Рішення № 139532275, 07.09.2026, Решетилівський районний суд Полтавської області

єдиний унікальний номер справи 546/197/26

номер провадження 2/546/394/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2026 року м. Решетилівка

Решетилівський районний суд Полтавської області в складі головуючого судді Зіненка Ю.В., за участі секретаря судового засідання Гудзенко С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Брайт-К» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

Керівник ТОВ «ФК «Брайт-К» - ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості з відповідача ОСОБА_3 , який є сином ОСОБА_4 . Як зазначено у позові, 29 листопада 2021 року між ОСОБА_4 та АТ «Креді Агріколь Банк» було укладено кредитний договір № 10/3303082 (далі Договір). Умовами Договору було передбачено, що кредит надано ОСОБА_4 в сумі 66000,00 грн строком на 72 місяці з 29 листопада 2021 року по 28 листопада 2027 року. Банк свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав ОСОБА_4 кредит у розмірі, установленому Договором. 18 грудня 2024 року між АТ «Креді Агріколь Банк» та позивачем було укладено договір про відступлення права вимоги, згідно з яким ТОВ «ФК «Брайт-К» отримало право грошової вимоги, зокрема до ОСОБА_4 за Договором. У зв`язку з неналежним виконанням умов Договору виникла заборгованість в сумі 94004,02 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту 50111,87 грн, процентами 7976,28 грн та комісією за обслуговування кредитної заборгованості 35915,87 грн.

Як стало відомо позивачу з ухвали Решетилівського районного суду Полтавської області від 09.07.2025 у справі № 546/575/25 ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «БРАЙТ-К» відмовлено у відкритті провадження за позовом до ОСОБА_4 у зв`язку із отриманням судом відомостей щодо смерті останньої (актовий запис № 210 від 04.12.2023). Таким чином, позивачу стало відомо про смерть боржника ОСОБА_4 тільки після отримання ухвали Решетилівського районного суду Полтавської області від 09.07.2025 у справі №546/575/25. Спадкоємці жодним чином не повідомляли ані банк, ані ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «БРАЙТ-К» про смерть ОСОБА_4 . Саме тому у позивача відсутні належні докази (відомості) щодо осіб, які прийняли спадщину, щодо одержання ними свідоцтва про право на спадщину та щодо вартості майна, одержаного у спадщину.

08 вересня 2025 року позивач звернувся до Решетилівської державної нотаріальної контори із претензією кредитора. З відповіді Решетилівської державної нотаріальної контори від 25.09.2025 позивачу стало відомо лише, що претензія кредитора позивача долучена до матеріалів спадкової справи після померлої ОСОБА_4 № 28/2024. З метою одержання відомостей щодо належного відповідача (спадкоємця після померлої ОСОБА_4 ), а також вартості майна, одержаного у спадщину, Заявник звернувся до Решетилівського районного суду Полтавської області із заявою про забезпечення доказів. З метою одержання відомостей щодо належного відповідача (спадкоємця після померлої ОСОБА_4 ), а також вартості майна, одержаного у спадщину, заявник звернувся до Решетилівського районного суду Полтавської області із заявою про забезпечення доказів.

Ухвалою Решетилівського районного суду Полтавської області від 31.10.2025 у справі № 546/1074/25 було відмовлено у задоволенні заяви із мотивуванням, що не зазначено, яким чином витребування доказів в Решетилівській нотаріальній конторі стане неможливим у майбутньому; відсутній повторний запит заявника щодо явної відмови Решетилівської ДНК про надання відомостей про спадкоємців боржника. На повторний запит позивача щодо кола спадкоємців та спадкової маси, у межах якої може бути погашено заборгованість, отримано відмову Решетилівської нотаріальної контори від 04.12.2025 від надання інформації з посиланням на статтю 8 Закону України «Про нотаріат».

Посилаючись на вищевикладені обставини, представник позивача просив позов задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою судді від 10 березня 2026 року у справі відкрите загальне позовне провадження та призначене підготовче засідання на 07 квітня 2026 року, яке було відкладене на 05 травня 2026 року у зв`язку з витребуванням доказів.

