Рішення № 139528956, 07.09.2026, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/7655/26

Провадження № 2/357/6109/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Ярмола О. Я. ,

при секретарі - Вдовика А. В.,

представника позивачів - адвоката Перушко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 5, в порядку загального позовного провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Моторного (транспортного) страхового бюро України, військової частини НОМЕР_1 , третя особа: ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої смертю особи та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом до Моторного (транспортного) страхового бюро України, військової частини НОМЕР_1 , третя особа: ОСОБА_3 в якому просили суд:

- стягнути з Моторно-транспортного страхового бюро України на користь ОСОБА_1 грошову суму в розмірі 144 000,00 грн в рахунок відшкодування шкоди, завданої смертю її чоловіка ОСОБА_4 ;

- стягнути з Моторно-транспортного страхового бюро України на користь ОСОБА_1 грошову суму в розмірі 16 000,00 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди;

- стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 грошову суму в розмірі 484 000,00 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди;

- стягнути солідарно з Моторно-транспортного страхового бюро України та військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу;

- стягнути з Моторно-транспортного страхового бюро України на користь ОСОБА_2 грошову суму в розмірі 144 000,00 грн в рахунок відшкодування шкоди, завданої смертю його батька ОСОБА_4 ;

- стягнути з Моторно-транспортного страхового бюро України на користь ОСОБА_2 грошову суму в розмірі 16 000,00 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди;

- стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_2 грошову суму в розмірі 484 000,00 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди;

- стягнути солідарно з Моторно-транспортного страхового бюро України та військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу.

І. Позиція сторін у справі

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 свої вимоги обґрунтовують тим, що 03 травня 2024 року, приблизно о 14 год 09 хв, на 108 км автодороги М-05 «Київ-Одеса», поблизу повороту до села Чупира Білоцерківського району Київської області, ОСОБА_3 , керуючи технічно справним автомобілем «TOYOTA LAND CRUISER 200» реєстраційний номер НОМЕР_2 (на чорному фоні), діючи самовпевнено, тобто усвідомлюючи, що його дії створюють реальну загрозу безпеці дорожнього руху та передбачаючи можливість настання негативних наслідків, але розраховуючи, що зможе відвернути їх настання, у порушення вимог п. 1.5., п.п. «д» п. 2.3., п.п. «ґ» п. 12.6 Правил дорожнього руху, рухався по лівій смузі проїзної частини до м. Києва із швидкістю 150…158 км/год, перевищив максимально допустиму швидкість руху на даній ділянці дороги, чим створив загрозу життю та здоров`ю інших учасників дорожнього руху та допустив зіткнення із лівою боковою стороною попутного автомобіля «ЗАЗ 1125», реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_4 , який рухався попереду та змінив напрямок руху вліво, перетинаючи автодорогу в напрямку лівого узбіччя. Внаслідок ДТП тілесні ушкодження отримав водій автомобіля «ЗАЗ 1125», реєстраційний номер НОМЕР_3 , ОСОБА_4 , від яких помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в лікувальному закладі. Грубе порушення водієм ОСОБА_3 вимог пунктів п. 1.5., п.п. «д» п. 2.3., п.п. «ґ» п. 12.6 Правил дорожнього руху перебувають у прямому причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді спричинення смерті потерпілого ОСОБА_4 .. Вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10.12.2025 року у справі № 357/11904/25 ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 415 КК України та призначено йому покарання за ч. 1 ст. 415 КК України - 3 роки позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_3 від відбування призначеного основного покарання з випробовуванням та встановлено іспитовий строк 2 роки. ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_4 , а ОСОБА_2 є сином ОСОБА_4 . В результаті вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення позивачам було спричинено майнової та моральної шкоди. З офіційного веб-сайту МТСБУ вбачається, що поліс на транспортний засіб «TOYOTA LAND CRUISER 200» реєстраційний номер НОМЕР_2 станом на 03.05.2024 року відсутній. Статтею 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено перелік випадків, у яких регламентні виплати здійснюються саме МТСБУ за рахунок коштів з централізованих страхових резервних фондів чи з коштів фонду страхових гарантій, та відповідно до приписів пункту 41.1. статті 41, МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння, зокрема, транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність. Таким чином, МТСБУ має відшкодувати шкоду, заподіяну позивачам, так як у винуватця ДТП на дату скоєння був відсутній поліс ОСЦПВ.

