Рішення № 139518834, 17.08.2026, Добровеличківський районний суд Кіровоградської області

ЄУН 404/12414/25

Номер провадження по справі 2/387/558/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 серпня 2026 року селище Добровеличківка

Добровеличківський районний суд Кіровоградської області, в складі:

головуючого судді Майстер І.П.

за участю секретаря судового засідання Полюхович Т.А.

відповідача

( в режимі відеоконференцзв`язку) ОСОБА_1

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Добровеличківського районного суду Кіровоградської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінпром маркет" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

УСТАНОВИВ:

І. Описова частина

Стислий виклад позиції позивача

До Добровеличківського районного суду Кіровоградської області 04.03.2026 надійшов позов, в якому позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 12 900 гривень 00 копійок за договором позики №71849179 від 04.06.2025.

Свій позов ТОВ «Фінпром Маркет» обґрунтовує тим, що 04.06.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики №71849179 за умовами якого позикодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 4 000 гривень 00 копійок, строк позики 30 днів зі сплатою процентів у розмірі 0.25% в день. Договір підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, що був надісланий на вказану позичальником електронну адресу у порядку, визначеному ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію". Електронні підписи сторін зазначені в розділі реквізити сторін у договорі. Позикодавець на виконання умов договору позики № 71849179 від 04.06.2025 виконав свої зобов`язання, передавши відповідачу грошові кошти у розмірі 4 000 гривень 00 копійок, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок відповідача, за посередництва платіжної установи, що підтверджується електронною платіжною інструкцією від 04.06.2025. Відповідач належним чином не виконав зобов`язання щодо повернення основної суми боргу за договором позики та заборгованості за процентами, внаслідок чого склалась заборгованість у розмірі 12 900 гривень 00 копійок. 16.10.2025 ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ "Фінпром маркет" уклали договір факторингу № 16/10/25 від 16.10.2025, за умовами якого позивач набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі за договором позики № №71849179 від 04.06.2025. Підписані сторонами акти прийому-передачі реєстру заборгованостей підтверджують факт переходу від клієнта до позивача/фактора відповідних прав вимоги, та є невід`ємними частинами цього договору.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково не згоден із нарахованою пенею. Готовий сплатити тіло кредиту та відсотки, але не згоден із пенею та комісією. Кредит змушений був брати у зв`язку із отриманою інвалідністю на війні.

Процесуальні дії суду

Ухвалою Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 12.03.2026 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд даної цивільної справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 18.05.2026 витребувано докази по справі.

Ухвалою Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 18.05.2026 вирішено проводить судове засідання в режимі відеоконференцзв`язку.

ІІ. Мотивувальна частина

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Судом встановлено, що 04 червня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 71849179, за умовами якого позикодавець надав позичальнику грошові кошти у розмірі 4000 грн 00 коп. строком на 30 днів зі сплатою процентів у розмірі 0,250 % від суми позики за кожен день користування позикою. Договір укладено в електронній формі відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію».

16 жовтня 2025 року між ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ТОВ «Фінпром маркет» укладено договір факторингу № 16/10/25, за умовами якого позивач набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, у тому числі право вимоги за договором позики № 71849179 від 04 червня 2025 року, укладеним із ОСОБА_1 .

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором позики № 71849179 від 04 червня 2025 року заборгованість ОСОБА_1 перед позивачем становить 12 900 грн 00 коп., з яких: 4000 грн 00 коп. заборгованість за основною сумою позики; 300 грн 00 коп. заборгованість за процентами; 600 грн 00 коп. комісія; 8000 грн 00 коп. заборгованість за пенею.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано договір про надання правничої допомоги № 25-08/25 ФП від 25 серпня 2025 року та додатки до нього, відповідно до яких витрати позивача на професійну правничу допомогу становлять 4500 грн 00 коп.

Крім того, відповідно до листа АТ «Універсал Банк» від 29 травня 2026 року № БТ/Е-22350 встановлено, що на ім`я ОСОБА_1 банком емітовано платіжну картку № НОМЕР_1 .

Мотиви, з яких виходить суд, та застосування норм права.

Між сторонами виникли цивільно-правові відносини з приводу укладення та виконання договору позики.

Судом встановлено, що 04 червня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 71849179, за умовами якого позикодавець надав позичальнику грошові кошти у розмірі 4000 грн 00 коп. строком на 30 днів зі сплатою процентів за користування позикою у розмірі 0,250 % за кожний день користування позикою.

Договір позики укладено в електронній формі.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів.

Згідно зі статтею 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, незалежно від суми.

Особливості укладення правочинів в електронній формі визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до статті 3 цього Закону електронний договір є домовленістю двох або більше сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків та оформленою в електронній формі.

