Рішення № 139517010, 07.09.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2026 року

справа №380/7783/26

провадження № П/380/7864/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Чаплик І.Д., розглянувши у письмовому провадженні у м. Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СПАНДЕКС ПЛЮС» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,-

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СПАНДЕКС ПЛЮС» (адреса місцезнаходження: 79032, м. Львів, вул. Лисеницька, 9/52; ЄДРПОУ: 44255885) звернулось до суду з позовом до Львівської митниці (місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1; ЄДРПОУ: 43971343), в якому просить:

визнати протиправними та скасувати Рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA209000/2026/000568/3 від 08.04.2026 та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209140/2026/000073 від 04.02.2026.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час здійснення господарської діяльності ТзОВ «СПАНДЕКС ПЛЮС» уклало з компанією «SHAOXING SHIFFON TEXTILE CO., LTD», Китайська Народна Республіка, зовнішньоекономічний контракт від 04.01.2022 №1-22, відповідно до умов якого Продавець продає, а Покупець купує на умовах, передбачених даним Контрактом, наступні товари: пряжа, шкарпетки, зразки. На виконання вимог вказаного контракту згідно рахунку-фактури (інвойсу) від 01.12.2025 №2025-SF-NOV19, позивач придбав у продавця товар загальною вартістю 27,541.96 доларів США, який було ввезено на митну територію України. З метою митного оформлення вказаного товару позивач подав до відповідача електронну митну декларацію №26UA209140002634U5. Разом з митною декларацією в якості підстави для застосування основного методу визначення митної вартості товару було надано документи, які містять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її. Проте, відповідач протиправно, на переконання позивача, здійснив коригування митної вартості ввезеного товару, що призвело до необхідності сплати різниці між сумами митних платежів та нанесено значних збитків позивачу. Вважаючи таке рішення про коригування митної вартості протиправним, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Ухвалою від 04.05.2026 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами справи.

Відповідач 19.05.2026 подав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог повністю. Відзив обґрунтований тим, що під час розгляду документів, поданих до митного оформлення товару, митним органом було опрацьовано інформацію, що міститься у поданих до митного оформлення документах та було виявлено невідповідність складових митної вартості. У зв`язку з чим Львівська митниця, надсилала декларанту пропозиції, відповідно до частини третьої, четвертої статті 53 Митного кодексу України, про надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості. Відтак, Львівська митниця, направляючи електронні повідомлення, вимагала подати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару, шляхом подання визначеного переліку документів, а також документів, які на думку позивача можуть підтвердити заявлену митну вартість. Відповідно до вимог ч. 6 ст. 54 МКУ, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, є підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. Таким чином, надані документи не могли бути достатніми доказами на підтвердження складових митної вартості.

Разом з відзивом відповідач подав клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Представник позивача 25.05.2026 подав відповідь на відзив, у якій зазначив, що відповідач не спростував неправомірність застосування резервного методу визначення митної вартості. Крім того, у відзиві на позов Львівською митницею жодним чином не спростовано доводів позивача щодо невиконання митним органом вказівок Державної митної служби України, наданих за результатами розгляду скарги та обов`язкових для врахування під час повторного розгляду питання визначення митної вартості товару.

Ухвалою від 07.09.2026 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Інших заяв по суті справи до суду не надходило.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю «СПАНДЕКС ПЛЮС» зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань (ЄДРПОУ 44255885), основний вид господарської діяльності згідно з КВЕД: 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля.

Під час здійснення господарської діяльності ТзОВ «СПАНДЕКС ПЛЮС» (Покупець) укладено з компанією «SHAOXING SHIFFON TEXTILE CO., LTD», Китайська Народна Республіка (Продавець), зовнішньоекономічний контракт від 04.01.2022 №1-22, відповідно до умов якого Продавець продає, а Покупець купує на умовах, передбачених даним Контрактом, наступні товари: пряжа, шкарпетки, зразки.

На виконання вимог зовнішньоекономічного контракту від 04.01.2022 №1-22 позивач придбав у продавця товар згідно рахунку-фактури (інвойсу) від 01.12.2025 №2025-SF-NOV19, загальною вартістю 27 541,96 доларів США. З метою митного оформлення вказаного товару 04.02.2026 позивач подав до Львівської митниці електронну митну декларацію №26UA209140002634U5, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначених у графі 31 митної декларації, зокрема, тов. №1 Комплексна текстурована синтетична нитка з поліестеру: DTY 75D/36F + spandex 20D колір чорний і білий, в місцях спеціального кручення поєднана з еластомірною ниткою з поліуретану, при цьому комплексна нитка не обвиває еластомірну нитку спірально. Комплексна текстурована систетична нитка з поліестеру - 95,2%, еластомірна нитка з поліуретану - 4,85, пофарбована, не розфасована для роздрібної торгівлі.

