Рішення № 13952595, 23.02.2011, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" лютого 2011 р.Справа № 18/105-2049 Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Охотницької Н.В.

Розглянув cправу:

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Феєрверк", вул. Кіото, 27, м. Київ

до відповідача 1: Першого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції, вул. Лисенка, 1, м. Тернопіль

відповідача 2: Головного управління державного казначейства України в Тернопільській області, бульвар Тараса Шевченка, 39, м. Тернопіль

про відшкодування спричинених незаконною бездіяльністю посадових осіб Першого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції при виконанні наказу господарського суду Тернопільської області №18/41-3379 від 14.08.2009 р. на користь ТОВ "Феєрверк" збитків, матеріальної та моральної шкоди в загальній сумі 55 609,71 грн.

За участю представників:

Прокурора: Свачій М.І. старший прокурор відділу представництва інтересів громадян та держави в судах прокуратури області, посвідчення №92.

Позивача: Власенко А.Г., довіреність від 22.02.2010 р.

Відповідача 1: не з'явився

Відповідача 2: Клим А.А. - головний спеціаліст-юрисконсульт, довіреність №60 від 04.01.2011 р.; Бречка О.А. - головний спеціаліст-юрисконсульт, довіреність №61 від 04.01.2011 р.

В судовому засіданні учасникам судового процесу розяснено процесуальні права та обовязки, передбачені статтями 20, 22, 29, 81-1 ГПК України. Технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Феєрверк" звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідачів Першого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції, Головного управління державного казначейства України в Тернопільській області про відшкодування спричинених незаконною бездіяльністю посадових осіб Першого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції при виконанні наказу господарського суду Тернопільської області №18/41-3379 від 14.08.2009 р. на користь ТОВ "Феєрверк" збитків, матеріальної та моральної шкоди в загальній сумі 55 609,71 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що йому спричинено посадовими особами Першого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції (відповідачем 1) збитків, матеріальної та моральної шкоди в заявленому до стягнення розмірі, у звязку із невиконанням наказу господарського суду Тернопільської області від 14.08.2009 р. у справі №18/41-3379. Зазначає, що в установлений Законом України від 21.04.1999 р., № 606-XIV "Про виконавче провадження" (надалі Закон № 606-XIV) термін здійснення виконавчого провадження відповідач 1 не забезпечив виконання рішення суду від 30.07.2009 р. у справі №18/41-3379. В ході виконання не вчинив виконавчі дії в повному обсязі, які були б направлені на стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 суми боргу за судовим рішенням. Вказує на те, що незаконна бездіяльність посадових осіб Першого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції при здійсненні ними виконавчого провадження під час виконання вищезазначеного наказу визнана ухвалою господарського суду Тернопільської області від 02.12.2010 р. у справі №18/41-3379. Крім того, при обґрунтуванні позову позивач посилається, серед іншого, на ч.3 ст.11 Закону України від 24.03.1998 р., № 202/98-ВР "Про державну виконавчу службу" (надалі Закон № 202/98-ВР) згідно якої шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави Головного управління державного казначейства України в Тернопільській області (відповідача 2).

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 27.12.2010 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 20.01.2011 р., який, за клопотанням представників сторін був відкладений до 10.02.2011 р. та 23.02.2011р.

Представником позивача в судовому засіданні 20.01.2011 р. було подано заяву, якою уточнено позовні вимоги щодо кожного із відповідачів, а саме позивач просить суд стягнути з відповідача 2 Головного управління державного казначейства України в Тернопільській області суму збитків у розмірі 33 367,46 грн. та стягнути з відповідача 1 Першого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції моральну шкоду в розмірі 2 000 грн. та судові витрати, повязані із розглядом цього позову.

