Рішення № 139543036, 03.09.2026, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/88/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2026 року Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Козирського Є.С.,

секретаря Лепешенкової В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Овідіопольського районного суду Одеської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди

ВСТАНОВИВ:

05 січня 2026 року позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом в якому просить суд стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) матеріальну шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 86 380,89 грн., витрати на проведення експертизи в розмірі 5000,00 грн., витрати на правову допомогу в розмірі 8000,00 грн., та витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн.

Ухвалою 06.01.2026 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Позивач обґрунтовує позов тим, що 25.08.2024 р. о 16:00 год., в м.Одеса вул. Дерибасівська, 15 відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю водія ОСОБА_2 , який керував автомобілем TOYOTA Prius та ОСОБА_3 , яка керувала автомобілем Nissan Tiida. Постановою Приморського районного суду м. Одеси у справі 522/15058/24 ОСОБА_2 визнано винним та притягнутий до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП з накладенням штрафу у розмірі 850 гривень. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 застрахована за полісом №EP-222583925 обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страховиком ПАТ «СТРАХОВА ГРУПА «ТАС». За зверненням ОСОБА_3 до ПАТ «СТРАХОВА ГРУПА «ТАС», 02.06.2025 сума страхового відкшодування у розмірі 77319 грн. 73 коп. було виплачено, проте вказаної суми недостатньо для повного відшкодування шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Позивач є спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 та звернувся до ПАТ «СТРАХОВА ГРУПА «ТАС» з вимогою щодо збільшення суми страхового відшкодування пославшись на те, що сума збитків становить 143297 грн. 87 коп. згідно із висновку судового експерта Крутих Є.О. №188-24 від 17.10.2024. Листом 13.08.2025 ПАТ «СТРАХОВА ГРУПА «ТАС» відмовила ОСОБА_1 у збільшенні суми страхової виплати. Позивач вважає, що вказану суму на рівні 86380, 89 коп. підлягає стягненню із відповідача на свою користь разом із судовими витратами.

03.02.2026 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву від представника відповідача. Представник відповідача зазначає, що власником пошкодженого транспортного засобу позивач не був на момент дтп, для здійснення доплати на адресу Страховика позивач мав би надати документальне підтвердження факту оплати проведеного ремонту, позивач погодився із оцінкою експерта, посилаючись на норми цивільного законодавства просить відмовити у позові з підстав пред`явлення позову до не належного відповідача. ОСОБА_3 жодним чином не оспорювала оцінку вартоісті матеріального збитку без врахування ПДВ, яка визначено страховиком, посилається на те, що зобов`язаною особою у межах ліміту відшкодування за цивільно-правовим полісом має бути АТ «СГ «ТАС». Таким чином, відповідач посилається на те, що Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності. Вказує, що дана позиція узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) від 4 липня 2018 року.

16.04.2026 через канцелярію суду від представника відповідача надійшло клопотання, що розглянуто судом із постановленням ухвали, якою залучино третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «СТРАХОВА ГРУПА «ТАС» (місцезнаходження - 03062, м. Київ, пр. Берестейський, 65; код ЄДРПОУ 30115243) до участі у справі № 509/88/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

06.05.2026 від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач не погодився із позицією відповідача по справі, вважаючи їх безпідставними і просив задовольнити позов в повному обсязі.

11.05.2026 від відповідача надійшли заперечення у яких відповідач підтримав свою позицію та просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Позовні вимоги не змінювались і не доповнювались.

Суд заслухавши думку сторін, дослідивши матеріали справи прийшов до наступних висновків.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтями 5, 12, 13, 81, 83 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Судом встановлено, що 25.08.2024 відбулось дорожньо-транспортна пригода за участю відповідача ОСОБА_2 та ОСОБА_3 внаслідок чого автомобілі отримали механічні ушкодження. Даний факт не оспорювався сторонами.

