Рішення № 139520215, 07.09.2026, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40602, E-mail: inbox@adm.su.court.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2026 року Справа № 480/3835/25

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Павлічек В.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/3835/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити діїй,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач), звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, в якій просить:

1. Рішення Головного управління пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 09.01.2025 № 183950008819 про відмову в призначенні пенсії за Списком № 2 визнати протиправним та скасувати рішення.

2. Зобов`язати Головне управління пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи учителем фізвиховання в Козинській школі Рильському РВНО -рф - з 01.08.1990 до 15.01.1991 року.

3. Зобов`язати Головне управління пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати ОСОБА_1 період роботи в Білопільському дитячому будинку-інтернаті (з 02.10.2024 - комунальна установа Сумської обласної ради Білопільський психоневрологічний інтернат) з 01.08.2002 року до 15.05.2013 року до пільгового стажу відповідно до ст.13 Закону України « Про пенсійне забезпечення», що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зарахувавши зазначений період роботи в подвійному розмірі.

4. Зобов`язати Головне управління пенсійного фонду України в Сумській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ст.13 п. "б" Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 03.01.2025 року.

Позовні вимоги обгрунтовуються тим, що після досягнення 52 років позивач звернулася до пенсійного органу із заявою про призначення про призначення пенсії за віком на пільгових умовах по списку №2. Проте рішенням Головного управління пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 09.01.2025 № 183950008819 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком, відповідно до п.2 ч. 2 ст. 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у зв`язку з відсутністю пенсійного віку та необхідного пільгового стажу. Водночас до страхового стажу не зараховано період трудової діяльності з 01.08.1990 по 15.01.1991 згідно трудової книжки в російській федерації. Позивач не погоджується з даним рішенням відповідача та вважає його протиправним та таким. що підлягає скасуванню. Позивач вважає, що період трудової діяльності з 01.08.1990 по 15.01.1991 в російській федерації підлягає до зарахування до її страхового стажу. Крім того на думку позивача період її трудової діяльності з 01.08.2002 року до 15.05.2013 року підлягає до зарахування до пільгового стажу відповідно до ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Крім того вказує, що при обчислені її пільгового стажу відповідач, всупереч вимогам статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», не зарахував період роботи з 01.06.1981 по 04.12.1991 сестрою-господаркою в Білопільському дитячому будинку інтернаті в подвійному розмірі.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та встановлено строк відповідачам для подання відзиву та доказів, які наявні у відповідача.

Представником Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області було надано суду через систему "Електронний суд" відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечує та просить відмовити в їх задоволенні, зокрема, зазначивши, що позивач звернулася із заявою від 03.01.2025 до територіального органу Пенсійного фонду України з питання призначення їй пенсії за віком в порядку визначеному Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі - Закон №1058) та доданими до заяви документами. За наслідками розгляду заяви гр. ОСОБА_1 від 03.01.2025, а також доданих до заяви документів, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області прийнято рішення від 09.01.2025 за № 183950008819, відповідно до якого позивачу відмовлено в призначенні такого виду пенсії. При цьому вік позивача 52 роки. Страховий стаж становить 35 років 09 місяців 26 днів. В ході розгляду документів до страхового стажу не зараховано період трудової діяльності з 01.08.1990 по 15.01.1991 згідно трудової книжки - робота на території Російської федерації. Пільговий стаж особи по Списку № 2 не визначено, оскільки документи для його підтвердження не надані. До пенсійної справи позивачем не долучено інформацію про неодержання пенсійних виплат за періоди роботи за межами України у республіках колишнього Союзу РСР від органів пенсійного забезпечення інших держав. Отже, права на призначення пенсії відповідно пункту 2 частини 2 статті 114 Закону, гр. ОСОБА_1 не має через відсутність пенсійного віку та необхідного пільгового стажу, визначеного діючим законодавством. Враховуючи вищевикладене, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області правомірно прийнято рішення від 09.01.2025 за № 183950008819, відповідно до якого позивачу відмовлено в призначенні даного виду пенсії (а.с. 25-27).

Представником Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області було надано суду через систему "Електронний суд" витребувані судом матеріали пенсійної справи позивача. Проте відзиву на позовну заяву, суду надано не було.

