Постанова № 13953541, 24.02.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" лютого 2011 р. Справа № 19/168

          Колегія суддів у складі:

головуючий суддя , суддя , суддя

при секретарі Деркач Ю.О.

за участю представників:`

позивача – Микитенко О.А., дов. № 09-01/2844 від 27.07.2010 р. (копія у справі),

відповідача –не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Державного підприємства “Український державний центр радіочастот”, м. Київ, в особі Полтавської філії (вх. №311П/2)

на рішення господарського суду Полтавської області від 21.12.10 року у справі № 19/168

за позовом Державного підприємства “Український державний центр радіочастот”, м. Київ, в особі Полтавської філії, м. Полтава

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Телерадіокомпанія “СВС”, м. Миргород Полтавська область

про внесення змін у додаток до договору,-

встановила:

Позивач, ДП “Український державний центр радіочастот” в особі Полтавської філії, звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом до ТОВ “Телерадіокомпанія “СВС”, в якому просить зобов’язати відповідача внести зміни у Додаток № 1 до Договору № 42/213 від 04.01.2009 р., укладеного з протоколом розбіжностей, на умовах, запропонованих позивачем: вважати датою внесення змін у Додаток № 1 –04 січня 2009 р. Також просить стягнути з відповідача витрати по сплаті державного мита в сумі 85,00 грн. та витрати по оплаті послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 21.12.2010 року у справі № 19/168 (суддя Безрук Т.М.) у позові відмолено повністю.

Позивач, Полтавська філія Українського державного центру радіочастот, з рішенням господарського суду не погодився та звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 21.12.10 р. повністю та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю, стягнути з відповідача на свою користь витрати по сплаті державного мита в сумі 85,00 грн. та витрати по оплаті послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн., та витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги в сумі 42,50 грн. При цьому, апелянт посилається на те, що зазначене рішення прийняте з порушенням норм процесуального права та при неправильному застосуванні норм матеріального права.

У судовому засіданні представник позивача підтримала свою апеляційну скаргу.

Представник відповідача в судове засідання не прибув. 16.12.2011 року через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив (вх.№ 1716), в якому він просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, провадження у справі припинити, оскільки 19.01.2011 року Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення прийнято рішення № 64 про анулювання ліцензії провайдера програмної послуги НР № 0429-п від 27.02.2004 року ТОВ Телерадіокомпанія «СВС».

Також у відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив суд розглядати справу за відсутності його представника.

Дослідивши матеріали справи та доводи, викладені в апеляційній скарзі ,заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши оскаржуваний судовий акт щодо вірності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при його винесенні , колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, між Державним Підприємством "Український державний центр радіочастот" в особі Полтавської філії Українського державного центру радіочастот (позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "СВС" (відповідачем) укладено договір № 42/213 від 04.01.2009 року на роботи, пов’язані з радіочастотним моніторингом та забезпеченням електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів з протоколом розбіжностей (далі - Договір).

Предметом договору у відповідності до м. 1 є проведення робіт з радіочастотного моніторингу та забезпечення електромагнітної сумісності (ЕМС) радіоелектронних засобів (РЕЗ) замовника.

Обов’язковість укладення договору передбачена Законом України “Про радіочастотний ресурс України». Враховуючи , що позивач не звертався до господарського суду щодо врегулювання питань, зазначених в протоколі розбіжностей , Договір №42/213 від 04.01.2009р. та Додаток до нього вважаються прийнятими до виконання в редакції протоколу розбіжностей, запропонованих відповідачем.

14 вересня 2010 року позивач направив на адресу відповідача два екземпляра проекту Додаткової угоди №1 до Договору №42/213 від 04.01.2009р. на роботи, пов'язані з радіочастотним моніторингом та забезпеченням електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів разом, пропонуючи викласти Додаток №1 до Договору в наступній редакції, а саме:

«Додаток № 1 до Договору № 42/213 від 04.01.2009 р. Період виставлення рахунків - 1 місяць Власник Товариство з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "СВС" Юридична адреса37600, м. Миргород, Гоголя, б. 109а Дійсний з січня 2009р

Вид РЕЗКіл-стьТариф за місяць без ПДВ, грн.Коеф. усклад.

