Рішення № 139517160, 07.09.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2026 рокусправа № 380/11278/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сподарик Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Сокільницької сільської ради Львівського району Львівської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Сокільницької сільської ради Львівського району Львівської області (81130, Львівська область, Львівський район, с. Сокільники, вул. Січових Стрільців, 1; код ЄДРПОУ 04369682) з вимогами:

- визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Сокільницької сільської ради Львівського району Львівської області від 19.01.2026 №752 «Про відмову в присвоєнні адрес об`єктам нерухомого майна» внесеного 28.01.2026 до Реєстру будівельної діяльності за реєстраційним номером AR01-0065-6623-6612-3371, яким ОСОБА_1 відмовлено в присвоєнні адреси садибного житлового будинку на земельній ділянці кадастровий номер 4623682000:01:001:0744;

- зобов`язати виконавчий комітет Сокільницької сільської ради Львівського району Львівської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.12.2025 №06-01/773 про присвоєння адреси садибному житловому будинку на земельній ділянці кадастровий номер 4623682000:01:001:0744, з урахуванням висновків суду, наведених у даному рішенні.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що є власником земельної ділянки номер 4623682000:01:001:0744 площею 0,055 га в с. Басівка Львівського району Львівської області з цільовим призначенням 02.01 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав №379691543, виданого 22.05.2024 приватним нотаріусом Львівського районного нотаріального округу Міханошин М.В. Після завершення будівництва житлового будинку, 10.12.2025 позивачем було скеровано до ДІАМ України декларацію про готовність до експлуатації об`єкта, будівництво якого здійснено на підставі будівельного паспорта, яка була прийнята без зауважень та зареєстрована в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва 10.12.2025 за реєстраційним номером IY101251210597, після чого 11.12.2025 позивачем через центр надання адміністративних послуг було подано заяву до Сокільницької сільської ради з проханням присвоїти адресу новозбудованому житловому будинку. Виконавчим комітетом Сокільницької сільської ради Львівського району Львівської області було прийнято рішення №752 «Про відмову в присвоєнні адрес об`єктам нерухомого майно» на підставі ст. 26-4 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», у зв`язку з виявленням недостовірних даних. Позивач вважає оскаржуване рішення протиправним, оскільки таке містись лише загальне формулювання про виявлення неповних або недостовірних відомостей у поданих документах та із його змісту неможливо встановити, які саме відомості у поданих заявником документах визнані неповними чи недостовірними, у яких саме документах вони містяться, у чому саме полягає така неповнота чи недостовірність та якими матеріалами вона підтверджується. З огляду на зазначене, позивач просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 08.06.2026 позовну заяву залишено без руху та надано десятиденний строк на усунення її недоліків. На виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, позивачем усунуто вказані недоліки.

Ухвалою суду від 22.06.2026 відкрито спрощене позовне провадження у справі. Розгляд справи здійснюється без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі доказами. Копію ухвали про відкриття провадження у справі надіслано учасникам справи, відповідачу запропоновано у п`ятнадцятиденний строк з дня одержання цієї ухвали подати суду відзив на позовну заяву, в якому вказати про визнання/заперечення позовних вимог.

06.07.2026 за вх.№58854 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Зазначив, що підставою для відмови у присвоєнні адреси є виявлення недостовірних відомостей у поданих документах. Оскаржуване рішення було ухвалено на підставі, визначеній законодавством. Вважає вимогу про зобов`язання розглянути повторно передчасною, оскільки за заявою позивача прийнято рішення виконавчим комітетом. Виконавчим комітетом була перевірена умова, що стала підставою для відмови у присвоєнні адреси. Просить у задоволенні позову відмовити.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін в порядку частини сьомої статті 262 КАС України від учасників справи не надходило. З огляду на ці обставини суд на підставі частини п`ятої статті 262 КАС України розглянув справу в порядку письмового провадження (без проведення судового засідання, за наявними матеріалами) в межах строку, визначеного статтею 258 КАС України.

