Рішення № 139520208, 07.09.2026, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2026 року Справа № 480/12231/23

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Шевченко І.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу № 480/12231/23 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа - Міністерство оборони України про визнання бездіяльності протиправною та стягнення грошової компенсації,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач - 1, Військова частина НОМЕР_1 ), третя особа - Міністерства оборони України, в якій, серед іншого, просив:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення повного розрахунку з ОСОБА_1 при звільненні 02.09.2023 в частині невиплати компенсації за належне не отримане під час проходження служби речове майно без застосування пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу;

- стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за належне не отримане під час проходження служби речове майно без застосування пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу.

Вимоги в цій частині мотивовані тим, що згідно наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) ОСОБА_1 , звільненого наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 30.08.2023 № 56-РС, з 02.09.2023 виключено зі списків особового складу та знято з усіх видів забезпечення. Втім, при звільненні з військової служби позивачу не було виплачено грошову компенсацію за належне, але не отримане під час проходження служби речове майно без застосування пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу.

Ухвалою суду від 20.10.2023 у справі № 480/10722/23 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Втім, ухвалою суду від 16.11.2023 у справі № 480/10722/23 вказані позовні вимоги виділено в окреме самостійне провадження, що зареєстровані в комп`ютерній програмі "Діловодство спеціалізованого суду" 16.11.2023 у справі № 480/12231/23.

Ухвалою суду від 20.11.2023 адміністративну справу № 480/12231/23 прийнято до провадження, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідач - 1 подав відзив на позовну заяву, у якому заперечує проти позовних вимог. Зазначає, що за час перебування в розпорядженні військової частини НОМЕР_1 , від позивача жодного рапорту з приводу порушення його прав до військової частини не надходило. Заява позивача від 21.09.2023 щодо проведення повного розрахунку при звільненні не є належним і допустимим доказом в розумінні статей 73, 74 КАС України. Відповідно до довідки з відомчого обліку Міністерства оборони України в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 346/23 від 27.10.2023 військова частина НОМЕР_1 є відокремленим підрозділом Міністерства оборони України, без права юридичної особи та знаходиться в підпорядкуванні військової частини НОМЕР_2 . Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач подав відповідь на відзив, у якій заперечив проти доводів Військової частини НОМЕР_1 та просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою суду від 23.07.2024 залучено до участі у розгляді справи № 480/12231/23 в якості другого відповідача Військову частину НОМЕР_2 .

Військова частина НОМЕР_2 подала відзив на позовну заяву, у якому зазначила, що на момент звільнення позивача та виключення його зі списків особового складу, військова частина НОМЕР_1 знаходилась у підпорядкуванні ІНФОРМАЦІЯ_1 , який повинен був здійснити усі остаточні фінансові розрахунки із позивачем при його звільненні. Військова частина НОМЕР_2 на момент звільнення позивача з військової служби не мала жодних правових відносин із ним, не порушувала прав, свобод та інтересів позивача, а тому у діях Військової частини НОМЕР_2 відсутня протиправна бездіяльність щодо не проведення повного розрахунку з позивачем при звільненні 02.09.2023. Просить замінити Військову частину НОМЕР_2 , як неналежного відповідача у справі на належного - ІНФОРМАЦІЯ_2 та відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою суду від 10.12.2024 клопотання представника Військової частини НОМЕР_2 про заміну відповідача у справі задоволено частково. Залучено до участі у розгляді справи № 480/12231/23 в якості другого відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 подав відзив на позовну заяву, у якому заперечив проти позовних вимог. Зазначив, що із аналізу положень пункту 17 розділу III та абзацу 10 пункту 29 розділу V інструкції № 232 слідує, що у разі звільнення мобілізованих, а також військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, у них не виникає права на отримання речового майна, яке не було отримане ним під час проходження служби. В свою чергу, відсутність у таких військовослужбовців права на отримання при звільненні речового майна, яке не було отримане ним під час проходження служби, свідчить і про відсутність права на отримання компенсації за не отримане речове майно. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши наявні матеріали справи, заяви по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 05.03.2022 № 4, призваного на військову службу по мобілізації, призначеного на посаду командира 3 відділення 4 взводу роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 05.03.2022 зараховано до списків особового складу і поставлено на всі види грошового забезпечення (а. с. 14 зворотній бік).

