Рішення № 139516768, 07.09.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2026 року м. Київ справа №320/15731/26

Суддя Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Києві адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КА-ТРЕЙДИНГ» до Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві про визнання протиправною та скасування постанови,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «КА-ТРЕЙДИНГ» (03124, м. Київ, вул. Миколи Василенка, буд.7-А, код ЄДРПОУ 38792331) звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві (03151, м. Київ, вул. Волинська, буд. 12, код ЄДРПОУ 40414833), в якому просить суд:

визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві про накладення штрафу № 13/4833 від 30.03.2026 року.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що у період з 11.03.2026 до 16.03.2026 відповідач провів позапланову перевірку характеристик продукції - рідкого засобу для прання LARBRE VERT (ЛЯРБРЕ ВЕРТ) «Інтенсивна свіжість», 1,53 л, дата виготовлення 27.11.2024, штрих-код 3450601046292. За результатами перевірки складено акт від 16.03.2026 № 332-80/48, у якому зафіксовано невідповідність маркування продукції вимогам пунктів 11, 13 Технічного регламенту мийних засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2008 № 717. На підставі акта відповідач прийняв рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 30.03.2026 № 04.1-01-336 та № 04.1-01-337, а також оскаржувану постанову від 30.03.2026 № 13/4833, якою на товариство накладено штраф у сумі 34 000,00 грн за введення в обіг продукції, що не відповідає встановленим вимогам. Позивач вважає висновки акта перевірки необґрунтованими, оскільки етикетка продукції, на його переконання, містила всі передбачені законодавством відомості. Зокрема, на етикетці зазначено найменування і призначення мийного засобу, виробника та імпортера, їх адреси і телефони, спосіб використання, заходи безпеки, об`єм, дату виготовлення, строк придатності, умови зберігання та знак відповідності технічним регламентам. Щодо складу мийного засобу позивач посилається на позначення «Склад/INCI» та перелік інгредієнтів латинськими літерами: Aqua, sodium laureth sulfate, fatty alcools c12-c18 ethoxylated, alcohol, potassium cocoate, sodium citrate, sodium lauryl sulfate, lauryl glucoside, sodium chloride, parfum, sodium polycarboxylate, calcium chloride, dimethicone, proteases, amylases. На думку позивача, наведення складу відповідно до Міжнародної номенклатури косметичних інгредієнтів (INCI) відповідає додатку 2 до Технічного регламенту мийних засобів. Позивач також посилається на статтю 30 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної», яка допускає використання слів, скорочень, абревіатур та позначень англійською мовою і літер латинського або грецького алфавітів. З огляду на це товариство стверджує, що склад продукції був зазначений у дозволений законодавством спосіб, а інші зафіксовані актом недоліки спростовуються змістом етикетки. Додатково позивач звертає увагу, що в рішеннях про вжиття обмежувальних заходів відповідач конкретизував лише відсутність інформації про склад мийного засобу відповідно до законодавства про мови, тоді як в оскаржуваній постанові об`єктивна сторона порушення сформульована загально - як введення в обіг продукції, що не відповідає встановленим вимогам. На підтвердження своєї позиції позивач долучив макет етикетки та фотографії її розміщення на продукції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 320/15731/26 передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.06.2026 адміністративну справу прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

23.06.2026 відповідач подав заяву, у якій заперечив проти розгляду справи у спрощеному позовному провадженні та просив перейти до загального позовного провадження з призначенням підготовчого судового засідання. Заява мотивована складністю правовідносин, необхідністю застосування спеціального законодавства у сфері державного ринкового нагляду, значним обсягом документів, потребою дослідити весь порядок перевірки та надати сторонам можливість висловити усні пояснення.

Вирішуючи зазначену заяву, суд виходить із того, що відповідно до частини третьої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України при визначенні форми провадження враховуються значення справи для сторін, обраний спосіб захисту, категорія та складність справи, обсяг і характер доказів, кількість учасників, необхідність призначення експертизи, виклику свідків, наявність суспільного інтересу та думка сторін.

За частиною четвертою статті 260 цього Кодексу, якщо відповідач у встановлений строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд залежно від обґрунтованості заперечень постановляє ухвалу про залишення заяви без задоволення або про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Предметом спору є правомірність однієї постанови про накладення штрафу в сумі 34 000,00 грн. У справі беруть участь дві сторони; матеріали мають письмовий характер; відповідач не навів обставин, які неможливо встановити за наявними документами, не заявив обґрунтованої потреби у допиті свідків або призначенні експертизи та не зазначив, які саме факти потребують з`ясування виключно в усному судовому засіданні. Застосування спеціальних норм і значний обсяг письмових матеріалів самі по собі не свідчать про неможливість повного та об`єктивного розгляду справи у письмовому провадженні. Сторони мали можливість подати докази, пояснення, заяви й заперечення у письмовій формі та скористалися нею.

Тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для зміни визначеної форми провадження та відмовляє у задоволенні заяви відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження і призначення підготовчого судового засідання.

24.06.2026 відповідач подав клопотання про прийняття додаткових пояснень. З огляду на приписи статей 44, 72, 77 та 90 Кодексу адміністративного судочинства України, право учасника справи надавати пояснення, доводи та докази, а також направлення копій документів іншій стороні, суд приймає додаткові пояснення до розгляду та оцінює наведені у них аргументи разом з іншими матеріалами справи.

У додаткових поясненнях відповідач зазначає, що позапланову перевірку проведено на підставі наказу від 10.03.2026 № 332 та направлення від 10.03.2026 № 80-332 у зв`язку з оперативними сповіщеннями Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області за ланцюгом постачання через національну інформаційну систему державного ринкового нагляду (реєстраційні № Р-7677-2025 та № Р-7678-2025 від 13.06.2025) і рішеннями про вжиття обмежувальних заходів від 13.06.2025 № 97 та № 98. Копії наказу й направлення вручено представнику позивача. Перевірка стосувалася конкретно ідентифікованої продукції та проводилася з відеофіксацією і дослідженням документів, наданих товариством. Відповідач стверджує, що на момент перевірки маркування продукції не містило передбаченої пунктами 11, 13 Технічного регламенту інформації про склад мийного засобу українською мовою. Саме це порушення покладено в основу рішень від 30.03.2026 № 04.1-01-336 та № 04.1-01-337 і постанови від 30.03.2026 № 13/4833. Після прийняття цих рішень позивач листом від 15.04.2026, зареєстрованим відповідачем 16.04.2026 за № Вх-6540/06-06.2, повідомив про виконання рішення № 04.1-01-336 та прямо зазначив про додавання інформації щодо складу мийного засобу українською мовою згідно з додатком 2. Разом із повідомленням товариство подало документи про відкликання та повернення продукції, макети оновленої етикетки з українським перекладом і фотографії продукції з приведеним у відповідність маркуванням. За позицією відповідача, фотографії та макети етикетки, на які посилається позивач, відображають стан продукції після виконання обмежувальних заходів, а не на дату перевірки. Подальше усунення невідповідності підтверджує виконання корегувальних заходів, але не скасовує факту введення в обіг невідповідної продукції і не звільняє від відповідальності за порушення, вчинене до такого усунення. Відповідач також наголошує на відмінності між адміністративно-господарською санкцією за введення в обіг продукції, що не відповідає встановленим вимогам, та корегувальними заходами, метою яких є приведення продукції у відповідність. Просить у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

На підставі наказу ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві від 10.03.2026 № 332 та направлення від 10.03.2026 № 80-332 у період з 11.03.2026 до 16.03.2026 проведено позапланову перевірку характеристик продукції ТОВ «КА-ТРЕЙДИНГ» за місцезнаходженням органу ринкового нагляду. Предметом перевірки був рідкий засіб для прання LARBRE VERT (ЛЯРБРЕ ВЕРТ) «Інтенсивна свіжість», 1,53 л, дата виготовлення 27.11.2024, штрих-код 3450601046292.

За результатами перевірки складено акт від 16.03.2026 № 332-80/48, у якому зазначено, що мийний засіб не промаркований згідно із законодавством про мови шляхом нанесення на зовнішню поверхню пакування чи етикетку чітких написів, що не змиваються протягом строку придатності, зокрема щодо найменування і призначення засобу, виробника або його уповноваженого представника, складу згідно з додатком 2, контактів для одержання технічного опису інгредієнтів, інструкції із застосування і застережень, об`єму, дати виготовлення, строку придатності, умов зберігання; також зафіксовано відсутність знака відповідності технічним регламентам.

30.03.2026 відповідач прийняв рішення № 04.1-01-336 про обмеження надання продукції на ринку до приведення її у відповідність та рішення № 04.1-01-337 про тимчасову заборону надання продукції на ринку. В обох рішеннях конкретизовано невідповідність пунктам 11, 13 Технічного регламенту мийних засобів: на пакуванні або етикетці не нанесено відповідно до законодавства про мови інформацію про склад мийного засобу згідно з додатком 2. Строк виконання рішень встановлено до 16.04.2026.

Того самого дня відповідач прийняв постанову № 13/4833, якою за введення в обіг продукції, що не відповідає встановленим вимогам, на підставі пункту 2 частини другої статті 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» застосував до позивача штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - 34 000,00 грн. Копії рішень і постанови вручено представнику товариства 31.03.2026.

