Рішення № 13951742, 22.02.2011, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" лютого 2011 р. Справа № 16/191/09-НР

За позовом прокурора Ленінського району м. Миколаєва в інтересах держави в особі (54034, м. Миколаїв, вул. Південна,52) в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради (54027, м. Миколаїв, вул. Адміральська,20)

до відповідачів:

першого - Публічного акціонерного товариства Будівельна фірма “Миколаївбуд»

(54015, м. Миколаїв, вул. Робоча, 2А)

другого - Регіонального відділення Фонду державного майна України в Миколаївській

області

(54017, м. Миколаїв, вул. Чкалова, буд.20)

третього - фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

(АДРЕСА_1)

четвертого фізичної особи - підприємця ОСОБА_2

(АДРЕСА_2).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Будинковий комітет самоорганізації населення “Світанок” (м. Миколаїв, вул. Миколаївсь-ка,19).

про: визнання неправомірним включення обєкта державного житлового фонду до статут-ного фонду Відкритого акціонерного товариства Будівельна фірма “Миколаївбуд”, виклю-чення із статутного фонду обєкта державного житлового фонду та зобовязання передати це майно у комунальну власність.

Суддя А.К.Семенов

Представники

Від позивача: Дьоміна І.В. - довіреність № 1875/210/14/01 від 27.07.2010 р.

Від I - го відповідача: Годза Л.П. - довіреність № б/н від 12.07.2010 року.

Перстеньков К. В.- голова правління товариства.

Від II го відповідача: Стасюк О.Д. - довіреність № 2 від 04.01.2011 року.

Від III - го відповідача: ОСОБА_1 - довіреність

Від IV го відповідача: ОСОБА_7 - довіреність

ОСОБА_8 - довіреність № б/н від 08.02.11 року.

Від 3- ї особи: Кучеревська Т.В.- керівник.

В судовому засіданні приймає участь прокурор Круш Т.О.

З 22 лютого 2011 року фіксація судового процесу за клопотанням представника чет-вертого відповідача здійснювалася з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

СУТЬ СПОРУ.

У червні 2009р. прокурор Ленінського району м.Миколаєва звернувся в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради до господарського суду Миколаївської області з

позовною заявою, в якій просив визнати неправомірним включення до статутного фонду від-критого акціонерного товариства "Будівельна фірма "Миколаївбуд" гуртожитку за адресою: м.Миколаїв, вул.Миколаївська, 19, виключити вказаний гуртожиток із статутного фонду то-риства та зобов'язати Товариство передати цей гуртожиток у комунальну власність Мико-лаївської міської ради.

Позовні вимоги прокурор обґрунтовував тим, що під час створення в процесі прива-тизації товариства до його статутного фонду, всупереч вимог законодавства України, було передано гуртожиток за адресою: м.Миколаїв, вул.Миколаївська, 19.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 04.11.2009 року в задово-ленні позовних вимог відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 18.02.2010 року рішен-ня господарського суду Миколаївської області від 04.11.2009 року у справі № 16/191/09 за-лишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 17.11.2010 року постанова Одеського апеляційного господарського суду від 18.02.2010р. та рішення господарського суду Миколаївської області від 04.11.2009р. у справі №16/191/09 скасовано, справу направ-лено до господарського суду Миколаївської області на новий розгляд.

На підставі резолюції заступника голови господарського суду Миколаївської області від 31.12.2010 року справу передано на новий розгляд та вирішення по суті судді А.К. Семе-нову, який ухвалою від 31.12.10 року прийняв її до нового розгляду.

Ухвалою від 31.12.2010 року господарський суд зобовязав учасників судового проце-су надати письмові пояснення та додаткові докази в обґрунтування своїх вимог (заперечень проти позову) з урахуванням вказівок (зауважень), які містить постанова Вищого господар-ського суду України від 17.11.10 року.

Позивач позов прокурора підтримує.

Перший та другий відповідачі у письмовій формі проти позову заперечують.

Третій відповідач в усній формі позовні вимоги не визнає, але обґрунтувань не навів.

Четвертий відповідач проти позовних вимог заперечує, клопоче провадження у спра-ві припинити та виключити його із складу учасників судового процесу. Клопотання мотивує тим, що в якості відповідача ФОП ОСОБА_2 залучена судом помилково, оскільки стала власником частини спірних нежитлових приміщень в гуртожитку як фізична особа, а не фі-зична особа підприємець, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 24.12.2004 року , яке було видано замість договору купівлі-продажу №2409 від 05.11.2004 року.