Відповідно до витягу з наказу командувача військ оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_4 " (по особовому складу) від 08.12.2022 № 131-РС, ОСОБА_1 , увільнено від займаної посади та призначено головним сержантом-командиром спеціального відділення спеціального взводу спеціальної роти військової частини НОМЕР_3 (а. с. 89).

Як вбачається зі змісту витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 10.08.2023 № 222, ОСОБА_1 , головного сержанта командира 1 відділення 1 взводу 3 спеціальної роти військової частини НОМЕР_3 на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_4 (по особовому складу) від 26 липня 2023 № 96-РС - зараховано в розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 17).

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 10.08.2023 року № 222 молодшого сержанта ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_3 (а. с. 17).

Згідно записів у військовому квитку позивача (а. с. 13 зворотній бік), наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 12.08.2023 №33 молодшого сержанта ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 02.09.2023 № 57, молодшого сержанта ОСОБА_1 , звільненого наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (по особовому складу) від 30.08.2023 № 59-РС у запас за підпунктом "б" (за станом здоров`я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку), з 02.09.2023 виключено зі списків особового складу та знято з усіх видів грошового забезпечення (а. с. 14).

Разом з тим, грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна не було виплачено ні при звільненні, ні у подальшому, з чим позивач не погодився та звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним відносинам, суд вказує наступне.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією держави-терориста російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який діє станом на час розгляду цієї адміністративної справи по суті.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей врегульовані Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII).

Відповідно до статті 1 Закону № 2011-XII соціальний захист військовослужбовців діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

За змістом частини 2 статті 1-2 Закону № 2011-XII у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 9-1 Закону № 2011-XII у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

На виконання вищевказаної статті постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178 затверджений Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - Порядок № 178).

За приписами пункту 2 Порядку № 178 виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу.

Дія цього Порядку не поширюється на військовослужбовців строкової військової служби, курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети, кафедри, відділення військової підготовки.

Пункт 3 Порядку № 178 передбачає, що грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі:

звільнення з військової служби;

загибелі (смерті) військовослужбовця;

переведення військовослужбовця до інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Держспецзв`язку, правоохоронних органів спеціального призначення і державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями для подальшого проходження військової служби з виключенням із списків особового складу військової частини.

Відповідно до пункту 4 Порядку № 178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.

Пунктом 5 Порядку № 178 визначено, що довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.

Отже, у разі звільнення військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби, а грошова компенсація підлягає нарахуванню відповідно до виду й кількості неотриманого речового майна та його вартості станом на поточний рік (рік виплати компенсації).

Таким чином, грошова компенсація може виплачуватися військовослужбовцям при звільненні з військової служби (пункт 3) у разі виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення, за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини (пункт 4) та довідки про вартість речового майна (пункт 5).

Наказом Міністерства оборони України від 29.04.2016 № 232 затверджено Інструкцію про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період (далі - Інструкція № 232).

Пунктом 4 розділу І Інструкції № 232 передбачено, що речове майно за цільовим призначенням поділяється на майно поточного забезпечення, майно фонду зборів і майно непорушних запасів, а за використанням - на майно особистого користування та інвентарне майно.

Майно особистого користування це предмети військової форми одягу, взуття та спорядження, які видаються у власне користування військовослужбовців.

Інвентарне майно це предмети військової форми одягу, взуття, спорядження, технічні засоби речової служби, обладнання, намети, брезенти, контейнери та інше устаткування, яке є власністю Міністерства оборони України та яким забезпечуються військовослужбовці за потреби у мирний час та особливий період.

Відповідно до пункту 4 розділу ІІІ "Порядок забезпечення військовослужбовців Збройних Сил речовим майном особистого користування в мирний час та особливий період" Інструкції № 232, військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, за їх бажанням отримують речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього, виходячи із закупівельної вартості такого майна.

Обґрунтовуючи свою позицію відповідач-1 стверджує, що за час перебування в розпорядженні військової частини НОМЕР_1 , від позивача жодного рапорту з приводу порушення його прав до військової частини не надходило, а заява позивача від 21.09.2023 щодо проведення повного розрахунку при звільненні не є належним і допустимим доказом в розумінні статей 73, 74 КАС України.

Суд не погоджується з цими доводами, оскільки приписами Порядку №178 передбачено право військовослужбовця на подання як заяви так і рапорту за місцем військової служби про нарахування грошової компенсації вартості за неотримане речове майно.