Щодо відповідальності військової частини НОМЕР_1 позивачі вказували, що згідно зі ст. 1 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України. До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння бойова та інша техніка, боєприпаси. Стаття 2 вказаного закону передбачає, що Міністерство оборони України, як центральний орган управління Збройних Сил України здійснює, відповідно до закону, управління військовим майном, у тому числі закріплює військове майно за військовими частинами (у разі їх формування, переформування), приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами Збройних Сил України, в тому числі, у разі їх розформування. Відповідно до технічного талону транспортного засобу серії ПД №055589 транспортний засіб «TOYOTA LAND CRUISER 200» реєстраційний номер НОМЕР_2 належить військовій частині НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ). Відповідно до довідки від 17.06.2024 року, виданої в/ч НОМЕР_1 , станом на дату видачі, у фінансовій службі в/ч НОМЕР_1 перебуває на обліку на позабалансовому рахунку 011 «Орендовані основні засоби та нематеріальні активи» «TOYOTA LAND CRUISER 200» з 01.02.2023 року. Згідно з витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №87 від 05.04.2022 року полковника ОСОБА_3 призначено на посаду начальника логістики військової частини НОМЕР_1 , ВОС-7001002. Відповідно до дорожнього листа №24/5822: водій полковник ОСОБА_3 , маршрут руху район виконання бойового завдання, вибуття за нарядом 8:00 01 травня 2024 року, прибуття за нарядом 18:00 10 травня 204 року. Згідно з посвідченням про відрядження полковник ОСОБА_3 відряджений до пункту постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 АДРЕСА_1 , вибув 02.05.2024 року, прибув 03.05.2024 року. Таким чином, на момент скоєння ДТП ОСОБА_3 проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді начальника логістики військової частини НОМЕР_1 і станом на дату вчинення ДТП перебував при виконанні своїх службових обов`язків. За змістом ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків. Джерело підвищеної небезпеки - автомобіль марки «TOYOTA LAND CRUISER 200» реєстраційний номер НОМЕР_2 є власністю військової частини НОМЕР_1 , в якій водій ОСОБА_3 на момент скоєння ДТП проходив службу, а тому саме військова частина НОМЕР_1 має відшкодувати шкоду, завдану їх військовослужбовцем.

Щодо шкоди, заподіяної позивачам смертю потерпілого вказували, що відповідно до п. 27.2 ст. 27 Закону №1961-IV страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону), - МТСБУ здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 ЦК України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку. Відповідно до ч. 1 ст. 1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується: чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, - довічно; інвалідам - на строк їх інвалідності. Позивач ОСОБА_1 , яка є дружиною ОСОБА_4 , є пенсіонером, що підтверджується копією пенсійного посвідчення № НОМЕР_4 , довідкою про доходи №8790 3777 3978 2501. Розмір її пенсії складає 3725 грн на місяць, зазначена сума є недостатньою для забезпечення її мінімальним набором продуктів харчування, ліків, непродовольчих товарів та послуг, необхідних для задоволення основних потреб. Позивач ОСОБА_2 , який є сином ОСОБА_4 , є інвалідом ІІІ групи довічно, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК серія КИО-1 №324447 від 18.05.2009 року. Він є пенсіонером, що підтверджується копією пенсійного посвідчення № НОМЕР_5 , довідкою про доходи №0117 1111 5104 2132. Розмір його пенсії на дату звернення до суду складає 3406 грн, що є недостатньою для забезпечення його базових потреб. Тобто, позивачі на дату смерті ОСОБА_4 перебували на його утриманні і мають право на відшкодування шкоди заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 ЦК України. На день настання страхового випадку ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» встановлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі 8 000 грн 00 коп. Отже, мінімально гарантований загальний розмір страхового відшкодування, пов`язаного з втратою годувальника, обрахований відповідно до п. 27.2 ст. 27 Закону України №1961-IV, становить 288 000,00 грн., який розрахований за формулою: 36 х 8000 грн. Таким чином, шкода по втраті годувальника, яка підлягає стягненню з МТСБУ на користь дружини та сина потерпілого, становить 288 000,00 грн., тобто по 144 000,00 грн кожному.

