Рішення № 13952940, 22.02.2011, Господарський суд Чернігівської області

22.02.11

УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Чернігівської області

14000 , м. Чернігів тел. 698166

Проспект Миру , 20

Іменем України

Рішення

“22” лютого 2011 року справа № 7/33

Суддя Н.О. Скорик, розглянувши матеріали за позовом

Відкритого акціонерного товариства “Облтеплокомуненерго”

14000, м. Чернігів, вул.. Комсомольська, 55Б

До відповідача: Фізичної особи підприємця ОСОБА_1

АДРЕСА_1

Про стягнення 8658,63 грн.

Представники сторін:

Позивача : Березинець О.В. дов. № 7 від 31.12.2010 р.

Відповідача : ОСОБА_1 особисто

Суть спору:

Відкритим акціонерним товариством ?Облтеплокомуненерго? подано позов до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про стягнення 4453,12 грн. боргу по неоплаті вартості теплової енергії, спожитої в період з січня 2010 р. по 10.10.2010 р., згідно договору № 1-0502 від 20.03.2009 р на постачання теплової енергії, 3901,60 грн. пені, 77,16 грн. 3% річних, 226,75 грн. інфляційних.

Відповідач відзиву на позов не надав, в судовому засіданні проти позовних вимог частково заперечив, посилаючись на невідповідність суми позовних вимог фактичній заборгованості згідно з показниками приладів обліку.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, в судовому засіданні встановлено:

Між сторонами укладено договір на постачання теплової енергії № 1-0502 від 20.03.2009 р. на постачання теплової енергії відповідно до умов якого виробник (позивач) зобовязувався виробляти, транспортувати та постачати споживачеві (відповідачу) теплову енергію для підігріву води, а споживач (відповідач) зобовязувався сплачувати виробникові (позивачу) за надані послуги за встановленими тарифами в терміни та на умовах, передбачених цим договором. Тарифи на послуги на момент укладення договору становили: підігрів води 30,37 грн./1 м.куб. або 671,99 грн./1Гкал (п. 1.1. договору).

Термін дії договору (п.11.1. договору) до 10.10.2009 р. та вважається щорічно пролонгованим з дня збігу попереднього терміну його дії на наступний річний термін, якщо протягом останнього місяця дії договору від жодної із сторін не надійшло заяви про відмову від нього.

Дія договору припинена з 10.10.2010 р., про що позивачем повідомлено відповідача листом № 2118 від 28.09.2010 р., відправленим згідно поштової квитанції № 7248 від 28.09.2010 р.

Відповідно до ст.. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Позивач посилається, що за період з січня 2010 р. по 10.10.2010 р., ним поставлено відповідачу теплову енергію на загальну суму 9483,41 грн., в доказ чого надає розрахунок боргу, рахунки фактури та акти про споживання теплової енергії. При цьому позивач стверджує, що в звязку з ненаданням відповідачем звіту про фактичне споживання теплової енергії до 20-го числа місяця (до 20-го липня 2010 р.), на виконання пункту 5.4. договору, позивачем проведено розрахунок вартості спожитої теплової енергії за розрахунковий період з 17.06.2010 р. по 19.07.2010 р. розрахунковим методом як при безобліковому споживанні теплової енергії. Відповідно з пунктом 6.4. договору розрахунковим періодом є період часу, що розпочинається 20 числа попереднього місяця і триває до 19 числа звітного місяця. При цьому позивач посилається а можливу несправність приладу обліку в липні 2010 р.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач не надав документального підтвердження встановлення факту несправності приладу обліку. Крім того, визначення кількості відпущеної теплової енергії в період вересня жовтня 2010р. проводилось сторонами згідно цього ж приладу обліку, кількість теплової енергії, визначеної за цей період приладом обліку, не заперечується сторонами.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими доказами.

Відповідно зі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Акт про споживання теплової енергії за період з 17.06. по 19.07.2010 р. (за липень 2010 р.) не може бути взято до уваги судом як належний доказ, оскільки він складений в односторонньому порядку позивачем і не підписаний відповідачем. Не може бути взято до уваги як належний доказ в частині визначення кількості спожитої теплової енергії і акт про споживання теплової енергії за період з 20.07. по 16.08.2010 р. (серпень 2010 р.), який в частині визначення кількості спожитої теплової енергії заперечується відповідачем та як такий, що в частині визначеної в ньому кількості (29 куб.м.) спожитої теплової енергії протирічить обставинам справи. Так, в зазначеному акті взяті показники лічильника, як попередні, з акта за липень 2010 р., складеного в односторонньому порядку, який не є належним доказом. В акті за серпень 2010 р. визначено кількість спожитої гарячої води 29 куб.м., в той час як за період липня серпня кількість спожитої гарячої води становить 20 куб.м. в визначенні з показниками приладів обліку: останні показники (подача) в червні 2010 р. 2652 куб. м., в серпні 2010 р. 2862 куб.м., останні показники (вихід) в червні 2010 р. 2348 куб.м., в серпні 2010 р. 2538 куб.м. Акт про споживання теплової енергії за серпень 2010 р. не заперечується сторонами в частині визначення останніх показників лічильника на подавальній та на зворотній частині трубопроводу і в цій частині може бути взятий до уваги як належний доказ.

