Рішення № 13952575, 02.02.2011, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" лютого 2011 р.

Справа № 14/98-1857

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Руденка О.В.

розглянув матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ільяс", вул. Першотравнева, 56, смт. Комінтернівське, Комінтернівський район, Одеська область, 67500, поштова адреса: а/с 24, м. Одеса, 65072

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід ТМ", вул. Тернопільська, 35, с. Ступки, Тернопільський район, Тернопільська область, 47712

про стягнення заборгованості в сумі 46727.55 грн.

За участю представників сторін:

позивача: Мусевич С. Ю., довіреність №28/12 від 28.12.2010р.

відповідача: Пеньонжко В. І., довіреність №7 від 01.01.2011р.

Суть справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ільяс" звернулося в господарський суд Тернопільської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід ТМ" про стягнення 46727.55 грн., із яких: 43685.00 грн. основний борг, 1741.26 грн. пеня, 655.28 грн. інфляційні втрати, 646.01 грн. три відсотки річних.

Під час розгляду справи, 17.11.2010р. відповідачем оплачено позивачу суму в розмірі 3000.00 грн., що підтверджується банківською випискою та погодженим стронами актом звірки розрахунків, згідно якого сума основної заборгованості станом на 31.12.2010р. складає 40685.00 грн.

Позовні вимоги, що підтримані в судовому засіданні повноважним представником, позивач обґрунтовує невиконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати вартості поставленого товару згідно накладної № РН-0000092 від 09.06.2010р на підставі договору поставки №22/02/10/4 від 22.03.2010р., у зв'язку із чим в останнього виникла заборгованість з врахуванням пені, інфляційних втрат та трьох процентів річних в сумі 43727.55 грн., що і є предметом судового розгляду.

Згідно відзиву на позов та пояснень в судових засіданнях повноважного представника, відповідач вимоги позивача заперечує, вважає їх необґрунтованими, оскільки поставка товару відбулася виключно на підставі накладної № РН-0000092 від 09.06.2010р., яка ним оплачена частково в сумі 31000.00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками та погодженим сторонами актом звірки взаєморозрахунків, а тому нарахування позивачем інфляційних втрат та трьох процентів річних можливо лише після пред’явлення відповідачу вимоги про оплату суми заборгованості, що не відповідає наданому позивачем розрахунку.

В судових засіданнях представникам сторін процесуальні права та обов’язки, передбачені ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України, роз’яснено.

За відсутності відповідного клопотання, в порядку ст. 81-1 ГПК України, технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Строк вирішення спору було продовжено за правилами, що викладені у ст. 69 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарським судом встановлено наступне:

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

22 березня 2010р. між ТОВ "Ільяс" в особі директора Халим А. А., що діє на підставі Статуту (Постачальник) та ТОВ "Захід ТМ" в особі директора Маципури К. В., що діє на підставі Статуту (Покупець) укладено договір поставки №22/03/10/4 (далі Договір), відповідно до п. 1.1 якого: Постачальник поставляє окремими партіями, а Покупець приймає та оплачує на умовах передбачених Договором, наступний товар: курага, арахіс, ізюм, кунжут. Кількість, розгорнутий асортимент, ціна конкретної партії або одиниці поставленого товару визначається в накладних (специфікаціях), що являються невід'ємними частинами Договору.

Згідно п. 3.1 Договору, вартість кожної конкретної партії товару оплачується Покупцем на протязі 14 банківських днів з моменту отримання товару і всіх необхідних документів, що підтверджують відгрузку та якість товару (товарні накладні, податкові накладні, сертифікати якості і т. д).

П. 10.1 Договору передбачено, що Договір вступає в законну силу з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2010р. У випадку до закінчення терміну Договору ні одна із сторін не заявить про його припинення, дія договору автоматично пролонгується на рік.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), ст. 180 Господарського кодексу України (далі ГК України) договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Приписами ч. 1 ст. 181 ГК України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Пунктом 11.3 Договору передбачено, що сторони визнають юридичну силу і значимість Договору, підписаного з використанням факсимільного зв’язку, рівно як і всіх зв’язаних із ним документів, підписаних аналогічним чином, із наступним обміном оригіналами.

Приймаючи до уваги той факт, що п. 11.3 Договору сторони не виконали, не обмінялися оригіналами Договору, а відтак не досягли згоди з усіх істотних умов, а тому такий Договір, в силу ч. 8 ст. 181 ГК України вважається неукладеним (таким, що не відбувся).