Щодо стягнення моральної шкоди завданої позивачам внаслідок заподіяння смерті ОСОБА_4 , вказували, що відповідно до ст. 23 ЦК України, вони мають право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення їх прав. Заподіяна моральна шкода позивачу ОСОБА_1 , полягає в тому, що одержавши звістку про те, що її чоловік потрапив в ДТП і перебуває в тяжкому стані в лікарні, вона була шокована і отримала сильний нервовий стрес і душевне потрясіння. Лікування її чоловіка і в подальшому смерть відобразились на її здоров`ї, вона втратила душевний спокій, нормальний сон, апетит, стала роздратована. Життя втратило сенс та інтерес через смерть дорогої людини. Покійний чоловік був опорою для неї і їхніх дітей. Смерть чоловіка і батька зруйнувала цілісність родини. Тривала душевна депресія та туга за чоловіком не дає можливості адекватно сприймати навколишнє середовище та близьких осіб. Почуття цілковитої спустошеності не дозволяє адаптуватись до нормального життя. Позивач втратив рідну людину - батька, якого він не побачить більше ніколи в житті, не отримає і не відчує батьківського тепла, захисту, любові та підтримки. Моральна шкода Заподіяна моральна шкода позивачу ОСОБА_2 виражається в сильних душевних стражданнях з приводу втрати близької людини, адже передчасна смерть батька стала важкою психологічною травмою для нього, його турбує безсоння, порушено його нормальний спосіб життя, він розгублений, пригнічений, знервований. Всі ці обставини пригнічують його емоційний стан. За умови ретельного дослідження усіх обставин справи, оцінки ступеню й глибини понесених моральних страждань, з урахуванням істотних вимушених змін у житті позивачів, виходячи із вимог розумності і справедливості розміру грошового відшкодування, компенсацію за моральні страждання позивачами було оцінено в розмірі - 500 000 гривень кожному. Пунктом 27.3 ст. 27 Закону №1961-IV встановлено, що страховик (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами. ДТП, в результаті якої загинув ОСОБА_4 , сталася ІНФОРМАЦІЯ_1 , смерть потерпілого настала в лікувальному закладі 04.05.2024 року та є прямим наслідком цієї ДТП. Розмір відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю потерпілого, що належить до виплати кожному позивачу, становить 48 000,00 грн. (8000х12:2), які підлягають до стягнення з МТСБУ на користь позивачів. Відповідно до п. 27.5 ст. 27 Закону України №:1961-IV загальний розмір усіх здійснених страхових відшкодувань (регламентних виплат) за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю однієї особи, не може перевищувати страхову суму за таку шкоду. Відповідно до Постанови Правління Національного банку України від 30 травня 2022 року № 109 "Про розміри страхових сум за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" розміри страхових сум за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеними після набрання чинності цією постановою за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю потерпілих, у розмірі 320 000 грн. на одного потерпілого. Враховуючи, що граничний ліміт відповідальності по даному страховому випадку у сумі не може перевищувати 320 000 грн, страхове відшкодування, яке належить для виплати позивачам МТСБУ становить 320 000 грн, яке складається з: 144 000 грн. в рахунок відшкодування, пов`язаного із втратою годувальника для дружини потерпілого; 144 000 грн. в рахунок відшкодування, пов`язаного із втратою годувальника для сина потерпілого; 16 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди для дружини потерпілого; 16 000 грн. в рахунок моральної шкоди для сина потерпілого. Різниця між заподіяною позивачам моральною шкодою в розмірі по 500 000 грн кожному та страховою сумою в розмірі 16 000 грн кожному, що сплачує МТСБУ, а саме по 484 000 грн кожному (500 000 грн - 16 000 грн = 484 000 грн), підлягають відшкодуванню за рахунок військової частини НОМЕР_1 .

Щодо відшкодування понесених позивачами судових витрат по справі вказували, що між ОСОБА_1 та Адвокатським бюро «Віталія Бойчука» укладений договір про надання правничої допомоги № 27/Ц від 08.04.2026 року. Відповідно до Додатку №1 до договору про надання професійної правничої допомоги №27/Ц від 08.04.2026 року вартість правничої допомоги складає 15 000 грн, які ОСОБА_1 сплатила Адвокатському бюро, що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки №ПН2669 від 08.04.2026 року. Крім того між ОСОБА_2 та Адвокатським бюро «Віталія Бойчука» укладений договір про надання правничої допомоги № 28/Ц від 08.04.2026 року. Відповідно до Додатку №1 до договору про надання професійної правничої допомоги №28/Ц від 08.04.2026 року вартість правничої допомоги складає 15 000 грн, які ОСОБА_2 сплатив Адвокатському бюро, що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки №ПН2671 від 08.04.2026 року.