Одночасно, Декларантом до митного контролю, разом з митною декларацією №26UA209140002634U5 в якості підстави для застосування основного методу було надано наступні документи, які містять відомості щодо ціни товару, зазначені у графі 44 митної декларації: пакувальний лист від 01.12.2025; рахунок-проформу №2025-SF-NOV19 від 14.11.2025; рахунок-фактуру (інвойс) №2025-SF-NOV19 від 01.12.2025; коносамент №MEDURC884109 від 08.12.2025; автотранспортну накладну №0036 від 28.01.2026; сертифікат про походження товару №25C379120058/00286 від 25.12.2025; банківські платіжні документи №95JBKLPB від 17.11.2025 та №98JBKLPC від 24.12.2025; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг № 2602038 від 04.02.2026; документ про вартість перевезення товару №2739 від 04.02.2026; страховий поліс №BC168135012400161945 від 06.12.2025; зовнішньоекономічний контракт від 04.01.2022 №1-22 з додатком №1 від 29.11.2023; договір про перевезення №2904/22-03 від 29.04.2022; переклади інвойсів; копію митної декларації країни відправлення №310120250514597921.

За наслідками опрацювання наданих документів Львівська митниця надіслала повідомлення декларанту наступного змісту: «Відповідно до ч. 2 статті 53 Митного кодексу України Вам необхідно надати наступні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару №: 1 - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - транспортні (перевізні) документи та документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, а саме: договір про надання транспортно-експедиційних послуг, рахунки-фактури про надання транспортно-експедиційих послуг, акти виконаних робіт, калькуляцію транспортних витрат. - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Відповідно до ч. 3 статті 53 Митного кодексу України, у разі неподання документів зазначених у ч. 2 статті 53 Митного кодексу України, Вам необхідно протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи : - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - копію митної декларації країни відправлення; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Відповідно до статті 254 Митного кодексу України Вам необхідно надати переклад документів поданих до митного оформлення.»

У свою чергу Декларант просив визнати та погодити митну вартість на основі поданих документів, а також на вимогу надав витребувані документи: прайс-лист виробника від 14.11.2025, видаткову накладну №РН-0000187 від 30.12.2025; податкові накладні, заявку на перевезення №34, страховий поліс. Декларант зазначив, що усі інші документи відповідно до ст. 53 МКУ вже були подані разом із ЕВМД №26UA209140002634U5. Більше надати документів немає змоги.

Однак, 04.02.2026 Львівською митницею прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2026/000165/2.

Львівською митницею було відмовлено у митному оформленні задекларованого товару, у зв`язку з чим оформлено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209140/2026/000073. Підставою для відмови у митному оформленні було прийняте митницею рішення про коригування митної вартості товару від 04.02.2026 № UA209000/2026/000165/2. На виконання вимог Рішення про коригування декларантом було подано нову митну декларацію, якій присвоєно номер №26UA209140002696U0, та така була оформлена Львівською митницею у митному відношенні.

Не погоджуючись із вказаним рішенням про коригування митної вартості, позивач оскаржив його до Державної митної служби України.

Рішенням Державної митної служби України від 07.04.2026 №15/15-02-02/8.19/2100 скасовано рішення про коригування митної вартості товарів Львівської митниці від 04.02.2026 № UA209000/2026/000165/2 та зобов`язано Львівську митницю прийняти нове рішення відповідно до законодавства.

