Рішення № 139516771, 07.09.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2026 року м. Київ справа №320/44698/25

Суддя Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Києві адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Полімер Органік» до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Полімер Органік» (далі - позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Київської митниці (далі - відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправними та скасувати рішення Київської митниці Державної митної служби України №UA100060/2025/000020/1 від 06.06.2025 року про коригування митної вартості товарів, картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів №UA100060/2025/000536;

- стягнути з бюджетних асигнувань Київської митниці Державної митної служби (код) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Полімер Органік» (код ЄДРПОУ 45048278, Україна, 03124 місто Київ б. Гавела Вацлава б. 4) витрати по сплаті судового збору у розмірі 6881,96 гривен.

В обґрунтування вимог позову позивач зазначає, що 04 липня 2023 року між ним як покупцем та компанією MEIHUA GROUP INTERNATIONAL TRADING як продавцем укладено зовнішньоекономічний контракт № 0407-1. Специфікацією № 15 від 18 лютого 2025 року сторони погодили поставку 46 000 кг глутамату натрію за ціною 975 доларів США за тонну на загальну суму 44 850 доларів США. На переконання позивача, ціна товару, порядок оплати та умови поставки чітко визначені документами конкретної поставки. ТОВ «Полімер Органік» стверджує, що разом із митною декларацією надало документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України: контракт, додаткову угоду, специфікацію, проформу-інвойс, комерційний інвойс, банківський платіжний документ, пакувальний лист, сертифікати якості й походження, коносамент, залізничні накладні, документи про транспортні витрати, страхові документи та експортну декларацію. На його думку, ці документи ідентифікують товар, підтверджують ціну, фактичну оплату та складові митної вартості, а розбіжності у числових значеннях відсутні. Позивач наголошує, що витребування додаткових документів можливе не через будь-який сумнів посадової особи, а лише за наявності конкретних розбіжностей, ознак підробки або відсутності відомостей, які мають значення для перевірки митної вартості. Вимога митниці, на переконання позивача, була сформована як загальний перелік майже всіх документів, названих у частині третій статті 53 Митного кодексу України, без пояснення, яку саме складову повинен підтвердити кожен із них. Також позивач вказує, що митниця не пояснила, чому відомостей у первинному пакеті було недостатньо, не конкретизувала причин неможливості перевірити заявлену вартість і не провела змістовних консультацій. Саме ненадання всіх запитаних документів, частина яких не існувала або не стосувалася операції, не може автоматично бути підставою для відмови в застосуванні першого методу. Щодо резервного методу позивач зазначає, що оскаржуване рішення містить лише посилання на іншу митну декларацію, однак не розкриває характеристик товару, обсягу партії, виробника, торговельної марки, умов поставки, рівня торгівлі та інших комерційних умов порівнюваної операції. Відсутні також пояснення щодо коригувань, за допомогою яких митниця отримала показник 1,153 долара США за кілограм. За таких обставин числове значення скоригованої митної вартості, на думку позивача, є неперевірюваним. За таких обставин позивач вважає, що наявні усі підстави для задоволення вимог позову.

