Постанова № 13953574, 25.02.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" лютого 2011 р. Справа № 27/291-10

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя , суддя , суддя

при секретарі Деркач Ю.О.

за участю представників:

позивача Новосельцева В.І. за довіреністю № 17 від 04.11.2010 р.;

відповідача Редіної В.Б. за довіреністю № 02-15/1-431 від 02.11.2010 р.;

3-ї особи Кривчач Т.О. за довіреністю ВРД № 752042 від 01.12.2010 р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Земельний банк”, м. Харків (вх. № 4609Х/2-6) на рішення Господарського суду Харківської області від 30.11.2010 р. у справі № 27/291-10

за позовом Акціонерного товариства “Лізингова компанія ”Сприяння”, м. Харків

до Публічного акціонерного товариства “Земельний банк”, м. Харків

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Національний банк України, м. Київ

про зміну господарських правовідносин, -

в с т а н о в и л а :

Позивач звернувся до місцевого господарського суду з позовом, в якому просив суд зменшити обсяг його зобовязань, що виникли у нього на підставі кредитних договорів № 75-07/К від 24.09.2007 р., № 68-8/К від 21.08.2008 р. та № 79-08/К від 19.09.2008 р., на суму 5081058,75 грн., посилаючись на те, що відповідач не визнає права позивача на залік зустрічних вимог, які виникли у позивача на підставі договорів купівлі-продажу майнових прав на депозити фізичних осіб: ОСОБА_1. і ОСОБА_2., - що були розміщені ними у відповідача.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 30.11.2010 р. у справі № 27/291-10 (суддя Мамалуй О.О.) позов задоволено; зменшено обсяг зобовязань позивача, що виникли у нього на підставі кредитних договорів № 75-07/К від 24.09.2007 р., № 68-8/К від 21.08.2008 р. та № 79-08/К від 19.09.2008 р., на суму 5081058,75 грн.; стягнуто з відповідача на користь позивача 85,00 грн. витрат зі сплати державного мита і 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Зазначене рішення суду першої інстанції було вмотивоване тим, що позовні вимоги законні, обґрунтовані та такі, що підлягають задоволенню, адже позивачем були правомірно набуті права на грошові кошти, які обліковуються на депозитних рахунках ОСОБА_1. і ОСОБА_2., а укладені позивачем з вказаними вкладниками договори купівлі-продажу майнових прав не суперечать чинному законодавству України з питань, що регулюють порядок ліквідації банків.

Відповідач, з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати це рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові в повному обсязі, посилаючись на порушення норм чинного законодавства, адже, виносячи рішення місцевий господарський суд повинен був, але не застосував положення ст. 88, ч. 1 ст. 93, ст. 96 Закону України “Про банки та банківську діяльність”, п.п. 6.2, 11.1, 11.2, 11.4 Положення про застосування заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого Постановою Правління Національного банку України № 369 від 28.08.2001 р., ч. 3 ст. 512, п. 5 ст. 602 ЦК України, ст. 43 ГПК України.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає оскаржуване рішення Господарського суду Харківської області від 30.11.2010 р. законним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачає, у звязку з чим просить це рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

3-я особа, Національний банк України, у своїх поясненнях по справі (вх. № 935 від 27.01.2011 р.) погодилась з вимогами, зазначеними у апеляційній скарзі, просила скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові в повному обсязі, посилаючись на порушення норм чинного законодавства України.

Розгляд даної апеляційної скарги відкладався з 27.01.2011 р. до 15.02.2011 р., а з 15.02.2011 р. до 22.02.2011 р. оголошувалась перерва у розгляді даної справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх в судових засіданнях представників позивача, відповідача і третьої особи, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 р. № 14 “Про судове рішення у цивільній справі”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Проте, зазначеним вимогам оскаржуване судове рішення не відповідає враховуючи наступне.

Дослідженням матеріалів справи колегією суддів встановлено, що на підставі кредитних договорів № 75-07/К від 24.09.2007 р., № 68-08/К від 21.08.2008 р. та № 79-08/К від 19.09.2008 р. відповідач надав позивачу у тимчасове користування на умовах забезпеченості, зворотності, платності і цільового характеру кредити для поповнення оборотних коштів (а.с. 9-26).

