Постанова № 139528340, 27.08.2026, Нововолинський міський суд Волинської області

Справа № 165/2816/26

Провадження № 3/165/1059/26

НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2026 року м. Нововолинськ

Суддя Нововолинського міського суду Волинської області Рибас А.В., розглянувши матеріали, які надійшли від Головного управління державної податкової служби у Волинській області ДПС України, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , директор Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОЛИНСЬКА МЕБЛЕВА КОМПАНІЯ УКРАЇНА»,

за ч. 1 ст. 163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

встановив:

12 серпня 2026 року до Нововолинського міського суду Волинської області з Головного управління державної податкової служби у Волинській області ДПС України надійшли адміністративні матеріали відносно ОСОБА_1 за фактом вчинення ним адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.

У протоколі про адміністративне правопорушення № 2/03-20-23-10 від 10 серпня 2026 року вказано, що при проведенні перевірки ТОВ «ВОЛИНСЬКА МЕБЛЕВА КОМПАНІЯ УКРАЇНА» встановлено, що директор ОСОБА_1 вчинив правопорушення: ведення податкового обліку з порушенням встановленого порядку, а саме: п. 135.1 ст. 135, п. п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. п. 39.1.1 п. 39.1, п. п. 39.3.3.1, п. п. 39.3.5, п. п. 39.3.6.1 п. 39.3 ст. 39 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-IV (із змінами і доповненнями), а саме: невідповідність принципу «витягнутої руки» умов проведення контрольованої операції, де предметом є продаж меблів, внаслідок чого завищено від`ємне значення об`єкту оподаткування на загальну суму 21 254 431 грн., в тому числі за 2015 рік на 11 298 441 грн., за 2016 рік на 4 710 125 грн., за 2017 рік на 5 245 865 грн. Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.

У суд ОСОБА_1 не з`явився, проте подав письмову заяву, в якій просив розгляд справи проводити без його участі та долучив копію заперечення та лист Державної податкової служби України для врахування при розгляді справи.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, не доведена належними та достатніми доказами, виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Частиною 1 статті 163-1 КУпАП передбачено відповідальність за відсутність податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе за умови наявності в її діянні складу адміністративного правопорушення, визначеного приписами ч. 1 ст. 9 КУпАП.

Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Складом правопорушення є наявність об`єктивних та суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням.

Об`єктивна сторона згаданого правопорушення полягає у відсутності податкового обліку; порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, зокрема, неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, нормі стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.

З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ВОЛИНСЬКА МЕБЛЕВА КОМПАНІЯ УКРАЇНА» оскаржило податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Волинській області від 03.07.2026 № 001873803202304, яке ухвалено на підставі акта перевірки від 18.05.2026 року № 13086/23/31976055, який слугував підставою для складення протоколу про адміністративне правопорушення № 2/03-20-23-10 від 10 серпня 2026 року, який є предметом розгляду цієї справи.

Відповідно до листа контролюючого органу від 04.08.2026 року № 20769 Державною податковою службою України отримано скаргу ТОВ «ВОЛИНСЬКА МЕБЛЕВА КОМПАНІЯ УКРАЇНА» вих. № 74 від 22.07.2026 (вх. ДПС № 6064/С/6 від 23.07.2026) на податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Волинській області від 03.07.2026 № 001873803202304 та для з`ясування обставин справи, керуючись пунктом 56.9 статті 56 Податкового кодексу України, вирішено продовжити строк розгляду скарги до 20.09.2026 (включно).

Пунктом 56.1 статті 56 Податкового кодексу України встановлено, що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Згідно абз. 1 п. 56.3 ст. 56 ПК України скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій або електронній формі засобами електронного зв`язку (за потреби з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

У відповідності до пункту 56.15 статті 56 Податкового кодексу України скарга, подана із дотриманням строків, визначених абзацом першим пункту 56.3 цієї статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов`язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження. Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов`язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

Таким чином, податковим законодавством передбачено процедуру оскарження рішень органів податкової служби та поширено презумпцію невинуватості на процедуру оскарження. Права та обов`язки платника податків щодо сплати податкового зобов`язання, нарахованого контролюючим органом, виникають лише після закінчення процедури адміністративного та судового оскарження рішення контролюючого органу про нарахування такого зобов`язання та його узгодження.

До остаточного вирішення спору факт допущення зазначених порушень вимог Податкового кодексу України не можна вважати встановленим.

Як встановлено судом, на момент розгляду цієї справи доказів того, що податкове зобов`язання визначено і не заперечується платником відсутні, навпаки особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, зазначає про адміністративне оскарження вказаного зобов`язання.

Статтею 62 Конституції України закріплений принцип презумпції невинуватості, який передбачає, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість, а також, що всі сумніви стосовно доведеності вини особи, мають тлумачитись на її користь.

Згідно положень статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом.

За встановлених обставин, акт перевірки від 18.05.2026 року № 13086/23/31976055 та протокол про адміністративне правопорушення № 2/03-20-23-10 від 10 серпня 2026 року, який складений на підставі акту, не є беззаперечними доказами вини ОСОБА_1 у порушенні вимог Податкового кодексу України та вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Інших доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення матеріали справи не містять, отже, сукупність зібраних та проаналізованих у справі доказів не дозволяє спростувати сумніви у категоричній формі та зробити беззаперечний і однозначний висновок про вчинення ОСОБА_1 неправомірних дій, які зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що провадження у справі відносно ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 163-1, 247, 283-284 КУпАП, суддя,

ухвалив:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 163-1 КУпАП, закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду, протягом десяти днів з дня її винесення, особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Суддя Алла РИБАС