Рішення № 139516710, 07.09.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2026 року Київ справа №320/18618/25

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Скрипки І.М., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Акціонерного товариства «Укргазвидобування» до Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) про визнання протиправною та скасування постанови,

в с т а н о в и в:

Акціонерне товариство «Укргазвидобування» в особі філії Управління з переробки газу та газового конденсату в особі представника адвоката Балабанова Г.Л. (АТ «Укргазвидобування», товариство) 25.03.2025 звернулося через підсистему «Електронний суд» до Київського окружного адміністративного суду з позовом (зареєстрований 15.04.2025) до Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) про визнання протиправною та скасування постанови №097691 від 08.10.2024 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу.

Ухвалою суду від 17.06.2025, після залишення позовної заяви без руху, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки пункт 6.3 Положення № 340 містить альтернативний вид обліку робочого часу графік змінності водія; наголошував, що акт проведення перевірки не містить усієї необхідної інформації, а саме - про час її проведення. Під час проведення перевірки додержання позивачем вимог законодавства про автомобільний транспорт, транспортний засіб KRASZ, номерний знак НОМЕР_1 не здійснював перевезення вантажу, оскільки направлявся в пункт навантаження, тому в АТ «Укргазвидобування» був відсутній обов`язок з оформлення товарно-транспортної накладної, що виключає порушення позивачем статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», пункту 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні. Вказали, що і те, що газ нафтовий скраплений, який перевозився б в транспортному засобі MAN, номерний знак НОМЕР_2 номерний знак НОМЕР_3 , при проведенні перевірки відповідачем є небезпечним вантажем у розумінні вимог Закону України «Про перевезення небезпечних вантажів», а Укртрансбезпека не є органом, уповноваженим на здійснення нагляду та контролю за дорожнім перевезенням небезпечних вантажів.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що при здійсненні перевірки дотримання режиму праці і відпочинку водія посадовою особою Укртрансбезпеки було виявлено, що на момент перевірки документи, визначені статтею 48 Закону № 2344-ІІІ відсутні, а саме: товарно-транспортна накладна встановленої форми та індивідуальна контрольна книжка водія, а позивачем не надано будь-яких пояснень по суті виявлених порушень під час перевірки.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що незаповнення відповідачем акта проведення перевірки в частині часу її проведення впливає на дійсність самого акта, оскільки саме на підставі часу зупинки та перевірки транспортного засобу відповідачем можливо встановити обов`язок водія мати товарно-транспортну накладну на вантаж, який на момент перевірки слідував маршрутом без вантажу. Вважають, що Порядком № 1567 не передбачено права автомобільного перевізника надавати будь-які пояснення, заперечення при розгляді справи про порушення законодавства, норм, стандартів при організації перевезень автомобільним транспортом. Також наголосили, що водій ОСОБА_1 пропонував державному інспектору оглянути графік змінності водія, але перевіряючий обмежився відсутністю індивідуальної контрольної книжки та зафіксував це порушення в акті перевірки.

Розглянувши подані сторонами документи, з`ясувавши зміст спірних правовідносин з урахуванням доказів, судом встановлені наступні обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, 09.09.2024 старшим державним інспектором Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Педоренком С.О. проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, а саме -транспортного засобу KRASZ, номерний знак НОМЕР_1 , що належить АТ «Укргазвидобування».

За результатами перевірки складено акт № АР 0105992 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом (Акт), яким встановлено порушення: статтей 34, 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», пункту 11.1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом МТЗУ № 363 від 14.10.1997, а саме: під час перевезення вантажу перевізник не забезпечив водія оформленою товарно-транспортною накладною. На транспортний засіб тахограф не встановлено, у тому числі порушення, відповідальність за яке передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» (абзац 3 частини першої) перевезення вантажу (наявність) за відсутності на момент перевірки документів, визначених статтею 48 цього Закону, а саме -товарно-транспортної накладної, встановленої форми передбаченої пунктом 11.1 Наказу МТЗУ № 363 від 14.10.1997, чи інших документів на вантаж. Відсутня індивідуальна контрольна книжка водія.

На підставі висновків Акта відповідачем винесена постанова №097691 від 08.10.2024 про застосування до АТ «Укргазвидобування» адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17 000 грн.

Позивач вважає, що оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню, що і зумовило звернення до суду з цим позовом.

При вирішенні спору, суд виходить із наступного.

За приписами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений, як Конституцією, так і Законами України.

Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень, регулюються Законом України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-III (Закон «Про автомобільний транспорт»).

За визначенням у статті 1 Закону «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; послуга з перевезення пасажирів чи вантажів - перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату.

Згідно із абзацом 4 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 № 442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади», утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті, Державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті.