08.06.2026 від представника відповідача військової частини НОМЕР_1 через ЕКЕС надійшов відзив на позовну заяву у якому представник проти позову заперечує, не визнає його в повному обсязі, вважає їх необґрунтованими та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства України, з огляду на те, що командування військової частини НОМЕР_1 у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України, директивами Міністра оборони, начальника Генерального штабу та Головнокомандувача Збройних Сил України, іншими правовими актами. Так, дійсно ОСОБА_5 вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10.12.2025 у справі № 357/11904/25 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 415 КК України та призначено йому покарання за ч. 1 ст. 415 КК України - 3 роки позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_3 від відбування призначеного основного покарання з випробовуванням, встановлено іспитовий строк 2 роки. Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, ніше речове право, догові підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. При цьому, ч. 1 ст. 1187 ЦК України встановлює, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Відповідно до ч. 2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю. Разом із ст. 1168 ЦК України має застосовуватись ст. 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. При цьому, ч. 2 ст. 1168 ЦК України встановлює, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт. Відповідно до ст. 26 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України «Про оборону України» дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом. Як вбачається з норм матеріального права, а саме ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями відшкодовується особою, яка її завдала. Така ж правова позиція викладена в постановах Верховного Суду. Таким чином, ч. 2 ст. 1167 ЦК України передбачає підстави відшкодування моральної шкоди незалежно від вини заподіювача, проте не змінює відповідальну за відшкодування моральної шкоди особу, якою за змістом статті 1167 ЦК України залишається особа, яка безпосередньо завдала моральну шкоду, а саме винний водій. Аналіз положень статей 1166, 1167, 1187, 1188 ЦК України свідчить про встановлення в цивільному праві України змішаної системи деліктів, до якої входить: по-перше, правило генерального делікту, відповідно до якого будь-яка шкода (в т.ч моральна), завдана потерпілому неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; по-друге, правило спеціальних деліктів, яке передбачає особливості відшкодування шкоди, завданої у певних спеціально обумовлених у законодавстві випадках (спеціальними суб`єктами, у спеціальний спосіб тощо). Правило генерального делікту закріплено у статті 1166 ЦК України стосовно майнової шкоди та у статті 1167 ЦК України стосовно моральної шкоди. Умовами застосування цих норм є завдання шкоди (майнової, моральної) неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, наявність причинного зв`язку між цими діями (бездіяльністю) і шкодою та вина заподіювача. За правилом генерального делікту відповідальність за завдання шкоди покладається на особу, яка цю шкоду завдала, тобто на безпосереднього заподіювача. Тобто, норми Цивільного кодексу України чітко встановлюють відповідальність за заподіяння шкоди - на винуватця ДТП. Звертали увагу суду, що військова частина НОМЕР_1 неправомірних дій, які б призвели до смерті ОСОБА_4 не вчиняла. Узагальнюючи викладене, вказували, що дії військової частини НОМЕР_1 були вчинені у відповідності до вимог чинного законодавства України та у межах повноважень, жодної бездіяльності чи протиправних дій з боку військової частини НОМЕР_1 допущено не було. На підставі вищевикладеного, просили відмовити у задоволені позовної заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до військової частини НОМЕР_1 .

У судовому засіданні представник позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвокат Перушко Н.М., позов підтримала та просила його задовольнити повністю. Надала пояснення, аналогічні наведеному в позові.

Представник відповідача військової частини НОМЕР_1 в судове засідання не з`явився. Про день, час та місце розгляду справи повідомлені належно, причини неявки представника суду не відомі. Скористалися правом подачі відзиву на позовну заяву.

Представник відповідача МТСБУ в судове засідання також не з`явився. Про день, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, причини неявки представника суду не повідомляли.

За змістом ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

ІІ. Процесуальні дії та рішення у справі

Ухвалою суду від 11.05.2026 позовну заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було залишено без руху та надано позивачам десятиденний строк з дня вручення ухвали на усунення недоліків (а.с.86, 87).