Суд з`ясував зміст позовних вимог, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності та встановив такі фактичні обставини справи та відповідні правовідносини:

ОСОБА_1 є власником земельної ділянки номер 4623682000:01:001:0744 площею 0,055 га в с. Басівка Львівського району Львівської області з цільовим призначенням 02.01 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав №379691543, виданого 22.05.2024 приватним нотаріусом Львівського районного нотаріального округу Міханошин М.В.

30.07.2024 позивачем через Єдину державну електронну систему у сфері будівництва було подано повідомлення про початок виконання будівельних робіт (Схема намірів забудови земельної ділянки №B01:3605:2551:9401:9459) «Нове будівництво садибного житлового будинку по АДРЕСА_2 . Зазначеному повідомленню про початок виконання будівельних робіт присвоєно реєстраційний номер IY051240730967.

10.12.2025 позивачем було скеровано до ДІАМ України декларацію про готовність до експлуатації об`єкта, будівництво якого здійснено на підставі будівельного паспорта, яка була прийнята без зауважень та зареєстрована в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва 10.12.2025 за реєстраційним номером IY051240730967.

11.12.2025 позивачем через центр надання адміністративних послуг було подано заяву до Сокільницької сільської ради з проханням присвоїти адресу новозбудованому житловому будинку.

19.01.2026 Виконавчим комітетом Сокільницької сільської ради прийнято рішення №752 «Про відмову у присвоєнні адрес об`єктам нерухомого майна», відповідно до якого відмовлено ОСОБА_1 у присвоєнні адреси у відповідності до ст. 264 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у зв`язку з виявленням недостовірних відомостей.

Вважаючи оскаржуване рішення протиправним, позивач звернувся з даним позовом до суду.

При вирішенні спору, суд виходить з такого.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані Діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. З ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Згідно з пп.10 п. б ст.30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», до делегованих повноважень органів сільських, селищних, міських рад належить облік відповідно до закону об`єктів нерухомого майна незалежно від форм власності.

Відповідно до п.1-1 ст. 37 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад щодо вирішення питань адміністративно- територіального устрою належить прийняття рішень про присвоєння, зміну, коригування, анулювання адрес об`єктів нерухомого майна у випадках та порядку, встановлених Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Положеннями частин 1 та 2 ст. 26-3 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що адресою об`єкта нерухомого майна є унікальна структурована сукупність реквізитів, що використовуються для ідентифікації об`єкта та визначення місця його розташування на місцевості.

Порядок присвоєння адрес об`єктів нерухомого майна затверджується Кабінетом Міністрів України. Порядок не може передбачати обов`язок фізичних та юридичних осіб щодо отримання будь-яких дозволів, погоджень або інших документів дозвільного характеру, а також повноважень державних органів, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, підприємств, установ, організацій, утворених такими органами, видавати зазначені документи.

Рішення про присвоєння, зміну, коригування адреси об`єкта нерухомого майна, про відмову у присвоєнні, скасування адреси об`єкта нерухомого майна приймається відповідно до положень ЗУ «Про адміністративну процедуру».

Як визначено ч. З цієї ж статті , адреса присвоюється об`єктам будівництва, будинкам, будівлям, спорудам, квартирам, гаражним боксам, машиномісцям, іншим житловим та нежитловим приміщенням, які є самостійними об`єктами нерухомого майна. Адреса не присвоюється: 1) тимчасовим спорудам; 2) будівлям та спорудам, що є приналежністю відповідної будівлі або споруди або їх складовою частиною; 3) іншим об`єктам нерухомого майна, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України в Порядку присвоєння адрес об`єктів нерухомого майна. Порядок присвоєння адрес, визначений цим Законом, не поширюється на земельні ділянки.

Постановою КМУ № 690 від 07.07.2021 року затверджено «Порядок присвоєння адрес об`єктам будівництва, об`єктам нерухомого майна» який визначає процедуру присвоєння, зміни, коригування адрес об`єктів будівництва, будинків, будівель, споруд, окремих частин об`єкта, які є самостійними об`єктами права на нерухоме майно (квартир, гаражних боксів, машиномісць, інших житлових та нежитлових приміщень).

