Рішення № 139538797, 07.09.2026, Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 188/3607/25

Провадження № 2/188/1545/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2026 року с-ще Петропавлівка

Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді Курочкіної О.М.

секретар судового засідання Сахно А.А.

справа 188/3607/26

Позивачі:

ОСОБА_1

ОСОБА_2

Представник позивачів: ОСОБА_3

Відповідач: Лисичанська міська військова адміністрація Сіверськодонецького району Луганської області

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Лисичанської міської військової адміністрації Сівєрськодонецького району Луганської області про визнання права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 ,

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що дана квартира була приватизована та належить Позивачам на підставі свідоцтва на право власності на житло виданого 18.04.2000 року та зареєстровано в Лисичанському БТІ за № 233 кн. 17. Як вже зазначалось ще одним співвласником є ОСОБА_4 донька ОСОБА_1 від першого шлюбу.

ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та після її смерті спадкоємицею, яка прийняла спадщину стала мати ОСОБА_1 заявою якої заведена спадкова справа № 712/2025 Першою тернопільською державною нотаріальною конторою.

Відповідно до постанови Державного нотаріуса Першої тернопільської державної нотаріальної контори від. 09.09.2025 року № 1545/02-31 спадкоємцю ОСОБА_1 відмовленно у видачі свідоцтва на право на спадщину на 1/3 частки вказаної квартири у зв`язку із відсутністю відомостей про державну реєстрацію в Державному реєстрі речових прав а також ненаданням довідки з БТІ щодо реєстрації вищевказаної квартири до 31.12.2012року.

Також з метою відновлення документів про право власності 17.09.2025 року Позивачі звернулися до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Тернопільської міської ради Тернопільської області з заявою про реєстрацію прав власності на квартиру та надали копії документів. Однак, 23 вересня 2025 р. було отримано рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій № 80985660 мотивоване тим, що «на запит державного реєстратора, щодо відомостей про зареєстровані права власності на паперових носіях інформації, які проводились до 1 січня 2013 року інформацію в установлений законом термін КП «Міське бюро технічної інвентаризації» не надано», з посиланням на ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядок ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою КМУ від 26.10.2011 року № 1141 (додаток 8).

Неможливість отримання відповіді обумовлене тим що Лисичанське державне мале комунальне підприємство «БТІ» знаходиться на тимчасово окупованій території Луганської області, а отже і отримати інформацію про зареєстроване право власності на нерухоме майно не є можливим.

Інформація про зареєстроване право власності на зазначену квартиру в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутня. Наразі провести реєстрацію права власності на квартиру не вбачається за можливе, адже відсутня можливість отримання інформації в БТІ щодо квартири, яка знаходиться на окупованій території.

Виходячи з вищевикладеного, оскільки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно дані відомості відсутні, а отримати інформацію щодо зареєстрованого права власності позивача на спірну квартиру в БТІ з тимчасово окупованої території на даний час неможливо, позивач не може розпоряджатися своїм майном, що порушує його право власності та право на відшкодування зруйнованого майна.

Просить суд визнати за ним право власності на належне йому нерухоме майно.

В судове засідання позивачі та їх представники не з`явились надали заяву про розгляд справи у їх відсутність, позовні вимоги підтримано в повному обсязі.

Сторона відповідача про розгляд справи належним чином неодноразово повідомлена, від відповідача не надійшло відзиву, заяв та клопотань про відкладення розгляду справи .

Вивчивши позов та матеріали справи суд приходить до висновку, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до матеріалів справи ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою, інвалідом І групи загального захворювання, безстроково, ОСОБА_2 є також внутрішньо переміщеною особою.

Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 18.04.2000 року виданого Державною холдинговою компанією «Лисичанськвугілля», технічним пас портом на житловий будинок індивідуального житлового фонду ОСОБА_1 , ОСОБА_2 є власниками житла за адресою: АДРЕСА_1 .

Свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 підтверджується, що ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Статтею 68 Закону України «Про нотаріат», підпунктом 4.14. пункту 4 глави 10 розділу II Порядку встановлено, що при видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов`язково перевіряє: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти.

Відповідно до пп.4.16, 4.19 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Частиною 3 статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав здійснюється у зв`язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв`язку з вчиненням такої дії.

Згідно наданих документів інформація про зареєстровані права на вищевказану квартиру, обтяження в Державному реєстрі речових прав відсутня.