На виконання вказаного рішення ДМС України, 08.04.2026 Львівською митницею прийнято нове Рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2026/000568/3, в графі 33 якого було вказано: «Відповідно до п.1 ч.4 ст.54 МКУ здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. Під час здійснення митного контролю було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах.-подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар;-надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена;- поставка товару здійснюється згідно положень зовнішньоекономічного контракту від 04.01.2022 № 1-22 (далі Контракт), укладеного з SHAOXING SHIFFON TEXTILE CO., LTD. Китай). За результатами проведеного опрацювання встановлено наступні розбіжності:-Умовами Контракту з урахуванням змін, внесених додатковою угодою до Контракту від 29.11.2023 № 1, передбачено, зокрема, що: продавець продає, а покупець купує наступні товари (розділ 1 «Предмет контракту»): пряжа (пункт 1.1); шкарпетки (пункт 1.2); зразки (пункт 1.3); попередня оплата: 30 90 % загальної вартості партії товарів, яка вказана в попередньому рахунку-фактурі (пункт 5.1); повна оплата: сума, яка врівноважує суму, визначену в рахунку-фактурі. Умови повної оплати повинні бути вказані у рахунку-фактурі (пункт 5.2); юридичні адреси та адреси банків сторін: продавець: Банк бенефіціара: ACCOUNT NUMBER: 195401140005528; SWIFT NO.: ABOCCNBJ BANK NAME: AGRICULTURAL BANK OF CHINA, HEAD OFFICE BANK ADDRESS: NO 1 RENMING ROAD, SHAOXING CITY, ZHEJIANG, CHINA 312000 INTERMEDIARY BANK: CITIBANK N.A.NEW YORKSWIFTBIC: CITIUS33 (пункт 14). Першочергово слід зазначити, що декларантом в графі 31 ЕМД від 04.02.2026 № 26UA209140002634U5 заявлено відомості щодо виробника товару «SHAOXING SHIFFON TEXTILE CO., LTD» та торговельної марки «SHIFFON TEXTILE», а відповідно до графи 44 даної ЕМД Контракт визначено декларантом під кодом 4104, який згідно з Класифікатором документів, сертифікатів, дозволів та додаткової інформації, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 № 1011 «Про затвердження відомчих класифікаторів інформації з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій», є зовнішньоекономічним контрактом купівлі-продажу з виробником товару. Однак в поданих до митного оформлення документах відсутня інформація щодо торговельної марки та компанії SHAOXING SHIFFON TEXTILE CO., LTD як виробника. Такі факти ставлять під сумнів здійснення поставки товару безпосередньо від виробника та можуть свідчити про недостовірність декларування відомостей щодо торговельної марки і виробника, які, в свою чергу, мають прямий вплив на формування ціни товару та визначення його митної вартості. -Одними із основних документів, що підтверджують митну вартість товару, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, та транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваного товару (пункти 4, 6 частини другої статті 53 Кодексу). Для підтвердження оплати за оцінюваний товар декларантом надано до митного оформлення платіжні інструкції від 17.11.2025 № 95JBKLPB (далі платіжна інструкція № 95JBKLPB) та від 24.12.2025 № 98JBKLPC (далі платіжна інструкція № 98JBKLPC), які не можуть бути взяті до уваги як документи, що підтверджують факт оплати за такі товари, оскільки: згідно з нормами Закону України від 21 червня 2018 року № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції» та Положення про здійснення операцій із валютними цінностями, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 2 (далі Положення № 2), для здійснення платіжної операції з переказу іноземної валюти використовується платіжна інструкція в іноземній валюті, реквізити якої передбачені Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 № 216 (далі Постанова № 216); платежі здійснено на рахунки отримувачів № UA573052990000015002007028086 (платіжна інструкція № 95JBKLPB) та № UA733052990000015008007051068 (платіжна інструкція № 98JBKLPC), що відмінні від рахунку № 195401140005528, визначеного пунктом 14 Контракту. Разом з тим банківських платіжних інструкцій, передбачених Положенням № 2 та Постановою № 216, скаржником не надано. Таким чином, з огляду на пункт 4 частини другої статті 53 Кодексу скаржником не надано належних документальних підтверджень ціни, що фактично сплачена за оцінюваний товар. Згідно з пунктами 5, 6 частини десятої статті 58 Кодексу при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, як витрати на транспортування оцінюваних товарів, навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України. Слід відмітити, що згідно з роз`ясненнями, наведеними у Компендіумі з митного оцінювання, до транспортних витрат повинні включатись всі витрати, пов`язані з перевезенням товару або що є умовою їх перевезення, незалежно від того, чи є вони основними чи непрямими витратами, понесеними в зв`язку з переміщенням товару до місця ввезення на митну територію України, тобто які є суттєвим етапом усієї транспортної операції. Відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» (далі Наказ № 599) для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до пункту 6 частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, до яких можуть належати, зокрема: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури.- Доставка товару, заявленого за ЕМД від 04.02.2026 № 26UA209140002634U5, здійснювалась на підставі договору транспортного експедирування від 29.04.2022 № 2904/22-03 (далі Договір), укладеного між ТОВ «ФОРМАГ» (експедитор) та ТОВ «СПАНДЕКС ПЛЮС»(клієнт), згідно з яким, зокрема: послуги експедитора, а також витрати, затрати та інші платежі, здійснені експедитором в інтересах клієнта і пов`язані з виконанням Договору, оплачуються клієнтом на умовах 100 % передоплати на підставі виставленого експедитором рахунку в термін, передбачений пунктом 3.2 Договору. У разі виникнення у експедитора додаткових витрат, оплати штрафів та проведення інших платежів в інтересах клієнта і пов`язаних з виконанням Договору, експедитор виставляє клієнту додатковий рахунок, який підлягає оплаті клієнтом в термін, передбачений пунктом 3.2 Договору (пункт 3.1); рахунок за послуги, надані за межами митної території України, а також інші витрати, що виплачуються експедитором нерезидентам України та/або їх українським агентам на користь таких нерезидентів, виставляються експедитором в гривнях по курсу продажу доларів США на міжбанківському валютному ринку України на дату оформлення рахунку, збільшений на 2,5 %. Рахунок за послуги, надані на території України та за інші можливі додаткові витрати на території України, виставляється експедитором в гривнях по курсу НБУ на дату оформлення рахунку. Клієнт оплачує рахунки експедитора в день їх виставлення з переводом сум на поточний рахунок експедитора. В разі несплати клієнтом рахунків у вищевказаний строк, експедитор виставляє клієнту для сплати додатковий рахунок на суму компенсації, пов`язаної з девальвацією гривні по відношенню до долара США за період з дати виставлення рахунку до дати фактичної його сплати. Додатковий рахунок експедитора має бути оплачений клієнтом протягом одного банківського дня з дати його оформлення (пункт 3.2).