Пунктом 3 «Порядку присвоєння адрес об`єктам будівництва, об`єктам нерухомого майна» затвердженого постановою КМУ № 690 від 07.07.2021 року передбачено, що перелік документів, що подаються для присвоєння, зміни, коригування, анулювання адреси, строки їх розгляду, підстави для відмови у присвоєнні адреси визначаються відповідно до положень статей 26-3, 26-4 і 26-5 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності».

Як вбачається зі змісту частини 6 ст. 26-3 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» виконавчий орган сільської, селищної, міської та районної у місті ради, місцева державна адміністрація або районна у місті Києві державна адміністрація протягом п`яти робочих днів з дня отримання повідомлення про необхідність присвоєння адреси об`єкту нового будівництва, визначеного частиною дев`ятою статті 36 та частиною третьою статті 37 цього Закону:

1) приймає рішення про присвоєння адреси, що повинно містити відомості про ідентифікатор об`єкта будівництва;

2) оприлюднює рішення про присвоєння адреси на своєму офіційному веб-сайті (у разі наявності);

3) вносить інформацію про присвоєння адреси (у тому числі копію рішення про присвоєння адреси) до Реєстру будівельної діяльності.

Адреса вважається присвоєною з дня внесення до Реєстру будівельної діяльності інформації про її присвоєння.

Згідно з ч. 10 ст. 26-3 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» програмні засоби Реєстру будівельної діяльності удень реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації або видачі сертифіката забезпечують автоматичне направлення відповідному органу з присвоєння адреси повідомлення про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта до відома. Прийняття додаткових розпорядчих документів щодо присвоєння адреси, крім визначених цією статтею, не вимагається.

Органу з присвоєння адреси забороняється вимагати від замовника додаткові документи для прийняття рішення про присвоєння, зміну, коригування адреси, якщо вони не передбачені цим Законом (частина 20 ст. 26-3 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).

Згідно з ч. З ст. 26-4 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» присвоєння адреси здійснюється за вибором замовника після отримання права на виконання будівельних робіт або після прийняття закінченого будівництвом об`єкта в експлуатацію.

Частиною 4 цієї ж статті передбачено, що індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, які будуються (збудовані) на земельній ділянці, право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (крім будинків, які містять дві та більше квартир, споруджених відповідно до законодавства), не потребують прийняття рішення про присвоєння адреси. Адресою такого об`єкта вважається місце розташування земельної ділянки, на якій споруджено відповідний будинок, згідно із відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. За бажанням замовника такому об`єкту може бути присвоєно адресу в порядку, визначеному цією статтею.

Відповідно до положень ч.5 ст. 26-4 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» для присвоєння адреси подаються такі документи:

1) заява про присвоєння адреси щодо об`єкта будівництва або закінченого будівництвом об`єкта із зазначенням прізвища, імені, по батькові заявника та реєстраційного номера облікової картки платника податків (за наявності) - для фізичної особи або найменування та ідентифікаційного коду юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - для юридичної особи, відомостей про ідентифікатор закінченого будівництвом об`єкта (для об`єктів, яким присвоєно ідентифікатор до подання заяви);

2) копія документа, що посвідчує право власності або користування земельною ділянкою, на якій споруджується (споруджено) об`єкт, - у разі, якщо право власності або користування земельною ділянкою не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;

3) генеральний план об`єкта будівництва (у разі спорудження об`єкта на підставі проектної документації на будівництво) - у разі подання заяви про присвоєння адреси щодо об`єкта будівництва;

4) копія документа, що дає право на виконання будівельних робіт, - у разі подання заяви про присвоєння адреси щодо об`єкта будівництва (якщо відомості про такий документ не внесено до електронної системи);

5) копія документа, що засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, - у разі подання заяви про присвоєння адреси щодо закінченого будівництвом об`єкта (якщо відомості про такий документ не внесено до електронної системи);

6) копія документа, що посвідчує особу заявника, - у разі подання документів поштовим відправленням;

7) копія документа, що засвідчує повноваження представника, - у разі подання документів представником поштовим відправленням або в електронній формі.

