старобешево.

Відповідно до положень ч.2 ст.49 ЦК України, актами цивільного стану є, серед іншого, смерть фізичної особи.

Згідно з положеннями частини 3 і 4 цієї ж статті, смерть фізичної особи підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Встановлення даного факту, що має юридичне значення, необхідно заявнику для державної реєстрації смерті. Наявні у заявника документи не створюють правових наслідків та не дозволяють безпосередньо вчинити державну реєстрацію смерті органом РАЦС.

Положеннями ст.3, ст.8, ст.9 Конституції України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Питання ж про окуповані території у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані як «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Разом з тим, при вирішення питання щодо оцінки доказів у справі про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, суд бере до уваги практику 2/4 file:///C:/Users/User/AppData/Local/Temp/Rar$EXa6864.36515.rartemp/Рішення суду.html 23.05.2026, 14:44 522/8585/26-Е Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), яка відповідно до українського законодавства має застосовуватись судами при розгляді справ як джерело права.

Так, згідно висновків ЄСПЛ у справах проти Туреччини (зокрема, «Loizidou v. Turkey», «Cyprus v. Turkey»), а також Молдови та Росії (зокрема, «Mozer v. the Republic o f Moldova and Russia», «Ilascu and Others v. MoldovaandRussia»), ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду ООН у справі Намібії (Namibia case), ), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.

Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою невизнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр проти Туреччини», ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.

Таким чином, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, у контексті оцінки медичних документів про смерть фізичної особи громадянина України, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, у сукупності з іншими доказами, як встановлення можливих фактів, оскільки можливості збору доказів смерті особи на окупованій території, зразків, визначених законодавством України, можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації низки прав людини (громадянина України). Пунктами 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №5 «Про судову практику по справам про встановлення фактів, що мають юридичне значення», передбачено, заяви про встановлення факту смерті особи в певний час приймаються до провадження суду і розглядаються за умови подання заявником документів про відмову органів реєстрації актів громадянського стану в реєстрації події смерті.

Заявник зобов`язаний обґрунтувати свою заяву посиланням на докази, що достовірно свідчать про смерть особи у певний час і за певних обставин. Оскільки законом не передбачено іншого порядку встановлення факту, що надасть можливість заявникам реалізувати питання виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав заявників і припиняють можливість померлих осіб бути суб`єктом цивільних прав та обов`язків, суд приходить до висновку, що зібрані у справі докази в їх сукупності вказують на підставність заяви та можливість встановлення факту смерті.

З урахуванням вищевикладеного суд вважає, що заяву про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України слід задовольнити, оскільки це буде необхідною умовою для відкриття спадкової справи.

Згідно пункту 8 частини першої статті 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 259, 264-265, 315, 317 ЦПК, суд,-

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Овідіопольський відділ державної реєстрації актів цивільного стану в Одеському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України задовольнити.

Встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця села Китайгородка Нікопольського району Дніпропетровської області, громадянина України, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Чулаківка Голопристанського району Херсонської області, Україна.

Згідно з ч.4 ст.317 ЦПК України рішення підлягає негайному виконанню.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ч.4 ст.317 ЦПК України оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Суддя А.І. Бочаров