Рішення № 139528433, 07.09.2026, Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

справа № 274/2829/26

провадження № 2/0274/2346/26

Рішення

Іменем України

07.09.2026 року м. Бердичів

Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області в складі: судді Вдовиченко Т.М., за участю секретаря судового засідання Рудич М.О., позивачки, представників сторін Запаскіна М.Р., Зайця Б.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Бердичеві Житомирської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Щедра нива" про розірвання договорів оренди земельних ділянок та стягнення заборгованості з орендної плати -

в с т а н о в и в :

Адвокат Запаскін М.Р. який діє в інтересах позивачки звернувся в суд з вищезазначеним позовом, згідно якого просить:

- розірвати договір оренди землі від 10.11.2021 року, укладений між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Щедра нива», щодо земельної ділянки загальною площею 1,8657 га, кадастровий номер 1820881200:06:000:7196, розташованої на території Великоп`ятигірської сільської ради Бердичівського району Житомирської області, реєстрація права оренди запис №52834571 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, та зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Щедра нива» (код ЄДРПОУ 32075024) повернути вказану земельну ділянку ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за Актом приймання-передачі у стані, не гіршому порівняно з тим, в якому вона була отримана в оренду, як наслідок розірвання договору;

- розірвати договір оренди землі від 10.11.2021 року, укладений між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Щедра нива», щодо земельної ділянки загальною площею 1,8659 га, кадастровий номер 1820881200:06:000:7197, розташованої на території Великоп`ятигірської сільської ради Бердичівського району Житомирської області, реєстрація права оренди запис №46358956 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, та зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Щедра нива» (код ЄДРПОУ 32075024) повернути вказану земельну ділянку ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за Актом приймання-передачі у стані, не гіршому порівняно з тим, в якому вона була отримана в оренду, як наслідок розірвання договору;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Щедра нива» (код ЄДРПОУ 32075024) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ): основну заборгованість з орендної плати за 20232025 роки у розмірі 38 235,00 (тридцять вісім тисяч двісті тридцять п`ять) грн 00 коп.; 3% річних від простроченої суми у розмірі 1 493,75 (одна тисяча чотириста дев`яносто три) грн 75 коп.; інфляційні втрати у розмірі 5 394,29 (п`ять тисяч триста дев`яносто чотири) грн 29 коп.

Позовні вимоги, з урахуванням додаткових письмових пояснень (а.с.86-89) обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 є власником земельних ділянок сільськогосподарського призначення на території Бердичівського району Житомирської області: кадастровий номер 1820881200:06:000:7196 (площа 1,8657 га) та кадастровий номер 1820881200:06:000:7197 (площа 1,8659 га) на підставі договорів дарування, посвідчених приватним нотаріусом Бердичівського районного нотаріального округу Пашковським Я.А. (реєстрові №999 та №1000). За зазначеними договорами ОСОБА_2 безоплатно передав право власності на обидві земельні ділянки своїй дочці - ОСОБА_1 (позивачці). Право власності позивачки зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно того ж дня.

Відповідно до частини 1 статті 148-1 Земельного кодексу України та частини 4 статті 32 Закону України «Про оренду землі» до позивачки з моменту набуття права власності (06.12.2023) автоматично перейшли усі права та обов`язки орендодавця за діючими договорами оренди. Зазначений перехід не є підставою для зміни умов або припинення договорів оренди.

Зазначені ділянки перебувають у оренді Товариства з обмеженою відповідальністю «Щедра нива» на підставі договорів оренди землі від 10.11.2021 р.

Вказує, що відповідач систематично, протягом усього періоду з моменту набуття позивачкою права власності, а саме: з 06.12.2023 і до дати подання цього позову, не сплачував орендну плату, включаючи орендну плату за 2023 рік, строк сплати якої ще не сплинув на момент набуття позивачкою права власності, одночасно продовжуючи використовувати земельні ділянки для свого господарського виробництва, що в свою чергу, є систематичною несплатою, яка кваліфікується як істотне порушення умов договору.

Оскільки відповідач з 2023 року не сплачує їй орендну плату просить розірвати договори оренди від 10.11.2021, укладені між ОСОБА_2 та ТОВ «Щедра нива» та стягнути заборгованість з орендної плати, 3% річних, інфляційні втрати.

Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 23.04.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження (а.с. 30).

13.05.2026 представником відповідача - адвокатом Заєць Б.В. подано відзив на позовну заяву згідно якого Товариство заперечує проти задоволення позову. Вказав, що дарувальник земельних ділянок: кадастровий номер 1820881200:06:000:7196, площею 1,8657 га та кадастровий номер 1820881200:06:000:7197, площею 1,8659 га є громадянином Російської Федерації. Договори дарування земельних ділянок від 06.12.2023 року укладено в період дії воєнного стану в Україні, з порушенням встановленого державою мораторію, а тому вони є нікчемними в силу закону. Відтак, позивачка не набула прав орендодавця (а.с.40-43).