- Для підтвердження витрат на транспортування оцінюваного товару декларантом до митного оформлення надано копії коносамента від 08.12.2025 № MEDURC884109, міжнародної товарно-транспортної накладної CMR від 28.01.2026 № 0036, заявки від 28.01.2026 № 34 до договору транспортного експедирування від 29.04.2022 № 2904/22-03 (далі Заявка), рахунку від 04.02.2026 № 2602038, довідки про транспортні витрати від 04.02.2026 № 2739 (далі Довідка). Відповідно до рахунку від 04.02.2026 № 2602038 (далі Рахунок) такий Рахунок підлягає сплаті у визначений договором строк. У випадку несвоєчасної оплати рахунку, платник сплачує передбачену договором пеню, а також додатковий рахунок на суму компенсації, пов`язаної з девальвацією гривні по відношенню до долара США, за період з встановленого договором граничного терміну сплати рахунку до дати його фактичної сплати. Таким чином, на момент подання ЕМД від 04.02.2026 № 26UA209140002634U5 ТОВ «СПАНДЕКС ПЛЮС» повинно вже виконати свої зобов`язання перед експедитором щодо оплати транспортно-експедиційних послуг, як передбачено пунктом 3.1 Договору. Проте банківських та платіжних документів, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунку, декларантом на розгляд не надано. З огляду на маршрут транспортування товару (Ningbo, China Gdansk, Poland Україна) при умовах поставки CIF (Gdansk) експедитор повинен надавати послуги з розвантаження, перевантаження та обробки товару в порту Gdansk. Разом з тим, згідно з графою 21 декларації митної вартості, поданої до ЕМД від 04.02.2026 № 26UA209140002634U5, декларантом не включено до заявленої митної вартості таку складову як витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваного товару, пов`язану з його транспортуванням до місця ввезення на митну територію України. Відповідно до інформації, зазначеної в Довідці, надбавка до фрахту включає навантажувально-розвантажувальні роботи. Водночас у Заявці та Рахунку наведено загальні суми транспортних витрат без виділення витрат на такі послуги як навантаження/розвантаження товарів, що не дає можливості митному органу упевнитись у повноті включення до заявленої митної вартості всіх її складових. Також, відповідно до Довідки та Рахунку вартість автоперевезення вантажу складає: за маршрутом Гданськ (Польща) Рава-Руська (Україна) (відстань близько 751 км) 81814,31 грн, тобто орієнтовно 108,94 грн/км; за маршрутом Рава-Руська (Україна) Львів (Україна) (відстань близько 63 км) 20453,58 грн, тобто орієнтовно 324,66 грн/км. Отже, вартість перевезення товарів за межами митної території України втричі менша, ніж вартість перевезення товарів по території України, що ставить під сумнів достовірність розподілу транспортних витрат, враховуючи вищу вартість пально-мастильних, інших експлуатаційних матеріалів та наявність платних доріг. Зазначене вище може свідчити про неповноту включення декларантом до митної вартості всіх витрат (складових митної вартості), зокрема, визначених пунктами 5, 6 частини десятої статті 58 Кодексу.--у гр.44 МД внесено реквізити документу за кодом « 3530» страховий поліс. Документ до мд не доєднано;- згідно з п. 2,2 та 3,2 Контракту, найменування, асортимент, кількість та ціна за одиницю Товару визначається Сторонами на кожну партією та зазначається визначається у інвойсах, які є невід`ємною частиною Контракту та у попередніх інвойсах, які, теж є невід`ємною частиною Контракту, враховуючи, що такі рахунки є невід`ємною частиною контракту, то розуміється, що вони погоджуються сторонами шляхом їх безпосереднього підписання. Надані до митного оформлення проформа інвойс та інвойс підписані стороною Продавця (шляхом проставляння відбитку кліше)та не містить підпису Покупця. За даних обставин така не вважається узгодженою, а відтак такою, що узгоджує кількість, вартість та ціну, що в свою чергу такий документ не підтверджує числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.- Також, не може слугувати достатнім підтвердженням заявленої митної вартості товару подана декларантом до митного оформлення митна декларація країни відправлення від 01.12.2025 № 310120250514597921, оскільки в ній: відсутня інформація про ТОВ «СПАНДЕКС ПЛЮС» як отримувача, про Україну як торгівельну країну та країну кінцевого призначення; не зазначена дата експорту; містить посилання на коносамент (№ 177LBQBQN0A063A), реквізити якого не відповідають реквізитам коносамента (№ MEDURC884109), поданого декларантом до митного оформлення; відсутній штрих-код як ознака підтвердження реєстрації. Наведені вище факти ставлять під сумнів як інформацію зазначену в даній митній декларації країни відправлення, так і дійсність її загалом. Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару. Відповідно до частин 3-4 статті 53 Митного кодексу України митним органом надана вимога декларанту стосовно надання наступних додаткових документів для підтвердження числових складових митної вартості товарів, а саме: «Відповідно до ч. 2 статті 53 Митного кодексу України Вам необхідно надати наступні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару №: 2- якщо рахунок сплачено,- банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;- за наявності- інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи та документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, а саме: договір про надання транспортно-експедиційних послуг, рахунки-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг, акти виконаних робіт, калькуляцію транспортних витрат.- якщо здійснювалося страхування,- страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Відповідно до ч. 3 статті 53 Митного кодексу України прошу надати додаткові документи : каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;- копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Відповідно до статті 254 Митного кодексу України Вам необхідно надати переклад документів поданих до митного оформлення.». На вимогу митного органу декларантом надано наступні додаткові документи: Видаткові накладні;-податкові накладні; Прайс-лист. У документі некоректно зазначено умови поставки (Вказано-CIF без зазначення конкретного географічного пункту, відсутні одиниці виміру )-страховий поліс; Згідно загальноприйнятої світової практики прейскурант (прайс-лист) має містити відомості, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме: найменування товару, артикул, якість товару (за необхідності), одиниці виміру (штуки, упаковки тощо), ціну, з обов`язковим зазначенням валюти, передбачені системи знижок, виробника/виробників, умови поставки, умови платежу, термін поставки, характер тари та упаковки, дата його складання або ж число, з якого дані ціни вводяться в дію, термін дії, контактна інформація про продавця та будь-які інші положення, що стосуються умов продажу товарів. Держмитслужба підтримує позицію Митниці, що наданий декларантом до митного оформлення прайс-лист від 14.11.2025 не може бути взятий до уваги як документ, який підтверджує митну вартість товару, оскільки в ньому некоректно зазначені умови поставки CIF (без вказаного місця призначення) та відсутні одиниці виміру. Щодо наданих декларантом копій податкових накладних від 18.12.2025 № 11, від 30.12.2025 № 16 та видаткової накладної від 30.12.2025 № РН-0000187, то слід зазначити, що вони не стосуються оцінюваного товару. Окремо слід зауважити, що на запит Митниці декларантом у рамках частини третьої статті 53 Кодексу не надано висновків про якісні та вартісні характеристики товарів. Підсумовуючи викладене, декларантом: не подано документів, визначеними частинами 2-3 ст.53 Кодексу. Не забезпечене подання митному органу відповідно до пункту 2 частини другої статті 52 Кодексу достовірних відомостей про визначення митної вартості товару, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій- четвертій статті 53 МКУ, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість. Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості у митного органу. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 №4495-VI розділ III Джерелом інформації для коригування митної вартості:-товар №2 мд 25UA209230113415U9 від 28.11.2025, де вартість такого товару (Пряжа:Однониткова пряжа, виготовлена з синтетичних штапельних волокон поліефіру; волокон бавовни; штучних штапельних волокон віскози, не розфасовані для роздрібної торгівлі.) становить 1,88 дол. США за кг(даного виду товару). Коригування на розмір партії, комерційні рівні та умови поставки не здійснювалося, оскільки однакові для оцінюваного товару та обраної як джерело інформації партії товарів.»