03.02.2011 р. від позивача надійшла заява, в якій позивач збільшив розмір позовних вимог на суму 20 242,25 грн. і просить суд відшкодувати їх за рахунок держави Головного управління державного казначейства України в Тернопільській області (відповідача 2). В обґрунтування даної заяви позивач наводить наступні підстави. Протягом розгляду справи №18/41-3379 (з 14.08.2009 р.) позивач звертався до правоохоронних органів із заявами про проведення перевірки по факту невиконання даного рішення та до Тернопільського міськрайонного суду для оскарження результатів таких перевірок. Для участі у судових засіданнях Тернопільського міськрайонного суду, відвідин Першого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції з метою ознайомлення із матеріалами виконавчого провадження та здійснення особистого прийому керівництвом ДВС, TOB «Феєрверк»зазнало збитків, повязаних із витратами на проїзд, проживанням та харчуванням представників позивача до м. Тернополя у розмірі 4 029,05 грн. Підтверджуються дані витрати оригіналами посвідчень про відрядження та проїзними документами (знаходяться в матеріалах справи). Крім того, як наслідок невиконання рішення по справі №18/41-3379 державною виконавчою службою, у позивача погіршились можливості реалізації своїх звичок та бажань, погіршились відносини із давніми китайськими партнерами по бізнесу, що є вимушеними змінами у виробничих стосунках позивача, зниження ступеня його престижу та ділової репутації, для відновлення чого генеральним директором товариства Вартаняном О.Г. був здійснений діловий візит у Китай для ведення переговорів із китайськими партнерами. Сума витрат, повязаних із поїздкою становить 16 213,20 грн.

З огляду на ч. 3 ст. 22 ГПК України, яка наділяє позивача правом до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, суд приймає заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог.

07.02.2011 р. позивачем подано пояснення до позову, в якому наводяться, власне, обґрунтування щодо стягнення з відповідача 1 моральної шкоди. Зокрема позивач зазначає, що у зв'язку з відсутністю суми грошових коштів (208 267,96 грн.), яка так і не була стягнута з боржника на користь позивача внаслідок бездіяльності ДВС, виникли труднощі з розрахунками TOB «Феєрверк»з китайськими партнерами за вже поставлений товар, що привело до погіршення партнерських взаємовідносин, які негативно відобразились при веденні переговорів щодо поставки нової партії товару. Розрахунки з китайськими партнерами TOB «Феєрверк»веде у вільноконвертованій валюті (доларах США), за час бездіяльності органу ДВС сума боргу, яка була нестягнута з Богути О.Б. в гривнях, дещо втратила свою купівельну спроможність в зв'язку з інфляцією та падінням курсу гривні в Україні відносно американського долара та коливаннями курсу долара на валютній біржі. Все це потягло за собою погіршення можливостей реалізації позивачем своїх звичок та бажань, погіршення відносин із своїми давніми партнерами по бізнесу, що є вимушеними змінами у виробничих стосунках позивача, зниження ступеня його престижу та ділової репутації, і на відновлення попереднього стану позивач потребував не тільки час, але й затрату певних зусиль Тому, для налагодження попередніх партнерських стосунків, відновлення свого престижу та ділової репутації перед своїми китайськими партнерами в травні 2010 р. Вартанян О.Г. - який є генеральним директором TOB «Феєрверк»змушений був їхати до Китаю для ведення переговорів зі своїми китайськими партнерами. Саме цим позивач і обґрунтовує свої вимоги щодо відшкодування моральної шкоди в сумі 2000 грн.

Загальна ж сума позову, з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог становить 55 879,71 грн.

Втім, ухвалою суду від 10.02.2011 р. було зобовязано позивача подати уточнення ціни позову, в звязку з тим, що при перерахуванні ціни позову, судом було встановлено, що зазначена ціна позову в сумі 55 879,71 грн. не підтверджується в повному розмірі в заяві про збільшення позовних вимог, а становить 55 609,71 грн.

В судовому засіданні 23.02.2011 р. представник позивача усно уточнив розмір позовних вимог та зазначив, що суму позовних вимог слід вважати в розмірі 55 609,71 грн.

Крім того, в судовому засіданні 23.02.2011 р. представником позивача було подано суду клопотання в якому просить суд, при розподілі відшкодування судових витрат, покласти на відповідачів відшкодування проживання представника позивача в готелі, який прибув для участі в розгляді даної справи, що відбулося 23.02.2011 р. в сумі 181 грн. 80 коп. та проїзд до м.Тернополя в сумі 30 грн.