В задоволенні клопотань четвертого відповідача про припинення провадження в спра-ві за непідвідомчістю господарським судам та виключення із складу відповідачів господар-ським судом відмовлено, про що винесено ухвалу.

Посилання ФОП ОСОБА_2 на помилковість залучення до складу відповідачів необ- ґрунтовано з наступного.

Цивільний кодекс України визначає чотири форми власності відповідно до суб'єктів власності: власність Українського народу, приватна власність, державна та комунальна влас-ність. У ст. 41 Конституції, вказано, що право приватної власності є непорушним. Суб'єкта-ми приватної власності, згідно зі ст. 325 ЦКУ, є фізичні та юридичні особи.

Статтею 26 зазначеного Кодексу встановлено, що фізична особа має усі особисті не-майнові права та здатна мати усі майнові права, передбачені Конституцією України, Цивіль-ним кодексом України та іншими законами.

Право на підприємницьку діяльність фізична особа здійснює за умови її державної ре-єстрації в порядку, встановленому Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців". Цивільним кодексом України встановлено, що до під-приємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регу-люють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або

не випливає із суті відносин (стаття 51). За зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, фізична особа - підприємець відповідає усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення (стаття 52).

Цивільний кодекс України передбачає, що учасниками цивільних відносин та суб'єк-тами права власності є фізичні особи (частина перша статті 2 та частина перша статті 318). Він не розрізняє такого суб'єкта права власності як фізична особа-підприємець, набуття та-кого статусу дозволяє лише здійснювати господарську діяльність. Так, Господарським ко-дексом України передбачено, що учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання (стаття 2), в свою чергу суб'єктами господарювання згідно із статтею 55 Ко-дексу є громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарсь-ку діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Враховуючи викладене, право власності на нерухоме майно реєструється за фізичною особою, а не за фізичною особою-підприємцем. См. також, Лист Міністерства юстиції Украї-ни № 19-32/2 від 11.01.2007року, яким роз'яснений порядок реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна залежно від форм власності

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача (Будинковий комітет самоорганізації населення “Світанок”) позов прокурора підтримує пов-ністю.

Прокурор клопоче про відновлення строку для звернення до суду з позовом.

Клопотання обґрунтовує наступним.

Про порушене право держави йому стало відомо в результаті перевірки скарги голови Будинкового комітету самоорганізації населення “Світанок” ОСОБА_9, котра звер-нулась до нього у травні 2009 року.

Представники першого, другого, третього та четвертого відповідачів проти віднов-лення пропущеного строку заперечують.

Представники позивача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на пред-мет спору на стороні позивача (Будинковий комітет самоорганізації населення “Світанок”) клопотання прокурора стосовно відновлення строку для звернення з позовом підтримують.

Розглянувши клопотання прокурора,дослідивши матеріали справи, заслухавши думки представників учасників судового процесу, господарський суд ухвалив задовольнити клопо-тання прокурора та відновити пропущений для звернення до суду з позовом строк з наступ-ного.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність вста-новлюється тривалістю у три роки.

Із матеріалів справи вбачається, що включення обєкта державного житлового фонду (гуртожитка за адресою м. Миколаїв, вул. Миколаївська, 19) до статутного фонду відкритого акціонерного товариства Будівельна фірма “Миколаївбуд” (що оспорюється прокурором за даним позовом) відбулося у 1994 році.

Отже, строк для звернення до суду з позовом закінчився в 1997 році.

Відповідно до ч. 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч. 5 статті 267 Цивільного кодексу України у разі, якщо суд визнає по-важними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Позивачу (Миколаївській міській раді) не було відомо про порушення її прав, які обу-мовлені неправомірним включення обєкта державного житлового фонду до статутного фон-ду Відкритого акціонерного товариства Будівельна фірма “Миколаївбуд”.

Посилання відповідачів про обізнаність позивача щодо порушення її прав через те, що представник Миколаївської міської ради був включений до складу комісії з приватизації товариства необґрунтовано з наступного.

