Рішення № 139538272, 07.09.2026, Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області

справа №176/5202/25

провадження №2/176/767/26

РІШЕННЯ

Іменем України

07 вересня 2026 р. Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області в складі головуючого судді Гусейнов К.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Жовтоводськтепломережа» Жовтоводської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії, -

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2025 року на адресу Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява комунального підприємства «Жовтоводськтепломережа» Жовтоводської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії за період з 01.12.2008 року по 01.11.2025 року у сумі 111 118 грн 18 коп., та судових витрат.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що квартира АДРЕСА_1 належить відповідачу ОСОБА_1 на підставі Свідоцтва про право на спадщину №111 від 25.01.2014 року.

Згідно з рішенням Жовтоводського міськвиконкому №410/1 від 29.11.2000 року функції по збору платежів від населення за послуги гарячого водопостачання та опалення перейшли від ВЖРЕО м. Жовті Води до КП «Жовтоводськтепломережа».

Комунальним підприємством «Жовтоводськтепломережа» Жовтоводської міської ради на ОСОБА_1 був відкритий особовий рахунок № НОМЕР_1 .

10.11.2021 року між КП «Жовтоводськтепломережа» ЖМР та ОСОБА_1 був укладений індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії. Даний договір є публічний договір приєднання, укладений сторонами з урахуванням ст.ст.633,634,641,642 ЦК України з метою надання з метою надання послуг з постачання теплової енергії споживачу. Цей договір є опублікованим на офіційному сайті КП «Жовтоводськтепломережа» ЖМР.

Невиконання відповідачем зобов`язань по оплаті в повному обсязі за послугу з постачання теплової енергії призвело до виникнення заборгованості з урахуванням інфляційних нарахувань, трьох відсотків річних та пені.

Таким чином, заборгованість ОСОБА_1 перед КП «Жовтводськтепломережа» ЖМР за надані послуги за період з 01.12.2008 року по 01.11.2025 року складає 111 118,18 грн, з яких основний борг 72714,23 грн, інфляційні нарахування 30491,05 грн, три відсотки річних 7738,77 грн та пеня 174,13 грн.

За законом споживач повинен своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату за фактично надані позивачем послуги з централізованого опалення за встановленими тарифами.

Враховуючи, що в добровільному порядку заборгованіcть за комунальні послуги не погашається, позивач змушений звернутися до суду та просить стягнути з ОСОБА_1 на користь КП «Жовтоводськтепломережа» Жовтоводської міської ради заборгованість за послуги з постачання теплової енергії за період з 01.12.2008 року по 01.11.2025 року у сумі 111 118,18 грн.

Ухвалою Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 14 січня 2026 року у справі відкрито провадження та призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Позивач про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін повідомлений належним чином, заперечень щодо розгляду справи без повідомлення сторін не подав.

05 лютого 2026 року від відповідача ОСОБА_1 на адресу суду надійшов відзив, в якому вона просить застосувати наслідки спливу позовної давності до вимог за період з 2008 року по 18.12.2022 року, а також відмовити в задоволенні позовних вимог КП «Жовтоводськтепломережа» в повному обсязі.

У відзиві відповідач зазначає, що дійсно, квартира за адресою: АДРЕСА_1 належить їй на підставі Свідоцтва про право на спадщину з 25.01.2014 року.

Відповідач звертає увагу суду, що в своєму позові позивач заявляє вимогу про стягнення з неї боргу за період з 01.12.2008 року по 01.11.2025 року, тобто за період близько 17 років.

Статтею 257 ЦК України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Враховуючи той факт, що позивач знав, про факт несплати за послуги теплопостачання з відповідного періоду (відповідно до наданого розрахунку заборгованості з листопада 2008 року), то початок перебігу трирічного строку позовної давності, на думку відповідача, слід рахувати саме з вказаного часу.

Оскільки з даною позовною заявою позивач звернувся у вересні 2025 року, то у задоволенні позовних вимог у частині стягнення заборгованості, яка утворилася за період з 01 листопада 2008 року відповідач просить суд відмовити у зв`язку зі спливом строку позовної давності.

Щодо відсутності факту споживання послуги, відповідач зазначає наступне.

З травня 2015 року за вищезазначеною адресою встановлено систему електричного автономного опалення. Від централізованої мережі квартиру від`єднано фізично, що підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення.

Відповідач посилається на ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відповідно до якої оплаті підлягають фактично надані послуги. Оскільки теплова енергія в квартиру не постачалася, на думку відповідача, нарахування є безпідставними.

Відповідач звертає увагу суду на те, що споживач зобов`язаний оплатити житлово-комунальні послуги, якщо він фактично користувався ними та просить суд виходити з доведення факту реального надання послуг. Якщо виконавець не довів, що послуга була надана, відсутність акту про від`єднання не означає автоматичний обов`язок сплатити за неї.