Представником позивача було надано суду відповідь на відзив, в якій не погоджується х доводами представника Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, викладеними у відзиві на позовну заяву (а.с. 58-59).

У зв`язку зі звільненням ОСОБА_2 з посади судді Сумського окружного адміністративного суду на підставі Указу Президента України №958/2025 від 13 грудня 2025 року та наказу голови Сумського окружного адміністративного суду від 08.01.2026 № 5-ОС, на підставі розпорядження керівника апарату від 14.01.2026 №532 призначено повторний автоматизований розподіл судової справ №480/3835/25.

Програмою "Діловодство спеціалізованого суду" дану справу було розподілено судді Павлічек В.О. Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду дану справу прийнято до провадження судді Павлічек В.О.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою відео- та (або) звукозаписувального технічного засобу в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему. У разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

З матеріалів справи, а саме з копії трудової книжки НОМЕР_1 , судом встановлено, що позивач працювала, зокрема:

- з 01.08.1990 по 15.01.1991 року в Козинській середній школі на посаді вчителя фізвиховання (російська федерація);

- з 01.08.2002 по 14.05.2013 року в Дитячому будинку-інтернаті на посаді сестри-господарки (а.с. 13-15).

Позивач звернулася до пенсійного органу із заявою від 03.01.2025 року про призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 2 (а.с. 51-53). Водночас просила період роботи в Білопільському дитячому будинку-інтернаті зарахувати у подвійному розмірі.

Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області визначено органом, уповноваженим розглянути заяву позивача.

Рішенням від 09.01.2025 р. № 183950008819 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області було відмовлено позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у зв`язку з недосягненням пенсійного віку та відсутністю необхідного пільгового стажу (а.с. 11).

При цьому в даному рішенні зазначено, що вік заявниці 52 роки. Страховий стаж особи становить 35 років 09 місяців 26 днів.

Водночас в оскаржувано рішенні вказано, що в ході розгляду документів до страхового стажу не зараховано період трудової діяльності з 01.08.1990 по 15.01.1991 згідно трудової книжки ( НОМЕР_2 від 17.08.1990) - робота на території Російської федерації. Пільговий стаж особи по Списку № 2 не визначено, оскільки документи для його підтвердження не надані. До пенсійної справи заявницею не долучено інформацію про неодержання пенсійних виплат за періоди роботи за межами України у республіках колишню Союзу PCP від органів пенсійного забезпечення інших держав.

Також в зазначено рішенні міститься посилання на ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Не погодившись з даним рішенням відповідача, позивач звернулася з позовною заявою до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України (пункт 6 частини 1 статті 92 Конституції України).

Відповідно до статті 1 Закону України Про пенсійне забезпечення громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій встановлені Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування № 1058-IV від 09.07.2003 (далі по тексту - Закон № 1058-IV), який набрав чинності 01.01.2004.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону № 1058-IV, виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.

Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

За приписами ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Також, ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV встановлено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

З аналізу зазначених норм законодавства суд вбачає, що до набрання чинності Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а саме до 01.01.2004, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу, в порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 01.01.2004.

При цьому статтею 62 Закону України Про пенсійне забезпечення визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності такої книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок № 637).

Згідно з п. 1 Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку № 637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку № 637.

З копії трудової книжки НОМЕР_1 , судом встановлено, що позивач працювала, зокрема, з 01.08.1990 по 15.01.1991 року в Козинській середній школі на посаді вчителя фізвиховання (російська федерація).

При цьому з оскаржуваного рішення, суд вбачає, що до страхового стажу позивача не зараховано період трудової діяльності з 01.08.1990 по 15.01.1991 згідно трудової книжки ( НОМЕР_2 17.08.1990) на території російської федерації, оскільки, з врахуванням п.14-4 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV, до пенсійної справи заявницею не долучено інформацію про неодержання пенсійних виплат за періоди роботи за межами України у республіках колишню Союзу PCP від органів пенсійного забезпечення інших держав.

Суд зазначає, так п.14-4 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV визначено, що громадянам України, які проживають на тимчасово окупованих територіях України або під час тимчасової окупації територій виїхали на підконтрольну Україні територію, виплата пенсії згідно з цим Законом проводиться за умови неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації. У разі відсутності обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та Російської Федерації неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації підтверджується повідомленням про це органу Пенсійного фонду в заяві особи про призначення, поновлення та продовження виплати пенсії.