У заяві від 21.09.2023 позивач чітко просив нарахувати йому компенсацію за належне, але не отримане речове майно (а.с.15). Відтак, позивач своє право реалізував у спосіб, встановлене Порядком №178.

Особливості речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил в особливий період регламентовані розділом V Інструкції № 232, відповідно до пункту 1 розділу V якої основною метою речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил в особливий період є створення умов, що сприяють успішному веденню військами (силами) бойових дій та виконанню інших завдань особливого періоду.

Відповідно до пункту 8 розділу V Інструкції № 232 з уведенням воєнного часу військові частини і установи Збройних Сил переходять на забезпечення речовим майном з норм мирного часу на норми воєнного часу. Наявне речове майно і технічні засоби речової служби, які перебувають на поточному забезпеченні (отримані у мирний час), за винятком непридатного майна, використовуються на забезпечення потреб військ (сил). Строки носіння предметів у тилу обчислюються за нормами воєнного часу з дня їх видачі.

Пунктом 28 розділу V Інструкції № 232, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що військовослужбовці, призвані на військову службу за мобілізацією, забезпечуються речовим майном за нормами забезпечення на особливий період.

Під час переведення військових частин на штати воєнного часу із введенням режиму воєнного стану дія норм забезпечення повсякденної форми одягу, військовослужбовцям, які проходять службу за контрактом, призупиняється.

Військовослужбовці строкової служби в особливий період забезпечуються за Нормами мирного часу.

Пунктом 30 розділу V Інструкції № 232 встановлено, що особи сержантського, старшинського та рядового складу речовим майном забезпечуються за відповідними Нормами. Видача речового майна проводиться після прибуття їх до місця служби і зарахування до списків військової частини.

Військовослужбовці рядового, сержантського та старшинського складу, які проходили військову службу в мирний час за контрактом, на воєнний час забезпечуються на загальних підставах з усіма солдатами, матросами, сержантами та старшинами.

Військовослужбовці строкової служби, які звільняються в запас або відставку, а також ті, які вибувають у відпустку у зв`язку з хворобою та іншими обставинами, забезпечуються речовим майном згідно з Переліком предметів речового майна, яким забезпечуються військовослужбовці строкової служби під час їх звільнення з військової служби в запас, відставку або відправлення для здачі вступних іспитів у військові навчальні заклади, та видаються атестати на речове майно з відміткою про це у відповідних документах.

Згідно з пунктом 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 (далі - Положення № 1153/2008) після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за вибраним місцем проживання. Особи, звільнені з військової служби, зобов`язані у п`ятиденний строк прибути до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік.

Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

З матеріалів справи вбачається, що позивачу ні при звільненні, ні у подальшому після звільнення, не було нараховано та виплачено грошову компенсацію за належні до видачі предмети речового майна.

У відзиві на позовну заяву в обґрунтування такої бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_2 вказує, що оскільки позивач був призваний на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період та звільнений зі служби в особливий період, то відповідно до пункту 29 розділу V Інструкції № 232 у позивача не виникло право на отримання грошової компенсації за речове майно, яке не було отримане під час проходження служби.

Однак суд не погоджується з такими доводами ІНФОРМАЦІЯ_1 з огляду на таке.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 20.01.2021 у справі № 200/1873/19-а зазначив, що чинне законодавство передбачає обов`язок виплатити військовослужбовцю, який звільняється зі служби, грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно на день виключення зі списків особового складу військової частини.

Отже, військовослужбовці, обтяжені під час проходження військової служби власними витратами на придбання речового майна, мають правомірні очікування на отримання його грошової компенсації.

За приписами пункту 4 розділу ІІІ Інструкції № 232 військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, мають право за бажанням отримати або речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього.

Водночас пунктом 29 розділу V Інструкції № 232 визначено, що у разі звільнення військовослужбовців з військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, за призовом осіб офіцерського складу предмети речового майна особистого користування, які не були отримані за період проходження служби, не видаються.

Аналіз змісту викладених положень свідчить, що норма пункту 29 розділу V Інструкції № 232 не суперечить праву військовослужбовця на отримання компенсації за неотримане речове майно, що належало до видачі, яке передбачено Порядком № 178, натомість встановлює лише неможливість видачі предметів речового майна особистого користування, які не були отримані за період проходження служби, у разі звільнення військовослужбовців з військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період.

Тобто пункт 29 розділу V Інструкції № 232 передбачає лише обмеження права військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період під час звільнення на отримання речового майна, яке не було отримане під час проходження служби, проте жодним чином не позбавляє їх права на отримання компенсації за неотримане речове майно, право на яку вони мають відповідно до положень Закону № 2011-ХІІ.

