Рішення № 139530361, 07.09.2026, Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/12280/25

Провадження №2/367/1569/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

07 вересня 2026 року м. Ірпінь

Ірпінський міський суд Київської області у складі головуючого судді Мерзлого Л.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (далі ТОВ «Бізнес Позика», позивач) звернулося до Ірпінського міського суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , відповідач), в якому просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № 324203-КС-003 від 23.10.2024 (з урахуванням Додаткової угоди № 1 від 29.10.2024) у загальному розмірі 44 500,00 грн, з яких: 18 000,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 25 200,00 грн заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами за користування кредитом, 1 300,00 грн заборгованість за комісією за видачу кредиту та за надання додаткових коштів, а також судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 23.10.2024 між сторонами шляхом обміну електронними повідомленнями, у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», було укладено кредитний договір № 324203-КС-003, за умовами якого позивач надав відповідачу кредит у розмірі 15 000,00 грн, а відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та комісію в порядку та на умовах, визначених договором. 29.10.2024 сторони уклали Додаткову угоду № 1 до Договору, за умовами якої розмір кредиту збільшено на 3 000,00 грн, а загальний розмір отриманого відповідачем та неповернутого кредиту становить 18 000,00 грн. Позивач зазначив, що відповідач порушив графік платежів, унаслідок чого до нього застосовано Стандартну процентну ставку та нараховано проценти за весь строк користування кредитом у заявленому до стягнення розмірі, а також комісію, передбачену п. 2.5 Договору та п. 4 Додаткової угоди.

2. Короткий зміст відзиву на позовну заяву та інших заяв по суті справи

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому визнав факт укладення кредитного договору, отримання кредитних коштів, факт здійснення платежів та наявність заборгованості перед позивачем, водночас заперечив проти позову в частині розміру нарахованих процентів та комісії.

Відповідач зазначив, що умова договору про сплату комісії за видачу кредиту (п. 2.5 Договору) та комісії за надання додаткових коштів (п. 4 Додаткової угоди) суперечить вимогам пункту 3.6 Постанови Правління Національного банку України від 10.05.2007 № 168 та є нікчемною з підстав, викладених Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19, оскільки встановлює плату за дії, які кредитодавець вчиняє на власну користь. З огляду на це та з урахуванням сплаченої відповідачем суми комісії в розмірі 2 300,00 грн, яка, на його думку, підлягає зарахуванню в рахунок погашення основного боргу, відповідач вважав, що заборгованість за тілом кредиту становить 15 700,00 грн, а вимоги про стягнення комісії в розмірі 1 300,00 грн задоволенню не підлягають.

Щодо процентів відповідач зазначив, що заявлена до стягнення сума (25 200,00 грн) значно перевищує розмір тіла кредиту (18 000,00 грн), є непропорційною, несправедливою та такою, що суперечить засадам розумності, добросовісності і справедливості (стаття 3, частини перша, друга статті 627 ЦК України), а також пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», за яким несправедливими є умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором. Із посиланням на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, відповідач просив зменшити розмір процентів, що підлягають стягненню, до 7 500,00 грн, що становить 50 відсотків суми виданого кредиту. Загалом відповідач просив задовольнити позов частково та стягнути з нього на користь позивача 23 200,00 грн (15 700,00 грн тіло кредиту, 7 500,00 грн проценти), а в решті позову відмовити. Також відповідач просив розглядати справу за його відсутності.

Позивач подав відповідь на відзив, у якій заперечив проти доводів відповідача та наполягав на задоволенні позову в повному обсязі. Позивач зазначив, що спірні проценти нараховані відповідно до умов договору (Зниженої та Стандартної процентних ставок) як плата за користування кредитом на підставі статей 1048, 1056-1 Цивільного кодексу України, а не як захід відповідальності за порушення грошового зобов`язання (стаття 625 Цивільного кодексу України); що пеня чи інші заходи відповідальності до стягнення не заявлялися, а тому норми пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, пункту 6-1 Прикінцевих положень Закону України «Про споживче кредитування» про звільнення від відповідальності у період дії воєнного стану, а також висновки Великої Палати Верховного Суду у справі № 902/417/18 щодо зменшення розміру процентів річних як заходу відповідальності, застосуванню не підлягають. Позивач також зазначив, що відповідач добровільно, ознайомившись з умовами договору, уклав його на засадах свободи договору (стаття 627 ЦК України), не звертався про розірвання чи визнання договору недійсним, а тому підстав для зменшення судом розміру договірних процентів немає, на підтвердження чого навів практику апеляційних судів у справах за подібними позовами позивача.

