Рішення № 139526606, 07.09.2026, Красилівський районний суд Хмельницької області

Красилівський районний суд Хмельницької області

Справа № 686/1720/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.09.2026 м.Красилів

Красилівський районний суд Хмельницької області в складі головуючого судді Васільєва С.В., розглянувши у спрощеному провадженні цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

І.Короткий зміст позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» (далі - ТОВ «Свеа Фінанс») звернулось до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором №422496494 від 28.12.2021 у розмірі 27518,67 грн., яка складається з 4993,66 грн. заборгованості за тілом та 22525,01 грн. заборгованості за відсотками.

Також просить стягнути судові витрати, що складаються з судового збору в сумі 2442,40 грн.

Позовна заява мотивована тим, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідач уклали кредитний договір у формі електронного документа з використанням електронного підпису.

Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит шляхом перерахунку на його банківську карту.

Однак відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання.

У подальшому ТОВ «Свеа Фінанс» набуло права вимоги до боржників, в тому числі до відповідача. ТОВ «Свеа Фінанс» не здійснювало нарахувань за кредитним договором.

ІІ. Процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 03.04.2026 розгляд справи призначений в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін.

Копія ухвали про відкриття провадження у справі разом з позовною заявою та доданими документами направлялась на адресу реєстрації відповідача, однак поштова кореспонденція не була вручена адресату по причині «адресат відсутній за вказаною адресою».

Враховуючи норми п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК, відповідач вважається належним чином повідомленим про розгляд справи.

Аналогічна позиція зазначена у постанові Верховного Суду від 21.12.2022 у справі № 757/15603/19.

Також секретарем судового засідання здійснювались телефонні дзвінки на контактний номер телефону відповідача, наявний у справі, однак оператор повідомив, що номер не обслуговується.

Таким чином, судом було вжито усіх доступних заходів для повідомлення відповідача про розгляд справи.

Відзиву на позов, заяв чи клопотань від відповідача до суду не надходило.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом

28.12.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір №422496494 у формі електронного документа, який підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором, відповідно до умов якого кредитодавець зобов`язався надати відповідачу кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії на суму від 2000 до 50000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту (п.1.1 Договору). Строк дії Договору, відповідно до п.1.7. становить 5 років.

Відповідно до п. 1.10 Договору Нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється щоденно починаючи з першого дня надання суми Кредиту Позичальнику (здійснення першого та наступних Траншів) та до дати фактичного повернення всієї суми Кредиту, в наступних розмірах:

1.10.1. або 730 % (сімсот тридцять відсотків) річних від суми наданого Кредиту, що становить 2 % (два відсотка) за кожен день користування Кредитом (далі Базова процентна ставка);

1.10.2. або 361,35 % (триста шістдесят одна ціла тридцять п`ять сотих відсотка) річних від суми наданого Кредиту, що становить 0,99 % (нуль цілих дев`яносто дев`ять сотих відсотка) за кожен день користування Кредитом (далі Дисконтна процентна ставка), у разі якщо Позичальником здійснено Обов`язковий платіж за попередній місяць. На період від дати отримання першого Траншу за Договором до останнього дня місяця в якому отриманий перший Транш за Договором нарахування процентів здійснюється за Дисконтною процентною ставкою в розмірі 178,85 % (сто сімдесят вісім цілих вісімдесят п`ять сотих відсотка) річних від суми наданого Кредиту, що становить 0,49 % (нуль цілих сорок дев`ять сотих відсотка) за кожен день користування Кредитом.

Згідно із Розрахунком заборгованості, позичальником за строк дії Договору використано кредитний ліміт (отримано кошти) у розмірі 4993,66 грн.

28.11.2018 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» (Фактор) уклали Договір факторингу №28/1118-01, відповідно до умов якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов`язується відступити ТОВ «Таліон Плюс» право вимоги до боржників за договорами, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги.

Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача за кредитним договором № 422496494 від 28.12.2021.