ЕМСкоеф дупл.Коеф. пільгІнші коеф.Плата за місяць без ПДВ, грн. Роботи з радіочастотного моніторингу: Багатоканальне наземне телерадіомовлення (розд.2 стат.32.)8156.2011111249.60

Всього без ПДВ: 1249.60

ПДВ: 249,92

Всього з ПДВ : 1499,52

Примітка: сума оплати вказана згідно з "Тарифами на роботи (послуги) ДП „УДЦР"...”, що затверджені рішенням Національної комісії з питань регулювання зв'язку України № 1256 від 11.12.2008р., зі змінами, внесеними рішенням НКРЗ № 1558 від 18.06.2009р.»

Відповідач листом №27 від 27.09.2010р. відмовився від підписання Додаткової угоди в редакції позивача (а.с.19).

Листом від 01.12.2010р. № 10 відповідач звернувся до ДП “Український державний центр радіочастот” з проханням анулювати дозволи на експлуатацію радіоелектронного засобу телебачення.

Позивач, посилаючись на те, що укладений Договір та додаток до нього з протоколом розбіжностей суперечить вимогам Закону України “Про радіочастотний ресурс України” від 01.06.2000р. №1770-111 зі змінами та доповненнями та Рішенню НКРЗ №1256 від 11.12.2008р. Про затвердження Тарифів на роботи (послуги) Державного підприємства “Український державний центр радіочастот”, пов'язані з користуванням радіочастотним ресурсом України та виділенням номерного ресурсу (зареєстроване в Міністерстві юстиції України 25; 12.2008р. за №1238/15929), та на необхідність приведення його у відповідність діючому законодавству, звернувся до суду з вказаним позовом про зобов’язання відповідача внести зміни у додаток №1 до Договору на роботи, пов’язані з радіочастотним моніторингом та забезпеченням електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів №42/213 від 04.01.2009р. на умовах, запропонованих позивачем; вважати датою внесення змін у додаток –04 січня 2009р.

Згідно ч. 3 ст. 179 Господарського кодексу України укладання господарського договору є обов’язковим для сторін, якщо існує пряма вказівка закону щодо обов’язковості укладення договору.

Умови, порядок, тарифи та інші умови необхідні для робіт, пов’язаних з радіочастотним моніторингом та забезпеченням електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів визначені Законом України Про радіочастотний ресурс України».

Відповідно до ч. 2 ст. 188 Господарського кодексу України сторона договору, що вважає необхідним змінити договір, повинна направити пропозиції про це іншій стороні. Частиною 3 цієї ж статті передбачене, що повідомлення про результати розгляду цих пропозицій повинно бути зроблено в 20-ти денний строк після одержання пропозиції.

Частиною 4 ст. 188 Господарського кодексу України встановлено ,що у випадку, якщо сторони не дійшли згоди щодо зміни договору або у випадку не одержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового пробігу, зацікавлена сторона може передати спір на вирішення суду.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на статтю 32 розділу ІІ Тарифів № 1256 на роботи (послуги) з радіочастотного моніторингу багатоканального наземного телерадіомовлення , відповідно до якої розмір плати складає 156,20 грн. за кожну базову станцію. Свої доводи позивач обґрунтовує тим , що відповідач отримав 8 Дозволів на експлуатацію РЕЗ телебачення, а тому позивачем визначено в Додатку до Договору загальна сума до сплати щомісяця складаєі 1499,52 грн. з ПДВ.