Дійсно, у матеріалах справи знаходиться акт оцінки вартості майна АТ БФ «Микола-ївбуд», затверджений начальником РВ ФДМ України в Миколаївській області 29.09.94 року та спільне рішення №59 від 27.10.94 року. Проте, акт оцінки вартості майна лише засвідчує вартість активів акціонерного товариства станом на конкретну дату але не визначає наступ-ної передачу майна. У п. 17 спільного рішення зазначено про вилучення вартості майна із статутного фонду та п.17.4 вилучено вартість державного житлового фонду (т. 1 аркуш справи 100). Також, у матеріалах справи міститься перелік обектів державного житлового фонду, що знаходився на балансі акціонерного товариства станом на 01.07.94 року до складу якого увійшов і спірний гуртожиток за адресою м. Миколаїв, вул. Миколаївська,19.

Прокурору (який відповідно до статті 18 ГПК України є самостійним учасником судо-вого процесу) про порушене право держави в особі Миколаївської міської ради стало відомо в результаті перевірки, проведеної по скарзі голови Будинкового комітету самоорганізації населення “Світанок” ОСОБА_9 у травні 2009 року.

Відповідно до статті 29 ГПК України прокурор, який бере участь у справі, несе обо-в'язки і користується правами сторони.

Отже, строк встановлений на звернення до суду пропущений прокурором з поважних причин, а тому підлягає відновленню.

В судовому засіданні 09.02.2011 року оголошено перерву до 22.02.2011 року.

22.02.2011 року розгляд справи продовжений та згідно вимог ст. 85 ГПК України за згодою представників сторін оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Обставини справи.

На підставі рішення зборів акціонерного товариства Будівельна фірма “Миколаївбуд” організації орендарів державної будівельної фірми “Миколаївбуд” від 28.09.1994 року спіль-ним рішенням № 59 від 27.10.94 року створено ВАТ “Будівельна фірма “Миколаївбуд”. Цим же рішенням зборів було схвалено план приватизації державного майна Будівельної фірми “Миколаївбуд” затверджений наказом РВ ФДМ по Миколаївській області № 45/8 від 04.10.1994 року.

Згідно плану приватизації РВ ФДМ України по Миколаївській області передало ВАТ “Будівельна фірма “Миколаївбуд” ряд нерухомих об'єктів, у тому числі і гуртожиток, розта-шований за адресою м. Миколаїв, вул. Миколаївська, 19.

На підставі Свідоцтва про право власності на майно підприємства від 04.07.1997року № 245, виданого регіональним відділенням Фонду державного майна України по Миколаїв-ській області акціонерному товариству „Будівельна фірма „ Миколаївбуд ", наказу РВ ФДМ у Миколаївській області від 04.07.1997 року № 521-п про завершення приватизації АТ БФ «Миколаївбуд», переліку майна, переданого до статутного фонду та переліку будівель і спо-руд, що увійшли до Статутного Фонду ВАТ „Будівельна фірма „Миколаївбуд" від 17.02.1998року № 48/01 Комунальним підприємством Миколаївське міжміське бюро техніч-ної інвентаризації було видано реєстраційне посвідчення №115 від 15.04.2002 року. Згідно вказаних документів до статутного фонду ВАТ „Будівельна фірма „Миколаївбуд" увійшов і гуртожиток, який розташований за адресою м. Миколаїв, вул. Миколаївська ,19. Це під-тверджується також листом РВ ФДМ у Миколаївській області від 16.03.09 року № 14-13-00342. Окремо право власності на зазначений гуртожиток не реєструвалось та свідоцтво на право власності не надавалось.

Прокурор вважає, що в процесі приватизації у власність ВАТ „БФ „Миколаївбуд" бу-ло передано майно гуртожиток, яке не підлягає приватизації.

В зв'язку з незаконним включенням гуртожитку до складу цілісного майнового комп-лексу та подальшою його приватизацією ВАТ „БФ „Миколаївбуд" в червні 2009 року про-

курор Ленінського району м.Миколаєва звернувся в інтересах держави в особі Миколаївсь-кої міської ради до господарського суду з даним позовом та просить:

- визнати неправомірним включення обєкта державного житлового фонду до статут-

ного фонду Відкритого акціонерного товариства Будівельна фірма “Миколаївбуд”;

- зобовязати виключити із статутного фонду обєкта державного житлового фонду;

- зобовязати передати це майно у комунальну власність.

Свій позов прокурор обґрунтовує наступним.