05 травня 2026 року ухвалою суду замінено неналежного відповідача на належного ОСОБА_1 у зв`язку з чим підготовче засідання відкладене на 10 червня 2026 року. У подальшому підготовче засідання було відкладене на 30 липня 2026 року.

30 липня 2026 року ухвалою суду справу призначено до судового розгляду по суті на 07 вересня 2026 року.

У судове засідання 07 вересня 2026 року учасники судового процесу не з`явилися.

07 вересня 2026 року від представника позивача - Кононова І.К. надійшла заява про розгляд справи без участі представника позивача, позовні вимоги підтримує та проти заочного розгляду справи не заперечує (а. с. 209).

Судоваповістка, направлена відповідачу ОСОБА_1 за його зареєстрованою адресою місця проживання, повернулася до суду з відміткою поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 208).

Згідно з положеннями частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Тому з огляду на положення частини восьмої статті 128 ЦПК України відповідач про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Відзиву, заяв чи клопотань до суду від відповідача не надходило.

Відповідно до частини першої статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Зважаючи на викладене, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам статті 280 ЦПК України.

У зв`язку з вищевикладеним, суд вирішив проводити судове засідання, враховуючи положення частини другої статті 247 ЦПК України.

Суд, вивчивши та проаналізувавши матеріали справи і давши їм належну оцінку, доходить наступних висновків .

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено, що 29 листопада 2021 року між АТ «Креді Агріколь Банк» та ОСОБА_4 укладено кредитний договір № 3/2130126 (а.с. 12-13). Згідно з умовами Договору сума кредиту становить 66000,00 грн зі строком кредитування 72 місяці з 29 листопада 2021 року по 28 листопада 2027 року включно, розмір процентної ставки 15,00% річних, розмір комісійної винагороди за обслуговування кредитної заборгованості 2,35% в місяць від суми кредиту, зазначеної в п. 1.1. Договору.

Також ОСОБА_4 підписала Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (в т.ч. Графік платежів по кредиту, ануїтет), яка є додатком до Договору (а.с. 14-15).

Позивачем була надана копія меморіального ордеру № 40254463-1 від 29 листопада 2021 року, згідно з яким було надано кредит в сумі 66000,00 грн за договором № 10/3303082 від 29 листопада 2021 року (звор. а.с. 15).

Також позивачем була подана копія виписки з рахунку ОСОБА_4 , в якій зафіксовано надання кредитних коштів в сумі 66000,00 грн та часткове погашення ОСОБА_4 заборгованості за Договором (а.с. 16-30).

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором № 10/3303082 від 29 листопада 2021 року станом на 20 грудня 2024 року у ОСОБА_4 перед АТ «Креді Агріколь Банк» виникла заборгованість в сумі 94004,02 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту 50111,87 грн, процентами 7976,28 грн та комісією за обслуговування кредитної заборгованості 35915,87 грн (а.с. 31).

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором № 3/2130126, складеного позивачем, станом на 21 серпня 2025 року ТОВ «ФК «Брайт-К» нараховано 794,31 грн процентів та 3420,00 грн комісії (звор. а.с. 19).

18 грудня 2024 року між ТОВ «ФК «Брайт-К» та АТ «Креді Агріколь Банк» було укладено договір про відступлення права вимоги № 5-2024 згідно з яким АТ «Креді Агріколь Банк» відступило, а ТОВ «ФК «Брайт-К» набуло права вимоги до боржників за кредитними договорами (а.с. 32-39). Згідно з копією Реєстру прав вимог № 1 до Договору про відступлення права вимоги № 5-2024 від 18 грудня 2024 року ТОВ «ФК «Брайт-К» отримало право грошової вимоги до ОСОБА_4 (порядковий № 283) за кредитним договором № 10/3303082 від 29 листопада 2021 року (а.с. 40-42).

Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (стаття 1077 ЦК України).

Статтею 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Відповідно до статті 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Банк свої зобов`язання за кредитним договором виконав. Однак у порушення умов кредитного договору, а також статей 509, 526, 1054 ЦК України, ОСОБА_4 зобов`язання за Договором не виконала.

Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (частина перша та друга статті 1046 ЦК України).

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику.