З метою часткового припинення своїх договірних зобовязань за вищезазначеними кредитними договорами 03.09.2010 р. та 17.09.2010 р. позивач надіслав відповідачу заяву про проведення зарахування зустрічних однорідних вимог (а.с. 27, 29), якими є:

- з одного боку, вимоги ПАТ “ЗЕМБАНК” до АТ “Лізингова компанія “Сприяння”, що виникли на підставі кредитних договорів № 75-07/К від 12.02.2007 р., № 68-08/К від 21.08.2008 р. та № 79-08/К від 19.09.2008 р.;

- а з іншого боку, вимоги АТ “Лізингова компанія “Сприяння” до ПАТ “ЗЕМБАНК” в сумі 5081058,75 грн., що виникли внаслідок передання:

- ОСОБА_1 права розпорядження залишком грошових коштів в сумі 3793,10 ЄВРО, що за офіційним курсом НБУ на 03.09.2010 р. складає 38399,07 грн. (1012,34 грн. за 100 ЄВРО), які розміщуються на депозитному рахунку НОМЕР_1, відкритому в ПАТ “ЗЕМБАНК”, згідно договору строкового банківського вкладу “Новорічний мегаприбуток” № 165вд/09-СВ від 06.08.2009 р.; в сумі 54850,19 доларів США, що за офіційним курсом НБУ на 03.09.2010 р. складає 433195,83 грн. (789,78 грн. за 100 доларів США), які розміщені на депозитному рахунку НОМЕР_2, відкритому в ПАТ “ЗЕМБАНК”, згідно договору строкового банківського вкладу “Сучасний Відпочинок” № 164вд/09-СВ від 06.08.2009 р.; в сумі 669699,45 грн., які розміщені на депозитному рахунку НОМЕР_1, відкритому в ПАТ “ЗЕМБАНК”, згідно договору строкового банківського вкладу “Літній стандарт” № 189д/09-ЛС від 08.09.2009 р.;

- ОСОБА_2. права розпорядження залишком грошових коштів на депозитному рахунку НОМЕР_4, відкритому в ПАТ “ЗЕМБАНК”, згідно договору строкового банківського вкладу від 22.02.2008 р. № Д-3050-3/980 в сумі 2577662,00 грн. та на депозитному рахунку НОМЕР_3, відкритому в ПАТ “ЗЕМБАНК”, згідно договору строкового банківського вкладу від 21.09.2009 р. № Д-3050-6/840 в сумі 172000,00 доларів США, який за курсом НБУ на 17.09.2010 р. складав 1362102,40 грн. (курс НБУ 7,9192 грн. за 1 долар США).

Вказані вище зустрічні вимоги до відповідача виникли у позивача на підставі договорів купівлі-продажу майнових прав на депозити вказаних вище фізичних осіб, що були розміщені ними у відповідача.

Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 підтвердили наявність вищевказаних обставин в нотаріально посвідчених заявах, надісланих Господарському суду Харківської області (а.с. 48-51).

Проте відповідач не визнав права позивача на залік зустрічних вимог, про що він сповістив позивача листом № 02-15/2861 від 10.09.2010 р., мотивуючи свою відмову тим, що постановою правління Національного банку України № 375 від 30.07.2010 р. відкликана банківська ліцензія та запроваджена процедура ліквідації ПАТ “Земельний банк”; фізичними особами, яким належать залишкові грошові кошти на депозитних рахунках подали до банку кредиторські вимоги та були зараховані ліквідатором банку до 4-ї черги згідно ст. 96 Закону України “Про банки та банківську діяльність”; враховуючи, що у пропозиції позивача про залік зустрічних вимог не йдеться про укладення договору уступки вимоги, а вимоги власників депозитів визнані банком повністю, тому підстав для зарахування однорідних вимог, на думку відповідача, немає (а.с. 28).

З наявних матеріалів у справі вбачається, що Постановою Правління Національного банку України № 375 від 30.07.2010 р. відкликана банківська ліцензія та запроваджена процедура ліквідації ПАТ “Земельний банк”.

Здійснюючи зарахування зустрічних однорідних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що всі умови для проведення цього зарахування відповідають положенням ст. 601 ЦК України. Разом з тим, з такою правовою позицією господарського суду погодитись не можна. Так судом взагалі не перевірялась наявність обставини, з якими законодавець повязує недопустимість здійснення зарахування зустрічних вимог, які наведені в диспозиції ст. 602 ЦК України. Між тим, відповідно до положень ч. 5 наведеної статті, зарахування однорідних вимог не допускається у випадках, встановлених договором або законом.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що Банк знаходиться на стадії ліквідації і в ньому відкрита ліквідаційна процедура, яка проводиться у відповідності до положень Закону України „Про банки і банківську діяльність”. Відтак названий закон являється спеціальним, а тому всі інші закони України можуть застосовуватись до правовідносин, в яких стороною є позивач, лише в тій частині, що не суперечить положенням спеціального закону. Частиною 8 ст. 91 Закону України „Про банки і банківську діяльність” (далі Закон про банки) встановлено, що вимоги за зобов'язаннями банку, які виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури. В ст. 93 Закону України „Про банки і банківську діяльність” законодавець визначив порядок здійснення ліквідатором заходів щодо підготовки задоволення вимог кредиторів, який передбачає складення акцептованих ним вимог для затвердження Національним банком України; тільки після затвердження Національним банком цього переліку він набуває статусу реєстру кредиторських вимог до Банку і у ліквідатора зявляється можливість задовольняти вимоги кредиторів у порядку встановленому ст. 96 Закону про банки, тобто лише у визначеній законодавцем певній черговості.