Включення гуртожитку до цілісного майнового комплексу проведено всупереч вимог діючого законодавства, оскільки майно об'єктів державного житлового фонду, до складу якого відносяться і гуртожитки,приватизації не підлягає, а повинні поступово передаватись до відання місцевих рад.

В обґрунтування позову прокурор посилається на ч. 2 ст. З Закону України «Про при-ватизацію державного майна», ст. 5 ЖК України, ст. 2, 8 Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду", Указ Президента України «Про корпоратизацію підпри-ємств», ст.ст.71,76,80 Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.63 року, ст. ст. 268,321, 326,328,387,392 Цивільного кодексу України.

Перший відповідач, як вже вище вказано проти позову заперечує повністю, мотивую-чи це наступним.

Гуртожиток не є житловим фондом міської ради, а є власністю акціонерного това-риства, а тому права міської ради не порушені. Рішенням Миколаївської міської ради № 44/23 від 04.03.2010 року передбачена передача гуртожитку до комунальної власності те-риторіальної громади м. Миколаєва на договірній основі шляхом викупу в 2012 році.

Прокурором пропущений строк для звернення з позовом.

Перший відповідач просить застосувати позовну давність.

Другий відповідач (Регіональне відділення Фонду державного майна України в Мико-лаївській області) позовні вимоги не визнає і просить суд в задоволені позову відмовити повністю, оскільки до 2004 року гуртожитки не відносились до об'єктів державного житло-вого фонду, які підлягають приватизації громадянами України, або підлягали передачі у ко-мунальну власність. Другий відповідач зазначає, що за відсутності законодавчої заборони (імперативної норми), щодо включення вартості гуртожитків до вартості цілісних майнових комплексів державних підприємств, які підлягали приватизації, відповідні дії регіонального відділення ФДМ України не порушували вимоги чинного законодавства, і тому їх як не мож-на класифікувати як протиправні.

Третій відповідач позовні вимоги не визнає, але обґрунтувань не навів.

Четвертий відповідач просить припинити провадження у справі і вказує на те, що не-житлові приміщення по вул. Миколаївській, 19/1 у м. Миколаєві належать фізичній особі ОСОБА_2, а не приватному підприємцю ОСОБА_2. Гуртожитки не вхо-дять до складу цілісних майнових комплексів, а входять до складу житлового фонду, а тому відносини щодо їх використання регулюються нормами Житлового Кодексу РСР. Відповід-но до ч. З ст. 4 ЖК РСР до житлового фонду не входять нежилі приміщення в будинках, призначені для торгівельних, побутових та інших потреб непромислового характеру. Оскіль-ки, ОСОБА_2 є власником саме нежитлових приміщень по вул. Миколаївська 19/1, а позовні вимоги стосуються житлового фонду, розташованого за адресою Миколаївська 19, тому залучення ОСОБА_2 як відповідача є безпідставним.

У письмовому поясненні , яке надійшло до господарського суду 22.02.2011 року чет-вертий відповідач просить у позові відмовити, мотивуючи це тим. що на його думку предмет спору відсутній, а також тим, що позивачами заявлені безпідставні вимоги щодо передачі гуртожитку до комунальній власності. В обґрунтування наведеного, четвертий відповідач посилається на статтю 41 Конституції України та статтю 346 Цивільного кодексу України.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача (Будинковий комітет самоорганізації населення “Світанок”) позов прокурора підтримує пов-

ністю, мотивуючи це тим, що підстави для приватизації гуртожитків відсутні, адже ніяких рішень стосовно відчуження гуртожитків органами виконавчої влади не приймалось, догово-ри купівлі-продажу гуртожитків не укладалися. Отже, гуртожиток був включений в статут-ний фонд ВАТ „БФ „Миколаївбуд" без достатніх правових підстав.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд дійшов до таких висновків.

Відповідно до ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприєм-ницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно ч.2 ст.21 ГПК України позивачами є підприємства та організації, що подали позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

В силу ст. 2 ГПК України, господарський суд порушує провадження у справі за позо-вами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захис-том своїх прав та охоронюваних законом інтересів, прокурорів та їх заступників, які зверта-ються до господарського суду в інтересах держави.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»суд, здійсню-ючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а та-кож міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою Ук-раїни.

Миколаївська міська рада відповідно до ст.10, ч.5 ст.16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»є органом місцевого самоврядування, який представляє відповід-ну територіальну громаду та здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження субєкта комунальної власності.