Приписами частини першої статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статей 526, 629 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з вимогами частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Тобто судом встановлено, що відповідачка порушила свої зобов`язання перед позивачем за умовами кредитного договору.

Частиною першою статті 1050 ЦК України визначено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина перша статті 1050 ЦК України).

Отже, судом встановлено, що між ТОВ «ФК «Брайт-К» та ОСОБА_4 29 листопада 2021 року був укладений кредитний договір № 10/3303082, із запропонованими умовами ОСОБА_4 ознайомилася та погодилася з ними.

Крім того, позивачем доведено та не спростовано факт, що на виконання умов Договору були перераховані ОСОБА_4 кредитні кошти в сумі 66000,00 грн.

Також сторонами Договором були узгодженні істотні умови договору, зокрема процентна ставка.

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику.

Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Судом встановлено, що проценти були нараховані в межах строку кредитування та з дотриманням вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг». Тому вимога про стягнення процентів в сумі 7976,28 грн також підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення заборгованості за комісією суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері визначає Закон України «Про споживче кредитування» (далі також - Закон України № 1734-VIII), який набрав чинності 10 червня 2017 року.

За статтею 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України № 1734-VIII.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України № 1734-VIII до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Законом України № 1734-VIII безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України № 1734-VIII Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила про споживчий кредит. Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту. Додатком 2 до Правил про споживчий кредит до платежів за додаткові та супутні послуги банку віднесено, у тому числі, розрахунково-касове обслуговування.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону № 1734-VIII та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості (постанова Великої Палати Верховного Суду в постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19, провадження № 14-44цс21),

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21) вказано, зокрема, що відповідно до частини другої статті 8 Закону України № 1734-VIII до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Таким чином, Законом України № 1734-VIII безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту. Тобто, Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, зокрема і щодо правомірності встановлення у кредитному договорі комісії за розрахунково-касове обслуговування.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Водночас суд вважає за необхідне зазначити наступне.

За загальним правилом, передбаченим статтею 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частинами другою, третьою статті 215 ЦК України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно зі статтями 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування». Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Отже, для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункту 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Відповідно до статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», банк самостійно встановлює процентні ставки та комісійну винагороду за надані послуги.

Після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит (частини перша та друга статті 11 Закону України «Про споживче кредитування»).

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» (постанова Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19).

Відповідно до пункту 1.4.2. Договору за користування кредитом позичальник сплачує комісійну винагороду за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в розмірі 2,35% у місяць від суми кредиту, зазначеної в пункті 1.1. Договору. Обслуговування кредитної заборгованості включає в себе послуги з розрахунку суми чергового та наступних платежів, списання та зарахування коштів з метою погашення заборгованості, розрахунково-касове обслуговування заборгованості за Договором та надання інформаційно-консультаційних послуг, під якими розуміється електронне інформування (нагадування) про здійснення щомісячних платежів по кредиту та процентах, надання інформації щодо стану заборгованості через системи дистанційного обслуговування в режимі 24/7 та через Довідковий центр Банку, інформування Позичальника про виникнення простроченої заборгованості, консультування Позичальника (як усне, так і письмове) щодо погашення заборгованості, своєчасності сплати платежів тощо.

Усі перелічені у пункті 1.4.2. Договору послуги з обслуговування кредитної заборгованості є пов`язаними виключно з інформуванням про стан кредитної заборгованості. Надання ж інших послуг за обслуговування кредиту, не пов`язаних з інформуванням про стан кредитної заборгованості, за вказану плату умовами договору не передбачено.

Окрім того, необхідно відмітити, що загальний розмір плати по комісії за обслуговування кредитної заборгованості у понад чотири рази перевищує загальний розмір процентів за користування кредитом.

А тому вказані розміри плати по комісії за обслуговування кредитної заборгованості у порівнянні з розміром процентів не можна визнати справедливими та розумними.

Позивач же не був позбавлений можливості надати докази на підтвердження справедливості умов договорів щодо встановленої комісії, зокрема з урахуванням переліку та обсягу послуг, які надаються банком за таку плату, однак такою можливістю не скористався.