Аналіз вказаних положень вказує на те, що право на призначення, поновлення та продовження виплати пенсії за заявочним принципом поширюється на дві категорії громадян: тих, хто безпосередньо проживає на тимчасово окупованих територіях, та тих, хто виїхав з таких територій на підконтрольну Україні територію під час їх окупації.

З матеріалів справи встановлено, що позивач є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України № НОМЕР_3 та перебуває на обліку як внутрішньо переміщена особа (а.с. 6, 16).

Відповідно до довідки від 30.09.2024 року № 5901-700213370 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, зареєстроване місце проживання позивача - АДРЕСА_1 , а фактичне місце проживання/перебування - АДРЕСА_2 (а.с. 16).

При цьому доказів того, що позивач відноситься до категорій громадян, встановлених пунктом 14-4 Прикінцевих положень Закону № 1058, відповідачами не надано.

Згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженим наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22 грудня 2022 року № 309, м. Білопілля та с. Коршачина не відносяться до тимчасово окупованих територій України.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що відповідачем було протиправно не зараховано до страхового стажу позивача періоду її роботи з 01.08.1990 по 15.01.1991 згідно трудової книжки ( НОМЕР_2 17.08.1990) на території Російської федерації, з підстав, зазначених в оскаржуваному рішенні.

Щодо зазначення в оскаржуваному рішенні про те, що пільговий стаж особи по Списку № 2 не визначено, оскільки документи для його підтвердження не надані (а.с. 11), суд зазначає наступне.

З матеріалів справи, а саме з копії трудової книжки НОМЕР_1 , судом встановлено, що позивач працювала, зокрема, з 01.08.2022 по 14.05.2013 року в Дитячому будинку-інтернаті на посаді сестри-господарки, про що також зазначено у довідці про стаж роботи від 07.04.2025 № 3 (а.с. 9, 13-15).

Відповідно до п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637, в тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток N 5).

Отже, як зазначалося судом вище, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 383 від 18.11.2005 р. передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинний на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 р. та за результатами проведення атестації робочих, місць за умови праці після 21.08.1992 р.

Тобто в період роботи позивача необхідно застосовувати Список 2, який був чинний у цей період.

Згідно позиції 2260000г розділу XXIV "Установи охорони здоров`я і соціального забезпечення" Списка 2, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 року № 162 "Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах) (яка втратила чинність згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року N 36), до Списку 2 відносяться робітники, які безпосередньо обслуговують хворих у будинках-інтернатах для психічно хворих, дитячих будинках-інтернатах для розумово відсталих дітей системи соціального забезпечення: середній медичний персонал; молодший медичний персонал.

Отже постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162 посаду сестер-господарок у вище зазначених закладах не було віднесено до Списку № 2. Даною постановою по Списку №2 було віднесено лише посади середнього медичного персоналу та молодшого медичного персоналу.

При цьому відповідно до Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників "Охорона здоров`я", затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 29 березня 2002 р. № 117, працівник з господарської діяльності закладу охорони здоров`я віднесений до технічних службовців. Отже посада сестри-господарки не належить до посади медичного персоналу.

Крім того відповідно до Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників "Охорона здоров`я", затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 29 березня 2002 р. № 117, до завдань та обов`язків працівника з господарської діяльності закладу охорони здоров`я входить проводити заходи щодо забезпечення санітарно-гігієнічного режиму закладу (відділення). Забезпечувати господарським, м`яким і твердим інвентарем, спецодягом, постільною і натільною білизною для хворих, предметами гігієни, миючими засобами, канцелярським приладдям. Проводити заміну спецодягу, рушників співробітникам. Забезпечувати блоки харчування (буфет, їдальня) устаткуванням, посудом і спостерігає за їх маркіровкою і використанням. Складати заявки на ремонт приміщень, обладнання, реманенту і контролює його проведення. Керувати роботою молодших медичних сестер (санітарок-прибиральниць і санітарок-буфетниць) з утримання в чистоті та порядку приміщень. Вести обліково-звітну документацію.