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 (Положення № 103), визначено, що Укртрансбезпека є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури України і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Так, Укртрансбезпека відповідно до підпунктів 2, 19 пункту 5 Положення № 103, відповідно до покладених на неї завдань, здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті; здійснює контроль за додержанням перевізниками вимог режиму праці та відпочинку, що здійснюють перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

Згідно із пунктом 8 Положення № 103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Отже, Державній службі України з безпеки на транспорті в особі її відділів державного нагляду (контролю) в областях надано право здійснювати державний контроль за додержанням вимог законодавства на автомобільному транспорті та за додержанням перевізниками вимог режиму праці та відпочинку, що здійснюють перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

За положеннями частини одинадцятої статті 6 Закону «Про автомобільний транспорт» державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок. Рейдова перевірка (перевірка на дорозі) - перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо дотримання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Так, процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами, визначено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі - Порядок № 1567).

Статтею 48 Закону «Про автомобільний транспорт» визначено документи, на підставі яких виконуються вантажні перевезення, за якою, автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що зазначений перелік не є вичерпним, а положеннями статті 48 Закону «Про автомобільний транспорт» передбачено необхідність наявності як у перевізника так, і у водія інших документів, передбачених законодавством.

Частиною другою статті 49 Закону «Про автомобільний транспорт» унормовано, що водій транспортного засобу зобов`язаний: мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.

Пунктом 6.1 Положення № 340 передбачено, що автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Згідно з пунктом 6.3 Положення № 340 водій, що керує ТЗ, на автобусних маршрутах протяжністю до 50 км включно, вантажними автомобілями з повною масою до 3,5 тонн включно, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв, або використовувати діючий та повірений тахограф.

Тобто, Положення передбачає декілька видів обліку робочого часу водія: тахограф, індивідуальна книжка водія або графік змінності водія.

Так, в Акті перевірки в якості порушення, зазначено: «На транспортний засіб тахограф не встановлено, у тому числі порушення, відповідальність за яке передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» (абзац 3 частини першої) перевезення вантажу (наявність) за відсутності на момент перевірки документів, визначених статтею 48 цього Закону, а саме товарно-транспортної накладної, встановленої форми передбаченої пунктом 11.1 Наказу МТЗУ № 363 від 14.10.1997, чи інших документів на вантаж. Відсутня індивідуальна контрольна книжка водія».

При цьому, в Акті проведення перевірки не встановлено відсутність у водія графіка змінності, що передбачено пунктом 6.3 Положення для транспортних засобів не обладнаних тахографом.

Тобто, відповідач не здійснив перевірку всіх видів обліку робочого часу, який визначений вказаним пунктом, а отже не дотримав вимоги Положення, що свідчить про відсутність порушення статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Більше того, під час перевірки не було з`ясовано маси транспортного засобу, не надано оцінку тому, що, як вбачається із свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, про який йдеться, його повна маса становить 3500 кг, тобто не відповідає показнику «понад 3,5 тонн».

Стосовно порушення позивачем статтей 34, 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», пункту 11.1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом МТЗУ № 363 від 14.10.1997, в акті перевірки зазначено, що перевізник не забезпечив водія оформленою товарно-транспортною накладною.

Згідно подорожнього листа вантажного автомобіля від 09.09.2024, транспортний засіб відповідача направлявся за маршрутом Шебелинське відділення з переробки газового конденсату і нафти Андріївка (Харківська обл.) Технологічний цех стабілізації конденсату Базилівщина (Полтавська обл.) для завантаження балонами з газом нафтовим скрапленим.

Позивач зазначає, що після прибуття до пункту Базилівщина (Полтавська обл.) транспортний засіб був завантажений балонами з газом нафтовим скрапленим, і як підтверджується товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів № 900031694, о 16:01 (час виїзду з підприємства вантажовідправника) направився у зворотному напрямку. Тобто, під час проведення перевірки, транспортний засіб не здійснював перевезення вантажу, а направлявся в пункт навантаження.

Зі змісту акта перевірки вбачається, що відповідачем не вказано часу її проведення, що позбавляє можливості встановити факт наявності вантажу під час перевірки, та, відповідно, обов`язок оформлення товарно-транспортної накладної.

За приписами частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене у сукупності, суд доходить висновку, що відповідачем у досліджуваному випадку не доведено правомірності і відповідності критеріям, визначеним у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, прийнятої на підставі акта перевірки оскаржуваної постанови, з огляду на що, така постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу за порушення Закону України «Про автомобільний транспорт» підлягає визнанню протиправною та скасуванню. При цьому, інші доводи не спростовують таких висновків.

Згідно із частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За нормами частини першої статті 77 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За змістом частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як видно із платіжної інструкції від 14.03.2025 №10001242272, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Разом з тим, згідно Закону України «Про судовий збір», позивач за звернення до суду позовом мав сплатити 1211,20 грн судового збору.

Відтак, відшкодуванню за рахунок коштів відповідача підлягає сума в розмірі 1211,20 грн, водночас судовий збір в іншій частині підлягає поверненню з Державного бюджету на підставі відповідної заяви.

Керуючись статтями 9, 14, 72-78, 90, 139, 143, 242-246, 251, 255, 291 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

адміністративний позов Акціонерного товариства «Укргазвидобування» - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу №097691 від 08.10.2024.

Стягнути на користь Акціонерного товариства «Укргазвидобування» (код ЄДРПОУ 30019775; місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Кудрявська, буд. 26/28) за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (код ЄДРПОУ: 39816845; місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 51) судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Скрипка І.М.