Протокольною ухвалою суду від 01.06.2026 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду (а.с. 91,92).

Позивачка ОСОБА_1 та її представник - ОСОБА_3 в судовому засідання позовні вимоги підтримали, наполягали на їх задоволенні.

Представник відповідача - адвокат Заєць Б.В. в судовому засіданні позовні вимоги не визнав. Просив суд відмовити в їх задоволенні з підстав зазначених у відзиві на позов.

Допитана в якості свідка ОСОБА_4 суду пояснила, що працює на посаді провідного фахівця з земельних питань в ТзОВ " Щедра нива". В 2022 році в грудні місяці до них звернулася позивачка з приводу орендної плати за землю, на той час тривав мораторій в їй пояснили чому зупинка у виплаті орендної плати, вони зрозуміла, скарг від неї не надходило. В 2023 році почався розгляд справи щодо конфіскації земельних ділянок, позивачка не бажала з ними спілкуватися, оскільки вважала, що Товариство хоче забрати в них землю. Після закриття провадження у справі Товариство зверталося до позивачки та ОСОБА_2 , їм було повідомлено, що вони бажають розірвати договори оренди земельних ділянок, оскільки ОСОБА_2 їх не підписував. Вказала, що до позивачки зверталися із пропозицією надати реквізити для оплати орендної плати, Товариство зацікавлено в співпраці. Стороною відповідача вносилися кошти за рахунок оплати оренди земельних ділянок на ім"я ОСОБА_2 через Укрпошту, однак кошти повернулися, як не отримані, кошти за 3 роки.

Суд вислухавши пояснення позивачки, представників сторін, свідка, дослідивши письмові матеріали справи, прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 10.11.2021 року між ОСОБА_2 , як власником та ТОВ «Щедра нива» було укладено договір оренди землі, щодо земельної ділянки кадастровий номер 1820881200:06:000:7196, площею 1,8657 га та договір оренди землі, щодо земельної ділянки кадастровий номер 1820881200:06:000:7197, площею 1,8659 га (а.с.9-12).

Згідно п. 8 зазначених договорів оренди, строк оренди становить 10 років.

П.9 договорів визначено річну орендну плату у розмірі 6 372,50 грн.

Згідно Витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №296453404 від 26.01.2022 та №296910298 від 28.01.2022 зареєстровано права оренди в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно:

- ділянка 7197: запис про інше речове право №46358956 від 18.01.2022, витяг №296453404 від 26.01.2022;

- ділянка 7196: запис про інше речове право №52834571, витяг №296910298 від 28.01.2022.

Відомості про суб`єкта іншого речового права: орендодавець - ОСОБА_2 , орендар - ТОВ «Щедра нива» (а.с.15 - 16).

Згідно копії свідоцтва про смерть ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в м.Бердичеві Житомирської області (а.с.20).

06.12.2023 року ОСОБА_2 за договорами дарування, посвідченими приватним нотаріусом Бердичівського районного нотаріального округу Пашковським Я.А. (реєстрові №999 та №1000) безоплатно передав право власності на обидві земельні ділянки своїй дочці - ОСОБА_1 . Право власності позивачки зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (а.с.13 - 14).

Прокуратурою Житомирської області у 2023 році було порушено справу №274/7360/23 про конфіскацію земельних ділянок ОСОБА_2 як нерухомого майна, що належить громадянину Російської Федерації. Товариство з обмеженою відповідальністю «Щедра нива» було залучено до участі у цій справі як третя особа. Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 27.02.2024 року (справа №274/7360/23) провадження у справі було закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України у зв`язку з тим, що відповідач ( ОСОБА_2 ) добровільно відчужив (подарував) земельні ділянки позивачці - громадянці України. Суд констатував, що конфіскація неможлива, оскільки спірне майно вже не належить громадянину РФ (а.с.18 -19).

ОСОБА_5 відповідно до посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_2 від 25.11.2022 мав право на проживання на території України до 24.11.2023 року ( а.с. 78).

Згідно посвідки на постійне проживання, яка видана 11.04.2024 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянином Російської Федерації, посвідка за № НОМЕР_3 , посвідка діяла до 10.04.2034 року (а.с.55).

Згідно Витягу з реєстру Бердичівської територіальної громади №2022/001829335 від 06.12.2022 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 27.05.2021 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.56).