Листом від 15.04.2026 позивач повідомив відповідача про виконання рішення № 04.1-01-336. У повідомленні зазначено, що мийний засіб промарковано відповідно до пунктів 11, 13 Технічного регламенту шляхом додавання інформації про склад мийного засобу українською мовою згідно з додатком 2. До повідомлення додано матеріали щодо відкликання і повернення продукції, макети оновленої етикетки з українським перекладом та фотографії продукції після приведення маркування у відповідність.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України.

За пунктом 22 частини першої статті 1 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» державний ринковий нагляд є діяльністю органів ринкового нагляду, спрямованою на забезпечення відповідності продукції встановленим вимогам, а також забезпечення відсутності загроз суспільним інтересам. Встановленими вимогами є вимоги щодо нехарчової продукції та її обігу на ринку України, встановлені технічними регламентами та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 4 цього Закону передбачено, що метою здійснення ринкового нагляду є вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів з відповідним інформуванням про них громадськості щодо продукції, яка при використанні за призначенням або за обґрунтовано передбачуваних умов і за належного встановлення та технічного обслуговування становить загрозу суспільним інтересам чи яка в інший спосіб не відповідає встановленим вимогам.

Згідно зі статтею 22 Закону органи ринкового нагляду проводять перевірки характеристик продукції, у тому числі у її розповсюджувачів та за місцезнаходженням органу ринкового нагляду у випадках і порядку, визначених Законом. Перевірки проводяться на підставі наказів органів ринкового нагляду та направлень на проведення перевірки.

Частина третя статті 29 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» передбачає, що орган ринкового нагляду невідкладно вимагає від відповідного суб`єкта господарювання вжити протягом визначеного строку заходів щодо приведення продукції у відповідність із встановленими вимогами, якщо під час перевірки характеристик продукції встановлено, що продукція не відповідає встановленим вимогам, але не становить серйозного ризику.

Відповідно до статті 33 зазначеного Закону обмежувальні (корегувальні) заходи застосовуються органами ринкового нагляду з метою усунення невідповідності продукції встановленим вимогам, усунення формальної невідповідності, запобігання ризикам, обмеження чи заборони надання продукції на ринку, вилучення продукції з обігу або її відкликання.

Пунктом 2 частини другої статті 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» передбачено застосування до особи, яка ввела продукцію в обіг або відповідно до цього Закону вважається такою, що ввела продукцію в обіг, штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за введення в обіг продукції, що не відповідає встановленим вимогам, крім передбачених Законом винятків. Отже, склад цього правопорушення пов`язаний із фактом введення в обіг продукції, яка на відповідний момент не відповідала обов`язковим вимогам.

Технічний регламент мийних засобів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2008 № 717, установлює вимоги до мийних засобів і поверхнево-активних речовин, що входять до їх складу. За пунктом 11 Технічного регламенту мийний засіб маркується шляхом нанесення на зовнішню поверхню пакування чи етикетку чітких написів, що не змиваються протягом строку придатності, із зазначенням, зокрема, найменування і призначення мийного засобу; найменування, місцезнаходження і номера телефону виробника або його уповноваженого представника; інформації про склад мийного засобу згідно з додатком 2; контактів, за якими можна отримати технічний опис інгредієнтів; інструкції із застосування, заходів безпеки і спеціальних застережень; маси нетто чи об`єму; дати виготовлення; строку придатності; умов зберігання.

Пунктом 13 Технічного регламенту встановлено, що маркування мийного засобу здійснюється згідно із законодавством про мови. Частини перша, третя і шоста статті 30 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» зобов`язують виробників, виконавців і продавців надавати споживачам інформацію про товари державною мовою; така інформація може дублюватися іншими мовами, а в тексті державною мовою допускається використання окремих слів, скорочень, абревіатур та позначень англійською мовою і літер латинського чи грецького алфавітів.

Зміст цих норм свідчить, що дозвіл використовувати окремі іншомовні позначення не скасовує загального обов`язку надати обов`язкову інформацію споживачеві державною мовою. Можливість використання міжнародної хімічної або номенклатурної назви інгредієнта має застосовуватися разом із вимогами до маркування, а не замість них.

Суд зазначає, що спір між сторонами фактично зводиться до того, чи відповідало маркування конкретної продукції обов`язковим вимогам на дату перевірки та чи могли матеріали, подані після застосування корегувальних заходів, підтверджувати початковий стан товару.

