Рішення № 13951719, 17.02.2011, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" лютого 2011 р. Справа № 3/190/10

За позовом: Миколаївського міжрайонного природоохоронного прокурора

54001, м. Миколаїв, вул. Шевченка, 69-А,

в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції

в Миколаївській області

54030, м.Миколаїв, вул. Дзержинського,134

До відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

АДРЕСА_1

Про: стягнення шкоди, заподіяної засміченням земельної ділянки в сумі 55242,00 грн.

Суддя Смородінова О.Г.

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача: Арутюнян А.О., за довіреністю;

Від відповідача: не зявився;

Прокурор: не зявився.

СУТЬ СПОРУ:

Миколаївський міжрайонний природоохоронний прокурор в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Миколаївській області звернувся до суду з позовом стягнути з відповідача на користь Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області шкоду, заподіяну засміченням земельної ділянки в сумі 55242,00 грн.

Позов ґрунтується на підставі акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 18.08.10 р., протоколу № 006804 про адміністративне правопорушення від 18.08.10 р., постанови про накладення адміністративного стягнення № 66 від 19.08.10 р., норм ст.ст. 40, 55, 58 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст.ст. 33, 34 Закону України «Про відходи», та мотивовані тим, що відповідач на території бази відпочинку «Чайка»здійснює несанкціоноване звалище твердих побутових відходів розміром 3м х 6м х 0,4 м, чим порушує вимоги природоохоронного законодавства України.

Відповідач 17.02.2011 р. скерував до суду відзив, в якому заперечує на позов мотивуючи тим, що вимоги Закону України «Про відходи»порушено не ним, а ОСОБА_3, крім цього, в акті перевірки від 18.08.10 р. не зазначено, що земельна ділянка на якій було розташоване несанкціоноване сміттезвалище відноситься до прибережної захисної смуги і чим ця смуга передбачена.

17.02.11 р. представники відповідача та прокуратури в судове засідання не зявились.

За результатами розгляду справи, суд на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України 17.02.11 р. оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши учасників судового процесу, суд

встановив:

18.08.2010р. держінспектором ОНПС Дехтяренко О.В. було здійснено обстеження та перевірку дотримання відповідачем вимог природоохоронного законодавства при користуванні земельною ділянкою за адресою: с. Лугове, Березанського району.

За результатами перевірки 18.08.10 р. було складено акт перевірки «дотримання вимог природоохоронного законодавства»при користуванні земельною ділянкою за адресою: с. Лугове, Березанського району, в якому зафіксовано, що за даною адресою знаходиться база відпочинку «Лугове», а на прилеглій до бази відпочинку території виявлено несанкціоноване звалище твердих побутових відходів, що є порушенням ст. 33, 42 Закону України «Про відходи». Розмір звалища 3х6м; Н= 0,4 м.

В акті також зазначено, що засмічена земельна ділянка площею 1,9 га знаходиться в оренді та прийнята для рекреаційного використання під розміщення існуючої бази відпочинку «Чайка», на підставі договору оренди від 22.08.2008 р. укладеного між Березанською райдержадміністрацією та громадянином України ОСОБА_1 терміном на 49 років.

18.08.2010 року Державною екологічною інспекцією у Миколаївській області було складено протокол № 006804 про адміністративне правопорушення та прийнято 19.08.10 р. постанову № 66 про накладення адміністративного стягнення на директора бази відпочинку «Чайка»ОСОБА_3 за вчинення правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 82 КУпАП, ст. 33, 42 Закону України «Про відходи»та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 850,00 грн.

На підставі складеного акту перевірки виконання природоохоронного законодавства від 18.08.2010 року Державною екологічною інспекцією у Миколаївської області був складений розрахунок розміру шкоди від засмічення земель малонебезпечними відходами території бази відпочинку «Чайка»з/в «Лугове»згідно Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженого Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 171 від 27.10.1997р. (із змінами затвердженими Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища № 149 від 04.04.2007 р.) зареєстрованої в Міністерстві юстиції 25.04.2007р. за № 422/13689.

Згідно вказаного розрахунку розмір шкоди, внаслідок засмічення земельної ділянки за адресою: с. Лугове, Березанського району, визначений позивачем в сумі 55242,00 грн.