22.05.2026 на виконання ухвали суду від 11.05.2026 представником позивачів було усунуто недоліки позовної заяви та подано до суду відповідне підтвердження (а.с.88-102).

26.05.2026 суддя постановила ухвалу, якою прийнято позов до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 08.07.2026 (а.с.103, 104).

08.06.2026 від представника відповідача в/ч НОМЕР_1 через ЕКЕС надійшов відзив на позовну заяву з підтвердженням направлення його копій учасникам справи (а.с.110-123).

08.07.2026 суд постановив ухвалу із занесенням до протоколу судового засідання, якою закрив підготовче провадження з призначенням справи до судового розгляду по суті на 27.08.2026 (а.с.124, 125).

24.07.2026 від представника відповідача МТСБУ через ЕКЕС надійшов відзив на позовну заяву з підтвердженням направлення його копій в/ч НОМЕР_1 та третій особі (а.с.130-192).

29.07.2026 від представника відповідача МТСБУ через ЕКЕС надійшло клопотання про долучення доказів, а саме підтверджень про направлення копій відзиву позивачам (а.с.193-198).

27.08.2026 в судовому засіданні, враховуючи, що 24.07.2026 від представника відповідача МТСБУ через ЕКЕС надійшов відзив на позовну заяву після закінчення строку встановленого судом на його подання, та до закінчення цього строку клопотання про його продовження до суду не подали, тому ухвалою суду від 27.08.2026, занесеною до протоколу судового засідання, вказаний відзив залишено без розгляду та суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення відповідно до ч. 1 ст. 244 ЦПК України (а.с.199-200).

Суд, перевіривши викладені в заявах по суті обставини, вивчивши матеріали цивільної справи, дослідивши надані докази, встановив наступні фактичні обставини та визначив зміст спірних правовідносин.

ІІІ. Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що 03 травня 2024 року, приблизно о 14 год 09 хв, на 108 км автодороги М-05 «Київ-Одеса», поблизу повороту до села Чупира Білоцерківського району Київської області, ОСОБА_3 , керуючи технічно справною транспортною машиною «TOYOTA LAND CRUISER 200» реєстраційний номер НОМЕР_2 (на чорному фоні), діючи самовпевнено, тобто усвідомлюючи, що його дії створюють реальну загрозу безпеці дорожнього руху та передбачаючи можливість настання негативних наслідків, але розраховуючи, що зможе відвернути їх настання, у порушення вимог п. 1.5., п.п. «д» п. 2.3., п.п. «ґ» п. 12.6 Правил дорожнього руху, рухався по лівій смузі проїзної частини до м. Києва із швидкістю 150…158 км/год, перевищив максимально допустиму швидкість руху на даній ділянці дороги, чим створив загрозу життю та здоров`ю інших учасників дорожнього руху та допустив зіткнення із лівою боковою стороною попутного автомобіля «ЗАЗ 1125», реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_4 , який рухався попереду та змінив напрямок руху вліво, перетинаючи автодорогу в напрямку лівого узбіччя. Внаслідок ДТП тілесні ушкодження отримав водій автомобіля «ЗАЗ 1125», реєстраційний номер НОМЕР_3 , ОСОБА_4 , від яких помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в лікувальному закладі. Грубе порушення водієм ОСОБА_3 вимог пунктів п. 1.5., п.п. «д» п. 2.3., п.п. «ґ» п. 12.6 Правил дорожнього руху перебувають у прямому причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді спричинення смерті потерпілого ОСОБА_4 ..

Вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10.12.2025 року у справі ЄУН 357/11904/25 (провадження 1-кп/357/1016/25) ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 415 КК України та призначено йому покарання за ч. 1 ст. 415 КК України - 3 роки позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_3 від відбування призначеного основного покарання з випробовуванням та встановлено іспитовий строк 2 роки. Вирок суду набрав законної сили 12.01.2026 року (а.с.40-45).

Згідно з ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Так, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, що вбачається з копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_6 від 10.05.2024 та копії довідки про причину смерті (до форми № 106/о № 229) від 06.05.2024, де причиною смерті зазначено закриту черепно-мозкову травму (а.с.28, 39).

Матеріалами справи також підтверджується те, що ОСОБА_3 , 03 травня 2024 року був відряджений у службових справах та керував службовим автомобілем «TOYOTA LAND CRUISER 200» реєстраційний номер НОМЕР_2 (на чорному фоні), який належить в/ч НОМЕР_1 (а.с.46-50).