Таким чином, на думку суду, пункт 1.4.2. Договору, яким передбачено сплату позичальником комісійної винагороди за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно, в розмірі 2,35% щомісячно від суми кредиту, зазначеної в пункті 1.1. кредитного договору, є нікчемним відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

ОСОБА_1 жодної заяви по суті справи не подав, тобто ні факту укладення кредитного договору, ні його окремих умов відповідач не оскаржує.

Натомість частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Тобто судом було встановлено, що пункт 1.4.2. Договору щодо сплати комісійної винагороди за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемним в силу закону.

З огляду на викладене, аналізуючи зміст кредитного договору, укладеного між АТ «КРЕДІ АРГІКОЛЬ БАНК» та ОСОБА_4 , суд дійшов висновку про те, що первісним кредитором установлена щомісячна комісія за послуги банку, які за законом повинні надаватися безоплатно, а надання інших послуг за обслуговування кредиту, не пов`язаних з інформуванням про стан кредитної заборгованості, стороною позивача доведено не було. Таким чином пункти кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати комісію (плату за обслуговування кредиту) щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними. Відтак частина заборгованості, яка є предметом спору та нарахована на підставі умов договору, які є нікчемними, а саме нарахована комісія на загальну суму 35915,87 грн не підлягає до стягнення.

Також судом встановлено, що 09 липня 2025 року ухвалою Решетилівського районного суду відмовлено у відкритті провадження за позовом ТОВ «ФК «Брайт-К» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, оскільки ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто до відкриття провадження у справі (а.с. 44-45).

Представник ТОВ «ФК «Брайт-К» звернувся до Решетилівської державної нотаріальної контори із претензією кредитора від 08 вересня 2025 року щодо ОСОБА_4 (а.с. 49-51).

Листом від 25 вересня 2025 року Решетилівська державна нотаріальна контора повідомила ТОВ «ФК «Брайт-К», що претензія кредитора від 08 вересня 2025 року до спадкоємців ОСОБА_4 зареєстрована та долучена до матеріалів спадкової справи № 28/2024 (а.с. 53).

29 жовтня 2025 року представник заявника звернувся із заявою про забезпечення доказів з метою встановлення кола спадкоємців померлої позичальниці ОСОБА_4 , однак 31 жовтня 2025 року ухвалою Решетилівського районного суду відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення доказів, яка була подана до звернення із позовом ТОВ «ФК «Брайт-К» про стягнення заборгованості за кредитним договором (а.с. 46-48).

На виконання ухвали суду 10 квітня 2026 року від Решетилівської державної нотаріальної контори надійшла копія спадкової справи № 28/2024 ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 81-173). З матеріалів вказаної спадкової справи судом встановлені наступні обставини.

31 січня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Решетилівської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за законом після померлої матері ОСОБА_4 (а.с. 84).

Також 02 лютого 2024 року до Решетилівської державної контори звернувся ОСОБА_3 із заявою про відмову від прийняття спадщини після померлої матері ОСОБА_4 (а.с. 91).

Інші спадкоємці не зверталися до Решетилівської державної нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини після померлої ОСОБА_4 .

21 листопада 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Решетилівської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтв про право на спадщину на його ім`я, оскільки інший спадкоємець ОСОБА_3 відмовився від прийняття спадщини (а.с. 96).

Після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 спадщину прийняв ОСОБА_1 , що підтверджується копіями: свідоцтва про право на спадщину № 971 від 21 листопада 2024 року; свідоцтва про право на спадщину № 972 від 21 листопада 2024 року; свідоцтва про право на спадщину № 973 від 21 листопада 2024 року (а.с. 161, 163, 165).

Отже, єдиним спадкоємцем прав та обов`язків ОСОБА_4 є її син ОСОБА_1 .

Статтями 1216, 1218 ЦК України передбачено, що спадкування є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до частини другої статті 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина друга статті 1220 ЦК України).

Згідно із статтею 1281 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги (стаття 1281 ЦК України).

Згідно із статтею 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

Тобто, задоволення вимог кредитора спадкоємцями має відбуватись у межах вартості отриманого ними у спадщину майна. У разі неотримання від спадкодавця у спадщину жодного майна особа не набуває статусу спадкоємця і, як наслідок, у неї відсутній обов`язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи.