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України - майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За приписами ст. 40 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог, серед яких є й здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища тощо.

Статтею 55 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлено, що суб'єкти права власності на відходи повинні вживати ефективних заходів для зменшення обсягів утворення відходів, а також для їх утилізації, знешкодження або розміщення. Розміщення відходів дозволяється лише за наявності спеціального дозволу на визначених місцевими радами територіях у межах установлених лімітів з додержанням санітарних і екологічних норм способом, що забезпечує можливість їх подальшого використання як вторинної сировини і безпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людей.

Згідно зі ст. 68 вказаного Закону порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні, в тому числі, й у забрудненні навколишнього природного середовища, порушенні природоохоронних вимог при зберіганні, транспортуванні, використанні, знешкодженні та захороненні хімічних засобів захисту рослин, мінеральних добрив, токсичних радіоактивних речовин та відходів. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Відповідно до ст. 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Згідно зі ст. 43 Закону України "Про відходи" підприємства, установи, організації та громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про відходи, в порядку і розмірах, встановлених законодавством України.

Статтею 20 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що до компетенції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів і його органів на місцях належать державний контроль за використанням і охороною земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони республіки, а також за додержанням норм екологічної безпеки, подання позовів про відшкодування збитків і втрат, заподіяних в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Згідно п. 1 Положення "Про Державну екологічну інспекцію в областях, містах Києві та Севастополі", затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 19.12.2006р. року № 548, зареєстрованого 13.02.2007р. № 120/13387 Державна екологічна інспекція в областях, містах Києві та Севастополі (далі - Інспекція) є спеціальним підрозділом Мінприроди, який підзвітний та підконтрольний в частині здійснення державного контролю Державній екологічній інспекції (далі - Держекоінспекція). Інспекція в межах своїх повноважень забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів, поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами), екологічної та в межах своєї компетенції радіаційної безпеки на відповідній території.

Пунктом 3 Положення "Про Державну екологічну в областях, містах Києві та Севастополі " встановлено, здійснення інспекцією державного контролю за додержанням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання, відтворення та охорону природних ресурсів, екологічну та в межах своєї компетенції радіаційну безпеку, поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами), небезпечними хімічними речовинами, пестицидами та агрохімікатами на відповідній території.

Відповідно до п.5 вищеназваного положення інспекція має право: обстежувати в установленому порядку підприємства, установи і організації, військові та оборонні об'єкти, об'єкти органів внутрішніх справ, Державного департаменту з питань виконання покарань, Служби безпеки України та Державної прикордонної служби у місцях їх постійної дислокації, проведення військових навчань, маневрів, а також під час передислокації військ і військової техніки з використанням автомобільних, повітряних, залізничних та плавучих транспортних засобів з метою перевірки додержання ними вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання, відтворення та охорону природних ресурсів, поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами), небезпечними хімічними речовинами, пестицидами та агрохімікатами, екологічної та в межах своєї компетенції радіаційної безпеки; уживати в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів та подавати позови про відшкодування втрат і збитків, завданих унаслідок порушення вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Методикою визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 04.04.2007р. № 149, зареєстрованого Міністерством юстиції 25.04.2007р. за № 422/13689, зокрема пунктами п.п. 1.2, 1.4 встановлено порядок розрахунку розмірів відшкодування шкоди суб'єктами господарювання та фізичними особами в процесі їх діяльності через забруднення земель хімічними речовинами, їх засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і поширюється на всі землі України незалежно від форм їх власності.

Відповідно до п. 1.6 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища" №02-5/744 від 27.06.2001р. (з наступними змінами), вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарському суду слід виходити з презумпції вини правопорушника, отже позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, навпаки відповідач повинен довести, що у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди.

Дослідження матеріалів справи, та оцінка доказів наданих суду свідчить, що саме відповідачем, як орендарем, засмічена земельна ділянка, що орендована згідно договору оренди землі від 02.08.08 р. для розміщення бази відпочинку «Чайка».

Згідно із договором оренди землі від 22.08.08 р., укладеним з Березанською райдержадміністрацією ОСОБА_1 використовує земельну ділянку забудованих земель загальною площею 1,9 га для рекреаційного призначення під розміщення існуючої бази відпочинку «Чайка»в межах Рибаківської сільської ради Березанського району.

