Рішення № 139520258, 07.09.2026, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2026 року Справа № 480/2080/25

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Опімах Л.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/2080/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі - відповідач), в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 24.02.2025 № 11 про відмову в поновленні виплати пенсії ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області поновити виплату пенсії ОСОБА_1 , виходячи з вислуги років - 25 років 2 місяці 19 днів, спеціального звання "капітан міліції" , посади старшого слідчого та інших складових грошового забезпечення у встановленому законом розмірі з 17 квітня 2024 року та відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що позивач до 2015 року перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Сумській області та отримував пенсію за вислугу років як пенсіонер МВС. У 2016 році позивач був знятий з пенсійного обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Сумській області та став на облік у м. Курську, російської федерації та отримував пенсію за новим місцем. У зв`язку з військовою агресією РФ проти України виплата пенсії була припинена. Позивач звернувся до відповідача із заявою, у якій просив поновити йому виплату пенсії, однак Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області рішенням від 24.02.2025 № 11 відмовило у поновленні пенсії. Незгода з рішенням обумовила необхідність звернення до суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 20.03.2025 позивача звільнено від сплати судового збору, позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Від Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній позовні вимоги не визнав, зазначивши, що позивач перебував на обліку як отримувач пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» по 31.12.2015 (далі - Закон № 2262 - XII). 3 01.01.2016 у зв`язку з переїздом на постійне місце проживання до російської федерації виплату пенсії припинено та знято з обліку.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 13.11.2024 у справі № 480/7721/24 зобов`язано головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області повторно розглянуло заяву про поновлення виплати пенсії від 17.04.2024 та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду.

При виконанні рішення Сумського окружного адміністративного суду у справі від 13.11.2024 у справі № 480/7721/24 головним управлінням враховано зміст мотивувальної і резолютивної частин, де зазначено, що позовні вимоги про зобов`язання головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області поновити позивачу виплату пенсії за вислугу років у встановленому законом розмірі з дня подачі заяви про поновлення пенсії (17.04.2024) та у відповідності до Закону України від 09.04.1992 №2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", задоволенню не підлягають.

Вказує, що з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. 23.06.2024 набрав чинності Закон України від 25.04.2024 № 3674 - ІХ "Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання питання обчислення страхового стажу та пенсійного забезпечення, яким пункт 14 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України від 09.07.2003 № 1058 - IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" вкладено в такій редакції: "Громадянам України, які проживають на тимчасово окупованих територіях України або під час тимчасової окупації території виїхали на підконтрольну Україні територію, виплата пенсії згідно з цим Законом проводиться за умови неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації".

Проте, зміни до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб від 09.04.1992 року № 2262-XII не внесені. Зважаючи на зазначене, на думку представника, рішенням головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 24.02.2025 № 11 правомірно відмовлено у поновленні виплати пенсії за вислугу років відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивач є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 (а.с.28).

Як зазначено у позовній заяві, позивач перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Сумській області до 2015 року та отримував пенсію за вислугу років як пенсіонер МВС, що підтверджується довідкою від 24.12.2015 № 5197 (а.с.11).

У 2016 році позивач був знятий з пенсійного обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Сумській області та став на облік у м. Курську РФ.

З 2022 року виплата пенсії позивачу була припинена, у зв`язку з військовою агресією РФ проти України.

17.04.2024 позивач звертався до пенсійного органу із заявою про поновлення виплати пенсії (а.с.6). Разом з тим за результатами розгляду заяви позивача від 17.04.2024 відповідачем не було прийнято ані рішення про поновлення виплати пенсії, ані рішення про відмову у її поновленні, що зумовило необхідність звернення позивача до суду.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 13.11.2024 у справі № 480/7721/24 (а.с.22-25), залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 17.02.2025, визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо належного розгляду заяви ОСОБА_1 про поновлення виплати пенсії від 17.04.2024; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про поновлення виплати пенсії від 17.04.2024 та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду.

19.02.2025 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області із заявою від 19.02.2025 (а.с.7), в якій просив добровільно виконати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 13.11.2024 у справі № 480/7721/24 і поновити виплату пенсії.

Однак, Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області рішенням від 24.02.2025 № 11 відмовило у поновленні пенсії.

При цьому, у рішенні зазначено, що з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. 23.06.2024 набрав чинності Закон України від 25.04.2024 № 3674 - ІХ "Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання питання обчислення страхового стажу та пенсійного забезпечення, яким пункт 14 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України від 09.07.2003 № 1058 - IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" вкладено в такій редакції: "Громадянам України, які проживають на тимчасово окупованих територіях України або під час тимчасової окупації території виїхали на підконтрольну Україні територію, виплата пенсії згідно з цим Законом проводиться за умови неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації".

Проте, зміни до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб від 09.04.1992 року № 2262-XII не внесені.