Представник відповідача 1 в судове засідання 23.02.2011 р. не з'явився, втім на адресу суду 23.02.2011 р. від останнього надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на інший час, у звязку з перебуванням державного виконавця, в провадженні якого знаходиться виконавче провадження, на виконанні. Дане клопотання судом відхилено, зважаючи на те, що до клопотання не було долучено жодних доказів, які б підтверджували обставини, що є підставою для відкладення розгляду справи. Крім того, явка представників сторін не визнавалась судом обовязковою, а наявних матеріалів справи достатньо для прийняття законного та обґрунтованого рішення, тому справа розглядається без участі повноважного представника відповідача 1 відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами.

Разом з тим, присутній у попередніх судових засіданнях представник відповідача 1 проти позову заперечував, зокрема і з підстав, наведених у відзиві на позов, поданому 08.02.2011 р., просив суд в його задоволенні відмовити. Зокрема зазначив, що державним виконавцем було вчинено усі передбачені чинним законодавством дії по виконанню судового рішення від 14.08.2009 по справі №18/41-3379. Звертає увагу суду на те, що відповідач 1 не погоджується з ухвалою господарського суду Тернопільської області від 02.12.2010 р. у справі №18/41-3379, а тому відповідачем 1 подані заява про апеляційне оскарження та заява про відновлення строку на апеляційне оскарження даної ухвали. Проте, як встановлено судом, станом на час прийняття рішення у даній справі, матеріали справи №18/41-3379 знаходяться у господарському суді Тернопільської області, доказів підтверджуючих надіслання вищезгаданих заяв та прийняття їх апеляційним судом до провадження суду також не подано.

Крім того, представником відповідача 1 повідомлено суд, що на даний час матеріали виконавчого провадження по примусовому виконанню наказу господарського суду Тернопільської області від 14.08.2009 р. у справі №18/41-3379 передано підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Тернопільській області, що підтверджується постановою від 14.01.2011 р. про передачу виконавчого провадження.

Представник відповідача 2 проти позовних вимог заперечив, зокрема і з підстав, викладених у відзиві на позов. Зазначає, що Головне управління державного казначейства України в Тернопільській області в процесі виконання своїх функціональних обовязків та завдань жодним чином не порушувало прав та охоронюваних законом інтересів позивача та не вчиняло ніяких протиправних дій щодо нього. Крім того, відповідач 2 вважає, що спірні відносини виникли між товариством з обмеженою відповідальністю "Феєрверк" та Першим відділом державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції, відтак у задоволенні позовних вимог щодо Головного управління просить відмовити у повній мірі.

18.02.2011 р. від відповідача 2 на адресу суду надійшов відзив на заяву про збільшення позовних вимог, в якому останній просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ "Феєрверк", з підстав викладених у відзиві, зокрема зазначає, що відповідно до п.17 положення про Державне Казначейство України від 21.12.2005 р. №1232, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України "казначейство є юридичною особою, має самостійний баланс, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням" та не може нести відповідальності за діяльність державних чи інших юридичних осіб. В обґрунтування зазначеного посилається на статтю 176 ЦК України

Крім того, 10.02.2011 р. від прокуратури Тернопільської області надійшла заява про вступ прокурора у розгляд справи №18/105-2049 в порядку представництва інтересів держави на стороні відповідачів. В судовому засіданні прокурор усно повідомив господарський суд про свою участь у справі. Проти позовних вимог прокурор заперечив в повному обсязі, вважає, що їх заявлено безпідставно та необґрунтовано з тих причин, що позивачем не доведено факту завдання йому збитків з боку відповідачів, а також не доведено причинного зв'язку між протиправними діями відповідачів, самою шкодою та наявністю вини.

Відтак, у справу в порядку ст.29 ГПК України вступив прокурор.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та думку прокурора, оцінивши представлені докази в їх сукупності, дослідивши норми чинного законодавства судом встановлено наступне.