Не погоджуючись з рішеннями про коригування митної вартості позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Указана норма основного закону означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Митний кодекс України (далі МК України) визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Частиною 1 ст. 246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (ч. 1 ст. 248 МК України).

Згідно з ч. 1 ст. 257 МК України декларування здійснюється шляхом подання за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до ч. 6 ст. 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Статтею 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (ч. 5 ст. 58 Митного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Таким чином, методи визначення митної вартості товарів можуть бути підрозділені на: а) основний; б) другорядні.

Слід зауважити, що митним законодавством передбачена ціла система другорядних методів. Під час визначення митної вартості товарів учасник митних відносин може застосувати тільки один із різновидів методів - основний метод або ж конкретний другорядний метод. Застосування методу визначення вартості товарів повинно бути обґрунтованим.

Пріоритетним до застосування є саме основний метод, що обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару. Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду у постанові по справі №826/17509/16 від 09.02.2021.

Тільки у випадку відсутності необхідних умов для застосування основного методу, повинні застосовуватися методи, закріплені приписами п. 2 ч. 1 ст. 57 МК України, які застосовуються у субсидіарному порядку - учасник митних відносин обирає один із системи другорядних методів.

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 58 МК України, основний метод визначення митної вартості товарів застосовується у випадку дотримання наступних умов: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Основний метод, не застосовується в конкретних випадках: а) якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні; б) відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні (відповідно до ч. 2 МК України). Кожен із вище означених випадків може бути як самостійною підставою для незастосування основного методу, так й розглядатися в їх сукупності.

Згідно з ч. 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 цього Кодексу.

За правилами ч. 3 ст. 58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п. 2 ч. 1 ст. 57 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Тобто, документальне підтвердження в аспекті відповідних митних процедур має своїм завданням підтвердити: а) заявлену митну вартість товарів; б) обраний суб`єктом господарювання метод визначення такої вартості.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч.ч. 5 і 6 ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч. 2 ст. 53 МК України).

Відповідно до ч. 5 ст. 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

За змістом ст. 53 МК України законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Вказане узгоджується з положеннями ч. 3 ст. 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Судом встановлено, що при митному оформленні товару позивач надав наявні у нього документи, що визначені ч. 2 ст. 53 МК України, а саме: пакувальний лист від 01.12.2025; рахунок-проформу №2025-SF-NOV19 від 14.11.2025; рахунок-фактуру (інвойс) №2025-SF-NOV19 від 01.12.2025; коносамент №MEDURC884109 від 08.12.2025; автотранспортну накладну №0036 від 28.01.2026; сертифікат про походження товару №25C379120058/00286 від 25.12.2025; банківські платіжні документи №95JBKLPB від 17.11.2025 та №98JBKLPC від 24.12.2025; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг № 2602038 від 04.02.2026; документ про вартість перевезення товару №2739 від 04.02.2026; страховий поліс №BC168135012400161945 від 06.12.2025; зовнішньоекономічний контракт від 04.01.2022 №1-22 з додатком №1 від 29.11.2023; договір про перевезення №2904/22-03 від 29.04.2022; переклади інвойсів; копію митної декларації країни відправлення №310120250514597921.