Відтак, виходячи з аналізу положень глави 16 (Ліквідація банків) Закону України „Про банки і банківську діяльність”, судова колегія приходить до висновку, що названим Законом передбачений певний порядок погашення вимог кредиторів, а залік зустрічних однорідних вимог між кредитором та боржником в період здійснення ліквідаційної процедури банка не може бути проведений, оскільки це фактично є погашенням вимог кредитора в порушення порядку, встановленого ст.ст. 93, 96 Закону України „Про банки і банківську діяльність” та поза межами встановленої ліквідаційної процедури.

Господарський суд, розглядаючи даний спір, на наведені вище положення уваги не звернув. При цьому, апеляційна інстанція зазначає, що згідно до приписів ст. 93 Закону про банки ліквідатору надане право погашати вимоги до банку до моменту завершення складання переліку вимог та його затвердження Національним банком України, але лише за угодами, що забезпечують здійснення ліквідаційної процедури. Враховуючи, що кредитні договори № 75-07/К від 24.09.2007 р., № 68-8/К від 21.08.2008 р. та № 79-08/К від 19.09.2008 р до зазначених законодавцем угод не відноситься, положення ст. 93 до спірних правовідносин застосовуватись не можуть. З огляду на викладене судова колегія вважає, що висновок суду про можливість зарахування зустрічних однорідних вимог в процедурі ліквідації банку з посиланням на приписи ст. 601 ЦК України є помилковим

Також судова колегія зазначає, що майнові права за кредитними договорами № 75-07/К від 24.09.2007 р., № 68-8/К від 21.08.2008 р. та № 79-08/К від 19.09.2008 р. перебувають у заставі Національного Банку України згідно договорів застави майнових прав № 15/6, № 15/7, № 15/9 від 25.06.2009 р. за кредитом, наданим Національним Банком України відповідачу, проведення заліку зустрічних однорідних вимог тягне за собою припинення похідних договорів згідно з п. 1 ст. 593 ЦК України, а саме - договорів застави майнових прав № 15/6, № 15/7, № 15/9 від 25.06.2009 р. А ст. 28 Закону України “Про заставу” передбачено перелік підстав, за яких вона може припинитися. Тому проведення заліку зустрічних однорідних вимог не є і в жодному разі не може бути підставою для припинення застави, оскільки порушує вимоги законодавства, права Національного банку України, як заставодержателя, тому його проведення є неможливим.

Не зважаючи на те, що в листі ліквідатора № 2103 від 09.07.2010 р. зазначалось про наявність договорів рефінансування № 0810916 від 23.02.2009 р. і договору застави майнових прав № 08/09/9/ЗМП-7 від 23.02.2009 р., суд першої інстанції не зясував вказані обставини, не надав їм належної правової оцінки, і, як наслідок, дійшов помилкового висновку, задовольняючи позовні вимоги, без врахування обставин, що мають суттєве значення у вирішенні спору.

Тому, з урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду Харківської області від 30.11.2010 р. у справі № 27/291-10 було прийнято при неповному зясуванні обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального права, в звязку з чим підлягає скасуванню, а апеляційна скарга підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, п.п. 1, 4 ст. 104, ст. 105 Господарсько процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, одностайно, -

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Земельний банк”, м. Харків, задовольнити.

Рішення Господарського суду Харківської області від 30.11.2010 р. у справі № 27/291-10 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства “Лізингова компанія ”Сприяння” (61052, м. Харків, вул. Червоно жовтнева, 35, код 24347487) на користь Публічного акціонерного товариства “Земельний банк” (61057, м. Харків, вул. Чернишевські, 4, код 19358721) 42,50 грн. державного мита за подання апеляційної скарги.

Доручити Господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України через Харківський апеляційний господарський суд.

Повний текст постанови підписаний 24.02.2011 р.

Головуючий суддя

Суддя

Суддя