Згідно з частиною третьою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Відповідно до частини шостої статті 11 цього Закону акцепт може бути наданий, зокрема, шляхом надсилання електронного повідомлення, підписаного у порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону, заповнення формуляра заяви про прийняття такої пропозиції або вчинення дій, які відповідно до інформаційної системи суб`єкта електронної комерції вважаються прийняттям пропозиції.

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронного правочину є, зокрема, використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному цим Законом.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний у встановленому законом порядку, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Отже, з урахуванням наведених положень законодавства та наданих суду доказів, суд дійшов висновку, що між ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ОСОБА_1 належним чином укладено договір позики № 71849179 від 04 червня 2025 року, а його умови є обов`язковими для сторін.

Аналогічний підхід щодо укладення договорів в електронній формі та правових наслідків використання електронного підпису викладено Верховним Судом, зокрема у постанові від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, на яку обґрунтовано посилається позивач.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з умовами договору позики № 71849179 строк користування позикою становить 30 днів, а період користування позикою визначений з 04 червня 2025 року по 03 липня 2025 року, при цьому 03 липня 2025 року є останнім днем строку повернення позики.

Таким чином, 03 липня 2025 року закінчився встановлений договором строк повернення позики, а невиконання відповідачем обов`язку щодо повернення отриманих коштів свідчить про порушення ним умов договору.

Судом встановлено, що 16 жовтня 2025 року між ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ТОВ «Фінпром маркет» укладено договір факторингу № 16/10/25, за умовами якого позивач набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, у тому числі право вимоги до ОСОБА_1 за договором позики № 71849179 від 04 червня 2025 року.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином відступлення права вимоги.

Згідно зі статтею 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи.

Відповідно до статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав, а також право вимоги, яке виникне в майбутньому.

Позивачем надано договір факторингу № 16/10/25 від 16 жовтня 2025 року, а також документи, які підтверджують передачу права вимоги за договором позики № 71849179 від 04 червня 2025 року.

Посилання відповідача на те, що право вимоги не перейшло до позивача у зв`язку з відсутністю доказів оплати вартості права вимоги суд відхиляє, оскільки відповідно до умов договору факторингу момент переходу права вимоги пов`язаний із підписанням сторонами відповідних актів приймання-передачі реєстру заборгованостей. Такі документи підписані сторонами договору факторингу та надані суду на підтвердження переходу права вимоги.

Отже, суд доходить висновку, що ТОВ «Фінпром маркет» є належним кредитором за вимогами до ОСОБА_1 , що виникли на підставі договору позики № 71849179 від 04 червня 2025 року.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованість відповідача становить 12 900 грн 00 коп., з яких: 4000 грн 00 коп. основна сума позики; 300 грн 00 коп. проценти; 600 грн 00 коп. комісія; 8000 грн 00 коп. пеня.

Відповідач заперечує проти заявленого до стягнення розміру заборгованості, зокрема проти стягнення 600 грн комісії та 8000 грн пені, у зв`язку з чим суд вважає необхідним перевірити правові підстави нарахування кожної складової заявленої заборгованості.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Надані позивачем докази у своїй сукупності підтверджують факт укладення договору позики, отримання відповідачем грошових коштів, невиконання ним обов`язку щодо їх повернення у встановлений договором строк, а також перехід до позивача права грошової вимоги.

Водночас суд не може обмежитися лише перевіркою арифметичної правильності розрахунку заборгованості, оскільки підлягає встановленню правомірність нарахування кожної її складової.

Вирішуючи питання щодо заявленої до стягнення пені в розмірі 8000 грн, суд враховує спеціальні норми законодавства, прийняті у зв`язку з введенням в Україні воєнного стану.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18.

Відповідно до пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати кредитодавцю (позикодавцю) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Цією ж нормою встановлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) грошових зобов`язань за такими договорами, підлягають списанню.

Отже, законодавець установив спеціальне правове регулювання наслідків прострочення виконання грошових зобов`язань за договорами позики та кредиту на період дії воєнного стану.

При цьому зазначена норма поширюється саме на договір позики, за яким відповідач отримав грошові кошти, а тому підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Верховний Суд у постанові Пленуму від 07 лютого 2025 року № 6, аналізуючи пункт 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, прямо зазначив, що його дія поширюється, зокрема, на договори позики та кредитні договори, а передбачені ним правові наслідки полягають у звільненні позичальника від обов`язку сплачувати неустойку (штраф, пеню) за прострочення, а також у списанні нарахованих з 24 лютого 2022 року пені та інших платежів за прострочення.

Аналогічний правовий підхід викладений Верховним Судом, зокрема у постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23, яка наведена самим Верховним Судом як приклад застосування пункту 18 до кредитного зобов`язання.

З огляду на те, що строк повернення позики за договором № 71849179 закінчився 03 липня 2025 року, тобто вже під час дії в Україні воєнного стану, а заявлена позивачем пеня нарахована саме у зв`язку з простроченням виконання відповідачем грошового зобов`язання, правові підстави для її стягнення відсутні.

