Рішення № 139538647, 02.09.2026, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/8006/26

Провадження № 2/185/8000/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

02 вересня 2026 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Головіна В.О., за участі секретаря судового засідання Довгопол А.В., розглянувши у відкритому, підготовчому судовому засіданні в м.Павлограді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Рубіжанської міської військової адміністрації, третя особа: Коломийська державна нотаріальна контора про визнання права власності на спадкове майно

В С Т А Н О В И В

Позивач звернувся до суду з позовом до Рубіжанської міської військової адміністрації, третя особа: Коломийська державна нотаріальна контора про визнання права власності на спадкове майно.

Позивач просить суд:

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності в порядку спадкування за законом на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 , яка залишилась після смерті його матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що він не має можливості вирішити питання про визнання права власності іншим способом.

Позивач звернувся з заявою про розгляд справи без його участі.

Відповідач звернувся до суду з відзивом на позов, просив вимоги позивача задовольнити, справу слухати без участі представника відповідача.

Судом ухвалено слухати справу в заочному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку про те, що позов слід задовольнити.

Відповідно до ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання, або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

В судовому засіданні встановлено наступне.

ІНФОРМАЦІЯ_3 , народився позивач ОСОБА_3 . Згідно свідоцтва про народження його мати ОСОБА_2 . Після початку повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України мати позивача лишалась проживати в окупованому м.Рубіжне, Луганської області, за місцем реєстрації в квартирі АДРЕСА_1 , до 04.01.2024 року.

ІНФОРМАЦІЯ_4 , мати позивача ОСОБА_2 померла, про що Коломийським ВДРЦС у Коломийському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління МЮ зроблений актовий запис № 184 від 13.02.2024 року. Після смерті матері лишилась спадщина, частина , квартири АДРЕСА_1 яка на праві власності належала матері позивача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Інша частина вищезазначеної квартири належить позивачу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( копії свідоцтва про право власноті на житло, та копії техничного паспорту на квартиру додаю) Єдиним спадкоємцем після смерті матері є позивач, інших спадкоємців не лишилось. Позивач з 2023 року проходить службу в лавах ЗСУ.

Позивач звернувся до Коломийської Державної нотаріальної контори с заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 , (колишній Московський) але йому було відмовлено у зв`язку з відсутністю будь-яких документів на майно належне ОСОБА_2 . З викладеного вбачається, що позивач з незалежних від нього обставин позбавлений можливості прийняти у позасудовому порядку спадщину після смерті своєї матері та вимушений звертатись до суду з даною позовною заявою про визнання права власності в порядку спадкування за законом.

Правове обґрунтування Положеннями ч. 1 ст. 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи. Відповідно до ст. ст. 1222, 1223 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини та право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Згідно із ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття.

Відповідно до ст.1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

В силу ч. 1 ст. 1268, ч. 1, 5 ст. 1273 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу за місцем відкриття спадщини. Відмова від прийняття спадщини є безумовною і беззастережною.

Відповідно до ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. У відповідності до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. Аналогічна думка викладена в роз`ясненні наданому Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику з розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 № 24-753/0-13, відповідно до якого, визнання права власності на спадкове майно у судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватись, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку. У Листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» зазначено, що відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Відповідно до ч. 1 ст. 328ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Згідно із ст. 392 ЦК України власник майна може подати позов про визнання права власності, якщо це право оспорюється чи не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документів, які б посвідчували його право власності. Законом України від 21.04.2022 «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання правового режиму на тимчасово окупованій території України» було внесено зміни до Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».

Зокрема, згідно із п. 7 ст. 1(1) Закону, тимчасово окупована російською федерацією територія України (тимчасово окупована територія) - це частини території України, в межах яких збройні формування російської федерації та окупаційна адміністрація російської федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких формування російської федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації російської федерації.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського Суду з прав людини як джерело прав.

За ст.6 Європейської конвенції з прав людини визнається право людини на доступ до правосуддя, а за ст. 13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. У рішенні від 30.11.2004 у справі «Case of Oneryildis v. Turkey» (справа відкрита за заявою № 48939/99 та розглянута Великою палатою) Європейський суд визнав, що поняття «майно» охоплює не лише річ, яка реально існує (матеріальна складова), але також стосується засобів праводомагання (юридична складова), включаючи право вимоги, відповідно до якого особа може стверджувати, що вона має принаймні «законне сподівання» стосовно ефективного здійснення права власності.

Пунктом 21 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федоренко проти України» від 30.06.2006 визначено, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути «існуючим майном» або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності. Згідно зі ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Виходячи з передбаченого ст. 8 Конституції України принципу верховенства права, наведені норми Конституції України надають людині можливість будь-якими незабороненими законом засобами самому захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Стаття 15 ЦК України також передбачає право кожної особи на захист своїх цивільних прав та інтересів у разі їх порушення, невизнання або оспорювання, а ст. 16 цього ж кодексу право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, вказуючи в якості одного зі способів захисту цивільних прав та інтересів визнання права.

Статтею 392 ЦК України також передбачено право власника майна на пред`явлення позову про визнання його права власності. Висновки З усього вищезазначеного вбачається, що позивач у встановленому законом порядку звернувся до державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті своєї матері, однак йому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за Законом у зв`язку з повномасштабним вторгненням російської федерації на територію України.

За таких обставин позов слід задовольнити.

За таких обставин позов слід задовольнити.

Керуючись ст. 76, 81, 263, 264, 265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В

Позов ОСОБА_1 до Рубіжанської міської військової адміністрації, третя особа: Коломийська державна нотаріальна контора про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності в порядку спадкування за законом на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 , яка залишилась після смерті його матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається Дніпровському апеляційному суду.

Суддя: В. О. Головін