Суд враховує, що ч. 3 ст. 53 МК України надає можливість митниці виставляти декларанту письмову вимогу про необхідність подачі додаткових документів у 10-ти денний строк лише у трьох випадках: у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості; якщо наявні ознаки підробки цих документів; якщо ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Вказані обставини є виключними підставами для витребування додаткових документів. Водночас тлумачення таких підстав контролюючим органом без належного обґрунтування є протиправним.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Однак в оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості не зазначено: які в поданих до митного контролю документах містяться розбіжності, що мають вплив на правильність визначення митної вартості; які ознаки підробки наявні у цих документах, і з чого це вбачається; яких відомостей не міститься у документах, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Щодо зазначених відповідачем в оскаржуваних рішеннях порушень, суд зазначає таке.

Відповідачем зазначено, що в поданих до митного оформлення документах відсутня інформація щодо торговельної марки та компанії SHAOXING SHIFFON TEXTILE CO., LTD як виробника. Такі факти ставлять під сумнів здійснення поставки товару безпосередньо від виробника та можуть свідчити про недостовірність декларування відомостей щодо торговельної марки і виробника, які, в свою чергу, мають прямий вплив на формування ціни товару та визначення його митної вартості.

Суд зазначає, що згідно зі статтями 264 (ч. 2) та 335 (ч. 3) Митного кодексу України при здійсненні митного оформлення товарів разом з митною декларацією подаються лише рахунок або інший документ, який визначає вартість товару, та у випадках, встановлених МКУ, декларація митної вартості. Відомості про документи, визначені статтями 257 (ч. 8) та 335 (ч. 3) МКУ, зазначаються у встановленому порядку в митній декларації. Таким чином, митним законодавством, у т. ч. главами 6-11 МКУ, врегульовано питання щодо необхідності надання під час декларування товарів тільки тих документів, що містять відомості, необхідні для митного оформлення.

Виходячи з викладеного, зауваження митниці про ненадання позивачем документів, що підтверджують якість оцінюваних товарів, суперечить положенням Митного кодексу, оскільки відповідачем не доведено, яким чином відомості, зазначені у документах, які стосуються якості товару, можуть вплинути на обчислення митної вартості товарів, що подаються до декларування.

Відповідачем також зазначено, що платежі здійснено на рахунки отримувачів № UA573052990000015002007028086 (платіжна інструкція № 95JBKLPB) та № UA733052990000015008007051068 (платіжна інструкція № 98JBKLPC), що відмінні від рахунку № 195401140005528, визначеного пунктом 14 Контракту. Разом з тим банківських платіжних інструкцій, передбачених Положенням № 2 та Постановою № 216, скаржником не надано. Таким чином, з огляду на пункт 4 частини другої статті 53 Кодексу скаржником не надано належних документальних підтверджень ціни, що фактично сплачена за оцінюваний товар.

Суд зазначає, що декларант до митної декларації від 04.02.2026 № 26UA209140002634U5 подав банківські платіжні документи від 17.11.2025 № 95JBKLPB та від 24.12.2025 № 98JBKLPC, де у призначенні платежу чітко вказав всі необхідні дані для ідентифікації призначення платежу, а саме: найменування кінцевого одержувача (For 1/SHAOXING SHIFFON TEXTILE CO.), номер рахунку бенефіціара: 19540114040005528 (відповідає п. 14 Контракту № 1-22); посилання на контракт № 1 22 DD 04.01.2022; номер і дата попереднього рахунку (Proforma invoice): 2025-SF NOV19 від 14.11.2025; а також логістичні коди, що описують маршрут доставки товару, за який здійснюється оплата: POL:CN,POD:UA.

Суд також зазначає, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. В свою чергу, умови термінів та розміри оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги під час контролю за митною вартістю, а тому суперечності між цими відомостями в поданих для митного контролю документах не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Аналогічна позиція наведена у Постанові Верховного Суду від 12.03.2019 по справі №803/3649/15.

Відповідачем також зазначено, що до транспортних витрат повинні включатись всі витрати, пов`язані з перевезенням товару або що є умовою їх перевезення, незалежно від того, чи є вони основними чи непрямими витратами, понесеними в зв`язку з переміщенням товару до місця ввезення на митну територію України, тобто які є суттєвим етапом усієї транспортної операції. На момент подання ЕМД від 04.02.2026 № 26UA209140002634U5 банківських та платіжних документів, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунку декларантом на розгляд не надано; декларантом не включено до заявленої митної вартості таку складову як витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваного товару, пов`язану з його транспортуванням до місця ввезення на митну територію України, а також, що вартість перевезення товарів за межами митної території України втричі менша, ніж вартість перевезення товарів по території України, що ставить під сумнів достовірність розподілу транспортних витрат, враховуючи вищу вартість пально-мастильних, інших експлуатаційних матеріалів та наявність платних доріг.