За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями Київського окружного адміністративного суду справа №320/44698/25 передана до розгляду судді Парненко В.С.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.09.2025 відкрито провадження в адміністративній справі №320/44698/25, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Київська митниця у відзиві просить відмовити у задоволенні позову. Відповідач зазначає, що під час перевірки документів, поданих разом із митною декларацією від 28 травня 2025 року № UA100060/2025/514932, встановлено шість груп розбіжностей, які перешкоджали підтвердженню вартості операції та повноти транспортних складових. По-перше, на підтвердження перевезення були надані коносамент і залізничні накладні, у яких фактичним перевізником зазначено PCC Intermodal S.A., а отримувачем - ТОВ «Н`ЮНІТ». Документи безпосередніх перевізників, рахунки третіх осіб і підтвердження понесених ними витрат не подано. Крім того, залізничні накладні вказують на відправлення з Глівіце, тоді як довідка про транспортні витрати описує маршрут із Гданська до пункту пропуску Мостиська; витрати на переміщення між Гданськом і Глівіце, вивантаження, обробку та зберігання окремо не підтверджені. По-друге, митниця посилається на різні умови поставки в інвойсі та експортній декларації - CIF і FOB відповідно, а також на відсутність перекладу експортної декларації. По-третє, в сертифікаті походження експортером названо TONGLIAO MEIHUA BIOLOGICAL SCI-TECH CO., LTD, тоді як в експортній декларації - MEIHUA GROUP INTERNATIONAL TRADING (HONG KONG). По-четверте, відповідач не вважає достатнім висновок ДП «Держзовнішінформ» від 30 травня 2025 року № 3-1/676, оскільки він, на думку митниці, не містить повного опису методичних підходів, вихідних даних, розрахунків і висновку про відповідність саме контрактної ціни кон`юнктурі світового ринку. По-п`яте, прайс-листи виробника складені на умовах CIF, адресовані конкретній особі й не мають характеру загальної цінової пропозиції. По-шосте, митниця стверджує, що базовий контракт від 04 липня 2023 року № 0407-1 не був поданий ані під час оформлення, ані до суду. Відповідач зазначає, що у відповідь на електронну вимогу декларант додатково подав рахунок від 20 травня 2025 року № A012020, страховий поліс від 07 березня 2025 року № EM45B00087 (2025-2026) і заявку на транспортно-експедиторські послуги від 20 квітня 2025 року № 2004-2, однак інших витребуваних документів не надав. Листом ТОВ «Ламарін» від 06 червня 2025 року № 35 повідомлено про відсутність інших документів. За твердженням митниці, відмова від надання повного комплекту документів не усунула сумнівів у правильності заявленої вартості. Тому застосування першого методу було неможливим, а послідовне застосування методів за ціною ідентичних і подібних товарів, на основі віднімання та додавання вартості - неможливим через відсутність необхідної інформації. Митну вартість визначено за резервним методом на підставі митної декларації від 09 грудня 2024 року № UA403070/2024/009966 на рівні 1,153 долара США за кілограм. Митниця також вказує, що товар було випущено у вільний обіг за новою митною декларацією № 25UA100060515955U1 із наданням гарантії, а різниця між первісно заявленими та забезпеченими платежами становила 63 424,75 грн. На думку відповідача, позов містить переважно загальні посилання на норми права і не спростовує кожної з наведених у рішенні розбіжностей.

У також відзиві заявлено клопотання про заміну відповідача - Київської митниці Держмитслужби - на Київську митницю як відокремлений підрозділ Державної митної служби України. Клопотання мотивоване постановою Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2020 року № 895, наказами Державної митної служби України від 19 жовтня 2020 року № 460 та від 30 червня 2021 року № 472, а також переходом функцій і повноважень до новоутворених митниць як відокремлених підрозділів єдиної юридичної особи.

За частиною першою статті 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язковими для особи, яку він замінив.

Суд враховує, що позов адресовано митному органу за кодом ЄДРПОУ 43997555, який відповідає Київській митниці як відокремленому підрозділу Державної митної служби України, а оскаржувані акти прийнято під час здійснення саме цим органом функцій з реалізації державної митної політики. Водночас у процесуальних документах вжито різні варіанти найменування відповідача, а клопотання спрямоване на усунення цієї неузгодженості та належне визначення суб`єкта, за бюджетними асигнуваннями якого виконуватиметься судове рішення, а тому підлягає задоволенню.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

ТОВ «Полімер Органік» зареєстроване як юридична особа за кодом ЄДРПОУ 45048278.

04 липня 2023 року між позивачем як покупцем та компанією MEIHUA GROUP INTERNATIONAL TRADING як продавцем укладено контракт № 0407-1 щодо поставки харчових інгредієнтів. За умовами контракту асортимент, кількість, ціна, умови оплати та поставки конкретизуються у специфікаціях і проформах-інвойсах до окремих поставок.

Специфікацією № 15 від 18 лютого 2025 року сторони погодили поставку глутамату натрію 40-80 MESH у кількості 46 000 кг за ціною 975 доларів США за тонну на загальну суму 44 850 доларів США. Проформа-інвойс PIMH20250218 складена 18 лютого 2025 року, комерційний інвойс № 10702100006429 - 05 березня 2025 року. Банківським документом № 143 від 20 лютого 2025 року позивач підтверджував оплату товару.