З матеріалів справи установлено, що позивач ОСОБА_1 є дружиною покійного ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу № НОМЕР_7 від 08.09.1989 (а.с.19).

Позивач ОСОБА_2 є сином покійного ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_8 від 15.06.1990 (а.с.31).

Суд також установив, що позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в Білоцерківському об`єднаному управлінні ПФУ в Київській області і отримує пенсію за віком. Сума пенсії за період з 01.01.2024 по 31.03.2026 складає 84 881,00 грн (розмір пенсії станом на березень 2026 року становить 3 725,00 грн), що підтверджується копією довідки про доходи № 8790 3777 3978 2501, копією довідки форми ОК-5 від 30.03.2023 та копією пенсійного посвідчення № НОМЕР_4 (а.с.20-27).

Позивач ОСОБА_2 є особою з інвалідністю ІІІ групи з дитинства довічно, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК серія КИО-1 №324447 від 18.05.2009 року (а.с.32).

ОСОБА_2 також перебуває на обліку в Білоцерківському об`єднаному управлінні ПФУ в Київській області і отримує пенсію по інвалідності ІІІ групи з дитинства. Сума пенсії за період з 01.01.2024 по 31.03.2026 складає 77 602,00 грн (розмір пенсії станом на березень 2026 року становить 3 406,00 грн), що підтверджується копією пенсійного посвідчення № НОМЕР_5 (а.с.33), копією довідки про доходи №0117 1111 5104 2132, копією довідки форми ОК-5 від 30.03.2023 (а.с.34-37).

ІV. Норми права, оцінка аргументів сторін та висновки суду

Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Деліктні правовідносини щодо відшкодування шкоди, в тому числі моральної, завданої джерелом підвищеної небезпеки регулюються Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», в редакції станом на 03.05.2024 року (далі - Закон № 1961-IV).

Так, за змістом п. 23.1 ст. 23 Закону № 1961-IV шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, серед іншого, є шкода, пов`язана зі смертю потерпілого.

Згідно з пунктом 39.1 статті 39 Закону № 1961-IV, МТСБУ є єдиним об`єднанням страховиків, які здійснюють обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Таке бюро є непідприємницькою (неприбутковою) організацією і здійснює свою діяльність відповідно до цього Закону, законодавства України та свого Статуту.

Відповідно до пункту 22.1. статті 22 Закону № 1961-IV у разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею 41 Закону № 1961-IV передбачено також перелік випадків, в яких регламентні виплати здійснюються саме МТСБУ за рахунок коштів з централізованих страхових резервних фондів чи з коштів фонду страхових гарантій, а відповідно до приписів пункту 41.1. статті МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння, зокрема, транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

З офіційного вебсайту МТСБУ вбачається, що поліс на транспортний засіб «TOYOTA LAND CRUISER 200» реєстраційний номер НОМЕР_2 станом на 03.05.2024 року відсутній.

Відповідно до ст. 27 Закону № 1961-IV, страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди (п. 27.1).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019 у справі № 465/4287/15 (провадження № 14-406цс19), зазначено, що у Законі № 1961-IV не передбачено обов`язкового досудового порядку врегулювання питання з приводу виплати страхового відшкодування, особа, яка вимагає такої виплати, за власним розсудом може звернутися із заявою безпосередньо до страховика, з дотриманням вимог, передбачених у статті 35 названого Закону, чи звернутися безпосередньо до суду.

Відповідно до пункту 36.1 статті 36 Закону № 1961-IV страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого, може бути виплачено у вигляді одноразової виплати. Загальний розмір усіх здійснених страхових відшкодувань (регламентних виплат) за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю однієї особи, не може перевищувати страхову суму за таку шкоду (п.27.5).

Страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку (п.27.2).

Відповідно до ч. 1 ст. 1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується серед іншого: чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, - довічно, а також інвалідам - на строк їх інвалідності.

Відтак суд вважає, що позивачі мають право на страхове відшкодування в межах страхової суми від МТСБУ, оскільки смерть потерпілого ОСОБА_4 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 03.05.2024 настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди (04.05.2024) та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди, що встановлено вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10.12.2025 року у справі ЄУН 357/11904/25 (провадження 1-кп/357/1016/25).