При цьому суд не застосовує до спірних правовідносин положення пункту 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», оскільки цей пункт був виключений Законом України № 3498-IX від 22 листопада 2023 року. Натомість безпосередньому застосуванню підлягає чинний пункт 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.

Таким чином, вимога про стягнення 8000 грн пені задоволенню не підлягає.

Відповідно до пункту 2.2.4 договору про надання коштів у кредит №71849179 від 04 червня 2025 року комісія за надання кредиту визначена у розмірі 15,00 % від суми наданого кредиту, що становить 600,00 грн.

Разом із тим сама по собі наявність відповідної умови у договорі не є безумовною підставою для стягнення зазначеної суми, оскільки умови договору про споживчий кредит мають відповідати вимогам Закону України «Про споживче кредитування», а платежі, які сплачує споживач, повинні мати належне правове та фактичне обґрунтування.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту. Водночас наведена норма не означає, що кредитодавець вправі встановлювати будь-яку плату за сам факт виконання ним свого основного обов`язку щодо надання кредитних коштів без визначення конкретної послуги, за яку така плата справляється.

Умовами пункту 2.2.4 договору комісію визначено саме як «комісію за надання кредиту», однак зміст конкретної послуги, яка надається кредитодавцем за таку плату, договором не визначено. Доказів надання позивачем відповідачу будь-якої окремої додаткової чи супутньої послуги, вартість якої становить 600,00 грн, матеріали справи не містять.

При цьому надання кредиту є безпосереднім обов`язком кредитодавця за договором про надання коштів у кредит, а тому саме по собі перерахування кредитних коштів позичальнику не свідчить про надання йому окремої послуги, яка підлягає додатковій оплаті.

Суд також враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 20 вересня 2024 року у справі №331/2974/23, відповідно до якого сама по собі умова про одноразову комісію за здійснення операції з видачі кредиту не є нікчемною, однак така умова підлягає оцінці з урахуванням вимог законодавства про споживче кредитування, зокрема щодо її змісту, відображення у документах про споживчий кредит та відповідності критеріям добросовісності і справедливості.

У цій справі позивач не довів, що передбачена пунктом 2.2.4 договору комісія у розмірі 600,00 грн є платою саме за окрему послугу, надану відповідачу, а не платою за виконання кредитодавцем свого основного обов`язку щодо надання кредиту.

За таких обставин вимога про стягнення з відповідача 600,00 грн комісії за надання кредиту задоволенню не підлягає.

Відповідно до з статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими частково.

За змістом статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно вимог статті 137ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі, впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Суд має вирішити питання про відшкодування стороні, на користь якої відбулося рішення, витрат на послуги адвоката, керуючись принципами справедливості, співмірності та верховенства права.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.08.2025 між адвокатом Ткаченко Б.О. та ТОВ «Фінпром маркет» укладено договір № 25-08/25/ФП про надання правничої допомоги.

Пунктом 4.1 цього договору передбачено, що загальний розмір оплати по даному договору за фактично надану правову допомогу на стадії досудової підготовки матеріалів та пред`явлення позову у суд.

Матеріали справи містять детальний опис наданих послуг, згідно з яким адвокат вивчила письмові документи та підготувала позовну заяву з додатками.

Згідно з актом приймання передачі наданої правничої допомоги за договором про надання правничої допомоги №25-08/25/ФП від 25.08.2025 позивач сплатив за надану професійну правничу допомогу 4500 грн 00 копійок.

У розумінні до ч.2 ст. 141 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволені яких позивачеві відмовлено.

Оскільки, позовні вимоги задоволено частково, тому понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу підлягають частковому відшкодуванню пропорційно до задоволених вимог за рахунок відповідача у розмірі що пропорційно до задоволених позовних вимог становить - 1 500,00 гривень.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За наведеного, понесені позивачем витрати зі сплати судового збору підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача в сумі 807,47 гривень.

З цих підстав, керуючись статтями 2, 5, 10-13, 18, 81, 258-259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України суд,

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінпром Маркет" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» заборгованість за договором № 71849179 від 04 червня 2025 року в розмірі 4 300 (чотири тисячі триста) гривень 00 копійок, з яких: 4 000,00 грн заборгованість за основною сумою кредиту та 300,00 грн заборгованість за процентами за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 807 (вісімсот сім) гривень 47 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 500 (одна тисяча п`ятсот) гривень 00 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення ( виклику ) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

В порядку п.4. ч.5 ст.265 ЦПК України зазначаються такі реквізити сторін та інших учасників справи:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» (код ЄДРПОУ 43311346, місцезнаходження: вул. Стельмаха Михайла, 9-А, м. Ірпінь, 08200).

відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя

Добровеличківського районного суду

Кіровоградської області Майстер І.П.