В свою чергу відповідно до позиції 24г розділу XXIV "Охорони здоров`я та соціальна допомога" Списку 2 затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 року № 36 Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (що втратила чинність згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 02.08.2016 року № 461) до Списку 2 відносяться працівники, які безпосередньо обслуговують хворих у будинках-інтернатах для психічно хворих, дитячих будинках-інтернатах для розумово відсталих дітей системи соціального забезпечення: молодші медичні сестри, молодші медичні сестри з догляду за хворими, сестри-господині; молодші спеціалісти з медичною освітою.

Отже в подальшому постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 року № 36 посаду сестер-господарок у вище зазначених закладах було віднесено до Списку № 2.

Водночас відповідно до листа від 23.04.2025 № 01/Т-26 Сумської обласної ради, Комунальна установа Сумської обласної ради Білопільський дитячий будинок-інтернат була створена та функціонувала до 09.01.2025 року як стаціонарна соціально-медична установа, призначена для тимчасового (до шести місяців) або постійного (понад шість місяців) перебування або проживання дітей з інвалідністю віком від 4 до 18 років та осіб з інвалідністю віком до 35 років з порушеннями фізичного, інтелектуального розвитку та психічними розладами, які за станом здоров`я потребують стороннього догляду, побутового обслуговування, медичної допомоги, освітніх послуг, комплексу реабілітаційних заходів і згідно з медичним висновком не мають протипоказань для перебування в зазначеній установі незалежно від наявності осіб, зобов`язаних згідно із законом їх утримувати (а.с. 8).

А відтак, враховуючи викладене суд доходить висновку, що відповідачем було протиправно не зараховано до пільгового стажу позивача, що дає право на призначення пенсії за Списком № 2, періоду роботи з 16.01.2003 (дата прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 року № 36) по 14.05.2013 року на посаді сестри-господарки у Дитячому будинку-інтернаті. При цьому для зарахування іншого періоду на зазначеній посаді, а саме, з 01.08.2002 по 15.01.2003, підстави відсутні.

Щодо права позивача на призначення пенсії відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом б статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення (в редакції до внесення змін Законом від 02.03.2015 № 213-VІІІ) (далі по тексту - Закон №1788-XII) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Отже, у статті 13 Закону №1788-XII до внесення змін Законом №213-VIII було встановлено такий пенсійний вік: у пункті б, зокрема. для жінок - 50 років.

Законом від 02.03.2015 № 213-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" статтю 13 Закону №1788-XII викладено в новій редакції, пунктом б якої, зокрема, передбачено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Отже Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" № 213-VІІІ від 2 березня 2015 року (далі Закон № 213-VІІІ), який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом "б" статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.

З 01.01.2004 року набув чинності Закон України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі по тексту - Закон №1058-IV), який відповідно до його преамбули розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Пунктом 16 Розділу XV Прикінцеві положення Закону №1058-IV встановлено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України Про пенсійне забезпечення застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

Відповідно до абз.1 п.2 розділу XV Прикінцеві положення Закону №1058-IV (в редакції до внесення змін Законом України №2148-VIII від 03.10.2017 року, далі Закон №2148-VIII) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

Абзацом 2 пункту 2 розділу XV Прикінцеві положення Закону №1058-IV (в редакції до внесення змін Законом №2148-VIII) визначено, що до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: 1) особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення". У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Отже, і після набуття чинності нормами Закону №1058-IV правила призначення пенсій за віком на пільгових умовах за Списком №2 регламентувались п. б статті 13 Закону №1788-XII.

Такий стан правового регулювання існував до набрання чинності Законом №2148-VIII (до 11.10.2017 року), яким текст Закону №1058-IV доповнений, зокрема, статтею 114, згідно з ч.1 якої право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

За змістом п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону №1058-IV, на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

У силу спеціальної вказівки у Законі №2148-VIII наведені вище норми закону почали застосовуватись з 01.10.2017 року.

Відтак, з 01.10.2017 року правила призначення пенсій за віком на пільгових умовах за Списком №2 почали регламентуватись одночасно двома законами, а саме: ст.13 Закону №1788-XII в редакції Закону №213-VIII та ч.2 ст.114 Закону №1058-IV.