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 30.07.2009 р. у справі № 18/41-3379 задоволено позов товариства з обмеженою відповідальністю "Феєрверк" до фізичної особи підприємця ОСОБА_1 та стягнуто з фізичної особи підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1 (АДРЕСА_2), ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Феєрверк" м. Київ, вул. Кіото, 27, ідентифікаційний код 31036152: 135 204 грн. 49 коп. боргу; 12 587 грн. 85 коп. штрафу; 3 919 грн. 85 коп. трьох процентів річних; 26 407 грн. 84 коп. інфляційних нарахувань; 27 969 грн. 04 коп. пені; 2 060 грн. 89 коп. в повернення сплаченого позивачем державного мита; 118 грн. сплачених витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

14.08.2009 р. на виконання даного рішення видано наказ.

21.09.2009 р. державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

Державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії по виконанню рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а по виконанню рішення немайнового характеру - у двомісячний строк. Строки здійснення виконавчого провадження не поширюються на час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження та на період реалізації арештованого майна боржника (ст. 25 Закону № 606-XIV).

Втім, судом встановлено, що станом на час розгляду справи у суді наказ господарського суду Тернопільської області від 14.08.2009 р. у справі №18/41-3379 не виконаний, що і не заперечується відповідачем 1.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 02.12.2010 р. у справі №18/41-3379 задоволено скаргу, подану товариством з обмеженою відповідальністю "Феєрверк" в порядку ст. 1212 ГПК України, та визнано незаконною бездіяльність посадових осіб Першого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції при здійсненні ними провадження по виконанню судового наказу господарського суду Тернопільської області від 14.08.2009 р. у справі №18/41-3379.

Так, позивач стверджує, що незаконною бездіяльністю посадових осіб Першого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції при виконанні ними наказу господарського суду Тернопільської області від 14.08.2009 р. у справі №18/41-3379 позивачу спричинено збитків, матеріальної та моральної шкоди. Збитками позивач вважає витрати, повязані з індексом інфляції на суму боргу, яка підлягає стягненню за наказом господарського суду Тернопільської області від 14.08.2009 р. у справі №18/41-3379 (208 267,96 грн.) та три відсотки річних. Згідно поданих позивачем розрахунків інфляційні нарахування за період з жовтня 2009 року по грудень 2010 р. становлять 25 847,93 грн. та три відсотки річних за це й же період становлять 7 519,53 грн.

Крім того, позивач відносить до збитків кошти, повязані із витратами на проїзд, проживання та харчування представників ТОВ "Феєрверк" до м. Тернополя у розмірі 4 029,05 грн. та суму витрат, повязаних із поїздкою генерального директора товариства Вартаняна О.Г. до Китаю, що становить 16 213,20 грн. Підтверджуються дані витрати оригіналами посвідчень про відрядження, проїзними документами, авіаквитками, тощо (знаходяться в матеріалах справи).

Згідно здійсненим у судовому засіданні 20.01.2011 р. уточненні позовних вимог та заяви про збільшення розміру позовних вимог, позивач просить суд стягнути розмір збитків з відповідача 2 Головного управління державного казначейства України в Тернопільській області.

Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави (ч. 3 ст. 11 Закону № 202/98-ВР).

Стягувач має право звернутися з позовом до юридичної особи, яка зобов'язана провадити стягнення коштів з боржника, у разі невиконання рішення з вини цієї юридичної особи. Збитки, заподіяні державним виконавцем громадянам чи юридичним особам при здійсненні виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, передбаченому Законом. (ст. 86 Закону № 606-XIV).

Так, згідно із ч.ч. 1-2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. Способами захисту прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Згідно з приписами ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Приписи ст. 1166 ЦК України передбачають загальні підстави деліктної відповідальності за завдану майнову шкоду, наявність яких необхідна для всіх випадків відшкодування шкоди. Такими підставами є: протиправність дій особи, збитки (майнова шкода, якої зазнала потерпіла сторона), причинно-наслідковий зв'язок між діями та наслідками (а саме, збитками), вина особи, яка вчинила правопорушення. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення виключає настання відповідальності, передбаченої ст. 1166 ЦК України.

Шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв'язку між протиправними діями особи, самою шкодою та наявністю вини (умислу або необережності). Відсутність причинного зв'язку, як складової цивільного правопорушення робить неможливою відповідальність відповідачів.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Таким чином, обов'язок довести бездіяльність державного виконавця, виникнення шкоди та причинного зв'язку між ними покладається на позивача.

Втім, позивач заявив вимогу про відшкодування збитків до Головного управління державного казначейства України в Тернопільській області, коли останній не перебуває із позивачем ні у договірних відносинах, також позивачем не доведено існування деліктних правовідносин між позивачем та відповідачем 2. Заявлені позивачем збитки не свідчать, що вони завдані невиконанням чи неналежним виконанням договірних зобовязань, внаслідок правопорушення чи протиправної поведінки з боку Головного управління державного казначейства України в Тернопільській області.

Більше того, позивач здійснює розрахунок збитків як витрат, повязаних з індексом інфляції на суму боргу, яка підлягає стягненню за наказом господарського суду Тернопільської області від 14.08.2009 р. у справі №18/41-3379 (208 267,96 грн.) та три відсотки річних. Згідно поданих позивачем розрахунків інфляційні нарахування за період з жовтня 2009 року по грудень 2010 р. становлять 25 847,93 грн. та три відсотки річних за це й же період становлять 7 519,53 грн.

Нарахування трьох відсотків річних та інфляційних втрат встановлено ст. 625 ЦК України, згідно якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Збитками ж, в силу ст. 22 ЦК України є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Розмір цих збитків, а отже і розмір відшкодування, яке належить стягнути з винної особи, повинен обґрунтувати й довести кредитор (потерпілий). Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора, у місці, де зобовязання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, у день предявлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 623 ЦК України).

Тобто позивач неправомірно та безпідставно замінює зміст збитків/шкоди та визначення їх розміру шляхом нарахування на нестягнуту суму за наказом трьох відсотків річних та інфляційних втрат, що може бути, в свою чергу, відповідальністю за порушення лише грошового зобов'язання.

Щодо вимог про стягнення з відповідача 2 Головного управління державного казначейства України в Тернопільській області 20 242,25 грн. збитків, повязаних із витратами на проїзд, проживання та харчування представників ТОВ "Феєрверк" до м. Тернополя та витратами, повязаними із поїздкою генерального директора товариства Вартаняна О.Г. до Китаю, суд зазначає наступне.

Стаття 49 ГПК України регулює питання розподілу господарських витрат, в тому числі витрат пов'язаних з розглядом справи.

Безпосередньо розподіл господарських витрат відбувається при розгляді спору, а не стягується пред'явленням окремого позову.

Крім того, відповідно до ст. 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень наданих їм законом та установчими документами, через свого представника.

Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.

Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджується довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

У п. 1 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.98 р. N 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" зазначається, що відповідно до розділу VI ГПК України судовими витратами є пов'язані з розглядом справи в господарському суді витрати, які складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення експертизи (аудиту), призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, сплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. До інших витрат у розумінні статті 44 ГПК України відносяться, зокрема, суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (ст. 30 ГПК України).

Витрати, що пов'язані з явкою до суду, є такими, що понесені ТОВ "Феєрверк" у зв'язку з реалізацією своїх процесуальних прав при розгляді справи в порядку господарського судочинства. Такі витрати процесуальним законом віднесено до судових витрат, вони відшкодовуються в порядку, передбаченому відповідним процесуальним законом, не є збитками чи шкодою в розумінні ст. 22 або ст. 1166 ЦК України та не можуть бути стягнуті за позовною вимогою про відшкодування шкоди чи збитків у іншому провадженні.

Оскільки позивачем заявлені до стягнення судові витрати, як матеріальну шкоду, тому його вимоги про стягнення з відповідача 20 242,25 грн. матеріальної шкоди суд визнає такими, що заявлені необґрунтовано та безпідставно.