Перевезення товару з Китаю до Європи оформлено коносаментом № 250686739 від 20 березня 2025 року. Подальше залізничне переміщення відображено у накладних УМВС № 31518158 та № 31518175 від 20 травня 2025 року. До митного оформлення також подавалися супровідні документи Т1, сертифікат походження № C257525700570061 від 05 березня 2025 року, довідка про транспортні витрати № 01/20.05.2025 від 20 травня 2025 року, договір про перевезення № 286-ЮГЛ від 07 липня 2023 року, договір з митним брокером № LA-1411/23 від 14 листопада 2023 року та експортна декларація № 060520250000001676 від 15 березня 2025 року.

28 травня 2025 року митним представником ТОВ «Ламарін», який діяв в інтересах позивача, подано митну декларацію № UA100060/2025/514932. Задекларовано 46 000 кг глутамату натрію Monosodium Glutamate 40-80 MESH, торговельна марка Meihua, виробник TONGLIAO MEIHUA BIOLOGICAL SCI-TECH CO., LTD, країна виробництва - Китай.

Під час контролю митної вартості Митниця направила декларанту електронну вимогу про надання додаткових документів. У відповідь подано рахунок № A012020 від 20 травня 2025 року, страховий поліс № EM45B00087 (2025-2026) від 07 березня 2025 року та заявку № 2004-2 від 20 квітня 2025 року на транспортно-експедиторські послуги. Листом від 06 червня 2025 року № 35 ТОВ «Ламарін» повідомило про відсутність інших документів.

06 червня 2025 року Київська митниця прийняла рішення № UA100060/2025/000020/1, яким відмовила у визнанні заявленої митної вартості за першим методом і визначила її за резервним методом на рівні 1,153 долара США за кілограм із посиланням на митну декларацію від 09 грудня 2024 року № UA403070/2024/009966. Того самого дня складено картку відмови № UA100060/2025/000536.

За твердженням відповідача, товар згодом випущено у вільний обіг за митною декларацією № 25UA100060515955U1 із застосуванням механізму гарантування, передбаченого частиною сьомою статті 55 Митного кодексу України.

Не погоджуючись із коригуванням митної вартості та пов`язаною з ним відмовою у митному оформленні за первісною декларацією, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, які склались між сторонами спору, суд зазначає наступне.

Частина друга статті 19 Конституції України зобов`язує органи державної влади та їх посадових осіб діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України. За частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України суд перевіряє, чи прийнятий акт суб`єкта владних повноважень законно, з належною метою, обґрунтовано, безсторонньо, добросовісно, розсудливо, пропорційно, з урахуванням права особи на участь у процедурі та своєчасно.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів є вартість, що використовується для митних цілей і базується на ціні, фактично сплаченій або такій, що підлягає сплаті. За статтею 51 цього Кодексу митна вартість визначається декларантом відповідно до норм Кодексу, а стаття 52 покладає на декларанта обов`язок подавати достовірні відомості, які базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Частина друга статті 53 Митного кодексу України визначає основні документи, що підтверджують митну вартість: декларацію митної вартості у передбачених випадках; зовнішньоекономічний договір і додатки; інвойс або проформу-інвойс; банківські документи, якщо рахунок сплачено; інші платіжні чи бухгалтерські документи за наявності; транспортні документи та документи про вартість перевезення, якщо такі витрати не включені у ціну; ліцензію на імпорт у відповідному випадку; страхові документи, якщо здійснювалося страхування.

За частиною третьою статті 53 цього Кодексу додаткові документи можуть витребуватися, якщо основні документи містять розбіжності, які впливають на правильність визначення митної вартості, мають ознаки підробки або не містять усіх відомостей щодо числових складових чи ціни. Обов`язок декларанта обмежений наданням наявних документів, а вимога митного органу повинна бути пов`язана з конкретним сумнівом і придатна для його усунення. Частина п`ята статті 53 забороняє вимагати інші документи, відмінні від передбачених цією статтею.

Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості здійснюється шляхом перевірки числового значення заявленої вартості. Митний орган зобов`язаний надати декларанту письмову інформацію про причини невизнання заявленої вартості та порядок визначення скоригованої вартості. Відмова у митному оформленні за заявленою вартістю допускається лише за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні або недостовірні відомості, зокрема через неправильний розрахунок, неподання передбачених статтею 53 документів, невідповідність обраного методу умовам глави 9 Кодексу або надходження офіційної інформації іноземних митних органів.