Відповідно до п. 14 зазначеного договору на орендаря покладено обовязок щодо використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди, дотримання режиму використання земель, забезпечення екологічної безпеки землекористування шляхом додержання вимог чинного земельного і природоохоронного законодавства України, державних стандартів, норм і правил щодо використання землі.

Грошова оцінка земельної ділянки, яка знаходиться у ОСОБА_1 відповідно до довідки відділу Держкомзему у Березанському районі Миколаївської області № 01-7-328 від 03.09.10року становить 1413649,16 грн.

В судовому засіданні представник позивача висловив свої заперечення на відзив, в яких зазначив, що категорія 5.5 Методики застосовано в звязку з тим, що дана земельна ділянка, на якій знаходиться база відпочинку «Чайка»знаходиться в зоні прибережної захисної смуги вздовж морів, річок та навколо водойм. Про вилучення даної земельної ділянки з цієї категорії та віднесення її до інших категорій земель, доказів відповідачем не надано.

За таких обставин, Державною екологічною інспекцією в Миколаївській області цілком правомірно здійснено розрахунок відшкодування шкоди від засмічення земельної ділянки відповідно до Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженого Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 171 від 27.10.1997р. (із змінами затвердженими Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища № 149 від 04.04.2007 р.) зареєстрованої в Міністерстві юстиції 25.04.2007р. за № 422/13689.

Статтею 1 Закону України "Про відходи" визначено, що відходами є будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворюються у процесі людської діяльності і не мають подальшого використання за місцем утворення чи виявлення та яких їх власник повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення; термін "спеціально відведені місця чи об'єкти" вживається в наступному значенні - місця чи об'єкти (місця розміщення відходів, сховища, полігони, комплекси, споруди, ділянки надр тощо), на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноважених органів на видалення відходів чи здійснення інших операцій з відходами.

За ст. 33 Закону України "Про відходи" зберігання та видалення відходів здійснюються в місцях, визначених органами місцевого самоврядування з врахуванням вимог земельного та природоохоронного законодавства, за наявності спеціальних дозволів, у яких визначені обсяги відходів відповідно до встановлених лімітів та умови їх зберігання. Відповідно до п. "з", п. "л" ст. 17 Закону України "Про відходи" суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов'язані не допускати зберігання та видалення відходів у несанкціонованих місцях чи об'єктах; відшкодовувати шкоду, заподіяну навколишньому природному середовищу, здоров'ю та майну громадян, підприємствам, установам та організаціям внаслідок порушення встановлених правил поводження з відходами, відповідно до законодавства України.

Крім того, статтею 55 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлено, що суб'єкти права власності на відходи повинні вживати ефективних заходів для зменшення обсягів утворення відходів, а також для їх утилізації, знешкодження або розміщення. Розміщення відходів дозволяється лише за наявності спеціального дозволу на визначених місцевими радами територіях у межах установлених лімітів з додержанням санітарних і екологічних норм способом, що забезпечує можливість їх подальшого використання як вторинної сировини і безпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людей.

Вищенаведені, норми Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", Акт перевірки, протокол № 006804 від 18.08.10 р. та постанова про адміністративне правопорушення № 66 від 19.08.2010 року спростовують доводи відповідача стосовно того, що у справі відсутні докази, які свідчать, що засмічення спричинено протиправними діями відповідача та з його вини.

Таким чином, розглянувши в судовому засіданні всі обставини справи в їх сукупності; дослідивши, відповідно до вимог ст. 43 ГПК України надані сторонами докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь держави в особі Державної екологічної інспекції в Миколаївській області (вул. Дзержинського, 134, м. Миколаїв, 54055, код ЄДРПОУ 23411600) на рахунок Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області № 33117331700060, код ЄДРПОУ 236270551, код бюджетної класифікації 24062100, банк ГУДКУ у Миколаївській області “Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності” в сумі 55242,00 грн.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Держбюджету Центрального району м. Миколаєва 552,42 грн. держмита.

4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Держбюджету Центрального району м. Миколаєва 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення 10 денного строку з дня його підписання.

Суддя О.Г. Смородінова

Рішення підписано 22 лютого 2011 року.