Ухвала суду № 139528512, 02.09.2026, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/11372/26

2-з/295/59/26

УХВАЛА

02.09.2026 року м. Житомир

Суддя Богунського районного суду міста Житомира Лєдньов Д.М. розглянув заяву представника позивача - адвоката Мініча Григорія Григоровича, про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на користь ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 332162,76 грн., з яких 250000,00 грн. сума позики; 44573,72 грн. - відсотки; 33500,00 грн. - інфляційні, 4089,04 грн. - 3% річних, а також судові витрати.

Ухвалою судді Богунського районного суду м. Житомира Стрілецької О.В. від 01.07.2026 року у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову відмовлено. Згідно ухвали від 07.07.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі.

В подальшому представник позивача повторно звернувся із заявою про забезпечення позову.

Ухвалою судді Богунського районного суду м. Житомира Бідниної О.В. від 04.08.2026 року у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.

На адресу суду 31.08.2026 року втретє надійшла заява про забезпечення позову, в якій сторона позивача, вказуючи на передбачене утруднення виконання рішення суду у виниклому спорі, зокрема, у зв`язку з можливістю відповідача розпорядитись коштами, що перебувають на банківських рахунках, просить вжити заходів забезпечення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення суми боргу, процентів та збитків від інфляції по договору позики, а саме: накласти арешт на грошові кошти у сумі 332 162,76 грн, які знаходяться на всіх рахунках ОСОБА_1 в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, у тому числі, але не виключно, в наступних банках: Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк", МФО: 305299, ідентифікаційний код: 14360570. Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України", МФО: 300465, ідентифікаційний код: 00032129.

Дослідивши заяву, матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до частини 1 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно з частиною 3 статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Частиною 1 статті 151 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Відповідно до частини четвертої статті 150 ЦПК України не допускається забезпечення позову шляхом накладення арешту на заробітну плату, пенсію та стипендію, допомогу по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, яка виплачується у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю (включаючи догляд за хворою дитиною), вагітністю та пологами, по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, на допомогу, яка виплачується касами взаємодопомоги, благодійними організаціями, а також на вихідну допомогу, допомогу по безробіттю, на майно (активи) або грошові кошти неплатоспроможного банку, банку, щодо якого прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених статтею 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (крім ліквідації банку за рішенням його власників), а також на майно (активи) або грошові кошти Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Ця вимога не поширюється на позови про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, про відшкодування збитків, заподіяних кримінальним правопорушенням.

Зі змісту ухвали Богунського районного суду м.Житомира від 04.08.2026 року слідує, що за наслідком звернення позивача із заявою про забезпечення позову відповідачем подано заперечення з наведенням відомостей про те, що єдиним джерелом його доходів є заробітна плата (грошове забезпечення) військовослужбовця, а тому арешт рахунків повністю паралізує єдине джерело його існування.

На думку суду, застосування заходів забезпечення у вигляді накладення арешту на банківські рахунки не відповідатиме співмірності та балансу інтересів учасників, оскільки характер виниклого спору не свідчить про існування ризику утруднення виконання рішення про стягнення грошових коштів саме на тому рівні, що покликає потребу застосування заходів з надміру суттєвим обмеженням у забезпеченні життєдіяльності особи.

З наведених підстав суд вважає, що у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 149-153 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні заяви представника позивача - адвоката адвоката Мініча Григорія Григоровича про забезпечення позову - відмовити.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 261 ЦПК України ухвали що постановлені судом поза межами судового засідання, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: Д.М.Лєдньов