Таким чином, посилання ІНФОРМАЦІЯ_5 на пункт 29 розділу V Інструкції № 232, як на підставу для відмови у виплаті позивачу грошової компенсації за неотримане під час проходження військової служби речове майно, є безпідставним.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивач, звільнений у запас з військової служби, має право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, оскільки відповідає вимогам, встановленим пунктами 2 та 3 Порядку № 178.

Тому, бездіяльність відповідача - 1 щодо не нарахування та невиплати позивачу грошової компенсації за неотримане під час проходження військової служби речове майно є протиправною.

Обираючи спосіб захист, суд враховує, що розмір грошової компенсації, на який військовослужбовець має право, визначається саме на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, а як відповідач-1 так і відповідач-3 взагалі заперечували право позивача на отримання такої компенсації. Відтак, суд визнає, що належним способом захисту є саме визнання протиправним не нарахування і не виплати ОСОБА_1 при звільненні 02.09.2023 з військової служби грошової компенсації за належне, але не отримане під час проходження служби речове майно та зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості за належне, але не отримане речове майно у зв`язку зі звільненням 02.09.2023 з військової служби.

Щодо позовних вимог здійснити нарахування та виплату компенсацію за невикористане речове майно саме без застосування пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу, то суд вважає вказані вимоги передчасними, а як наслідок такими, що не підлягають задоволенню, оскільки на час звернення позивача до суду жодні розрахунки відповідачем - 1 не проводились.

Таким чином позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Окрім того, визнаючи протиправною бездіяльність та зобов`язуючи вчинити дії саме військову частину НОМЕР_1 , судом враховано, що наказом Міністерства оборони України від 22.05.2017 № 280 затверджені Правила організації фінансового забезпечення військових частин, установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту (далі - Правила), які визначають механізм фінансового забезпечення військових частин, кораблів, військових навчальних закладів, військових комісаріатів, установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту, що утримуються за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до п. 1.3 Правил розпорядниками бюджетних коштів за кошторисом Міністерства оборони України є:

Міністр оборони України головний розпорядник;

командувачі (начальники) видів Збройних Сил України, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, інших органів військового управління (крім військових комісаріатів (територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки)), Голова Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту, які включені до мережі головного розпорядника коштів, розпорядники коштів нижчого рівня (далі розпорядники коштів другого рівня);

командири військових частин, які включені до мережі головного розпорядника коштів або розпорядника коштів другого рівня, розпорядники коштів нижчого рівня (далі розпорядники коштів третього рівня).

Розпорядники бюджетних коштів реалізують свої функції таким чином:

головний розпорядник через Департамент фінансів Міністерства оборони України;

розпорядники коштів другого рівня через фінансово-економічні управління командувань видів Збройних Сил України, командувань окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, інших органів військового управління, управління фінансово-економічної діяльності Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту;

розпорядники коштів третього рівня через фінансові органи військових частин.

Із змісту п. 1.5 Правил вбачається, що військова частина, не включена до мережі розпорядників бюджетних коштів, зараховується на фінансове забезпечення до військової частини - розпорядника коштів третього рівня на підставі відповідних директив (рішень).

У разі зарахування військової частини на фінансове забезпечення до військової частини - розпорядника бюджетних коштів не за підпорядкованістю, рішення про таке зарахування приймається фінансовим органом головного розпорядника бюджетних коштів на підставі клопотання керівника органу військового управління (структурного підрозділу органу військового управління).

Командир військової частини, зарахованої на фінансове забезпечення до військової частини - розпорядника коштів третього рівня, організовує своєчасне оформлення та подання розпоряднику коштів усіх документів, необхідних для здійснення належного фінансового забезпечення військової частини.

Начальник фінансового органу військової частини - розпорядника коштів третього рівня, до якої на фінансове забезпечення зараховані інші військові частини, розробляє положення про спільне фінансове господарство, в якому зазначаються права, обов`язки, порядок взаємодії, розмежування повноважень та відповідальності посадових осіб військової частини - розпорядника коштів третього рівня та військових частин, які зараховані до неї на фінансове забезпечення, щодо здійснення фінансового забезпечення таких військових частин, у тому числі щодо своєчасного оформлення та подання до фінансового органу військової частини розпорядника коштів необхідних документів (розпорядчих, розрахункових, фінансово-планових тощо). Зазначене положення затверджується командиром військової частини - розпорядником коштів третього рівня, погоджується забезпечувальним фінансовим органом та доводиться до військових частин, які зараховані на фінансове забезпечення.