Діями ПАТ «БФ «Миколаївбуд»порушено права Миколаївської міської ради як субєкта комунальної власності. Отже, прокурор правомірно звернувся до господарського суду за захистом її порушених прав.

Причину пропущення позовної давності визнати поважною.

Клопотання прокурора про відновлення пропущеного строку для звернення з позов-ною заявою до суду задовольнити.

За загальними правилами судового процесу кожна сторона відповідно до статті 33 господарського процесуального Кодексу України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 34 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обста-вини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 2 статті 3 Закону України „Про приватизацію державного майна" (в редак-ції, яка діяла на момент приватизації спірного гуртожитку), передбачено, що дія цього Зако-ну не поширюється на приватизацію об'єктів державного земельного та житлового фондів.

Ст.4 Житлового кодексу Української РСР встановлює, що жилі будинки, а також жи-лі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території Української РСР, утворюють житловий фонд.

Як вбачається зі ст.3 Житлового кодексу Української РСР, відносини щодо викорис-тання житлового фонду (житлові відносини) регулюються цим Кодексом та іншими актами житлового законодавства.

Згідно з частиною першої ст.5 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" (у редакції, яка була чинною на момент прийняття РВ ФДМ України в Мико-

лаївській області рішення про передачу гуртожитку за адресою: м.Миколаїв, вул.Микола-ївська, 19, до статутного фонду товариства під час його створення у процесі приватизації) до об'єктів державної власності, що підлягають приватизації, належить, зокрема, майно підпри-ємств, цехів, виробництв, дільниць, інших підрозділів, що виділяються в самостійні підпри-ємства і є єдиними (цілісними) майновими комплексами.

Відповідно до частини першої ст.4 Закону України "Про оренду майна державних підприємств та організацій" (у редакції, яка була чинною на момент прийняття РВ ФДМ України в Миколаївській області рішення про передачу гуртожитку за адресою: м.Миколаїв, вул.Миколаївська, 19, до статутного фонду Товариства під час його створення у процесі приватизації) цілісним майновим комплексом є господарський об'єкт з закінченим циклом виробництва продукції (робіт, послуг).

Із вищенаведеного вбачається, що гуртожитки не входять до складу цілісних майно-вих комплексів, а входять до складу житлового фонду, а тому відносини щодо їх вико рис-тання регулюються нормами Житлового кодексу Української РСР та інших актів житлового законодавства.

Отже, відносини щодо використання гуртожитку за адресою: м.Миколаїв, вул.Мико-лаївська, 19, під час створення в процесі приватизації акціонерного товариства регулювалися приписами Житлового кодексу Української РСР та інших актів житлового законодавства, а не Законом України "Про приватизацію майна державних підприємств". За таких обставин, приватизація гуртожитку та включення його до статутного фонду акціонерного товариства були здійснені всупереч діючого законодавства.

Посилання четвертого відповідача на статтю 41 Конституції України, яка встановлює неможливість протиправного позбавлення права власності та статтю 346 Цивільного кодексу України, якою встановлені підстави припинення права власності, необґрунтовано з наступ-ного.

Друга позовна вимога (щодо передачі гуртожитку, який знаходиться за адресою м. Миколаїв, вул. Миколаївська,19 у комунальну власність Миколаївської міської ради) є по-хідною від першої позовної вимоги визнання неправомірним включення зазначеного гур-тожитку до статутного фонду Публічного акціонерного товариства Будівельна фірма “Мико-лаївбуд»та його виключення із статутного фонду вказаного Публічного акціонерного това-риства. У разі задоволення першої позовної вимоги друга позовна вимога є правомірною.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати слід покласти на відповідачів у рівному розмірі.

Відповідно до п. 26 Інструкції Про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції №15 від 22.04.1993 ро-ку ( з послідуючими змінами) державне мито сплачується до подання позовної заяви до суду в розмірі залежно від ціни позову.

Відповідно до п. 3 ОСОБА_11 господарського суду України від 17.08.2009 року № 01-08/479 з позовних заяв, поданих до набрання Постановою КМ України N 825 чинності, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу сплачуються в розмірі, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 14.04.2009 року N 361 "Про вне-сення змін до розмірів витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, по-в'язаних з розглядом цивільних та господарських справ", а з позовних заяв, поданих після набрання Постановою N 825 чинності, - у розмірі, визначеною цією постановою (за ставкою 236 грн.).