Позивачем КП «Жовтоводськтепломережа», на думку відповідача, не доведений факт користування відповідачем послугами з теплопостачання після 22 травня 2015 року та, як наслідок, виникнення зобов`язання щодо оплати за отримані послуги, а також не надано жодного доказу на підтвердження укладення договору про надання житлово-комунальних послуг між КП «Жовтоводськтепломережа» та ОСОБА_1 .

Згідно із нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Тому, відповідач вважає безпідставним нарахування плати за послугу, якою вона не користується.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи, що справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Повно, всебічно та об`єктивно дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню за таких підстав.

Судом встановлено, відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 08.12.2025 року, що відповідачу ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі Свідоцтва про право на спадщину №111 від 25.01.2014 року належить квартира за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.21).

Згідно з рішенням №410/1 від 29.11.2000 року функції по збору платежів за послуги гарячого водопостачання та опалення від Жовтоводського виробничого житлово-експлуатаційного об`єднання та виробничого об`єднання житлово-комунального господарства перейшли безпосередньо виробнику цих послуг - КП «Жовтоводськтепломережа» (а.с.22).

Відповідач ОСОБА_1 за послуги з постачання теплової енергії з листопада 2015 року не сплачувала. У зв`язку з цим, за період з 01.12.2008 року по 01.11.2025 року виникла заборгованість в розмірі 72714,23 грн. Дана заборгованість підтверджується розрахунком заборгованості по о/р № НОМЕР_1 (а.с.7-14).

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати сплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до п.п.5 п.45 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених Постановою КМУ від 21.08.2019 року №830, індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надану послугу за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, та вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені договором.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що ставляться.

Як слідує із вимог ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до вимог статті 25 Закону України "Про теплопостачання" у разі відмови оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.

Частиною 1 ст.322 ЦК України передбачено, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

З огляду на викладене слід дійти висновку про те, що правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, в якому, серед інших прав та обов`язків сторін, на боржника покладено виключно певний обов`язок з оплати житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (ч.1 ст.509 ЦК України) вимагати сплату грошей за надані послуги.

Згідно із ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Закріплена в пункті 10 частини другої ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, установлених у ч.2 ст. 625 ЦК України. Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання.

Верховним Судом України в листі №62-97 від 03.04.1997 року надані рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ.

Відповідно до розрахунку інфляційних витрат, 3% річних та пені, здійсненого позивачем у зв`язку з невиконанням з боку відповідача обов`язку щодо оплати за надані послуги, інфляційні нарахування за період з 01.12.2008 року по 01.11.2025 року складають 30491,05 грн, 3% річних складають 7738,77 грн та пеня складає 174,13 грн (а.с.15-20).

Відповідачем надано суду Протокол про адміністративне правопорушення від 22.05.2015 року, складений начальником ЖРЕД «Нова», відповідно до якого при обстеженні системи центрального опалення в будинку по АДРЕСА_2 , було виявлено самовільне від`єднання від системи центрального опалення, не маючи відповідного дозволу (а.с.50).

Суд не приймає до уваги твердження відповідача про те, що вона фактично не користується послугами КП «Жовтоводськтепломережа» та договір з нею не укладено, оскільки вищезазначеним протоколом підтверджено, що ОСОБА_1 здійснила самовільне від`єднання від системи теплопостачання, не маючи відповідних дозволів.

Крім того, статтею 24 Закону України «Про теплопостачання» прямо передбачено, що одним з обов`язків саме споживача (а не постачальника) є своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Таким чином, суд вважає, що позивачем підтверджено належними та допустимим доказами факт користування відповідачем наданими позивачем послугами з теплопостачання, підтверджено заборгованість за надані послуги.

Щодо застосування строку позовної давності суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 256 ЦК України,позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частиною четвертою статті 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Частинами першою, п`ятою статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Позовна давність відповідно до частини першої статті 260 ЦК України обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього кодексу.

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач (частини перша та друга статті 264 ЦК України). Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (частина третя вказаної статті).

ЄСПЛ зауважує, що «позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності у суді після закінчення певного періоду часу після вчинення правопорушення. Періоди позовної давності, які є звичним явищем у національних правових системах Договірних держав, переслідують декілька цілей, що включають гарантування правової визначеності й остаточності та запобігання порушенню прав відповідачів, які могли би бути ущемлені у разі, якщо би було передбачено, що суди ухвалюють рішення на підставі доказів, які могли стати неповними внаслідок спливу часу» (див. mutatis mutandis рішення у справах «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії» від 20 вересня 2011 року («OAO Neftyanaya Kompaniya Yukos v. Russia», заява № 14902/04, § 570), «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» від 22 жовтня 1996 року («Stubbings and Others v. the United Kingdom», заяви № 22083/93 і № 22095/93, § 51)).

