Рішення № 13952382, 15.02.2011, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

15 лютого 2011 року

справа № 5020/83/2011

За позовом Приватного підприємства “Шик”,

ідентифікаційний код 23181748

(вул. Новоросійська, 2-А, м. Донецьк, 83009)

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Максимум”,

ідентифікаційний код 31005009

(вул. М.Музики, 58, кв. 74, м. Севастополь, 99007)

про стягнення 28 957,11 грн.,

Суддя В.О.Головко,

Представники сторін:

позивача (Приватне підприємство “Шик”) –Мавроді В.В., представник, довіреність б/н від 14.02.2011;

відповідача (Товариство з обмеженою відповідальністю “Максимум”) – Опанасенко Н.С., довіреність б/н від 15.01.2009.

Обставини справи:

19.01.2011 Приватне підприємство “Шик” (далі –Позивач) звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Максимум” (далі –Відповідач) про стягнення 28 957,31 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем договору на поставку продукції № 68 від 16.03.2008, в частині оплати поставленого товару.

Ухвалою від 26.01.2011 порушено провадження у справі, розгляд справи призначений на 15.02.2011.

У судовому засіданні 15.02.2011 позивач надав заяву про зменшення розміру позовних вимог на 0,20 грн. та просив стягнути з відповідача 28 957,11 грн. /арк. с. 50/.

Оскільки стаття 22 Господарського процесуального кодексу України надає позивачу право збільшити або зменшити розмір позовних вимог до прийняття рішення у справі, суд прийняв вказану заяву позивача до розгляду.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву /арк. с. 34/, у якому позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Максимум” визнав в повному обсязі –в сумі 28 957,11 грн.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд, –

ВСТАНОВИВ:

16.03.2008 між Приватним підприємством “Шик” (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Максимум” (Покупець) укладений договір поставки б/н (далі –Договір), відповідно до умов якого Постачальник зобов’язується передати (поставити) в обумовлені строки іншій стороні –Покупцю товар, а Покупець зобов’язується прийняти товар та оплатити його вартість відповідно до рахунків-фактур в обумовлені договором строки (пункт 1.1 Договору) /арк.с.7-11/.

Згідно з пунктом 2.4 Договору право власності на поставлений товар переходить до Покупця в момент одержання товару від Постачальника за товаротранспортною накладною.

Товар вважається зданим Постачальником та прийнятим Покупцем з моменту підписання повноважними представниками сторін накладних (пункт 4.7 Договору).

За приписами пункту 4.9 Договору, у разі якщо частина товару протягом 3 місяців після отримання залишиться нереалізованою Торговельною мережею Покупця, Покупець має право повернути її протягом дії Договору. Постачальник зобов’язаний протягом 10 календарних днів з моменту пред’явлення вимог Покупцем прийняти даний товар та/або замінити його. Товар при такому поверненні повинен відповідати вимогам якості та маркування.

Відповідно до пункту 8.1 Договору оплата здійснюється після реалізації товару шляхом безготівкового розрахунку на поточний рахунок Постачальника, що вказаний в його реквізитах.

Пунктом 8.2 Договору визначений порядок оплати за поставлений товар –один раз на два тижні відповідно до обсягу реалізованого Покупцем товару.

Обсяг реалізованого товару визначається актом про наявність залишків у Покупця (пункт 8.3 Договору).

Згідно з пунктом 11.1 Договору цей Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє до 31.12.2009 і підлягає продовженню на наступний календарний рік, якщо за 30 (тридцять) днів до дати спливу строку дії Договору жодна зі сторін не заявить про намір його розірвати.

Товариством з обмеженою відповідальністю “Максимум” від Приватного підприємства “Шик” отриманий товар на загальну суму 54 634,32 грн., що підтверджується видатковими накладними:

№ Ш0000001026 від 21.07.2009 на суму 44573,08 /арк. с. 12-13/

№ Ш0000001144 від 11.08.2009 на суму 3468,72 грн. /арк. с. 14/

№ Ш0000001622 від 03.11.2009 на суму 6592,52 грн. /арк. с.15/

Покупцем, відповідно до умов Договору, частина товару була повернута за наступними накладними:

№ ЦЦ01241 від 26.08.2010 на суму 1776,93 грн. /арк. с. 16/

№ ЦЦ01242 від 26.08.2010 на суму 2700,82 грн. /арк. с. 17/

№ ЦЦ01272 від 02.09.2010 на суму 4091,32 грн. /арк. с.18/

Разом –на суму 8569,07 грн.

З розрахунку суми позову, наданого позивачем, убачається, що сплачена за Договором сума за реалізований товар складає 17107,94 грн. /арк. с. 33/.

Отже, несплаченою залишилася сума 28957,31 грн. (54 634,32 –17107,94 –8569,07).

Таким чином, зобов’язання з поставки товару Позивач виконав у повному обсязі, але, як встановлено судом та визнано Відповідачем, останній умови пунктів 8.1, 8.2 Договору належним чином не виконав –за отриманий товар розрахувався не в повному обсязі, що й стало причиною звернення позивача до суду із даним позовом.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини сторін є зобов’язальними правовідносинами, а тому підпадають під правове регулювання нормами Цивільного кодексу України (Закон України №435-ІV від 16.01.2003) та Господарського кодексу України (Закон України №436-ІV від 16.01.2003 України), що набрали чинності з 01.01.2004.

Зобов’язання, що виникають на підставі договору поставки є господарськими зобов’язаннями, до яких застосовуються положення статей 264-271 Господарського кодексу України та положення глави 54 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною першою статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки, згідно з частиною другою статті 712 Цивільного кодексу України, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини першої статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З метою досудового врегулювання спору позивачем на адресу відповідача надісланий лист № 61 від 18.11.2010 з вимогою погасити заборгованість в розмірі 28957,31 грн. Цим же листом позивач запропонував відповідачу припинити дію Договору з 31.12.2010 /арк.с. 19/. Таким чином, виходячи зі змісту пункту 11.1 Договору, договір № 68 від 16.03.2008 припинив свою дію з 01.01.2011.

Статті 525 та 526 Цивільного кодексу України встановлюють, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в часині першій статті 193 ГК України.

В процесі розгляду справи позивач зменшив розмір позовних вимог до 28957,11 грн. /арк. с. 50/; вказана сума заборгованості визнана відповідачем в повному обсязі /арк. с. 34/.

За приписами частини четвертої статті 78 Господарського процесуального кодексу України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Оскільки дії відповідача щодо визнання позову не суперечать законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, а заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю “Максимум” перед Приватним підприємством “Шик” за поставлений товар у розмірі 28957,11 грн. є доведеною та обґрунтованою, суд визнав за можливе задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 49, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Максимум” (вул. М. Музики, 58, кв. 74, м. Севастополь, 99007, ідентифікаційний код 31005009, п/р 2600531702001 в СФ КБ «Приватбанк», МФО 324935, або з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Приватного підприємства “Шик” (вул. Новоросійська, 2-А, м. Донецьк, 83009, ідентифікаційний код 23181748, п/р 26009013407601 в АТ «Укрсиббанк», м. Харків, МФО 351005) 28957,11 грн. (двадцять вісім тисяч дев’ятсот п’ятдесят сім грн. 11 коп.), а також витрати по сплаті державного мита в розмірі 289,57 грн. (двісті вісімдесят дев’ять грн. 57 коп.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя підпис В.О. Головко

Повне рішення в порядку

статті 84 ГПК України

оформлено і підписано

21.02.2011.