Положення згаданих законів щодо підстав призначення пенсій на пільгових умовах за Списками були повністю ідентичними.

Такий стан правового регулювання існував до прийняття Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 року №1-р/2020 у справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII.

Пунктом 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 року №1-р/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України Про пенсійне забезпечення від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року N 213-VIII.

Відповідно до п.2 резолютивної частини цього рішення Конституційного Суду України стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України Про пенсійне забезпечення від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року N 213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Згідно з п.3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 року №1-р/2020 застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України Про пенсійне забезпечення від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: „На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Також, у пункті третьому резолютивної частини рішення КСУ від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 викладена юридична позиція щодо порядку виконання цього Рішення, а саме:

застосуванню підлягають положення Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 02 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах.

Отже, з 23.01.2020 року чинними є два закони, котрі одночасно і по-різному регламентують правила призначення пенсій за Списком №2, а саме: п. б ст.13 Закону України №1788-ХІІ в редакції до внесення змін Законом №213-VIII та п.2 ч.2 ст.114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування в редакції Закону України від 03.10.2017р. №2148-VIII.

Вирішуючи питання щодо того, норми якого саме закону - №1788-ХІІ у редакції до внесення змін Законом №213-VIII чи Закону №1058-ІV в редакції Закону №2148-VIII підлягають застосуванню у даному випадку, суд зважає на вищенаведені приписи п.3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020р. №1-р/2020, якою чітко визначено, що застосуванню підлягає, зокрема, стаття 13 Закону №1788-XII в редакції до внесення змін Законом №213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах.

При цьому Конституційний Суд України у рішенні від 23.01.2020р. №1-р/2020 зазначив, що особи, що належать до певної категорії працівників, були учасниками правовідносин, у яких вони об`єктивно передбачали настання відповідних наслідків, а саме призначення пенсій, тобто їх легітимні очікування були пов`язані саме з положеннями Закону № 1788 у редакції до внесення змін Законом № 213. Отже, зміна умов призначення пенсій особам, які належать до певної категорії працівників, з урахуванням наявності відповідного стажу роботи, призвела до такого нормативного регулювання призначення пенсій, яке суттєво вплинуло на очікування вказаних осіб, погіршило їх юридичне становище стосовно права на призначення пенсій, що має реалізовуватися при зміні нормативного регулювання лише у разі справедливого поліпшення умов праці та впевненості у настанні відповідних юридичних наслідків, пов`язаних із реалізацією права виходу на пенсію.

Отже, визначальним у даному випадку є з`ясування обставин щодо того чи працювала особа, яка звертається з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, на посадах, визначених у нормах статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення (в редакції до внесення змін Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 2 березня 2015 року №213-VIII), саме до 1 квітня 2015 року і у разі якщо так, то при вирішенні питання про призначенні такій особі пільгової пенсії слід керуватися саме статтею 13 Закону України Про пенсійне забезпечення (в редакції до внесення змін Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 2 березня 2015 року №213-VIII).

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом по зразковій справі №360/3611/20 в постанові від 21.04.2021 року.

Аналогічна позиція також викладена Верховним Судом у постанові від 16.06.2025 року по справі № 200/4104/24.

А відтак, оскільки позивач, у спірний період, працювала на посадах визначених у нормах статті 13 Закону №1788-XII до 1 квітня 2015 року, а саме: з 16.01.2003 по 14.05.2013 року, в даному випадку до позивача підлягають застосуванню положення ст. 13 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 02 березня 2015 року № 213-VIII та, відповідно, не підлягають застосуванню положення ст. 114 Закону №1058-ІV.

Щодо зарахування періоду роботи в Білопільському дитячому будинку-інтернаті (з 02.10.2024 - комунальна установа Сумської обласної ради Білопільський психоневрологічний інтернат) з 01.08.2002 року до 14.05.2013 року до пільгового стажу відповідно до ст.13 Закону України « Про пенсійне забезпечення», що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, в подвійному розмірі, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 60 Закону України Про пенсійне забезпечення робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у психіатричних закладах охорони здоров`я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Отже з аналізу статті 60 Закону України Про пенсійне забезпечення, суд вбачає, що робота у відповідних закладах охорони здоров`я зараховується у подвійному розмірі саме до стажу роботи, тобто до загального. Водночас дана стаття не передбачає зарахування роботи у відповідних закладах охорони здоров`я у подвійному розмірі до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 2.

