Ухвала суду № 13953670, 17.02.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-13339/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Качур І.А.

Суддя-доповідач: Сауляк Ю.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"17" лютого 2011 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Сауляка Ю.В.,

суддів Беспалова О.О., Федорової Г.Г.,

при секретаріКочума О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Мир Книги»- Чорного Дмитра Юрійовича на Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.11.2010 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мир Книги»до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.11.2010 року в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Мир Книги»до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення рішення - відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою Постановою, представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати Постанову суду першої інстанції та поставити по справі нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити повністю. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що висновки суду першої інстанції суперечать нормам матеріального права та обставинам справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, який зявився в судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи доказами, колегія суддів приходить до наступного.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що працівниками відповідача була проведена планова виїзна перевірка TOB «Мир Книги»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007р. по 31.03.2010р., за наслідками якої складено відповідний Акт від 23.06.2010р. №444/23-4/34528211.

Під час перевірки було встановлено, що при перерахуванні процентів за користування позикою в іноземній валюті по договору позики від 18.08.2006 №01/06 на користь ТОВ «Мир Книги»(Росія) TOB «Мир Книги»не було сплачено податку з доходів з джерелом їх походження з України, в розмірі 10%, а саме 74390,00 грн. (перераховано нерезиденту 3581580,90 російських рублів - процентів за користування позикою (на суму 3581580,90 російських рублів).

У звязку з виявленням зазначеного порушення відповідачем прийнято спірне податкове повідомлення-рішення № 0003982202/0 від 09.09.2010 року, яким позивачу визначено податкові зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб в сумі 223170,00 грн., в т.ч. за основним платежем 74390,00 грн., за штрафними санкціями 148780,00 грн.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване податкове повідомлення рішення прийняте відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З такими висновками Окружного адміністративного суду м. Києва погоджується і суд апеляційної інстанції.

Відповідно до п. 13.1 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях) оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Підпунктом «а»цієї статті визначено, що одним із видів доходів, отриманих нерезидентом із джерелом їх походження з України є проценти, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за борговими зобов'язаннями, випущеними (виданими) резидентом.

Згідно з п. 13.2 зазначеної статті резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених у п. п. 13.3 - 13.6, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у п. 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 % від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

Положення п. 18.1 ст. 18 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачають, якщо міжнародним договором, ратифікованим Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються норми міжнародного договору.

Відповідно до Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження ухилень від сплати податків, ратифікованої Законом України «Про ратифікацію Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження ухилень від сплати податків»від 06.10.1995 N 369/95-ВР, ця Угода застосовується до осіб, які є резидентами однієї або обох Договірних Держав.

Статтею 11 вказаної Угоди визначено, що проценти, що виникають в одній Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, можуть оподатковуватись у цій другій Договірній Державі, якщо такий резидент має фактичне право на ці проценти.

Однак такі проценти можуть також оподатковуватись у тій Договірній Державі, в якій вони виникають, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо одержувач фактично має право на проценти, податок, що стягується, не повинен перевищувати 10 процентів від загальної суми процентів.

Таким чином, проценти, які виплачуються резидентом України резиденту Російської Федерації, можуть оподатковуватись в Україні відповідно до її законодавства з урахуванням норм міжнародних угод щодо максимального розміру ставки податку та інших особливостей оподаткування за цими угодами. Положення ст. 11 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації не можуть трактуватися як такі, що надають платнику податку права вибору, в якій саме з двох договірних держав здійснюватиметься оподаткування одержаного доходу. Таке витлумачення, допущене позивачем при вирішенні даної справи, не відповідає дійсному змісту вказаних міжнародних угод та суті податку за визначенням ст. 2 Закону «Про систему оподаткування».

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність чіткого законодавчого закріплення оподаткування процентів тільки в одній з Договірних Держав.

Підсумовуючи наведені вище обставини, колегія суддів приходить до висновку, що Окружний адміністративний суд м. Києва обґрунтовано, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 2, 160, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Мир Книги»- Чорного Дмитра Юрійовича на Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.11.2010 року залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.11.2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення Ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддяЮ.В. Сауляк

СуддіО.О. Беспалов

Г.Г. Федорова

(Повний текст Ухвали складено 22.02.2011 року.)