24.11.2024 року директором ТОВ " Щедра Нива" на ім"я ОСОБА_2 надано відповідь щодо виплати орендної плати за 2024 рік ( а.с. 21).

09.09.2024 року директором ТОВ " Щедра Нива" на ім"я ОСОБА_1 надана відповідь на претензію - вимогу ( а.с. 22 - 23).

02.10.2024 року директором ТОВ " Щедра Нива" на ім"я ОСОБА_2 скеровано лист щодо виплати орендної плати за 2024 рік ( а.с. 24).

02.10.2024 року начальником земельного відділу ТОВ "Щедра нива" Н.В. Поліщук на ім"я ОСОБА_1 скеровано лист згідно якого просили надіслати документи, що підтверджують її власність на орендовані земельні ділянки та платіжні реквізити для прийняття рішення щодо виплати їй орендної плати ( а.с. 44).

ТОВ " Щедра Нива" 16.12.2024 за допомогою сервісу оплати коштів АТ " Укрпошта" відправило грошові кошти в сумі 37 860,03 грн ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1 ( а.с 45-49).

29.10.2024 року ОСОБА_2 на адресу ТОВ " Щедра Нива" направлено відповідь на лист від 02.10.2024 року ( а.с. 50 - 54).

02.09.2024 року на ім"я ОСОБА_1 ТОВ " Щедра Нива" надано відповідь на претензію - вимогу ( а.с 57 -59 ).

29.10.2024 представником ОСОБА_1 адвокатом Бугайчуком М.В. на адресу ТОВ "Щедра нива" спрямовано претензію - вимогу ( а.с. 73 зворот - 77).

14.07.2026 року ТОВ Щедра Нива" направило ОСОБА_1 лист за № 69 з проханням надати докази, що вона є спадкоємицею ОСОБА_2 .

Згідно з ч. 1 ст.15, ч. 1 ст.16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

До основоположних засад цивільного законодавства, передбачених ст. 3 ЦК України, належать, зокрема справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1ст. 3 цього Кодексу).

Згідно з ч. ч. 1, 3,ст. 13 ЦК України Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п`ятою цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Відповідно до ч.1, п.1,3 ч.2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що непередбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини, тощо.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків (ст. 202 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а згідно із частиною 3 цієї ж статті якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

Згідно з ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до вимог ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 77 ЦПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який триває до теперішнього часу.

28 лютого 2022 року Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 164 "Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану", положеннями якої встановлено, певні обмеження щодо вчинення нотаріальних дій в умовах воєнного стану.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо діяльності нотаріусів та функціонування єдиних та державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції, в умовах воєнного стану" від 19 квітня 2022 року № 480 внесено зміни до Постанови Кабінету Міністрів України № 164 від 28.02.2022 "Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану" та відновлено проведення державної реєстрації прав власності на нерухоме майно.

У подальшому Постановою Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо нотаріату та державної реєстрації в умовах воєнного стану" № 719 від 24.06.2022 внесено зміни до Постанови Кабінету Міністрів України № 164 від 28.02.2022 "Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану", якими передбачено, що незавершені нотаріальні дії за зверненням особи, пов`язаної з державою-агресором, визначеної постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 № 187 "Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією російської федерації" зупиняються. У разі звернення такої особи за вчиненням нотаріальної дії нотаріус відмовляє у її вчиненні. Ці обмеження діють до прийняття та набрання чинності законом щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором, та не поширюється на нотаріальні дії із засвідчення справжності підпису на заяві про вихід з громадянства Російської Федерації, посвідчення заповіту військовополоненого, видачі свідоцтва про право на спадщину.

Відповідно до п.п. 2 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 187 від 03.03.2022 року «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації» (далі-постанова) для забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави України у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації установлено до прийняття та набрання чинності Законом України щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором, мораторій (заборону) на :

відчуження, передачу в заставу, будь-які інші дії, які мають чи можуть мати наслідком відчуження нерухомого майна, цінних паперів, права участі в юридичній особі (акцій, паїв, часток у статутному капіталі або інших об`єктів цивільних прав, що засвідчують участь в юридичній особі), прав вимоги до боржника у справах про банкрутство (неплатоспроможність), транспортних засобів, повітряних та морських суден, суден внутрішнього плавання Російською Федерацією або особами, пов`язаними з державою-агресором, крім: виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов`язань, кредиторами (стягувачами) за якими є Російська Федерація або такі особи (далі - особи, пов`язані з державою-агресором).