02.05.2024 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Свеа Фінанс» укладено Договір факторингу № 02/0524-01/01.02-11/24, відповідно до умов якого ТОВ «Таліон Плюс» відступило ТОВ «Свеа Фінанс» прийняло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.

Відповідно до Реєстру Боржників № 1 від 02.05.2024 за Договором факторингу № 02/0524-01/01.02-11/24 від 02.05.2024 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «Свеа Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 422496494 від 28.12.2021 на загальну суму 27518,67 грн.

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором № 422496494 від 28.12.2021, складеною первісним кредитором, заборгованість становить 27518,67 грн, яка складається з наступного: 4993,66 грн - заборгованість за сумою кредиту, 22525,01 грн - заборгованість за процентами (проценти нараховані по 25.06.2023). Відповідачем, згідно розрахунку, було сплачено 40 грн.

ІV. Оцінка суду.

Стосовно правонаступництва за борговими зобов`язаннями.

Згідно з статтею 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Наявними у матеріалах справи доказами підтверджується та сторонами не оспорюється факт переходу права грошової вимоги від первісного кредитора до позивача за кредитним договором, укладеним відповідачем.

Стосовно стягнення заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно ст. 525, 526, 530 та 629 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Водночас, на підтвердження факту отримання відповідачем кредитних коштів у спосіб та в обсязі, зазначених в позовній заяві, позивач надав суду лише копію Договору кредитної лінії та розрахунки заборгованості за кредитним договором.

Однак доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Аналогічні за змістом висновки викладені і у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 року по справі № 755/2284/16-ц.

Верховний Суд у постанові від 12.02.2020 у справі № 640/1288/18 зазначив, що розрахунок заборгованості повинен бути чітким, зрозумілим та підтвердженим первинними документами, а у разі невідповідності або відсутності зв`язку між доказами та предметом спору такі докази не можуть бути покладені в основу рішення.

У постанові Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 753/14606/18 зроблено висновок, що суд зобов`язаний перевіряти належність доказів саме до спірного правовідношення, а недоведеність розміру заборгованості є підставою для відмови у задоволенні позову.

Схожу правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 18.06.2020 у справі № 522/11234/19, де зазначено, що розрахунок, який містить розбіжності у реквізитах договору або не підтверджений належними доказами, не може вважатися належним та допустимим доказом існування заборгованості.

Таким чином, розрахунки заборгованості, на які посилається позивач, не є документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, а отже не є належним доказом існування боргу.

Належних та допустимих доказів, що на виконання положень п. 1.1 Договору відповідачу було встановлено кредитний ліміт та надано можливість користуватись встановленим кредитним лімітом, матеріали справи не містять.

Згідно вимог чинного законодавства, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Належними доказами надання кредиту у безготівковій формі є первинні платіжні документи фінансової установи (платіжні доручення, меморіальні ордери, квитанції, чеки тощо), які містять відмітки про їх виконання та підтверджують безпосереднє перерахування або зарахування коштів на рахунок конкретної особи.

Сам по собі розрахунок заборгованості не є беззаперечним доказом отримання коштів позичальником, оскільки є лише одностороннім документом фінансової установи, який не відображає реального руху коштів і має бути підтверджений первинною касовою або платіжною документацією.

Враховуючи, що в порушення вимог статей 12, 76, 81 ЦПК України позивач не виконав свого процесуального обов`язку та не надав суду належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження факту отримання грошових коштів відповідачем, клопотання про витребування таких доказів перед судом не заявляв, суд вважає факт існування кредитної заборгованості недоведеним, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

V. Розподіл судових витрат

Оскільки позовні вимоги щодо не підлягають задоволенню, тому підстав для розподілу судових витрат, понесених позивачем у зв`язку з розглядом справи, немає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 81, 141, 264-265, 279, 280-282 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

у задоволені позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс», код ЄДРПОУ 37616221, адреса: 04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Повний текст судового рішення складено 07.09.2026.

Суддя С. В. Васільєв