Не погоджуючись із таким рішенням, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

За приписом пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-ХІІ (далі- Закон № 2262-ХІІ).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 2262-XII особи з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції та на службі на посадах начальницького складу в Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Згідно з статтею 1-1 Закону № 2262-XII законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів. Якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми щодо пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, то застосовуються норми міжнародного договору. Зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Статтею 10 Закону № 2262-XII визначено, що призначення і виплата пенсій особам, зазначеним у статті 1-2 цього Закону, здійснюються органами Пенсійного фонду України.

Відповідно до статті 49 Закону № 2262-XII пенсію згідно з цим Законом призначають органи Пенсійного фонду України.

Документи про призначення пенсії розглядає орган Пенсійного фонду України і не пізніше ніж у 10-денний строк з дня їх надходження приймає рішення про призначення або про відмову в призначенні пенсії.

Документом, який підтверджує призначення пенсії, є пенсійне посвідчення, що видається органом Пенсійного фонду України.

Відповідно до статті 52 Закону № 2262-XII особам, які мають право на пенсію згідно з цим Законом, пенсія виплачується органами Пенсійного фонду України щомісяця, не пізніше останнього числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України, незалежно від задекларованого або зареєстрованого місця його проживання, через організації, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

При цьому, питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 2262-XII врегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 02.03.2023 № 10-1), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15.02.2007 за № 135/13402.

Відповідно до п. 5 розділу ІІ Порядку № 3-1, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення виплати пенсії здійснюються за документами, що є в пенсійній справі особи та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії, та з урахуванням додатково наданих документів.

При переведенні з одного виду пенсії на інший, поновленні виплати пенсії особа може додатково подати документи про обставини, що впливають на розмір пенсії (наприклад, зміна кількості членів сім`ї, які перебували на утриманні пенсіонера чи померлого годувальника, виникнення (втрата) права на надбавку, підвищення та інші доплати).

Як встановлено судом з матеріалів справи, а саме з пенсійного посвідчення Серії НОМЕР_2 , виданого 26.04.2013 Пенсійним фондом України, позивач є отримувачем пенсії за вислугу років (а.с. 27), яку, як зазначає сам позивач, отримував з 2007 по 2015 в пенсійних органах України.

Реалізуючи своє право на поновлення пенсії, ОСОБА_1 звернувся до територіального управління Пенсійного фонду України у Сумській області із заявою від 19.02.2025 про поновлення пенсії за вислугу років (а.с. 7).

За результатами розгляду заяви, з урахуванням змісту рішення Сумського окружного адміністративного суду від 13.11.2024 у справі № 480/7721/24, Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області рішенням від 24.02.2025 № 11 (а.с.8) відмовило ОСОБА_2 у поновленні пенсії.

Підставою для відмови відповідач зазначив припинення з 01.01.2023 участі російської федерації в Угоді від 13.03.1992 та набрання 23.06.2024 чинності Законом України № 3674-ІХ, яким пункт 14-4 розділу XV Закону № 1058-IV доповнено умовою щодо неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації. Водночас відповідач зауважив, що аналогічних змін до Закону України № 2262-XII не внесено.

Оцінюючи вказану підставу для відмови у поновленні пенсії, суд враховує наступне.

23.06.2024 набрав чинності Закон України від 25.04.2024 № 3674-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання питання обчислення страхового стажу та пенсійного забезпечення», яким внесено зміни до пункту 14-4 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», яким встановлено, що громадянам України, які проживають на тимчасово окупованих територіях України або під час тимчасової окупації територій виїхали на підконтрольну Україні територію, виплата пенсії згідно з цим Законом проводиться за умови неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації. У разі відсутності обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та Російської Федерації неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації підтверджується повідомленням про це органу Пенсійного фонду в заяві особи про призначення, поновлення та продовження виплати пенсії.

Відтак, умовою для поновлення виплати пенсії є встановлення факту неодержання особою пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації, який, за відсутності обміну інформацією між відповідними органами, може бути підтверджений, зокрема, шляхом зазначення відповідного повідомлення особою у заяві про поновлення виплати пенсії.

Дійсно, заява позивача від 19.02.2025 не містить відомостей про неодержання ним пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації. Водночас суд вважає необхідним врахувати обставини її подання та правову природу зазначеного звернення.

Так, заява позивача від 19.02.2025 не була первинним зверненням за поновленням виплати пенсії, а була подана у зв`язку з необхідністю виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 13.11.2024 у справі № 480/7721/24, яким визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо належного розгляду заяви ОСОБА_1 від 17.04.2024 про поновлення виплати пенсії та зобов`язано відповідача повторно розглянути зазначену заяву і прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду.