Пунктом 2 постанови установлено, що правочини (у тому числі довіреності), укладені з порушенням мораторію, визначеного пунктом 1 цієї постанови, у тому числі якщо ними передбачається відповідне відчуження у майбутньому, є нікчемними; 2) нотаріальне посвідчення правочинів, що порушують мораторій, визначений пунктом 1 цієї постанови, забороняється. Державна реєстрація або інше визнання державними органами, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, державними реєстраторами юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань, державними реєстраторами речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, особами, які надають публічні (адміністративні) послуги, правочинів, укладених з порушенням мораторію, визначеного пунктом 1 цієї постанови, забороняється.

Відтак, враховуючи, що відчуження земельних ділянок відбулось 06.12.2023, особою, яка пов`язана з державою-агресором, оскільки ОСОБА_2 був громадянином держави-агресора, наявну пряму заборону на вчинення нотаріальних дій на відчуження її майна та пряме визнання таких правочинів недійсними на підставі п. 2 постанови КМУ № 187 від 03.03.2022, тому згідно вимог ч. 2 ст. 215 ЦК України правочини договори дарування земельних ділянок від 06.12.2023 року є нікчемними.

Відповідно до ч. 2 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Суд погоджується з позицією сторони відповідача про те, що представник позивача безпідставно посилається і не вірно трактує п.п. 1 п. 1 постанови КМУ № 187 від 03/03/2025, щодо не розповсюдження мораторію на громадян Російської Федерації, крім тих, що проживають на території України на законних підставах в частині відчуження нерухомого майна, адже дане виключення стосується лише щодо виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов`язань, кредиторами (стягувачами) за якими є Російська Федерація або особи, пов`язані з державою-агресором, пункти 2 і 3 цієї постанови (в яких зазначено щодо відчуження нерухомого майна) таких винятків не містять.

Таким чином позивачка не набула права власності на земельні ділянки, оскільки договори дарування від 06.12.2023 року укладено з порушенням встановленого державою Україна мораторію та з моменту їх укладення є нікчемними.

Враховуючи вище наведене суд відмовляє в задоволенні позовних вимог про розірвання договорів оренди землі та стягнення заборгованості з орендної плати.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ч. 1,2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

2. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо витрат на правову допомогу понесених стороною відповідача - ТзОВ " Щедра нива" суд зазначає наступне.

Оскільки в задоволенні позовних ОСОБА_1 відмовлено, то витрати на правову допомогу понесену стороною відповідача підлягають стягненню з позивачки.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Згідно зі статтею 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Згідно вимог статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Тобто для відшкодування понесених судових витрат учасник справи повинен подати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс чи які очікує понести у зв`язку з розглядом справи, до суду тієї інстанції, в якій такі витрати були чи будуть понесені, а також заявити клопотання про компенсацію судових витрат до закінчення судових дебатів та надати докази щодо розміру понесених витрат у строк, визначений частиною восьмою статті 141 ЦПК України.

Право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, керуючись положеннями статей 124, 129 ГПК України (аналогічні положення закріплені й у статтях 134, 141 ЦПК України), кореспондується з її обов`язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду (пункт 1.20 постанови Верховного Суду від 19 липня 2021 року у справі №910/16803/19).

У постанові від 31 липня 2024 року у справі №916/2929/22 Верховний Суд наголосив на різниці між заявою про стягнення судових витрат та заявою про намір подати докази понесення судових витрат, про яку йдеться у частині 8 статті 129 ГПК України (аналогічна норма міститься у частині 8 статті 141 ЦПК України). У вказаній нормі йдеться не про заяву про стягнення витрат, а саме про те, що розмір цих витрат встановлюється на підставі доказів, поданих або до закінчення судових дебатів у справі, або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Тому, ключовим є те, коли саме особа, яка має намір стягнути судові витрати, подала до суду докази та які дії для цього вчинила.

Таким чином, наведені процесуальні норми вказують на те, що, при поданні доказів розміру витрат на професійну правничу допомогу, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, мають бути дотримані наступні дві умови:

- докази повинні бути подані до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду;

- до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила заяву про те, що такі докази будуть подані до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів (постанови Верховного Суду від 27 січня 2022 року у справі №921/221/21, від 31 травня 2022 у справі №917/304/21, від 24 січня 2023 року у справі №922/4022/20).

З урахуванням принципу правової визначеності заявою про розподіл витрат на правову допомогу в розумінні частини восьмої статті 141 та частини першої статті 246 ЦПК України є усне чи письмове клопотання сторони до закінчення судових дебатів у справі про розмір понесених витрат на професійну правничу допомогу з доказами на їх підтвердження або із заявою про намір подати докази на підтвердження цих витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Протилежне тлумачення розумінні частини восьмої статті 141 та частини першої статті 246 ЦПК України суперечить принципу правової визначеності та посягає на гарантоване державою верховенство права.