Постановою Приморського районного суду м. Одеси 25.09.2024 на відповідача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850 гривень, стягнуто судовий збір на користь держави.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 на дату дорожньо- транспортноі? пригоди, була застрахована АТ «СГ «ТАС» (приватне) згідно Полісу обов`язкового страхування цивільно-правовоі? відповідальності власників наземних транспортних засобів ЕР 222583925 від 05.08.2024. Франшиза, згідно поліса, становить 3200 грн., а ліміт відповідальності за шкоду заподіяну маи?ну 160 000,00 грн.

Позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем щодо майна померлої ОСОБА_3 , до складу якого увійшло рухоме майно автомобіль NISSAN TIIDA, 2008 року випуску, номер державної реєстрації НОМЕР_3 частка /витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі 82035575, 82034873, 82035469. Крім того, на підтвердження долучено свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 , видане ТСЦ 5141.

17.10.2024 за висновком експерта №188-24 визначено вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля NISSAN TIIDA, реєстраційний номер НОМЕР_3 , пошкодженого внаслідок ДТП, яка відбулась 25.08.2024 року, визначено рівною 84704, 94 грн. Як зазначалось вище, Позивач на обґрунтування своїх доводів щодо доплати страхового відшкодування надає власний висновок експерта №188-24.

Окрім того, поданий Позивачем до матеріалів справи Висновок №188-24 не є результатом проведення судової експертизи, а тому не є обов`язковим при здійснені оцінки доказів у справі (судова практика: Постанова Верховного суду від 11.04.2018 у справі № 910/24880/15).

13.05.2025 за даним страховим випадком ОСОБА_3 отримала страхове відшкодування у сумі 77 319,73 грн., призначення платежу Страх. Відш. по Дог. №ЕР222583925 від 05.08.2024, ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 т.з. Nissan, д/н НОМЕР_3 , без ПДВ / платіжна інструкція №39254.

06.06.2025 ОСОБА_1 звернувся із заявою до ПАТ «СТРАХОВА ГРУПА ТАС», за змістом якої просив прийняти рішення про збільшення суми страхового відшкодування до 143 297 (сто сорок три тисячі двісті дев`яносто вісім) гривень 14 коп. / Претензія щодо невідповідності розміру страхового відшкодування фактичним збиткам (витратам, пов`язаним з відновлювальним ремонтом транспортного засобу).

13.08.2025 за вих. №1928 ПАТ «СТРАХОВА ГРУПА «ТАС» надала відповідь на заяву ОСОБА_1 , за змістом якої матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля NISSAN TIIDA, н. з. НОМЕР_3 , згідно Висновку експерта №188-24 від 17.10.2024 судового експерта ОСОБА_4 без ПДВ на складові частини, становить 80 519,73 грн. Розрахунок суми страхового відшкодування: 80519,73 грн. -3200 грн. =77319,73 грн. На підставі зазначеного вище, належна сума страхового відшкодування 77319,73 грн. перерахована на реквізити, вказані в заяві на виплату страхового відшкодування. Підстав для перегляду рішення та доплати страхового відшкодування в АТ «СГ «ТАС» відсутні. Доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, буде здіи?снена за умови отримання страховиком документального підтвердження факти оплати проведеного ремонту».

Страховик у відповіді від 13.08.2025 року послався на положення абз. 2 п. 35.2 ст. 36 Закону Украі?ни «Про обов`язкове страхування цивільно-правовоі? відповідальності власників наземних транспортних засобів» якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого маи?на (транспортного засобу) з урахуванням зносу здіи?снюється безпосередньо на рахунок потерпілоі? особи (і?і? представника). сума. що відповідає розміру оціненоі? шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здіи?снюється за умови отримання страховиком (у випадках. передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.

10.09.2025 ОСОБА_1 звернувся із претензією до ОСОБА_2 в якій просив сплатити на його користь збитки у розмірі 65978 грн. 14 коп. У свою чергу, 07.10.2025 ОСОБА_2 надіслав відповідь на претензію за змістом якої міститься посилання на наявність полісу та не перевищення суми страхового відшкодування.