Постанову N 825 вперше опубліковано в газеті "Урядовий кур'єр" від 13.08.2009 року N 146(4052).

Отже, стягненню з відповідачів підлягає державне мито в сумі 85 грн. 00 коп. та ви-трати з інформаційно-технічного забезпечення даного судового процесу в сумі 312 грн. 50 коп.

Керуючись ст.ст. 22,25,44,49,82,84,85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати неправомірним включення до статутного фонду Публічного акціонерного товариства Будівельна фірма “Миколаївбуд” гуртожитку за адресою: м. Миколаїв, вул. Ми-колаївська, 19 та виключити із статутного фонду Публічного акціонерного товариства Буді-вельної фірми “Миколаївбуд” зазначений гуртожиток.

3. Зобовязати Публічне акціонерне товариство Будівельна фірма “Миколаївбуд” (54015, м. Миколаїв, вул. Робоча, 2А, код ЄДРПОУ 01273036) передати гуртожиток по вул. Миколаївська, 19 в м. Миколаєві у комунальну власність Миколаївської міської ради.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Будівельна фірма “Миколаївбуд” (54015, м. Миколаїв, вул. Робоча, 2А, код ЄДРПОУ 01273036) в доход державного бюджету державне мито в сумі 21 грн. 25 коп. на розрахунковий рахунок 31118095700006, одержувач: УДК у м. Миколаєві, код ЄДРПОУ 23626096, банк одержувача ГУДКУ у Миколаївській об-ласті, МФО 826013, код платежу 22090200 та витрати на інформаційно технічне забезпе-чення судового процесу в сумі 78 грн. 12 коп. (одержувач: Держбюджет Центрального райо-ну м.Миколаєва, р/р 31217264700006 в ГУДКУ у Миколаївській області, МФО 826013, код ЄДРПОУ 23626096).

Наказ надіслати Державній податковій інспекції у Заводському районі м. Миколаєва.

5.Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України в Микола-ївській області (54017, м. Миколаїв, вул. Чкалова, буд.20, код ЄДРПОУ 20917284) в доход державного бюджету державне мито в сумі 21 грн. 25 коп. на розрахунковий рахунок 31118095700006, одержувач: УДК у м. Миколаєві, код ЄДРПОУ 23626096, банк одержувача ГУДКУ у Миколаївській області, МФО 826013, код платежу 22090200 та витрати на інфор-маційно технічне забезпечення судового процесу в сумі 78 грн. 12 коп. (одержувач: Держ-бюджет Центрального району м. Миколаєва, р/р 31217264700006 в ГУДКУ у Миколаївській області, МФО 826013, код ЄДРПОУ 23626096).

Наказ надіслати Державній податковій інспекції у Центральному районі м. Миколає-ва.

6. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер НОМЕР_2) в доход державного бюджету державне мито в сумі 21 грн. 25 коп. на розрахунковий рахунок 31118095700006, одержувач: УДК у м. Миколаєві, код ЄДРПОУ 23626096, банк одержувача ГУДКУ у Миколаївській області, МФО 826013, код платежу 22090200 та витрати на інфор-маційно технічне забезпечення судового процесу в сумі 78 грн. 12 коп. (одержувач: Держ-бюджет Центрального району м. Миколаєва , р/р 31217264700006 в ГУДКУ у Миколаївсь-кій області, МФО 826013, код ЄДРПОУ 23626096).

Наказ надіслати Державній податковій інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва.

7. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, ідент. код НОМЕР_1) в доход державного бюджету державне мито в сумі 21 грн. 25 коп. на розрахунковий рахунок 31118095700006, одержувач: УДК у м. Миколаєві, код ЄДРПОУ 23626096, банк одержувача ГУДКУ у Миколаївській області, МФО 826013, код платежу 22090200 та витрати на інформаційно технічне забезпечення судового процесу в сумі 78 грн. 12 коп. (одержувач: Держбюджет Центрального району м. Миколаєва, р/р 31217264700006 в ГУДКУ у Миколаївській області, МФО 826013, код ЄДРПОУ 23626096).

Наказ надіслати Державній податковій інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва.

Оформлене відповідно до статті 84 ГПК України рішення підписано 23.02.2011 року.

Суддя А.К.Семенов