Відповідно до ч. 7 ст. 26-4 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» орган з присвоєння адреси протягом п`яти робочих днів з дня отримання заяви про присвоєння, коригування адреси:

1) приймає рішення про присвоєння, коригування адреси/відмову у присвоєнні, коригуванні адреси, яке повинно містити відомості про ідентифікатор закінченого будівництвом об`єкта (для об`єктів, яким присвоєно ідентифікатор до подання заяви);

2) оприлюднює рішення про присвоєння, коригування/відмову у присвоєнні, коригуванні адреси на своєму офіційному веб-сайті (у разі наявності);

3) вносить інформацію про присвоєння, коригування адреси/відмову у присвоєнні, коригуванні адреси (у тому числі копію рішення про присвоєння, коригування адреси/відмову у присвоєнні, коригуванні адреси) до Реєстру будівельної діяльності.

Рішення про відмову у присвоєнні, коригуванні адреси повинно містити посилання на відповідну норму (пункт, статтю) законодавства із зазначенням, що саме порушено під час оформлення та подання документів, а також відомості про те, яке саме положення поданого заявником документа не відповідає вимогам законодавства.

Частина 8 ст. 26-4 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» підставами для відмови у присвоєнні, коригуванні адреси визначає:

1) подання неповного пакета документів;

2) виявлення неповних або недостовірних відомостей у поданих документах, що підтверджено документально;

3) подання заяви особою, яка не є замовником, або його представником - у разі подання заяви щодо присвоєння, коригування адреси щодо об`єкта будівництва;

4) подання заяви до органу з присвоєння адреси, який не має повноважень приймати рішення про присвоєння, коригування адреси на відповідній території.

Відмова у присвоєнні, коригуванні адреси з підстав, не передбачених цією частиною, не допускається.

Судом встановлено, що 11.12.2025 позивачем через центр надання адміністративних послуг було подано заяву № 06-01/773 до Сокільницької сільської ради з проханням присвоїти адресу новозбудованому житловому будинку Позивача на земельній ділянці 4623682000:01:001:0744 до якої було долучено документи, що підтверджують право власності Позивача на земельну ділянку, декларацію про готовність об`єкта до експлуатації та інші документи згідно переліку визначеного ст. 26-4 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Рішенням відповідача від 19.01.2026 № 752 ОСОБА_1 було відмовлено у присвоєнні адреси новозбудованому житловому будинку в с. Басівка з підстав виявлення неповних або недостовірних відомостей у поданих документах, що підтверджено документально.

При цьому, спірне рішення не відповідає вимогам закону щодо їх змісту, зокрема частині сьомій статті 26-4 Закону №3038-VI, яка передбачає, що рішення про відмову у присвоєнні або коригуванні адреси має містити чітке посилання на відповідну норму (пункт, статтю) законодавства із зазначенням конкретного порушення під час оформлення та подання документів, а також визначення того, яке саме положення поданого заявником документа не відповідає встановленим вимогам.

У постанові Верховного Суду від 28 листопада 2022 року у справі №826/6029/18 викладено правовий висновок, відповідно до якого у контексті вимог частини другої статті 2 КАС України нормативне обґрунтування прийнятого рішення та його співвідношення з фактичними обставинами не є формальною вимогою, оскільки суд має перевірити чи діяв суб`єкт владних повноважень, у тому числі на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень; принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає у тому, щоб рішенням було прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

У постанові Верховного Суду від 12 вересня 2023 року у справі №420/14943/21 зазначено, що критеріями обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень є: 1) логічність та структурованість викладення мотивів, що стали підставою для прийняття відповідного рішення; 2) пов`язаність наведених мотивів з конкретно наведеними нормами права, що становлять правову основу такого рішення; 3) наявність правової оцінки фактичних обставин справи (поданих документів, інших доказів), врахування яких є обов`язковим у силу вимог закону під час прийняття відповідного рішення; 4) відповідність висновків, викладених у такому рішенні, фактичним обставинам справи; 5) відсутність немотивованих висновків та висновків, які не ґрунтуються на нормах права.