Відповідач подав заперечення на відповідь на відзив, в якому додатково навів правову позицію Великої Палати Верховного Суду у справі № 902/417/18 про право суду за певних умов зменшити загальний розмір процентів річних з огляду на непропорційність наслідкам порушення зобов`язання, а також практику апеляційних судів, і підтримав раніше викладене прохання про часткове задоволення позову в розмірі 23 200,00 грн.

Позивач подав додаткові пояснення у справі, в яких повторно навів нормативне обґрунтування порядку нарахування процентів за кредитним договором та наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

3. Заяви (клопотання) учасників справи

Відповідач просив суд розглядати справу за його відсутності. Інших клопотань учасниками справи не заявлено.

Справа належить до категорії малозначних, оскільки ціна позову не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому в силу частини шостої статті 19, частини першої статті 274 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Ухвалою суду від 30.10.2025 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін відповідно до статті 279 ЦПК України.

4. Обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Судом установлено, що 23.10.2024 між ТОВ «Бізнес Позика» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», укладено кредитний договір № 324203-КС-003 (далі Договір), за умовами якого позивач надав відповідачу кредит у розмірі 15 000,00 грн на умовах строковості, поворотності та платності, а відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію в порядку та на умовах, визначених Договором (пункт 2.1 Договору).

Пунктом 2.4 Договору встановлено Стандартну процентну ставку, пунктом 10.2 Знижену процентну ставку за Договором. Пунктами 4.2, 4.2.1, 4.2.2, 10.1, 10.4, 10.5 Договору визначено умови застосування Зниженої процентної ставки за умови дотримання позичальником графіка платежів та застосування Стандартної процентної ставки, починаючи з 8-го дня прострочення внесення чергового платежу за графіком, до закінчення строку кредитування. Пунктом 2.5 Договору встановлено комісію за видачу кредиту в розмірі 3 000,00 грн.

29.10.2024 сторони в такому ж порядку уклали Додаткову угоду № 1 до Договору (далі Додаткова угода), відповідно до пункту 1 якої станом на 29.10.2024 сума неповернутого позичальником кредиту становила 15 000,00 грн, сума нарахованих та несплачених процентів за користування кредитом 1 050,00 грн, сума нарахованої та несплаченої комісії 3 000,00 грн. Пунктом 2.1 Додаткової угоди кредит збільшено на 3 000,00 грн, а пунктом 2.2 визначено, що загальний розмір отриманого та неповернутого позичальником кредиту після збільшення становить 18 000,00 грн. Пунктом 4 Додаткової угоди встановлено комісію за надання додаткової суми кредиту в розмірі 600,00 грн.

Факт укладення Договору та Додаткової угоди, отримання відповідачем кредитних коштів на зазначених умовах, здійснення відповідачем часткових платежів на виконання зобов`язань за Договором, а також наявність заборгованості перед позивачем відповідач не заперечує, що відповідно до частини першої статті 82 ЦПК України звільняє позивача від обов`язку доказування цих обставин.

Судом також встановлено та не заперечується сторонами, що з коштів, сплачених відповідачем на виконання зобов`язань за Договором, позивачем зараховано в рахунок погашення нарахованої комісії за видачу кредиту 2 300,00 грн.

Доказів звернення відповідача до позивача або до суду із заявою (позовом) про розірвання Договору чи Додаткової угоди або про визнання їх недійсними повністю чи в окремій частині, а так само доказів надіслання відповідачем повідомлення про відмову від Договору в порядку, передбаченому пунктом 5.1.2 Договору, матеріали справи не містять.

5. Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права

Оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (стаття 89 ЦПК України), суд дійшов таких висновків.

5.1. Щодо дійсності кредитного договору та Додаткової угоди

Відповідно до частини першої статті 626, частини першої статті 627, частини першої статті 628 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України). Відповідач не звертався до суду із зустрічним позовом про визнання Договору чи Додаткової угоди недійсними (нікчемними) в цілому або в частині процентної ставки, а також не довів наявності обставин, що свідчили б про вчинення Додаткової угоди під впливом обману, помилки, насильства чи на вкрай невигідних для нього умовах у розумінні статей 229233 ЦК України. Матеріалами справи підтверджується, що відповідач до укладення Договору ознайомився з його умовами та Правилами надання споживчих кредитів позивача, отримав інформацію, передбачену частинами другою, п`ятою статті 7 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії», статтями 9, 25 Закону України «Про споживче кредитування» (пункти 11.3.1, 11.4.4 Договору), а після отримання додаткових кредитних коштів за Додатковою угодою розпоряджався ними, доказів протилежного суду не надано.