Позивачем також долучено платіжні інструкції 18.09.2025 на суму 80000 грн.,22.10.2025 на суму 33700,62 грн., 04.09.2025 на суму 50000 грн. щодо оплати за рахунком-фактурою №ЧВ-00000765 на користь ОСОБА_5 , рахунок фактура №ЧВ-00000765 від 30.08.2025

Згідно п. 34.2. Закону протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний направити свого представника (працівника або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Згідно п. 34.3 якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з`явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до ст. 36.1 Закону Страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Згідно 36.2 Закону, страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Відповідно до ст. 36.7 Закону рішення страховика (МТСБУ) про здійснення або відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) може бути оскаржено страхувальником чи особою, яка має право на відшкодування, у судовому порядку.

Відповідно до правової позиції Верховною Суду, викладеної в постанові від 16.10.2019 р. по справі № 320/9174/15-ц: «За змістом статей 9, 22-31, 35, 36 Закону № 1961-IV настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Відповідно до абз. 2 п. 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

Тлумачення зазначеної правової норми спеціального закону у взаємозв`язку із загальними нормами цивільного законодавства призводить до висновку, що в контексті встановлених судом в цій справі фактичних обставин, одержавши страхову виплату, потерпілий не позбавляється права на реальне відшкодування заподіяних внаслідок ДТП збитків, в тому числі у судовому порядку.

Відповідальність винуватця у разі визнання випадку страховим настає лише тоді, коли розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, на що безпосередньо вказує зміст статті 1194 ЦК України.

Крім того, статті 2, 22, 29, 36 Закону № 1961 -IV не містять заборони щодо доплати суми відшкодування, якщо після оцінки виявиться, що погоджена потерпілим та страховиком виплачена сума є значно меншою від оціненої майнової шкоди. Вказані статті обмежують страхову виплату лише встановленим у договорі лімітом відповідальності.»

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) вказала, що покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Отже, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» №4 від 01 березня 2013 року: розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Частиною другою статті 1192 ЦК України передбачено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Позивач на обґрунтування своїх доводів щодо доплати страхового відшкодування надає власний висновок експерта №188-24 від 17.10.2024 ОСОБА_6 (Далі Висновок №188-24 від 17.10.2024)

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, атакож достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

В той же час, доданий позивачем до матеріалів справи Висновок №188-24 не є результатом проведення судової експертизи, а тому не є обов`язковим при здійснені оцінки доказів у справі (судова практика: Постанова Верховного суду від 11.04.2018 у справі № 910/24880/15).

Відповідно до ч. 3 ст. 102 ЦПК України, висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Так, всупереч ч. 5 ст. 106 ЦПК України, у Висновку №188-24 оцінювачем не зазначено, що висновок підготовлено для подання до суду.

Частиною 1 статті 1194 ЦК України визначено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 14 квітня 2022 року у справі № 205/7747/18, принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у статті 1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень статті 1194 цього Кодексу. Вказана норма передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Отже, частка відповідальності особи, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, становить різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

05.08.2024 Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС» та ОСОБА_2 був укладений Поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів EP.222583925, строком дії з 05.08.2024 по 04.08.2025 р. включно (далі Поліс ОСЦПВВНТЗ), відповідно до якого був забезпечений транспортний засіб - автомобіль TOYOTA PRIUS, д.н.з. НОМЕР_6 (далі Застрахований ТЗ). Ліміт відповідальності за даним Полісом ОСЦПВВНТЗ становив 160 000,00 грн., розмір франшизи 3200,00 грн.

Отже загальний ліміт відповідальності страховика склав суму у розмірі 160 000,00 гривень.

Отже ПАТ «Страхова група «ТАС» відповідно до вимог Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» прийняло рішення щодо виплати суми страхового відшкодування, на підставі наявного висновку № EP.222583925 на рівні 77319,73 грн.

Вищевказана сума у розмірі 77319 грн., була розрахована враховуючи положення абз. 2 п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів`вартість транспортного засобу, тобто без ПДВ на складові частини на рівні 80519,73 грн. та проведено розрахунок суми страхового відшкодування за вирахуванням франшизи 3200.

Отже ПрАТ «СТРАХОВА ГРУПА «ТАС» відповідно до вимог Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» прийняло рішення щодо виплати суми страхового відшкодування.