Частина четверта статті 267 ЦК України визначає, що поза межами позовної давності вимоги задовольнятися не можуть, і сплив цього строку є підставою для відмови у позові.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України), а спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені)- тривалістю в один рік (пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). А за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п`ята цієї статті).

Частиною 1 ст. 32 Закону «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що плата за послуги нараховується щомісячно.

Відповідно ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач (ч.1,2 ст.264 ЦК України). Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (ч.3 ст.264 ЦК України).

При цьому, Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11 березня 2020 року № 211 впроваджено на всій території України карантин з 12 березня 2020 року, строк якого неодноразово продовжувався.

В останнє такий строк був продовжений постановою Кабінету Міністрів України від 19 червня 2023 року № 650 включно до 30 червня 2023 року.

Згідно із Законом України від 30 березня 2020 року № 540-1X розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК доповнено п.12, яким під час карантину строки, визначені, зокрема, статтями 257, 258 Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину, тобто, до 30 червня 2023 року.

У п.12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України в редакції Закону №540-1X перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 07 вересня 2022 року по справі № 679/1136/21.

01 липня 2023 року дію карантину скасовано.

24.02.2022 року в Україні введений воєнний стан Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, строк якого також неодноразово продовжувався та діє по теперішній час.

У п. 19 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України зазначено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Позовна заява до суду подана до суду 23.12.2025 року.

Таким чином, позивачем не пропущено позовну давність щодо позовних вимог про стягнення заборгованості за щомісячними платежами за період з квітня 2020 року по грудень 2025 року в розмірі, що за перерахунком становить 39205,91 грн.

Щодо вимоги про стягнення інфляційних втрат, 3% річних та пені суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Починаючи з 24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України був введений в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, що Указом Президента України неодноразово продовжений.

Постановою Кабінету Міністрів України №206 від 05.03.2022 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» визначено, що в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 «Про введення воєнного стану в Україні», до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги. Вказана постанова набрала чинності з дня її опублікування і застосовується з 24 лютого 2022 року.

Водночас, постановою Кабінет Міністрів України № 1405 від 29.12.2023 року внесено зміни в постанову № 206, відповідно до яких заборона на нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням поширюється лише на територіальні громади, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії, або тимчасово окуповані російською федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги.

Таким чином, період із 24.02.2022 по 31.12.2023 року не підлягає включенню в розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, оскільки Постановою КМУ встановлено законодавча заборона проводити відповідні нарахування, що позивачем не дотримано.

За період з квітня 2020 року по грудень 2025 року в розмірі, за виключенням періоду з 24.02.2022 по 31.12.2023 року з відповідача слід стягнути інфляційні нарахування у розмірі 3583,53 грн, 3% річних у розмірі 1027,19 грн та пеню у розмірі 174,13 грн.

Таким чином, загальна сума, що підлягає стягненню з відповідача складає 43990,76 грн, з яких 39205,91 грн - сума основного боргу; 1027,19 грн - 3% річних, 3583,53 грн - інфляційні втрати та 174,13 грн - пеня.

Відповідно до ст. 133,141 ЦПК України із відповідача на користь позивача необхідно стягнути судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, що складає 1198,75 грн (43990,76 х 3028 / 111 118,18).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 509, 526, 625 ЦК України та згідно ст.ст. ст.ст. 131, 141, 247, 263-265, 273, 280-282, 287, 288, 354-355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Комунального підприємства «Жовтоводськтепломережа» Жовтоводської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_3 , на користь Комунального підприємства «Жовтоводськтепломережа» Жовтоводської міської ради, код ЄДРПОУ 23645975, МФО 351005, р/рахунок IBAN: НОМЕР_3 в АТ «Укрсиббанк», заборгованість за послуги з постачання теплової енергії у сумі 43990 (сорок три тисячі дев`ятсот дев`яносто) гривень 76 копійок, з яких 39205,91 грн сума основного боргу за період з 01.04.2020 року по 01.12.2025 року, 3583,53 грн інфляційні нарахування, 1027,19 грн - 3% річних та 174,13 грн пеня.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_3 , на користь Комунального підприємства «Жовтоводськтепломережа» Жовтоводської міської ради, код ЄДРПОУ 23645975, МФО 351005, р/рахунок IBAN: НОМЕР_3 в АТ «Укрсиббанк», судовий збір у розмірі 1198,75 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя Жовтоводського міського суду

Дніпропетровської області Кімал ГУСЕЙНОВ