Позивачами надано докази, які досліджені судом у повній мірі, та, які підтверджують факт їхнього перебування на утриманні ОСОБА_4 на дату смерті, а відтак ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають право на відшкодування шкоди заподіяної смертю потерпілого ОСОБА_4 на умовах встановлених ст. 1200 ЦК України.

Водночас, при покладенні обов`язку по відшкодуванню шкоди, пов`язаної зі смертю потерпілого, на страховика, діюче законодавство передбачає певні межі такої відповідальності. Зокрема, загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є спеціальним соціально-правовим механізмом, який запроваджено державою для захисту майнових інтересів як власників транспортних засобів, так і осіб, права яких можуть бути порушені під час використання джерела підвищеної небезпеки. Саме баланс таких інтересів у визначених законом межах забезпечується страховиком.

На день настання страхового випадку ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» встановлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі 8 000 грн 00 коп.

Відповідно до Постанови НБУ №109 від 30.05.2022 року «Про розміри страхових сум за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який був чинний на момент ДТП, розмір страхової суми з обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю потерпілих, у розмірі 320000 гривень на одного потерпілого.

Відтак, шкода по втраті годувальника, яка підлягає стягненню з МТСБУ на користь позивачів, становить 288 000 грн., тобто по 144 000 грн кожному.

Страховик (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами (п.27.3).

Частиною 2 ст. 1168 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Оскільки граничний ліміт відповідальності по даному страховому випадку у сумі не може перевищувати 320 000 грн, страхове відшкодування, яке належить стягнути на користь позивачів з МТСБУ сукупно становить 320 000 грн, тому в рахунок відшкодування моральної шкоди, суд вважає за можливе стягнути лише 32 000 грн на обох позивачів, тобто по 16 000 грн кожному, а відтак позов у цій частині також підлягає до задоволення.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України (далі - військові частини). До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння бойова та інша техніка, боєприпаси.

Стаття 2 вказаного закону передбачає, що Міністерство оборони України, як центральний орган управління Збройних Сил України здійснює, відповідно до закону, управління військовим майном, у тому числі закріплює військове майно за військовими частинами (у разі їх формування, переформування), приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами Збройних Сил України, в тому числі, у разі їх розформування.

Також, Постановою КМ України від 04.08.2000 № 1225 «Про затвердження Положення про порядок обліку, зберігання, списання та використання військового майна у Збройних Силах» визначається порядок ведення обліку і зберігання військового майна, закріпленого за військовими частинами Збройних Сил України, його списання та використання. Пункт 3 вказаного Положення зазначає, що «Міноборони, як центральний орган управління Збройних Сил, закріплює згідно із законодавством військове майно за військовими частинами на праві оперативного управління, про що ним видаються відповідні акти».

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до ч. 2 ст. 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

За змістом ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Так, матеріалами справи підтверджується та обставина, що на момент скоєння ДТП ОСОБА_3 проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді начальника логістики військової частини НОМЕР_1 і станом на дату вчинення ДТП перебував при виконанні своїх службових обов`язків, а тому шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Така правова позиція викладена у постанові Великої палати Верховного Суду від 05.12.2018 року у справі 426/16825/16-ц.

Відповідальність юридичної або фізичної особи за шкоду, завдану їхнім працівником, настає лише у випадках, коли заподіювач шкоди не тільки перебуває з такою юридичною або фізичною особою в трудових відносинах, а й заподіяв відповідну шкоду саме у зв`язку та під час виконання своїх трудових (службових) обов`язків (Правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.05.2024 року у справі 496/503/22).

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Встановлено, що позивачі внаслідок ДТП втратили близьку людину, переживали сильний нервовий стрес і душевне потрясіння, смерть чоловіка і батька зруйнувала цілісність родини, спричинило тривалу душевну депресію та адаптування до нормального життя, передчасна смерть близької людини стала важкою психологічною травмою для їхньої сім`ї та порушує нормальний спосіб життя, а тому суд вважає заявлену позивачами моральну шкоду в розмірі 484 000 грн на кожного, такою, що підлягає до задоволення.

У зв`язку з наведеним саме військова частина НОМЕР_1 зобов`язана відшкодувати позивачам шкоду, завдану ОСОБА_3 при виконанні ним своїх службових обов`язків.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

V. Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» позивачів звільнено від сплати судового збору при поданні позовної заяви до суду у справі про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи.

За ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи наведене, суд вважає за можливе стягнути з відповідачів судовий збір на користь держави в розмірі 10304грн. (0,8 % від ціни позову, оскільки позов подано в системі «Електронний суд»). Пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, відповідно до кожного з відповідачів, судовий збір, що підлягає стягненню з відповідача МТСБУ становить 2560 грн, а з відповідача в/ч НОМЕР_1 - 7744 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно зі ст. 17 Закону України від 23.02.2006 №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди зобов`язані застосовувати як джерело права практику Європейського суду з прав людини, надалі ЄСПЛ.

В свою чергу ЄСПЛ у своїй практиці визначає поняття «фактично понесені витрати на сплату гонорару» (див., наприклад, рішення від 16.02.2012 у справі «Савін проти України», п. 97; рішення від 07.11.2013 у справі «Бєлоусов проти України», п. 115), не лише ті витрати, яким є документальне підтвердження, а і ті, які за умовами договору з адвокатом клієнт має сплатити як гонорар.

Наведена практика ЄСПЛ цілком узгоджується з приписами п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України, щодо доказування обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

При цьому суд враховує правовий висновок Об`єднаної палати Верховного Суду висловлений у постанові від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19 про те, що витрати на надану правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Клопотання про зменшення судових витрат стороною відповідача в/ч НОМЕР_1 заявлено не було.

Таким чином, вартість фактично наданих для позивачів у вказаній цивільній справі послуг у вигляді професійної правової (правничої) допомоги складає суму, що підлягає стягненню з відповідачів на користь позивачів, в розмірі 30 000 грн., по 15 000,00 грн кожному.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 13, 76, 81, 82, 83, 89, 95, 133, 137, 141, 263, 265, 267, 268, 273, 354 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Моторного (транспортного) страхового бюро України, військової частини НОМЕР_1 , третя особа: ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої смертю особи та моральної шкоди - задовольнити.

Стягнути з Моторно-транспортного страхового бюро України на користь ОСОБА_1 грошову суму в розмірі 144 000 (сто сорок чотири тисячі) гривень 00 копійок в рахунок відшкодування шкоди, завданої смертю її чоловіка ОСОБА_4 .

Стягнути з Моторно-транспортного страхового бюро України на користь ОСОБА_1 грошову суму в розмірі 16 000 (шістнадцять тисяч) гривень 00 копійок в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 грошову суму в розмірі 484 000 (чотириста вісімдесят чотири тисячі) гривень 00 копійок в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з Моторно-транспортного страхового бюро України та військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000 (п`ятнадцять тисяч) гривень 00 копійок, тобто по 7 500 грн. з кожного відповідача.

Стягнути з Моторно-транспортного страхового бюро України на користь ОСОБА_2 грошову суму в розмірі 144 000 (сто сорок чотири тисячі) гривень 00 копійок в рахунок відшкодування шкоди, завданої смертю його батька ОСОБА_4 .

Стягнути з Моторно-транспортного страхового бюро України на користь ОСОБА_2 грошову суму в розмірі 16 000 (шістнадцять тисяч) гривень 00 копійок в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_2 грошову суму в розмірі 484 000 (чотириста вісімдесят чотири тисячі) гривень 00 копійок в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з Моторно-транспортного страхового бюро України та військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000 (п`ятнадцять тисяч) гривень 00 копійок, тобто по 7500 грн. з кожного відповідача.

Стягнути з Моторно-транспортного страхового бюро України на користь держави судовий збір в розмірі 2560 гривень 00 копійок (дві тисячі п`ятсот шістдесят гривень).

Стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь держави судовий збір в розмірі 7744 гривень 00 копійок. (сім тисяч сімсот сорок чотири гривні)

Рішення може бути оскаржене шляхом подання на нього апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення - зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складання у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач 1: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ;

Позивач 2: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ;

Відповідач 1: Моторне (транспортне) страхове бюро України код ЄДРПОУ: 21647131, місцезнаходження: б-р. Русанівський, буд. 8, м. Київ, індекс 02154;

Відповідач 2: Військова частина НОМЕР_1 , ЄДРПОУ: НОМЕР_9 , місцезнаходження: АДРЕСА_4 ;

Третя особа: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , дані РНОКПП не відомо, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 .

Повний текст рішення складено та підписано 07.09.2026 року.

Суддя О. Я. Ярмола