В даному випадку, сума виплати страхового відшкодування не перевищувала ліміт відповідальності страховика, а тому підстави для стягнення коштів з відповідача ОСОБА_7 , на підставі ст. 1194 ЦК України не має.

Згідно ч. 1, п. 1 ч. 2, ч. 3 ст. 22 ЦК Украі?ни, особа, якіи? завдано збитків у результаті порушення і?і? цивільного права, має право на і?х відшкодування.

Відповідно до п. 16 Постанови ПЛЕНУМУ ВИЩОГО СПЕЦІАЛІЗОВАНОГО СУДУ УКРАІ?НИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ від 1 березня 2013 року No4 Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданоі? джерелом підвищеноі? небезпеки встановлено: відповідно до статті 21 Закону No1961-IV на територіі? Украі?ни забороняється експлуатація транспортного засобу без поліса обов`язкового страхування цивільно-правовоі? відповідальності, тобто володільці транспортних засобів, за винятком осіб, звільнених від обов`язкового страхування цивільно-правовоі? відповідальності згідно з пунктом 13.1 статті 13 цього Закону, зобов`язані застрахувати ризик своєі? цивільноі? відповідальності, яка може настати внаслідок завдання шкоди життю, здоров`ю або маи?ну інших осіб при використанні транспортних засобів. У зв`язку із цим при пред`явленні позовних вимог про відшкодування такоі? шкоди в результаті дорожньо-транспортноі? пригоди безпосередньо до особи, яка здіи?снює діяльність, що є джерелом підвищеноі? небезпеки, суд має право виключно в порядку, передбаченому статтею 33 ЦПК, залучити до участі у справі страхову організацію (страховика), яка застрахувала цивільну відповідальність володільця транспортного засобу. Непред`явлення вимог до страховика за наявності підстав для стягнення завданоі? шкоди саме зі страховика є підставою для відмови в позові до завдавача шкоди у відповідному розмірі.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК Украі?ни страховик зобов`язании? у разі настання страхового випадку здіи?снити страхову виплату у строк, встановлении? в договорі.

Відповідно до пункту 22.1 ст. 22 Закону Украі?ни «Про обов`язкове страхування цивільно-правовоі? відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, завдану внаслідок ДТП маи?ну третьоі? особи.

Таким чином, в даному випадку, враховуючи розмір шкоди, розмір здіи?сненого відшкодування, а також, що те, що сума відшкодування та встановлении? полісом страхування ліміт відповідальності на рівні 160 000,0 грн. з урахуванням франшизи наявні підстави для стягнення цієі? суми із саме із Страховика у межах ліміту страхування, тобто у сумі 160000, 00 грн., однак не з відповідача, якии? свою відповідальність застрахував відповідно до страхового полісу, та мав би нести відповідальність виключно у межах перевищення ліміту відповідальності, тобто у межах 3200 грн. франшиза та суму перевищення ліміту відповідальності страховика. Враховуючи, що такі вимоги позивач не заявив у позовній заяві суд позбавлений права їх розглядати. Суд звертає увагу, що позивач з документальним підтвердженням факту оплати проведення ремонту не звертався. Суд звертає увагу, що серед матеріалів справи позивачем не долучалось актів виконаних робіт.

Європеи?ськии? суд з прав людини вказав, що згідно з и?ого усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язании? з належним здіи?сненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 ст. 6 Конвенціі? зобов`язує суди обґрунтовувати своі? рішення, и?ого неможна тлумачити як такии?, що вимагає детальноі? відповіді на кожен аргумент. Міра, до якоі? суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVINANDOTHERS v.UKRAINE, No 4909/04, § 58,ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати у справі покладають на позивача.

Керуючись ст.ст.12,13,76,259, 263-265, 268,279 ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) до ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 86 380,89 грн., витрати на проведення експертизи в розмірі 5000,00 грн., витрати на правову допомогу в розмірі 8000,00 грн., та витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн. залишити без задоволення у повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення. У випадку, якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Є.С.Козирський