На спірні правовідносини поширюється дія Закону України від 17 лютого 2022 року №2073-IX Про адміністративну процедуру (далі Закон №2073-ІХ).

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 4 Закону №2073-IX одним із принципів адміністративної процедури є принцип обґрунтованості.

Статтею 8 Закону №2073-IX визначено, що адміністративний орган забезпечує належність та повноту з`ясування обставин справи, безпосередньо досліджує докази та інші матеріали справи. Адміністративний орган під час здійснення адміністративного провадження враховує всі обставини, що мають значення для вирішення справи. Адміністративний орган зобов`язаний обґрунтовувати адміністративні акти, які він приймає, крім випадків, визначених законом. Адміністративний акт, який може негативно вплинути на право, свободу чи законний інтерес особи, повинен містити мотивувальну частину, що відповідає вимогам цього Закону. Якщо адміністративний орган змінює оцінку та висновки в однакових чи подібних справах, він зобов`язаний надати належне обґрунтування такої зміни.

Згідно з частиною першою статті 69 Закону №2073-IX за результатами розгляду справи адміністративний орган у межах своїх повноважень приймає адміністративний акт.

Стаття 72 цього Закону передбачає, що адміністративний акт підлягає обов`язковому мотивуванню, яке полягає у зазначенні фактичних обставин справи, встановлених суб`єктом владних повноважень, правових підстав прийняття рішення та мотивів, з яких такий суб`єкт дійшов відповідного висновку.

Так частинами першою, другою статті 72 Закону №2073-IX установлено, що адміністративний акт, прийнятий у письмовій формі, або усний адміністративний акт, підтверджений у письмовій формі, повинен мати мотивувальну частину (крім випадків, передбачених частиною шостою цієї статті).

Мотивування (обґрунтування) адміністративного акта в письмовій формі повинно забезпечувати особі можливість правильно його зрозуміти та реалізувати своє право на оскарження адміністративного акта.

У мотивувальній частині адміністративного акта зазначаються:

1) дата подання заяви або скарги та стислий зміст вимоги, що в ній міститься (у разі прийняття акта за заявою або скаргою особи);

2) фактичні обставини справи;

3) зміст документів та відомості, враховані під час розгляду справи;

4) посилання на докази або інші матеріали справи, на яких ґрунтуються висновки адміністративного органу;

5) детальна правова оцінка обставин, виявлених адміністративним органом, та чітке зазначення висновків, зроблених на підставі такої правової оцінки виявлених обставин.

Згідно з частиною п`ятою статті 72 Закону №2073-IX відсутність у адміністративному акті мотивувальної частини, складеної відповідно до вимог цього Закону, має правові наслідки, визначені цим Законом.

Оскаржуване рішення не містить належної мотивувальної частини, що свідчить про його невідповідність вимогам зазначеної норми.

Графа Коментар до відмови про присвоєння адреси спірного рішення не містить жодних конкретних фактичних даних, які стали підставою для відмови, не ідентифікує відповідні документи або їх положення, що не відповідають вимогам законодавства, та не містить належного обґрунтування зроблених висновків.

Згідно абз. 2 ч. 2 ст. 26-3 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» рішення про присвоєння, зміну, коригування адреси об`єкта нерухомого майна, про відмову у присвоєнні, скасування адреси об`єкта нерухомого майна приймається відповідно до положень ЗУ «Про адміністративну процедуру».

Відповідно до пункту 3 ч.1 ст. 4 Закону України «Про адміністративну процедуру» одним із принципів адміністративної процедури є принцип обґрунтованості.

Статтею 8 цього ж Закону визначено, що адміністративний орган забезпечує належність та повноту з`ясування обставин справи, безпосередньо досліджує докази та інші матеріали справи.