На момент первинного звернення позивача (17.04.2024) відповідна законодавча вимога щодо підтвердження неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації у редакції, на яку послався відповідач, ще не діяла, оскільки Закон № 3674-ІХ набрав чинності лише 23.06.2024.

При цьому відповідач, повторно розглядаючи заяву позивача від 17.04.2024 на виконання рішення суду, мав застосувати законодавство, чинне на момент виникнення спірних правовідносин, тобто на дату первинного звернення позивача із заявою про поновлення виплати пенсії. Такий підхід відповідає принципу незворотності дії законів у часі, закріпленому статтею 58 Конституції України.

Оскільки Закон № 3674-ІХ, яким внесено зміни до пункту 14-4 розділу XV Закону № 1058-IV, набрав чинності лише 23.06.2024, його положення не могли бути застосовані до правовідносин, що виникли на підставі заяви позивача від 17.04.2024. При цьому зазначена заява (а.с.6) вже містила повідомлення позивача про неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації, тобто відповідну обставину було повідомлено відповідачу ще до набрання чинності Законом № 3674-ІХ.

За таких обставин застосування відповідачем положень пункту 14-4 розділу XV Закону № 1058-IV у редакції Закону № 3674-ІХ як підстави для відмови у поновленні виплати пенсії є безпідставним.

Щодо посилань відповідача на неврегульованість питання поновлення виплати пенсії Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» суд зазначає, що сама по собі відсутність спеціального регулювання цього питання в Законі № 2262-XII не свідчить про неможливість поновлення виплати пенсії.

Відсутність механізму реалізації прав особи не може ставитися їй у провину, оскільки невизначеність порядку виконання законодавчо закріплених норм не може бути підставою для порушення чи обмеження прав громадян, яким такі права гарантовані законом.

Крім того, відповідачем не наведено конкретних правових чи фактичних обставин, які б унеможливлювали застосування норм загального пенсійного законодавства до спірних правовідносин, а тому таке посилання саме по собі не може бути підставою для відмови у поновленні виплати вже призначеної позивачу пенсії.

За таких обставин, враховуючи, що прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області рішення від 24.02.2025 № 11 про відмову у поновленні позивачу пенсії не відповідає вимогам обґрунтованості та вмотивованості, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду в Сумській області про відмову ОСОБА_1 у поновленні пенсії від 24.02.2025 № 11.

Застосовуючи механізм захисту права позивача на пенсію, порушеного відповідачами як суб`єктом владних повноважень, суд враховує, що з метою ефективного захисту прав позивача, з урахуванням повноважень, наданих суду частиною другою статті 9 КАС України, в частині позовної вимоги зобов`язального характеру позов належить задовольнити шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області з 17.04.2024 поновити виплату пенсії ОСОБА_1 , виходячи з вислуги років 25 років 2 місяці 19 днів, спеціального звання "капітан міліції", та інших складових грошового забезпечення, у розмірі, визначеному відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Такий спосіб захисту є обґрунтованим, оскільки право позивача на відповідний вид пенсії вже було реалізовано, а необхідні для визначення її розміру відомості підтверджуються наявними у матеріалах справи документами, зокрема грошовим атестатом, яким підтверджено вислугу років позивача - 25 років 2 місяці 19 днів (а.с.15), його спеціальне звання "капітан міліції" та відповідні складові грошового забезпечення. Отже, спір у цій частині не потребує додаткового з`ясування обставин чи повторного вирішення питання про право позивача на пенсію, а зводиться до поновлення виплати вже призначеної пенсії.

На переконання суду, зобов`язання органу поновити позивачу пенсію є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений. Більше того, суд звертає увагу, що жодних інших перешкод та/або недотримання процедури звернення із заявою про поновлення пенсії, аніж вирішених в судовому порядку, відповідачем не наведено, а тому суд дійшов висновку, що позивачем виконані всі передбачені законодавством умови для поновлення пенсії.

Такий спосіб захисту матиме наслідком дотримання судом основних принципів здійснення судочинства, не є втручанням у дискреційні повноваження органу пенсійного фонду, оскільки судом під час розгляду справи та відповідачем під час розгляду заяви позивача про призначення пенсії не було встановлено інших підстав для відмови у поновленні пенсії, ніж досліджені та спростовані судом під час розгляду справи.

Відповідно до Закону України "Про судовий збір" позивач звільнений від сплати судового збору, тому питання щодо розподілу судових витрат у даній справі щодо судового збору не вирішується.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 24.02.2025 № 11 про ОСОБА_3 в поновленні виплаті пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Степана Бандери, 43, м. Суми, Сумська область, 40009, код ЄДРПОУ 21108013) поновити з 17.04.2024 виплату пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ), виходячи з вислуги років 25 років 2 місяці 19 днів, спеціального звання "капітан міліції", та інших складових грошового забезпечення, у розмірі, визначеному відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.М. Опімах