За таких обставин суд відхиляє доводи відповідача про нав`язаний характер Додаткової угоди та вважає Договір і Додаткову угоду до нього чинними та такими, що підлягають виконанню сторонами на погоджених умовах (стаття 629 ЦК України); суд, керуючись принципом диспозитивності цивільного судочинства (стаття 13 ЦПК України), не вправі за власною ініціативою вийти за межі позовних вимог та визнати недійсними умови правочину, які не були предметом самостійної вимоги.

5.2. Щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно зі статтею 526, частиною першою статті 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, а якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк.

Судом встановлено та відповідачем не спростовано, що загальний розмір отриманого та неповернутого відповідачем кредиту за Договором з урахуванням Додаткової угоди становить 18 000,00 грн, а тому за відсутності доказів повернення цієї суми вимога позивача про стягнення заборгованості за тілом кредиту є обґрунтованою по суті. Водночас з підстав, викладених у пункті 5.3 цього рішення, розмір заборгованості за тілом кредиту, що підлягає стягненню, підлягає зменшенню на суму коштів, сплачених відповідачем на виконання нікчемної умови про комісію.

5.3. Щодо стягнення комісії за видачу кредиту та за надання додаткових коштів

Пунктом 2.5 Договору та пунктом 4 Додаткової угоди на відповідача покладено обов`язок сплатити комісію за видачу кредиту та за надання додаткової суми кредиту в загальному розмірі 3 600,00 грн (3 000,00 грн + 600,00 грн).

Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою Правління Національного банку України від 10.05.2007 № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо), або що їх вчиняє банк чи споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього тощо). Зазначені вимоги, з урахуванням мети Закону України «Про споживче кредитування» та Закону України «Про захист прав споживачів», поширюються і на кредитні правовідносини за участю небанківських фінансових установ, які надають споживчі кредити фізичним особам.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19 дійшла висновку про нікчемність умови кредитного договору про сплату споживачем комісії (плати) за надання (обслуговування) кредиту, якщо кредитодавцем не доведено, що встановлена плата є відповідною платою за фактично надану окрему послугу, а не платою за дії, які кредитодавець вчиняє на власну користь, оскільки встановлення такого платежу всупереч вимогам нормативно-правових актів спрямоване на незаконне заволодіння грошовими коштами фізичної особи-споживача як слабшої сторони договору, а відтак такі умови договору порушують публічний порядок (частини перша, друга статті 228, частина перша статті 216 ЦК України).

Позивачем не надано доказів на підтвердження факту надання відповідачу окремої фінансової послуги, за яку встановлено комісію за видачу кредиту та за надання додаткових коштів, відмінної від власне надання кредиту, яке саме по собі є предметом Договору і компенсується встановленими Договором процентами. За таких обставин суд дійшов висновку, що умови пункту 2.5 Договору та пункту 4 Додаткової угоди щодо комісії за видачу кредиту в загальному розмірі 3 600,00 грн є нікчемними, а тому в силу частин першої, другої статті 215, частини першої статті 216, статті 228 ЦК України не створюють для відповідача обов`язку щодо їх сплати, незалежно від відсутності окремого (зустрічного) позову про визнання їх недійсними, оскільки нікчемний правочин (умова) є недійсним у силу закону і визнання його недійсним судом не вимагається.

Оскільки судом встановлено, що на виконання нікчемної умови про комісію відповідачем сплачено 2 300,00 грн, ці кошти в силу частини першої статті 216 ЦК України підлягають поверненню відповідачу, а з огляду на наявність між сторонами зустрічних однорідних грошових зобов`язань зарахуванню в рахунок погашення заборгованості за тілом кредиту. Отже, розмір заборгованості за тілом кредиту, що підлягає стягненню з відповідача, становить: 18 000,00 грн 2 300,00 грн = 15 700,00 грн.

У задоволенні позовних вимог у частині стягнення комісії, яка залишилася несплаченою, у розмірі 1 300,00 грн (3 600,00 грн 2 300,00 грн), суд відмовляє з викладених вище підстав про нікчемність відповідної умови Договору.

5.4. Щодо стягнення процентів за користування кредитом

Відповідно до статті 1048, частин першої, другої статті 1056-1 ЦК України позикодавець (кредитодавець) має право на одержання від позичальника процентів від суми позики (кредиту), розмір і порядок одержання яких, а також тип процентної ставки (фіксована чи змінювана), встановлюються договором.