Стаття 55 Митного кодексу України вимагає, щоб рішення про коригування містило обґрунтування причин, через які заявлену вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію, що призвела до сумнівів; вичерпний перелік додаткових документів, за умови подання яких вартість може бути визнано; обґрунтування числового значення скоригованої вартості та фактів, які вплинули на коригування; інформацію про права декларанта на випуск товару та оскарження рішення.

За статтею 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості імпортованих товарів є метод за ціною договору. Кожний наступний метод застосовується лише тоді, коли вартість не може бути визначена попереднім. Застосуванню методів за ціною ідентичних або подібних товарів передують консультації між митним органом і декларантом; методи віднімання та додавання вартості можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта.

Частина друга статті 58 Кодексу передбачає, що перший метод не застосовується, якщо використані відомості не підтверджені документально, не визначені кількісно і достовірно або відсутня обов`язкова складова. Частина десята цієї статті визначає складові, які додаються до ціни, якщо вони не включені до неї, зокрема витрати на транспортування, навантаження, вивантаження та обробку до місця ввезення на митну територію України, а також витрати на страхування.

Стаття 64 Митного кодексу України допускає резервний метод лише тоді, коли митна вартість не може бути визначена шляхом послідовного застосування методів статей 58-63. Вартість повинна ґрунтуватися на раніше визнаних або визначених митними органами митних вартостях і встановлюватися способами, сумісними з принципами та положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі. Декларант має право на доступ до інформації, використаної митним органом.

Пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598, вимагає при застосуванні другорядних методів зазначати номер і дату декларації, взятої за основу, та пояснення щодо коригувань на обсяг партії, умови поставки, комерційні умови. Для резервного методу додатково мають бути наведені докладна інформація та джерела, використані при визначенні вартості.

За статтею 256 Митного кодексу України відмова у митному оформленні є письмовим вмотивованим рішенням про неможливість здійснити оформлення через невиконання умов Кодексу. У рішенні повинні бути зазначені причини відмови та вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечить можливість митного оформлення.

В межах розгляду даної справи суд повинен установити: чи існували конкретні підстави для сумніву; чи була вимога про додаткові документи пропорційною цим сумнівам; чи доведена неможливість застосування першого та інших методів; чи містить рішення перевірюваний розрахунок 1,153 долара США за кілограм.

Суд не погоджується з твердженням позивача, що будь-які сумніви митниці були штучними.

Відомості про переміщення вантажу після прибуття до порту Гданськ потребували перевірки, оскільки залізничні накладні називали Глівіце місцем відправлення, а довідка про транспортні витрати описувала перевезення з Гданська до пункту пропуску.

За умов CIF витрати продавця охоплюють доставку до погодженого порту призначення, однак подальші витрати до кордону України мають бути відображені у митній вартості, якщо їх не включено в ціну.

Тому питання про вартість ділянки Гданськ-Глівіце, портові операції та подальше перевезення стосувалося числової складової митної вартості. Митниця мала право запропонувати декларанту надати наявні договірні, рахункові та платіжні документи, здатні встановити повний маршрут і суму витрат до місця ввезення в Україну.

Водночас довідка про транспортні витрати, рахунок експедитора, заявка на перевезення, транспортні накладні та договір експедирування повинні оцінюватися в сукупності.

Митний кодекс не встановлює єдиного виключного виду документа для підтвердження перевезення і не вимагає, щоб рахунок декларанту обов`язково виставляв кожний фактичний перевізник.

Залучення експедитором третіх осіб саме по собі не доводить заниження вартості; значення має те, чи дозволяють документи встановити повну суму витрат замовника.

Не береться судом до уваги й позиція позивача, що відсутність будь-яких числових розбіжностей у ціні товару автоматично виключала контроль. Предметом перевірки є не лише інвойсна ціна, а й усі обов`язкові складові митної вартості. Якщо маршрут або вартість перевезення до кордону документально не простежуються, це може бути законною підставою для уточнення.

Відносно розбіжностей, наведених митницею суд зазначає наступне.

Експортна декларація не належить до основних документів частини другої статті 53 Митного кодексу України, а відображення в ній статистичної вартості на базисі FOB може бути зумовлене правилами країни експорту.

Митниця повинна була зіставити саме документи цієї поставки та пояснити, які витрати не включені до заявленої вартості.

Натомість у відзиві для обґрунтування другого зауваження наведено інвойс від 03 грудня 2024 року № 10702100001064 та експортну декларацію від 02 грудня 2024 року № 090820240000488968.

