Рішення № 139522826, 26.08.2026, Перечинський районний суд Закарпатської області

Справа № 304/36/25 Провадження № 2/304/87/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 серпня 2026 рокум. Перечин

Перечинський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючої судді Гевці В.М.,

за участі секретаря судового засідання Гарайдич Р.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача, Тур`є-Реметівська сільська рада Ужгородського району Закарпатської області, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , в якому просить зобов`язати відповідачів не чинити їй перешкод у користуванні криницею, розташованою на території належного їй дворогосподарства АДРЕСА_1 , а також зобов`язати відповідачів демонтувати самовільно встановлену навколо криниці огорожу із хвилястих азбестоцементних листів (шиферу).

Позовні вимоги мотивовано тим, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 21 грудня 2011 року, виданого державним нотаріусом Перечинської державної нотаріальної контори Броді К. С. та зареєстрованого в реєстрі за № 827, позивачка є власницею житлового будинку з надвірними спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Крім того, на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 21 грудня 2011 року, виданого тим самим нотаріусом та зареєстрованого в реєстрі за № 830, позивачці на праві власності належить земельна ділянка площею 0,2500 га, кадастровий номер 2123285501:01:003:0104.

Зазначене нерухоме майно позивачка успадкувала за заповітом після смерті своєї тітки ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Власницею суміжного домоволодіння АДРЕСА_2 є відповідачка ОСОБА_2 , яка проживає разом із відповідачем ОСОБА_3 .

Позивачка зазначає, що криниця, яка, за її твердженням, розташована на належній їй земельній ділянці, була побудована у 1977 році її тіткою ОСОБА_4 та чоловіком останньої. За їхньою згодою криницею користувалися власники сусіднього домоволодіння, а згодом і відповідачі.

За твердженням позивачки, відповідач ОСОБА_3 самовільно розібрав частину огорожі її земельної ділянки біля криниці, демонтував належний їй водяний насос, установив власний насос та огородив криницю з боку свого домоволодіння парканом із хвилястих азбестоцементних листів. Унаслідок таких дій позивачка, за її словами, втратила можливість користуватися криницею, а її домоволодіння залишилося без водопостачання.

Позивачка вказує, що відповідачі на її вимоги усунути перешкоди не реагують, добровільно демонтувати огорожу не бажають, заперечують належність їй криниці та стверджують, що остання є їхньою власністю.

Ухвалою суду від 20 січня 2025 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 06 жовтня 2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивачка та її представник у судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином. Представник позивачки подав заяву про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримав і просив їх задовольнити.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Представник Тур`є-Реметівської сільської ради у судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до частини першої статті 223 ЦПК України неявка в судове засідання учасника справи, належним чином повідомленого про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, установлених цією статтею.

Оскільки учасники справи були належним чином повідомлені про розгляд справи, а передбачених частиною другою статті 223 ЦПК України підстав для відкладення її розгляду судом не встановлено, суд розглянув справу за відсутності учасників на підставі наявних матеріалів.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши та оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений і своєчасний розгляд та вирішення цивільних справ із метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності та диспозитивності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених законом випадках.

Положеннями статей 15, 16 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання та право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права й інтересу.

Відповідно до статей 316, 317, 319 ЦК України правом власності є право особи на річ, яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування і розпоряджання своїм майном, які він здійснює на власний розсуд.

Згідно зі статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За змістом статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Частинами другою, третьою статті 152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо такі порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення права, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку їх порушення.

Власники земельних ділянок зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок і землекористувачів та дотримуватися правил добросусідства, що передбачено пунктами «г», «е» частини першої статті 91 ЗК України.

Негаторний позов є способом захисту права власника, який володіє майном, але зазнає перешкод у користуванні або розпоряджанні ним. Підставою для задоволення такого позову є встановлення належності майна позивачеві, факту існування об`єктивних перешкод у здійсненні відповідного права, створення таких перешкод саме відповідачем та відсутності у відповідача правових підстав для відповідної поведінки.