Суд зазначає, що до митного оформлення було подано довідку від 04.02.2026 №2026 № 2739, загальна вартість транспортних витрат становить 144 933,21 гривень, що включає: надбавку до фрахту у розмірі 40 505,68 гривень; автоперевезення за межами митної території України: п. Гданськ, Польща пункт пропуску, Україна у розмірі 81 814,31 гривень, автоперевезення на митній території України: пункт пропуску, Україна м. Львів, Україна у розмірі 20 453,58 гривень, транспортно-експедиційне обслуговування на території України у розмірі 1799,70 гривень. Отже, вказана довідка містить відомості про вартість транспортно-експедиторського обслуговування товару до моменту його ввезення на митну територію України. Доказів необхідності понесення додаткових витрат, пов`язаних із транспортуванням товару відповідачем не наведено, а судом не встановлено.

Верховний Суд у постанові від 22.08.2019 у справі №810/2784/18 зазначив, що цивільні (господарські) відносини реалізуються на засадах диспозитивності. У процесі реалізації належних їм прав-обов`язків договірні сторони можуть відступити від визначеного договором алгоритму їх реалізації за умови відсутності заперечень з боку іншої сторони. Для цілей митного законодавства важливою є об`єктивна підтверджуваність реалізації відповідних операцій.

Окрім того, у постанові Верховного Суду від 31.05.2019 у справі №804/16553/14 роз`яснено, що якщо законом не визначено виключного переліку доказів, якими мають підтверджуватись витрати на транспортування, то такі витрати можуть підтверджуватись будь-якими належними доказами. Митний кодекс України не встановлює обмеження щодо форми таких документів або їх бухгалтерського характеру.

Відповідачем також зазначено, що подана декларантом до митного оформлення митна декларація країни відправлення від 01.12.2025 № 310120250514597921 не може слугувати достатнім підтвердженням заявленої митної вартості товару, оскільки в ній: відсутня інформація про ТОВ «СПАНДЕКС ПЛЮС» як отримувача, про Україну як торгівельну країну та країну кінцевого призначення; не зазначена дата експорту; містить посилання на коносамент (№ 177LBQBQN0A063A), реквізити якого не відповідають реквізитам коносамента (№ MEDURC884109), поданого декларантом до митного оформлення; відсутній штрих-код як ознака підтвердження реєстрації.

Суд зазначає, що митна декларація країни відправлення в розумінні частини другої статті 53 МК України не є документом, який підтверджує митну вартість товарів, натомість відповідно до частини шостої статті 53 МК України її декларант може подати за власним бажанням. Також копію митної декларації країни відправлення декларант або уповноважена ним особа подає на письмову вимогу митного органу за наявності умов, визначених частиною третьою статті 53 МК України. Проте, в даному випадку митний орган не довів наявність умов, які зумовлюють необхідність подання декларантом додаткових документів.

Відповідач також зазначив, що наданий декларантом до митного оформлення прайс-лист від 14.11.2025 не може бути взятий до уваги як документ, який підтверджує митну вартість товару, оскільки в ньому некоректно зазначені умови поставки CIF (без вказаного місця призначення) та відсутні одиниці виміру.

Суд зазначає, що прайс-лист не є основним документом відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України, який підтверджує митну вартість товарів. Крім цього, прайс-лист - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців, жодний нормативний акт, зокрема міжнародний, не встановлює вимоги до форми та змісту прайс-листів. Тобто прайс- лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатися на неповноту чи обмеженість його відомостей як на підставу для коригування митної вартості товару. Таким чином, наявність чи відсутність у прайс-листі певних відомостей (реквізитів), зокрема, інформації щодо умов поставки, не може свідчити про заниження митної вартості товарів.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 23 жовтня 2020 року у справі №810/690/17, від 8 грудня 2022 року у справі № 420/2792/19 та від 01 березня 2023 року у справі №420/18880/21.

Таким чином, відповідач мав можливість встановити дійсну вартість товару, який переміщався через митний кордон України, а подані декларантом до митного оформлення документи відповідали вимогам частини 2 статті 53 МК України.

При розгляді цієї справи суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 23.12.2021 у справі № 200/6508/20-а, згідно з якою основним методом визначення митної вартості товарів є метод - за ціною договору. Обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, шо декларант правильно визначив митну вартість.