Разом з тим, спірна поставка оформлена інвойсом від 05 березня 2025 року № 10702100006429 та експортною декларацією від 15 березня 2025 року № 060520250000001676.

Відповідач не пояснив належність документів грудня 2024 року до товару, заявленого у травні 2025 року.

Те саме стосується твердження про різних експортерів: порівняння здійснено з декларацією від 02 грудня 2024 року, зв`язок якої зі спірною партією не доведений.

Крім того, відмінність між виробником, продавцем і експортером у міжнародному ланцюгу постачання не обов`язково означає недостовірність ціни.

Для правового значення такої відмінності митниця повинна була показати, що існує непідтверджений платіж посереднику або інша складова, яка змінює ціну операції.

Зовнішньоекономічний договір є обов`язковим документом за пунктом 2 частини другої статті 53 Митного кодексу України.

Саме він дає змогу перевірити предмет, механізм ціноутворення, умови оплати, розподіл транспортних витрат і зв`язок специфікації з конкретною операцією.

У позові зазначено, що контракт подавався митниці, однак у переліку додатків до позову містяться додаткова угода, специфікація та інші документи без окремого зазначення базового контракту. Сам виклад його умов у позовній заяві не замінює подання документа.

Отже, якщо базовий контракт фактично не був наданий під час митного оформлення, ця обставина могла перешкоджати перевірці першого методу.

Разом із тим вона не звільняла митницю від обов`язку належно визначити скориговану вартість і не надавала права застосувати резервний метод без перевірюваного обґрунтування числового результату.

Зауваження до висновку ДП «Держзовнішінформ» не є вирішальними. Такий висновок не замінює основні комерційні документи та не доводить усі складові митної вартості, тому суд не приймає аргумент позивача про його безумовну достатність.

Водночас посилання митниці на Національний стандарт № 1 щодо оцінки майна не пояснює, чому наведена у висновку ринкова інформація є недостовірною, і саме по собі не підтверджує іншу конкретну митну вартість.

Суд також відхиляє довід митниці про неналежність прайс-листа лише тому, що він адресований конкретній особі. Закон не визначає обов`язкової форми прайс-листа, а цей документ не є основним доказом вартості операції. Його обмежена адресність може впливати на доказову вагу, але не доводить недостовірності інвойсу та не створює самостійної підстави для коригування.

Неподання перекладу експортної декларації може ускладнювати її використання, однак митниця повинна пояснити, які відомості потребували перекладу та чому без них неможливо перевірити ціну за наявності контракту, специфікації, інвойсу і платіжного документа. Формальне посилання на статтю 254 Митного кодексу України не замінює встановлення впливу цього недоліку на числову складову.

З матеріалів справи вбачається, що митниця запросила договори з третіми особами, рахунки третім особам, комісійні документи, ліцензійні чи авторські договори, прайс-листи виробника, експертні висновки, експортну декларацію з перекладом і базовий контракт. Такий перелік значною мірою відтворює частину третю статті 53 Митного кодексу України.

Вимога є правомірною не через формальне включення документа до законодавчого переліку, а за наявності зв`язку між документом і конкретною невизначеною складовою. Матеріали не містять відомостей про ліцензійні або авторські платежі, комісійні чи платежі третім особам на користь продавця. Тому ненадання документів щодо правовідносин, існування яких митниця не встановила, не може оцінюватися як відмова від виконання законної вимоги.

Лист ТОВ «Ламарін» від 06 червня 2025 року № 35 підтверджує завершення подання наявних документів, але не доводить недобросовісності декларанта.

Наявність обґрунтованого сумніву щодо окремої складової могла бути підставою не визнавати перший метод до її документального підтвердження. Однак перехід до резервного методу потребував окремого обґрунтування неможливості застосувати кожний попередній метод та проведення консультацій.

Оскаржуване рішення, як його відтворено сторонами, містить загальні формули про відсутність інформації щодо ідентичних і подібних товарів, цін продажу в Україні та відомостей виробника. Водночас митниця фактично мала інформацію про інше митне оформлення, яку використала як джерело для резервного методу. Відповідач не пояснив, чому ця інформація була непридатною для оцінки ідентичності або подібності за статтями 59 і 60 Кодексу, але стала достатньою для визначення конкретного показника за статтею 64.