Крім того суд зазначає, що дії зобов`язального характеру щодо призначення/перерахунку позивачу пенсії за віком має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про призначення позивачу пенсії за віком, яким у цьому випадку є Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області.

Наведена правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 07.05.2024 у справі №460/38580/22, від 24.05.2024 у справі №460/17257/23, від 18.09.2024 року по справі №240/6201/23, від 16 жовтня 2024 року по справі № 140/14380/23.

А відтак, враховуючи викладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обгрунованими та підлягають задоволенню в частині шляхом: визнання протиправним та скасування рішення Головного управління пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 09.01.2025 № 183950008819 про відмову позивачу в призначенні пенсії за Списком № 2; зобов`язання Головного управління пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 01.08.1990 до 15.01.1991 року на посаді учителя фізвиховання в Козинській школі Рильського РВНО; зобов`язання Головного управління пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 , що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах по Списку № 2, період роботи з 16.01.2003 по 14.05.2013 року.

Щодо позовних вимог про зобов`язання Головного управління пенсійного фонду України в Сумській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ст.13 п. "б" Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 03.01.2025 року, суд зазначає наступне.

З практики Європейського суду витікає наступне: в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.

Статтею 58 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Крім того у даному спорі суд не обраховує загальний та спеціальний стаж роботи позивача, що виключає можливість зобов`язання відповідача призначити позивачеві пільгову пенсію, оскільки в межах розгляду даної адміністративної справи судом не досліджувалось питання наявності у позивача загального трудового стажу та спеціального стажу, а обов`язковою передумовою призначення пенсії на пільгових умовах є наявність визначеного законом як загального, так і спеціального стажу.

Таким чином з урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення пенсії та визначення підстав, за яких призначається пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні, суд дійшов до висновку про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повторно розглянути заяву позивача від 03.01.2025 року про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду.

А відтак позовна вимога про зобов`язання Головного управління пенсійного фонду України в Сумській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ст.13 п. "б" Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 03.01.2025 року, задоволенню не підлягає.

Правову позицію, що вирішення питання призначення пенсії є виключною компетенцією Пенсійного фонду, у зв`язку з чим належним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву про призначення пенсії на пільгових умовах, а не зобов`язання відповідача призначити таку пенсію позивачу, висловлено Верховним Судом у постанові від 07 березня 2018 року у справі № 233/2084/17 (реєстраційний номер рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 72694515).

Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи положення ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, суму судового збору в розмірі 605,60 грн., сплаченого згідно чеку переказу коштів від 13.05.2025 (а.с. 18).

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити діїй задовольнити частково.

Визнанти протиправним та скасування рішення Головного управління пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 09.01.2025 № 183950008819 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за Списком № 2.

Зобов`язати Головне управління пенсійного фонду України в Кіровоградській області (вул. Соборна, 7-а, м. Кропивницьк, Кіровоградська область,25009, код ЄДРПОУ 20632802) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 (відповідно до довідки від 30.09.2024 року № 5901-700213370 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання/перебування - АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) період роботи з 01.08.1990 до 15.01.1991 року на посаді учителя фізвиховання в Козинській школі Рильського РВНО.

Зобов`язати Головне управління пенсійного фонду України в Кіровоградській області (вул. Соборна, 7-а, м. Кропивницьк, Кіровоградська область,25009, код ЄДРПОУ 20632802) зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 (відповідно до довідки від 30.09.2024 року № 5901-700213370 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання/перебування - АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ), що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах по Списку № 2, період роботи з 16.01.2003 по 14.05.2013 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (відповідно до довідки від 30.09.2024 року № 5901-700213370 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання/перебування - АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) від 03.01.2025 року про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (відповідно до довідки від 30.09.2024 року № 5901-700213370 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання/перебування - АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (вул. Соборна, 7-а, м. Кропивницьк, Кіровоградська область,25009, код ЄДРПОУ 20632802) суму судового збору в розмірі 605,60 грн. (шістсот п`ять гривень 60 коп.).

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.О. Павлічек