Адміністративний орган під час здійснення адміністративного провадження враховує всі обставини, що мають значення для вирішення справи. Адміністративний орган зобов`язаний обґрунтовувати адміністративні акти, які він приймає, крім випадків, визначених законом. Адміністративний акт, який може негативно вплинути на право, свободу чи законний інтерес особи, повинен містити мотивувальну частину, що відповідає вимогам цього Закону. Якщо адміністративний орган змінює оцінку та висновки в однакових чи подібних справах, він зобов`язаний надати належне обґрунтування такої зміни.

Згідно з ч. 1 ст. 69 Закону України «Про адміністративну процедуру» за результатами розгляду справи адміністративний орган у межах своїх повноважень приймає адміністративний акт.

Стаття 72 цього ж Закону передбачає, що адміністративний акт підлягає обов`язковому мотивуванню, яке полягає у зазначенні фактичних обставин справи, встановлених суб`єктом владних повноважень, правових підстав прийняття рішення та мотивів, з яких такий суб`єкт дійшов відповідного висновку.

Так, частиною 2 ст. 72 Закону України «Про адміністративну процедуру» установлено, що у мотивувальній частині адміністративного акта зазначаються:

1) дата подання заяви або скарги та стислий зміст вимоги, що в ній міститься (у разі прийняття акта за заявою або скаргою особи);

2) фактичні обставини справи;

3) зміст документів та відомості, враховані під час розгляду справи;

4) посилання на докази або інші матеріали справи, на яких ґрунтуються висновки адміністративного органу;

5) детальна правова оцінка обставин, виявлених адміністративним органом, та чітке зазначення висновків, зроблених на підставі такої правової оцінки виявлених обставин.

Згідно з ч.5 статті 72 Закону України «Про адміністративну процедуру» відсутність у адміністративному акті мотивувальної частини, складеної відповідно до вимог цього Закону, має правові наслідки, визначені цим Законом.

Оскаржуване рішення відповідача не містить належної мотивувальної частини, що свідчить про його невідповідність вимогам зазначеної норми.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає у тому, щоб рішення було прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

За таких обставин, рішення Виконавчого комітету Сокільницької сільської ради Львівського району Львівської області від 19.01.2026 №752 «Про відмову у присвоєнні адрес об`єктам нерухомого майна» не відповідає принципу обґрунтованості, оскільки не містить конкретних обставин, які стали підставою для відмови позивачу у присвоєнні поштової адреси.

Вирішуючи питання про належний спосіб захисту порушеного права, суд виходить із того, що прийняття рішення за заявами про присвоєння адрес об`єктам будівництва належить до компетенції органу з присвоєння адреси. Суд не наділений повноваженнями підміняти собою цей орган та самостійно вирішувати питання про присвоєння конкретної адреси. Тому належним і ефективним способом захисту є зобов`язання виконавчого комітету Сокільницької сільської ради Львівського району Львівської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.12.2025 №06-01/773 про присвоєння адреси садибному житловому будинку на земельній ділянці кадастровий номер 4623682000:01:001:0744, з урахуванням висновків суду, наведених у цьому рішенні.

Відповідач вправі прийняти рішення за результатами розгляду заяви, однак у випадку відмови у присвоєні адреси - обґрунтувати причину відмови із покликанням на нормативно правові акти і зазначити в яких саме документах поданих позивачем по заяві про присвоєння адреси розбіжності.

Відповідно до частин 1, 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, на підставі наданих доказів у їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 72-77, 90, 139, 243-246, 255, 293, 295 КАС України, суд

в и р і ш и в :

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Сокільницької сільської ради Львівського району Львівської області (81130, Львівська область, Львівський район, с. Сокільники, вул. Січових Стрільців, 1; код ЄДРПОУ 04369682) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Сокільницької сільської ради Львівського району Львівської області від 19.01.2026 №752 «Про відмову в присвоєнні адрес об`єктам нерухомого майна».

Зобов`язати виконавчий комітет Сокільницької сільської ради Львівського району Львівської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.12.2025 №06-01/773 про присвоєння адреси садибному житловому будинку на земельній ділянці кадастровий номер 4623682000:01:001:0744, з урахуванням висновків суду, наведених у даному рішенні.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Сокільницької сільської ради Львівського району Львівської області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Сподарик Наталія Іванівна