Формальне перерахування методів без розкриття наявної інформації, проведених консультацій та причин непридатності даних не дає суду можливості перевірити дотримання послідовності, встановленої статтею 57 Митного кодексу України.

Суттєвим недоліком рішення є відсутність обґрунтування показника 1,153 долара США за кілограм. Посилання на митну декларацію від 09 грудня 2024 року № UA403070/2024/009966 і саме значення ціни не показують, який товар оформлювався за цією декларацією, його торговельну марку, виробника, фізико-хімічні характеристики, сорт, фасування, обсяг партії, країну відправлення, умови поставки, рівень торгівлі, дату контракту та спосіб оплати.

Рішення не містить порівняння цих показників із глутаматом натрію 40-80 MESH у кількості 46 000 кг, придбаним за умовами спірної операції. Не наведено пояснень, чи здійснювалися коригування на різницю у часі поставки, кількості, транспортному плечі, страхуванні та комерційних умовах. Якщо коригування не проводилися, митниця повинна була пояснити, чому операції є зіставними без них.

Інформація з автоматизованих митних баз може бути підставою для поглибленої перевірки, але не має наперед установленої сили і не замінює обґрунтування індивідуального рішення. Вищий рівень вартості в іншій декларації не доводить автоматично недостовірності ціни конкретної угоди, оскільки ціна залежить від виробника, партії, умов поставки, ринкової ситуації, знижок і договірних відносин.

Відповідач не надав у відзиві такого порівняння і не пояснив недоліки мотивування.

Отже, навіть за наявності підстав перевіряти транспортні витрати та вимагати базовий контракт оскаржуване рішення не відповідає пунктам 2 і 4 частини другої статті 55, статті 64 Митного кодексу України та Правилам № 598. Суд не може самостійно визначити іншу митну вартість або доповнити розрахунок митниці, оскільки це означало б підміну компетентного органу й судове конструювання мотивів акта після його прийняття.

Картка відмови № UA100060/2025/000536 складена як наслідок невизнання митної вартості, заявленої у декларації № UA100060/2025/514932, та прийняття рішення про її коригування. Вона не має самостійної фактичної підстави, відмінної від спірного рішення.

Оскільки рішення про коригування не містить належного обґрунтування числового значення та прийняте з порушенням установленого порядку застосування резервного методу, похідна від нього відмова у митному оформленні за первісною декларацією також не може вважатися законною та вмотивованою. Подальший випуск товару за іншою декларацією з гарантуванням платежів не усуває наслідків оскаржуваних актів і не позбавляє позивача права на їх судове оскарження.

Оцінивши докази в сукупності, суд дійшов висновку, що окремі обставини давали митниці право провести додаткову перевірку заявленої митної вартості. Однак відповідач не довів належного зв`язку частини наведених розбіжностей із документами саме спірної поставки, не обґрунтував пропорційність усього переліку витребуваних документів, формально виклав неможливість застосування попередніх методів та не розкрив розрахунку скоригованої вартості.

Наведення лише номера іншої митної декларації без порівняння характеристик товару й комерційних умов не відповідає вимогам до індивідуального адміністративного акта. Такий дефект є істотним, оскільки позбавляє декларанта можливості зрозуміти походження донарахованої вартості, а суд - перевірити її об`єктивність.

За цих обставин рішення про коригування митної вартості від 06 червня 2025 року № UA100060/2025/000020/1 не відповідає критеріям законності, обґрунтованості та розсудливості, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, і підлягає скасуванню. Картка відмови № UA100060/2025/000536, видана на його підставі, також підлягає скасуванню.

Суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що вимоги позивача по суті спору є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, судові витрати позивача на сплату судового збору в розмірі 6881,96 грн. належить стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача Київської митниці.

Керуючись статтями 2-10, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Полімер Органік» до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, задовольнити;

Визнати протиправними та скасувати рішення Київської митниці Державної митної служби України №UA100060/2025/000020/1 від 06.06.2025 року про коригування митної вартості товарів, картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів №UA100060/2025/000536;

Стягнути з бюджетних асигнувань Київської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Полімер Органік» (код ЄДРПОУ 45048278, Україна, 03124 місто Київ б. Гавела Вацлава б. 4) витрати по сплаті судового збору у розмірі 6881,96 гривень.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Парненко В.С.