Первинні документи, розрахунки фондів оплати праці, заявки на кошти, платіжні доручення, грошові атестати військовослужбовців, розрахунково-платіжні відомості на виплату грошового військовослужбовцям, заробітної плати працівникам та інші виплати підписують посадові особи розпорядника коштів та посадові особи (командир та інша, визначена командиром, відповідальна посадова особа) військової частини, яка знаходиться на фінансовому забезпеченні.

Згідно з п. 1.8 Правил командир військової частини керує фінансово-господарською діяльністю частини, розпоряджається згідно з законодавством коштами, забезпечує законне, цільове та ефективне їх використання в суворій відповідності із затвердженим кошторисом і зобов`язаннями перед державним бюджетом, несе відповідальність за організацію фінансового забезпечення військової частини, стан фінансового господарства і забезпечення збереження готівки, організовує бухгалтерський облік активів і зобов`язань, доході і видатків.

Командир військової частини зобов`язаний, зокрема, особисто підписувати першим підписом фінансові документи, заяви на кошти, платіжні доручення, грошові атестати військовослужбовців, розрахунково-платіжні відомості на виплату, грошового забезпечення військовослужбовцям, заробітної плати працівникам та інші виплати, договори і угоди, фінансову звітність та службове листування з питань фінансового забезпечення; забезпечувати виплату грошового забезпечення та заробітної плати особовому складу в установлені законодавством терміни.

Відповідно до пункту 4.3 Правил виплата грошового забезпечення, заробітної плата та інші виплати (індексація, грошова компенсація за речове майно, харчування, піднайом житла тощо) особовому складу здійснюються за місцем штатної служби (перебування на фінансовому та інших видах забезпечення). Відповідальність за правильність нарахування та своєчасність виплати грошового забезпечення (заробітної плати), проведення та перерахування за належністю в установлені терміни утримань і нарахувань покладається на командира військової частини та начальника фінансового органу.

Отже, обов`язок щодо нарахуванням військовослужбовцю грошового забезпечення, в тому числі у випадку перебування військової частини на фінансовому забезпеченні в іншій військовій частині, покладені на командира військової частини, у штаті якої військовослужбовець проходить військову службу. Грошове забезпечення, заробітна плата та інші виплати особовому складу виплачується за місцем штатної служби. Кошти на здійснення відповідних виплат надаються розпорядником на підставі відповідних наказів, заявок, кошторисів, розрахунків тощо, що надаються військовою частиною, яка перебуває на фінансовому забезпеченні такого розпорядника коштів.

Таким чином, ІНФОРМАЦІЯ_2 , як розпорядник коштів третього рівня, на фінансовому забезпеченні якого перебувала військова частина НОМЕР_1 , в якій у спірний період проходив службу позивач, здійснював фінансування, у тому числі грошового забезпечення та інших виплат військовослужбовцям інших військових частин, але підстави вказаних виплат суворо регламентовані і не передбачають розширеного тлумачення.

Отже, ІНФОРМАЦІЯ_2 не є особою, відповідальною за правильність обчислення та нарахування позивачу компенсації за належне, але не отримане під час проходження служби речове майно, оскільки такими повноваженнями щодо позивача наділена саме Військова частина НОМЕР_1 .

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд звертає увагу на те, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Враховуючи вищезазначене позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльність відповідача - 1 щодо не нарахування та не виплати позивачу при звільненні 02.09.2023 з військової служби грошової компенсації вартості за належне, але не отримане речове майно та зобов`язати відповідача - 1 нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію вартості за належне, але не отримане речове майно у зв`язку зі звільненням 02.09.2023 з військової служби.

Керуючись ст. ст. 90, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ), Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_8 ), третя особа - Міністерства оборони України (просп. Повітрофлотський, буд. 6, м. Київ, 03168, код ЄДРПОУ 00034022) про визнання бездіяльності протиправною та стягнення грошової компенсації задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 при звільненні 02.09.2023 з військової служби грошової компенсації за належне, але не отримане під час проходження служби речове майно.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості за належне, але не отримане речове майно у зв`язку зі звільненням 02.09.2023 з військової служби.

У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 07.09.2026.

Суддя І.Г. Шевченко