Подібний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 24 лютого 2020 року у справі № 458/1046/15, в якій зазначено, що вимога про усунення перешкод може бути задоволена за умови доведення позивачем його права на відповідне майно та факту створення відповідачем перешкод у здійсненні цього права.

Суд установив, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 21 грудня 2011 року, посвідченого державним нотаріусом Перечинської державної нотаріальної контори Броді К. С. та зареєстрованого в реєстрі за № 827, позивачка набула у власність житловий будинок із надвірними спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Право власності ОСОБА_1 на зазначений житловий будинок також підтверджується витягом про державну реєстрацію прав № 35069665 від 06 серпня 2012 року.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 21 грудня 2011 року, зареєстрованого в реєстрі за № 830, позивачці на праві власності належить земельна ділянка площею 0,2500 га, кадастровий номер 2123285501:01:003:0104, розташована в АДРЕСА_1 .

Перехід до позивачки права власності на зазначену земельну ділянку також відображений у державному акті на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 745125.

У висновку про технічний стан приватного житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, виданому ОСОБА_1 як спадкоємиці ОСОБА_4 , серед об`єктів домоволодіння зазначені: житловий будинок літ. «А», хлів літ. «Б», сараї літ. «В» і «Г», хвіртка, ворота та колодязь, позначений літерою «І», 1977 року побудови.

Колодязь також відображений у технічному паспорті на житловий будинок АДРЕСА_1 , виготовленому РКП «Бюро технічної інвентаризації» Перечинської районної ради 19 вересня 2011 року, зокрема у зведеному акті оцінки вартості будівель і споруд та в експлікації до схеми розташування об`єктів домоволодіння.

Отже, зазначені документи підтверджують, що на час проведення технічної інвентаризації колодязь був облікований у складі домоволодіння АДРЕСА_1 .

Водночас технічний паспорт є документом, який складається на підставі матеріалів технічної інвентаризації та містить відомості про місцезнаходження, склад, план і технічні характеристики об`єкта нерухомого майна, однак сам по собі не є правовстановлюючим документом.

Такий правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 09 лютого 2022 року у справі № 752/9104/18.

Технічний паспорт та висновок про технічний стан домоволодіння не є документацією із землеустрою, а наведені в них схеми не містять координат поворотних точок земельної ділянки та координатної прив`язки колодязя до її кадастрових меж.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 407833182 від 12 грудня 2024 року право власності на житловий будинок АДРЕСА_2 зареєстроване за ОСОБА_5 . Складовими цього об`єкта зазначені житловий будинок літ. «А», вбиральня літ. «Б», літня кухня літ. «В», сараї літ. «Г» і «Д» та огорожа № 1, 2. Відомостей про колодязь в описі складових цього домоволодіння немає.

Разом із тим сама по собі відсутність відомостей про колодязь в описі домоволодіння АДРЕСА_2 не підтверджує його фактичного розташування поза межами земельної ділянки цього домоволодіння. Відомості Державного реєстру речових прав та матеріали технічної інвентаризації будинку не встановлюють координат розташування відповідної споруди щодо кадастрової межі суміжних земельних ділянок.

У постанові від 22 січня 2026 року у справі № 670/729/22 Верховний Суд розглянув спір щодо усунення перешкод у користуванні криницею та зазначив, що відсутність криниці у технічних чи кадастрових документах на домоволодіння сусіда сама по собі не є визначальною. Вирішальним є встановлення фактичного місця її розташування. Якщо криниця розташована на земельній ділянці іншої особи, вимога про усунення перешкод у користуванні нею не є належним способом захисту права на доступ до води; за наявності передбачених законом підстав такий інтерес може бути захищений шляхом установлення земельного сервітуту.

У цій справі надані позивачкою документи не дають можливості достовірно встановити, чи розташовані спірний колодязь та установлена навколо нього огорожа в межах земельної ділянки позивачки з кадастровим номером 2123285501:01:003:0104, у межах суміжного землеволодіння або на межі між відповідними земельними ділянками.