Як вбачається із матеріалів справи, а саме видаткової накладної № РН-0000092 від 09.06.2010р. ТОВ "Ільяс" здійснило поставку ТОВ "Захід ТМ" Арахісу Китай 25/29 бланшированний в кількості 4500.00 кг. на суму 71685.00 грн.

Однак відповідач вартість отриманого товару оплатив частково, що підтверджено банківськими виписками за 22.07.2010р., 23.07.2010р., 20.08.2010р., 07.09.2010р., 22.10.2010р., 27.10.2010р., 04.11.2010р. та 17.11.2010р. (копії в матеріалах справи) на загальну суму 31000.00 грн., яка зарахована позивачем в рахунок погашення суми основної заборгованості відповідача, що підтверджено погодженим сторонами актом звірки взаєморозрахунків станом на 31.12.2010р. із залишком суми заборгованості в розмірі 40685.00 грн.

Окрім того суд зазначає, що із тексту видаткової накладної № РН-0000092 від 09.06.2010р. не вбачається, що така являється невід'ємною частиною Договору (п. 1.1). В свою чергу, із долучених сторонами банківських виписок на суму 31000.00 грн., не видається за можливе встановити, що розрахунки здійснювалось на умовах Договору, оскільки в їхньому тексті вказана "оплата за кеш’ю зг. накл. №71 від 20.04.2010р." та "оплата за кеш’ю зг. накл. №92 від 09.06.2010р.".

У відповідності до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Аналогічна за змістом норма міститься і в ст.509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України).

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що поставка товару згідно видаткової накладної № РН-0000092 від 09.06.2010р. здійснена не за умовами договору поставки №22/03/10/4 від 22.03.2010р., а на підставі усної домовленості сторін, а тому до зобов’язань сторін належить застосувати загальні норми цивільного законодавства, які встановлюють виконання зобов’язань належним чином та в установлений строк відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, звичаїв ділового обороту та інших вимог, які звичайно ставляться.

Взаємовідносини, що склалися між сторонами у справі суд кваліфікує як правовідносини, що випливають із договору поставки, згідно якого та в силу ст. 712 Цивільного кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З урахуванням наведених приписів позивачем 01.10.2010р. направлено відповідачу претензію, у формі вимоги б/н від 27.09.2010р., яка ним отримана 08.10.2010р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (копія в матеріалах справи) про оплату суми боргу, що станом на час направлення вимоги становила 51685.00 грн.

В той же час, відповідач в установлений законом строк грошові зобов’язання по оплаті вартості отриманого товару в повному обсязі не виконав, і станом на день розгляду спору за ним рахується заборгованість в сумі 40685.00 грн., а тому позов в цій частині підлягає до задоволення, як обґрунтовано заявлений у відповідності до ст. 655 ЦК України.

В частині позову про стягнення пені в сумі 1741.26 грн. за несвоєчасну оплату за поставлений товар, суд відмовляє через відсутність між сторонами зобов’язань, які виникли з договору поставки №22/03/10/4 від 22.03.2010р .

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, повинен на вимогу кредитора сплатити борг з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми.

Розглянувши розрахунок позивача про стягнення 655.28 грн. інфляційні втрат та 646.01 грн. трьох відсотків річних від простроченої суми заборгованості, суд задовольняє вимоги позивача частково в сумі нарахування трьох відсотків річних з 16.10.2010р. по 15.11.2010р. в розмірі 119.45 грн., в іншій частині вимог відмовляє, оскільки такі нараховані згідно ст. 625 ЦК України із врахуванням п. 3.1 Договору, ще до пред’явлення позивачем вимоги від 27.09.2010р., яка вручена відповідачу 08.10.2010р.

Державне мито та інші судові витрати згідно ст.ст. 44-49 ГПК України та Декрету Кабінету Міністрів "Про державне мито" відшкодовуються за рахунок відповідача пропорційно до задоволених вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід ТМ" (вул. Тернопільська, 35, с. Ступки, Тернопільський район, Тернопільська область, ідентифікаційний код 32941822) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ільяс" (вул. Першотравнева, 56, смт. Комінтернівське, Комінтернівський район, Одеська область, ідентифікаційний код 33485895) - 40685 (сорок тисяч шістсот вісімдесят п’ять) грн. 00 коп. основного боргу, 119 (сто дев’ятнадцять) грн. 4 коп. трьох процентів річних, 406 (чотириста шість) грн. 85 коп. державного мита та 205 (двісті п’ять) грн. 50 коп. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. В решті позову відмовити.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня підписання рішення 23.02.2011 року через місцевий господарський суд.

Суддя О.В. Руденко