Відповідне тлумачення надано у постанові Верховного Суду від 19 червня 2024 року у справі №401/1086/23, провадження №61-4103св24.

Встановлено, що 13.05.2026 року представником відповідача адвокатом Зайцем Б.В. подано відзив на позову заяву, згідно якого також просить стягнути з позивачки на користь Товариства витрати на оплату послуг адвоката в сумі 25,000 грн. ( а. с. 43 зворот).

Частина 3 ст. 141 ЦПК України встановлює, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

У постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі №362/3912/18 (провадження №61-15005св19) та від 30 вересня 2020 року в справі №201/14495/16-ц (провадження №61-22962св19) викладено правовий висновок про те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (Рішення ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява №19336/04, п. 269).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії», заява №58442/00, зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Розмір витрат на професійну правничу допомогу має бути не тільки доведений та документально обґрунтований, але й відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

На підтвердження витрат на правову допомогу долучено : детальний опис робіт, виконаних адвокатом по справі від 13.05.2026 року, договір про надання правової допомоги від 04.05.2026 б/н, платіжну інструкцію від 04.05.2026 року про отримання від ТзОВ " Щедра нива" 25000,00 грн ( а.с. 61 -62,66).

Суд погоджується з тим, що загальний розмір витрат на професійну правничу допомогу ТзОВ " Щедра нива" в сумі 25000 грн підтверджений належними та допустимими доказами.

Разом з тим, оцінюючи обґрунтованість понесених стороною відповідача витрат на професійну правничу допомогу, судом встановлено, що адвокатом Зайцем Б.В. на виконання вимог договору про надання правничої допомоги були надані наступні послуги: первинна консультація із вивченням документів - 2 год; пошук та ознайомлення із правовими позиціями Верховного Суду - 1 год; складання відзиву - 10 год; складання клопотання про допит свідка - 20 хв; складання детального опису робіт адвоката - 20 хв.

Також встановлено, що було проведені підготовчі / судові засідань, а саме:

- 01.06.2026 з 14 год 01 хв до 14 год 14 хв (тривалістю 13 хв);

- 13.07.2026 з 11 год 05 хв до 12 год 32 хв (тривалістю 1 год 27 хв);

- 27.08.2026 з 14 год 19 хв до 14 год 46 хв (тривалістю 25 хв);

Загальна тривалість судових засідань 2 год 05 хв.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За висновком, викладеним у пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19), при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.

У п. 135 постанови від 16 листопада 2022 року в справі № 922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що «не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність».

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі №206/6537/19 (провадження №61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Верховний Суд у справах №905/1795/18 та №922/2685/19 неодноразово зауважував, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Відповідно до висновків Верховного Суду у постановах від 19 січня 2023 року у справі №345/136/18 року, у справі №758/6113/19, зазначено, що суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Відмова стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав не пов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання відповідачів про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У постанові від 22 березня 2023 року у справі №758/6113/19 Верховний Суд, зменшуючи розмір заявленої до стягнення суми витрат на правову допомогу, за відсутності клопотання іншої сторони про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, зазначив, що такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 137 ЦПК України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 141 цього Кодексу (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).

З огляду на вищевикладене, враховуючи критерій реальності адвокатських витрат, характер виконаної адвокатом роботи, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, керуючись принципами справедливості та верховенства права, суд дійшов висновку, що судові витрати на надання професійної правничої допомоги в розмірі 25000,00 грн у даній справі є завищеними, оскільки не є співмірними із складністю справи, часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт та обсягу наданих ним послуг, а тому їх розмір має бути зменшений.

Таким чином, оцінивши подані представником відповідача ТзОВ " Щедра нива" адвокатом Зайцем Б.В. докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, виходячи із принципу співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони, часу, витраченого адвокатом на надання правової допомоги, суд вважає за можливе стягнути із ОСОБА_1 на користь ТзОВ " Щедра нива" витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15000,00 грн.

Оскільки в задоволенні позовних вимог відмовлено, сума судового збору, який сплачений позивачкою при зверненні до суду, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України відшкодуванню не підлягає.

Керуючись ст. 12-13,76-81,89,133,137,141,263-265,354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Щедра нива" про розірвання договорів оренди земельних ділянок та стягнення заборгованості з орендної плати - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Щедра нива" ( ЄДРПОУ 32075024) понесені ними витрати на правову допомогу в розмірі 15000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Житомирського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 07 вересня 2026 року

Суддя Т.М. Вдовиченко