Матеріали справи не містять акту обстеження з відповідними вимірами, топографо-геодезичної зйомки, кадастрового плану з нанесеним місцем розташування колодязя та огорожі, висновку спеціаліста або земельно-технічної експертизи, які давали б можливість зіставити фактичне розташування спірних об`єктів із кадастровими межами суміжних земельних ділянок.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 22 січня 2025 року у справі № 446/478/19 звернула увагу на те, що захист права на земельну ділянку неможливий без точної ідентифікації спірної частини землі, зокрема шляхом визначення координат поворотних точок меж. Проведення такого дослідження потребує спеціальних знань, а його результати можуть бути викладені у висновку експерта.

Клопотань про призначення земельно-технічної експертизи учасники справи не заявляли, висновку експерта, складеного на замовлення учасника справи, суду не подали.

З огляду на засади змагальності та диспозитивності цивільного судочинства суд не зобов`язаний із власної ініціативи формувати доказову базу замість сторони та усувати недоліки доказування обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Крім того, позивачкою не подано належних і допустимих доказів того, що саме відповідачі демонтували належний їй водяний насос, установили власний насос та спірну огорожу або в інший спосіб фактично перешкоджають їй у доступі до колодязя.

Матеріали справи не містять актів обстеження щодо встановлення спірної огорожі, фотографій чи відеозаписів, які давали б можливість установити її вид, конфігурацію та розташування, звернень позивачки до органу місцевого самоврядування або правоохоронних органів із приводу відповідних дій, показань свідків чи інших доказів, які підтверджували б наведені в позовній заяві обставини.

При цьому активні дії, які, за твердженням позивачки, призвели до порушення її прав, у позовній заяві приписані переважно ОСОБА_3 . Належних доказів учинення ОСОБА_2 дій, спрямованих на створення позивачці перешкод у користуванні майном, суду не подано. Сам факт належності їй суміжного домоволодіння не доводить учинення нею відповідного порушення.

Відповідно до частин першої, п`ятої та шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Неявка відповідачів у судове засідання та неподання ними доказів на спростування позовних вимог не звільняють позивачку від процесуального обов`язку довести обставини, які становлять підставу заявленого нею позову.

Саме по собі відображення колодязя у матеріалах технічної інвентаризації домоволодіння АДРЕСА_1 не доводить ні його фактичного розташування у межах земельної ділянки позивачки, ні створення відповідачами перешкод у користуванні ним.

Оцінивши докази відповідно до вимог статті 89 ЦПК України, суд дійшов висновку, що позивачкою підтверджено право власності на житловий будинок із надвірними спорудами та земельну ділянку площею 0,2500 га, кадастровий номер 2123285501:01:003:0104, а також факт відображення колодязя у матеріалах технічної інвентаризації домоволодіння АДРЕСА_1 .

Водночас позивачкою не доведено фактичного розташування спірного колодязя та огорожі у межах належної їй земельної ділянки, а також учинення кожним із відповідачів дій, які створюють об`єктивно існуючі перешкоди у здійсненні нею права користування чи розпоряджання своїм майном.

За таких обставин суд не встановив сукупності юридичних фактів, необхідних для застосування способу захисту, передбаченого статтею 391 ЦК України та статтею 152 ЗК України, у зв`язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки в задоволенні позову відмовлено повністю, понесені позивачкою судові витрати залишаються за нею.

Керуючись статтями 15, 16, 316, 317, 319, 321, 391 ЦК України, статтями 78, 79, 90, 91, 152 ЗК України, статтями 2, 4, 12, 13, 7681, 89, 141, 223, 247, 259, 263265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачки, Тур`є-Реметівська сільська рада Ужгородського району Закарпатської області, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою відмовити.

Судові витрати, понесені позивачкою, залишити за нею.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або ухвалення постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або справу вирішено без повідомлення учасників, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом тридцяти днів із дня вручення йому повного рішення суду.

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .

Відповідачка: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 .

Третя особа: Тур`є-Реметівська сільська рада Ужгородського району Закарпатської області, код ЄДРПОУ 04351280, місцезнаходження: 89221, Закарпатська область, Ужгородський район, с. Тур`ї Ремети, вул. Тканка, буд. 1.

Рішення суду складено та підписано 07.09.2026.

Головуюча:Гевці В. М.