Суд не приймає довід відповідача про те, що перевірка відповідності маркування нібито перебуває поза межами судового контролю. Завдання адміністративного суду полягає не лише у формальній перевірці компетенції та процедури, а й у перевірці обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, тобто наявності належних фактичних і правових підстав для його прийняття. Така перевірка не є підміною органу ринкового нагляду, а становить сутність судового контролю, передбаченого статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Разом із тим за обставинами цієї справи відповідач надав документи, які дають змогу встановити стан маркування на момент проведення перевірки та простежити подальшу зміну етикетки.

Акт від 16.03.2026 № 332-80/48 складений за результатами безпосереднього дослідження конкретної продукції із застосуванням відеофіксації.

У рішеннях від 30.03.2026 № 04.1-01-336 та № 04.1-01-337 порушення звужено та конкретизовано: інформація про склад мийного засобу не була нанесена відповідно до законодавства про мови.

Вирішальне значення має зміст повідомлення самого позивача від 15.04.2026 про виконання рішення № 04.1-01-336. У цьому документі товариство не лише повідомило про наявність належного маркування, а зазначило про «додавання інформації про склад мийного засобу українською мовою згідно з додатком 2». Разом із повідомленням подані макети оновленої етикетки з українським перекладом, документи щодо відкликання та повернення продукції, а також фотографії продукції з приведеним у відповідність маркуванням. Сукупність цих матеріалів свідчить, що етикетка була змінена після проведення перевірки та прийняття рішень від 30.03.2026.

Позивач не надав належних доказів того, що долучені до позову макет і фотографії відображають незмінений стан етикетки саме у період з 11.03.2026 до 16.03.2026. Навпаки, походження цих матеріалів у складі повідомлення про виконання корегувального рішення та пряме посилання на додавання україномовної інформації підтверджують їх зв`язок із подальшим усуненням невідповідності.

Посилання позивача на INCI-перелік латинськими літерами не спростовує встановленого порушення. Стаття 30 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» допускає використання у державною мовою викладеній інформації окремих англомовних слів, абревіатур і латинських позначень. Проте ця норма не означає, що весь обов`язковий для споживача блок інформації про склад мийного засобу може бути наведений виключно іншомовними назвами без його подання державною мовою у передбаченому обсязі. Пункти 11 і 13 Технічного регламенту мають застосовуватися у взаємозв`язку: інформація про склад згідно з додатком 2 повинна бути складовою маркування, виконаного відповідно до законодавства про мови.

При цьому суд враховує, що акт перевірки містив ширший перелік зауважень до етикетки, однак рішення про корегувальні заходи, протокол і матеріали застосування санкції дають змогу ідентифікувати конкретну невідповідність, покладену в основу відповідальності, - відсутність належного україномовного маркування складу. Загальне формулювання в постанові № 13/4833 про введення в обіг продукції, що не відповідає встановленим вимогам, відтворює диспозицію пункту 2 частини другої статті 44 Закону. У сукупності з актом, протоколом та рішеннями від 30.03.2026 воно дозволяє встановити фактичну підставу застосування штрафу і не створює правової невизначеності щодо суті інкримінованого порушення.

Подальше приведення продукції у відповідність не усуває складу порушення, яке існувало на момент введення продукції в обіг і було виявлене під час перевірки. Обмежувальні (корегувальні) заходи та адміністративно-господарська санкція мають різну правову мету: перші спрямовані на припинення або усунення невідповідності продукції, тоді як штраф є наслідком уже вчиненого порушення. Закон не пов`язує звільнення від відповідальності з виконанням корегувальних рішень після виявлення невідповідності.

Суд також встановив, що перевірку проведено на підставі наказу і направлення, у визначений строк, щодо конкретно ідентифікованої продукції; копії документів вручено представнику позивача; акт, проєкти рішень, рішення та постанову оформлено і вручено товариству. Позивач не навів конкретних доводів і доказів порушення процедури перевірки, відсутності компетенції відповідача або недотримання порядку прийняття постанови, які могли б вплинути на її правомірність.

Отже, відповідач довів наявність фактичних та правових підстав для висновку про введення позивачем в обіг продукції, маркування якої на момент перевірки не відповідало пунктам 11, 13 Технічного регламенту мийних засобів. Розмір штрафу - 34 000,00 грн - відповідає санкції пункту 2 частини другої статті 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції». Підстав для визнання постанови від 30.03.2026 № 13/4833 протиправною та її скасування суд не встановив.

З огляду на викладене суд приходить до висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

Решта доводів учасників справи висновків суду по суті справи не змінюють.

Згідно з частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до вимог ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду даної справи, питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується.

Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, cуд,

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «КА-ТРЕЙДИНГ» до Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві про визнання протиправною та скасування постанови, відмовити.

Питання про розподіл судових витрат не вирішується.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Парненко В.С.