Рішення № 13952314, 18.02.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" лютого 2011 р.

Справа № 9/17-16-2011

За позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсальна лізингова компанія "ЛЕНД-ЛІЗ";

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "МСІТ";

про розірвання договору фінансового лізингу, зобов'язання повернути майно та стягнення 123085,22 грн.

Суддя Меденцев П.А.

Представники:

Від позивача: Олейніков Є.М. (за довіреністю);

Від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ: 31.12.2010р. за вх. № 10861 Товариство з обмеженою відповідальністю "Універсальна лізингова компанія "ЛЕНД-ЛІЗ" (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про розірвання договору фінансового лізингу, зобов'язання повернути майно та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "МСІТ" (далі –Відповідач) в сумі 123 085,22 грн.

Позивач на позовних вимогах наполягає.

Відповідач у судових засіданнях не з’являвся, незважаючи на те, що про дату, час та місце судового засідання був належним чином повідомлений. Відповідач відзив на позов не надав, у зв’язку з чим справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, у відповідності до ст.75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:

30 травня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Універсальна лізингова компанія "ЛЕНД-ЛІЗ" та з Товариством з обмеженою відповідальністю "МСІТ", у зв‘язку зі зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю "МСІТ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсальна лізингова компанія "ЛЕНД-ЛІЗ", було укладено договір фінансового лізингу № 3005/143 (надалі - Договір лізингу).

Відповідно до положень зазначеного Договору, позивач придбав у Товариства з обмеженою відповідальністю «Істріан»Дизель-електричний кран на пневмоколісному ходу КС-5363 (надалі - Майно) та передав його відповідачу в платне користування на термін 60 місяців, за що відповідач взяв на себе зобов'язання в порядку та на умовах визначених Договором лізингу щомісячно сплачувати лізингові платежі.

Документом, що підтверджує передачу зазначеного Майна відповідачу в строкове, платне користування на умовах фінансового лізингу є акт приймання-передачі об'єкту лізингу до договору фінансового лізингу № 3005/143 від 30 травня 2008 року підписаний сторонами 01 липня 2008 року.

Загальна сума вказаного Договору лізингу складає суму усіх лізингових платежів вказаних в Додатку № 4 до нього.

Не зважаючи на зобов'язання покладені на Відповідача, заплаченим Договором лізингу та нормами діючого законодавства України, сплата лізингових платежів здійснювалася з систематичними порушеннями строків та порядку сплати таких платежів виражених у графіку сплати лізингових платежів.

Таким чином, станом на 24 грудня 2010 року, заборгованість відповідача по сплаті лізингових платежів за договором лізингу складає 114 918,27 грн.

Відповідно до п.17.2. Договору лізингу, за несвоєчасну сплату лізингових платежів Лізингодавець має право стягнути з Лізингоодержувача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення, із дня наступного за днем сплати поточного лізингового платежу, вказаних в Додатках № 4 до зазначеного договору по день сплати включно, а також у повному обсязі компенсувати, нанесені Лізингоодержувачем збитків у зв'язку з таким несвоєчасним внесенням лізингових платежів.

Так, сплата відповідачем лізингових платежів за Договором лізингу здійснювалась з порушенням порядку та строків оплати таких платежів відповідно до Додатку № 4 до цього Договору. Таким чином, розмір пені складає 8 166,95 грн

Враховуючи існуючу заборгованість відповідача по сплаті лізингових платежів та систематичне порушення ним умов Договору фінансового лізингу та норм діючого законодавства України, Позивач стверджує, що неодноразово здійснював заходи щодо досудового врегулювання спору. Про те, на час подання позову, зазначені заходи залишилися без належної уваги відповідача. Таким чином, позивач просить суд розірвати договір фінансового лізингу № 3005/143 від 30.05.2008р.; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МСІТ" заборгованість по сплаті лізингових платежів у розмірі 114 918,27 грн.; стягнути пеню у розмірі 8 166,95 грн., а також зобов’язати відповідача повернути позивачу раніше передане майно, а саме дизель-електричний кран на пневмоколісному ходу КС-5363, у кількості однієї одиниці.

27.01.2011р. за вх. №2787/2011, представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсальна лізингова компанія "ЛЕНД-ЛІЗ" подано до суду заяву про збільшення та уточнення позивних вимог. Позивач розрахував заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "МСІТ" за договором станом на 26.01.2011р., яка становить 133 755,67 грн., а також пеню у сумі 7 983,33 грн., так як в позовній заяві розмір пені визначений помилково.

Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій –це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків.

Згідно з ст.174 ГК України, господарські зобов'язання виникають із господарських договорів.

Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Стаття 193 Господарського кодексу України зазначає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Зобов'язана сторона має право виконати зобов'язання достроково, якщо інше не передбачено законом, іншим нормативно-правовим актом або договором, або не випливає із змісту зобов'язання. Зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання у разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

У відповідності зі ст.204 ЦК України договори укладені між сторонами по справі, як цивільно-правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов’язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

Відповідно до ст.ст. 806-809 ЦК України, За договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Як вище встановлено господарським судом, між сторонами у справі укладено договір фінансового лізингу, згідно з яким, позивач (Лізингодатель) –отримує у третьої особи і передає у фінансовий лізинг відповідачу (Лізингоодержувач) майно, а Лізингоодержувач –бере на себе зобов’язався розраховуватися за платежі на умовах даного договору.

Предметом договору лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками, віднесена відповідно до законодавства до основних фондів. Не можуть бути предметом договору лізингу земельні ділянки та інші природні об'єкти, а також інші речі, встановлені законом.

У відповідності до вимог ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Господарським судом визначено, що позивач належним чином виконав умови договору, що підтверджується актом приймання-передачі об’єкта лізингу від 01.07.2008р. підписаним обома сторонами та скріпленим печатками.

Таким чином на момент розгляду справи заборгованість відповідача по сплаті лізингових платежів, що надані позивачем на підставі укладеного між сторонами договору становить 133 755,67 грн.

Згідно до ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, при цьому відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Крім цього, як вбачається з вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 762 Цивільного Кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 286 Господарського Кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Відповідно до ст. 611 Цивільного Кодексу України, у разі порушення зобов'язань наступають правові наслідки, встановлені договором чи законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України № 543/96-ВР від 22.11.1996 року «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України № 543/96-ВР від 22.11.1996 року «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки раціонального банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Розрахунок пені, який здійснений позивачем у позовній заяві, та згідно з яким, розмір пені, що нарахований відповідачу становить 7 983,33 грн., перевірений господарським судом та встановлено його відповідність нормам чинного законодавства, а саме положенням ст. 232 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною, істотним є: порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно ст. 782 Цивільного кодексу України, наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Починаючи з 11.06.2010р. по 11.01.2011р. сплата існуючого боргу відповідачем зовсім не проводилася, тому вимоги позивача щодо розірвання договору фінансового лізингу №3005/143 від 30.05.2008р. підлягають задоволенню так як є повністю обгрунтованими.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу віднести за рахунок Відповідача пропорційно задоволених вимог, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МСІТ" (65003, Одеська область, м. Одеса, вул. Атамана Чепіги, 29, код ЄДРПОУ 33658671, р/р 26002311091301 в АКБ „Південний” м. Одеса, МФО 328209) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсальна лізингова компанія "ЛЕНД-ЛІЗ" (65045, Одеська область, м. Одеса, вул. Катерининська, буд. 25, офіс 15, код ЄДРПОУ 31502612, р/р 26505103508001 в ПАТ „Альфа Банк” у м. Києві, МФО 300346) – суму основного боргу у розмірі 133 755,67 грн., пеню –7 983,33 грн., держмита 1 417,39 грн., та 236 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

3. Розірвати договір фінансового лізингу №3005/143 від 30.05.2008р. укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "МСІТ" (65003, Одеська область, м. Одеса, вул. Атамана Чепіги, 29, код ЄДРПОУ 33658671, р/р 26002311091301 в АКБ „Південний” м. Одеса, МФО 328209) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Універсальна лізингова компанія "ЛЕНД-ЛІЗ" (65045, Одеська область, м. Одеса, вул. Катерининська, буд. 25, офіс 15, код ЄДРПОУ 31502612, р/р 26505103508001 в ПАТ „Альфа Банк” у м. Києві, МФО 300346).

4. Зобов’язати Товариство з обмеженою відповідальністю "МСІТ" (65003, Одеська область, м. Одеса, вул. Атамана Чепіги, 29, код ЄДРПОУ 33658671, р/р 26002311091301 в АКБ „Південний” м. Одеса, МФО 328209) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Універсальна лізингова компанія "ЛЕНД-ЛІЗ" (65045, Одеська область, м. Одеса, вул. Катерининська, буд. 25, офіс 15, код ЄДРПОУ 31502612, р/р 26505103508001 в ПАТ „Альфа Банк” у м. Києві, МФО 300346) раніше придбане ним майно за договором фінансового лізингу №3005/143 від 30.05.2008р., а саме: дизель-електричний кран на пневмоколісному ходу КС-5363, у кількості 1 (однієї) одиниці.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МСІТ" (65003, Одеська область, м. Одеса, вул. Атамана Чепіги, 29, код ЄДРПОУ 33658671, р/р 26002311091301 в АКБ „Південний” м. Одеса, МФО 328209) на користь Державного бюджету України (код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності 095, р/р31114095700008, Банк одержувача –ГУДКУ в Одеській області, МФО –828011, одержувач –ГУДКУ в Одеській області, код ЄДРПОУ - 23213460) 170 грн. державного мита.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Меденцев П.А.

Повний текст рішення складено 23 лютого 2011 року.