Крім того, за обставин не закінчення виконавчого провадження з виконання наказу господарського суду Тернопільської області від 14.08.2009 р. у справі №18/41-3379 і продовження виконання вимог цього виконавчого документа суд зазначає, що не втрачена реальна можливість подальшого виконання рішення господарського суду та стягнення заборгованості з фізичної особи підприємця ОСОБА_1, тим більше, що станом на час розгляду справи матеріали виконавчого провадження по примусовому виконанню наказу господарського суду Тернопільської області від 14.08.2009 р. у справі №18/41-3379 передано підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Тернопільській області, що підтверджується постановою від 14.01.2011 р. про передачу виконавчого провадження.

Разом з тим, як вірно зазначено представником відповідача 2, що відповідно до п.17 положення про Державне Казначейство України від 21.12.2005 р. №1232, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України "казначейство є юридичною особою, має самостійний баланс, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням" та не може нести відповідальності за діяльність державних чи інших юридичних осіб.

Так, згідно ч. 2 ст. 176 ЦК України юридичні особи, створені державою, Автономною Республікою Крим, територіальними громадами, не відповідають за зобовязаннями відповідно держави, автономної Республіки Крим, територіальних громад.

Таким чином, вимога про стягнення з відповідача 2 Головного управління державного казначейства України в Тернопільській області суми збитків у розмірі 53 609,71 грн. безпідставна, документально не обґрунтована та задоволенню не підлягає.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 1 Першого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції моральну шкоду в розмірі 2 000 грн. Зокрема позивач зазначає, що у зв'язку з відсутністю суми грошових коштів (208 267,96 грн.), яка не стягнута з боржника на користь позивача внаслідок бездіяльності ДВС, виникли труднощі з розрахунками TOB «Феєрверк»з китайськими партнерами за вже поставлений товар, що привело до погіршення партнерських взаємовідносин, які негативно відобразились при веденні переговорів щодо поставки нової партії товару. Розрахунки з китайськими партнерами TOB «Феєрверк»веде у вільноконвертованій валюті (доларах США), за час бездіяльності органу ДВС сума боргу, яка була нестягнута з Богути О.Б. в гривнях, дещо втратила свою купівельну спроможність в зв'язку з інфляцією та падінням курсу гривні в Україні відносно американського долара та коливаннями курсу долара на валютній біржі. Все це потягло за собою погіршення можливостей реалізації позивачем своїх звичок та бажань, погіршення відносин із своїми давніми партнерами по бізнесу, що є вимушеними змінами у виробничих стосунках позивача, зниження ступеня його престижу та ділової репутації, і на відновлення попереднього стану позивач потребував не тільки час, але й затрату певних зусиль Тому, для налагодження попередніх партнерських стосунків, відновлення свого престижу та ділової репутації перед своїми китайськими партнерами в травні 2010 р. Вартанян О.Г. - який є генеральним директором TOB «Феєрверк»змушений був їхати до Китаю для ведення переговорів зі своїми китайськими партнерами.

Саме цим позивач і обґрунтовує свої вимоги щодо відшкодування моральної шкоди в сумі 2000 грн.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової та не повязана із розміром цього відшкодування і полягає вона (моральна шкода) у приниженні честі, гідності та ділової репутації юридичної особи.

Згідно положень постанови пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. №4 з наступними змінами і доповненнями "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у звязку з приниженням ділової репутації, посягання на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошення комерційної таємниці, а також дії, спрямовані на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

Тобто, доказами, які суд може вважати належними і допустимими, у відповідності до вимог ст.ст. 33-34 ГПК України, що підтверджували б право позивача на відшкодування моральної шкоди можуть бути докази в підтвердження факту приниження честі, гідності та ділової репутації товариства з обмеженою відповідальністю "Феєрверк".

Оскільки позивачем не доказано факту приниження його честі, гідності та ділової репутації, тому його вимогу про стягнення з відповідача-1 моральної шкоди в сумі 2 000 грн., суд визнає такою, що заявлена необґрунтовано та безпідставно.

За таких обставин, оцінивши зібрані у справі докази, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають до задоволення, оскільки не підтверджені належними і допустимими доказами та не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 12, 22, 29, 32, 33, 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.В позові відмовити.

Сторони вправі подати апеляційну скаргу, а прокурор внести апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його підписання 28.02.2011 р., через місцевий господарський суд.

СуддяН.В. Охотницька