Сіверськодонецький район Луганської області, у тому числі Лисичанська міська територіальна громада, тимчасово окуповані російською федерацією (Наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією»).

Постановою державного нотаріуса позивачці відмовлено у вчиненні нотаріальної дії.

В обґрунтування зазначено, зідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження щодо об`єкту нерухомого майна № 442827540 від 09 вересня 2025 року будь-які відомості щодо реєстрації права власності, заборони відчуження зазначеної квартири - відсутні.

Згідно п. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» обов`язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам. Відповідно до п.п. 4.15 п. 4 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом МІО України 22.02.2012 року №296/5 видача свідоцтва право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів про

належність цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

Інформація щодо реєстрації права власності на 1/3 (одну третю) частку у праві власності на квартиру АДРЕСА_2 на ім`я ОСОБА_5 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутня, а також не надано довідки з бюро технічної інвентаризації про реєстрацію вищезазначеної квартири до 31 грудня 2012 року, тому ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом відмовлено.

Відповідно до ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Згідно положень ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутись до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Матеріалами спадкової справи №712/2025 до майна померлої ОСОБА_5 підтверджується, що ОСОБА_1 прийнято спадщину щодо нерухомого майна спадкодавці.

Судом встановлено, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та

Померлій 14.04.2001 року ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності належало нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем за законом, ОСОБА_2 спадщину після смерті ОСОБА_5 не прийняв.

Рішенням про відмову в проведенні реєстраційних дій №80985660 від 23.09.2025 року позивачам було відмовлено в проведенні реєстраційних дій.

В обґрунтування зазначено, що розглянувши заяву від 17.09.2025 за реєстраційним номером 68937942 відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, та Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року № І 141, встановив наявність обставин, які є підставою для відмови в проведенні реєстраційних дій, а саме, після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, тобто, не отримано відповіді на запит державного реєстратора.

За змістом статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

У статті 328 ЦК України визначено презумпцію правомірності набуття власності. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Враховуючи, що відповідно до статті 328 цього Кодексу набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, за яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт і чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному статтею 392 ЦК України (аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 21 листопада 2018року у справі № 920/615/16, від 05 вересня 2019року у справі № 907/310/18).

Стаття 392 ЦК України, в якій ідеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне у позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право.

Таким чином суд підтверджує наявне право власності, набуте раніше на законних підставах, відповідно до ст. 392 ЦК України, а рішення спрямоване на захист, існуючого, наявного, права, що виникло у позивача з передбачених законодавством підстав і підтверджується належними та допустимими доказами.

Підтвердження права власності на зруйноване майно необхідно позивачу для отримання матеріального відшкодування від держави.

Указом Президента України № 64/2022 від 24. лютого 20.22року, у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки, і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан, який неодноразово був продовжений та станом на час розгляду справи триває.

Відповідно де Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих РФ, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022року № 309. (у редакції станом на час і розгляду справи), територію , на якій розміщено спірний об`єкт нерухомої приватної власності включено до території активних бойових дій та бойові дії на даній території не завершені, а саму територію віднесено до тимчасово окупованої РФ території України.

Відповідно до ст.349 ЦК право власності на майно припиняється в разі його знищення, але суд при задоволенні позову керується практикою ЄСПЛ та міжнародними нормами.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Поняття «майно» у першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на фізичні речі та є незалежним від формальної класифікації в національному законодавстві. Право на інтерес теж по суті захищається статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.

Враховуючи вищезазначене, керуючись ст.328,392 ЦК, ст.ст. 79-81, 258, 264-265 ЦПК України суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Лисичанської міської військової адміністрації Сіверськодонецького району Луганської області про визнання права власності задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 рнокпп НОМЕР_2 право власності на 1/3 частки квартири АДРЕСА_2 загальною площею 66,9 м.кв, житловою 35,30 м.кв. з господарським будівлями та спорудами та в порядку спадкування за законом право власності на 1/3 частки квартири АДРЕСА_2 загальною площею 66,9 м.кв, житловою 35,30 м.кв. з господарським будівлями та спорудами після смерті ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визнати за ОСОБА_2 рнокпп НОМЕР_3 право власності на 1/3 частки квартири АДРЕСА_2 загальною площею 66,9 м.кв, житловою 35,30 м.кв. з господарським будівлями та спорудами.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О. М. Курочкіна