Встановлення митним органом різниці в ціні свідчить про наявність підстав для більш детального аналізу умов зовнішньоекономічної операції, за якою до митного оформлення пред`явлено товари. Виявлена різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю тотожних товарів згідно з інформаційними ресурсами мережі Інтернет, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників інформаційних ресурсів.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не вказав ні конкретних обставини, які викликали відповідні сумніви (а сумніви не були обґрунтованими, в розумінні хоча б одної із трьох підстав, визначених законодавством), ні причин неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, ні документів, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.11.2021 у справі № 815/3976/16, в якій зазначено, що органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність в органу доходів і зборів обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Водночас витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Натомість контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню резервного методу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 (справа № 21-591а15) та в подальшому відображена в інших постановах з цього питання вже Верховним Судом в складі Касаційного адміністративного суду, зокрема у справах №821/1617/17 від 14.08.2018, №815/6827/17 від 29.01.2019, №804/2256/16 від 12.11.2021, №1.380.2019.002016 від 04.11.2021, № 480/3558/19 від 17.11.2021.

Суд встановив, що відповідач витребував у позивача документи, визначені частиною 3 статті 53 МК України, проте не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів в недостовірності наданої інформації. Натомість відповідач прийняв оскаржувані рішення у зв`язку із неподанням декларантом всіх витребуваних у нього документів.

За позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №816/1199/15-а у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей визначених частиною другою статті 55 Митного кодексу України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод. При цьому, сама лише інформація з бази даних ЄАІС ДФС про вантажну митну декларацію, яка була взята митним органом за основу при коригуванні митної вартості товару, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару, за такою декларацією, дійсно було імпортовано до України. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.

Зокрема, відповідна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постанові від 16.01.2025 у справі №160/939/24.

Щодо обов`язковості чіткого визначення вказаної вище інформації, як обов`язкових реквізитів будь-якого рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 14.08.2018 по справі №821/1617/17. Зокрема, Верховний Суд зазначив, що також письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Отже, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічна правова позиція викладена і у постановах Верховного Суду від 21.12.2018 по справі №815/1670/17, від 10.06.2020 по справі №1.380.2019.004752, від 19.09.2022 у справі №1.380.2019.004890 та від 15.02.2024 по справі №640/29559/20.

Як вбачається з оскаржуваних рішень, у них зазначено лише номер та дату митної декларації, яка стала джерелом інформації для коригування митної вартості. Такий підхід для формування оскаржуваних рішень про коригування митної вартості прямо суперечать цитованим вище положенням законодавства, що є самостійною підставою для їх скасування.

За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідачем безпідставно завищено митну вартість задекларованого позивачем товару, оскільки надані позивачем документи на підтвердження заявленої ним митної вартості задекларованого товару за ціною контракту, є належними, стосуються укладеного контракту, дають можливість ідентифікувати задекларований товар, визначити його характеристики та властивості, і на підставі цих документів, які не містять неточностей та розбіжностей, можливо визначити митну вартість задекларованого товару за ціною контракту.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про те, що рішення відповідача про коригування митної вартості товарів № UA209000/2026/000568/3 від 08.04.2026 є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209140/2026/000073, суд зазначає таке.

Частиною першою статті 256 МК України передбачено, що відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

Згідно з частинами другою, третьою статті 256 МК України у рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.

Рішення про відмову у митному оформленні приймається в межах строку, відведеного статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення. Неприйняття такого рішення протягом зазначеного строку є бездіяльністю, яка може бути оскаржена в порядку, встановленому главою 4 цього Кодексу.

Суд встановив, що підставою для оформлення відповідачем карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209140/2026/000073 стало коригування Львівською митницею митної вартості товару, заявленої декларантом у електронній митній декларації №26UA209140002634U5.

Зважаючи на те, що у процесі розгляду справи суд встановив протиправність дій відповідача щодо коригування митної вартості ввезеного товару, тож сформована картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209140/2026/000073 є незаконними, а тому позовну вимогу про визнання її протиправною та скасування також слід задовольнити.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню другорядного методу. Наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару у цій справі відповідачем не доведена.

Суд наголошує, що принцип прийняття рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України є орієнтиром при реалізації повноважень владного суб`єкта, який вимагає від останнього діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, з дотриманням встановленої законом процедури. Критерій прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.

Згідно із ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору підлягають присудженню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці.

Щодо відшкодування сплати судових витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги, суд зазначає, що представник позивача у позовній заяві вказав про те, що докази на підтвердження судових витрат будуть подані протягом п`яти днів з моменту прийняття судом рішення за результатами розгляду справи.

Тому питання щодо відшкодування понесених позивачем витрат на правничу допомогу буде вирішено після подання представником позивача відповідних доказів.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 262, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,-

в и р і ш и в:

адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СПАНДЕКС ПЛЮС» (адреса місцезнаходження: 79032, м. Львів, вул. Лисеницька, 9/52; ЄДРПОУ: 44255885) до Львівської митниці (місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1, код ЄДРПОУ 43971343) про визнання протиправними та скасування рішень задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів від 08.04.2026 №UA209000/2026/000568/3.

Визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Львівської митниці №UA209140/2026/000073.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СПАНДЕКС ПЛЮС» (адреса місцезнаходження: 79032, м. Львів, вул. Лисеницька, 9/52; ЄДРПОУ: 44255885) за рахунок бюджетних асигнувань з Львівської митниці (місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1; ЄДРПОУ: 43971343) судовий збір на суму 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду із врахуванням п.п.15.5 п.15 розділу VII Перехідні положення КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Чаплик І.Д.