Відповідно до ст. 3 та ч. 3 ст. 509 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов'язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість.

З огляду та аналізу матеріалів справи, актів про споживання теплової енергії за січень, жовтень 2010 р. кількість спожитої теплової енергії за період з 17.12.2009 р. по 10.10.2010 р. становить 221 куб.м., вартість якої складає 6711,77 грн. в розрахунку до ціни за підігрів 1 куб.м. води 30,37 грн.

Доводи позивача щодо проведення нарахування кількості відпущеної теплової енергії в липні 2010 р. розрахунковим методом, як при безобліковому споживанні, спростовуються матеріалами справи з врахуванням вищезазначених обставин. В приміщенні, на яке поставлялась теплова енергія відповідачу, встановлений прилад обліку теплової енергії. Відповідно до п. 5.6. договору обсяг наданих послуг визначається за показаннями приладів обліку. Несправність приладів обліку не доведена позивачем. Отже, кількість відпущеної теплової енергії підлягає визначенню за показниками приладів олібку.

Відповідно до п. 6.5. договору відповідач зобовязувався сплачувати вартість спожитої теплової енергії щомісячно до 1 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Відповідач порушив умови договору - вартість теплової енергії сплатив частково: в сумі 4769 грн. до подачі позову та 700 грн. після подачі позову.

Відповідач надав докази оплати відповідачем 700 грн. в рахунок погашення заборгованості за поставлену теплову енергію (копія банківської виписки від 27.01.2011 р., квитанції банку № К13/9/7 від 09.02.2011 р., № б/н від 21.02.2011 р.).

Таким чином, провадження у справі в частині стягнення 700 грн. боргу підлягає припиненню за відсутності предмету спору з віднесенням судових витрат в цій частині вимог за рахунок відповідача, оскільки оплата здійснена після подачі позову до суду.

Відповідач в судовому засіданні визнав борг в сумі 1242,75 грн.

На момент винесення рішення судом відповідач не надав доказів погашення заборгованості в сумі 1242,75 грн.

За таких обставин, вимоги позивача по стягненню 1242,75 грн. є правомірними, підтверджуються матеріалами справи, і підлягають задоволенню.

Законом України ?Про відповідальність субєктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій? установлено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу (ст.. 1 Закону).

Відповідно до п. 7.3.3. договору за порушення порядку розрахунків, передбаченого п. 6.5. цього договору - відповідач сплачує пеню у розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, а також борг з урахуванням індексу інфляції за весь період прострочення і 3% річних від простроченої суми.

Позивачем нараховано та предявлено до стягнення 3901,60 грн. пені за період прострочки виконання грошового зобовязання з 02.02.2010 р. по 01.09.2010 р. по оплаті вартості теплоенергії, з врахуванням положень п.6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Відповідач не надав доказів відсутності своєї вини в несвоєчасній оплаті .

Позовні вимоги про стягнення пені підлягають частковому задоволенню - в сумі 2943,56 грн. з врахуванням прострочки поплати вартості фактично поставленої теплової енергії.

Відповідно до п. 7.3.3. договору та ст.. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховано та предявлено до стягнення 226,75 грн. інфляційних за період з лютого 2010р. по листопад 2010 р., включно, та 77,16 грн. 3% річних за період з 02.02.2010 р. по 01.01.2011 р.

З врахуванням прострочки оплати вартості фактично поставленої теплової енергії, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 92,19 грн. інфляційних та 41,65 грн. річних.

Судові витрати покладаються на сторін згідно ст.. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. 526, 549,625 Цивільного кодексу України, ст. ст.49, п.11 ч.1 ст. 80, ст. 82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд

Вирішив:

Позовні вимоги задовольнити частково.

1. Припинити провадження у справі в частині стягнення 700 грн. боргу за відсутності предмета спору.

2. Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (р. 26000000787001 в філії ВАТ КБ ?Надра? м. Чернігів, МФО 353627, код 2626112794) на користь Відкритого акціонерного товариства ?Облтеплокомуненерго?, м. Чернігів, вул.. Комсомольська, 55Б (р. 26004300000976 в ПАТ Банк ?Демарк?, м. Чернігів, МФО 353575, код 03357671) 1242,75 грн. боргу, 2943,56 грн. пені, 92,19 грн. інфляційних, 41,65 грн. річних, 59,14 грн. державного мита, 136,83 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

Суддя Н.О. Скорик

Повне рішення складено 23.02.2011 р.

Суддя Н.О.Скорик