Відповідач в своїх запереченнях посилається на проти застосування вказаного тарифу заперечує, посилаючись на тарифи, передбачені у статті 36.1 розділу ІІ Тарифів № 1256 з розрахунку 12,90 грн. за РЕЗ , оскільки у нього відсутні 8 базових станцій, а використовуються лише 8 радіоелектронних засобів (РЕЗ) потужністю 0,5 Вт кожний.

Як вбачається з матеріалів справи , зокрема з дозволів на експлуатацію радіоелектронних засобів телебачення № ТБ-13530550 виданий 12.09.2005р., № ТБ-13530551 виданий 12.09.2005р., № ТБ-13530552 виданий 12.09.2005р., № ТБ-13530553 виданий 12.09.2005р., № ТБ-13530554 виданий 12.09.2005р., № ТБ-13530555 виданий 12.09.2005р., № ТБ-13530556 виданий 12.09.2005р., № ТБ-13530558 виданий 12.09.2005р., в експлуатації відповідача знаходяться вісім радіоелектронних засобів телебачення (РЕЗ) з наступними технічними параметрами кожен: тип передавача –передавач телевізійний малопотужний типу FTV-200, потужність передавача: відео 0,5 Вт, звук 0,05 Вт, на один телевізійний канал.

Докази наявності у відповідача восьми базових станцій, що здійснюють багатоканальне наземне телерадіомовлення відсутні.

У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини , на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Позивачем не доведено жодним належним допустимим доказом підстави включення до додаткової угоди умови вартості робіт з радіочастотного моніторингу з врахуванням тарифу саме за вісім базових станцій.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції, що вирішуючи спір, господарський суд встановлює відповідність обраного позивачем способу захисту його порушеного права чи охоронюваного законом інтересу.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду звертаються особи за захистом своїх порушених чи оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, що кореспондується із положеннями статті 21 ГПК України, де до позивачів віднесено осіб, які пред’явили позов або в інтересах яких пред’явлено позов саме про захист порушеного права чи охоронюваного законом інтересу.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання ..Стаття 16 ЦК України закріплює: кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Стаття 20 ГК України зазначає, що кожний суб’єкт господарювання має право на захист своїх прав та законних інтересів.

З урахуванням ролі судів в захисті цивільних прав, стаття 16 ЦК України, в першу чергу, встановлює способи, якими суд захищає цивільні права особи, а ці способи за своїм змістом є видами матеріально-правових вимог, які може заявити особа в суді.

Отже, аналізуючи наведені вище норми права, колегія суддів відзначає, що позивачем у справі є особа, яка звертається до господарського суду з метою захистити або відновити своє порушене право.

Зацікавленість позивача у вирішенні спору судом, покладає на нього обов’язок довести, що його цивільні права відповідачем порушені, не визнаються чи оспорюються, однак в порушення вищезазначених норм Державне підприємство “Український державний центр радіочастот” в особі Полтавської філії не використало свого права наданого йому ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, щодо обґрунтованості позовних вимог та не довело в чому полягає порушення його права.

Також при розгляді справи Харківський апеляційний господарський суд встановив, що позивачем невірно обраний спосіб захисту його прав та законних інтересів, що, відповідно унеможливлює їх захист в судовому порядку .

А тому колегія суддів вважає доречним посилання суду першої інстанції на ч. 1 ст. 626 ЦК України, згідно з якою договір є домовленістю двох або більше сторін, а зобов’язання в судовому порядку відповідача внести зміни до договору позбавлено правового підґрунтя та не тягне реального захисту прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

За таких підстав, господарський суд Полтавської області при прийнятті оскаржуваного судового акту дійшов вірного висновку ,надав правильну юридичну оцінку матеріалам та фактичним обставинам справи , прийняв законне обґрунтоване рішення і підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги судова колегія не вбачає.

Керуючись статтями 33, 43, 99, 101, п.1 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду ,

постановила:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 21.12.2010 року у справі № 19/168 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя

Суддя

Суддя

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 23 лютого 2011 року.