Судом встановлено, що позивач не заявляв до стягнення пеню відповідно до статті 549 ЦК України, а так само не заявляв будь-якої форми відповідальності за порушення грошового зобов`язання відповідно до статті 625 ЦК України (інфляційні втрати, три проценти річних), а нарахував та заявив до стягнення виключно проценти за користування кредитом, розраховані на щоденний залишок заборгованості за тілом кредиту за встановленими Договором Зниженою та Стандартною процентними ставками. З огляду на це суд погоджується з доводами позивача про те, що норми пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, пункту 6-1 Прикінцевих положень Закону України «Про споживче кредитування» щодо звільнення позичальника (споживача) від відповідальності за прострочення грошового зобов`язання в період дії воєнного стану, а також висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, в частині, що стосується зменшення заходів відповідальності (неустойки, процентів річних за статтею 625 ЦК України), безпосередньо до спірних процентів за користування кредитом, як плати за надану фінансову послугу, застосуванню не підлягають.

Разом з тим суд враховує, що право сторін кредитного договору на встановлення розміру та порядку нарахування процентів за користування кредитом не є необмеженим і підлягає оцінці на предмет справедливості з урахуванням вимог статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», а також загальних засад цивільного законодавства справедливості, добросовісності та розумності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509, частини перша, друга статті 627 ЦК України), які є складовими елементами конституційного принципу верховенства права.

Судом встановлено, що заявлена позивачем до стягнення сума процентів за користування кредитом (25 200,00 грн) перевищує розмір заборгованості за тілом кредиту (18 000,00 грн, а з урахуванням зарахування нікчемної комісії 15 700,00 грн) більш ніж у півтора раза, тобто є явно непропорційною сумі основного зобов`язання та наслідкам неналежного виконання відповідачем, який є фізичною особою-споживачем, грошового зобов`язання за споживчим кредитом. Стягнення процентів у такому розмірі призвело б до перетворення плати за користування кредитом із засобу еквівалентного та розумного стимулювання позичальника на невиправдано непомірний тягар для споживача та джерело отримання позивачем невиправданої вигоди, що суперечить меті правового регулювання відносин споживчого кредитування, визначеній Законом України «Про захист прав споживачів» та Законом України «Про споживче кредитування», спрямованим на забезпечення захисту прав фізичних осіб-споживачів як економічно слабшої сторони договору (частина четверта статті 42 Конституції України).

За таких обставин, керуючись принципами верховенства права, справедливості, добросовісності, розумності та пропорційності, суд вважає за необхідне зменшити розмір процентів за користування кредитом, що підлягають стягненню з відповідача, до розміру, який не перевищує п`ятдесяти відсотків суми виданого за Договором кредиту (15 000,00 грн), тобто до 7 500,00 грн, що, на переконання суду, найбільш повно відповідає балансу інтересів обох сторін договору як компенсаційній функції процентів за користування кредитом, так і необхідності захисту прав відповідача як споживача фінансової послуги.

У задоволенні позовних вимог у частині стягнення процентів у розмірі, що перевищує 7 500,00 грн, а саме в розмірі 17 700,00 грн (25 200,00 грн 7 500,00 грн), суд відмовляє.

5.5. Загальний висновок

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 324203-КС-003 від 23.10.2024 у загальному розмірі 23 200,00 грн, з яких: 15 700,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 7 500,00 грн заборгованість за процентами за користування кредитом. У задоволенні решти позовних вимог на суму 21 300,00 грн (1 300,00 грн комісія, 17 700,00 грн проценти) слід відмовити.

Таким чином, позовні вимоги ТОВ «Бізнес Позика» підлягають частковому задоволенню.

6. Розподіл судових витрат

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позовні вимоги задоволено на суму 23 200,00 грн, що становить 52,13 відсотка від заявленої до стягнення суми 44 500,00 грн.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, сплачений позивачем за подання позовної заяви, пропорційно до задоволеної частини позовних вимог, тобто в розмірі 52,13 відсотка від сплаченої суми судового збору (розмір судового збору визначається на підставі платіжного документа про його сплату, наявного в матеріалах справи). В іншій частині судовий збір покладається на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 13, 7681, 82, 89, 141, 258, 259, 263265, 268, 274, 279, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (код ЄДРПОУ 41084239, адреса: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 411) заборгованість за кредитним договором № 324203-КС-003 від 23.10.2024 у загальному розмірі 23 200 (двадцять три тисячі двісті) грн 00 коп., з яких:

15 700 (п`ятнадцять тисяч сімсот) грн 00 коп. заборгованість за тілом кредиту;

7 500 (сім тисяч п`ятсот) грн 00 коп. заборгованість за процентами за користування кредитом.

3. У задоволенні решти позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» відмовити.

4. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» судовий збір пропорційно до задоволеної частини позовних вимог (52,13 %) у розмірі 1 262,91 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 07 вересня 2026 року.

Суддя: Л.В. Мерзлий