Згідно з матеріалами спадкової справи відповідач ОСОБА_1 , як спадкоємець за законом після ОСОБА_4 , отримав свідоцтво про право на спадщина за законом на: земельну ділянку площею 0,2500 га, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (а. с. 161); житловий будинок, загальною площею 53,0 кв. (а. с. 163); земельну ділянку загальною площею 1,9900 га, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а. с. 165).

Таким чином очевидною є та обставина, що вартість отриманого спадкоємцем майна перевищує загальний розмір заборгованостіОСОБА_4 за умовами кредитного договору.

Щодо дотримання кредитором законодавчо визначеного строку пред`явлення вимоги до спадкоємців боржника.

У позовній заяві представник позивача зазначив, що про смерть позичальниці ОСОБА_4 позивач дізнався лише після постановлення 09 липня 2025 року Решетилівським районним судом Полтавської області ухвали про відмову у відкритті провадження у зв`язку з її смертю ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідач не спростував вказану обставину та не надав докази, що йому було відомо про борги спадкодавця ОСОБА_4 та, що він повідомляв ТОВ «ФК «Брайт-К» про відкриття спадщини.

Як було встановлено судом відповідач ОСОБА_1 21 листопада 2024 року отримав свідоцтва про право на спадщину за законом після померлої ОСОБА_4 .

Положеннями частини третьої статті 1281 ЦК України передбачено, якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину

З досліджених доказів вбачається, що встановити осіб, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_4 , сторона позивача не мала можливості, що зокрема підтверджується листом Решетилівської державної нотаріальної контори від 25 вересня 2025 року та ухвалою Решетилівського районного суду від31 жовтня 2025 року.

Про спадкоємця ОСОБА_1 , який прийняв спадщину після ОСОБА_4 , позивачу стало відомо лише після звернення до суду із позовом до іншого сина ОСОБА_3 . На виконання ухвали суду 10 квітня 2026 року від Решетилівської державної нотаріальної контори надійшла копія спадкової справи ОСОБА_4 , з якої було встановлено, що єдиним спадкоємцем, який прийняв спадщину після ОСОБА_4 є її син ОСОБА_1 .

Тому суд доходить висновку, що позивач звернувся у межах строків, встановлених статтею 1281 ЦК України, та до належного відповідача ОСОБА_1 , який прийняв спадщину після смерті позичальниці ОСОБА_4 .

Ураховуючи вищезазначене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача підлягає до стягнення заборгованість за Договором в сумі 58088,15 грн, з яких50111,87 грн - заборгованість за тілом кредиту та 7976,28 грн - заборгованість за процентами.

Щодо судових витрат

До поданого позову додана платіжна інструкція № 54307 від 02 березня 2026 року про сплату судового збору в розмірі 2662,40 грн (а.с. 1). Відповідно до виписки про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір по даній справі в розмірі 2422,40 грн було зараховано до Державного бюджету України (а.с. 59).

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на те, що позовні вимоги суд задовольняє частково на суму 58088,15 грн, тобто 61,79% від ціни позову, з відповідача підлягають до стягнення судові витрати в розмірі 1645,10.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 10, 11, 81, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 280, 281 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Брайт-К» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Брайт-К» заборгованість за кредитним договором № 10/3303082 від 29 листопада 2021 року в сумі 58088 (п`ятдесят вісім тисяч вісімдесят вісім) гривень 15 копійок, з яких50111 гривень 87 копійок - заборгованість за тілом кредиту та 7976 гривень 28 копійок - заборгованість за процентами.

У частині позовних вимог щодо стягнення заборгованості по комісії за обслуговування кредитної заборгованості відмовити.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Брайт-К» судовий збір у розмірі 1645 (одна тисяча шістсот сорок п`ять) гривень 10 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про оскарження заочного рішення без задоволення, учасники мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення, шляхом подання апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Брайт-К», місцезнаходження: вул. Гніздовського Якова, 1, м. Київ, 02094, ідентифікаційний код юридичної особи 41874691.

Відповідач ОСОБА_1 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Суддя Ю.В. Зіненко